Міжнародний кредит. 3

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему «Міжнародний кредит» 
 
 
 
 
 
 

                                          Студента ІІІ курсу

                                          1 групи, спеціальності  6507         факультету управління

                                          персоналом та маркетингу

                                          денної форми навчання

                                          Тура Євгена

                                          Перевірив: к. е. н. доц. Буряк В. П. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ   КНЕУ  2009 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

1. Сутність міжнародного кредиту, його функції та роль…………………...…4

2. Види та форми міжнародного кредиту. Міжнародні валютно-кредитні установи……………………………………………………………………….….10

3. Участь України  у міжнародних кредитних відносинах…………………….16

Висновки……………………………………………………………………...….26

Література………………………………………………………………………..29

Вступ

      Категорія кредиту виникла ще в стародавні часи внаслідок розвитку товарно-грошових відносин. Спочатку він виник у  сфері обігу, а потім перейшов у сферу виробництва. Зараз неможливо  уявити сучасну економіку без  такого важливого явища, як кредит. Із розвитком економіки між різними державами починають виникають все більш тісні економічні відносини. Із розвитком міжнародної торгівлі виникає об’єктивна необхідність у поширенні кредиту в міждержавні відносини, адже не завжди було можливо просто переправити все золото, на які було куплено товари, відразу в розрахунок за ці товари. Таким чином виникає перша форма міжнародного кредиту – комерційного.

      Із появою капіталістичного способу виробництва міжнародний кредит з’являється і у сфері промисловості. Він став одним з важелів первісного нагромадження капіталу. Об'єктивною основою його розвитку стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків.

      Фінансове благополуччя будь-якої держави також ґрунтується на своєчасній і повній мобілізації доходів бюджету. Держава, як апарат управління суспільством, має постійну потребу в грошових коштах, більша частина яких надходить у бюджет через систему податків. Крім того, держава може залучати додаткові фінансові ресурси, формуючи їх на кредитній основі. Таким джерелом ресурсів виступає державний кредит, зокрема і міжнародний.

      Необхідність  використання державного кредиту для  потреб держави випливає із нерівності величини цих потреб і можливості держави задовольнити їх за рахунок доходів бюджету. Регулювання економіки, проведення соціальної політики, забезпечення обороноздатності країни, утримання пенітенціарної системи, міжнародна діяльність вимагають від держави постійного збільшення бюджетних витрат. За допомогою запозичень державі вдається мобілізувати необхідні для с діяльності додаткові фінансові ресурси. Доцільність застосування державних запозичень для фінансування додаткових державних витрат визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів порівняно з монетарними прийомами (наприклад, додатковою грошовою емісією) балансування доходів і витрат уряду. Державні позики як джерело мобілізації додаткових ресурсів є важливим чинником   прискорення   темпів   соціально-економічного  розвитку країни. [6]

      Інтенсифікація, глобалізація світових господарських  зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення масштабів і диференціацію термінів міжнародного кредиту. Сьогодні темп його росту в кілька разів перевищує темп зростання виробництва і зовнішньої торгівлі. Він міжнародний кредит став  невід’ємною частиною глобалізованої банківської системи, що давно вже вийшла за рамки якоїсь однієї країни. Із його розвитком пов’язана робота світових валютно-кредитних організацій, що почали активно працювати особливо у другій половині ХХ ст.

      Таким чином міжнародний кредит – рушійна  сила розвитку економіки більшості  країн світу, основа стабільної роботи банківської системи. Актуальність цієї теми посилюється сучасним станом світової фінансової системи після кризи, що негативно позначилася на світових кредитних відносинах. У своїй роботі я збираюся розглянути сутність та основні види та форми міжнародного кредиту, особливу роль міжнародних валютно-кредитних організацій у міжнародних кредитних відносинах, а також участь України у цих відносинах. 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність міжнародного кредиту,

його  функції та роль

      Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

      Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Кредитні відносини складаються на принципах: 

            - повернення;

            - терміновості;

            - платності;

            - гарантованості.

      Основною  сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою  форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних  відносин. Рух цієї форми капіталу пов’язаний з наданням суб’єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка. [8]

      Позичковий  капітал – це товар особливого роду, споживною вартістю якого є властивість приносити дохід у вигляді позичкового проценту. Позичковий капітал продається на ринках так, як і інші товари. Національні ринки позичкових капіталів різних держав світу, особливо промислово розвинених країн, зростаються між собою і стають частинами єдиного світового ринку позичкових капіталів. Отже, світовий ринок позичкових капіталів є специфічною сферою ринкових відносин, в рамках якої відбувається рух грошового капіталу між країнами. 
 Не дивлячись на те, що позичковий капітал є своєрідним товаром, його рух носить специфічний характер в порівнянні з продажем звичайних товарів. На відміну від останніх, позичковий капітал реалізується не на товарному, а на грошовому ринку, де стикаються не продавець і покупець, а лише кредитор і позичальник. На противагу традиційним товарам капітал не відчужується назавжди, його рух здійснюється за певними принципами. Перший з них передбачає поверненість наданих у позику сум. Якщо надані в позику кошти не повертаються їх господарю, то має місце передача грошового капіталу без повернення, тобто фінансування. Другий принцип виходить з терміновості кредиту, тобто передбачає його поверненість у встановлені угодою терміни. Платність є третім принципом міжнародного кредиту. Вона відображає дію закону вартості у світовій економіці та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту. Четвертий принцип кредиту будується на забезпеченості, яка проявляється в гарантіях його погашення позичальником.

      Будучи  різновидом категорії «кредит» і  опосередковуючи рух товарів, послуг, капіталів, міжнародний кредит пов’язаний з іншими економічними категоріями (прибуток, ціна, гроші, валютний курс, платіжний баланс і так далі) і всією сукупністю економічних законів ринку. Міжнародний кредит грає важливу роль в реалізації вимог основного економічного закону, створюючи умови для отримання прибутків суб'єктами ринку. Як елемент механізму дії закону вартості міжнародний кредит знижує індивідуальну вартість товарів у порівнянні з їх суспільною вартістю, наприклад, на основі впровадження імпортного устаткування, купленого в кредит. Міжнародний кредит пов'язаний із законом економії робочого часу, живої і уречевленої праці, що сприяє збільшенню суспільного багатства за умови ефективного використання запозичених коштів.

      Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу в промисловий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Міжнародний кредит в тісному зв'язку із внутрішнім бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуговує всі його фази. Розірваність у часі окремих фаз відтворення, неспівпадіння часу і місця включення до міжнародного обороту вартості, що реалізовується, і необхідних для цієї реалізації платіжних засобів, неспівпадіння валютного обороту з рухом позичкового капіталу визначають взаємозв'язок міжнародного кредиту і виробництва.

      Джерелами міжнародного кредиту  служать: тимчасово вивільнена у підприємств в процесі кругообігу частина капиталу в грошовій формі; грошові накопичення держави і приватного сектора, що мобілізуються банками.

      Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавною міграцією і укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їх залучення з низки країн. У ході відтворення на певних ділянках виникає об'єктивна потреба в міжнародному кредиті. Це пов'язано з: 1) кругообігом засобів в господарстві; 2) особливосятми виробництва і реалізації; 3) відмінностями в об'ємі і термінах зовнішньоекономічних операцій; 4) необхідністю одночасних крупних капіталовкладень для розширення виробництва.

      Хоча  міжнародний кредит опосередковує  рух товарів, послуг, капіталів у зовнішньому обороті, рух позичкового капіталу за національною межею відносно самостійний по відношенню до товарів, проведених за рахунок позичкових засобів. Це обумовлено погашенням кредиту за рахунок прибутку від експлуатації введеного в дію за допомогою позичкових засобів підприємства, а також використанням кредиту в некомерційних цілях.

      Функції міжнародного кредиту. Сутність міжнародного кредиту проявляється через наступні функції, що відображають специфіку руху позикового капіталу у сфері МЕВ.

      1. Перерозподіл позикових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал спрямовується в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою забезпечення прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і підвищенню його маси.

      2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом заміни дійсних грошей (золотих, серебряных) кредитовими, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни наявного валютного обороту міжнародними кредитними операціями. На базі міжнародного кредиту виникли кредитні засоби міжнародних розрахунків — векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового капіталу в МЕВ збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків.

      3. Прискорення концентрації і централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розщирюються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них засобів інших країн. Міжнародний кредит відвіку виступає чинником перетворення індивідуальних підприємств в акціонерні товариства, створення нових фірм, монополій. Кредит дає можливість розпоряджатися у відомих межах капіталом, власністю і працею інших країн. Пільгові міжнародні кредити крупним компаніям і утруднення доступу дрібних і середніх фірм до світового ринку позичкових капіталів сприяють посиленню концентрації і централізації капіталу.

      Значення  функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і світового господарства. У сучасних умовах міжнародний кредит виконує функцію регулювання економіки і сам є об'єктом регулювання.

      Роль  міжнародного кредиту  в розвитку виробництва. Шляхом виконання взаємозв'язаних функцій міжнародний кредит грає двояку роль — позитивну і негативну.

      Позитивна роль міжнародного кредиту полягає у прискоренні розвитку продуктивних сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення і його розширення. При цьому проявляется їх взаємозв'язок. Міжнародний кредит грає роль зв’язуючої ланки і передавального механізму, що впливають на зовнішньоекономічні стосунки і кінець кінцем на відтворення. Будучи продуктом зростання виробництва, міжнародний кредит одночасно є його необхідною умовою і каталізатором. Він сприяє інтернаціоналізації виробництва й обміну, освіті і розвитку світового ринку, поглиблюючи міжнародний поділ праці. Міжнародний кредит сприяє пришвидшенню процесу відтворення по наступних напрямах.

      По-перше, кредит стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни. Тим самим створюється додатковий попит на ринку для підтримки кон'юнктури. Зовнішня торгівля в кредит стала міжнародною нормою, особливо для товарів, що мають тривалий цикл виготовлення, споживання і високу вартість. В умовах здорожчання продукції і збільшення частки машин і устаткування у світовій торгівлі імпортери й експортери зацікавлені у використанні зовнішньоторговельних кредитів. Будівництво підприємств за кордоном також здійснюється за рахунок кредиту, що використовується для оплати імпортного устаткування, особливо технологічного й енергетичного. У сучасних умовах зросла «зв'язаність» кредитів з експортними поставками з країни-кредитора. Умовою позики ставиться використання його на закупівлю товарів в кредитуючій країні. Тим самим міжнародний кредит служить засобом підвищення конкурентоспроможності фірм країни-кредитора.

      По-друге, міжнародний кредит створює сприятливі умови для зарубіжних приватних інвестицій, оскільки зазвичай зв'язується з вимогою про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для створення інфраструктури, необхідної для функціонування підприємств, зокрема іноземних і спільних, сприяє зміцненню позицій національних підприємств, банків, пов'язаних з міжнародним капіталом.

      По-третє, кредит забезпечує безперебійність міжнародних розрахункових і валютних операцій, що обслуговують зовнішньоекономічні зв'язки країни.

      По-четверте, кредит підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі й інших видів зовнішньоекономічної деіяльності країни.

      Негативна роль міжнародного кредиту в розвитку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечностей.

      Перш  за все заглиблюються диспропорції в економіці. Міжнародний кредит форсує перевиробництво товарів, перерозподіляючи позичковий капітал між країнами і сприяючи стрибкоподібному розширенню виробництва в періоди підйому і періодичним його спадам. Міжнародний кредит підсилює диспропорції суспільного відтворення, полегшуючи розвиток найбільш прибуткових галузей і затримуючи розвиток галузей, в які не притягується іноземний капітал.

      Міжнародний кредит — знаряддя конкурентної боротьби країн за ринки збуту, сфери використання капіталу, джерела сировини, за перевагу у вирішальних областях науково-технічного прогресу. Підприємства активно використовують кредит для придбання джерел сировини, розширення ринків збуту, сфер використання капіталів. По каналах світового ринку позичкових капіталів відбувається переміщення «гарячих» грошей, що підсилює нестійкість грошового обігу й кредиту, валютної системи, платіжних балансів, національної і світової економіки в цілому. При цьому проявляются межі міжнародного кредиту, які залежать від: закономірностей процесу матеріального виробництва і розподілу сукупного суспільного продукту, постійної поновлюваності кругообігу капіталу, що визначає джерела і потреби в іноземних позичкових засобах; забезпечення поворотності кредиту в строк.

      Кредитна  політика країн служить засобом зміцнення позиций країни-кредитора на світових ринках. По-перше, міжнародний кредит використовується для перекладання прибутків з країн-позичальників, підсилюючи позиції країн-кредиторів. У той же час щорічні платежі по поверненню позик з процентами, що перевищують певну величину чистого доходу суспільства, за рахунок якого формуються накгромадження, що забезпечують зростання виробництва, негативно впливають на джерела формування цих накопичень у країнах-боржниках.

      По-друге, міжнародний кредит сприяє створенню і зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічного і політичного режимів.

      Двояка  роль міжнародного кредиту в умовах ринкової економіки виявляється  також в його використанні, з одного боку, для розвитку взаємовигідної співпраці країн, а з другої — як засоби конкурентної боротьби.

      Інтернаціоналізація виробництва і обміну, поява нових форм світогосподарських зв'язків служать об'єктивною основою розвитку різноманітних форм міжнародного кредиту. [7] 

2. Види та форми  міжнародного кредиту. Міжнародні валютно-кредитні установи. 

      Слід, по-перше, наголосити, що існує безліч підходів до класифікації кредитів взагалі  і міжнародних кредитів зокрема. Наприклад, міжнародний кредит за своїм характером поділяється на грошовий і товарний. При наданні позик у грошовій формі об'єктом позики виступають міжнародні платіжні засоби, вільно конвертовані національні валюти. Товарна форма міжнародного кредиту зв'язана з комерційним, або фірмовим кредитом — товари надаються підприємствами (фірмами) різних країн з відстрочкою платежу.

      Можна вважати, що існують три основні види міжнародного кредиту: 
  1) державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній основі, включаючи позики міжнародних організацій;

      2) банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;

      3) комерційний кредит, що безпосередньо  обслуговує зовнішню торгівлю  та послуги підприємств (фірм).

      Із  формуванням міжнародних ринків капіталів пов'язано перетворення найбільших національних банків провідних країн світу в транснаціональні банківські компанії, утворення постійних банківських консорціумів або синдикатів. В основі відсоткової ставки, яку сплачують за міжнародним кредитом позичальники, лежить сьогодні міжбанківська відсоткова ставка; залежно від того, які банки входять у міжнародний банківський синдикат, це може бути або Лондонська міжбанківська відсоткова ставка (ЛІБОР), або Паризька (ПІБОР), або Сінгапурська (СІБОР). [5]

      Класифікація  форм кредиту також здійснюється за:

• призначенням:

• комерційні кредити, що обслуговують міжнародну торгівлю товарами та послугами;

• фінансові кредити, що використовують для інвестиційних об’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішнього боргу, проведения валютної інтервенції центральним банком;
• проміжні кредити для обслуговування змішаних форм експорту капіталів, товарів, послуг (наприклад, інжиніринг);

• видами:

• товарні (при експорті товарів з відстроченням платежу);

• валютні (у грошовій формі);

• технікою  надання:

• наявні кредити, що зараховуються на рахунок позичальника;

• акцептні у формі акцепту (згоди платити) тратти банком імпортера;
• депозитні сертифікати;
• облігаційні позики, консорціональні кредити та ін.;

• валютою займа:

• міжнародні кредити у валюті або країни-боржника, або країни-кредитора, або третьої країни, або в міжнародних валютних одиницях (СДР);

• строками:

• короткострокові кредити (від одного дня до одного року, іноді до вісімнадцяти місяців);

• середньострокові (від одного року до п'яти років);
• довгострокові (понад п'ять років);

• забезпеченням:

• забезпечені кредити;

• бланкові кредити.

      (Як забезпечення використовуються товари, комерційні і фінансові документи, цінні папери, нерухомість, інші цінності, іноді золото. Наприклад, Італія, Уругвай, Португалія (в середині 70-х рр.), деякі країни (у 80-х рр.), що розвиваються, використовували міжнародні кредити під заставу частини офіційних золотих запасів, що оцінюються за середньоринковою ціною. Бланковий кредит видається під зобов'язання (вексель) боржника погасити його в строк.)

• За категорією кредитора розрізняють міжнародні кредити:

• фірмові (приватні);

• банківські;
• брокерські;
• урядові;
• змішані, за участю приватних підприємств (зокрема банків) і держави;
• міждержавні кредити міжнародних фінансових інститутів.

      Фірмовий (приватний) кредит надається експортером іноземному імпортерові у вигляді відстрочення платежу (до семи років) за товари. Він оформляється векселем або відкритим рахунком. При вексельному кредиті експортер виставляє перевідний вексель (тратту) на імпортера, який акцептує його при отриманні комерційних документів. Кредит по відкритому рахунку заснований на угоді експортера з імпортером про запис на рахунок покупця його заборгованості по ввезених товарах і його зобов'язанню погасити кредит в певний термін (в середині, кінці місяця). Такий кредит застосовується при регулярних постачаннях і довірчих стосунках між контрагентами. 
 До фірмових кредитів відноситься також авансовий платіж імпортера. Купівельний аванс (попередня оплата) є не тільки формою кредитування іноземного експортера, але і гарантією прийняття імпортером замовленого товару (наприклад, криголама, літака, устаткування і ін.), який важко продати. 
 Банківські міжнародні кредити надаються банками експортерам і імпортерам, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей, рідше надається незабезпечений кредит крупним фірмам, з якими банки тісно зв'язані. Загальноприйнято створювати банківські консорціуми, синдикати, пули для мобілізації крупних кредитних ресурсів і розподілу ризиків. Банки експортерів кредитують не тільки національних експортерів, але і безпосередньо іноземного імпортера: кредит покупцеві активно розвивається з 60-х рр. Тут виграє експортер, оскільки своєчасно отримує інвалютну виручку за рахунок кредиту, наданого банком експортера покупцю, а імпортер набуває необхідних товарів у кредит.

      Крупні  банки надають акцептний кредит у формі акцепту тратти. При  цьому акцептант стає безпосереднім  плательщиком по векселю, але за рахунок засобів боржника (трасата). На акцептному ринку перевідні векселі, що акцептуються, в різних валютах вільно продаються. 
 Брокерський кредит – проміжна форма між фірмовим і банківським кредитами. Брокери запозичують засоби у банків; роль останніх зменшується.

      Міждержавні кредити надаються на основі міжурядових угод. [3] Особливо хотілося б детальніше наголосити на ролі міжнародних валютно-кредитних організацій у міждержавному кредитуванні.

      Їх  виникнення обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

      До  основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

            1) Група Світового банку;

            2) Міжнародний валютний фонд (МВФ);

            3) Банк міжнародних розрахунків (БМР);

            4) Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

      Ці  інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних  і фінансових відносин. 
Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ще й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериганський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.

      Чимало  країн спираються на багатосторонні джерела для отримання коштів на розвиток і залучення додаткових коштів. Основними багатосторонніми джерелами надання коштів є МВФ та Світовий банк. [4]

      Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована установа ООН, створена 1945 року для сприяння міжнародному співробітництву в сфері валютної політики, забезпечення збалансованого розвитку міжнародної торгівлі, підтримки стабільності виплат та упорядкування валютних відносин між країнами-членами, ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів тощо.

      Для досягнення визначеної мети за рахунок  власних і залучених коштів фонд надає кредити для підтримки платіжних балансів країн - членів МВФ.

      Обмеженням  розмірів кредитів МВФ є умови: