Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності

                                      Міністерство освіти і науки  України

                Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

Тема: «Міжнародні угоди в сфері інтелектуальної власності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                             студентка групи Фін 12-С

Журба М.В.

 

 

 

Перевірила: Бабенко В.А.

 

 

 

Дніпропетровськ

-2013-

 

План

 

Вступ……………………………3

1.Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності….4

2. Міжнародні конвенції і договори з охорони авторського права і суміжних прав……………………………………………………9

3. Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності………………………………………..13

Висновок…………………………………………15

Література…………………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  До джерел права інтелектуальної власності слід відносити багатосторонні та двосторонні міжнародні угоди, які укладаються у процесі співробітництва між державами у цій сфері. Їх прийняття обумовлено тим, що національне законодавство не застосовується у випадках, коли правовласник реалізовує свої інтелектуальні права або захищає їх від порушень на території іншої країни. У такому разі ця особа може розраховувати на застосування або норм міжнародної конвенції, або, за принципом національного режиму, положень законодавства країни, де потрібен захист. Головною умовою для цього є участь держави використання об’єкта та держави громадянства особи у міжнародному договорі з питань охорони цих об’єктів інтелектуальної власності. Колізійні норми, що визначають, право якої держави має застосовуватись до конкретних відносин, містяться, як правило, у самих міжнародних договорах.

  Міжнародні договори  можуть містити також умови  про співробітництво у діяльності  з виявлення та усунення порушень  інтелектуальних прав громадян країн-учасниць, про взаємне визнання охоронних документів, про взаємодію організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, про співробітництво у сфері оформлення інтелектуальних прав іноземців в уповноважених органах держави тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності

 

  На куполі будинку штаб-квартири ВОІВ у Женеві звертає на себе увагу напис: 
  “Людський геній є джерелом всіх творів мистецтва і винаходів. Ці твори є гарантією життя, гідного людини. Обов’язок держави — забезпечити надійну охорону всіх видів мистецтва і винаходів”

(Арпад Богш)

  Цей красномовний напис свідчить: 
- всі досягнення науки, культури і техніки — плід творіння людського; 
- лише вони можуть забезпечити людині життя, гідне її призначенню на землі; 
- людство зобов’язане всілякими засобами і всебічно охороняти досягнення людської творчості як найцінніший капітал. 
Передусім мають бути вироблені міжнародні правові засоби охорони досягнень науки, культури і техніки. Такою найбільш вагомою міжнародною організацією, що це здійснює, є Всесвітня організація інтелектуальної власності. “Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності” була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р. 
Основи для створення ВОІВ були закладені Паризькою конвенцією про охорону промислової власності та Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. На базі об’єднання Міжнародних бюро зазначених конвенцій було створено Об’єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 держава світу, в тому числі і Україна. 
Активна діяльність ВОІВ здійснюється у напрямах реєстраційної діяльності, забезпечення міжурядового співробітництва з питань інтелектуальної власності і програмної діяльності. 
Усі ці напрями діяльності ВОІВ мають своїм основним завданням всіляко сприяти зростанню уваги до ролі і значення інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку суспільства, сприяти всіма доступними засобами розвитку науки, культури і техніки в усьому світі через стимулювання творчої діяльності, а також широкому обміну між народами досягненнями науки, культури і техніки. 
ВОІВ через свої органи здійснює реєстраційну діяльність у галузі промислової власності. Вона надає необхідні послуги заявникам і власникам прав на промислову власність, одержує і обробляє міжнародні заявки відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ), веде міжнародну реєстрацію знаків і промислових зразків. 
Адміністративна діяльність ВОІВ спрямована на виконання адміністративних функцій основних Міжнародних конвенцій і договорів — всього понад два десятки різних угод і договорів. ВОІВ також здійснює керівництво роботою фондів патентних документів, що використовуються для проведення пошуку, розробки нових технологій обробки патентної документації та інформації, та іншу діяльність щодо удосконалення необхідної документації та її уніфікації. Важливою ділянкою ВОІВ є накопичення і постійне оновлення законодавства з промислової власності і авторського права. 
Програмна діяльність ВОІВ полягає в залученні більшого числа договорів у свою орбіту, постійному оновленні існуючих договорів, а також в організації співробітництва між державами з метою розвитку інтелектуальної власності. 
Вищим органом ВОІВ є Генеральна асамблея, яка складається з усіх держав-членів ВОІВ, які також є членами Бернського або Паризького союзів. Керівними органами ВОІВ є також Конференція, Координаційний комітет і Міжнародне бюро ВОІВ (або секретаріат). 
До компетенції Генеральної асамблеї і Конференції відносяться питання визначення основних напрямів діяльності ВОІВ та їх змісту. Координаційний комітет є одночасно консультативним органом з питань, що становлять загальний інтерес, і виконавчим органом Генеральної асамблеї і Конференції. Четвертим органом є Секретаріат, який веде документацію та організаційні питання. 
ВОІВ є одним із найважливіших міжнародних органів, який досить успішно впливає на розвиток інтелектуальної власності у світі. ВОІВ розробляє і приймає широкомасштабні програми організації і розвитку співробітництва між різними державами в сфері промислової власності шляхом надання конкретної допомоги в організації цієї роботи, заохочення раціоналізаторської і винахідницької діяльності. Допомога країнам надається шляхом надання патентної інформації, програм для законодавців і працівників судової системи, юридичних консультацій, підготовки кадрів тощо. 
У сфері авторського права і суміжних прав ВОІВ розробляє Постійні програми розвитку авторського права і суміжних прав за запитами усіх країн, які цього потребують, у тому числі і тих, які розвиваються, надає допомогу в цій справі регіональним організаціям ВОІВ, консультує з цих питань. ВОІВ активно сприяє розвитку національного законодавства з авторського права і суміжних прав. 
ВОІВ та її органи надають країнам, які цього потребують, ефективну допомогу в підготовці кадрів, необхідних для організації роботи з удосконалення авторського права і суміжних прав. Проводяться тематичні зустрічі, семінари та інші форми навчання і перепідготовки кадрів. Велика допомога надається в законодавчій діяльності в цій сфері. 
Значною є видавнича діяльність ВОІВ. Видаються численні інструкції, проспекти, програми, підручники, навчальні посібники тощо, а також зразки проектів відповідних законів та підзаконних актів. Значна допомога надається усім країнам шляхом видання текстів міжнародних угод, договорів та конвенцій на мовах світу та їх тлумачення. Видаються глосарії термінів, які використовуються в законодавствах з авторського права і суміжних прав, збірники текстів законів і нормативних актів з авторського права і суміжних прав. 
При ВОІВ працює Академія інтелектуальної власності, в якій проходять перепідготовку фахівці з інтелектуальної власності. 
ВОІВ надає також істотну матеріально-технічну допомогу країнам, що розвиваються, особливо оргтехнікою, яка необхідна для організації успішної роботи національних органів з інтелектуальної власності. Співробітники ВОІВ виїздять на місця для надання конкретної допомоги в організації роботи національних відомств. 
Діяльність ВОІВ цілеспрямована, достатньо ефективна і корисна. Вона заслуговує на всіляке схвалення. Доречно підкреслити, що одним із основних завдань ВОІВ є сприяння зростанню поваги до інтелектуальної діяльності в різних країнах. Саме поваги до творчої діяльності в багатьох країнах якраз і не вистачає. Доводиться доводити необхідність стимулювання творчої діяльності будь-якими способами, оскільки без творчості будь-який прогрес просто неможливий.

Угода про торговельні  аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди COT (Світової організації торгівлі), яка набрала чинності з 1 січня 1995 р. 
Угода ТРІПС — угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності, об’єкти якої часто стають об’єктами торгівлі, в тому числі і міжнародної. 
Члени цієї Угоди зобов’язані дотримуватися її положень і застосовувати режим, передбачений цією Угодою, до осіб інших держав, яких в Угоді прийнято називати “Громадяни”. Цим терміном позначаються будь-які фізичні і юридичні особи. 
До інтелектуальної власності Угода відносить усі категорії інтелектуальної власності, які є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, топологій інтегральних мікросхем і закритої інформації. 
Основним принципом Угоди є принцип національного режиму, за яким громадяни однієї країни-члена користуються в іншій країні-члені таким же правовим режимом як і її власні громадяни щодо охорони права інтелектуальної власності. До уваги приймаються лише ті винятки, які встановлені міжнародними угодами. 
Другим принципом Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно громадянам усіх країн-членів за можливими окремими винятками. 
Угодою встановлені обов’язкові стандарти параметрів окремих об’єктів інтелектуальної власності. Ці стандарти мінімальні, але держави, які приєдналися до Угоди, нижче зазначених в ній параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти, які стосуються наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності. Це означає, що в країні-члені Угоди громадяни мають бути наділені такими-то передбаченими Угодою правами. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений Угодою. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити реальне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що мова йде про права у сфері інтелектуальної власності.Угода ТРІПС визначає конкретні параметри щодо восьми об’єктів інтелектуальної власності: 1) авторського права і суміжних прав; 2) товарних знаків; 3) географічних зазначень; 4) промислових зразків; 5) патентів; 6) топологій інтегральних мікросхем; 7) охорони закритої інформації; 8) контролю за антиконкурентною практикою через договірні ліцензії. 
В основу зазначених стандартів були покладені основні принципи і засади Паризької конвенції про охорону промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Наприклад, Угодою ТРІПС передбачається, що охорона авторського права і суміжних прав має здійснюватися протягом не менше як 50 років від дати першої публікації, здійсненої за згодою автора. Щодо суміжних прав Угода приписує своїм членам надавати право виконавцям забороняти будь-який запис, якщо виконання не призначене для фонограми. Виробники фонограм повинні мати право дозволяти чи забороняти пряме чи опосередковане відтворення їх фонограм. Строк охорони суміжних прав повинен бути не менше 50 років від кінця календарного року, в якому було зроблено запис або було здійснено виконання, і для організацій мовлення — не менш як 20 років, рахуючи від кінця календарного року, в якому відбулася передача. 
Стандарти встановлені щодо кожного із перерахованих об’єктів інтелектуальної власності. Слід лише звернути увагу на окремий об’єкт промислової власності, який в Угоді позначений терміном “патенти”. Цим терміном в Угоді позначаються об’єкти промислової власності, які в чинному законодавстві України позначаються термінами “винаходи” і “корисні моделі”. 
Україна має приєднатися до Угоди ТРІПС. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність відповідає вимогам зазначеної Угоди. 
Значна частина Угоди присвячена захисту прав інтелектуальної власності. У ній передбачені загальні цивільно-правові і кримінально-правові способи захисту прав інтелектуальної власності. Стаття 41 Угоди проголошує, що законодавства всіх країн-членів Угоди мають обов’язково у своїх національних законодавствах передбачити ті засоби і способи захисту прав інтелектуальної власності, що передбачені Угодою. При цьому передбачаються запобіжні та термінові і невідкладні заходи. 
Угода проголошує, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, повинні бути справедливими і рівними для всіх. Вони повинні бути достатньо демократичними і доступними. 
Органи судової влади повинні мати право вимагати від порушника відшкодування завданих його порушенням збитків у розмірі, який би повністю компенсував заподіяну шкоду. Порушник права інтелектуальної власності витрати, які він поніс на оплату юридичних послуг. Угода передбачає також можливість у відповідних випадках дозволяти судовим органам стягнення прибутку та/або відшкодування встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави щоб знати, брав участь у порушенні. 
З метою створення ефективного запобіжного засобу проти порушення прав інтелектуальної власності судові органи повинні бути наділені правом: 
- без будь-якої компенсації виводити з комерційних каналів товари, стосовно яких були допущені порушення; 
- якщо це не суперечить конституційним засадам, виносити рішення про знищення товарів, вироблених з порушенням прав інтелектуальної власності; 
- виведення з комерційних каналів без будь-якої компенсації матеріалів та обладнання, які були значною мірою використані для виготовлення контрафактних товарів, що порушують право інтелектуальної власності. 
При розгляді таких справ слід враховувати адекватність порушення та застосованих до порушника санкцій, а також інтереси третіх осіб. 
Викликає заінтересованість така вимога Угоди. Країни-члени Угоди можуть передбачати у своєму національному законодавстві право судів вимагати від порушника інформації про третіх осіб, які задіяні у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують право власності на знак, а також про їхні канали розповсюдження. 
Інтересною є норма Угоди про відшкодування відповідачу. Відповідно до цієї норми відповідач, до якого на вимогу власника об’єкта інтелектуальної власності були вжиті запобіжні заходи, які безпідставно обмежили відповідача в його правах або зовсім позбавили їх, в результаті чого йому були завдані певні збитки, має право вимагати компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок такого зловживання, в тому числі витрати на адвоката. 
Угода також передбачає певні адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Міжнародні конвенції і договори з охорони авторського права і суміжних прав

 

Конвенція ВОІВ. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, була підписана в Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р. ВОІВ відповідає за сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами, а також шляхом здійснення адміністративних функцій різних багатобічних договорів, пов’язаних з юридичними й адміністративними аспектами інтелектуальної власності. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число держав-членів ВОІВ становило 179. 
Міжнародні угоди у сфері промислової власності

Паризька конвенція. Паризька конвенція по охороні промислової власності була укладена в 1883 р. і є одним зі стовпів існуючої нині міжнародної системи інтелектуальної власності. Вона застосовується до промислової власності у найширшому сенсі, включаючи винаходи, промислові зразки і товарні знаки, корисні моделі (вид «малих патентів», передбачених у законодавстві деяких країн), фірмові найменування (позначення, під якими здійснюється промислова чи комерційна діяльність), географічні вказівки (вказівки джерела і найменування джерела походження) і припинення недобросовісної конкуренції. 
Паризька конвенція про охорону промислової власності набрала чинності для України 25 грудня 1991 року. Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Конвенції становило 164.

Договір про  патентну кооперацію (РСТ). Договір про патентну кооперацію (РСТ) був укладений у 1970 р. РСТ надає можливість просити патентну охорону на винахід одночасно в кожній з великої кількості країн шляхом подачі однієї «міжнародної» патентної заявки. Така заявка може бути подана будь-якою особою, яка є громадянином чи проживає на території договірної держави. Цей договір регулює формальні вимоги, яким повинна відповідати міжнародна заявка. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав РСТ становило 118.

Мадридська  угода і Мадридський протокол. Мадридська система міжнародної реєстрації знаків (Мадридська система) регулюється двома договорами: Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода) і Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський протокол). 
Мадридська угода була укладена в 1891 р., а Мадридський протокол — у 1989 р. з метою введення в Мадридську систему деяких нових елементів.

 Ці елементи усувають  деякі труднощі, що перешкоджають  ряду країн приєднатися до  Мадридської угоди, шляхом перетворення  цієї системи в більш гнучку і порівнянну з національним законодавством цих країн. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Мадридського протоколу становило 56.

Договір про  закони щодо товарних знаків (TLT). Договір про закони щодо товарних знаків був укладений у 1994 р. TLT має на меті зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Договору становило 31.

Ніццька угода. Ніццьку угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків було укладено 15 червня 1957 року (переглянутої 14 липня 1967 року у Стокгольмі та 13 травня 1977 року у Женеві, а також зі змінами від 28 вересня 1979 року). Вона засновує класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків обслуговування. Класифікація складається з переліку класів (на основі видів товарів і послуг), з яких 34 класи призначені для товарів і 11 класів — для послуг, а також алфавітного переліку товарів і послуг. 
За станом на 1 жовтня 2003 р. загальне число договірних держав Угоди становило 72.

Локарнська  угода. Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків було укладено 8 жовтня 1968 року (зі змінами від 28 вересня 1979 року). Угода засновує класифікацію промислових зразків, що складається з 32 класів і 223 підкласів, заснованих на різних видах товарів. Вона також включає алфавітний перелік товарів із вказівкою класів і підкласів, до яких належать товари. Перелік містить близько 6600 найменувань для різних видів товарів. 
Станом на 1 жовтня 2003 р. загальне число договірних держав Угоди становило 42.

Страсбурзька  угода (МПК). Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію було укладено в 1971 р. Угода засновує Міжнародну патентну класифікацію (МПК), що підрозділяє всю область техніки на 8 розділів, що містять приблизно 69000 дрібних рубрик. Кожна з цих рубрик супроводжується символом, який привласнюється національним чи регіональним відомством промислової власності, що публікує патентний документ. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Угоди становило 53.

Будапештський договір. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури був укладений 28 квітня 1977 року (зі змінами від 26 вересня 1980 року). Основною рисою договору є те, що договірна держава, що допускає чи вимагає депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури, повинна визнавати для таких цілей депонування мікроорганізму в будь-якому «міжнародному органі по депонуванню», незалежно від того, чи розташований такий орган на чи поза межами території зазначеної держави. Це усуває потребу депонування в кожній країні, де вимагається охорона. 
У жовтні 2003 р. Азербайджанська Республіка приєдналася до Будапештського договору, таким чином загальне число договірних держав Договору стало 58.

Найробський договір. Найробський договір про охорону олімпійського символу був укладений у 1981 р. Усі договірні держави зобов’язані охороняти олімпійський символ (п’ять переплетених кілець) від використання в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Договору становило 41.

Женевський  акт Гаазької угоди. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків був укладений у 1999 р. Акт спрямований на перетворення системи в таку, що більшою мірою відповідає інтересам споживачів і полегшує приєднання до неї країн, чиї системи промислових зразків не дозволяють їм приєднатися до Гаазького акта 1960 р. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Женевського акта становило 7. 
Акт набуває чинності через три місяці після здачі на збереження ратифікаційних грамот чи актів про приєднання шістьма державами, за умови, що відповідно до останніх щорічних статистичних даних ВОІВ принаймні три з цих держав задовольняють хоча б одній з таких умов: у відповідній державі чи стосовно неї було подано щонайменше 3000 заявок на охорону промислових зразків; або у відповідній державі чи стосовно неї жителями яких-небудь інших держав було подано щонайменше 1000 заявок на охорону промислових зразків.

Договір про  патентне право (PLT). Договір про патентне право (PLT) був укладений у 2000 р. Договір спрямований на гармонізацію і спрощення формальних процедур щодо національних і регіональних патентних заявок і патентів. З урахуванням значного зменшення вимог стосовно дати подачі PLT передбачає максимальний набір вимог, які може застосовувати відомство договірної сторони: відомство не може встановлювати будь-які інші формальні вимоги щодо питань, регульованих даним Договором. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав PLT становило 5. 
Договір про патентне право набирає сили через три місяці після здачі державами Генеральному директору ВОІВ десяти ратифікаційних грамот чи документів про приєднання. 
Конвенція UPOV (сорти рослин). Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин (Конвенція UPOV) була укладена в 1961 р. Конвенція має на меті охорону нових сортів рослин правом інтелектуальної власності. 
Станом на 1 січня 2003 р. число договірних держав Конвенції становило 52.

 

 

 
Міжнародні угоди у  сфері авторського права

Бернська конвенція. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була укладена в 1886 р. У Конвенції викладаються і визначаються мінімальні стандарти охорони майнових і особистих немайнових прав авторів літературних і художніх творів. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Конвенції становило 149.

Женевська конвенція (фонограми). Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм була укладена в 1971 р. Женевська конвенція зобов’язує кожну договірну державу охороняти інтереси виробника фонограм, що є громадянином іншої договірної держави, від відтворення дублікатів фонограм без згоди на те виробника, а також від увозу таких дублікатів, коли таке відтворення чи ввіз здійснюється з метою поширення для загального відома, а також від поширення таких дублікатів для загального відома. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав Женевської конвенції становило 69.

Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Договір ВОІВ з авторського права був укладений у 1996 р. Він поширює охорону відповідно до авторського права на два додаткові об’єкти: комп’ютерні програми і компіляції даних чи іншої інформації («бази даних») у будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту являють собою результат інтелектуальної творчості. 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав ДАП становило 39.

Договори ВОІВ з виконань і фонограм (ДВФ). Договір ВОІВ щодо виконань і фонограм був укладений у 1996 р. Договір стосується прав інтелектуальної власності двох груп бенефіціарів: виконавців (актори, співаки, музиканти та ін.) і виробників фонограм (фізичні чи юридичні особи, що беруть на себе ініціативу і несуть відповідальність за запис звуків виконання). Вони розглядаються у тому ж Договорі, тому що більшість прав, наданих Договором виконавцям, є правами, пов’язаними з їх записаними, чисто звуковими виконаннями (які є предметом фонограм). 
Станом на 1 січня 2003 р. загальне число договірних держав ДВФ становило 39.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності

 

Важливою формою міжнародної  співпраці у сфері охорони  інтелектуальної власності є діяльність регіональних міжнародних організацій.

Європейська патентна організація (ЄПО) заснована в 1973 році відповідно до підписаної в Мюнхені Конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція). У 1975 році в Люксембурзі була прийнята Конвенція про європейський патент для загального ринку (Конвенція про патент Співдружності).

Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства з патентних заявок в країнах Європи, тобто замість кількох патентних заявок, які необхідно складати різними мовами і подавати до патентних відомств різних країн, з'являється можливість подати одну заявку однією мовою до одного патентного відомства — Європейського патентного відомства (ЄВП) з метою отримання патентів у кількох європейських країнах.

Завдяки Конвенції про  патент Співдружності пакет патентів на один і той самий винахід, отриманих  у державах-членах спільного ринку, може бути перетворений у єдиний європейський патент. Однак Конвенція ще не набрала чинності.

Штаб-квартира ЄПО розташована  в Мюнхені. ЄПВ має також Центр  патентної інформації у Відні (Австрія) і Пошуковий центр у Гаазі (Нідерланди).

Станом на грудень 1997 року ЄПО входили 18 держав Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія.

Під егідою ЄПВ функціонує заснований у 1977 році Інститут професійних представників (ЕРІ), що виконує функції постійної професійної асоціації і міжнародної корпорації з питань законодавства у рамках Європейської патентної організації. Діяльність ЕРІ спрямована, зокрема, на співпрацю у сфері підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони промислової власності.

Членами ЕРІ є 5,5 тис. представників 18 європейських країн.

У 1995 році набрала чинності Європейська патентна конвенція, відповідно до якої заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО). Мета, статус і напрямки діяльності ЄАПО описані в параграфі 7 цього розділу.

З 1996 року функціонує створене в рамках Європейського Союзу  Товариство товарних знаків (СТМ), метою  якого є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарів і послуг з метою встановлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць.

Єдині правила складання  заявки, проведення експертизи і реєстрації знаків, а також порядку сплати зборів діють на території всіх 15 країн-членів ЄС. Заявки на міжнародну реєстрацію товарних знаків за процедурою СТМ можуть бути подані до компетентного національного відомства країни-учасниці з охорони промислової власності, до Відомства з гармонізації внутрішнього ринку (ОНМІ), розташованого в м. Аліканте (Іспанія), або Відомства з товарних знаків країн Бенілюксу.

На Африканському  континенті діють:

1.  Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ),

створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн.

Відповідно до Угоди  створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

2.  Африканська регіональна організація промислової власності 
(АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції 
англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про ство- 
рення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До груд- 
ня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація 
промислової власності англомовних країн Африки».

У 1982 році Угоду було доповнено  підписаним у м. Хараре Протоколом про патенти і промислові зразки Організації. Протокол містить шість статей, в яких закріплено основні принципи охорони винаходів і промислових зразків. Детальніші положення, що конкретизують статті Протоколу, містяться в Інструкції до нього. Обидва правових акти набрали чинності у квітні 1984 року.

Прийняття згаданого  Протоколу завершило створення  системи видачі патентів в англомовних  країнах Африки, що є учасницями ARIPO (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Малаві, Судан, Уганда).

У рамках ARIPO створено єдине  Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на основі єдиних для країн-учасниць вимог до заявок на винаходи.

Встановлена Протоколом система не передбачає видачі єдиного для країн-учасниць патенту. Охоронні документи, що видаються цим Відомством, діють у країнах-учасницях як національні охоронні документи.

У країнах-учасницях ARIPO єдине законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організації, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці, що здійснюється у вигляді мовчазної згоди після встановленого шестимісячного терміну, тобто якщо протягом цього періоду не надійшла відмова.

У країнах, що не мають  власного законодавства з охорони  промислової власності (Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Уганда), застосовується режим реєстрації іноземного патенту.

 

Висновок

 

  Потреба в ефективній  міжнародній охороні інтелектуальної власності щороку тільки зростає.

  Торговельна палата США 30 квітня 2010 р. опублікувала щорічний звіт про порушення інтелектуальних прав американських компаній. Список країн, де найгірше йдуть справи із захистом від піратів, тринадцятий рік поспіль очолює Росія. Компанію нашим сусідам шостий рік становить Китай.

До «чорного списку»  країн, де порушуються права на інтелектуальну власність американських компаній, також увійшли Алжир, Аргентина, Венесуела, Індія, Індонезія, Канада, Китай, Пакистан, Таїланд і Чилі.

Разом з тим у цьому  році з документа прибрали Чехію, Угорщину і Польщу. На думку американських чиновників, ці країни найбільш успішно боролися з піратством у минулому році.

  Загальний збиток американських компаній від порушення їхніх прав на інтелектуальну власність, сказано в доповіді, в 2009 році становив 15,8 млрд дол. З цієї суми більше 3,5 млрд дол. припало на китайських піратів, 1,9 млрд − на російських, 1,5 млрд − на індійських. Трохи більше мільярда американські компанії-правовласники втратили через дії піратів в Італії.  
Сумарний річний дохід американських компаній, що належать до музичної індустрії, кіно і виробництва програмного забезпечення, а також інших сфер, пов’язаних з інтелектуальною власністю, становить близько 126 млрд дол.

Включення до «чорного списку»  не тягне за собою будь-яких санкцій, а є формою морального осуду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

·  Право інтелектуальної власності України: Конспект лекцій / В. М. Крижна, Н. Є. Яркіна; за ред. В. І. Борисової. – Х.: Нац. юрид. акад.України, 2008. – 112 с.

·  Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. –СПб.: Питер. – 2001. – 720 с.

·  Мойнов С. Г., Рослов В. Н. Всемирная организация интеллектуальной собственности (ВОИС): Учебное пособие. – М.: Всесоюзная Академия внешней торговли. – 1988. – 32 с.

·  Шатров В. П. Всемирная организация интеллектуальной собственности. – М.: ЦНИИПИ. – 1969. – 91 с.

·  Ананьева Е. В. Международные конвенции в области авторского права и смежных прав // Современное право. – 2001. − № 4. – С. 11−14.

·  Матвеев Ю. Г. Международные конвенции по авторскому праву. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1978. – 176 с.

·  Турлин А. И. Международно-правовая охрана смежных прав // Журнал международного частного права. – 1993. – № 1. – С. 27−34.