Інфляційні процеси в Україні 2008-2009 рр

Вступ 

     Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки  країни є її фінансовий стан. Адже фінансова  система не лише забезпечує необхідні  взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів  макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

     Особливо  виразно деформація економічних  механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію  за умов перевищення швидкості росту  цін 50% на місяць. Прикладом того є  Німеччина 1920-1923рр., Австрія 1921-1923рр., СРСР 1921-1924рр., Греція 1943-1944рр., Латиноамериканські країни 1970-1980рр. Інфляція в Угорщині після ІІ Світової війни була найвищою з усіх, відомих в історії світової економіки. 3 червня 1946 року були випущені банкноти на суму мільярд білліонів (1 млрд.млрд.). У червні 1946 року Золотий пенге 1931 випуску коштував 130 трильйонів паперових пенге. Ось чому вивчення інфляції є таким важливим і актуальним. 
 
 
 
 
 

     1. Поняття інфляції.

     Як  економічне явище інфляція існує  вже тривалий час. Вважається що її поява пов’язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.

     Термін  інфляція (від лат. Inflatio - надування) вперше почав вживатися в Північній  Америці в період громадянської  війни 

     1861 - 1865 рр. І означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після першої світової війни.

     На початок 90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж.М.Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

     Мілітаризм, змінивши кейнсіанській теорії у 80-х  роках вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною останньої. “Під інфляцією, - пише М.Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції”. Це положення переконує в тому, що причини інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

     На  противагу цьому в кейнсіанських  теоріях під інфляцією розуміється  надмірний попит, причини якого  – як на стороні пропозиції, так і попиту: ”В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція”.

     З середини 60-х років у світовій економічній науці формується новий  напрям у дослідженні інфляцій. Його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери, що враховують загальні зміни в економіці 2-ї половини ХХ століття. Згідно з цим підходом, найважливішою рисою сучасних інфляційних процесів є тісне переплетіння грошових та загально-економічних факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.

     Іншими  словами, зростання останнього часто  виступає вже не як причина росту цін, а як його похідна. Грошові та загально-економічні фактори в цьому процесі змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія інфляційних факторів – чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у, власне, грошово-кредитній сфері – інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.

     Інфляція  – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу  знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище , породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу. 
 

     2.Причини  інфляції.

     Незалежно від стану грошової сфери товарні  ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна кон’юнктури ринку, дія зовнішньо економічних зв’язків, стихійних лих і т.д. Отже, ріст цін викликається різними причинами. Але не всякий ріст цін - інфляція. Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.

     Так ріст цін, пов’язаний з циклічними коливаннями кон’юнктури, неможна  назвати інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу (особливо в його «класичній» формі характерній для ХІХ - початку ХХ століття) буде мінятися і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до зниження цін. Інша справа - якщо підвищення продуктивності праці супроводжується випереджуючим це підвищення ростом заробітної плати. Таке явище називається інфляцією витрат. Стихійні лиха не можуть бути причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небуть місцевості зруйновані будинки, то, очевидно зростуть ціни на будівельні матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринка ціни почнуть падати.

     Що  ж можна віднести до дійсно інфляційних  причин росту цін? Назвемо найважливіші із них.

     По - перше, це диспропорційність , або  незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

     По - друге, інфляційне зростання цін  може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

     По - третє, з зростанням «відкритості»  економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в  мирогосподарські зв’язки збільшують небезпечність « імпортованої»  інфляції.

     По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних  очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють  цей фактор, що подолання інфляційних  очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики

     Безліч  причин інфляції відмічається в практично  у всіх країнах. Але комбінаційна залежність від конкретних економічних  факторів. Так , зразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв’язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в розкачуванні інфляційного процесу почали грати державні витрати, співвідношення «ціна - заробітна плата», перехід інфляції з інших держав і деякі інші фактори. 
 
 
 
 

     3.Види  інфляції.

     Інфляція  як явище виникла водночас з паперовими грошима, адже при золотомонетному обігу надлишку грошей не може бути. Розрізняють “класичну” і сучасну інфляцію.

     Для “класичної” інфляції (XVIII – XIX ст.) характерним є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави тощо). Сучасна інфляція має хронічний (сталий) характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення. Демонитизація золота, розрив зв’язків між паперовими, чековими і кредитними грошима і золотом, надали рухові грошової маси автономного характеру, відносно незалежного від обігу товарів, їх пропозиції.

     Причиною  інфляції спочатку вважали повсюдний  перехід до паперових грошей. Однак  навіть після того, грошова емісія була взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.

     Інфляція  може протікати помірно - бути «повзучою», при цьому виді інфляції ціни зростають  не більше чим на 10% в рік. Така інфляція дозволяє ефективно коректувати ціни відповідно до змінюючимся умовам виробництва і попиту.

     «Голопуюча» інфляція, при цьому виді інфляції ціни зростають від 20 до 200% в рік, є вже серйозною проблемою  для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри контрактів і угод.

     Найбільш  згубною для економіки є гіперінфляція, показуюча собою астрономічне зростання  кількості грошей в обігу і  як наслідок катастрофічний ріст цін  на товари. Роль самих грошей в таких  випадках сильно зменшується і населення, і помислові підприємства переходять на інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. В окремих випадках появляються окремі паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить сильний удар навіть по найбільш заможним прошаркам суспільства.

     При інфляції попиту надлишок грошей виникає  внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і  домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим  сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін.

     Не  менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають  нового збільшення витрат при купівлі  необхідних виробничих ресурсів, що знову  “штовхає” ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, самопідтримуючим, при чому із зростаючими темпами.

     Два найважливіших джерела, що живлять  інфляцію витрат, - це зростання номінальної  заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для праівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальном економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо - на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.

     Найстрашніше  в інфляції втрат те, що вона породжує інфляційну психологію. Це явище виникає  тоді, коли вмасовій свідомості людей  існує впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому  працівники починають вимагати підвищення заробітної плати “під майбутнє зростання цін", а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

     Всі ці види інфляції існують тільки при  відкритому її становищі - тобто при  відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

     Також інфляція може бути збалансованою і  незбалансованою. При збалансованій  інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

     Існує також очікувана і неочікувана  інфляція. Очікувану інфляцію можна  спрогнозувати на який-небуть період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні - в грудні 1991р. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями , то виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги. 
 
 
 
 

     4. Інфляційні процеси в Украіні

     Вперше  на Україні заговорили про появу  інфляції у 1991 році хоч коріння  її розрослися ще в колишньому СРСР. Це зумовлювалося, з одного боку, повним домінуванням державного монополізму та відсутністю ринкової конкуренції, а з іншого ( спотвореною структурою виробництва, надзвичайно високою часткою військово-промислового комплексу, надмірним  “старінням” основних фондів, неефективним використанням капітальних вкладень, ресурсів тощо.

В умовах глобального  державного регулювання економіки  та жорсткогоадміністративного контролю за рівнем цін і доходів грубо  порушувався автоматично діючий зв(язок між зростанням грошової маси, платоспроможного попиту і рівня цін. Останні, як правило, заморожувались”, неєважаючи на зростання попиту при надто обмеженій пропозиції, що виключало відкриту форму інфляції. Внаслідок цього нагромаджувався потужений інфляційний потенціал у вигляді товарно-грошової розбалансованості сфери обігу, тобто незадоволеного платоспроможного попиту, який постійно тиснув на товарні ціни. В таких умовах інфляція набувала прихованої (подавленої) форми і виявлялася в хронічному дефіциті товарів, підвищенні цін на “чорному” ринку та зниженні ринкового курсу національної валюти. Попри це, розвиток інфляційних процесів в Україні (1991-1994рр.) мав і специфічні особливості. Вони пов’язані, насамперед, з непослідовністю економічних перетворень, допущеними прорахунками в економічній політиці, деформаціями процесу роздержавлення і приватизації, надмірністю бюджетних  видатків.

     5. Інфляційні процеси в Украіні 2008 – 2009 рр.

     2008 рік запам’ятається багатьом  громадянам як рік рекордного зростання цін на товари і послуги. За даними Державного Комітету статистики, у 2008 році індекс споживчих цін (ІСЦ) становив 22,3%, що є найвищим показником за останні 7 років. Вищою річна інфляція востаннє була 2000 року, коли споживчі ціни зросли на 25,8%.

       Протягом року найбільше зростали  ціни у І кварталі - з січня  по березень інфляція склала 9,7%. У ІІ кварталі темпи зростання  цін уповільнилися, проте залишалися  достатньо високими - 5,8%. В липні-вересні  було зафіксовано незначне зростання цін (на 0.6%). IV квартал позначився новим сплеском інфляції: ціни зросли ще на 6,2%. Найвищий рівень інфляції було зафіксовано у березні 2008 року – цього місяця ціни в Україні зросли на 3,8%. Це стало найвищим показником за місяць після грудня 1999 року.

       Вагомим інфляційним чинником  стало зростання доходів населення:  збільшення середньої заробітної  платні та підвищення соціальних  виплат, зокрема, розміру пенсій  та здійснення виплат компенсацій  вкладникам Ощадбанку колишнього  СРСР.

       Минулий рік можна розподілити на три умовні періоди, під час яких інфляційна динаміка в Україні змінювалася.

       Перше півріччя 2008 року (як і друге  півріччя 2007 року) для України характеризуються  стрімким зростанням споживчих  цін: із січня по червень  вони зросли на 16,6%. Головним чинником, який спричинив таку інфляційну динаміку, стали ціни на продукти харчування. Ціни на них зростали в усьому світі, проте в Україні темпи зростання роздрібних цін на продовольство були одними з найвищих. Відзначимо також, що у ваговій структурі для розрахунку ІСЦ продукти харчування та безалкогольні напої становлять 55%, що робить інфляцію в цілому набагато більш чутливою до зміни цін у цьому сегменті.

       У другому періоді (липень-серпень  2009 року) в Україні було зафіксовано  дефляцію. Певну роль відіграла і ревальвація гривні до основних валют, яка відбулася у травні: це дозволило загальмувати інфляційну динаміку. Основними чинниками були сезонне зниження цін на окремі продукти харчування, зокрема, фрукти і овочі (див. додаток 4).

       Під час третього періоду (вересень – грудень) економіка дедалі більше відчувала вплив світової фінансової кризи та девальвації гривні. Крім цього, восени відбулася традиційна індексація ціни на освітні послуги – у вересні 2008 року вони зросли на 21,2%.

       Зниження світових цін на сировинну продукцію (нафта і нафтопродукти, продовольство, метал) мало, втім, своїм наслідком їх зменшення і на українському ринку. Так, уже в IV кварталі 2008 року ціни виробників у виробництві продуктів нафтоперероблення знизилися на 27,5%, металургійній промисловості - 22%, переробній промисловості – на 10%. В цей же час відбулося зниження цін на паливо та мастила (з вересня по грудень – на 27,2%. Однак монополізованість окремих ринків (зокрема, нафтопродуктів) та висока вірогідність подальшого падіння курсу гривні можуть знівелювати ці ефекти.

       Поряд із «імпортом дефляції»,  найбільш вагомим чинником, який  гальмуватиме зростання споживчих  цін, у 2009 році стане зниження  реальних, а ймовірно, і номінальних  доходів населення та, відповідно, зниження платоспроможного попиту на товари і послуги.

     За  даними Державного комітету статистики, у лютому 2009 року споживчі ціни зросли на 1,5%. В січні цей показник становив 2,9%. Тобто, темпи інфляції впали майже  удвічі. За офіційними даними, індекс споживчих цін за два місяці 2009-го року становив 4,4%.

     Водночас, протягом цих двох місяців інфляція сягнула майже половини річних прогнозних показників уряду, який прогнозує цього  року інфляцію 9,5%.

     Інфляція  в лютому 2009 року в річному вимірі (до відповідного місяця минулого року) також знизилася, становивши 20,9%. У січні цього року цей показник дорівнював 22,3%.

     Найбільше у лютому 2009 року ціни зросли на послуги, пов'язані з охороною здоров'я, - на 5,2%, продукти харчування і безалкогольні  напої подорожчали на 1,4%, одяг і взуття - на 1,1%, житлово-комунальні послуги - на 0,7%.

     Економічні  експерти вказували на серйозні ризики виникнення стагфляції в українській  економіці, тобто падіння ВВП, яке  супроводжується значним зростанням цін.

     У січні Державний комітет статистики відмовився від щомісячного розрахунку динаміки ВВП, пояснюючи це переходом до міжнародних стандартів поширення статистичних даних. Опозиція заявила про наміри приховати розміри падіння української економіки.

     Промислове  виробництво в Україні у січні 2009 року зменшилося на третину . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок 

     Iнфляцiя  властива бiльшостi економічно розвинутих  країн світу i є основною проблемою  в тих країнах, що розвиваються. Під iнфляцiєю, розуміють будь-яке  знецінення грошової одиниці,  тобто систематичне зростання цін незалежно від того, якими причинами цей процес викликається. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого зростання iнфляцii деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а iншi навіть знижуватися.

     Розвиток  підприємництва та конкуренції —  єдиний шлях забез¬печення стабільного  економічного зростання при мінімальній інфляції. Однак формування сприятливого для підприємництва середовища та справедливих умов конкуренції вимагає чітко продуманої довгострокової програми. Багато в чому тому наші уряди, що рідко перебувають у влади більше року, роблять натиск в антиінфляційній політиці на адміністративні заходи та кредитно-грошові обмеження. Однак використання цих заходів для боротьби з інфляцією є не ефективні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

Кафедра політичної економії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

Інфляційні  процеси в Україні 2008-2009 рр. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:                                      студентка групи ФЕУ -119 Сорока М.О. 
Перевірила:                                                                            Чумак О.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя, 2010

План 

Вступ 

1.  Поняття інфляції.

2. Причини інфляції.

3. Види інфляції

4. Інфляційні процеси в Украіні

5. Інфляційні процеси в Украіні 2008 – 2009 рр

Висновок  

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література 

1. Литвицький В. Інфляція в Україні.Банківська справа. – 2004. - №4. – С. 63-68.
2. www.unian.net
3. www.minfin.gov.ua
4. www.bank.gov.ua