Інтелектуальний капітал підприємства: проблеми визначення та оцінки

УДК 681.3

Ястремська  О. М., д. е. н., професор, завідувач кафедри, Харківський національний економічний університет Ріпка Д. О., к. е. н., молодший науковий співробітник, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України,

Воліков В. В., начальник науково- дослідного сектору, Харківський національний економічний університет

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ

     Ястремська  О. М., Воліков В. В., Ріпка Д. О. Інтелектуальний капітал підприємства: проблеми визначення та оцінки. Запропоновано складові інтелектуального капіталу підприємства, а також основні положення динамічної концепції його оцінки.

     Ястремская  Е. Н., Воликов В. В., Репка Д. А. Интеллектуальный капитал предприятия: проблемы определения и оценки. Предложены составляющие интеллектуального капитала предприятия, а также основные положения динамической концепции его оценки.

     Yastrems'ka O. M., Volikov V. V., Ripka D. O. Intellectual capital of enterprise: problems of determination and estimation. The constituents of intellectual capital of enterprise and main provisions of dynamic conception of its estimation are offered.

     Одна  з головних прибуткових статей бюджетів провідних країн світу формується за рахунок експорту знань у вигляді  технологій, програмного забезпечення, винаходів і відкриттів. Це свідчить про істотну роль інтелектуального капіталу в сучасній інноваційній економіці.

     Інтелектуальний капітал являє собою накопичений  шляхом збережень та ефективної організації  запас економічних благ у формі інтелектуальних переваг. Інтелектуальний капітал залучається його власниками в господарський оборот як найважливіший інвестиційний ресурс і фактор виробництва. Його використання базується на принципах ринкових відносин та пов'язано з факторами часу, ризику, ліквідності тощо. Саме інтелектуальний капітал задає темпи та характер оновлення технологій виробництва, продукції, що надалі стають головними конкурентними перевагами на ринку. Отже, в сучасних умовах господарювання, інтелектуальний капітал виступає не лише як вдалі технічні та творчі рішення, але, в першу чергу, як система капітальних стійких інтелектуальних переваг підприємства.

     Аналіз  останніх досліджень і публікацій. Багато дослідників інтелектуального капіталу в основному дотримуються схожих поглядів на це поняття. Так, Л. Едвінссон [9] розглядає інтелектуальний капітал як знання, яке можна конвертувати у вартість. Й. Руус, С. Пайк і Л. Фернстем [7] ототожнюють інтелектуальний капітал з нематеріальними ресурсами, що беруть участь в створенні цінності організації і є такими, що повністю або частково нею контролюються. С. Алберт і К. Бредлі називають інтелектуальний капітал

© Ястремська О. М., Воліков  В. В., Ріпка Д. О.

процесом  перетворення знань невідчутних  активів в корисні ресурси, які  дають конкурентні переваги індивідуумам, фірмам і націям [10]. Дж. Тіс [8] застосовує синонімічне інтелектуальному капіталу поняття «знаннєві активи», акцентуючи таким чином на необхідності отримання економічної вигоди від індивідуальних і організаційних знань як стратегічних активів. Е. Брукінг [1] розглядає інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних активів, що можуть бути використані для створення вартості і без яких компанія не може існувати і розвивати конкурентні переваги. В. Л. Іноземцев визначає інтелектуальний капітал як «колективний мозок», що акумулює наукові та буденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й інформаційну структуру, інформаційні мережі й імідж підприємства [4, с. 340]. Б. Б. Леонтьев [5] під інтелектуальним капіталом підприємства розглядає вартість сукупності інтелектуальних активів, що є у нього, включаючи інтелектуальну власність, інтелектуальні здібності та навики персоналу, а також накопичені бази знань і корисні стосунки з іншими суб'єктами. У зв'язку з цим автор відзначає, що одна з основних функцій інтелектуального капіталу полягає у прискоренні приросту прибутку за рахунок формування й реалізації необхідних підприємству систем знань, речей і стосунків, які, у свою чергу, забезпечують його високоефективну господарську діяльність. В. С. Ефремов [2] також вважає, що інтелектуальний капітал - це знання, які має в своєму розпорядженні організація, виражені в ясній, недвозначній формі, що легко передається. Певний інтерес представляє і визначення В. П. Петренка, який пропонує розглядати інтелектуальний капітал, як сукупність всіх інтелектуальних продуктів підприємства, які використовуються ним і забезпечують його конкурентоспроможність в ринковому оточенні [6, с. 84]. Отже, відповідно до наведених трактувань поняття «інтелектуальний капітал» суть більшості з них визначає наявність його базової складової - знань, а також важлива роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Це підтверджує актуальність досліджень, спрямованих на уточнення складу інтелектуального капіталу підприємства та удосконалення на цій основні методичного забезпечення його оцінки.

     Вітчизняними  та зарубіжними спеціалістами розроблено багато методик оцінки інтелектуального капіталу, однак більшість з них отримала переважно теоретичний розвиток без практичного використання та існує у формі загальних положень. На жаль, незважаючи на інтерес і велику кількість публікацій з даної тематики [1 - 10], більшість альтернативних методик оцінки інтелектуального капіталу не отримали широкого визнання, і в цілому жодна з них не визнається спеціалістами як базова або універсальна. Тому зазначена область досліджень потребує більшої структуризації понятійного та методичного апарату. В зв'язку з цим метою даного дослідження є подальший розвиток методичних положень з оцінювання інтелектуального капіталу підприємства.

     Викладення  основного матеріалу. Основною метою формування концепції інтелектуального капіталу було відображення зростаючої ролі нематеріальних активів у створенні економічної вартості. Зміст інтелектуального капіталу зазвичай зводиться до нематеріальних активів, пов'язаних з персоналом компанії. В даному випадку мається на увазі кваліфікація персоналу, її відповідність цілям підприємства, об'єкти і права інтелектуальної власності, які персонал підприємства використовує в своїй роботі. Таке розуміння категорії «інтелектуальний капітал», з одного боку, ширше за зміст понять об'єктів і прав інтелектуальної власності, однак, з іншого боку, воно вужче, оскільки, наприклад, у власності або у розпорядженні підприємства можуть знаходитися об'єкти інтелектуальної власності і права на них, що зберігаються в таємниці від більшої частини персоналу. При цьому інтелектуальний капітал як категорія є ширшою за традиційне розуміння людського капіталу. Досить поширеною є думка про те, що інтелектуальний капітал складається з людського капіталу, структурного (організаційні переваги підприємства) і споживчого або інтерфейсного (закріплена клієнтура, збутові мережі тощо) [3]. У даному трактуванні в явному вигляді не представлена інтелектуальна власність як вагома складова інтелектуального капіталу підприємства, що не дозволяє в

належній  мірі вивести на перший план оцінку об'єктів і прав інтелектуальної  власності. Авторами пропонується розглядати інтелектуальний капітал, як сукупність трудових, інтелектуальних ресурсів та інтелектуальних продуктів підприємства. До трудових ресурсів слід віднести індивідуальні інтелектуальні здібності, професійні знання та досвід, рівень інноваційної активності конкретних особистостей, що є основою кадрового складу підприємства. Інтелектуальні ресурси являють собою сукупність науково-виробничих, фінансових, маркетингових, організаційно-управлінських, інформаційних, юридичних ідей, інструментів, технологій, отриманих в результаті інтелектуальної праці співробітників підприємства. Інтелектуальні продукти - це результат перетворення інтелектуальних ресурсів, який характеризується можливістю відчуження від його творців і здатністю бути об'єктом різноманітних угод у зовнішньому середовищі, що передбачає здійснення процедур правової охорони, тобто інтелектуальна власність, що характеризується високим рівнем втіленості в матеріальних і нематеріальних активах та надійності прав на них. Всі зазначені складові існують у взаємозв'язку і взаємозалежності й не можуть бути відокремлені одна від одної.

     Враховуючи  вагомість інтелектуальної власності  як складової інтелектуального капіталу, слід відзначити, що різноманітні об'єкти і права інтелектуальної власності, безумовно, є основою інтелектуального капіталу. У зв'язку з цим оцінка інтелектуального капіталу є суміжною з оцінкою інтелектуальної власності, але не може розглядатися як одне й те саме (табл. 1).

     Інтелектуальна  власність підприємства може виступати як самостійний об'єкт оцінки, незалежно від того, хто володіє певними правами та об'єктами. Натомість інтелектуальний капітал як об'єкт оцінки прив'язаний до конкретного підприємства. З іншого боку методологія оцінки інтелектуального капіталу, ґрунтуючись на методологічному базисі оцінки бізнесу, здатна збагатити й зробити коректнішими методи оцінки інтелектуальної власності.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика оцінки інтелектуального капіталу та  інтелектуальної власності 

     Згідно  з Міжнародними стандартами фінансової звітності об'єкти і права інтелектуальної власності можуть бути віднесені до нематеріальних активів як предметів власності підприємства, яка оцінюється, а інтелектуальний капітал не може. У міжнародних стандартах виділяються три визначальні ознаки нематеріального активу: ідентифікованість, підконтрольність суб'єкту власності, здатність приносити економічні вигоди. Вимога ідентифікованості передбачає, що актив має бути відокремлюваний від інших активів, і що юридичні права на нього можна передавати - зокрема в комплексі з іншими активами. Очевидно, що об'єкти і права інтелектуальної власності (особливо об'єкти і права промислової власності) цій вимозі задовольняють, а інтелектуальний капітал - ні.

     Таким чином, оцінка об'єктів і прав інтелектуальної  власності потрібна для одних практичних застосувань (коли їх треба оцінювати незалежно від того, яке підприємство ними в даний час володіє), а оцінка інтелектуального капіталу є необхідною для інших практичних застосувань, і насамперед щодо управління вартістю підприємства, тобто максимізації його ринкової вартості. З методології оцінки інтелектуального капіталу повинні ставати очевидними ті чинники зростання ринкової вартості підприємства, які, крім управління об'єктами і правами інтелектуальної власності, потрібно задіяти, щоб підвищити ринкову вартість.

     Розгляд співвідношення понять інтелектуальний  капітал і інтелектуальна власність  дозволяє зробити висновок, що оцінка інтелектуального капіталу, хоча і  є суміжною з оцінкою об'єктів  і права інтелектуальної власності, представляє безперечний практичний інтерес і повинна також враховуватися при оцінці інтелектуальної власності, оскільки важливо порівнювати результати оцінки інтелектуальної власності і інтелектуального капіталу, щоб не вийшло так, що оцінка інтелектуального капіталу буде менше оцінки інтелектуальної власності.

     Параметри, що використовуються в оцінці інтелектуального капіталу, не завжди очевидні, їх зміст  важко з'ясувати, а тим більше виміряти. В той же час, звичайно, не можна заперечувати важливість, актуальність і наукову значущість оцінки інтелектуального капіталу підприємства, що необхідне для регулярної внутрішньої самооцінки менеджментом своїх зусиль щодо збільшення ринкової вартості підприємства, формування обґрунтованої звітності перед акціонерами компанії, управління вартістю підприємства з урахуванням інтелектуального капіталу як її складової частини.

     Під оцінкою інтелектуального капіталу авторами пропонується розуміти оцінку доступних ринкових можливостей, які  надає підприємству його ефективне  використання. Тому вартісна величина інтелектуального капіталу є певною величиною, яку визнає менеджмент організації як обґрунтовану міру наявних можливостей. Подібне трактування оцінки вартості інтелектуального капіталу не суперечить традиційній меті підвищення ринкової вартості підприємства.

     Ключову роль в оцінюванні інтелектуального капіталу має відігравати динамічна  оцінка комерційного потенціалу результатів  інтелектуальної діяльності в процесі  створення інтелектуального продукту. В зв'язку з цим в основу оцінки інтелектуального капіталу підприємства, на думку авторів, слід покласти розрахунок зміни комерційного потенціалу інтелектуальних продуктів, як результатів творчої діяльності співробітників підприємства, відносно зміни витрат на створення таких активів. Здійснення такого розрахунку на кожній стадії створення інтелектуального продукту дозволить отримати інформацію про те, наскільки еластичним по відношенню до витрачених зусиль є комерційний потенціал результатів творчої діяльності співробітників підприємства. У випадку невідповідності витрат і результатів можна виявити та проаналізувати причини такої невідповідності, що приведе до корегування управлінських заходів. Це дозволить скоротити ймовірність провалу розробки, підвищити ефективність управлінських заходів щодо інтелектуального капіталу та ринкову вартість підприємства. Отже, авторами пропонується динамічна концепція оцінки інтелектуального капіталу підприємства, основні положення якої полягають у такому:

1. Співставлення витрат на створення інтелектуального продукту та вигод, що можна отримати.
2. Здійснення ітеративної (поетапної) оцінки комерційного потенціалу інтелектуального продукту по відношенню до витрачених ресурсів на кожній стадії життєвого циклу інтелектуального продукту.
3. Спрямованість оцінки на управління інтелектуальним капіталом в напрямі підвищення ринкової вартості підприємства.

      З урахуванням визначених складових  інтелектуального капіталу, а саме - трудові, інтелектуальні ресурси та інтелектуальні продукти, а також  основних положень динамічної концепції його оцінки, авторами пропонується в процесі оцінювання інтелектуального капіталу підприємства використовувати модель збалансованих показників. В даному випадку йдеться про оцінку того внеску у вартість підприємства, що здатний зробити фактор, який об'єднує в собі персонал і доступні йому інтелектуальні ресурси, об'єкти та права інтелектуальної власності. Цей внесок тоді і є оцінкою інтелектуального капіталу підприємства.

      В зазначеній моделі збалансованих показників враховується взаємна відповідність, з одного боку, змісту заходів, що плануються, і, з іншого боку, змісту і рівня цільових показників, який заплановано в певних функціональних областях менеджменту, а саме: продажі, фінанси, внутрішні бізнес-процеси і персонал. Для оцінки інтелектуального капіталу, що об'єднує персонал, інтелектуальні ресурси та інтелектуальні продукти, а також передбачає врахування їх комерційного потенціалу, модель можна використовувати в такій послідовності:

1. стосовно прийнятої управлінської стратегії основна увага акцентується на персоналі, його знаннях і уміннях;
2. уточнюються цілі й оперативні завдання щодо роботи з персоналом, плануються цільові показники та заходи щодо розвитку інтелектуального капіталу;
3. залежно від поставлених цілей і запланованих цільових показників в цій функціональній області менеджменту висуваються цілі по роботі з клієнтами і продажам, а також по організації внутрішніх бізнес-процесів, що стають реальними з кращим персоналом і кращими знаннями; за цими функціональними областями менеджменту плануються і відповідні показники;
4. поліпшення показників продажів і ефективніша організація внутрішніх бізнес- процесів, в тому числі й підвищення комерційного потенціалу інтелектуальних продуктів на кожній стадії їх створення, обумовлюють покращення фінансових показників;
5. поліпшення фінансових показників веде безпосередньо до збільшення ринкової вартості підприємства.

      В межах логіки моделі збалансованих  показників найважливішими досягненнями є збільшення темпу зростання обсягу продажів, зниження витрат, підвищення рентабельності інвестованого капіталу, покращення структури капіталу підприємства, обумовлене збільшенням комерційного потенціалу інтелектуальних продуктів. Модель збалансованих показників надає нові можливості управління вартістю підприємства і вимірювання того, як поліпшення цільових показників в одній з функціональних областей менеджменту (зокрема, в області управління персоналом і інтелектуальною власністю, що використовується), будучи збалансовано (пов'язано в плануванні та здійсненні планів), покращує ключові для вартості підприємства показники фінансів і наскільки збільшує тим самим його ринкову вартість.

      Таким чином, стан персоналу й інтелектуальної  власності, яка використовується підприємством, що характеризується своїми показниками, можна поставити у відповідність - через підтримане досягненням збалансованих (взаємопов'язаних) з цими показниками цільових показників в інших суміжних функціональних областях менеджменту - з рівнем тих фінансових показників компанії, які розглядаються як фінансові фактори вартості компанії, що в найбільшій мірі впливають на цю вартість, а отже, і з вартістю підприємства.

      Викладені положення дозволяють з'ясувати, яким чином поліпшення стану персоналу й інтелектуальної власності підприємства впливає на збільшення ринкової вартості підприємства. При цьому оцінка внеску стану персоналу й інтелектуальної власності, що ним використовується, в ринкову вартість підприємства вимагає додаткового аналізу й розрахунку.

Список  використаних джерел:

1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг. - СПб. : Питер, 2001. - 128

с.

2. Ефремов B. C. Бизнес-системы постиндустриального общества / В. С. Ефремов // Менеджмент в России и за рубежом. - 1999. - № 5. - С. 18 - 26.
3. Ильяшенко С. Сущность, структура и методические основы оценки интеллектуального каптала предприятия / С. Ильяшенко // Экономика Украины. - 2008. - № 11. - С. 16 - 26.
4. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной формации / В. Л. Иноземцев. - М. : Academia, 1995. - 452 с.
5. Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском би знесе / Б. Б. Леонтьев. - М. : Акционер, 2002. - 225 с.
6. Петренко В. П. Інтелектуальні ресурси соціально-економічних систем: аспекти інноваційного управління : Монографія /В. П. Петренко. - Івано-Франківськ: 1111 Курилюк В. Д., 2009. - 196 с.
7. Русс И. Интеллектуальный капитал: практика управления / И. Русс, С. Пайк, Л. Фернстем. - СПб. : Высшая школа менеджмента, 2007. - 268 с.
8. Тис Дж. Получение экономической выгоды от знаний как активов: «новая экономика», рынки ноу-хау и нематериальные активы / Дж. Тис // Российский журнал менеджмента. - 2004. - № 1. - С. 12 - 17.
9. Эдвинсон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономике, основанной на знаниях / Л. Эдвиносон. - М. : ИНФРА-М, 2005. - 234 с.
10. Albert S., Bradley K. The Impact of Intellectual Capital / Open University Business School pricing Paper. - 1996. - № 15. - P. 15 - 20.

      Ключові слова: інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність, персонал, інтелектуальні ресурси, оцінка, ринкова вартість підприємства.