Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльност

                                                ПЛАН

1. Вибір іноземного партнера.

2.Основні показники діяльності іноземних фірм.

3.Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

4. Література.

1.Вибір іноземного партнера.

   Вибір торгового партнера залежить від багатьох специфічних факторів. Разом з тим існують деякі положення, якими керуються всі підприємці при здійсненні експортно-імпортних операцій.

   Насамперед, вибір партнера визначається:

1) характером зовнішньоторгової угоди (експортна, імпортна, компенсаційна і т.д.);

2) предметом угоди (купівля-продаж товару чи надання послуг);

3) характером предмету угоди (сировинна чи готова продукція, машинно-технічна продукція чи товари народного споживання).

   Надалі важливо визначити країну, в яку найбільш вигідно експортувати чи з якої найбільш вигідно імпортувати товар (послуги). При порівнянні варіантів з виходу на ринок різних країн беруться до уваги такі критерії:

- політична й економічна стабільність;

- витрати виробництва;

- транспортна інфраструктура;

- державні пільги й стимули;

- наявність як кваліфікованої, так і відносно дешевої робочої сили;

- ємність ринку даної країни;

- наявність торгових обмежень;

- наявність необхідних постачальників сировини, матеріалів.

   Крім економічних критеріїв, важливо враховувати й характер торгово-політичних відносин з даною країною. Перевага надається тій, з якою налагоджені нормальні ділові відносини, підтверджені договірно-правовою основою, і яка не допускає по відношенню до нашої країни різного роду дискримінацій.

  При виборі фірми в першу чергу необхідно вивчити різні аспекти потенційних партнерів, а саме:

1) технологічний (вивчити технічний рівень продукції фірми, рівень ї технологічної бази і виробничі можливості);

2) науково-технічний;

3) організаційний (організацію управління фірми, враховуючи ЗЕД);

4) економічний (дати оцінку фінансового становища фірми);

5) правовий (вивчити норми і правила, що діють в даній країні і мають відношення до співробітництва з потенційним партнером).

   В міжнародній практиці з урахуванням загальноприйнятих методик оцінки потенційних партнерів виділяють наступні принципи, які важливо враховувати при організації даної роботи:

1) оцінка ступеня солідності потенційного партнера. Під ступенем солідності фірми розуміють кількісні показники діяльності, масштаб операцій , ступінь платоспроможності і т.д. Для оцінки солідності фірми можна використати й інші показники, такі як кількість зайнятих, число підприємств, частка продукції, що нас цікавить, в об'ємі виробництва фірми й галузі та ін.

2) оцінка ділової репутації. Ділова репутація фірми визначається тим, наскільки вона добросовісно і скурпульозно виконує свої зобов'язання, який у неї досвід у даній сфері бізнесу, вміння вести переговори на цивілізованому рівні;

3) врахування досвіду минулих угод. При наявності рівноправних умов у потенційних партнерів перевага надається тому, хто добре зарекомендував себе в колишніх угодах;

4) врахування становища фірми на зовнішньому ринку .тобто чи являється вона посередником або безпосереднім виробником (споживачем) продукції. Якщо фірма являється посередником, то в такому випадку треба серйозно підійти до вибору посередника.

   Насамперед необхідно звернути увагу на її фінансове становище. І, крім того, отримати інформацію про її кредитну здатність, виявити характер товару, що продається, і об'єм реалізації, наявність власної ланки збуту. Важливо звернути увагу і на особисті якості посередника.

2. Основні показники діяльності іноземних фірм.

  Робота по збору інформації та вивченню фірм-партнерів повинна бути добре організована і методично забезпечена. І головне - ця робота повинна проводитися постійно й сумлінно.

   Оперативно-комерційна робота по вивченню фірм повинна використовувати різні аспекти: збір інформації про фірми, з якими передбачається підписання угод; спостереження за фірмами, з якими підписані угоди; пошук нових фірм-партнерів; вивчення фірм-конкурентів, які відіграють провідну роль на ринках, що нас цікавлять.

  Вивчення фірм, діючих на окремих ринках, складається зі збору інформації про фірму і систематизації зібраних відомостей.

   Інформація про фірму, одержана з різних джерел, підбирається й систематизується в досьє на фірму. Питання, за якими підбирається матеріал для досьє, можна поділити на дві групи:

1) пов'язані із загальною характеристикою фірми, враховуючи вид діяльності, номенклатуру виробництва і торгівлі, роль фірми на ринку даного товару;

2) питання за спеціальними аспектами, пов'язані безпосередньо з підписанням контрактів.

   До останніх відносяться питання, що характеризують кредитоздатність, фінансове становище фірми, завантаження замовленнями, зацікавленість в одержанні замовлень від іноземних партнерів, вияснення її взаємодії з іншими фірмами і державними органами, а також ділова характеристика представників фірми, з якою передбачається проведення переговорів. Найбільш цінною інформацією для досьє вважаються відомості, одержані при особистому знайомстві з фірмою. Ці відомості доповнюються інформацією з фірмових довідників.

   Досьє фірми складається з ряду документів. До них відносяться:

1) карта фірми;

2) відомості про переговори з фірмою;

3) відомості про ділові контакти. Карта фірми - це базовий документ. Він являє собою анкету, запитання якої характеризують різні сторони діяльності фірми, а саме:

1) країна, поштова адреса, телефон, факс;

2) рік заснування;

3) предмети торгівлі, виробництва чи характер послуг;

4) виробничі потужності, торгівельний обіг, число робітників;

5) дані, що характеризують фінансове становище;

6) філіали, дочірні підприємства, участь та інші зв'язки;

7) найважливіші конкуренти;

8) власники, керівники фірми, особи, що мають безпосередній контакт з фірмою;

9) обіг, в т.ч. на різних ринках;

10) негативні сторони, що характеризують фірму (невиконання зобов'язань, рекламації, арбітражні й судові справи і т.д.).

Крім даних, які перераховані в карті, в досьє фірми повинні бути і такі відомості, як:

1) характеристика власників, керівників фірми, які безпосередньо контактують з вашими організаціями;

2) дані про баланси фірми за господарський рік;

3) дані про розвиток торгових відносин з фірмою (відомості про поведінку фірми під час переговорів про підписання угод, про хід їх реалізації, про результати угод, про зацікавленість фірми в роботі на українському ринку). Карта фірми являється необхідним джерелом її вивчення. При вивченні державних, напівдержавних і кооперативних організацій поряд з картою фірм використовують ще й інші матеріали.

   Важливе місце в досьє займають названі вище документи:

"відомості про переговори" і "відомості про ділові контакти". Вони охоплюють інформацію, джерелом якої являються особисті спостереження і враження оперативних робітників, отримані в процесі переговорів, в ході виконання контрактів і відвідання підприємств фірми.

   Досьє на фірму поповнюється систематично. При цьому перед початком фінансового року і при підготовці великих угод важливо зібрати відомості про фінансове становище контрагента незалежно від наявності даних за минулий період.

   Свій варіант досьє на фірму може підготовити для себе кожна організація. Разом з тим, для проведення даної роботи можна використати каталог спеціалізованих організацій і відомств.

   Існує велика кількість показників оперативної і фінансової звітності фірми, з допомогою яких дається оцінка результатів її діяльності. Основними формами звітності фірми, які використовуються для аналізу, являються баланс, рахунок прибутку й втрат, розрахунок надходжень і витрат грошових засобів.

   Баланс - документ, що відображає у вартісному відображенні активи фірми і джерела їх формування за станом на визначену дату, частіше на кінець кварталу чи року.

    Рахунок прибутку і втрат відображає результати господарської діяльності фірми за звітний період і поряд з балансом являється важливою обов'язковою формою фінансової звітності акціонерних товариств.

   Рахунок надходжень і витрат засобів дозволяє визначити об'єм самофінансування і фінансування за рахунок позичених засобів, поточних капітальних вкладень та інших витрат. Показники, що використовуються в процесі аналізу, можна поділити на абсолютні й відносні.

   До абсолютних відносяться різні дані, що характеризують масштаб операцій фірми, її виробничі потужності, результати виробничої діяльності і т.д. В більшості випадків ці дані беруться з її фінансової й оперативної звітності.

   Відносні показники являють собою різні коефіцієнти чи відносини, вирахувані шляхом співвідношення абсолютних показників один з одним. Всю сукупність абсолютних і відносних показників можна об'єднати в групи показників, що характеризують економічний потенціал фірми, ефективність її діяльності, конкурентноздатність і фінансове становище.

   Вибір тих чи інших показників, що характеризують фірму, залежить від мети, яку ставить перед собою підприємство при виборі іноземного партнера. В будь-якому випадку найбільш важливими факторами, якими необхідно керуватися, являються: репутація фірми і її продукції, надійне фінансове становище і платоспроможність, достатній виробничий і науково-технічний

   Процес підготовки і успішного здійснення зовнішньоторгової операції вимагає детального вивчення як потенційних контрагентів, так і фірм партнерів. Вивчення діяльності майбутніх фірм-партнерів являється складовою частиною зовнішньоторгової операції. Тому даному питанню всі учасники міжнародної торгівлі приділяють велику увагу.

   Для докладного вивчення потенційних фірм-партнерів потрібна відповідна інформація. На іноземних ринках є цілий ряд джерел, які володіють інформацією про фірми. Серед них найбільш цікавими є довідники про фірми, публікації фірм (річні звіти, каталоги, ювілейні та рекламні видання, проспекти). Наявні також матеріали спеціалізованих інформаційних компаній, періодичної преси, довідки банків, статистичні публікації окремих країн і спеціалізованих органів 00Н по економіці і окремих галузях.

   Особливе місце серед джерел інформації займають довідники про фірми. Вони видаються інформаційно-довідковими агентствами, різними асоціаціями, торгово-промисловими палатами. Довідники про фірми поділяються на національні, що охоплюють фірми одної країни, і міжнародні, що містять відомості про фірми різних країн.

   Довідники про фірми мають певні переваги в порівнянні з іншими джерелами інформації:

1) вони охоплюють велику кількість фірм;

2) являються практично єдиним джерелом, в якому відомості про фірми публікуються регулярно і в систематизованому вигляді;

3) дають можливість одержати досить повну інформацію про всі аспекти діяльності фірми.

   В залежності від призначення і характеру публікацій довідники про фірми поділяються на такі види:

1) адресні;

2) товарно-фірмові;

3) загальнофірмові;

4) галузеві;

5) за акціонерними товариствами;

6) за фінансовими зв'язками;

7) директорські;

8) бібліографічні та ін.

   Товарно-фірмові довідники, розраховані для визначення окремих фірм, що випускають той чи інший товар чи торгують ним, побудовані за принципом "товар-фірма". Всі фірми згруповані за товарними рубриками. Під назвою кожного товару (послуги) в алфавітному порядку перераховуються компанії, які виробляють його чи торгують ним. Окремі довідники цього виду групують фірми одночасно за товарними і географічними ознаками.

   Для зручності в користуванні товарно-фірмові довідники оснащені на декількох мовах алфавітним переліком товарів і послуг чи товарних груп.

3. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

  Економічна інформація є основним типом інформації, що використовується при аналізі тієї чи іншої економічної проблеми. Вона може бути розділена на три види: статистику, бухгалтерію й оперативну інформацію. Статистика дає загальну картину стану та розвитку національного господарства, висвітлює хід соціально-політичних процесів у країні або її частинах. При цьому використовуються спеціальні методи спостережень і аналізу масових явищ. Бухгалтерія (бухгалтерська звітність) являє собою спосіб відображення коштів підприємств і організацій залежно від його стану, розміщення, використання та джерел походження. Вона відображає процес розвитку підприємства і є основою аналізу його господарсько-фінансової діяльності. Оперативна інформація - це відомості, необхідні для поточної діяльності, для прийняття оперативних рішень. В якості оперативної інформації можуть виступати як офіційні статистичні показники, так і неопубліковані дані, що є результатом безпосереднього спостереження, особистого досвіду,різних експериментів і т.д.

  У свою чергу з вище згаданих типів економічної інформації найбільше значення для науки і практики мають статистичні показники.

   Сучасна система міжнародної статистики є складним механізмом, у якому одні статистичні організації розробляють статистичну методологію, програми спостереження, а інші безпосередньо здійснюють збір, обробку й публікацію статистичних даних. Різноманіття статистичних збірників, що випускаються різними організаціями за різними сферами економічної діяльності, порушують питання про уніфікацію методів збору інформації, її статистичній обробці, порівнянності класифікаторів, що беруть участь у міжнародному обміні товарів і послуг, видів діяльності, одиниць виміру і т.д.

   Різновидом оперативної інформації є цінова інформація. Сотні різних організацій у зарубіжних країнах зайняті збором вихідної цінової інформації, її аналітичною обробкою, зберіганням і поширенням на комерційній основі. У їх числі органи державної статистики, консультаційні й дослідницькі фірми, торговельні видавництва і торгово-промислові палати, асоціації виробників і ін.

   Їх зусиллями різнорідна інформація приводиться до сприйнятливої, вибудовується в тимчасові ряди цінових показників, які дозволяють без особливої праці визначити загальні тенденції динаміки цін на світовому ринку і практично незамінні при розробці прогнозів цін.

  У відмінності від оперативної інформації, збір якої обмежений колом практичних завдань, розв'язуваних комерційною організацією на зовнішньому ринку, цінова продукція зазначених вище виробників інформаційних послуг доступна самому широкому колу користувачів. Тому отримані від них матеріали за світовими цінами служать важливим доповненням оперативних джерел інформаційного забезпечення кон'юктурно-цінової роботи.

   Міжнародна комп'ютерна мережа Internet в даний час надає можливість отримання практично будь-якої інформації.

   Пошук необхідної інформації про ринки, ціни, клієнтів, товарах - важливий етап зовнішньоторговельних операцій. Але збір її та аналіз – вельми копітка справа. Комерційна інформація, як і науково-технічна, і соціальна, містить у собі безліч накопичених знань і понять.

   Оскільки все більше число підприємств нашої країни самостійно виходить на зовнішній ринок, їх цікавить інформація про закордонні підприємства, ринки та ціни, а також стандарти якості, науково -технічні досягнення. Господарський керівник може мати повну інформацію по фірмах, інвестиційному кліматі та ринках іноземних держав - досить навчитися працювати з довідниками, річними звітами компаній, ділової економічною літературою, газетами, журналами та іншими джерелами засобів масової інформації, довідниками банків і кредит-бюро, а також з сучасними електронними картотеками банків та кредит-бюро, картотеками-терміналами інформаційних комп'ютерних мереж.

   Але перш ніж користуватися джерелами інформації, треба знати, де їх знайти. У зв'язку з практичними потребами з'явився новий напрямок аналізу кон'юнктури ринку - аналіз фірмової структури ринку, на який планує вихід та чи інша організація.

   Фахівці з'ясовують ступінь і особливості концентрації виробництва і капіталу, рівень монополізації ринку, міжфірмовий зв'язку на ньому, ступінь завантаження виробничих потужностей, фірмові ціни, оцінюють конкуренцію на ринку.

   Місця зберігання інформації, необхідні підприємству, установі,організації, що накопичують і поширюють інформацію, - державні органи, торгові палати, НДІ, навчальні інститути, бібліотеки, бюро, асоціації та спілки, банки, біржі, кредит-бюро, консультаційні та інформаційні фірми й агентства, дипломатичні й торговельні представництва, представництва фірм, виставки, ярмарки, обчислювальні центри.

   Джерелами зберігання і розповсюдження інформації є доповіді, інформаційні записки, книги, преса, рекламні видання, довідники, каталоги, термінали комп'ютерних мереж, радіо, телебачення, інформаційні звіти фірм і наочна реклама.

   З середини 80-х років 85% ринку фірмової інформації контролювали практично дві компанії - американська "Дан енд Бредстріт" (через дві свої дочірні фірми) і австрійська "Кредітшутцфербанд". "Дан енд Бредстріт" - найбільша компанія на ринку фірмової інформації. Вона має дочірні фірми більш ніж у тридцяти країнах усіх континентів, її загальний персонал - більше 57 тис.чол., обіг - 1,8 млрд.дол .

  Компанія надає широкий асортимент економіко-інформаційних послуг, в числі яких видача коротких і більш докладних довідок по фірмах

(на різних носіях), складання тематичних добірок по фірмах, в тому числі по окремих галузях, складання й публікація регіональних довідників, загальне число яких перевищує 50.

  У США компанія має у своєму розпорядженні 90 центрів щодо збору інформації. Її банки даних зберігають інформацію з 8 млн. американських фірм, яка надається майже 80 тис. користувачів, включаючи найбільші концерни країни. З початку 80-х компанія активізувала проникнення на ринок фірмової інформації країн Західної Європи. Так, вона придбала велику інформаційну компанію ФРН "Шіммельпфенг" з мережею її дочірніх фірм і відділень в багатьох країнах цього регіону, а також провідну фірму з надання ділової інформації Великобританії "Дейтастрім.

   Прикладом іншої багатопрофільної інформаційної компанії може служити французька ДАФСА, яка випускає фірмові довідники й надає інформацію про фірми в будь-якій формі - від телефонних відповідей до магнітних носіїв, а також складає тематичні огляди.

  Система взаємин із замовниками інформації у кредит-бюро будується не на разовому запиті, а на абонементному обслуговуванні.

Дуже цінно, що кредит-бюро надає допомогу у виборі контрагента ідає відомості по ваших контрагентам.

   Торгово-промислові палати країн, міст, адміністративних територій. Палати, які по своїй суті є об'єднанням фірм і комерсантів на даній території, охоче допомагають усім бажаючим у встановлення ділових контактів. Для цього вони здійснюють видання, ведуть інформаційно-комерційну діяльність, включаються в комерційні комп'ютерні мережі.

       Сучасні банки стали величезними сховищами діловоїї нформації. Причому ця інформація стосується не тільки їхніх клієнтів (тих, хто веде в банку рахунок і одержує від нього кредит, банк знає до дрібних подробиць), але і всього ринку, з якими має справу банк.

    Банк може видавати на своїх клієнтів короткі характеристики, рекомендаційні листи й довідки про платоспроможність. Звичайно, залежить це від того, хто і для яких цілей запитує інформацію.

Члени біржі і біржові комітети в силу специфіки своєї діяльностімають завжди під рукою інформацію про фінансові зв'язки фірм, їх фінансовийстані і репутації.

   Інформацію із закордонних фірм можна отримати і самим. Досить знати, що її можна знайти у фірмових довідниках, монографіях, пресі,каталогах, брошурах, рекламі, за допомогою комп'ютерних мереж, на виставках, у річних звітах, деяких спеціальних джерелах.

   Детальний опис кожного джерела інформації допоможе навчитися працювати з ним. Найбільшу загальну систематизовану за багатьма параметрами інформацію можна отримати з довідників. Їх можна класифікувати.

   Довідники видаються інформаційно-довідковими агентствами, як правило, щорічно. Відомості, що містяться в них, беруться зі звітів і публікацій фірм, матеріалів торгово-промислових палат, різних асоціацій, спілок підприємців, бюро і агентів по реєстрації фірм.

   Є довідники про фірми однієї країни (національні) і про фірми різних країн (міжнародні). З одних довідників можна довідатися координати

(поштова адреса, телекс, телефон), з інших - відомості про характер діяльності фірми, її економічних і фінансових показниках,виробничій базі, керівний склад і т.д.

   Загалом довідники містять такі відомості по фірмах різних країн:  повне і скорочене найменування; поштовий, телеграфний адреси, телекс, телефон; рік заснування та основні етапи розвитку фірми; сфера діяльності; основні вироблені товари та види послуг, банки, клієнтом яких єфірма, власники фірми чи материнська компанія; склад керівних органів; число і місцезнаходження підприємств; дочірні та асоційовані фірми; число зайнятих; основні показники діяльності фірми (річний обсяг продажів, прибуток, активи, власний капітал тощо); приналежність спілкам підприємців; зв'язку з іншими фірмами через участь у капіталі; персональні зв'язки з іншими фірмами: біографічні дані про керівників фірми.

   Так, за цими даними можна визначити обсяг виробництва, виробничі потужності, площа підприємства, деякі технічні характеристики продукції, що випускається .

  Однак не по всіх фірмах можна одержати перерахований набір інформації. Найбільш повні відомості, можна підібрати по середнім і великим промисловим компаніям, що виступають у формі акціонерного товариства.

Фірмові довідники в залежності від призначення умовно можна розділити на кілька груп: адресні, товарно-фірмові, загальнофірмові, галузеві, по акціонерним компаніям, по фінансових зв'язках, директорські, біографічні, тематичні.

    Загальнофірмові, по акціонерним товариствам та галузеві довідники наводять інформацію про фірму в цілому, а інші - по окремих конкретних питаням.

    Адресні довідники охоплюють найбільшу кількість фірм і містять поштову та телеграфну адреси фірм, їх телекси, телефони. Найбільш представницький адресний довідник -. Yaegers + Waldmann

International, що охоплює близько 1,3 млн. фірм різної правової формибільше 200 країн і територій світу.

    Товаро-фірмові довідники охоплюють велику кількість фірм, створених в різних правових формах. Вони призначені для визначення фірм, що випускають той чи інший товар чи торгують ним.

   Побудовано довідники за принципом "товар-фірма". Всі фірми  згруповані по товарних рубриках; під назвою кожного товару (або виду послуг) в алфавітному порядку перераховуються компанії, що займаються його виробництвом або торгівлею ним.

   Для зручності користування товарно-фірмові довідники забезпечені алфавітним переліком товарів і послуг або товарних груп, які часто надаються кількома мовами (англійською, французькою, німецькою, іноді іспанській). До цієї групи належить широко відомий Kompass, що видається вбільшості країн Західної Європи.

  Окремі товаро-фірмові довідники поміщають також деяку додаткову інформацію або мають спеціальний розділ (том), де фірми перераховані в алфавітному порядку (наприклад, американський Thomas Repster of

American Manufactures.

   Загальнофірмові довідники охоплюють значну, але менше, ніж адресні та товаро-фірмові, число фірм. У США такі довідники включають

45 тис. фірм, ФРН і Великобританії - 20 тис., Японії - 8,5 тис.

   Вони наводять інформацію про фірми незалежно від їх правової форми та галузевої приналежності.

    У довідниках містяться дані про предмет і характер діяльності фірми, рік заснування, відомості про власників, величини акціонерного або пайового капіталу, банках, що обслуговують фірму, склад керівних органів, величину річного обороту і число зайнятих. Багато довідники цієї групи публікують товарні та галузеві списки, що дозволяють визначити фірми, які займаються виробництвом або торгівлею певних товарів. До числа загальнофірмових довідників відносяться американський Poors 'Register of

Corporation Directors and Execuflues, західнонімецький Handbuch der Cross

- Unternehmen, англійська Guide to Key British Еnterprises.

    Найбільш повні за обсягом інформації - довідники з акціонерними товариствами. У них включаються фірми, створені у формі акціонерного товариства, акції яких котируються на фондових біржах відповідної країни. У таких довідниках - історія створення фірми, відомості про характер її діяльності, виробничій базі, розмірі та структурі власних і позикових коштів, кількості зайнятих, дочірніх та асоційованих компаніях. Найбільш відомий щорічно видаваний у США Moody's Industrial Manual, що містить відомості про промислові фірми США та інших країн, акції яких котируються на американських фондових біржах. У цьому довіднику наводяться дані про зміни в найменуванні фірми, поглинання, виробничої діяльності і виробничих потужностях, витратах на капіталовкладення, витрати на проведення науково-дослідних робіт, перелік основних дочірніх компаній, що діють у США та інших країнах, статистичні дані про виробництво продукції і ряд інших відомостей. У довіднику публікується фінансова звітність фірм: баланс, рахунок прибутків і збитків, рахунок надходження та витрачання коштів. Два рази на тиждень випускаються спеціальні доповнення до довідника.

   З початку 80-х років випускається міжнародний довідник по акціонерним компаніям Moody's International Manual, що охоплює майже 100 країн.

Галузеві довідники поміщають інформацію про фірми однієї або кількох суміжних галузей. Такі довідники випускаються по нафтових фірмам, компаніям чорної і кольорової металургії, гірничодобувної, лісопереробної, цукрової, суднобудівної промисловості.

  Таким чином, галузеві довідники більш детально і конкретно визначають коло фірм, що випускають той чи інший конкретний товар.

   Довідники по фінансових зв'язках дозволяють дізнатися про участь у акціонерному капіталі, установити коло фірм, що входять в той чи інший концерн, а також ким контролюється яка-небудь конкретна фірма. Такі довідники широко використовуються як в практичній роботі, так і при вивченні монополістичних об'єднань, особливо транснаціональних корпорацій.

  Велику практичну цінність має багатотомний міжнародний довідник Who Owns Whom, який охоплює фірми 31 країни.

   Визначити персональні зв'язки керівників фірм дозволяють директорські довідники, в яких названі представники ділового світу з зазначенням займаних ними посад та керівних органів різних компаній, банків, спілок підприємців, асоціацій, в також державних установ. Отримати відомості про керівників і власників компаній можна з біографічних довідників, в які переходять короткі відомості про представників ділового світу: рік народження, короткі відомості про батьків, сімейний стан, освіта; перелік компаній і організацій, в яких керівник (власник) працював або працює із зазначенням його посад; наявність вченого ступеня, опублікованих праць, нагород, хобі, приналежність до клубів, остання адреса його місця проживання.

  Широко відомі біографічні довідники Who's Who, що видаються вбільшості країн. Відомий також міжнародний довідник World Who's Whoin Commerce and Industry.

   Цікавими є тематичні довідники, присвячені окремим аспектамдіяльності фірм, наприклад, їх закордонним інвестиціям. Це Directory of Foreign Capital Affiliated Enterprises in Japan, що дає інформацію по дочірніх та асоційованих компаніях іноземних фірм в Японії. Аналогічний довідник випускається в багатьох інших країнах.

  До тематичних, але не фірмових, довідникам можна віднести ряд видань, які також знадобляться при рішенні питання про інвестиції за кордон. Це цінові довідники, інвестиційні гіди по окремих країнах, що містять інформацію з усіх питань закордонних інвестицій: від законодавчих актів, що регулюють їх, і органів, що видають дозвіл, - до тарифів, особливостей окремих галузей і т.д.

   Особливо слід виділити публікації Міжнародного бюро податкової документації в Амстердамі, що, окрім податкових довідників та інвестиційних гідів, видає постійно оновлювані добірки по законодавству і компаніях всіх країн світу. Наприклад, двотомний The Taxation of Companies in Europe Guide to European Taxation включає всі країни Західної Європи, бібліографію (максимально можливу кількість найменувань джерел з питань компаній, податків, права і т.д.), акти ЄЕС. Випускаються додатки з поправками і доповненнями до раніше виданої інформації.