Організація охорони праці на виробництві

  2. Умови праці на  виробництві, класифікація, нормування та  оцінка

  Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, що визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.

  Умови праці на виробництві диференціюються  залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також з урахуванням можливого  шкідливого впливу їх на стан здоров’я працюючих.

  Розпорядженням  Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 450-р «Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими та важкими умовами праці» впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

  Згідно  з гігієнічною класифікацією  праці умови праці поділяються  на чотири класи:

  І клас — оптимальні умови — такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні нормативи виробничих факторів установлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умови приймаються такі умови праці, в яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

  ІІ клас — допустимі умови — характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

  ІІІ клас — шкідливі умови — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та(або) його потомство. Шкідливі умови за показниками перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступеня:

  1-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я;

  2-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять переважно до зростання виробничо-зумовленої захворюваності, виникнення окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності);

  3-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що призводять, крім зростання виробничо зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (із втратою працездатності в період трудової діяльності);

  4-й ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань із втратою загальної працездатності.

  IV клас — небезпечні (екстремальні) умови — характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

  Гігієнічна  класифікація праці використовується для:

• роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності;
• працівників з метою одержання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях;
• установ, що виконують контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць;
• установ, які здійснюють медичне обслуговування працюючих;
• органів соціального і медичного страхування.

  3. Виробничі шкідливості  та методи захисту  працівників від  їх негативного  впливу

  Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їхню працездатність. Слід знати класифікацію виробничих шкідливостей, яка залежить від характеру їх походження.

  Виробничі шкідливості поділяються на три групи:

  — шкідливості, які пов’язані з  трудовим процесом. Вони обумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, напруга органів  зору, слуху, велика інтенсивність праці та ін.);

  — шкідливості, які також пов’язані  з виробничим процесом, але створюються  за рахунок технічних недоліків  виробничого устаткування — промисловий  пил, шум, вібрація, шкідливі хімічні  речовини, випромінювання тощо. Майже  всі вони нормуються шляхом встановлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;

  — шкідливості, які пов’язані з  зовнішніми обставинами праці і  виробництва — з недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональне опалення виробничих приміщень і т. ін.).

  Істотний  вплив на стан організму людини, його працездатність надає мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях - клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається діючими  на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь. Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть значно коливатися, температура тіла людини залишається постійною (36,6 ° С). Властивість людського організму підтримувати тепловий баланс називається терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі можливий лише тоді, коли виділяється організмом тепло безупинно відводиться в навколишнє середовище. Віддача теплоти організмом людини в навколишнє середовище відбувається трьома основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням і випаровуванням.

  Зниження  температури за всіх інших однакових  умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може призвести до переохолодження організму.

  При високій температурі практично  все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище випаровуванням поту.

    Якщо мікроклімат характеризується  не тільки високою температурою, а й значною вологістю повітря,  то піт не випаровується, а  стікає краплями з поверхні  шкіри.

  Недостатня  вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та ерозії, забруднення  хвороботворними мікробами.  Вода і солі, що виділяються з організму  потім, повинні заміщатися, оскільки їх втрата призводить до згущуванню крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.

  Для створення нормальних умов праці  необхідно забезпечити не лише комфортні  метеорологічні умови, а й необхідну  чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, які використовуються в технологічних процесах. Шкідливими прийнято вважати речовини, які при  контакті з організмом людини в разі порушення вимог безпеки можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стані  здоров'я, які виявляються сучасними методами, як у процесі роботи, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76).  

    Шкідливі речовини можуть проникати  в організм людини через органи  дихання, органи травлення, а  також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють  пари, газо-і пилоподібні речовини, через шкіру - переважно рідкі речовини. У шлунково-кишковий тракт шкідливі речовини потрапляють при ковтанні їх, або при внесенні в рот забрудненими руками.

    У санітарно-гігієнічній практиці  прийнято розділяти шкідливі  речовини на хімічні речовини і промислову пил.

  Хімічні речовини (шкідливі і небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

• загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
• подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);
• сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники і лаки на основі нітросполук);
• канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);
• мутагенні, що призводять до зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);
• що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

  Виробнича пил досить поширений небезпечний  і шкідливий виробничий фактор. Високі концентрації пилу характерні для гірничодобувної  промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.

  Під вентиляцією  розуміють систему  заходів і пристроїв, призначених  для забезпечення на постійних робочих  місцях, в робочій і обслуговується зонах приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, відповідних гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - видалити з приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

  Кондиціювання повітря - це створення та автоматична  підтримка в приміщеннях постійних  чи змінюються за програмою певних метеорологічних умов, найбільш сприятливих  для працюючих або необхідних для нормального перебігу технічного процесу. Повітряний може бути повним і неповним. Повне кондиціонування повітря передбачає регулювання температури, вологості, рухливості і чистоти повітря, а також, у ряді випадків, можливість його додаткової обробки (знезараження, ароматизації, іонізації). При неповному кондиціонуванні регулюється тільки частина параметрів повітря.

  Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для обігріву приміщень в холодний період року. Основними елементами систем опалення є джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні  прилади (радіатори). Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

  Серед всіх видів механічних впливів для  технічних об'єктів найбільш небезпечна вібрація. Знакозмінні напруження, викликані вібрацією, сприяють накопиченню  пошкоджень в матеріалах, появі тріщин і руйнування. Найчастіше і досить швидко руйнування об'єкта настає при  вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрація викликає також і відмови  машин, приладів.

  Шум як гігієнічний фактор - це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності, які сприймаються органами слуху  людини і викликають неприємне суб'єктивне  відчуття.

  Виробничим  шумом називається шум на робочих  місцях, на дільницях або на територіях підприємств, який виникає під час  виробничого процесу.

  Больовий  поріг - це максимальний звуковий тиск, який сприймається вухом як звук. Тиск понад больового порогу може викликати  пошкодження органів слуху. При частоті 1000 Гц як больового порога прийнято звуковий тиск Р = 20 Н / м 2. 

  4. Аналіз та профілактика  професійних захворювань  та виробничого  травматизму

  Професійними  називаються хвороби, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників.

    До професійних хвороб належать  насамперед хвороби, що виникають  внаслідок безпосередньої дії  на людей виробничих шкідливих  факторів, а також ті, що за  певних виробничих умов розвиваються  значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками,  які впливають на організм  робітників сільського господарства  є:

    -хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;

    -вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;

    -перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;

    -біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині.

    У разі тривалої дії на організм  високих концентрацій пилу можуть  розвинутися хвороби легенів і дихальних шляхів; під впливом високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму - захворювання органів слуху - неврит, хімічних речовин - отруєння.

    До професійних хвороб, які в  умовах виробництва зустрічаються  частіше, ніж звичайно, належать  бруцельоз, сибірка, сап, ящур  та інші, що передаються людям  від тварин; бронхіальна астма,  хвороби шкіри 

   (дерматози, екземи), хронічні захворювання  нервово-м'язового апарату тощо. Як відомо, ці хвороби можуть  бути і непрофесійними. Визначити  їх походження може тільки лікар, який при обстеженні хворого обов'язково враховує його трудову діяльність.

    Розрізняють гострі і хронічні  професійні захворювання та отруєння. Хвороби, зумовлені тривалим, протягом  багатьох років, вдиханням невеликих  концентрацій пари хімічних речовин,  пилу, газів, впливом на організм  вібрації і шуму, як правило,  мають хронічний характер і  виникають поступово - через 10-15 і більше років роботи в 

    несприятливих умовах. Наприклад,  вібраційна хвороба розвивається  за 15-20 і більше років у разі  нехтування гігієнічними рекомендаціями.

    Прояви перших ознак хронічного  отруєння пестицидами при контакті  з ними без суворого виконання  профілактичних заходів можуть 

    спостерігати вже через 2-3 роки.

    У тих рідкісних випадках, коли  працюючі протягом одного 

    робочого дня зазнають короткочасного, часто випадкового, впливу 

    великих концентрацій хімічних  речовин або якогось іншого 

    шкідливого чинника ( високої  температури, випромінювання тощо) і при цьому не користуються  засобами індивідуального захисту  або 

    порушують інші правила безпеки,  може виникнути так зване гостре 

    професійне отруєння або захворювання. Так, у працівників сільського 

    господарства можливе гостре  отруєння пестицидами, сонячний  удар 

    під час польових робіт, електроофтальмія на зварювальних роботах.

    Проте робота в умовах впливу  на організм шкідливих професійних  чинників не завжди супроводиться розвитком професійної хвороби. У виникненні її відіграють кількість (доза) шкідливих речовин, які потрапляють в організм або рівень вібрації, шуму тощо; тривалість дії їх на працюючих ; умови праці й побуту, які можуть зменшити вплив шкідливостей на здоров'я; індивідуальна чутливість сприймання людьми тих чи інших виробничих чинників.

    Негативні зміни в організмі  відбуваються тільки в тому  випадку, якщо вплив несприятливого  виробничого чинника перевищує  безпечний для здоров'я працюючого  рівень.

    Для шкідливих хімічних речовин  встановлено гранично допустимі  концентрації у повітрі робочої  зони і в атмосферному повітрі,  у воді, продуктах харчування, грунті.

    Гранично допустимі концентрації  шкідливих речовин у повітрі  робочої зони- це такі концентрації, які при щоденній восьмигодинній дії на працюючих усього о робочого стажу не викликають у них захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними обстеженнями, безпосередньо в процесі або у віддалені строки.

    При обгрунтуванні гранично допустимих концентрацій хімічних речовин враховується безпечність їх не тільки для нинішніх, а й для майбутніх поколінь.

    Встановлено гранично допустимі  концентрації для всіх хімічних  речовин, що використовуються  з метою захисту сільськогосподарських  рослин від шкідників і хвороб, визначено гранично допустимі  рівні для різних видів вібрації  та шуму, які створюються сільськогосподарськими  машинами. За додержанням цих  гігієнічних нормативів повинні  стежити не тільки органи державного  санітарного нагляду (санітарно-епідеміологічні  станції), а й власник с-г підприємства. Суворе дотримання гранично допустимих  концентрацій хімічних речовин  у повітрі робочої зони та  рівнів шуму і вібрації, інших  шкідливих для здоров'я чинників  дає змогу запобігти виникненню  професійних захворювань серед  працівників сільського господарства.

    Шкідлива дія виробничих чинників  на організм людини посилюється  при поєднанні їх з так званими  супутніми несприятливими умовами  праці і побуту, під якими розуміють  увесь комплекс негативних соціально-економічних  умов. До них насамперед належать  шкідливі звички - вживання алкогольних напоїв, куріння, неправильна організація відпочинку, нераціональне харчування тощо.

    Нераціональне неповноцінне харчування (порушення режиму, харчування, одноманітність  їжі, недостатнє споживання вітамінів), ослаблюючи захисні сили організму,  знижує його опір шкідливим  професійним чинникам. Особливо, це  слід пам'ятати тим, хто часто  цілий день перебуває у полі (трактористам, рільникам та ін). Цих працівників треба регулярно забезпечувати гарячими стравами, безпосередньо на робочому місці. Їди всухом'ятку їм потрібно уникати. Перед вживанням їжі (особливо у випадках роботи з пестицидами) слід мити руки і полоскати рот, щоб запобігти потраплянню шкідливих речовин у травний тракт.

    Важливу роль у профілактиці  професійних хвороб відіграє  правильна організація відпочинку  трудівників під час і після  роботи, в тому числі й у  вихідні дні.

    Нерідко виникненню професійного  захворювання сприяє індивідуальна  чутливість організму, тобто чутливість  людини до дії тих чи інших  факторів зовнішнього середовища. Поняття індивідуальної чутливості  організму включає, з одного  боку - алергічні його реакції,  а з другого - загальнобіологічну відповідь на дію тих чи інших чинників.

    Ослаблюють організм хвороби,  нераціональне харчування, зловживання  спиртними напоями, порушення  режиму праці та відпочинку. Наприклад,  не можна допускати до роботи  з пестицидами осіб з органічними  захворюваннями центральної нервової  системи, виразковою хворобою  шлунка і дванадцятипалої кишки.  Професія тракториста не рекомендується  особам, які мають радикуліт чи  порушення опорно-рухового апарату.

  Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок  раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку  отримав працює на виробництві і  яка викликана недотриманням  вимог безпеки праці, називається  виробничої, а обставини, за які людина травмована в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком.

  Виробничі травми з характеру пошкоджень діляться на:

  -Механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо;

    -Термічні - теплові удари, опіки, обмороження;

    -Хімічні - опіки, гостре отруєння, ядуха (розлад дихання);

    -Електричні - опіки, розриви тканин тощо;

    -Променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи і т.п.;

    -Комбіновані - одночасна дія декількох причин з різними наслідками.

  Щодо  ступеня тяжкості травми, які призвели до різних нещасних випадків, діляться на:

    -Мікротравми (пошкодження організму, що не призвели до втрати працездатності або викликали її на термін, менший ніж один робочий день);

    -Легкі (які зумовили тимчасову втрату працездатності за основною роботою на один робочий день і більше, але не призвели до ускладнень, тривалого лікування, інвалідності та ін);

    -Важкі (кваліфікуються медичними працівниками на підставі схеми, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР 22 вересня 1980 р.) - це важкі тілесні каліцтва, небезпечні для життя поранення черепа, хребта, грудної клітки, живота, відкриті переломи стегна, гомілки, плеча, передпліччя і т . п.

   -З летальним результатом. 

    Причинами нещасних випадків  можуть бути організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні. 

    Організаційні: незадовільна організація  робіт; відсутність або недоброякісна  проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони  праці, порушення та недотримання  інструкцій з техніки безпеки;  відсутність або незадовільний  стан засобів індивідуального  захисту. 

    Технічні: недосконалість технологічних  процесів; конструктивні недоліки  виробничого обладнання; відсутність  або недостатня надійність захисних  пристроїв; несправність технологічного  обладнання, оснащення, підйомно-транспортних  засобів, ручного механізованого  інструменту. 

  Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин  у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму і вібрації; шкідливі випромінювання.

    Психофізіологічні: помилкові дії  внаслідок високої тяжкості і  напруги роботи, підвищеної стомлюваності,  зниження уваги; монотонні умови  роботи; недостатня професійна підготовленість;  невідповідність психофізіологічних  даних працюючого виконуваній  роботі або його хворобливий  стан.

    За останні роки на металургійних  підприємствах основними причинами  виробничого травматизму стали  організаційні. До них відносять  близько 60% всіх нещасних випадків.

  До  основних організаційних причин належать:

    -Незадовільна організація робіт - 28%;

  -Недоліки в навчанні безпечним прийомам роботи на інструктуванні - 12%;

  -Інші - 19%.

  До  основних технічних причин належать:

    -Несправність машин, механізмів, устаткування - 9%;

    -Конструктивні недоліки машин, механізмів, устаткування - 5,4%;

    -Порушення технологічних процесів - 5,6%.

  5. Організація охорони  праці на виробництві

  Роботодавець  зобов'язаний створити на робочому місці  в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці.

  Із  цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

  • створює відповідні служби і призначає  посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони  праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

  • розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони  праці;

  • забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

  • впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;