інвестиційна діяльність. 2

     Сутність управління інвестиційною діяльністю в регіоні

     Управління  інвестиційною діяльністю на регіональному  рівні - це підвищення рівня інвестиційної  привабливості, а також регулювання  обсягів централізованих капіталовкладень.

     Інвестиційна  діяльність на рівні регіонів віддзеркалює макроекономічні тенденції, але крім того зазнає впливу економічної ситуації, об'єктивно складених соціально-економічних умов в регіонах. Це потребує коригування і регулювання з боку органів влади. Управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні відбувається за двома напрямками. По-перше, це підвищення інвестиційної привабливості. Інвестиційну привабливість регіону забезпечують розвиток ринкової інфраструктури, рівень заробітної плати, рівень зайнятості, соціальна ситуація, доступ до перспективних ринків збуту, високопрофесійні кадри, вагомий виробничий потенціал. По-друге, важливим механізмом управління інвестиційною діяльністю виступає регулювання обсягів централізованих капіталовкладень. Крім того, інвестиційна діяльність зазнає впливу громадського сектору. Відповідно різняться і механізми, якими оперують органи влади при активізації інвестиційної діяльності.

     Серед важелів, що спричинюють необхідність впливу держави на інвестиційну діяльність на рівні регіонів, значним є нерівномірність показників інвестиційної діяльності у різних регіонах.

     Інвестиційна  діяльність в регіонах залежить не тільки від рівня економічного розвитку. Її інтенсивність залежить від неринкових факторів, від розвиненості окремих  елементів громадянського суспільства, зокрема від співробітництва з місцевою владою. Низька інвестиційна привабливість регіонів України зумовлена в тому числі байдужістю місцевої влади при залученні інвестицій. Натомість, активна роль органів влади у збільшенні інвестиційної привабливості підпорядкованих територій та розподілі ресурсів результативно продукує покращання показників інвестиційної діяльності підпорядкованих територій. Тому головним критерієм, за яким має оцінюватися ефективність діяльності місцевої влади у галузі інвестування, став показник обсягу інвестицій, залучений органом влади.

     В даний час питаннями залучення  інвестицій і організації інвестиційної  діяльності на території Вінницької області займається цілий ряд  державних і недержавних структур. У їхньому числі тільки на рівні обласних органів управління  можуть бути названі такі: обласна державна адміністрація (Головне управління економіки, радник голови облдержадміністрації з питань зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій), обласна рада, Вінницьке регіональне відділення Української Спілки промисловців і підприємців, Торгово-промислова палата, Агентство з розвитку малого та середнього підприємництва, Вінницький бізнес-інкубатор та ін. Можна стверджувати, що майже усі відділи регіональних органів управління тим або іншим чином причетні до проблем інвестицій і займаються їхнім пошуком і залученням. Активну діяльність по залученню інвестицій ведуть також міські органи управління. 

     Прибутковість і привабливість бізнесу, пов'язаного  з інвестиційною діяльністю, обумовили вихід на ринок, що формується, самих різноманітних суб'єктів економічної діяльності. Так, більшість консалтингових фірм, зареєстрованих на території області, є учасниками інвестиційних процесів. Широкий перелік організацій і структур, що виступають суб'єктами інвестиційної діяльності в регіоні, свідчить про те, що на його території фактично йде некерований процес інституціалізації інвестиційної сфери, що відповідає запитам ринкових умов господарювання. При цьому значні масштаби інвестиційного попиту, наявність достатньо високого потенціалу інвестиційної привабливості регіону, зародковий стан усіх сегментів національного інвестиційного ринку (прямих капітальних вкладень, грошової, фондового, нерухомості, об'єктів інтелектуальних інвестицій, науково-технічних новацій), відмінності у фаховому (професійному) рівні суб'єктів інвестиційної діяльності, - усе це дозволяє останнім діяти на території регіону достатньо автономно, не перетинаючись і не конкуруючи один з одним.

     Проте, якщо для комерційних структур інвестиційна діяльність - це бізнес, то для регіональних органів управління, насамперед, - одна з ключових ланок управління регіональним соціально-економічним розвитком.

     Ситуаційний аналіз окремих елементів регіонального  ринку інвестицій проводився на базі даних, отриманих у результаті респондентного опитування. Вибір опитування в якості методу дослідження обумовлений недостатнім освітленням у науковій літературі й офіційній пресі регіональних проблем залучення інвестицій. Проблема, як правило, розглядається або на рівні макро-, або мікроекономіки. У якості респондентів виступали представники державних і підприємницьких структур - суб'єкти інвестиційної діяльності на території регіону. Ціль опитування - оцінка інвестиційних процесів у регіоні безпосередньо їхніми учасниками.

     Перед респондентами були поставлені питання  про наявність і характер інвестиційної  політики в регіоні, наявності координації  інвестиційної діяльності і необхідності в ній, характері формування інвестиційного попиту і пропозиції, їхнього зв'язку з пріоритетними напрямками соціально-економічного розвитку регіону, стимулюючих і дестимулюючих інвестиційні процеси в регіоні чинниках і ін. (дод.11.)

     Опитування  дозволило зробити слідуючі висновки.

     На  думку респондентів, у регіоні  відсутня явно виражена інвестиційна політика. Непрямим відбитком інвестиційної політики регіону є соціально-економічні пріоритети, сформульовані в основних програмних документах, що визначають регіональний розвиток.

     Респонденти відзначили в значній мірі стихійний  і випадковий характер формування і задоволення інвестиційного попиту у відриві від соціально-економічних і структурних пріоритетів. Відповідно до даних опитування, усі суб'єкти економічної діяльності регіону зацікавлені в збільшенні інформованості і підвищенні прозорості інвестиційного ринку.

     Як  відомо, державний і місцеві бюджети  не можуть розглядатися в якості інвестиційного джерела необхідних і суттєвих перетворень  у регіоні. Іноземні кредити, що надходять  у регіон, як правило, носять товарний і короткостроковий характер. У силу убогих інвестиційних можливостей регіональних органів управління на фоні масової фахової безграмотності керівників підприємств і підприємницьких структур підтримку одержують найбільш підготовлені проекти, у першу чергу ті, які відповідають критерію повернення засобів. У результаті контрольований інвестиційний пакет області формується достатньо стихійно, у відриві від соціально-економічних і структурних пріоритетів розвитку, тобто випадковий характер формування інвестиційного пакета закладається вже на етапі відбору проектів.

     Слід  зазначити, що інвестиційний пакет  області формується не тільки з боку попиту, але і з боку пропозиції. Міжнародні організації роблять  відбір проектів на підставі мотивувань, що не розкриваються, тобто критерії відбору залишаються за інвесторами. Це також вносить елемент випадковості у формування інвестиційного пакета регіону, деякою мірою останній стає заручником інтересів закордонних інвесторів.

     У підприємницькому секторі процес залучення  інвестицій здійснюється, як правило, у результаті наявних особистих зв'язків і напрацьованих професіональних технологій. Підприємницькі структури регіону, спираючись на власний або позиковий капітал, як правило беруть участь у реалізації інвестиційних проектів в виробництво та у інфраструктурні об'єкти. Вартість інвестиційних пакетів окремих структур коливається в межах від декількох тисяч доларів до декількох мільйонів доларів із терміном від 12 до 36 місяців, іноді до 5 років.

     Різноманітним є рівень ефективності діяльності перерахованих структур. У умовах нерозвиненого і високоризикового вітчизняного інвестиційного ринку, відсутності професіональних навичок і зв'язків, ефективність посередницької діяльності (співвідношення укладених договорів до числа що планувалися) комерційних структур є досить низькою, і ще  менш ефективною є діяльність державних структур. На думку респондентів-підприємців, державні структури формують “убитий” і “мертвонароджений” інвестиційний пакет, а їхній пакет - активний і працюючий.

     Слід  зазначити, що на сьогоднішній день вже починалися спроби упорядкування інвестиційного попиту на території області.

     В межах Інвестиційної конференції  продовжує створюватись база даних  інвестиційних пропозицій підприємств  області , що є однієї з перших таких  спроб формування галузевого інвестиційного пакета  області. На теперішній час в базу даних увійшли біля 30 інвестиційних пропозицій. Зроблено перші кроки в даному напрямку, які виявили недостатню активність окремих керівників, відсутність на підприємствах професіоналів у питаннях залучення інвестицій, спроби обійтися власними силами, не звертаючись за допомогою до кваліфікованих структур ззовні і т.д. Сформована база даних є явно неповною, складеною на базі матеріалів, що надійшли від більш активних здобувачів інвестицій і, як правило, не є результатом обґрунтованого опрацювання.

     Тією  ж мірою дане зауваження може бути звернено і до Державної програми соціально-економічного розвитку Вінницької області на період до 2010 року. Програма, як відомо, також базується лише на тих матеріалах, що були отримані на адресу її координаторів і упорядників, тобто проекти і заходи, які входять в її склад є лише відбитком ініціативи одних і відсутності її в інших. Мова в даному випадку йде не про ефективність програмно-цільового методу, а про повноту і якість інформації, що збирається, обґрунтованості величини інвестиційного попиту і джерела його задоволення.

     Необхідність  посилення регулюючої ролі держави  в економічному житті України  ставить задачу удосконалювання  інвестиційної політики в регіонах шляхом відновлення, а точніше, створення наново механізму управління інвестиційною діяльністю.

     Відповідно  до прогнозу іноземні інвестиції в  Україні протягом усього цього періоду  повинні скласти біля 1 млрд. грн. при потребі 7-8 млрд. дол. щорічно. Відомо, що за роки незалежності у країну надійшло іноземних інвестицій ледве більше 3 млрд. дол. Це відповідає обсягу інвестицій, одержуваних середнім містом Польщі щорічно. Відсутність в Україні досвіду управління іноземним інвестуванням не сприяло притягненню в країну прямих іноземних інвестицій. Проте, в Вінницькій області спостерігається ріст прямих іноземних інвестицій. Лише в 2009 році  в область ввезено іноземних інвестицій на суму  майже 10,5 млн.дол.США, із них у вигляді майна 9,8 млн.дол.США, що складає 93,7 % від загальної суми іноземних інвестицій (із близько трьохсот зареєстрованих спільних із суб’єктами господарювання іноземних держав підприємств, на кінець 2009 року їх діє близько ста). 

     Відмітимо такі стадії приходу іноземних інвесторів в регіон: імпорт/ експорт товарів, послуг, їхнє фінансування - утворення СП для випуску продукції, яка ітиме в основному на експорт - участь у приватизації - інвестиції у виробничий сектор - інвестиції в інфраструктуру (готелі, зв'язок, ЗМІ і т.д.) - інвестиції у фондовий ринок. При цьому рідко буває, що наступна стадія розвивається вдало без нормального розвитку попередньої. Цей досвід може бути враховано при формуванні регіонального інвестиційної політики у по відношенню до іноземних інвесторів.

     Отже, можна відмітити, що характерними рисами утворюваного регіонального механізму управління інвестиційною діяльністю повинні стати:

     • орієнтування інвестиційної діяльності в регіоні в напрямку основних

пріоритетів його соціально-економічного розвитку;

     • диверсифікація джерел інвестування соціально-економічного розвитку регіону;

     •   мобілізація інвестиційного потенціалу регіону;

     • кооперування всіх можливих джерел інвестування для спільного фінансування розвитку регіону;

     • сприяння в поліпшенні інвестиційного клімату, мобілізація регіональних резервів його оптимізації; підвищення привабливості регіону для внутрішніх і зовнішніх інвесторів.

     Під інвестиційним потенціалом у  даному випадку розуміються не тільки грошові накопичення, виробничий і  будівельний комплекс, але і такі соціально-економічні показники регіону як професійно-кваліфікаційна структура робочої сили, освітній рівень населення, спроможність до швидкого перенавчання й ефективної праці, підприємницька активність, гнучкість і ефективність регіональної системи управління.

     Координацію ж інвестиційної діяльності слід розглядається як один з основних елементів цілісного механізму  управління інвестиційною діяльністю. Її ціль - мобілізація і раціональне  використання інвестиційного потенціалу регіону, консолідація інвестиційних ресурсів на реалізацію інвестиційних пріоритетів регіонального розвитку.

     В даний час проблема розробки механізму  координації набуває тієї ж актуальності і гостроти, що і проблема власне дефіциту інвестиційних ресурсів.

     Основні задачі координації можуть бути сформульовані  в такий спосіб:

     1. Узгодження діяльності різноманітних  гілок влади (виконавчої і законодавчої) і органів територіального управління (обласних, міських, районних) у вирішенні  інвестиційних проблем регіону.

     2. Формування інвестиційного пакету  регіону, що охоплює як виробничу  сферу, так і соціальну інфраструктуру.

     3. Сприяння в реалізації інвестиційних  намірів усіх суб'єктів економічної  діяльності на території регіону.  Відпрацьовування схем і механізмів  залучення й акумуляції ресурсів для реалізації масштабних регіональних програм. Розробка системи заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в регіоні.

     4. Сприяння впровадженню проектів  інноваційного характеру, спроможних  дати достатньо високий прибуток  або забезпечити значний позитивний соціальний ефект при помірних вкладеннях.

     5. Інтеграція інтелектуального і  підприємницького потенціалу регіону,  думок і досвіду територіальних  управлінців, підприємницьких і  наукових структур регіону. Підвищення  інформованості суб'єктів інвестиційної діяльності; збільшення прозорості інвестиційного ринку на території регіону.

     6. Забезпечення соціальної, економічної  й екологічної безпеки інвестиційної  діяльності, із тим щоб реалізація  підприємницьких інтересів не  наносила збитку державі та регіону.

     7. Сприяння міжрегіональному і  міжнародному економічному співробітництву.

     Слід  відмітити інтерес і прагнення  усіх, із числа охоплених опитуванням  суб'єктів інвестиційної діяльності, до взаємодії і координації, їхню орієнтацію на вирішення соціально-економічних проблем регіону, створення в інвестиційному просторі регіону цивілізованого ринку інвестицій із розвитком усіх його сегментів.

     У основу формування механізму координації  інвестиційної діяльності в регіоні  повинні бути покладені, у першу чергу, слідуючі принципи:

     1. До складу інвестиційних пріоритетів  соціально-економічного розвитку  регіону повинні бути включені  як пріоритети довгострокового  характеру, так і найбільше  актуальні пріоритети сьогодення.

     2. Рівною мірою уваги потребують як виробництво, так і об'єкти соціальної інфраструктури і життєзабезпечення населення регіону. Важко погодитися з точкою зору, що в умовах економічного спаду економічні пріоритети повинні превалювати над соціальними.  Так, медико-демографічна ситуація в регіоні потребує вже зараз включення до складу пріоритетних програм і проектів, пов'язаних із життєзабезпеченням населення.

     3. Створення умов для кооперації  і конкуренції одночасно у  відношенні всіх суб'єктів інвестиційної  діяльності. Використання даного  принципу буде сприяти формуванню в регіоні цивілізованого ринку і вирішенню цільових задач регіонального розвитку.

     Територіальні органи управління володіють цілим  рядом мір прямого і непрямого  впливу на інвестиційні процеси, використовуючи при цьому як ринкові, так і адміністративні методи регулювання. Вони мають визначені ресурси й економічні важелі, у тому числі: право власності на майно і землю, що дозволяє їм виступати гарантом під інвестиційні проекти, вони мають засоби для часткового фінансування об'єктів із місцевого бюджету, тут здійснюється реєстрація підприємств і т.п. 

     Задача  координації як засобу активізації  інвестиційної діяльності і підвищення її ефективності достатньо складна, що в значній мірі пов'язано не тільки з об'єктивними причинами, наприклад, необхідністю одночасного забезпечення умов для кооперації і конкуренції, але і цілим рядом причин суб'єктивного характеру, обумовлених насамперед повільним ходом реформ і прогалинами в нормативно-законодавчій. Відсутність Концепції державного регіональної політики, у першу чергу, у частині фінансових і організаційних умов для реалізації регіональними органами своїх повноважень, не дозволяє Україні використовувати великий досвід регіонального управління Росії й у тому числі таких просунутих регіонів, якими є Саратовська, Ульяновська, Ярославська області.

     Отже, оптимізація інвестиційного клімату  повинна спиратися на використання організаційних, економічних, соціально-економічних  і соціальних резервів власне регіонального  характеру.

     У їхньому числі:

     1. Санація і реструктуризація неефективних виробництв на території регіону. Продовження й удосконалення процесів приватизації, у тому числі приватизація під інвестиційні зобов'язання. Розробка і впровадження системи заході постприватизаційної підтримки підприємств. 

     2. Формування регіональної інвестиційної  інфраструктури: страхових, консалтингових, інжинірингових, аудиторських і  ін. фірм, іпотечних і інвестиційних  банків, створення в банках інвестиційних  відділів; формування і розвиток  інноваційної інфраструктури, адаптованої до ринкового середовища; пайових, пенсійних фондів для залучення заощаджень населення.

     3. Сприяння в розвитку підприємництва, підтримка малого і середнього  бізнесу, підвищення професіональної  культури і соціальної орієнтації  підприємницької діяльності, залучення Міжнародних програм до малого і середнього бізнесу.

     4. Подолання інформаційної закритості  підприємств, збільшення інформованості  учасників інвестиційного процесу  і підвищення прозорості інвестиційного  ринку.

     5. Зниження кримінальних і екологічних ризиків у регіоні.

     6. Надання більшої керованості  процесам, що відбуваються в економіці  і соціальній сфері регіону.  Врегулювання співвідношення владних  і управлінських функцій різноманітних  органів територіального управління.

     7. Сприяння в підвищенні кваліфікаційного рівня управлінських кадрів, набуттю ними навичок відповідно територіального і галузевого менеджменту.

     8. Розробка і реалізація міжрегіональних  і міжнародних договорів про  співробітництво; більш повне  використання регіоном можливостей європейської інтеграції і міжнародних фінансових організацій.

     9. Перехід до активної політики  зайнятості, розробка і впровадження  системи стимулювання створення  нових робочих місць, сприяння  заходам щодо ефективної зайнятості  населення; формування регіональної системи соціального захисту населення, яка об'єктивно не спроможна себе забезпечити і створює соціальну напругу у суспільстві; підвищення рівня і якості життя населення, поліпшення умов життєдіяльності.

     Останній  чинник, як і ряд інших чинників приведеного переліку, є одночасно і резервом, і результатом активізації інвестиційної діяльності. І навпаки, інвестиції в соціально-економічні чинники інвестиційного потенціалу (усе, що пов'язано з людиною) сприяє його послідуючому росту.

       Задача координації інвестиційної діяльності потребує також створення в регіоні спеціально орієнтованої інформаційної системи, основними функціями якої повинні стати: спостереження, аналіз і прогноз інвестиційних процесів на території регіону.

     В даний час визначений моніторинг здійснюють органи Держкомстату, що фіксують окремі показники інвестиційного процесу. Проте висока відповідальність прийняття інвестиційних рішень потребує, щоб перелік інформаційних показників був значно ширше.

     Створювана  система моніторингу повинна  вести спостереження і контроль, у першу чергу, по таким напрямкам:

     • моніторинг попиту і пропозиції на всіх сегментах інвестиційного ринку  регіону;

     • моніторинг інвестиційного клімату  й інвестиційної привабливості  в макроекономічному, регіональному  і галузевому розрізах (у першу чергу, відслідковування державних нормативно-законодавчих документів, постанов і рішень територіальних органів управління, які прямо або опосередковано впливають на інвестиційні процеси);

     • моніторинг реалізації інвестиційних  програм і проектів, тобто збір і надання даних для оцінки ефективності інвестиційних процесів і інвестиційної діяльності.

     Інвестиційна  привабливість регіону може оцінюватися  по слідуючих узагальнених показниках:

     1. Рівень загальноекономічного розвитку  регіону;

     2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

     3. Демографічні характеристики регіону;

     4. Рівень розвитку ринкових відносин  і комерційної інфраструктури  регіону;

     5. Рівень криміногенних, економічних  і інших ризиків. 

     Кожний  із перерахованих узагальнених показників формується на основі сукупності аналітичних показників, одержуваних із регіональної статистика і з інших джерел. Наведений перелік показників у значній мірі може бути використаний для характеристики найбільше розвинутого сегмента інвестиційного ринку - ринку капітальних вкладень.

     Рівень  загальноекономічного розвитку регіону характеризує потенційну потребу в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, сукупну ємність регіонального ринку. Для такої оцінки можуть використовуватися такі показники:

     • питомий вага регіону у ВВП  і  національному доході;

     • обсяг виробленої промислової продукції  на душу населення;

     • рівень самозабезпечення регіону основними  продуктами харчування (обсяг виробництва  відповідних видів сільськогосподарської продукції на душу населення);

     • середній рівень заробітної плати робітників у регіоні;

     • обсяг і динаміка капітальних  вкладень і регіоні на одного жителя;

     • питома вага збиткових підприємств  із загальної кількості функціонуючих компаній і фірм і ін.

     Рівень  розвитку інвестиційної інфраструктури регіону може характеризувати темпи реалізації інвестиційних проектів. Для цієї цілі використовуються такі показники:

• число підрядних будівельних компаній і фірм усіх форм власності;
• обсяги місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів;
• виробництво енергетичних ресурсів (у перерахунку на електроенергію) на душу населення;
• протяжність залізничних колій повідомлення в розрахунку на 100 кв. км території;
• протяжність автодоріг із твердим покриттям;

     Демографічні  характеристики регіону характеризують потенційний об`єм попиту населення на споживчі товари і послуги, а також можливості залучення кваліфікованої робочої сили в виробництво. Предметом аналізу при цьому є такі показники:

     • питома вага населення регіону в  загальній чисельності жителів  України;

     • співвідношення міських і сільських  жителів у регіоні;

     • питома вага населення, зайнятого в  суспільному виробництві на підприємствах  усіх форм власності;

     • рівень кваліфікації робітників, зайнятих у суспільному виробництві й ін.

     Рівень  розвитку ринкових відносин і комерційної  інфраструктури регіону характеризує відношення місцевих органів самоврядування до проведення ринкових реформ і створенню відповідного підприємницького клімату. Для такої оцінки можуть бути використані такі показники:

     • питома вага приватизованих підприємств  у загальному числі підприємств  комунальної власності;

     • питома вага компаній і фірм недержавних  форм власності в загальній кількості  виробничих підприємств регіону;

     • чисельність спільних компаній і  фірм із закордонними партнерами;

     • чисельність банківських установ  у регіоні, інвестиційних відділів банків і власне інвестиційних банків;