Охрана труда на угольных шахтах

ПЛАН

1. Перерахувати загальні вимоги БП при виконанні очисних робіт.
2. Пояснити, що називають «газовим режимом» та які заходи застосовуються на шахтах.
3. Пояснити призначення, перерахувати місця, і привести правила улаштування водяних і туманоутворюючих завіс.
4. Назвати основні вимоги протипожежного захисту тупикових вибоїв.
5. Перелічити, в яких випадках, передбачених Положенням про нарядну систему, забороняється видавати наряд і посилати людей на робочі місця.

1. Ведення очисних робіт.

1. Виймання вугілля в  очисних вибоях повинно здійснюватися  відповідно до ТПД виїмкової  дільниці, проведення та кріплення  підземних виробок із застосуванням  комплексу заходів щодо запобігання  НШВЧ.

ТПД виїмкових дільниць на пластах із важкообвалюваними бічними  породами та відробки окремих виїмкових  дільниць (ціликів), що розташовані  на вищих поверхах (етажах), необхідно  затверджувати на шахті з урахуванням  рекомендацій галузевої постійно діючої комісії з управління гірничим тиском, яка утворюється суб'єктом господарювання.

На діючих шахтах не рідше  одного разу на місяць фахівцями, призначеними наказом керівника (уповноваженої  особи), повинна організовуватися перевірка  відповідності ТПД виїмкових  дільниць, проведення та кріплення  підготовчих виробок фактичним  гірничо-геологічним умовам з відміткою  результатів перевірки.

2. Не дозволяється ведення  експлуатаційних робіт більше  ніж на двох суміжних поверхах (етажах) одночасно. 

3. Все обладнання очисних  вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виїмкові  машини) повинне пройти передпускове  налагодження перед прийманням  виїмкової дільниці в експлуатацію. Під час експлуатації налагодження  необхідно проводити регулярно  в строки, встановлені інструкцією  по експлуатації заводу-виробника. 

4. Ведення очисних робіт  до первинної посадки основної  покрівлі, первинна посадка основної  покрівлі, а також підхід вибою  до технічних меж виїмкової  дільниці передбачають цілодобовий  контроль за станом покрівлі  та щозмінне обстеження головними  спеціалістами або начальниками  зміни з реєстрацією в спеціальному  журналі згідно із заходами, передбаченими  ТПД виїмкової дільниці. Факт  первинної посадки основної покрівлі  оформлюється актом, який затверджується  головним інженером шахти. 

5. У випадку зупинки  робіт в очисній виробці на  час понад добу необхідно вжити  заходів щодо запобігання обваленню  покрівлі, її загазуванню чи затопленню. Поновлення робіт дозволяється з письмового дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки керівниками дільниці.

6. У процесі роботи  повинна проводитися перевірка  стійкості покрівлі та вибою  шляхом огляду та обстукування. За наявності ознак небезпеки  обвалення покрівлі вибою чи  сповзання підошви на крутих  пластах необхідно оббирати гірничу  масу, що відшарувалася, і встановлювати  додаткове кріплення. 

7. Ширина проходу для  працівників в очисних виробках  незалежно від виду застосовуваного  кріплення має бути не менше  ніж 0,7 м, висота - не менше ніж  0,5 м. 

8. У лавах, обладнаних  механізованими комплексами, вузькозахватними  комбайнами і струговими установками,  вздовж конвеєра повинен бути  встановлений гучномовний зв'язок  із приймально-передавальними пристроями, встановленими через кожні 10 м,  а також у штреках (хідниках), на їх сполученнях з лавою.  Експлуатація вибійного обладнання  при несправній попереджувальній (звуковій) сигналізації не дозволяється.

9. Під час роботи комбайнів,  що переміщаються на рамі конвеєра  на пластах з кутами падіння  9° і більше, повинні застосовуватися  запобіжні лебідки або за згодою  з територіальним органом Держгірпромнагляду  України інші рівноцінні пристрої.

На пластах з кутом  падіння 20° та більше, а також  в умовах можливого ковзання виймальних машин підошвою під впливом власної  ваги робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки  з дистанційним керуванням.

Не дозволяється перебування  працівників у лаві нижче комбайна:

а) під час роботи і  опускання вузькозахватних комбайнів  на пластах з кутом падіння  понад 25°, за винятком лав, оснащених  механізованим кріпленням та обладнаних огорожею, що перешкоджає влученню грудок вугілля і породи в місця  перебування працівників.

б) під час опускання  широкозахватних комбайнів на пластах  з кутом падіння понад 18°.

При двокомбайновому вийманні пересування комбайнів по одному тяговому ланцюгу дозволяється тільки із застосуванням спеціальних секціонуючих пристроїв, що унеможливлюють складання  тягових зусиль ланцюга. Місця кріплення  ланцюгів на секціонуючих пристроях  мають бути чітко позначені і  видимі машиністами комбайнів. Одночасна  робота двох комбайнів з ланцюговою подачею дозволяється тільки на пластах  з кутом падіння менше ніж 9°.

10. Не дозволяються перебування  і переміщення працівників під  час роботи стругової установки: 

а) між стояками першого  ряду кріплення та конвеєром, за винятком стругових комплексів, де вільний  прохід не менше ніж 0,7 м;

б) між конвеєром і вибоєм лави;

в) на відстані менше ніж 1 м за падінням пласта від спрямовуючих балок або інших пристроїв  закріплення приводних головок;

г) у нішах на відстані менше ніж 1,5 м від тягового ланцюга  струга або секції конвеєра.

Під час підтягування стругової  установки за підняттям пласта не дозволяється проводити інші роботи в лаві.

11. Виймання надштрекових  ціликів біля вентиляційних штреків  одночасно (по одній лінії)  з відпрацьовуванням лав нижче  розташованого поверху дозволяється  тільки при кутах падіння пласта  до 30° і за наявності штреків,  що оконтурюють (просіків).

2. Пояснити, що  називають «газовим режимом»  та які заходи застосовуються  на шахтах.

Газовий режим поширюється  на шахту в цілому навіть у тому випадку, якщо у свиті розроблюваних пластів є негазоносні. Виняток становлять калійні шахти, де при розробці декількох пластів або покладів газовий режим поширюється тільки на ті пласти або поклади, на яких виявлено виділення газу, за умови їх відокремленого провітрювання.

Вимоги газового режиму тим жорсткіше, ніж більш газоносна шахта. За величиною газовості всі шахти діляться на п'ять, а копальні - на чотири категорії (табл. 1).

Таб.1-

Вітчизняна промисловість  випускає кілька моделей апаратури  автоматичного газового захисту (АГЗ).

Система АГЗ складається  з широко розгалуженої мережі аналізаторів метану, встановлених під землею і  дозволяють контролювати 30-80 і більше точок в шахті, каналів зв'язку та пристроїв прийому інформації. Вона забезпечує безперервний контроль за вмістом метану, автоматичне відключення  електроживлення контрольованого  об'єкта при досягненні встановленої концентрації метану, передачу безперервної інформації про вміст метану на поверхню диспетчерові шахти, подачу місцевої та централізованої звукової та світлової  сигналізації при досягненні граничного значення концентрації метану.

Апаратура автоматичного  газового захисту в залежності від  умов і характеру її застосування комплектується заводом-виробником і  поставляється на шахти у вигляді  трьох самостійних комплектів: АМТ-ЗТ, АМТ-ЗУ і АМТ-ЗІ.

Оскільки утворення скупчень метану і поява джерела відкритого вогню найбільш часто спостерігаються  в привибійному просторі у комбайнових  і врубових машин, то тут контроль за вмістом метану повинен бути особливо ретельним. Тому він виконується  не тільки змінним наглядом ділянки  та працівниками ВТБ, а й ланковими, бригадирами, механіками ділянок та електрослюсарями. Крім того, на ділянках з абсолютною метанообільності 3 м 3 / хв і більше, а також при - розробки пластів, небезпечних або загрозливих  по раптових викидах і суфлярним  виділенням метану, в очисних виробках в комбайнів і врубових машин  контроль вмісту метану повинен виконуватися за допомогою автоматичних приладів. Особливо ретельне вимірювання вмісту метану має виконуватися перед включенням машин і механізмів.

Результати вимірів метану, вироблених протягом зміни, заносять на спеціальні дошки, встановлені в  місцях виміру на вихідних і вступників струменях, потім результати записують  у, рапорти і переносять до Книги  вимірів метану та обліку загазування.

Велику небезпеку становлять скупчення метану в окремих місцях гірських виробок з концентраціями, що перевищують середню по перетину виробок. Небезпечними вважаються скупчення  метану з концентрацією 2% і більше. Різновидом місцевих скупчень є шарові. Під ними розуміють скупчення  метану у покрівлі виробки з концентрацією  метану, що перевищує середню по перерізу виробки на ділянці довжиною понад 2 м. Начальником дільниці ВТБ  і геологом шахти складається  перелік ділянок підготовчих  виробок, небезпечних за шаровим  скупчень. Контроль за шаровими скупченнями  проводиться гірськими майстрами  ВТБ не менше одного разу на добу.

Одним з ефективних заходів  боротьби з горючими газами є провітрювання. У розрахунках при проектуванні, а також на діючих газових шахтах і рудниках, як правило, фактором, що визначає потребу повітря, є інтенсивність  виділення метану. Розрахунок кількості  повітря, ведеться відповідно до Інструкції з розрахунку кількості повітря, необхідного для провітрювання  діючих вугільних шахт, Керівництвом з проектування вентиляції вугільних  шахт, а для рудних, калійних, соляних  та інших шахт у відповідності  з тими методиками розрахунку, які  затверджені галузевими: відомствами  за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці.

Провітрювання має бути організовано таким чином, щоб у гірських виробках вміст метану та інших горючих  газів не перевищував установлених Правилами безпеки концентрацій, а кількість повітря, що проходить  у виробках, відповідало розрахунковим  значенням. На гірничих підприємствах  організований контроль за витратою повітря. Заміри кількості повітря здійснюється: на шахтах негазових, I і II категорій щодо газу - один раз на місяць, на шахтах III категорії - не рідше двох разів на місяць, на шахтах надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами - не рідше трьох разів на місяць. Одночасно з виміром кількості повітря відбираються проби для аналізу на вміст у ньому метану.

3. Пояснити призначення, перерахувати місця, і привести правила улаштування водяних і туманоутворюючих завіс.

Водяна завіса - потік води або її розчинів, призначена для охолодження і відвертання поширення пожежі через віконні, дверні і технологічні отвори, за межі устаткування, що захищається, зон або приміщень, а також забезпечення прийнятних умов для евакуації людей при пожежі. Водяна завіса може виконувати окремо або в сукупності основні функції: екранування теплових потоків в цілях виключення поширення горіння за межі водяної завіси; охолодження технологічного устаткування в цілях виключення нагріву його конструкцій до гранично допустимих температур.

Водяні завіси класифікуються таким чином:

• об'ємна завіса - плівковий, краплинний або струминний потік, який спрямований безпосередньо зрошувачем по вертикальній площині простору, що захищається, і забезпечує неприйнятні умови для поширення через нього пожежі. Прикладом об'ємної завіси є водяної завіси для захисту театральної сцени і завіси;
• контактна завіса - потік, спрямований безпосередньо зрошувачем на перешкоду, з якою рідина в роздробленому(краплинному або струминному) виді падає під дією гравітаційних сил в атмосфері довкілля, і що забезпечує неприйнятні умови для поширення через нього пожежі. Прикладом контактної завіси є завіса для захисту віконного отвору;
• поверхнева завіса - потік, спрямований безпосередньо зрошувачем на перешкоду, по якій рідина в роздробленому(краплинному або струминному) або плівковому виді стікає під дією гравітаційних сил з поверхні, що захищається, і сприяючий попередженню прогрівання технологічного устаткування до гранично допустимих температур. Прикладом поверхневої завіси є завіса для зрошування резервуару, причому на резервуарі, що горить, реалізується функція охолодження стінок, а на суміжному з тим, що горить - функція екранування теплового потоку.

4. Назвати основні вимоги протипожежного захисту тупикових вибоїв.

Тупикове вироблення оснащується:

• протипожежно-зрошувальним трубопроводом з пожежними кранами і відведеннями і пожежними гайками;
• протипожежними рукавами завдовжки 20 м кожен із стволами і сприсками;
• ручними пінними або порошковими вогнегасниками;
• ємностями з піском або інертним пилом з лопатами або совками.

Протипожежний - зрошувальний трубопровід прокладений із сталевих труб діам. 100 мм з фланцевими з'єднаннями з боку проходу людей і підвішується до рам конвеєрним ланцюгом на висоті не більше 1,8 м. Кінець трубопроводу повинен відстояти від забою не більше 40 м. На початку вироблення і через кожні 400 м трубопровід обладнався засувками типу "Лудло".

Протипожежно-зрошувальний трубопровід обладнався пожежними  кранами, які розміщуються через  кожні 50 м. Протипожежний - зрошувальний трубопровід має бути постійно заповнений водою.

Первинні засоби пожежогасінні(пісок, вогнегасники) розміщені в наступних  місцях тупикового вироблення(головного  відкочувального штреку) : - на прохідницькому комбайні - два порошкові вогнегасники у пересувної підстанції - два порошкові вогнегасники; 0,2м3 піску і 1 лопата; на распредпункте - 2 порошкових, 1 пінний вогнегасники, 0,2м3 піску, 1 лопата; по усій довжині вироблення через 50м - два порошкові вогнегасники; біля усіх електромеханізмів поза камерами(ВМП, лебідки) по два порошкові вогнегасники.

Вогнегасники мають бути опломбовані і підвішені у  вертикальній площині, в доступних  і захищеному від вологи місці, на висоті 1,5 м від днища вогнегасника до грунту вироблення.

На приводних голівках стрічкового конвеєра мають бути встановлені автоматичні установки  типу УАК – 2. У забою штреку, у усіх електромеханізмів слід встановлювати по 2 ручні вогнегасники і ящик ємністю 0,2 м3 з піском і лопатою.

  
5. Перелічити, в яких випадках, передбачених Положенням про нарядну систему, забороняється видавати наряд і посилати людей на робочі місця.

Забороняється видавати наряди(завдання) на роботи в місця, де є порушення  вимог правил безпеки, окрім нарядів  по усуненню цих порушень, а також  видавати будь-які розпорядження  і вказівки, які можуть привести до порушення правил безпечного ведення  робіт.

Забороняється знаходитися  або робити роботи в підземних  виробленнях, стан яких представляє  небезпеку для людей, за винятком робіт по усуненню цих небезпек.

Керівний і інженерно-технічний  персонал шахти зобов'язані систематично в різні зміни відвідувати підземні роботи.

Начальник ділянки або  його заступник(помічник) зобов'язаний відвідувати кожне робоче місце  на ділянці не менше одного разу в добу, а змінні інженерно-технічні працівники ділянки - не менше одного разу в зміну.

Змінний інженерно-технічний  працівник ділянки зобов'язаний негайно вжити заходи по усуненню порушень правил безпеки, помічених  до початку або під час роботи. Якщо усунення порушень неможливе і  вони погрожують життю і здоров'ю  людей, роботи мають бути припинені, люди виведені у безпечне місце, про  що повинно бути повідомлено безпосередньому  керівникові і гірському диспетчерові. Небезпечні місця(зони) мають бути захищені заборонними знаками або постами.

Перед початком роботи бригадир, ланковий і робітник зобов'язані  перевірити свої робочі місця і привести їх у безпечний стан. При цьому  необхідно упевнитися у відповідності  кріплення.

Забороняється вести які-небудь роботи без запобіжних поясів в стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими або не повністю перекритими виробленнями, у провалів, а також на об'єктах  шахтної поверхні, де є небезпека  падіння людей з висоти.

Працівникам шахти забороняється  знаходження в підземних виробленнях  шахти більше двох робітників змін в добу підряд.

При зупинці робіт в  шахті забороняється знаходження  в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням  її життєдіяльності або ліквідацією  аварії. Порядок разових відвідувань  шахти визначається керівником підприємства.

На кожній шахті повинна  діяти система охорони, що виключає доступ сторонніх осіб на об'єкти життєзабезпечення  підприємства, підземні вироблення, службові будівлі і споруди. Забороняється  без письмового дозволу технічного керівника шахти(окрім аварійних  випадків) зупинка об'єктів життєзабезпечення  шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних документів у 4-х томах. – К: Основа, 2010.
2. Довідник з управляння охороною праці для керівників підприємств і організацій. – К.: Основа, 2003. – 308 с.
3. Документація з охорони праці та пожежної безпеки: Рекомендації / за редакцією Д.В. Зеркалова. – К.: Основа, 2008. – 28 с.
4. Основи охорони праці. Підручник. К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов. К.: Основа,2006. – 444 с.
5. Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник. – Київ: Пожінформтеніка, 1999. – 256 с.