Олімпійський рух в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізичного виховання

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни: Фізичне виховання

на тему: «Олімпійський рух в Україні»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студент гр. ФК-092                                                                   ………………….           

 

Перевірив:                                                                                     ………………….                                                                             

 

 

 

 

 

Чернігів 2012

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Історія Олімпійського руху в Україні………………………………………...4

2.Участь спортсменів України в олімпійських іграх сучасності………………6

3. Основні завдання НОК України……………………………………………...11

4. Основи атлетизму……………………………………………………………..13

Висновок…………………………………………………………………………17

Використана література………………………………………………………..18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Великий спорт, який знаходить своє відображення на Олімпійських іграх, підштовхує сотні, тисячі спортсменів до активного вдосконалення своєї особистості з метою досягнути успіхів на цих престижних міжнародних змаганнях.

Неймовірний ентузіазм французького барона П`єра де Кубертена відродив стародавні змагання, які беруть свій початок ще з 776-го року до нашої ери. Нині олімпійський рух є потужним чинником розвитку сучасного спорту.

Відроджений олімпійський рух за столітню історію зазнав не лише тріумфи. У його минулому були й лихоліття, пов'язані із трагічними для миру і людства подіями  двох світових воєн, протистоянням двох соціальних систем і породженими цим протистоянням спробами деморалізувати олімпійський рух, бойкотувати Олімпійські ігри тощо. Однак з усіх важких випробувань олімпійський рух виходив ще міцнішим, загартованішим і стабільнішим, порівняно швидко оговтуючись від воєнних, соціальних та інших наслідків. Причиною такої дивовижної життєздатності є велика привабливість світлих ідей олімпізму і тих, що дійшли до нас від олімпійських ігор Стародавньої Греції, і сучасних олімпійських ідеалів і принципів.

Сучасному світу необхідний олімпізм як життєвий філософський план, що може стати основою для створення  способу життя, побудованого на повазі до загальних етичних принципів  і сприятливого виховання, що поєднає  спорт із культурою і мистецтвом.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ІСТОРІЯ ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ

На самому початку  Олімпіада ще не мала такої популярності. На першій афінській Олімпіаді виступали  лише 245 спортсменів із 14 країн світу. Атлети змагалися у 9 видах спорту: греко-римській боротьбі, велосипедному спорті, гімнастиці, легкій і важкій атлетиці, плаванні, стрільбі, тенісі та фехтуванні.

Серед учасників першої олімпіади  не було представників України. Кілька атлетів із Одеси намагалися потрапити  на ці змагання, однак грошей у них  вистачило доїхати лише до Стамбулу, тодішнього Константинополя.

Минуло 109 років: зараз олімпійці  є гордістю нації, і спортивні  держави вкладають небачені суми у розвиток олімпійського руху.

Олімпіада пройшла два етапи  розвитку. Більшу частину 20 сторіччя Олімпійські  ігри прогресували завдяки політизації. Лідери могутніх держав-агресорів розглядала ці змагання як стратегічний плацдарм.

Започаткувала цей етап гітлерівська Німеччина, а потім гідними послідовниками стали Сполучені Штати та Радянській Союз. І саме за радянських часів українські атлети продемонстрували найкращі результати, здивувавши увесь спортивний люд. Вітчизняний спринтер Валерій Борзов у Мюнхені 1972-го року зламав усі існуючи стереотипи, вперше в історії Олімпійських ігор здолавши темношкірих атлетів на 100-метрівці.

У Мюнхені Борзов став дворазовим олімпійським чемпіоном, здобувши перемогу і на двохсотметрівці.

Через 108 років Олімпійські  ігри повернулися на історичну батьківщину - до Афін, де українці знову не пасли  задніх. У нашій скарбничці опинилося знову ж таки 23 медалі, і знову 9 з них були золотими.

З кожним роком Олімпійські ігри набувають розмаху. Навіть не всі  заможні країни мають змогу провести у себе цей спортивний форум через  величезну кількість учасників. Та одного разу олімпійський вогонь побував в Україні, а колись, у майбутньому головні спортивні змагання планети, можливо, пройдуть і у нашій державі.

Історія олімпійського  руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України у складі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XV Олімпіади в Хельсінкі.

 Спортсмени українського походження  брали участь в іграх починаючи  з І Олімпійських ігор 1896 року. На ІІ Олімпійських іграх в Парижі 1900 року, в складі збірної Російської імперії, брав участь українських фехтувальних Петро Заковорот. 1936 року в Берліні в складі команди Чехословаччини золоту медаль завоював спортсмен українського походження Володимир Сироватка. До 1940-х року українські спортсмени брали участь в Олімпіадах у складі команд Російської імперії, Польщі (уродженці Києва Марьян Водзянський, Андрій Солтан-Пересвят та ін.), Чехословаччини та інших.

Проте левова частина українських спортсменів виступали під прапором Радянського Союзу на Олімпійських іграх з 1952 року до 1988 року, а після розпаду Радянського Союзу Україна була частиною Об'єднаної команда в 1992 році.

З 1952 по 1990 роки олімпійський рух в  Україні розвивався та зміцнював  свою позицію в житті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводилися в Києві.

1994 року Україна вперше взяла участь в Олімпійських іграх, як незалежна держава. Відтоді її спортсмени змагаються у всіх Літніх Олімпійських іграх і Зимових олімпійських іграх.

 Україна ще мала чималі здобутки на олімпіадах у складі Радянського Союзу та і у роки незалежності, коли розпочався вже другий етап розвитку олімпійського руху - комерціалізація.

Першу золоту нагороду для  незалежної держави виборола Оксана Баюл на Зимових Олімпійських іграх у Ліллехаммері 1994 року. А вже на першій літній для самостійної України Олімпіаді в Атланті вітчизняні спортсмени здобули аж 23 медалі, 9 з яких найвищого ґатунку.

 

Загалом, Українська національна  олімпійська дружина виборола 96 медалей на літніх Олімпіадах і 5 медалей на зимових Олімпіадах. Найуспішніші види — гімнастика, легка атлетика та боротьба.

 

2.УЧАСТЬ СПОРТСМЕНІВ УКРАЇНИ В ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ СУЧАСНОСТІ

Таблиці звершень Національної команди України на Олімпіадах.

Таблиця 1 - Медальні здобутки команди (загалом)

Ігри

Прапороносець

Олімпійців

Чоловіків

Жінок

Видів спорту

Золото

Срібло

Бронза

Всього

Найбільше медалей

                     

1994

Віктор Петренко

37

20

17

10

1

  

1

2

Валентина Цербе та Оксана Баюл (1)

1996

Сергій Бубка

231

146

85

21

9

2

12

23

Лілія Подкопаєва (3)

1998

Андрій Дериземля

56

30

26

10

  

1

  

1

Олена Петрова (1)

2000

Євген Браславець

230

139

91

23

3

10

10

23

Яна Клочкова (3)

2002

Олена Петрова

68

46

22

11

          

2004

Денис Силантьєв

239

124

115

23

9

5

9

23

Яна Клочкова (2)

2006

Наталія Якушенко

52

30

22

9

—

-

2

2

3 з 1 медаллю

2008

Яна Клочкова

243

127

116

24

7

5

15

27

31 з 1 медаллю

2010

Лілія Лудан

45

24

21

9

          

2012

Роман Гонтюк

238

124

114

21

6

5

9

20

Інна Осипенко-Радомська та Олена Костевич (2)


 

Таблиця 2 - Медалі на літніх Олімпійських іграх

Ігри

Золото

Срібло

Бронза

Загалом

Місце

1996 Атланта

9

2

12

23

9

2000 Сідней

3

10

10

23

21

2004 Афіни

9

5

9

23

12

2008 Пекін

7

5

15

27

11

2012 Лондон

6

5

9

20

14

Загалом

34

27

55

116

  

 

Таблиця 3 - Медалі на зимових Олімпійських іграх

Ігри

Золото

Срібло

Бронза

Загалом

Місце

1994 Ліллегаммер

1

0

1

2

13

1998 Нагано

0

1

0

1

18

2002 Солт-Лейк-Сіті

0

0

0

0

-

2006 Турин

0

0

2

2

25

2010 Ванкувер

0

0

0

0

-

Всього

1

1

3

5

  

 

Медальні здобутки команди (за видами спорту)

Таблиця 4 - На літніх Олімпійських іграх

Спорт

Золото

Срібло

Бронза

Загалом

Гімнастика

6

3

7

16

Бокс

4

3

7

14

Плавання

4

2

1

7

Стрільба

4

1

2

7

Боротьба

3

5

6

14

Легка атлетика

3

3

12

18

Важка атлетика

3

2

3

8

Веслування на байдарках і каное

2

2

2

6

Фехтування

2

0

2

4

Вітрильний спорт

1

2

2

5

Стрільба з лука

1

1

2

4

Академічне веслування

1

1

1

3

Велоспорт

0

1

2

3

Дзюдо

0

1

2

3

Стрибки у воду

0

0

2

2

Гандбол

0

0

1

1

Сучасне п'ятиборство

0

0

1

1

Всього

34

27

55

116


 

Таблиця 5 - Медалі за видом спорту та за Олімпіадою (літні)

Вид спорту

1996

2000

2004

2008

2012

Всі медалі

Всього

Всього

Всього

Всього

Всього

Всього

Академічне веслування

—

1

—

—

—

—

—

—

1

—

—

—

1

—

—

1

1

1

1

0

1

0

1

3

Бокс

1

—

1

—

2

3

—

—

—

1

—

1

2

1

2

4

3

7

2

5

0

2

5

14

Боротьба

1

—

3

—

2

—

2

—

—

—

2

3

—

1

—

3

5

6

4

2

2

5

1

14

Важка атлетика

1

—

1

—

—

—

1

2

—

—

1

1

1

—

1

3

3

3

2

0

3

2

2

9

Велоспорт

—

—

—

—

1

1

—

—

—

—

—

1

—

—

—

0

1

2

0

2

0

1

0

3

Веслування на байдарках і каное

—

—

—

—

—

—

—

—

1

1

—

1

1

2

  

2

2

2

0

0

1

2

3

6

Вітрильний спорт

1

—

1

—

—

1

—

2

—

—

—

—

—

—

—

1

2

2

2

1

2

0

0

5

Гандбол

—

—

—

—

—

—

—

—

1

—

—

—

—

—

—

0

0

1

           

Спортивна гімнастика

3

1

1

—

2

1

2

—

—

—

—

1

—

—

1

5

3

4

5

3

2

1

1

12

Художня гімнастика

1

—

1

—

—

—

—

—

1

—

—

1

—

—

—

1

0

3

2

0

1

1

0

4

Дзюдо

—

—

—

—

—

1

—

1

—

—

—

1

—

—

—

—

1

2

0

1

1

1

0

3

Легка атлетика

1

—

3

—

—

2

1

1

2

1

1

3

—

1

2

3

3

12

4

2

4

5

3

18

Плавання

—

—

—

2

2

—

2

—

1

—

—

—

—

—

—

4

2

1

0

4

3

0

0

7

Стрільба

—

—

—

1

—

—

1

—

—

2

1

—

—

—

2

4

1

2

0

1

1

3

2

7

Стрільба з лука

—

—

1

—

1

—

—

—

1

1

—

  

—

—

  

1

1

2

1

1

1

1

0

4

Стрибки у воду

—

—

—

—

—

1

—

—

—

—

—

1

—

—

—

0

0

2

0

1

0

1

0

2

Сучасне п'ятиборство

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

—

1

—

—

—

0

0

1

0

0

0

1

0

1

Фехтування

—

—

—

—

—

—

—

—

1

1

—

—

1

—

1

2

0

2

0

0

1

1

2

4

Всього

9

2

12

3

10

10

9

5

9

7

5

15

6

5

9

34

27

55

23

23

23

27

20

116


 

Таблиця 6 -На зимових Олімпійських іграх

Спорт

Золото

Срібло

Бронза

Загалом

Фігурне катання

1

0

1

2

Біатлон

0

1

2

3

Всього

1

1

3

5


 

Таблиця 8 - Літні Олімпійські ігри

Спортсмен

Вид спорту

кількість 
золотих медалей

Роки

Примітки

Клочкова Яна Олександрівна

Плавання

4

2000 (2), 2004 (2)

  

Ломаченко Василь Анатолійович

Бокс

2

2008, 2012

  

Подкопаєва Лілія Олександрівна

Спортивна гімнастика

2

1996

  

Айвазян Артур Суренович

Стрільба

1

2008

  

Білоног Юрій Григорович

Легка атлетика

1

2004

  

Браславець Євген Анатолійович

Вітрильний спорт

1

1996

Разом з Ігорем Матвієнко

Гончаров Валерій Володимирович

Спортивна гімнастика

1

2004

  

Дементьєва Яна Михайлівна

Академічне веслування

1

2012

У складі команди

Добринська Наталя Володимирівна

Легка атлетика

1

2008

  

Довгодько Наталія Вікторівна

Академічне веслування

1

2012

У складі команди

Жовнір Ольга Богданівна

Фехтування

1

2008

В складі команди

Кличко Володимир Володимирович

Бокс

1

1996

  

Коженкова Анастасія Миколаївна

Академічне веслування

1

2012

У складі команди

Костевич Олена Дмитрівна

Стрільба

1

2004

  

Кравець (Шуляк) Інеса Миколаївна

Легка атлетика

1

1996

  

Матвієнко Ігор Григорович

Вітрильний спорт

1

1996

Разом з Євгеном Браславецем

Мерлені (Микульчин) Ірина Олексіївна

Боротьба (спорт)

1

2004

  

Мільчев Микола Миколайович

Стрільба

1

2000

  

Нікітін Юрій Вікторович

Стрибки на батуті

1

2004

  

Олейник В'ячеслав Миколайович

Боротьба (спорт)

1

1996

  

Осипенко-Радомська Інна Володимирівна

Веслування на байдарках і каное

1

2008

  

Петрів Олександр Святославович

Стрільба

1

2008

  

Пундик Галина Василівна

Фехтування

1

2008

В складі команди

Рубан Віктор Геннадійович

Стрільба з лука

1

2008

  

Серебрянська Катерина Олегівна

Художня гімнастика

1

1996

  

Скакун Наталія Анатоліївна

Важка атлетика

1

2004

  

Таймазов Тимур Борисович

Важка атлетика

1

1996

  

Тарасенко Катерина Миколаївна

Академічне веслування

1

2012

У складі команди

Тедеєв Ельбрус Сосланович

Боротьба (спорт)

1

2004

  

Торохтій Олексій Павлович

Важка атлетика

1

2012

  

Усик Олександр Олександрович

Бокс

1

2012

  

Харлан Ольга Геннадіївна

Фехтування

1

2008

В складі команди

Хомрова Олена Миколаївна

Фехтування

1

2008

В складі команди

Чебан Юрій Володимирович

Веслування на байдарках і каное

1

2012

  

Шаріпов Рустам Халімджанович

Спортивна гімнастика

1[1]

1996

  

Шемякіна Яна Володимирівна

Фехтування

1

2012

  

15 липня 1996 року в олімпійському селищі Атланта (США) за урочистої обстановки відбулося офіційне підняття прапору України. Вперше в історії літніх Олімпійських ігор Україна виступала самостійною олімпійською командою.

 

 

3. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ НОК УКРАЇНИ

22 грудня 1990 року І  Генеральна асамблея засновників  прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнародним олімпійським комітетом.

НОК України діє у  відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України та чинного законодавства України і свого Статуту.

Основні завдання НОК  України - організація підготовки та участі спортсменів в Олімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризація масового спорту і  здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. З цією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24 відділення у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80 організацій.

Першим президентом  НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій Пилипович Борзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та 200 м). У 1994 році В.П.Борзов був обраний членом Міжнародного олімпійського комітету в Україні та перевибраний президентом НОК в грудні цього ж року.

10 грудня 1998 року ІХ  Генеральна асамблея НОК України обрала президентом Івана Никифоровича Федоренка.

Вперше НОК України  представляв самостійну національну  команду на Іграх XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1 бронзову медалі і посіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На іграх ХХVI Олімпіади в Атланті національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9 загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну медаль.

Всього 959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними завойовано 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.

НОК України брав участь в 4 зимових (1993-1999 роки) та 3 літніх (1993-1997 роки) Європейських юнацьких олімпійських днях. Учасники завоювали всього 60 медалей (зимові дні: 4 срібних та 1 бронзова медаль, літні дні: 19 золотих, 15 срібних та 21 бронзова медаль).

Генеральні секретарі  НОК України:

· 29 вересня 1991 року - пан  Володимир Кіба;

· 13 березня 1992 року - пан  Борис Башенко;

· 19 квітня 1997 року - пан Володимир Геращенко.

НОК України має угоди  з відомими у світі фірмами "Adidas", "Coca-Cola", "Samsung", оператором мобільного зв'язку "UMC", українською правничою фірмою "Юріс", яка надає постійну юридичну допомогу в діяльності організації. Офіційним Інтернет-провайдером НОК є компанія "Relcom-Ukraine".

В 1995 році НОК україни  почав випускати свій офіційний (квартальний) журнал, який виходить кожних три місяці, під назвою "Олімпійська  арена", а з 1997 року видає щомісячний бюлетень "Олімпійські новини від НОК України".

НОК України має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн  та олімпійськими організаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнародних організацій і об'єднань.

Тісні зв'язки НОК України  має з українськими спортивними осередками за кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді, Австралії.

20 грудня 2002 року відбулась  XIV звітно-виборна Генеральна асамблея  НОК Україна, яка обрала новий  склад керівництва на 2002-2006 роки. Президентом НОК абсолютною більшістю голосів був обраний Віктор Янукович - Прем'єр-міністр України, Голова Організаційного Комітету по підготовці та участі спортсменів України в Олімпійських і Паралімпійських іграх, Всесвітніх іграх глухих та Всесвітніх Універсіадах. Першим віце-президентом обрано Івана Федоренка, віце-президентами - Анатолія Писаренка та Миколу Костенка. На посаду генерального секретаря був переобраний Володимир Геращенко.

Генеральна асамблея затвердила склад членів НОК нового скликання (139 членів), обрала склад Виконавчого комітету (23 члени) та склад ревізійної комісії (3 члени).

4. ОСНОВИ АТЛЕТИЗМУ.

Атлетизм - вправи з використанням  різних обтяжень для розвитку сили і форми окремих м'язів і тіла в цілому.

Бодібілдинг (культуризм) - відгалуження тренінгу з обтяженнями, при якому що займаються ставлять своєю метою удосконалювання статури і досягнення виразної рельєфної мускулатури.

Своїми історичними  коренями атлетизм іде в 19 століття. Так у 1885 році видатний російський лікар  і педагог В. Ф. Краевский заснував у Петербурзі перший у Росії кружок аматорів силової гімнастики. В основу занять у кружку було покладене прагнення до фізичної досконалості на базі зміцнення здоров'я, загартовування організму і системи різноманітних фізичних вправ. Саме в ті роки була закладена методична основа вітчизняного атлетизму, у якій була розроблена оригінальна система ''телостроительства і розвитку сили'' В. Ф. Краевского, гантельная гімнастика И. Лебедєва, вольова гімнастика А. Анохіна.

У 1987 році була створена Федерація атлетизму СРСР. У 1988 році вона ввійшла в число членів Міжнародної Федерації Бодибилдинга (IFBB). Ведучі атлети країни вийшли на міжнародну арену. Першим звання Чемпіона Європи, серед спортсменів колишнього СРСР, у 1989 році завоював білоруський атлет Микола Шила. У січні 1992 року була зареєстрована ''Білоруська федерація культуристів''.

Краса, сила і здоров'я  нашого тіла - це новий культурний критерій людської цивілізації. Фізкультурна революція  відбувається не в спортивних залах, а в людських розумах. Сильне тіло - це не естетическая примха, а єдиний спосіб вистояти в наш час глобальних стресів: соціальних, інформаційних, екологічних і психічних. Коли ви тренуєтеся, ви робите більш сильним не тільки мускули, але і характер. Ви привчаєте себе ставити мету і досягати її. Ви учитеся удосконалювати себе і потім це уміння буде супроводжувати вас усе ваше життя, чим би ви не займалися.

Спорт виховує людини естетически і морально, формує моральне поводження і відношення до людей, до себе, до навчання і праці, виховує самоконтроль і самооцінку своїх дій, емоцій, психіку.

Сьогодні з упевненістю  можна говорити, що спорт вищих  досягнень (професійний спорт) і  масовий спорт - це дві, відносно самостійні категорії сучасного суспільства, що характеризуються цілим комплексом різних областей знань, цілей задач, засобів і методів.

Спортивна підготовка - це багатофакторний і тривалий процес, що охоплює безпосередньо структуру  тренування і соревновательной діяльності, науково-методичне і медико-біологічне забезпечення, наявність необхідної матеріально-технічної бази і відповідні соціальні (побутові, матеріальні) умови.

Спортивне тренування - це складова частина спортивної підготовки, що представляє собою спеціально організований педагогічний процес, спрямований на виховання спортсмена, розвиток і удосконалювання рухових якостей і функціональних можливостей, необхідних умінь і технічних навичок для досягнення максимально можливого спортивного результату в атлетичній гімнастиці.

Спортивне тренування, будучи динамічно розвивається процесом, може раціонально забезпечувати виконання поставлених задач і досягнення необхідного ефекту в тому випадку, якщо в неї закладена научно-сбалансированная структура.

В узагальненому виді процес становлення спортивної майстерності і його керування являє собою замкнутий цикл тісно зв'язаних дій тренера з виробленню, реалізації і контролю конкретних рішень. Тому, у професійній діяльності, тренер для успішного керування процесом тренування повинний керуватися наступними діями:

· Одержувати вихідну інформацію про стан здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості атлета, визначати його сильні і слабкі сторони, виробляти загальні і приватні задачі.

· Знайомитися з вихідними  модельними характеристиками і порівнювати  їх з отриманими показниками спортсмена. Модельні характеристики виступають як еталонні критерії ефективності тих чи інших індивідуально зафіксованих показників. Якщо не використовувати критерії модельних характеристик, то организуемий тренувальний процес утрачає свою цілеспрямованість, конкретність і результативність.

· Передбачати вибір  структури, побудови і змісти спортивного  тренування, що забезпечує досягнення планованих показників. Питання планування і нормування тренувальних навантажень, співвідношення основних розділів підготовки, вибір найбільш раціональних засобів і методів здобувають першорядне значення. При розробці тренувальної програми тренер завжди зв'язаний з вибором варіантів її якісного рішення. Звідси висновок - вона повинна базуватися на знанні основних закономірностей тренувального процесу, його принципів, особливостей багаторічної підготовки, тенденцій розвитку атлетизму.

· Оцінювати ефективність тренувального процесу. Тут як головний критерій виступає комплексний педагогічний контроль.

· Аналізувати тренувальну і соревновательную діяльності атлета, підводити підсумки і розробляти наступні програми. Цілеспрямоване використання цих основ спортивного тренування визначає необхідність застосування об'єктивних науково-методичних принципів, закономірностей і установок, що дозволяє уникнути істотних помилок і невірних дій у роботі тренерів.

Принципи спортивного  тренування в атлетизмі.

Резерви подальшого росту  спортивних досягнень криються в  основних принципах спортивного  тренування. У поняття принцип  закладені відправні положення, що обумовлюють результативність і якість підготовки спортсменів, за умови їх планомірного і чітко обґрунтованого застосування на всіх етапах спортивного тренування. До них відносяться загальметодичні і загальпедагогічні принципи. З загальметодичних можна виділити:

· Принцип оздоровчої спрямованості - пронизує весь зміст  учбово-тренувального процесу. Підвищення опірності організму до несприятливих  факторів, попередження травматизму  і формування стійкості проти  професійних захворювань - усе це непорушні сторони даного принципу.

· Принцип органічного  зв'язку спортивного тренування з  видами різної діяльності (навчання, роботи) спортсмена.

Олімпійський рух в Україні 📙 Реферат → 🆔 172797

Олімпійський рух в Україні 📙 Реферат → 🆔 172797

Олімпійський рух в Україні