МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

ІНДЗ

З ДИСЦИПЛІНИ

“ЕП і СТВ”

на  тему: “ОСНОВНІ СФЕРИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ”

  Виконала:

                                                                                          Студентка ІІI курсу

                                                                                           Групи ФК-38

                                                                                          Фінансово-економічного

                                                                                           факультету

                                                                                           Якубець М. І.

  Науковий керівник:

                                                                                           Никифорак О. Я. 
 
 

                                                 Чернівці – 2009

Зміст 

     Вступ

1. Міжнародно-правове регулювання праці в Україні
2. Цілі, завдання, структура та пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці.
3. Нормативно-правові та організаційні проблеми становлення системи соціального партнерства в Україні.

Висновки і  пропозиції

Список використаної лтератури

      Вступ 

     Міжнародна  організація праці (МОП) створена у 1919 р. за ініціативою та за активної участі західної соціал-демократії як своєрідна відповідь на революції  у Росії та інших європейських країнах. Рішення створити міжнародну організацію, що усіляко сприяла  би суспільному прогресу через встановлення й підтримання соціального миру між різними прошарками суспільства, було прийнято задля вирішення виникаючих у суспільстві протиріч не насильницьким, а еволюційним, мирним шляхом.

     МОП — одна з найдавніших і найбільш представницьких міжнародних організацій. Створена відповідно до Версальського  мирного договору при Лізі Націй. У 1946 p., вона стала першою спеціалізованою  установою ООН. Якщо на момент її створення  у ній брали участь 42 держави, то тепер їх 180

     Україна є членом МОП з 1954 р.

     У 1969 р. з нагоди 50-річчям МОП було присвоєно  Нобелівську премію миру.

1.Міжнародно-правове регулювання праці в Україні. 

     Важливим напрямом міжнародно-правового регулювання праці є сприяння зайнятості працездатного населення. Конвенція №122 про політику в галузі зайнятості (1964 p.) проголошує головною метою державної діяльності активну політику в сфері зайнятості. Державна політика зайнятості має бути спрямована на створення умов для забезпечення роботою всіх, хто готовий приступити до роботи і шукає її, забезпечити свободу вибору зайнятості з урахуванням рівня економічного розвитку країни. Для забезпечення стабільної зайнятості й недопущення свавілля підприємців у актах МОП встановлено, що звільнення з ініціативи підприємця можливе лише за наявності законних підстав, які пов'язані зі здібностями, поведінкою працівника або виробничою необхідністю. Не є законними такі підстави для звільнення, як членство у профспілці, виконання функцій представника працівників, подання скарги або участь у справі, порушеній проти підприємця, раса, стать, сімейний стан, вагітність, віросповідання, політичні погляди, національність, вік. Основні завдання нашої держави в сфері зайнятості та регулювання ринку праці зазначені в Основних напрямах соціальної політики на 1997—2000 роки. В Україні діє прийнятий 1 березня 1991 p. Закон "Про зайнятість населення", статті 3, 4 і 5 якого містять основні принципи державної політики зайнятості населення, перелік державних гарантій права на вибір професії і виду діяльності та додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення .

     Ряд конвенцій присвячений захисту трудових прав у галузі умов і охорони праці. Так, Конвенція №47 про скорочення робочого часу до 40 годин у тиждень (1935 p.) передбачає, що встановлення 40-годинного робочого тижня не тягне за собою якого б не було зменшення заробітної плати. Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, Конвенція розглядає як понаднормовані, які допускаються лише в певних випадках і підлягають додатковій оплаті. Аналогічні норми передбачені статтями 50, 62, 64, 65 КЗпП України. Певні стандарти встановлені відносно щотижневої праці, оплачуваних щорічних і навчальних відпусток. Так, тривалість відпустки не повинна складати менше трьох тижнів за кожний рік роботи. Мінімальний стаж роботи для виникнення права на відпустку повної тривалості становить 6 місяців. За час відпусток повинні виплачуватися відпускні, у розмірі середньої заробітної плати. Міжнародні стандарти враховані в Законі України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 p.

     У галузі регулювання заробітної плати  найбільш важливими є Конвенції №131 про встановлення мінімальної заробітної плати (1970 p.), №95 про охорону заробітної плати (1949 р.). При визначенні мінімальної заробітної плати пропонується враховувати потреби працівників і членів їх сімей (з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні); вартість життя; соціальні допомоги; порівняльний рівень життя різних соціальних груп; економічні міркування, включаючи вимоги економічного розвитку; рівень продуктивності праці та бажане досягнення і підтримку високого рівня зайнятості. Конвенція передбачає також необхідність створення і функціонування особливої процедури, направленої на систематичний контроль за станом оплати праці й перегляд мінімальної заробітної плати. Заробітна плата не повинна знижуватися ні за яких умов.

     Конвенція про встановлення мінімальної заробітної плати не ратифікована Україною, що дозволяє встановлювати мінімальну заробітну плату без урахування міжнародних стандартів і без  наукового та техніко-економічного обгрунтування. Багато міжнародних актів МОП присвячено забезпеченню прав працівників щодо охорони здоров'я на виробництві. Ці акти вимагають від держав — членів МОП проведення державної політики в галузі безпеки, гігієни праці, створення ефективної системи інспекції праці. Ряд конвенцій МОП присвячений забороні використання шкідливих хімічних речовин, інші конвенції пов'язані з працею в конкретних галузях господарства (професіях). Так, Конвенції №170 про хімічні речовини (1990 p.), №174 про запобігання значним промисловим аваріям (1993 p.) були прийняті у зв'язку з аваріями в атомній енергетиці.

     Серед конвенцій про права людини на свободу об'єднання потрібно назвати Конвенцію 1928 p. №87 про свободу асоціації і захист права на організацію, що закріплює право працівників і підприємців вільно створювати свої організації з метою висунення і захисту своїх інтересів. Додаткові гарантії реалізації права на організацію надані Конвенцією №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1949 p.). Конвенція №154 про сприяння колективним переговорам (1981 p.) передбачає, що колективні переговори є універсальним засобом регулювання питань праці. Колективні переговори проводяться між підприємцями (групою підприємців), організацією (організаціями) трудящих з метою визначення умов праці й зайнятості; регулювання відносин між підприємцями (їх організаціями) і організацією (організаціями) трудящих.

     Рекомендації МОП "Про добровільне примирення і арбітраж" (1952 p.), "Про розгляд скарг" (1967 p.) регулюють питання мирних способів вирішення трудових конфліктів. Експерти МОП вважають, що право на страйк, хоч воно і не передбачене спеціальним актом, випливає з Конвенції №87 про свободу асоціації і захист прав на організацію (1948 p.), оскільки заборона на проведення страйків обмежує можливості працівників трудящих на захист їх законних інтересів. Українське трудове законодавство, що регулює питання проведення колективних переговорів, укладення і виконання колективних договорів (Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 p.), реалізації права на страйк (Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 p.) відповідають міжнародним стандартам.

     У Європі джерелами міжнародно-правового регулювання праці є акти, прийняті Радою Європи і Європейським Союзом. Рада Європи прийняла понад 160 конвенцій, хартій, угод і протоколів до них, в тому числі Європейську соціальну хартію (1961 p.), Переглянуту Європейську соціальну хартію у 1996 p., Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод 1950 p. Європейський Союз в 1989 p. прийняв Хартію основних прав працівників, що проголошує соціальні й економічні права. Переглянута Європейська соціальна хартія передбачає 31 право у галузі зайнятості, праці, медичного обслуговування, охорони здоров'я, соціального забезпечення. У даний час йде підготовка Переглянутої хартії до ратифікації Верховною Радою України. З травня 1996 p. міністр закордонних справ України підписав Європейську соціальну хартію, а згодом — 7 травня 1999 p. було підписано і новий варіант цього документа — Переглянуту Європейську соціальну хартію. Проте економічні чинники поки що не дозволяють ратифікувати цей документ Верховною Радою України. У даний час триває вивчення можливостей щодо адаптації українського національного законодавства до Хартії. Слід зазначити, що трудове законодавство України більшою мірою відповідає міжнародним стандартам, ніж соціально-забезпечувальне. У цій сфері в Україні триває кардинальна організаційно-правова реформа.

     На  вересень 1998 p. Україна завершила приєднання шляхом ратифікації лише до 28 конвенцій Ради Європи і протоколів до них, а також заявила про приєднання шляхом підписання ще до 9 конвенцій, хартій і протоколів до них.

     Україна як держава — член СНД є учасницею  багатосторонніх угод, деякі з яких включають регулювання трудових відносин, прав людини і громадянина в трудовій і соціальній сферах. Наприклад, угода, прийнята державами — членами СНД, про співпрацю в галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів (1994 p.).

     Україна також є учасницею значного числа  двосторонніх міждержавних угод щодо регулювання відносин у галузі праці й соціальній сфері. Так, у 1993 p. укладена угода "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян Російської Федерації і України, що працюють за межами своїх держав", у 1996 p. аналогічна угода укладена між урядами України та Республіки Білорусь, у 1997 p. укладена угода між урядом України та урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.Цілі, завдання, структура та пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці 

     Міжнародна  організація праці (МОП) була створена і діє з метою встановлення і забезпечення суспільної злагоди, захисту прав людини, розвитку принципів  трипартизму, соціального прогресу в усьому світі.

     Приведення  соціально-трудових відносин в Україні  у відповідність до міжнародних  вимог особливо є актуальним у  зв’язку з процесами глобалізації та ринкової трансформації економіки. Тому важливе місце у структурі  курсу „Економіка праці і соціально-трудові  відносини” займає вивчення досвіду діяльності МОП.

     МОП є однією з найбільших міжнародних  організацій. Вона створена у 1919р. у  складі Ліги націй для сприяння соціальному  прогресу, установлення і підтримання  соціальної злагоди. З 1946 р. МОП функціонує як спеціалізована установа ООН.

     Зараз МОП налічує більше 180 країн-членів, сприяє дотриманню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів  світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних  стандартів праці, технічне співробітництво.

     Головними цілями МОП відповідно до її статуту  виступають:

     - захист інтересів та прав трудящих шляхом регламентації робочого часу;

     - боротьба з безробіттям;

     - встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю;

     - захист працівників від професійних захворювань та травматизму на виробництві;

     - регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення та ін.

     Для досягнення поставлених цілей МОП  виконує такі основні завдання:

     - розробка міжнародної політики  і програм, спрямованих на вирішення  соціально-трудових проблем;

     - створення і прийняття міжнародних  трудових норм у вигляді конвенцій  і рекомендацій з метою здійснення  відповідної політики;

     - технічне співробітництво - допомога  країнам-учасницям у вирішенні  соціально-трудових проблем;

     - захист прав людини (права на  працю, на об'єднання, захист  від примусової праці, дискримінації  і т.п. );

     - боротьба з бідністю, за поліпшення  життєвого рівня працівників,  розвиток соціального забезпечення;

     - розробка програм покращення  умов праці і виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни  праці, охорона і відновлення  довкілля;

     - розробка заходів для захисту  найбільш уразливих груп працівників:  жінок, молоді, інвалідів, людей  похилого віку, працівників-мігрантів.

     Структура МОП є досить складною і розгалуженою (див.рис.1) 

     Рис.1. Структура МОП

      Міжнародна конференція праці (МКП) є вищим органом МОП. Її робота визначається спеціальним Регламентом. МКП збирається щорічно, як правило, на початку червня в Женеві. Кожна держава на Конференції представлена двома делегатами від уряду та по одному від найманих працівників та підприємців з правом вирішального голосу. Усі делегати користуються рівними правами та голосують відповідно до своїх переконань й незалежно один від одного. Рішення приймаються переважно значною більшістю голосів або консенсусом.

     МКП визначає загальний напрямок роботи МОП, тут обговорюються соціальні проблеми у сфері праці, розробляються і затверджуються міжнародні норми праці у вигляді конвенцій і рекомендацій, приймаються резолюції з окремих питань діяльності МОП.

     Галузеві  комітети створені поза Конференцією для обговорення на міжнародному рівні соціально-трудових проблем  окремих, найважливіших галузей  економіки. Комітети є постійними органами, але збираються на засідання нерегулярно, не частіше, ніж раз на декілька років.

     Регіональні конференції збираються для підтримання  постійних зв'язків МОП з різними  районами світу і вивчення соціально-економічних  змін, що відбуваються там. Регіональні  конференції скликаються за необхідності для обговорення питань, важливих для певного регіону. Рішення  направляються в МОП, урядам, об’єднанням  трудящих та підприємців країн окремого регіону.

     Адміністративна рада є виконавчим органом МОП. Вона керує роботою МОП у період між конференціями, впроваджує її рішення, визначає порядок денний конференції, координує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП) та різних комітетів  тощо. Адміністративна рада має тристоронній склад: 28 представників урядів, 14 найманих працівників і 14 підприємців. Адміністративна  рада збирається тричі на рік, на кожній сесії розглядається близько 20 питань.

     Міжнародне  бюро праці (МБП), штаб-квартира якого  знаходиться в Женеві, є постійним  секретаріатом, дослідним центром  із соціальних питань і світовим довідково-інформаційним  центром МОП.

     До  основних функцій МБП відносяться:

     - здійснення різноманітних обстежень  у сфері соціально-трудових відносин  за дорученням Адміністративної  ради та Генеральних конференцій

     - контроль за дотриманням прийнятих  і ратифікованих конвенцій;

     - підготовка матеріалів для Генеральних  конференцій;

     - видання та поширення публікацій  з питань праці.

     Організаційно МБП складається із департаментів  та має кілька бюро і представників  у різних країнах.

     Важливу роль у розвитку МОП відіграло  прийняття у 1944 р. МКП у Філадельфії Декларації про діяльність МОП. Вона отримала назву Філадельфійської декларації та разом зі статутом визначила основні цілі та завдання МОП. Декларація, окресливши основні напрями не лише діяльності МОП, а й світової соціальної політики на другу половину ХХ ст., і зараз залишається керівним документом у роботі ООН

     Пріоритетними напрямами діяльності МОП на сучасному  етапі є наступні:

     - підтримка процесу демократизації, для того щоб він сприяв  розвитку трипартизму, діалогу між партнерами в кожній державі;

     - продовження боротьби з бідністю, у тому числі за рахунок  збільшення зайнятості, організації  перепідготовки робочої сили;

     - захист трудових і громадянських  прав працівників у всіх його  формах.

     Організація діяльності Міжнародної організації  праці

     Організація діяльності МОП здійснюється за принципом  трипартизму, відповідно до якого представники найманих працівників разом із представниками підприємців та урядів на рівних правах беруть участь у прийнятті рішень шляхом переговорів з різних соціально-економічних питань. Особливості структури та діяльності МОП визначаються необхідністю узгодження різних, іноді протилежних інтересів сторін.

     На  тристоронній основі функціонують органи МОП – Адміністративна рада й  галузеві комітети. Принцип трипартизму також враховується при підборі кандидатів у Міжнародне бюро праці та його регіональні відділення.

     У своїй діяльності МОП використовує три основні методи (див.рис.2). 

     Рис.2. Методи діяльності МОП. 

     Нормотворча діяльність є основною у діяльності МОП. МОП розробляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та життя  працівників, підвищення можливостей  зайнятості, забезпечення основних прав людини, вдосконалення загальної  і професійної освіти. Ці програми ґрунтуються на міжнародних трудових нормах, що встановлюються конвенціями  та рекомендаціями МОП.

     Міжнародне  технічне співробітництво здійснюється у вигляді надання експертами МОП допомоги країнам у вирішенні  різних соціально-трудових проблем. Діяльність експертів зосереджена на:

     - сприянні повній зайнятості;

     - розвитку людських ресурсів;

     - підвищенні рівня життя; 

     - вдосконаленні трудового законодавства; 

     - здійсненні розвитку трипартизму;

     - удосконаленні професійно-технічної  освіти;

     - впровадженні сучасних методів  управління;

• поліпшенні умов праці та ін.

     Технічна  допомога також включає постачання необхідного устаткування, надання  стипендій для підготовки національних кадрів на місцях та під час відрядження  їх до інших країн, організацію різних семінарів.

     Дослідницька  і видавнича діяльність МОП є  основою здійснення нормотворчої діяльності та технічного співробітництва. Цей  напрямок діяльності проводиться основними  департаментами МБП, Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП, Міжнародним  навчальним центром МОП.

     Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП співпрацює та обмінюється результатами досліджень, методичними розробками у сфері праці та соціально-трудових відносин з багатьма національними  науково-дослідними закладами. МОП  є координатором усіх дослідницьких  робіт у сферах охорони та гігієни  праці, виробничої сфери.

     МБП є важливим міжнародним видавничим центром, який видає щороку велику кількість  публікацій, серед яких – доповіді для щорічної сесії МКП, різних нарад і конференцій, журнали „Трудовий світ”, „Офіційний бюлетень МБП”, „Законодавчі акти про працю”, „Щорічник статистики праці”, „Праця у світі” та ін.

     Механізм  нормотворчої діяльності Міжнародної  організації праці.

     Міжнародні  правові акти – Конвенції та Рекомендації – приймаються в рамках, закріплених  в статуті МОП та інших документах.

     Прийняття конвенцій та рекомендацій відбувається шляхом дворазового обговорення. Перше  проходить на Конференції в рамках спеціально створеного для цього  тристороннього комітету. Комітет розробляє  за загальною згодою кінцевий текст  висновків та виносить його на пленарне засідання Конференції разом з проектом резолюції про включення у порядок денний Конференції пункту про прийняття на ній конвенції і/або рекомендації.

     Далі  МБП готує попередній проект майбутньої конвенції і/або рекомендації, текст якого пройде друге обговорення, зазнає змін та поправок і буде винесеним на пленарне засідання Конференції для голосування. Для прийняття майбутній міжнародно-правовий акт має набрати дві третини голосів присутніх делегатів.

     Конвенції та рекомендації МОП разом з різними  актами ООН, що діють у світовому  масштабі, і актами локальної дії, прийнятими регіональними організаціями, утворюють міжнародний кодекс праці.

     Міжнародний кодекс праці – це різноманітні міжнародні трудові норми; зведення з 184 конвенцій та 194 рекомендацій МОП. Він є об’єктом практичного використання в якості визнаного у цивілізованому світі еталона, зведення модельних  актів з соціально-трудових відносин, засвоєння якого є необхідною умовою розробки та вдосконалення національних систем трудового права.

     Зміст Кодексу складається з 13 основних розділів, за якими групуються конвенції  та рекомендації МОП.

     Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму та професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунтуються  на принципових положеннях системи  трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного застосування міжнародних трудових норм у практиці конкретної країни.

     Правове значення конвенцій та рекомендацій, у яких знаходять втілення міжнародні трудові норми, є різним.

     Конвенції подібні міжнародним договорам  і підлягають ратифікації членами  МОП. Коли держава ратифікує конвенцію, вона зобов'язується застосовувати  її положення.

     Рекомендації  не потрібно ратифікувати. Вони розширюють зміст конвенції або торкаються питань, які не потребують формальних зобов'язань.

     До  основних конвенцій у сфері соціально-трудових відносин відносяться наступні:

     - Конвенція № 87 1948р. про свободу асоціацій та захист права на організацію.

     - Конвенція № 95 1949р. про охорону заробітної плати.

     - Конвенція № 98 1949р. про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів.

     - Конвенція № 100 1951р. про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.

     - Конвенція № 111 1958р. про дискримінацію у сфері праці та занять.

     - Конвенція № 122 1964р. про політику у сфері зайнятості.

     - Конвенція № 131 1970р. про встановлення мінімальної заробітної плати.

     - Конвенція № 135 1971р. про захист прав представників трудящих на підприємстві та наданих їм можливостей.

     Конвенції та рекомендації розглядаються МОП  як мінімальні стандарти для країн-членів і не можуть використовуватись ними для погіршання стану найманих працівників  і підприємців.

     Ратифікація – це затвердження вищим органом  державної виконавчої влади міжнародного правового акта. Ратифікація надає  йому юридичної сили всередині країни.

     Нова  конвенція набирає чинності для  конкретної держави через 12 місяців  з дня реєстрації ратифікаційної грамоти Генеральним директором МОП.

     Ратифікована  конвенція стає поряд з національним законодавством джерелом внутрішнього права. У країні також установлюються санкції за невиконання вимог, зафіксованих у конвенції, та забезпечується повна  інформованість усіх зацікавлених сторін про набуття чинності в країні цієї конвенції.

     Відповідно  до статуту МОП держави-учасниці повинні надавати щорічні доповіді про прийняті ними заходи щодо застосування ратифікованих конвенцій МОП.

     Участь  України в Міжнародній організації  праці

     МОП активно працює в Україні з  початку 90-х років. МОП вже здійснила  проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно  з ПРООН і Світовим банком), кризового  стану ринку праці в Україні, розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу урядові  в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників  профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.