Організація охорони праці на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ

Маріупольський  державний університет

Економіко-правовий факультет

Кафедра раціонального  природокористування та охорони  навколишнього середовища

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Основи  хорони праці»

На тему «Організація охорони праці на підприємстві»

 

 

 

Виконала

Студентка IV курсу навчання

Зурнаджи Ганна Миколаївна

заочної форми навчання

спеціальність «Міжнародні  відносини»

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь – 2012 р.

Зміст

Вступ

1. Система управління охороною праці в Україні
1. Загальні положення системи управління охороною праці
2. Організація управління охороною праці на підприємстві
2. Основні завдання і функції системи управління охороною праці
1. Навчання з питань охорони праці
2. Атестація робочих місць щодо умов праці, паспортизація об'єктів
3. Законодавство з охорони праці
1. Правове регулювання питань охорони праці
2. Організація охорони праці на підприємстві

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державна політика управління охороною праці визначена в Законі України "Про охорону праці" і ґрунтується на принципі пріоритетності життя людини відносно результатів  виробничої діяльності.

Відповідно до Указу Президента України від 24.05.2000р. №717/2000 "Основні  напрями соціальної політики на період до 2004 року" головною метою державної  політики в галузі охорони праці  на 2001-2004 р. є суттєве зниження рівня  виробничого травматизму та професійної  захворюваності.

Державне управління охороною праці здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці, таких структур: органів  державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об'єднань роботодавців, професійних  спілок та інших представницьких  органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони  праці.

Управління охороною праці  на всіх рівнях - державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємств  і підприємців - базується на законодавчих і нормативно-правових актах про  охорону праці.

Подолання кризових явищ у  сфері охорони праці потребує проведення комплексу невідкладних та першочергових державних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Система управління охороною праці в Україні

      Загальні положення системи управління охороною праці

Виходячи з визначення науки "охорона праці", система  охорони праці поєднує сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Об'єктом управління є  машини, механізми, технологічні процеси, підприємства, галузі промисловості, сфери  людської діяльності тощо. Елементами управління станом цього об'єкта є: проведення контролю стану об'єкта, визначення необхідного завдання, порівняння із завданням, вироблення управлінських  дій, реалізація управлінських дій, контроль виконання управлінських  дій (зворотний зв'язок) та ін.

Розглядаючи управління охороною праці із зазначених позицій, вважають, що система управління охороною праці (СУОП) є сукупністю самої системи  охорони праці та елементів управління її станом. Іншими словами, управління охороною праці - це підготовка, прийняття  і реалізація системи заходів  із забезпечення охорони життя і  здоров'я працівників у процесі  трудової діяльності. Разом з тим  СУОП виступає як функціональна підсистема системи управління всім господарським  комплексом України в цілому. Розглядаючи  систему управління охороною праці  в державному масштабі, слід зазначити  такі її особливості, як складність і  багатозв'язковість системи СУОП на конкретному об'єкті багаторівневої системи управління, де найвищим рівнем є державне управління, а нижчим - управління охороною праці на конкретній ділянці чи в конкретному цеху підприємства. Залежно від форми  власності та відомчої підпорядкованості  об'єкта проміжні ступені управління можуть виступати як відомче, регіональне  управління, а також управління на рівні підприємства, об'єднання тощо.

Основними структурними елементами СУОП є:

- об'єкт управління, тобто  система охорони праці на конкретному  підприємстві, в об'єднанні, регіоні,  Україні в цілому;

- елементи управління, що  включають контроль стану об'єкта, вироблення управлінських дій  та їх реалізацію, контроль за  виконанням управлінських дій, аналіз стану подібних об'єктів, формування завдання охорони праці, порівняння показників.

Основними структурними елементами СУОП є:

- об'єкт управління, тобто  система охорони праці на конкретному  підприємстві, в об'єднанні, регіоні,  Україні в цілому;

- елементи управління, що  включають контроль стану об'єкта, вироблення управлінських дій  та їх реалізацію, контроль за  виконанням управлінських дій,  аналіз стану подібних об'єктів,  формування завдання охорони  праці, порівняння показників.

Окрім управлінських дій, на стан охорони праці впливають  різні збурюючі впливи, що зумовлені  реальними політичними та соціально-економічними процесами і часто носять випадковий, непередбачуваний характер, а іноді  можуть бути і заздалегідь прогнозованими. До таких впливів, наприклад, належать структурні зміни в економіці, розвиток процесів роздержавлення, створення  нових форм і методів господарювання, розвиток малого і середнього бізнесу, введення системи соціального страхування  від нещасних випадків і професійних  захворювань на виробництві тощо. Це дає змогу за допомогою прийняття  відповідних управлінських рішень уникнути негативних наслідків чи підсилити  позитивну дію того збурювального  впливу, якого зазнав об'єкт управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація управління охороною праці на підприємстві

Згідно з Законом "Про  охорону праці" роботодавець зобов'язаний створювати у кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови  праці відповідно до вимог нормативних  актів, а також забезпечувати  дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи  управління охороною праці на підприємстві, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які  вирішують конкретні питання  охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

• розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для  дотримання встановлених нормативів з  охорони праці, впроваджує прогресивні  технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації  виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання, контролює виконання  профілактичних заходів, визначених комісіями  на основі підсумків розслідування  цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих  місць на відповідність нормативним  актам з охорони праці в  порядку й у терміни, встановлювані  законодавством, вживає на основі цих  підсумків заходів для усунення небезпечних і шкідливих для  здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють  у межах підприємства і встановлюють правила виконання робіт та поведінки  працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних  майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих  нормативних актів з охорони  праці, забезпечує безкоштовно працівників  нормативними актами з охорони праці;

• здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних  процесів, правил роботи на машинах, устаткуванні та з іншими засобами виробництва, за використанням засобів колективного й індивідуального захисту, виконанням робіт з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці.

Роботодавець за свої (підприємства) кошти організовує медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Медичні огляди проводяться  при прийомі на роботу (попередній), протягом трудової діяльності (періодичний), при необхідності проведення професійного відбору, а також щорічно-обов'язковий  медичний огляд осіб у віці до 21 року.

Служба охорони праці  входить до структури підприємства, організації або установи як одна з основних виробничо-технічних  служб. Ліквідація цієї служби допускається лише у випадку ліквідації самого підприємства.

Служба охорони праці  підпорядковується безпосередньо  роботодавцю і залежно від  кількості працівників може функціонувати  як самостійний структурний підрозділ  або у вигляді одного співробітника, у тому числі й за сумісництвом. Комплектується служба фахівцями, що мають  вищу освіту і стаж роботи за профілем цього виробництва не менше трьох  років.

При створенні служби охорони  праці враховують сферу діяльності підприємства і кількість працівників* Так. на підприємствах із кількістю  працівників 50 осіб і більше, роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працівників  менше 50 осіб функції служби охорони  праці можуть виконувати в порядку  сумісництва особи, які мають  відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується  безпосередньо роботодавцю. Керівники  та спеціалісти служби охорони праці  за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних  служб. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог  законодавства.

Організаційна структура  системи управління охороною праці  на підприємстві (СУОПП) формується на основі діючої на цьому підприємстві структури управління виробництвом і підпорядковується усім властивим  їй принципам управління.

Координація робіт у галузі охорони праці здійснюється шляхом розподілу обов'язків і порядком взаємодії осіб, структурних підрозділів  і служб, що беруть участь у реалізації задач СУОПП, а також прийняття ними рішень і їх реалізацію. До таких рішень належать накази, розпорядження, вказівки тощо.

Для нормального функціонування СУОПП на кожному підприємстві наказом  розподіляють функції з реалізації завдань управління охороною праці  між керівними і виконавчими  функціональними службами та структурними підрозділами підприємства. Приблизний розподіл таких функцій наведено в табл. 2.1.

В управлінні охороною праці, крім штатних посадових осіб і  структурних підрозділів, бере участь також і комісія з питань охорони  праці, створена рішенням трудового  колективу і профспілкової організації, а також уповноважені трудових колективів структурних підрозділів підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні завдання і функції системи управління охороною праці

Навчання  з питань охорони праці

Професійний добір

Для навчання роботи на складних, відповідальних і небезпечних ділянках проводиться професійний відбір осіб на основі об'єктивної оцінки психофізіологічних показників кандидатів.

Існує офіційний перелік  робіт, де потрібен професійний відбір. На підставі цього переліку робіт  складаються переліки професій, для  яких є необхідним професійний добір.

У деяких міжгалузевих і  галузевих правилах безпеки існують  вимоги щодо кваліфікації, стажу роботи, віку, освітнього рівня (роботи з вибуховими речовинами) тощо.

Навчання з  питань охорони праці

Навчання та інструктаж працівників  з питань охорони праці є складовою  частиною системи управління охороною праці. Ці заходи проводяться із:

- учнями, вихованцями і  студентами навчально-виховних закладів;

- працівниками в процесі  їхньої трудової діяльності. Усі  працівники при прийомі на  роботу та під час роботи  проходять на підприємстві навчання, а також інструктаж з охорони  праці, надання першої допомоги  потерпілим унаслідок нещасних  випадків, про правила поведінки  при виникненні аварій.

Працівники, що виконують  роботи з підвищеною небезпекою чи працюють там, де є необхідність у  професійному відборі, проходять попереднє  спеціальне навчання і перевірку  знань з питань охорони праці  в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про  охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю або суміщують  професії, навчаються та інструктуються як за їх основною професією, так і  за тією, що суміщується.

Результати перевірки  знань працівників з охорони  праці оформлюються протоколом.

Організація навчання і перевірки  знань з охорони праці на підприємстві покладається на працівників відділу  кадрів або іншої служби роботи з  персоналом.

Ураховуючи сучасні соціально-економічні умови і реальні потреби, актуальними  в СУОП є забезпечення органів  державного управління охороною праці  та служб підприємств, організацій  кваліфікованими фахівцями з  відповідною професійною орієнтацією. Реалізація цієї функції покладена  на вищі навчальні заклади Міністерства науки і освіти, Держнаглядохоронпраці  та Національний НДІ охорони праці.

Підвищення кваліфікації працівників Держнаглядовці проводиться за модульною системою при Національному НДІ охорони праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Атестація робочих місць щодо умов праці, паспортизація  об'єктів

Основна мета атестації робочих  місць полягає в регулюванні  відносин між керівником і працівником  у частині реалізації прав на здоров'я  і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільг і компенсацій  за роботу в несприятливих умовах.

Атестація здійснюється на робочих місцях підприємства, де існують  шкідливі й небезпечні виробничі  фактори.

Реєстрація та облік

Реєстрація та облік інформації з питань охорони праці здійснюється з метою збереження інформації, надання  їй законної сили, одержання необхідних даних для контролю, а також  правових, організаційних та управлінських  дій. Ця функція виконується на всіх рівнях управління.

На державному рівні реєстрації й обліку підлягають: законодавчі  та державні нормативні акти (реєстр ДНАОП); підприємства; небезпечні фактори виробничого  середовища; експертні висновки; розпорядження  органів державного нагляду; об'єкти газового комплексу; котельні; трубопроводи для пари і гарячої води; підйомні споруди; склади вибухових матеріалів; транспортні засоби загального користування і технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації по вулично-дорожній мережі; номерні знаки; технічні паспорти; нещасні випадки; професійні та інфекційні захворювання; отруєння; аварії; пожежі; дорожньо-транспортні пригоди та ін.

На рівні підприємств  проводиться реєстрація й облік  умов і безпеки праці, навчання, інструктажів, нормативних актів підприємства з питань охорони праці, нещасних випадків, профзахворювань, аварій, розпоряджень органів нагляду і контролю, медичних оглядів, видачі спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту  та ін.

Експертиза

Експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених  державних органів, експертних формувань, об'єднань громадян, яка спрямована на підготовку експертного висновку про відповідність об'єкта, запланованої чи існуючої господарської й іншої  діяльності нормам і вимогам законодавства з питань охорони праці.

Об'єктами експертизи можуть бути:

• проекти законодавчих і нормативних актів;

• проектна документація на засоби виробництва і споживання (техніка, технологія, речовини, матеріали, сировина, продукція, транспортні засоби, технічні регламенти, інвестиційні програми, науково-технічна і методична документація, що стосується здоров'я трудящих);

• проекти, що стосуються планування, забудови населених пунктів, пожежної безпеки;

• діючі об'єкти, комплекси  і системи;

• умови праці;

• матеріально-технічна база і програмно-методичне забезпечення навчальних закладів, у яких здійснюється навчання посадових осіб з питань охорони праці.

Експертизі підлягають як вітчизняні об'єкти, так і об'єкти іноземного походження.

Суб'єктами експертизи можуть бути: усі перераховані раніше органи державного управління з нагляду  і контролю в галузі охорони праці; експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці; експертні підрозділи органів державної  санітарно-епідеміологічної служби; Державна експертиза умов праці Мінпраці; інші установи, організації, підприємства, юридичні та фізичні особи, у тому числі й іноземні; громадські організації  та об'єднання в порядку, встановленому  чинним законодавством.

Роботодавець має одержати дозвіл на початок робіт та види робіт підприємства, діяльність якого  пов'язана з виконанням робіт  та експлуатацією об'єктів, машин  і устаткування підвищеної небезпеки.

Ліцензування  і сертифікація

Ця функція спрямована на обмеження діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для  здоров'я і життя працівників, шляхом видачі ліцензії (дозволу) чи сертифіката (посвідчення), що є документами, які  підтверджують відповідність діяльності (засобів) вимогам безпеки.

До видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, належать:

• виробництво, переробка  і реалізація продуктів харчування, предметів гігієни і санітарії, засобів індивідуального захисту, вибухових речовин, зброї;

• роботи з біологічними агентами, хімічними і радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих та електромагнітних випромінювань;

• виробництво протипожежної  техніки, протипожежного устаткування;

• використання надр;

• ввезення на територію  України небезпечних відходів та ін. Порядок одержання таких сертифікатів визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Законодавство з  охорони праці

Правове регулювання питань охорони праці

Конституція України до соціальних прав включає право кожного на належні, безпечні й здорові умови  праці. Однак останнім часом вимоги щодо охорони праці часто недотримуються підприємствами різних організаційно-правових форм, що використовують працю найманих робітників. Зумовлюється це насамперед важким економічним становищем держави, а також іншими об'єктивними і  суб'єктивними причинами, зокрема: спрацюванням основних виробничих фондів; відсутністю  зацікавленості власників у поліпшенні умов і безпеки праці; некомпетентністю більшості персоналу в питаннях охорони праці; низькою трудовою і технологічною дисципліною; недостатньою роллю органів нагляду і контролю за дотриманням законодавства про  працю й охорону праці.

В основних напрямках соціальної політики держави на період до 2004 року йшлося про необхідність реформування системи охорони праці і безпеки  життєдіяльності. Головною метою державної  соціальної політики в галузі охорони  праці є істотне зниження рівня  виробничого травматизму і професійних  захворювань. Для цього 21 листопада 2002 року Верховною Радою внесені  суттєві зміни у Закон України "Про охорону праці"; підготовлені проекти законів про безпеку  промислової продукції, про державний  нагляд і контроль за дотриманням  законодавства про працю й  охорону праці. Передбачається розробка і забезпечення виконання ряду державних  і національних програм у цій  галузі, про систему управління охороною праці на галузевому, регіональному  і виробничому рівнях; розробка і  реалізація довгострокової програми перегляду  національного законодавства про  охорону праці з урахуванням  вимог конвенцій МОП і директив ЄС; планується вдосконалення центрів  з експертизи і діагностики продукції  та підвищення рівня професійної  підготовки експертів і державних  інспекторів охорони праці.

У юридичній літературі охорона  праці розглядається в широкому та вузькому значенні. У широкому розумінні  охорона праці означає сукупність соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів у поєднанні  з правовими нормами. У вузькому розумінні - це сукупність норм, спрямованих  на забезпечення умов праці, безпечних  Для життя і здоров'я працівників.

Ці найважливіші норми  закріплені в Законі України "Про  охорону праці" від 14 жовтня 1992 року, змінах в Законі від 18 грудня 2002 р. (№49, ст. 668), чотирьох розділах КЗпП (розділ XI "Охорона праці", розділ XII "Праця  жінок", розділ XIII "Праця молоді", розділ XVIII "Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про  працю"), а також у підзаконних  нормативно-правових актах - положеннях, правилах, інструкціях, актах соціального  партнерства, локальних нормативно-правових актах. Закон України "Про охорону  праці" складається із 44 статей, об'єднаних  у 9 розділів. У жовтні 2002 року фахівці  з питань охорони праці відзначили 10-річчя з дня введення у дію  Закону України "Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення  щодо реалізації конституційного права  громадян на охорону їхнього життя  і здоров'я в процесі трудової діяльності, а також регулює відносини  між роботодавцем і працівниками з питань безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони  праці в Україні. Вказаний Закон  є невід'ємною складовою частиною трудового законодавства.

 При розробці Закону  було враховано основні вимоги  міжнародних конвенцій і рекомендацій  Міжнародної організації праці  (МОП), які втілено у передових  промислово розвинених країнах.  За 10 років існування Закону законодавча  база з питань охорони праці  набула суттєвих змін та доповнень.  Для Закону характерні численні  нововведення, що відповідають вимогам  сьогодення.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною  Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і  здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і  здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової  безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також  сприяння підприємствам у створенні  безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту  працівників, повного відшкодування  шкоди особам, які потерпіли від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог  з охорони праці для всіх підприємств  та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності  та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням  його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних  методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів  щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників  з питань охорони праці;

• забезпечення координації  діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також  співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними  групами під час прийняття  рішень з охорони праці на місцевому  та державному рівнях;

• використання світового  досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки  праці на основі міжнародного співробітництва.

На виконання вимог  Закону і з метою забезпечення комплексного управління охороною праці  на державному рівні утворено Національну  раду з питань безпечної життєдіяльності  населення при Кабінеті Міністрів  України та Державний комітет  України з нагляду за охороною праці. Почали діяти Національний науково-дослідний  інститут охорони праці та Науково-інформаційний  і навчальний центр охорони праці  цього Комітету. Уперше в Україні  з липня 1994 року видається науково-виробничий журнал "Охорона праці".

Державний комітет України  з нагляду за охороною праці має  повноваження здійснювати на території  України державний нагляд за додержанням  законодавчих та інших нормативних  актів про охорону праці, координувати роботу міністерств, інших центральних  органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств у галузі безпеки  і гігієни праці та виробничого  середовища. Рішення Державного комітету України з нагляду за охороною праці щодо питань охорони праці, які належать до його компетенції, є  обов'язковими для виконання всіма  міністерствами, іншими органами державної  виконавчої влади, місцевими Радами народних депутатів та підприємствами, установами, організаціями.