Інтелектуальна міграція

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний університет ім.. В.Гетьмана

Реферат на тему

«Інтелектуальна міграція»

Студента 3 курсу, спец.6508

12 групи

Полтавцев В.О.

Київ – 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………3
Інтелектуальна міграція. Сучасна ситуація та тенденції …4
Вплив на економіку країн………………………………….12
Висновок…………………………………………………….15

Вступ

В умовах становлення ринкової системи господарювання і розвитку міжнародних процесів глобалізації, майже у кожній країні тією чи іншою мірою поширюються міграційні процеси, що включають міграцію висококваліфікованої робочої сили. Це, як правило, негативно впливає на економіку країн, з яких масово емігрують потенційні працівники.

Саме для нашої країни це є особливою загрозою, що можна пояснити нестабільністю економічної і політичної ситуацій, стрімким підвищенням рівня безробіття, а також етнічними, релігійними особливості та рядом інших факторів.

Для України характерним є велика кількість емігрантів, що має щорічну тенденцію до збільшення; високий освітній рівень емігрантів, що, в свою чергу, спричиняє втрату висококваліфікованої робочої сили, а також значної частини інтелігенції; наявність законодавчої бази з цього питання, що потребує вдосконалення та ін..

За період становлення України як держави, міграція набуває все більших масштабів. Так, в середньому на строк від 1 місяця до 1 року на роботу закордон виїжджають більше як 5 млн. осіб . Спостерігається тенденція зростання виїзду не лише з міст, а і з сіл, особливо прикордонних областей. До цих людей, в основному, належать чоловіки у найбільш працездатному віці (30-45 років). Кожного року з приводу тимчасового працевлаштування на постійне чи тимчасове місце проживання офіційно їде 45-50 тис. осіб, тобто лише певна частка від припустимої загальної кількості емігрантів .За даними Інституту соціології НАНУ, 12% домогосподарств України мають хоча б одного члена сім’ї, який працював або працює закордоном. Рівень міграційного приросту населення в Україні у січні-вересні 2009р. залишився на рівні січня-вересня 2008р. Такі масштаби міграції українських громадян зумовлюють великі втрати робочої сили, які можуть мати в майбутньому серйозні негативні наслідки для економічного розвитку України.

Інтелектуальна міграція. Сучасна ситуація та тенденції .

Існують різні трактування поняття "інтелектуальна міграція". Так, її розширене розуміння включає міграцію не тільки науково-технічних фахівців, але і творчої інтелігенції, а найбільш широка трактування увазі весь комплекс міграційних потоків кваліфікованих кадрів, більше одного року працюють за кордоном. Проблеми, пов'язані з інтелектуальною міграцією, зазвичай розглядаються з точки зору їх впливу на країну імміграції, на країну еміграції та на світову спільноту в цілому. Особливостями інтелектуальної міграції в порівнянні з іншими видами міграції є виняткова роль, яку в цьому процесі відіграють професійний і етнічний чинники.
Міграція фахівців зумовлена тими ж факторами, що і некваліфікованої робочої сили. В першу чергу треба відзначити різний рівень економічного і соціального розвитку країн. Вчені та фахівці залишають свою країну на користь іншої, якщо знаходять там більш високу матеріальну винагороду, необмежені можливості для творчості і саморозвитку, краще лабораторне обладнання, більш комфортні побутові умови, більше цивільних прав і демократичних свобод.

В сучасних умовах, при існуючих розходженнях у рівнях оплати інтелектуальної праці в передових країнах, у порівнянні з постсоціалістичними і державами, що розвиваються, основним стимулюючим чинником міграції є економічний чинник. Оклади,наприклад, українських вчених академічних інститутів у набагато разів менше зарплати їхніх американських колег. Для молодих наукових співробітників це розірвання складає не менше 15— 20 разів, при цьому рівень споживчих цін в Україні складає не менше 70 % від рівня цін у США. Дані по Індії говорять про те, що висококваліфіковані спеціалісти в області комп'ютерних і інформаційних технологий можуть розраховувати на Батьківщині на заробітну плату в 100—120 разів меншу, ніж наукових центрах США або Канади. Цим, у першу чергу, пояснюється той факт, що Індія є найбільшим у світі «постачальником» спеціалістів цієї фахової групи на світовий ринок праці. Явно занижена ціна (і престижність) інтелектуальної праці в постсоціалістичних і країнах, що розвиваються, служить важливим стимулом для міждержавної міграції професіоналів. Цей чинник здається тим більше істотним, що він накладається на виникаюче протиріччя між рівнем розвитку особистості, її потребами і потенційними можливостями, з одного боку, і можливостями їхнього задоволення в даному конкретному середовищі — з іншою. Коли людина дійде висновку, що розв'язати це протиріччя можна, лише перетнувши державний кордон, — наступає акт міграції. При цьому мотивація мігранта частіше усього являє собою сполучення двох цільових настанов: забезпечення фахових інтересів і задоволення потреби в забезпеченні гідних матеріальних умов

В даний час, ряд держав, стурбованих відтоком висококвалі-фікованих спеціалістів за кордон, — Італія, Іспанія, Індія, Пів-денна Корея, Іран, Сирія, Індонезія, Угорщина — починають зусилля по створенню матеріальних і фахових умов для національних кадрів на Батьківщині. Уряди цих країн залучають національний і іноземний капітал для фінансування науково-дослідних центрів, своєрідних наукових анклавів, де вчені можуть реалізувати свої ідеї і, звідси, вести повноцінне творче жит-я. Створення таких «інкубаторних» умов розумно тільки при тій умові, що одночасно буде відбуватися трансформація економічної системи країни убік розвитку найбільше передових галузей, що пред’являють попит на новітні технологи'. У іншому випадку ці наукові анклави загинуть і стануть джерелом «відпливу розу-мів», як тільки буде припинене або сильно скорочене державне фінансування. СРСР має багатий досвід існування аналогічних закритих наукових міст, де висококваліфіковані кадри знаходилися в елітних, у порівнянні з іншим населениям, умовах оплати і постачання. Дослідження, що проводилися в цих містах, дійсно створили славу радянській науці в області фундаментальних на-ук, ядерної енергетики, космонавтики, військової техніки. Проте економічна криза, багатократне скорочення фінансування і зник-нення гарантованого попиту фактично зруйнувало ці осередки науки. Саме ці колись закриті наукові міста стали основними ре-гіонами відтоку висококваліфікованих кадрів в області природ-них наук в закордонні країни в 1990-х рр.

Умови міждержавної інтелектуальної міграції визначаються, насамперед, станом міжнародного і національних ринків праці співвідношенням на них попиту і пропозиції по визначених професіях. Найбільшим попитом користуються спеціалісти в наукових дисциплінах, що визначають основні тенденції розвитку сучасної теоретично! та прикладної науки і технологій, а також ті що забезпечують адаптацію наукових відкриттів до потреб розвитку галузей економіки, подальшої модернізації технологічної бази розвитку суспільства в цілому. Інноваційна діяльність спирається на результати фундаментальних наукових досліджень в області фізики, математики, обчислювальної техніки, біології, хімії, медицини, космічних досліджень. Відповідно, представники цих наукових дисциплін є найбільш затребуваними на світовому ринку праці.

Характерно, що мігранти-професіонали, на відміну від некваліфікованих і низькокваліфікованих мігрантів, у набагато меншому ступені покладаються на міграційні мережі, засновані на родинних або національних зв'язках. Для їхнього міграційного пересування по світі, набагато важливішими є зв'язки з колегами і колишніми друзями по освіті, якої б національності вони не були. Виникають міграційні мережі нової якості, в основі яких поляга-ють освіта і професіоналізм, у той час як національна приналеж-ність розмивається.

Говорячи про сучасні тенденції розвитку світового ринку наукових кадрів, не можна не відзначити, що потоки висококваліфікованих мігрантів мають різноманітний напрямок. Крім стійкого потоку інтелектуальної міграції з держав, що розвиваються, у розвиті, існує також значна по обсягу міграція професіоналів між розвитими країнами, а також потік робітників інтелектуальної, творчої праці з розвитих країн у ті що розвиваються. Останній пов'язаний, по-перше, із тим, що серед держав, що розвиваються, є такі, що спроможні забезпечити високий рівень прибутку висококваліфікованим спеціалістам із розвитих країн і зацікавлені в «імпорті» західних учених, викладачів, лікарів. До цієї групи країн можна віднести «багаті» нафтовидобувні країни Перської затоки, нові розвиті країни Швденно-Східної Азії. По-друге, прямування висококваліфікованих кадрів із розвитих країн у ті, що розвиваються пов'язано з розширенням діяльності транснаціональних корпорацій у напрямку ринків збуту, про що буде до-кладно сказано нижче.

Міждержавна інтелектуальна міграція може розглядатися як природний процес, що сприяє світовому обміну знаниями та най-більш повному використанню існуючого у світі інтелектуального потенціалу. Завдяки спільній роботі представників різних наукових шкіл відбувається з’єднання різноманітних наукових підходів (тих, на яких мігрант вихований у своїй країні, у своїй науковій школі, і тих, що він освоює в країні в'їзду), що дає високі наукові результати. Тому є закономірним, що іноземні спеціалісти причетні до 90 % усіх нових відкриттів, розроблених у США за останні півстоліття.

Пострадянській науці властивий стиль мислення, що характеризується глибокою теоретичністю і широтою охоплення предмета дослідження, а також тісним зв'язком загальнононаукового і філософського підходів. Будучи сполученим із раціоналістичним, технократичним західним стилем, він нерідко дає видатні результати.

Те ж можна сказати про вчених з Азії (Китаю, Японії, Індії), що процвітають не тільки в прикладних наукових досягненнях, що добре відомі (наприклад, японські досягнення в телевізійної, відео-, аудіотехніці, комп'ютерних технологіях), але також у фу-ндаментальній науці. Західна логіка і раціоналізм у сполученні зі східним типом мислення, заснованому на уяві, інтуїції, викорис-танні яскравих зорових уяв, робить азіатських спеціалістів перс-пективними вченими і чудовими викладачами вищої школи, що активно використовується тими ж Сполученими Штатами: 25 % викладачів природних і технічних дисциплін в університетах США — іноземці зі східних країн.

У той же час інтелектуальна міграція використовується розвитими країнами світу як інструмент у конкурентній боротьбі за побудову постіндустріального інформаційного суспільства. У сучасному світі, де знания, науковий прогрес стають найваж-ливішою самостійною продуктивною силою, притягнення інте-лектуальних ресурсів з інших країн може забезпечити не просто перевагу на шляху соціально-економічного розвитку, але змінити співвідношення сил у світі, що глобалізується.

У останні роки в роботах західних економістів усе частіше зустрічаються заклики переглянути концепцію «відпливу розумів», яка вже протягом 40 років характеризує основну закономірність міждержавної інтелектуальної міграції у світі.

Приводом для такої переоцінки є, з одного боку, активізація міграційних потоків інтелектуальної міграції з більш розвитих країн у менш розвиті, будь то в якості співробітників транснаціональних корпорацій, міжнародних організацій або в якості самостійних висококваліфікованих спеціалістів. 3 іншого боку, західними дослідниками звертається увага на той факт, що міжнародна міграція відчиняє перед спеціалістами, наприклад, в га-луз! інформаційних технологій з Індії нові можливості, що не може їм надати їхня власна країна. Для Індії «виробництво» спеціалістів для світового ринку комп'ютерних і інформаційних технологій також означає зміна її ролі на світовому ринку праці, збільшення прибутків від експорту такого роду робочої шли і, відповідно, підвищення престижу країни.

Безсумнівно, на світовому ринку праці відбуваються серйозні зміни, пов'язані з глобалізацією світового господарства. Одним із наслідків цих змін є збільшення масштабів і ролі міжнародної міграції висококваліфікованих кадрів, залучення в цю міграцію усе більшого числа країн. Доти, поки міграція професіоналів носить тимчасовий характер, вона може вважатися однозначно позитивним явищем, що сприяє поширенню знань, взаємозбагаченню спеціалістів із різних країн від спільної роботи, виникненню нових спільних досягнень у галузях, що мають принципове значения для розвитку світової економіки.

Той факт, що серед країн, що розвиваються, виділилася група держав, яким удалося домогтися високих темпів економічного росту, перебудувати свою економіку відповідно до законів індустріального товариства і залучити іноземні капітали й іноземних спеціалістів для забезпечення подальшого прогресу в економічній і соціальній галузях, означає, що поділ країн на «багаті і бідні», «розвиті і що розвиваються» не є разом і назавжди даним. Ці країни можуть уже розгорнути потоки трудової міграції таким чином, щоб одержувати від світового ринку праці найбільшу користь. Більш того, може бути, саме завдяки прямуванню капіталів і іноземних спеціалістів у ці країни ними були досягнуті настільки вражаючі успіхи. Так, у Сінгапурі зараз працюють більш 70 тис. іноземних професіоналів і менеджерів, що багато в чому визначають дійсний і майбутній розвиток основних галузей економіки країни, у той час як найбільше трудомісткі виробництва перекладаються, наприклад, у сусідню Малайзію.

Проте процес «обміну розумами» аж ніяк не заперечить «відпливу розумів» із країн, що розвиваються. «Відплив розумів» виникає тоді, коли тимчасова трудова міграція робітників інтелектуальної праці набуває безповоротного характеру, а це означає втрату назавжди країнами-донорами частини свого інтелектуального потенціалу, що частіше усього вкрай негативно позначається на перспективах їх науково-технічного й економічного розвитку. Також необхідно враховувати, що притягнення «чужих розумів» стало основним принципом імміграційної політики основних розвитих країн світу. У імміграційних законах основна перевага для бажаючих в’їхати на постійне місце поживання дається особі, що володіє високим рівнем кваліфікації в тих областях, що є пріоритетними. Про який же рівноцінний «обмін» може йти мова, якщо тільки фінансові втрати країн, що розвиваються, від безповоротної міграції спеціалістів, по оцінках ООН, за останні 30 років перевищили 60 млрд долл., а збиток тільки однієї Росії від еміграції спеціалістів, по оцінці Комісії Ради Європи, складав у 1990-х рр. щорічну суму в розмірі 50 млрд долл.?

Таким чином, признаючи значения концепції «обміну розумами» для розвитку світової економіки, що глобалізується, у той же час ще рано відмовлятися від концепції «відпливу розумів», оскільки непоправні втрати великого числа країн від цього процесу фактично означають багатоміліардний виграш інших країн, що призводить, у кінцевому рахунку, до посилення економічної нерівності у світі і підриває концептуальні і практичні основи стійкого розвитку.

Наступним чинником впливу на демографічну ситуацію у світі постає факт зміни потоків міжнародної інтелектуальної міграції.

Розширення діяльності транснаціональних корпорацій у світі, створення філій і відділень, розподіл виробництва і збуту призводить до формування в цих корпораціях «внутрішніх ринків праці», що не знають державних меж і фактично не підпадають під контроль урядів.

Переміщення діяльності корпорації в ту або іншу країну супроводжується переміщенням туди персоналу: вищих менеджерів, спеціалістів, фінансових директорів і т. д. Для співробітників корпорації привабливість міграції полягає не стільки в можливості переїзду в якусь визначену країну, скільки в можливості просування по службі. Як правило, можливості для кар’єрного росту в «периферійних» відділеннях корпорації вище, чим у її штаб-квартир! або головній компанії. Тому так багато молодих співробітників американських або західноєвропейських компаній віддають перевагу почати кар’єру у відділеннях, розташованих, скажемо, у Китаї, Росії, Малайзії, Нігерії і т. д.

По оцінці Ради по розподілу зайнятості США, 190 найбільших американських компаній, що мають філії і відділення за кордоном, спрямовують для роботи туди від 1 до 10 американців і, крім того, наймають значну кількість представників третіх країн (тобто не американців і не жителів тієї країни, де розташоване відділення компанії). Більшість американських працівників приблизно третина — працює в азіатських країнах, насамперед, у

нафтових і будівельних компаніях на Ближньому Сході, приблизно така ж частка припадає на європейські країни, декілька менше — на країни Латинської Америки. Усього в середині 1990-х рр. транснаціональні корпорації США мали більш 35 тис. американского персоналу в інших країнах.

У останнє десятиліття XX ст. стало очевидним, що зростання продуктивності праці, на якому засновується поступальний розвиток світової економіки, в усе більшому ступені стає залежним від застосування новітніх технологічних досягнень в економіці. Досягнення в області мікроелектроніки, інформатики і телекомунікацій не тільки стимулювали розвиток економіки, вони змінили основу виробництва, забезпечивши зсув від безпосереднього виробничого процесу убік «інформаційної економіки».

Найбільші транснаціональні корпорації, що діють в області інформатики, — Місго80Й, 8ип Місгозузїетз, Арріе — створили широкі можливості для ТНК розширювати свою діяльність, не-зважаючи на географічні і політичні межі. Це призвело до небезпечного зростання попиту на кваліфікованих спеціалістів в галузі інформаційних технологій: системних і структурних програмістів, фахівців із технічної підтримки, веб-дизайнерів, менеджерів по інформаційному забезпеченню. Оскільки комп'ютерна техніка уніфікована, це неминуче призвело до інтернаціоналізації персоналу, зайнятого її розвитком, забезпеченням і удосконаленням.

Університети світу, що мають факультети інформатики, обчислювальної математики і кібернетики, фактично стали єдиною глобальною мережею підготування спеціалістів в області інформаційних технологій і супутніх галузей для світового ринку праці. Професіонали цього сектору є найбільш мобільним рядом світової робочої сили і в даний час складають основну частину тимчасової кваліфікованої робочої сили, використовуваної в роз-винутих країнах. Так, у США в 2000 р. із 461 тис. тимчасово працюючих у країні іноземних спеціалістів половина була зайнята на робочих місцях, що мають відношення до комп'ютерної техніки. Серед прибулих у США по візі Н-1В, тобто «професіонали, спеціалісти високої кваліфікації», 55 тис. чоловік були вихідцями з Індії, а далі з великим відривом йшли Великобританія (6,6 тис. чоловік), Китай, Японія і Філіппіни. Індія зайняла в останні роки лідируюче положения у світі як «постачальник» висококваліфікованих спеціалістів в області інформаційних і комп'ютерних технологій на світовий ринок праці. Ця категорія трудових мігрантів міцно зайняла перше місце серед мігрантів з Індії на роботу за кордон, не рахуючи «традиційних» некваліфікованих мігрантів. Попит на індійських програмістів високий у різних регіонах світу. Так, у Великобританії в період між 1995—1999 рр. мало місце подвоєння числа виданих дозволів на роботу мігрантам з Індії, причому 54 % із них були прийняті на роботу в комп'ютерній індустрії. За даними ЕІТО — Європейської обсерваторії інформаційних технологій, у Великобританії в 2003 р. нестача представників професій, пов'язаних з інформаційними технологіями, оцінюється в 620 тис. чоловік. Високий попит на індійських спеціалістів також у Сінгапурі, Гонконгу і ряді інших країн Південно-Східної Азії. Нестача спеціалістів сфери інформаційних технологій призвела навіть до того, що багато країн пом'якшили свої міграційні закони у відношенні тимчасовий міграції кваліфікованих кадрів саме цього фаху. Тобто, почала формуватися нова тенденція — розвинуті країни хочуть поширювати не взагалі трудову міграцію, а саме інтелектуальну трудову міг-рацію в корисному для себе напрямку.

Вплив на економіку.

Економічне положення країн донорів інтелектуальних кадрів, як правило, несприятливе: має місце дефіцит бюджету, інфляція, недостатні витрати на науку й освіту, слабкий попит на інтелектуальні кадри через відставання наукомістких галузей. Навіть якщо для того, щоб запобігти виїзду з країни висококваліфікованих спеціалістів, уряди країн-донорів підвищать їхню заробітну плату, але результати їхньої праці не будуть ваговими через відсталу структури економіки і відсутності державного інтересу до розвитку науки .Інтелектуальні робітники не одержать можливості самореалізовуватися і все рівно будуть шукати інші шляхи здійснення своїх творчих можливостей, зокрема, шляхом міграції в іншу країну.

Країна донор інтелектуальної міграції багато втрачає. Наприклад, вартість яка створювалася однією одиницею складної робочої сили в США (у 90-ті роки XX ст. перевищувала 400 тис. дол., а інженера — 800 тис. дол., то при виїзді таких спеціалістів держава-експортер несе відповідні збитки. Ще більше втрачає країна у разі виїзду кандидата або доктора наук, оскільки підготовка доктора наук за міжнародними оцінками обходиться в 1—1,5 млн дол.

У разі роботи емігранта за спеціальністю на відповідні суми зростає величина національного багатства країни-імпортера (оскільки людино-працівник є основною формою національного багатства). Надалі в процес: використання складної робочої сили, експлуатації ії фізичних, розумових, організаторських здібностей ця частка зростає. Наприклад, через відсутність роботи, низьку заробітну плату та низький рівень життя, протягом 1996—1999 рр. з України виїхали 700 докторів і кандидатів наук, чверть з яких — перспективні спеціалісти молодше 40 років. Втрачаючи людський капітал подібної високої якості, держава несе величезні збитки, втрачаючи перспективи швидкого розвитку. Натомість країна, до якої емігрували вчені, не витрачається на підготовку науковців, яка коштує значних грошей, одержує їх готовими. Великий інтелектуальний потенціал України починає працювати на інші держави.

Міграція фахівців має відмінні від міграції некваліфікованих робітників наслідки для країн. Міграція некваліфікованих робочих достатньо сприятлива для країни-донора, оскільки дозволяє зменшити безробіття та пов'язані з нею соціальнівитрати і витрати, а так само емігранти, пересилаючи частину заробітку на батьківщину або привозячи його додому після повернення, постачають тим самим вітчизняну економіку валютними ресурсами .
При еміграції кваліфікованих робітників та інженерно-технічного персоналу, вчених і фахівців країна-донор виявляється у великому програші. Вона втрачає всі капітальні витрати, спрямовані на підготовку цих кадрів. Вітчизняний ринок втрачає найбільш «соки» робочої сили, інтелектуальну еліту, творчий потенціал якої служив першоосновою і запорукою розвитку економіки в умовах НТР. Таким чином, країна-донор погіршує своє сьогоднішнє становище, втрачає перспективи розвитку в майбутньому. Відповідно всі втрати країни-донора обертаються виграшем для іншої країни. За найскромнішими підрахунками, економія США лише в сфері освіти та наукової діяльності склала за останню чверть століття більше 15 млрд. доларів. Прибуток, що отримується від використання іноземних фахівців, у Канаді в 7 разів, а у Великобританії в 3 рази вище суми, виділеної у якості допомоги країнам, що розвиваються .
Однак, в останні роки в США у зв'язку із загальним економічним спадом відбувається загострення міграційної політики в сфері науки і високих технологій, тому має місце загальне скорочення квот на імпорт, наприклад, комп'ютерників. Це призводить до зменшення припливу іноземних, у тому числі російських фахівців у США. Крім цього, якщо раніше США представляли собою основний ринок для влаштування російських математиків і програмістів, зараз лідируюче положення в цій галузі займають індуси.
Розвинені індустріальні країни залучають іноземних фахівців у кількості, що набагато перевищує реальні потреби. Тим самим створюється конкуренція не тільки між місцевими та новоприбулими працівниками, але й серед самих іммігрантів. Усе це сприяє зниженню оплати праці та підвищенню інтенсивності праці іноземних фахівців. Крім того, що залишилася незатребуваною частина вчених і спеціалістів узагалі не використовується відповідно до їх професією. Багато мігрантів - артисти, лікарі, вчені - не можуть влаштуватися за фахом і працюють таксистами, сторожами, офіціантами. Сумний досвід ряду співвітчизників тим не менш не служить фактором, що стримує подальшу еміграцію, зокрема з країн Східної Європи і колишнього СРСР. Як не сумно це констатувати, але навіть некваліфікована робота не за фахом в чужій країні часто оплачується вище, ніж праця фізика-ядерника, лікаря, інженера, професора у себе на батьківщині. Тому потік кваліфікованих працівників з колишнього Радянського Союзу не скорочується, а навпаки, має тенденцію збільшуватися у зв'язку зі зняттям обмежень на виїзд і в міру загострення соціально-економічних протиріч всередині країни. За оцінками, в найближчі 10 років еміграція з колишнього Радянського Союзу може досягти від 7 до 30 і навіть 50 млн. чоловік. Якщо відкинути крайні оцінки, прийняти до уваги встановлення квот на прийом наших емігрантів у країнах Заходу, все одно результати прогнозу виявляться сумними, бо будуть означати непоправну для країни людську втрату.

Висновок

Міграційний приплив у високорозвинені країни працівників, придатних для зайнятості в області інтелектуальної діяльності, веде до підвищення в цих країнах національної безпеки як за допомогою прискорення економічного зростання, так і забезпечення військової переваги. Тому в даних країнах були прийняті спеціальні закони та інші нормативні акти, що стимулюють приплив інтелектуальних мігрантів з-за кордону. Зменшення втрат від відтоку інтелектуальних мігрантів у країнах-донорах можливо лише частково при реалізації спеціального комплексу заходів міграційної політики, до розробки якого в Росії ще не приступали.
Цілком очевидно, що в Росії назріло питання про розробку цілісної системи державного регулювання національного ринку праці з урахуванням впливу на нього світового ринку робочої сили. В міру залучення нашої країни у світовій міграційний кругообіг виникає потреба у створенні системи соціально-правового захисту емігрантів, організації консультаційної допомоги для виїжджають і в'їжджають в країну, наданні допомоги при укладенні трудових контрактів і т.д. При цьому необхідно, щоб така політика будувалася на основі двох-і багатосторонніх міждержавних угод. Досвід подібної співпраці держав-донорів та держав-реципієнтів вже є у світовій практиці

Інтелектуальна міграція 📙 Реферат → 🆔 113986