Напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку України

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра фінансів суб’єктів  господарювання 
 
 
 
 
 

з навчальної дисципліни “Страхові послуги”

на  тему:

  «Напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку України» 
 

                                                                                               Виконав

                                                                                  студент   406 групи

                                                                                  Конончук А.В.

                                                                             Перевірила

                                                                             доц. Мельник О.М.

***Львів 2011***.

      Зміст 

     Вступ

     Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити  життя людей від можливого  безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми такого захисту  в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціації різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потребує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

     У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рівня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концепції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови підтримання і створення додаткової зайнятості.

     Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження та аналіз систем, методів, інструментів та напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку в Україні. Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

     - аналіз функціонування системи  державного регулювання страхової  діяльності в Україні, а також  обґрунтування можливостей її  вдосконалення;

     - висвітлення особливостей державної страхової політики в Україні та заходів щодо її вдосконалення;

     - розгляд та аналіз основних  методів та інструментів державного  регулювання вітчизняного страхового  ринку;

     Об’єктом  дослідження є вітчизняна система державного регулювання страхової діяльності, методи та інструменти державного регулювання, а також основні суб’єкти страхових правовідносин.

     Предметом дослідження – економіко-правові взаємовідносини, які виникають між регулятивним органом та суб’єктами страхового ринку в процесі здійснення державного регулювання.

      1. Мета, напрями, та методи державного регулювання страхового ринку в Україні

     Страховий ринок як частина фінансової сфери  є об'єктом державного регулювання  і контролю. Державне регулювання  спрямоване на:

• забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;
• створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;
• недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;
• дотримання вимог законодавства України про страхування.

     Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регулювання страхової діяльності, пов'язані з:

• захистом страхувальника;
• економічною політикою, що проводиться державою.

     Головною  метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

     Державне  регулювання розвитку страхового бізнесу  здійснюється у таких напрямах:

• пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;
• законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);
• здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

     Цілісний  механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

     До  ринкових, тобто непрямих методів  державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

     Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою:

     1) законодавчої бази;

     2) нагляду за страховою діяльністю.

     Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності.

     Норми та принципи правового регулювання  страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).

     Основою системи законодавчого регулювання  страхового ринку є Конституція  України та Закон України "Про страхування" в редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.

     З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

     Державний нагляд за страховою діяльністю в  Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

     Уповноважений орган забезпечує проведення державної  політики у сфері страхування. У  своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. Система заходів прямого державного регулювання - нагляду за страховою діяльністю включає:

• реєстрацію страхових компаній;
• видачу ліцензій на проведення певних видів страхування
• здійснення контролю за діяльністю страховиків.

     Єдиний  державний реєстр страховиків України - це система збору, обліку, нагромадження  та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. Порядок реєстрації, ліцензування та контролю за діяльністю страховиків визначений в Законі України "Про страхування" та в іншій нормативно - законодавчій базі зі страхування.

     Державне  регулювання також важливе для  проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

     Взаємовідносини страховика й держави будуються  на таких принципах:

• страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика;
• не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;
• держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;
• утручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

     Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади у сфері  страхування є Державна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

     Державно-правове  регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють також  органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

     Відповідно  до Закону України "Про страхування" (2001 р.) інститутами - регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

     2. Розвиток державного  регулювання страхового  ринку України

     У становленні та розвитку страхового ринку України важливу роль належить державі. За останні роки в страховому ринку України відбулися стрімкі структурні зміни, що зумовили високий рівень розвитку й потребували постійного вдосконалення державного регулювання цієї сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової сфери значно підвищилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула і на український страховий ринок. Державне регулювання страхової діяльності являє собою систему заходів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку й діяльності страхових компаній на ньому.

     Держава здійснює свою регулюючу функцію  у сфері страхування шляхом прийняття  законодавчих актів, які регулюють  страхування, запровадження в інтересах  суспільства й окремих категорій  його громадян обов’язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, установлення пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності, а також створення особливого правового механізму, який би забезпечував нагляд за функціонуванням страхових компаній.

     Загалом процес формування державного регулювання страхового ринку України можна поділити на декілька етапів.

     І етап: 1991 – 1996 роки – стихійне регулювання страхового ринку країни. У травні 1993 року вийшов Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», що передбачав впровадження єдиного державного реєстру страхових компаній, дозвіл на здійснення страхової діяльності за тими видами, які зазначені в ліцензії, створення органу нагляду за страховою діяльністю.

     У липні цього ж року прийнято постанову  Кабінету Міністрів України «Про ліцензування страхової діяльності». У жовтні 1993 року створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд.

     ІІ  етап: 1996 – 2001 роки – зародження «цивілізованого» державного регулювання страхового ринку України. Основною подією стало прийняття в березні 1996 року Закону України «Про страхування». Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов’язкового страхування.

     1998 року ухвалена Кабінетом Міністрів  Перша Програма розвитку страхового  ринку України, яка визначала  головні завдання та пріоритети  галузі на 1998—2000 роки.

     ІІІ етап: із 2001 року й до сьогодні – розвиток державного регулювання вітчизняного страхового ринку. Позитивною подією в контексті державного регулювання страхового ринку стало прийняття у жовтні 2001 року Закону України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування».

     У грудні 2002 року за Указом Президента України № 1153/2002 та згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» від 12. 07. 2001 № 2664-ІІІ було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України – Держфінпослуг.

     У 2005 році була розроблена «Програма розвитку страхового ринку України на 2001—2010 роки». У відповідності до неї Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг переглянула правила розміщення страхових резервів зі страхування життя та протягом 2006-2007 років внесла відповідні зміни. Було розширено можливості страхових компаній у сфері кредитування своїх клієнтів, встановлено обмеження щодо інвестування коштів страхових резервів в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

     Важливе значення для розвитку страхового ринку  й поліпшення його регулювання мало прийняття низки законів, що регламентують  окремі галузі, види, підвиди страхування (закони України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру»).

     Отже, подальше вдосконалення механізму  державного регулювання страхового ринку України повинно бути спрямоване на:

1. Розробку й ухвалення низки законодавчих актів щодо перестрахування, страхування життя, медичного і пенсійного страхування, діяльності товариств взаємного страхування, діяльності страхових посередників, фонду гарантування страхових виплат.
2. Впорядкування нормативно-правової бази у сфері обліку, статистичної і бухгалтерської звітності страхових компаній.
3. Оптимізація співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням.
4. Запровадження пруденційного нагляду – попередження нестабільності фінансової системи, запобігання неплатоспроможності страховиків, що дає можливість виявити недоліки в діяльності страховиків від самого їх початку, а отже, вжити заходів щодо їх усунення.

     Вжиття  зазначених вище заходів сприятиме  вдосконаленню державного регулювання  страхового ринку й адаптації  його до вимог сьогодення.

     3. Напрямки вдосконалення  державного регулювання  страхування в  Україні

     Існування повноцінного ринку страхування  є важливою умовою для підвищення добробуту населення та сталого  економічного зростання. В Україні  цей сектор знаходиться на ранній стадії свого розвитку і має деякі  проблеми. Тому подальший його розвиток має набути пріоритетного значення в економічній та соціальній аспектах політики держави.

     Політика  держави щодо розвитку страхового ринку  базується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників  та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються в сфері страхування, шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання та нагляду.

     Стратегічні завдання щодо підвищення конкурентоспроможності національних страхових компаній та страхових посередників мають бути спрямовані на створення стабільного страхового ринку, здатного конкурувати в умовах глобалізації та забезпечувати Україні гідне місце у світовому та європейському поділі праці. При цьому важливим є створення умов для розширення спектру страхових послуг, сприяння концентрації страхового ринку. Удосконалення системи правового забезпечення розвитку страхового ринку та державного регулювання і нагляду за діяльністю учасників страхового ринку має створити конкурентне середовище на страховому ринку та рівні умови діяльності страховиків, що сприятиме підвищенню якості страхових послуг та зниженню їх вартості.

     Важливим  фактором проведення правової реформи  та інтеграції України до Європейського  Союзу буде формування та виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства європейського, а також створення ефективного механізму її реалізації. На сьогодні в Україні вже створено основне політико-правове та організаційне підґрунтя для проведення такої адаптації.

     Одними  з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку є подальший розвиток особистого страхування, довгострокового страхування  життя, участь страховиків у системі  недержавного пенсійного забезпечення, а також запровадження обов'язкового медичного страхування. Це сприятиме підвищенню ролі приватного сектора в соціальних програмах та зменшенню відповідних видатків державного бюджету. Держава сприятиме розвитку соціально значущих видів страхування шляхом запровадження відповідної стимулюючої податкової політики, а також зменшенню кількості обов'язкових видів страхування і посиленню державного нагляду за їх впровадженням і здійсненням.

     Необхідним  є нормативно-правове врегулювання проблем, пов’язаних із запровадженням обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Удосконалення правового, організаційного та ресурсного забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг спрямоване на посилення державного регулювання і нагляду за страховою діяльності.

     Держава удосконалюватиме нормативно-правову  базу регулювання і нагляду за учасниками страхового ринку з метою  захисту інтересів споживачів страхових  послуг за такими напрямами:

• удосконалення системи ліцензування страхової діяльності, а також запровадження ліцензування перестрахової діяльності;
• попередження неплатоспроможності (банкрутства) страховиків;
• здійснення послідовного переходу центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг від встановлення формальних обмежень і регламентації до пруденційного нагляду;
• впровадження нових інформаційних технологій з управління страховою діяльністю та звітності учасників страхового ринку в електронній формі;
• запровадження консолідованого нагляду за діяльністю страховиків, що входять до фінансових груп;
• удосконалення нормативно-правової бази з регулювання та нагляду за формуванням і розміщенням страхових резервів;
• формування сприятливих умов для розвитку страхового посередництва;
• розвиток систем внутрішнього контролю страховиків та сприяння становленню прозорої системи корпоративного управління.

     Для подальшого розвитку страхового ринку  та запобіганню необґрунтованому відтоку  значних сум страхових платежів за межі України важливим є зміцнення  національного перестрахувального ринку і удосконалення нагляду за перестраховою діяльністю.

     Інтеграція  страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поступового переведення  національного страхового ринку на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та приведення стандартів аудиту в частині страхування у відповідність до вимог міжнародної практики. З метою захисту національного страхового ринку держава здійснюватиме заходи поетапного та зваженого допуску на ринок філій іноземних страховиків відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною, створюючи умови для забезпечення взаємо обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн про діяльність страховиків, їхніх філій, страхових посередників та страхових груп (страхових холдингів).

     Незважаючи  на значні темпи приросту основних показників діяльності страхових організацій, страховий ринок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, на що буде потрібно більш значний період часу, а також подальша робота всіх державних органів та учасників страхового ринку. До них можна віднести:

• низька зацікавленість у страхуванні, через недостатню платоспроможність населення, у першу чергу через відносну нечисленність „середнього класу" населення;
• відсутність необхідного контролю з боку держави за виконанням обов'язкових видів страхування, а також за укладанням великими експортерами з іноземним капіталом договорів страхування своїх ризиків на території України;
• нерозвиненість довгострокового страхування життя і здоров'я, пенсійних аннуітетів та інших видів особистого накопичувального страхування;
• високий обсяг страхових премій, переданих за кордон за договорами перестрахування (як через об'єктивно обмежені можливості внутрішнього страхового і перестрахового ринків, так із у зв'язку із схемами «псевдо перестрахування»);
• оптимізація оподатковування суб'єктами господарювання через інструменти страхового ринку.

     Щоб наблизити функціонування вітчизняного страхового ринку до міжнародного рівня  і підвищити надійність національних страховиків, необхідна робота щодо удосконалення державної системи  регулювання. Актуальними завданнями є:

     • розроблення та впровадження системи  кодексів (торговельний, цивільний, господарський, податковий);

     • послідовне вдосконалення фінансового  і банківського законодавства; 

     • створення сукупності законодавчих актів, які будуть охоплювати усі сектори ринкової економіки, сприяти упорядкуванню взаємовідносин між суб’єктами ринку на всіх фазах процесу відтворення;

     • формування пруденційного нагляду, що передбачає максимальний облік діяльності страховиків таких параметрів, як рівень ризиків, якість внутрішньої системи управління і контролю за ризиками, відповідний бухгалтерський облік і фінансову звітність, виявлення недоліків у діяльності страховиків на ранніх стадіях їх розвитку;

     • необхідність створення єдиного  інформаційно-аналітичного центру, в якому будуть опрацьовуватися масиви даних з усього спектра фінансування страхового ринку;

     • збільшення розміру статутного капіталу, що надасть можливість брати на себе більшу відповідальність і утримувати крупні  ризики без передачі  на  перестрахування та певною мірою поставити економічний бар’єр для переведення страхових платежів за кордон;

     • створення саморегулюючої організації  страховиків;

     • забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду у сфері  страхування з урахуванням стандартів і принципів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів за страховою діяльністю.

     Адаптація української системи державного регулювання страхового ринку України  до стандартів розвинених країн повинна  проводитися поступово. Цей процес має ґрунтуватися на зміцненні вітчизняного страхового ринку загалом, підвищенні фінансової стійкості страхових компаній та якості страхових послуг. 

     Висновки

     Український страховий ринок є досить молодим, оскільки його історія починається разом з отриманням Україною незалежності у 1991 році. Поряд із процесом реорганізації колишніх державних компаній почався активний процес створення приватних страхових компаній, загальна кількість яких на 1 січня 2004 року становила 385 компаній, з яких 28 компаній мають ліцензію на страхування життя (на 1 жовтня 41 компанія має право на страхування життя).

     За  останні роки в страховому ринку  України відбулися стрімкі структурні зміни, що зумовили високий рівень розвитку й потребували постійного вдосконалення  державного регулювання цієї сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової сфери значно підвищилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула і на український страховий ринок.