Вступ

     Історично інтелектуальна власність була і  залишається одним з основних і необхідних елементів розвитку суспільства і прогресу людства  загалом. З часом зростало її значення як рушійної сили процесу пізнання та створення матеріальних благ. Протягом останніх десятиріч інтелектуальна власність набуває визначального  характеру в процесах економічного, соціального і культурного розвитку країн світу.

     Вона  створює сприятливе середовище для  технологічних інновацій та художньої  творчості, що в свою чергу заохочує інвестиції, полегшує трансфер технологій, в результаті чого збільшується асортимент товарів і послуг, підвищується їхня якість, з"являються нові можливості для розвитку особистості.

     З поширенням нових засобів комунікації  полегшився доступ суспільства в  цілому і окремих користувачів до об"єктів інтелектуальної власності, що дає унікальні можливості для  освіти, культурного обміну, інтенсивного духовного та інтелектуального розвитку. Особисті інтереси людини дедалі більше виходять за рамки традиційних матеріальних потреб.

     Інтелектуальна  власність сприяє розвитку особистості, дозволяє усвідомити можливості власного розуму і реалізуватися в творчості, пробуджує гідність і громадянську свідомість. Будучи за своєю природою неполітизованою сферою, в сучасних умовах інтелектуальна власність помітно  впливає на міжнародні відносини  загалом, а також на відносини  окремих країн і регіональних угруповань. Доречно зазначити, що інтеграційні процеси в Європі розпочались  саме у патентній сфері ще наприкінці 40-х років ХХ ст.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1. Вплив рівня розвитку інтелектуальної власності на місце держави в світовому просторі

   В якості захисту від використання технічного рішення (винаходу або корисної моделі) конкурентами можна обрати два способа - патентування або збереження в таємниці.

У патента і комерційної таємниці однакова мета – одержати вигоду від монопольного їх використовування. Однак, названі способи збереження технічного рішення від посягань принципово відрізняються. На відміну від збереження в таємниці, зазвичай це називають «Ноу-хау (англ. Know-haw, - знаю як), патентування передбачає розкриття відомостей і подальший, законодавчо забезпечений, захист. При збереженні в таємниці, відомості нікому не розкриваються, але у разі розголошування або незалежного відкриття іншою особою, заборонити використання технічного рішення стає неможливо. Права на Ноу-хау діють допоки зберігається конфіденційність.

    Але у світі сучасних інформаційних технологій і комунікацій, зберігати технічну розробку в таємниці і одночасно її використовувати - дуже непросто. Тривалий час це робити вдається лише компанії Coca-Cola, що відома за назвою однойменного напою, рецепт якого зберігається в таємниці з 1886 року.

     Певний негативом при патентування для автора технічного рішення є те, що неможливо зберегти ідею технічної розробки у секреті, з метою подальшого розвитку цієї ідеї лише ним самим, оскільки, у процесі патентування, заявка публікується і ідея стає загальнодоступною. Таким, чином, розвивати ідею може кожний, хто ознайомиться з публікацією.

     Іншим негативом є те, що винахід, після його опублікування без будь-яких санкцій зможуть використовувати особи в інших державах, де цей винахід не запатентовано.

Однак, все таки найнадійнішим способом забезпечення монопольного використання прогресивного технічного рішення  є його законодавче оформлення як об’єкта права інтелектуальної власності.

    Поняття "інтелектуальна власність" (англ. Intellectual property) виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

     Відносини у суспільстві, у зв’язку із створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.

В 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, якою визначено, що до інтелектуальної  власності належать права на:

літературні, художні та наукові твори;

виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;

винаходи  у сферах людської діяльності;

наукові відкриття;

промислові  зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;

захист  від недобросовісної конкуренції;

 усі  інші права, що належать до  інтелектуальної діяльності у  виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного  володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися  іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.

Прийнятими, практично у всіх країнах, документами, що засвідчують першість у створенні  і права на володіння об’єктами  інтелектуальної власності, є патент на винахід, промисловий зразок; свідоцтво  на товарний знак, топографію інтегральної схеми, зазначення походження товарів; свідоцтво про реєстрацію твору (в галузі мистецтва, літератури та науки). У ряді країн, також, видаються  патенти на корисні моделі, (зокрема, патенти на корисні моделі, з деякими  відмінностями, реєструються в Україні  і Росії). Окрім державних органів, свідоцтва про реєстрацію авторських прав на твори також можуть видавати уповноважені авторські товариства.

Усі названі  охоронні документами, по суті угодами  між державою і заявниками відповідних  об’єктів інтелектуальної власності.

Суспільство змушене, на короткий термін, надавати патентно-копірайтну (англ. сopyright – авторське право) монополію, незважаючи на те, що вона, в принципі, для економічного життя є негативним явищем (шкодить конкуренції), оскільки без такої монополії не будуть створюватися нові засоби виробництва і предмети праці, на ринок буде мало надходити нових товарів, загальмується культурно-освітній розвиток.

За названою угодою, держава надає заявникові на певний строк монопольне право  на використання об’єкту інтелектуальної  власності та заборону використання його іншими особами і охороняє це право (в Україні, і ряді інших  країн, 10 і 20 років - на корисну модель і винахід; 15 років – на промисловий  зразок; 10 років, з правом безкінечного подовження, - на знак для товарів  і послуг; до кінця життя автора, або останнього із співавторів, плюс 70 років після його смерті). Заявник  за це ділиться з державою і громадськістю  інформацією про суть і зміст  об’єкту, і згідний, що об’єкт, після  завершення вказаних строків охорони, стане суспільним надбанням і  може вільно використовуватися будь-якою особою, або, у випадку його особливої  специфіки та/або важливості, може складати державну таємницю (для об’єктів у такому разі видається патент на секретний винахід чи секретну корисну  модель).

Слід  зазначити, що стосовно необхідності охорони  прав інтелектуальної власності  існує діаметрально протилежна думка, яка полягає у тому, що саме патентно-копірайтна монополія уповільнює культурний розвиток, зупиняє людський прогрес і ставить більшість інформаційних та інтелектуальних ресурсів під контроль мультинаціональних корпорацій. Прихильники такої думки є у багатьох країнах. Вони, навіть, об’єднуються в свої політичні партії. Подібна піратська партія "Піратська бухта" (Pirate Bay), що є у Швеції, і яка виступає за легалізацію порушення авторських прав, навіть одержала місце у Європейському парламенті.

Але, як би там не було, практично усі  держави, задля стимулювання розвитку продуктивних сил, науки, техніки, мистецтва  і освіти, на певний проміжок часу, надають  патентну і копірайтну монополію, за що творці і винахідники платять державам і, загалом, людству, тим що називається технологічним, науковим і гуманітарним прогресом.

Охоронні  документи на об’єкти промислової  власності (винаходи і корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів  і послуг або ж торговельні  марки, компонування або ж топографії інтегральних мікросхем тощо) мають  національний характер, тобто вони діють на території тільки тієї країни, яка видала охоронний документ.

Разом з тим, для бажаючих розповсюдити охорону об’єкту промислової  власності заявленого для реєстрації у будь якій країні-учасниці Паризької  конвенції про охорону промислової  власності від 20.03.1883р. (набула чинності для України 25.12.1991р.), існує пільговий  термін (12 місяців - для винаходу і 6 місяців – для товарного знаку), на протязі якого можна подати заявку на цей же об’єкт у будь-якій іншій країні-учасниці, із збереженням  пріоритету за заявкою поданою у  першій країні. Такий перехідний пріоритет  називається конвенційним.

Умовою  надання конвенційного пріоритету є правильне оформлення національної заявки відповідно до внутрішнього законодавства країни.

Охоронний документ на об’єкт інтелектуальної  власності видається якщо заявлений  об’єкт відповідає умовам надання  правової охорони. Винахід можна  запатентувати, якщо він є новим, має винахідницький (неочевидний  для фахівця) і промислово придатний. Для корисної моделі і промислового зразка такими умовами є тільки новизна  і промислова придатність. Що стосується знаку для товарів і послуг, то свідоцтво про його реєстрацію для вибраних товарів і/або послуг можна одержати якщо заявлений знак володіє розрізняльною здатністю.

Охоронні  документи на об’єкти інтелектуальної  власності видаються за умови  сплати відповідних зборів і мита.  

2. Об’єкти інтелектуальної власності  

Об'єтки авторського права

Твори лiтератури: письмовi твори белетристичного характеру, збiрники творiв.

Твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

Твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та прикладного мистецтва, архiтектури, фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування, переробки та переклади творiв.

Комп’ютерні програми: набір інструкцій, виражених  у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети.

Бази  даних: сукупність творів, даних, або  будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, підбір і розташування складових частин якої, та її упорядкування  є результатом творчої праці.  

Об'єкти суміжних прав

Виконання творів: виконання вперше на територiї України, зафiксовано на фонограмi чи включено в передачу органiзацiї мовлення.

Фонограми і відеограми: мiсце знаходження виробника i перша публiкацiя фонограми — на територiї України, чи протягом 30 днiв вiд дня першої публiкацiї в iншiй державi.

Програми  телерадіоорганізацій: мiсце знаходження i здiйснення передач з передавача розташованого на території України. 

Об'єкти науково-технічної  інформації

Науково-технiчна документація: результати науково-дослiдної, дослiдно-конструкторської, проектно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, зафiксованi у формi, яка забезпечує їх вiдтворення, використання та поширення.

Науковi вiдкриття: встановлення ранiше невiдомих, об’єктивно iснуючих закономiрностей, властивостей i явищ матерiального свiту.

Рацiоналiзаторськi пропозицiї: пропозицiя нова i корисна для пiдприємства, якому вона подана i передбачає створення, або замiну конструкцiї виробiв, технологiї виробництва i застосовуваної техніки, або складу матерiалу. Сорти рослин (селекцiйнi досягнення): сорт є новим та вiдповiдає умовам вiдмiнностi, однорiдностi i стабiльностi.

Породи  тварин (селекцiйнi досягнення): порода є новою та вiдповiдає умовам вiдмiнностi, однорiдностi i стабільності.  

Об'єкти промислової власності

Винаходи: продукт (пристрiй, речовина, штам мiкроорганiзму, культура клiтин рослин i тварин), спосіб, застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням, якщо вiн новий, має винахiдницький рiвень i є промислово придатним. Кориснi моделi: конструктивне виконання пристрою, що є новим i промислово придатним.

Промисловi зразки: форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу i призначені для задоволення естетичних та ергономiчних потреб, якщо вiн новий i промислово придатний.

Топографії  інтегральних мікросхем: зафіксоване  на матеріальному носії просторово-геометричне  розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Секретнi об’єкти: об’єкти промислової власностi (винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять державну таємницю.

Захист  від недобросовiсної конкуренцiї: захист через адміністративні чи судовi органи вiд недобросовiсних конкурентних дiй — неправомірне використання ділової репутації підприємця, створення перешкод у процесі конкуренції, неправомірне використання комерційної таємниці.  

Засоби  індивідуалізації

Знаки для товарiв і послуг: словеснi, зображувальнi, об’ємнi та iншi позначення або їх комбiнацiї, виконанi у будь-якому кольорi чи поєднаннi кольорiв, що вiдповiдають умовам правової охорони.

Зазначення  походження товарів (назва мiсця чи географічне зазначення походження товару): визначення, що iдентифiкують певний товар, який походить з певного району чи мiсцевостi країни, коли якiсть або iншi характеристики товару, на яких базується його репутацiя, обумовленi географiчним мiсцем походження товару.

Фiрмовi назви: назва пiдприємства зареєстрованого на мiсцевому (регiональному) рiвнi, що є його вiзитною карточкою i частиною його iмiджу.  

Ноу-Хау

Комерційні  секрети: (відомості виробничого, організаційного, фінансового та ін. характеру, що складають  комерційну цінність, не відомі третім особам і недоступні необмеженому кругу  осіб).

Технічна  документація: конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична, призначена для використання у виробництві  і реалізації товарів і послуг.

Творчі  розробки: незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробовувань  і дослідів.

Системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень. Виробничо-комерційний досвід організації  виробництва, маркетингу і навчання персоналу 

Науково-технічна документація

Види  порушень права інтелектуальної  власності

До порушення  права інтелектуальної власності  відносяться:

піратство

плагіат

підроблення та зміна інформації, тощо  
 
 
 
 
 
 

3. Міжнародний захист інтелектуальної власності

   Розвитком та захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована при ООН в 1976 році.

ВОІВ  сприяє підписанню нових міжнародних  угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво  між країнами, надає технічну допомогу розвиваючимся країнам і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків.

При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при  реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів  в Інтернеті (.com, .net, .org).

ВОІВ  здійснює управлання 21 угодою, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності. Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промиcлової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886).

Законодавство України в сфері інтелектуальної власності

   Україні діють такі законодавчі акти по захисту інтелектуальної власності, як закони України

"Про  авторське право і суміжні  права" 

"Про  охорону прав на знаки для  товарів і послуг"

"Про  охорону прав на промислові  зразки"

"Про  охорону прав на винаходи і  корисні моделі",

"Про  охорону прав на зазначення  походження товарів" 

"Про  охорону прав на сорти рослин"

"Про  охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"

   Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України

"Про  розповсюдження примірників аудіовізуальних  творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних  програм, баз даних" 

"Про  особливості державного регулювання  діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом,  імпортом дисків для лазерних  систем зчитування"

"Про  племінну справу у тваринництві"

"Про  науково-технічну інформацію"

"Про  лікарські засоби" тощо  

Крім  того, при регулюванні відносин інтелектуальної  власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної  власності, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України.

В січні 2004 року було прийнято новий Цивільний  кодекс України, в якому чітко  визначається поняття "право інтелектуальної  власності", відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної  власності, підстави їх виникнення, умови  використання об'єктів інтелектуальної  власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права  інтелектуальної власності і  способи судового захисту. ЦК України  також дає перелік об'єктів  права інтелектуальної власності. Цей перелік не виключний і  може постійно поповнюватися новими результатами творчої діяльності. і  мита. 
 
 
 

4. Формування глобального ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності 

Сучасне господарство активно перетворюється на неподільну глобальну цілісність, у якій постійно формуються та реалізуються різнопланові та різноспрямовані процеси, виникають нові глобальні ринки (капіталів, страхування, інтелектуальної  власності), з'являються нові засоби передачі інформації (інформаційні системи, Інтернет, стільниковий зв'язок), утверджуються  нові дійові особи (транснаціональні корпорації, міжнародні організації, громадські рухи), розробляються нові "правила гри" у вигляді багатосторонніх угод з питань економічного співробітництва.

Зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій уможливило розвиток міжнародного трансферу об'єктів інтелектуальної  власності, загостривши проблему формування відповідного інституційного середовища та розробки узгоджених правил взаємодії  між окремими країнами та між суб'єктами прав інтелектуальної власності  цих країн.

Важливо також зазначити, що в умовах формування глобального конкурентного середовища результати творчої інтелектуальної  праці можуть бути скопійовані та впроваджені конкурентами майже  миттєво, внаслідок чого виробники  втрачатимуть прибуток. Відтак економічний  аспект охорони та захист прав інтелектуальної  власності набуває першочергового значення в умовах глобалізації.

    Слід також наголосити на тому, що механізми регулювання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності справляють суттєвий вплив на обсяги прямих іноземних інвестицій, ліцензійних угод, рівень розвитку національних інноваційних систем та конкурентоспроможність суб'єктів господарювання усіх рівнів. Водночас проблеми врегулювання міжнародних відносин у сфері інтелектуальної власності є складними та суперечливими внаслідок посилення нерівномірності економічного розвитку країн світу та наявних відмінностей у співвідношенні імітаційних та інноваційних стратегій національних економік.

    Розвинені країни, країни-інноватори зацікавлені у високому рівні захисту прав інтелектуальної власності, дієвому механізмі комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності з метою підвищення власної конкурентоспроможності, пожвавлення інвестиційної активності та нарощування експорту високотехнологічної продукції.

У доповіді Комісії з прав на інтелектуальну власність "Поєднання захисту  прав на інтелектуальну власність з  політикою розвитку" (Велика Британія, 2002) зазначається, що в розвинених країнах  інтелектуальна власність сприяє економічному зростанню, зниженню рівня бідності, залученню іноземних інвестицій і трансферу технологій завдяки  стимулюванню винахідництва та нових  технологій1. Наполягаючи на впровадженні більш жорстких "правил гри" на глобальному ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності, урядовці цих країн звертають увагу  на зниження конкурентоспроможності не захищеної виключними правами продукції; зростаючі ризики навмисного та ненавмисного порушення прав третіх осіб, у тому числі за транскордонних переміщень об'єктів інтелектуальної власності; слабкість позицій інноваційних підприємств та організацій, які  ігнорують капіталізацію своїх  нематеріальних активів, тощо. Відтак проблеми охорони інтелектуальної  власності в цих країнах прирівнюються  до стратегічних проблем розвитку та національної безпеки.

    У новітній практиці порушення прав інтелектуальної власності можна виділити такі основні напрямки: 1) нелегальне відтворення й розповсюдження компакт-дисків та CD-ROM; 2) розповсюдження програм неправомірним шляхом (без здійснення продажу); 3) розповсюдження комп'ютерних програм через мережу Інтернет. Дані Альянсу комп'ютерних програм свідчать, що піратство комп'ютерних програм в 1998 р. призвело економіку США до втрати 109 000 робочих місць та 1,6 млрд. дол. податкових платежів. Асоціація інтерактивних цифрових комп'ютерних програм (ІДБА) оцінює втрати від виробництва контрафактної продукції для Індустрії комп'ютерних розваг у 2000 р. у 3 млрд. дол. Цих грошей вистачило б для розробки 1600 нових ігор. Музична індустрія оцінює втрати від світового впливу піратства в 2000 р. у 4,2 млрд. дол.

   За даними Асоціації кіно Америки (МРАА), 1 млн фільмів розповсюджується через мережу Інтернет щодня. Нікого вже не дивують масштаби піратства: контрафактні примірники фільму "Гаррі Потер і Філософський камінь" з'явилися в продажу в Китаї ще до прем'єри фільму. У січні 2002р. газета "Нью-Йорк таймс" повідомила, що нелегальні примірники фільму "Володар кілець", який на той час щойно вийшов на екрани кінотеатрів у США, вже продавалися на вулицях Джеллалабада (Афганістан), а програма Windows ХР активно розповсюджувалась у Москві за два місяці до її презентації компанією "Майкрософт". Не здивує споживачів і той факт, що відеогру, яка в США коштує 50 дол., у містах Китаю можна придбати за 75 центів.

Водночас  країни з низьким рівнем економічного розвитку, держави, які є споживачами  інтелектуального продукту або імітаторами  інновацій, не зацікавлені у вжитті жорстких заходів щодо охорони прав інтелектуальної власності. У цих  країнах поширені переконання, що права  власності не спроможні стимулювати  винаходи та науково-дослідні роботи з  огляду на відсутність необхідного  кадрового та технічного потенціалу, низького життєвого рівня населення, неспроможного пред'являти попит на інноваційну продукцію.

Відстоюючи  свої інтереси у глобальному економічному середовищі країни, що розвиваються, розглядають  жорстку систему захисту цих  прав як один із чинників "приватизації знань" у світовому масштабі, монополізації  ринків транснаціональними корпораціями, зростання розриву у рівнях технологічного розвитку промислово розвинених країн  і країн "третього" світу, уповільнення загальноцивілізаційного процесу створення і впровадження інновацій та перешкоду розвитку інформаційного суспільства. Саме тому Декларація і Програма дій форуму тисячоліття о Ми, народи: ООН в XXI ст." (26 травня 2000 р.) містить заклик до Організації Об'єднаних Націй щодо "звільнення країн, які розвиваються, від дотримання угод Світової організації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності і недопущення винесення цих питань на обговорення в рамках будь-яких нових раундів переговорів ".

    Загальновизнано, що вдосконалення технологій відтворення та передачі інтернаціональних продуктів інтелектуальної діяльності у вигляді цифрових даних (CD, CD-ROM, DVD), збільшення користувачів на нових ринках та доступність піратського програмного забезпечення, зокрема через Інтернет і файлообмінні мережі сприяють швидкому поширенню піратства та контрафакції, які є глобальною проблемою сьогодення. За оцінками міжнародних експертів, обсяги щорічної світової торгівлі контрафактною продукцією становлять 500 млрд. євро. При цьому рентабельність одного підпільного цеху, що виробляє таку продукцію, може досягти від 500 до 1000 %. Результати досліджень компанії ІДС засвідчують, що у 2003 р. у світі було витрачено понад 50 млрд. дол. на комерційне програмне забезпечення для персональних комп'ютерів. Однак фактично було встановлено програмне забезпечення на суму майже 80 млрд. дол.