Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Підвищення рухової активності дітей протягом дня

Зміст

Вступ

Рухова активність - основа здорового способу життя дитини. 3
Рухова активність - необхідна умова розвитку дитячого організму. 5
Гіподинамія та її наслідки. 7
Гіпокінезія. 9
Профілактика гіподинамії та гіпокінезії. 11
Організація керування самостійною руховою діяльністю дітей. 11
Підвищення рухової активності дітей протягом дня. 15
Висновок. 18
Література. 19

Вступ

Здоров'я - безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. При зустрічах, розставання з близькими і дорогими людьми ми бажаємо їм доброго й міцного здоров'я, тому що це - основна умова і запорука повноцінного і щасливого життя. Здоров'я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати основні життєві завдання, долати труднощі, а якщо доведеться, то й значні перевантаження. Доброго здоров'я, розумно зберігається і зміцнюється самою людиною, забезпечує йому довге й активне життя.

Наукові дані свідчать про те, що у більшості людей при дотриманні ними гігієнічних правил і ведення здорового способу життя є можливість жити до 100 років і більше.

На жаль, багато людей не дотримуються найпростіших, обгрунтованих наукою норм здорового способу життя. Останні роки в силу високого навантаження на роботі і вдома і інших причин у більшості відзначається дефіцит у режимі дня, недостатня рухова активність, яка обумовлює появу гіпокінезії, яка може викликати ряд серйозних змін в організмі людей.

Людям не тільки доводиться обмежувати свою природну рухову активність, але і тривалий час підтримувати незручну для них статичну позу, сидячи.

Мало рухливе ситуація відбивається на функціонуванні багатьох систем організму, особливо серцево-судинної та дихальної. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким обмін речовин знижується, відбувається застій крові в нижніх кінцівках, що веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку: знижується увага, послаблюється пам'ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій.

Внаслідок недостатньої активності виникає дефіцит кисню. Негативні наслідок гіподинамії і гіпокінезії виявляється так само опірності організму "простудних і інфекційних захворювань", створюються передумови до формування слабкого, нетренерованого серця і пов'язаного з цим подальшого розвитку недостатності серцево - судинної системи. Гіпокінезія на тлі надмірного харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів у денному раціоні може вести до ожиріння.

Єдина можливість нейтралізувати негативне явище, що виникає у людей при тривалому та напруженому розумовому праці, - це активний відпочинок і організована фізична діяльність.

При систематичних заняттях фізичною культурою і спортом відбувається безупинне удосконалювання органів і систем організмі людини. У цьому головним чином і полягає позитивний вплив фізичної культури на зміцнення здоров'я.

Заняття фізичними вправами також викликає позитивні емоції, бадьорість, створює гарний настрій. Тому стає зрозумілим, чому людина, що пізнала "смак" фізичних вправ і спорту, прагне до регулярних заняттям ними.

1. Рухова активність-основа здорового способу життя дитини.

Рух - фізіологічна потреба організму, що росте, і природа проявила велику мудрість зробивши майже всіх дітей непосидючими, такими, що прагнуть постійно бігати, стрибати, лазити. Споконвіку дорослим доводилося в основному обмежувати цю часом занадто бурхливу активність дітей. Зараз настає інша пора...

За нас тепер дуже багато роблять машини. Ми охоче користуємося ліфтами, міським транспортом, любимо відпочивати сидячи. Гіпокінезія (недолік м'язової активності) стає відмітною рисою життя сучасної людини. Характерна для дорослих, вона підкрадається і до дитини. Перехід з дитячого садку в школу супроводжується значним, приблизно на 50 відсотків, зниженням рухової активності дітей. Дефіцит рухів прогресує у міру переходу з класу в клас, при цьому у дівчаток природна рухова активність набагато нижча, ніж у хлопчиків.

Дослідження останніх років переконують нас у тому, що «мускульний голод» у дітей може призводити до більш виражених функціональних порушень, ніж у дорослих, істотно позначаючись на розвитку організму, на загальній фізичній і навіть розумовій працездатності.

Мала рухливість і тривале перебування в одноманітній позі за партою в школі і за столом вдома сприяють порушенню постаті, деформації хребта, плоскостопості.

Не можна забувати і про те, що навчальний процес досить щільний, що, хочемо ми цього чи ні, на школяра обрушується величезний потік інформації і по багатьох інших каналах. Все це створює значні нервово-психічні навантаження. Протистояти їм можна лише фізичною активністю.

Необхідність рухів диктується ще однією обставиною: акселерацією - прискоренням фізичного розвитку сучасних дітей.

Відомо, що зростання, вдосконалення функцій окремих органів нерідко відбувається нерівномірно. Відстає в розвитку орган (найчастіше серце) змушений функціонувати з перевантаженням. Ось чому у рослих і начебто міцних хлопців, особливо в період статевого дозрівання, виникають симптоми вегето-судинної дистонії та інші відхилення, що стоять на межі норми і патології.

Акселерація - природний процес, призупинити її неможливо. Але домогтися більшої функціональної досконалості зростаючого організму, сприяти більш плавному його розвитку ми в змозі. А головний важіль такого впливу - рух.

На жаль, існуюча система фізичного виховання школярів, коли більшість хлопців займаються лише два рази на тиждень на уроках фізкультури, не забезпечує належного рухового режиму. Участь у спортивних гуртках або спортивних секціях, заняття в спортивних школах поки не стали масовими. Так що потрібно шукати спосіб ліквідувати дефіцит рухів при мінімальних витратах часу.

Неможливо уявити здорову дитину малорухливою. Установлено, що кожен руховий акт здійснюється в просторі і часі, і тому дитина, яка активно рухається, отримує можливість набути певну одиницю часу більшого об’єму інформації, що, я к наслідок, сприяє прискореному формуванню її психіки. Фахівцями доведена також взаємозалежність рухової активності і розвитку мовлення. Рухова активність збільшує словниковий запас дитячого мовлення, сприяє більш осмисленому розумінню слів, формуванню понять, що покращує психічний розвиток дитини.

Таким чином, можна виділити наступні основні моменти у впливі рухової активності на організм людини. Це створення енергетичної основи для росту і розвитку та сприятлива стимулююча дія на формування психічних функцій. Такі положення в сукупності забезпечують і оздоровчий ефект фізичних вправ.

Фізичний розвиток дитини проявляється в таких основних властивостях, як сила, швидкість, спритність, гнучкість, витривалість. Кожна із цих властивостей сприяє і зміцненню здоров’я.

Суттєвий позитивний вплив на підвищення витривалості, наприклад, мають фізичні навантаження у вигляді повільного бігу та стрибків. Але чи доцільно рекомендувати біг малюкам середнього дошкільного віку? Так. Нині доведена як доцільність, так і оздоровча ефективність використання спочатку елементів, а потім і повноцінних, але не дуже тривалих комплексів бігових навантажень у повільному темпі (швидкість до 7-8 км на годину).

Починати вправи можна вже на третьому році життя, чергуючи їх з ходьбою, стрибками, дихальною гімнастикою та підкиданням дрібних предметів. Дистанція перших пробіжок не повинна перевищувати 40-50 метрів. Звичайно, проводити такі заняття краще в ігровій формі. Важко переоцінити значення для здоров’я дітей таких ігор,як всім відомий «Квач», «Гілка», класики, «Мотузочка». Багато цікавих рухливих ігор проводяться з м’ячем, скакалкою та іншими предметами.

Якщо батьки зацікавлені у зміцненні здоров’я дитини, варто додатково вводити в режим дня біг. Коли це можна зробити? Насамперед після повернення з дитячого садка дитині обов’язково треба дати можливість побігати і пострибати. Непогано, якщо це буде проходити у формі веселої гри чи жартівливого змагання з мамою або татом. Циклічні вправи потрібно обов’язково включати в комплекс ранкової зарядки (з 5-го року життя малюка), яку краще проводити на свіжому повітрі знов – таки разом з батьками.

Позитивну оздоровчу дію мають і інші циклічні вправи, насамперед лижні прогулянки. У таких фізичних навантаженнях бере участь велика кількість м’язів.

Наступним видом корисних навантажень, що мають суттєву оздоровчу та загально розвивальну дію, є плавання. Цей вид спорту має ту перевагу, що ним можна займатися в будь – якому віці. Плавальні навантаження зміцнюють м’язи серця, покращують кровообіг; плавання також є ефективним засобом профілактики і навіть лікування порушень осанки і сутулості. Установлено також, що плавання має позитивний вплив на процес росту дітей.

Ще один вид циклічних вправ, які мають освоїти діти середнього дошкільного віку, – це їзда на велосипеді. Малятам 3-4 років рекомендується пересуватися на трьохколісному велосипеді. Цей приносить дітям неабияке задоволення, а також зміцнює м’язи кінцівок, розвиває фізичні якості – силу, спритність, витривалість. Діти – велосипедисти стають більш сміливими та наполегливими і отримують безліч позитивних емоцій завдяки своєму триколісному другу.

Отже, заняття спортом з дітьми можуть бути дуже різноманітними, головне – їх послідовність, систематичність та вірна організація. Який саме вид спортивного оздоровлення принесе більше користі вашому малюкові, – вирішувати вам, батьки. Але пам’ятайте, що умовою ефективності тих чи інших фізкультурних занять і вправ є стійке бажання дитини займатися ними та ваш особистий приклад і допомога в цьому.

2. Рухова активність — необхідна умова розвитку дитячого організму

У шкільні роки діти одержують знання і уміння, проходять школу виховання і формування основних ділових, морально-вольових та психічних якостей, необхідних для подальшого життя в суспільстві. Але якими б широкими і глибокими знаннями не володів учень, як би добре не був він професійно підготовлений до вступу в самостійне життя, багато чого в нього може не виходити, якщо з дитинства не забезпечено нормального фізичного розвитку його організму, не буде закладений фундамент міцного здоров'я.

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають швидше та більш глибоко пізнати оточуючий світ. Вони укріплюють здоров'я і загартовують організм, роблять дітей більш організованими, вольовими та цілеспрямованими. Таким чином, достатня рухова активність є необхідною передумовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей. Але спостереження свідчать, що в останні роки у більшості сучасних дітей шкільного віку, особливо міських поселень, спостерігається дефіцит рухової активності в режимі дня. Якщо у 80-ті роки довільна рухова активність (хода, біг, ігри) у дітей займали 19-22 % активного часу доби, то в наш час (2005 рік) це складає тільки 16-19 % денного часу, із них на організовані форми фізичного виховання відводиться лише 1-3 % часу. Встановлено також, що спільна рухова активність школярів знижується від молодших класів до старших, причому вона в різних навчальних чвертях не однакова. Особливо мала фізична активність дітей взимку.

Спостереження свідчать, що до 82-85 % денного часу більшість сучасних учнів знаходяться у статичному положенні, сидячи за партою чи робочим столом. Це негативно впливає на розвиток опорно-рухового апарату, обмежує вдосконалення функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем організму дитини. В результаті малорухомості (гіпокінезії) у дітей можуть проявлятися неадекватні реакції серця на навантаження, може зменшуватись життєва ємність легень, сповільнюватись моторний розвиток, розвиток фізичної та розумової працездатності. У дітей з малорухомим образом життя зменшуються загальні показники навчальних досягнень, більш виразно проявляються ознаки стомлення і перевтомлення: знижується увага, збільшується час мислення, послаблюється пам'ять, погіршується координація рухів. У багатьох школярів спостерігається порушення постави, а у деяких — викривлення хребта (кіфози, сколіози і т. д.) через слабкість м'язів. Недостача рухів в житті дітей молодшого шкільного віку є однією з причин появи зайвої ваги майже у кожного четвертого-п'ятого сучасного школяра. До негативнихпроявів гіпокінезії, в комплексі з іншими факторами, відноситься зниження і так недостатньо розвинутої до 13-14 років імунної активності організму дітей до застудних, інфекційних та іншим захворювань. Потрібно також враховувати несприятливий вплив гіподинамії на загальні показники росту і розвитку організму дітей.

В цілях подолання негативного впливу гіподинамії необхідно, перш за все, сприяти широкому раціональному застосуванню ігор і фізичних вправ в проміжку між уроками та під час Виконання домашніх завдань. Після занять у школі обов'язково необхідно дітям передбачати час для активного відпочинку, для занять фізичними вправами і іграми на відкритому повітрі. Це заспокоює і укріплює нервову систему, знімає напругу, створює бадьорість, сприяє підвищенню розумової і фізичної працездатності, підвищує успішність навчання школярів.

Нехтування ранковою гігієнічною гімнастикою, уроками фізичної культури, іграми і прогулянками на свіжому повітрі, заняттями у спортивному залі приводить до того, що вже в середині навчального тижня діти більш втомлюються і знижують активність навчання відносно тих, хто впроваджує раціональну активність. Прагнення деяких батьків відгородити дитину від фізкультури і зосередити її зусилля лише на навчанні не сприяє гармонічному розвитку організму дітей, утворює неправильні стереотипи поведінки на все майбутнє життя.

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами і іграми дозуються за часом і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат — виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей.

3.Гіподинамія та її наслідки

Режим малорухомості (гіподинамії), який пов'язаний з обмеженням м'язової діяльності, призводить до затримки у розвитку організму дитини. При цьому відбувається порушення функцій та структури ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшується опірність організму до захворювань, що негативно позначається на здоров'ї дитини. Зайву вагу дошкільнят за рахунок жировідкладень також можна вважати одним з характерних ознак режиму малорухомості.

Гіподинамія є також однією з причин порушень постави дошкільників. Більш високий відсоток порушень стану опорно-рухового апарата було зафіксовано нами у малорухомих дітей (18% порівняно з 6% у активних дошкільнят).

Рухова активність дитини має певний взаємозв'язок з її фізичним розвитком. Діти більш активні мають кращий фізичний розвиток порівняно з менш активними. Це підтверджується дослідженнями (І.М. Ледовська, Л.В. Карманова, О.Г. Сухарєв та ін.) про те, що між вищезазначеними ознаками є тісний взаємозв'язок. «Більш висока рухова активність сприяє кращому розвитку, а кращий фізичний розвиток стимулює рухову активність», - писав К.М. Смирнов.

Вегетативні функції організму дитини та її руховий апарат також тісно пов'язані. Рухи стимулюють різноманітні життєдіяльні процеси, надають позитивний вплив на їх формування. У свою чергу, вегетативні функції забезпечують тканини, внутрішні органи поживними речовинами та киснем. Таким чином, гіподинамія може спричинити не тільки відставання у формуванні моторики дошкільника, а й привести до затримки розвитку його вегетативних функцій [10].

Гіподинамія створює також несприятливі умови і для інтелектуального розвитку дитини, знижує її розумову працездатність. Дослідження М.М. Кольцової свідчать про те, що прогрес функцій мозку дитини значною мірою визначається прогресом у розвитку рухового аналізатора. Для удосконалення функцій вищої нервової діяльності необхідні не тільки різноманітні впливи зовнішнього середовища (екстрорецепції), а також постійний приплив тонізуючої його пропріоцептивної імпульсації, яка виникає внаслідок моторної діяльності.

Дефіцит фізичної активності негативно впливає на розвиток рухових якостей. У дошкільників в стані гіподинамії зафіксовано низький рівень функціональних можливостей і велику мобільність вегетативних функцій під впливом фізичних навантажень. При цьому спостерігається більш тривалий характер відновлювальних процесів, зниження опору до несприятливих факторів зовнішнього середовища та патогенних мікроорганізмів (Г.В. Сендек, О.Г. Сухарєв та ін.).

Проблема гіподинамії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У «Маніфесті про спорт», який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн, підкреслюється необхідність дотримання розумних меж інтелектуального виховання і визначення належного місця фізичного виховання, на яке слід виділяти від 1/3 до 1/5 загального навчального часу (залежно від віку дітей). Інакше порушується гармонія їх розвитку [8].

Одним з важливих факторів росту та розвитку організму дитини є задоволення її органічної потреби в рухах (кінезофілія). Завдяки кінезофілії дитина намагається «Все зробити сама» (М.Р. Могендович). Ступінь кінезофілії має як індивідуальні, так і вікові відмінності. Виникаючи у грудному віці, вона значно підвищується у подальші роки і виявляється у дошкільника в різноманітних іграх, елементах праці, фізичних вправах та постійній потребі в руках у період його неспання.

Однак однієї природної потреби дитини в руках недостатньо, її необхідно спрямовувати у напрямку, який передбачає використання системи фізичних вправ, що різнобічно впливають на її організм. При цьому кінезофілія, яка перетворена у свідому потребу дитини у рухах, дає можливість вирішити важливе завдання фізичного виховання підростаючих поколінь, яке особливої гостроти набуває у наш час, запровадження систематичних занять фізичною культурою у повсякденний побут кожної людини.

Однак рухова активність дошкільнят повинна мати свої межі, оптимальні для кожної вікової групи. Численними дослідженнями (А.В. Коробков, Б.О. Нікітюк, О.Г. Сухарєв та ін.) встановлено, що як недостатня, так і занадто велика рухова активність призводить до негативних змін у стані організму дитини.

Відсутність м'язової навантаження знижує інтенсивність енергетичного обміну, що негативно позначається на скелетних і серцевого м'язах. Крім того, мала кількість нервових імпульсів, що йдуть від працюючих м'язів, знижує тонус нервової системи, втрачаються набуті раніше навички, не утворюються нові. Все це негативно відбивається на здоров'ї. Слід врахувати також наступне. Сидячий спосіб життя призводить до того, що хрящ поступово стає менш еластичним, втрачає гнучкість. Це може спричинити зниження амплітуди дихальних рухів і втрату гнучкості тіла. Але особливо сильно від нерухомості або малої рухливості страждають суглоби.

Характер руху в суглобі визначено його будовою. У колінному суглобі ногу можна тільки згинати і розгинати, а в тазостегновому суглобі рухи можуть здійснюватися у всіх напрямках. Однак амплітуда рухів залежить від тренування. При недостатній рухливості зв'язки втрачають еластичність. У порожнину суглоба при русі виділяється недостатня кількість суглобової рідини, що відіграє роль мастила. Все це ускладнює роботу суглоба. Недостатня навантаження впливає і на кровообіг у суглобі. У результаті харчування кісткової тканини порушується, формування суглобового хряща, що покриває головку і суглобову западину зчленовуються кісток, та й самої кістки йде неправильно, що призводить до різних захворювань. Але справа не обмежується тільки цим. Порушення кровообігу може призвести до нерівномірного росту кісткової тканини, внаслідок чого виникає розпушення одних ділянок і ущільнення інших. Форма кісток у результаті цього може стати неправильною, а суглоб втратити рухливість.

4.Гіпокінезія

Для низької рухової активності (гіпокінезії) характерні недоліки, пов'язані з локомоторикою дитини, порушенням регуляції обмінних процесів та ін. Під впливом режиму занадто рухової активності (гіперкенезії) також ігнорується принцип оптимального фізіологічного навантаження, що може викликати перш за все перенапруження серцево-судинної системи і негативно позначається на розвитку організму дошкільника.

Тому для дитини доступний певний діапазон рівня рухової активності, середина якого є оптимальною для зміцнення здоров'я, а крайні межі виявляються несприятливими. Якщо фізичні навантаження, пов'язані з руховою активністю дитини, виходять за оптимальні межі (гіперкенезія або гіподинамія), вони можуть призвести до негативних змін в організмі, а також до дисгармонії у фізичному розвитку дітей.

На думку О.Г. Сухарєва: «Гігієнічною нормою слід вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу у руках, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей, їх сприятливому та гармонійному розвитку у подальшому».

В основу норми рухової активності може бути покладено принцип оптимальної кількості довільних рухів, які виконуються протягом дня. Другий важливий принцип нормування рухової активності - оптимальність фізичних навантажень відповідно до функціональних можливостей організму, яка сприяє зміцненню здоров'я та всебічному розвитку дошкільників.

Багаторічні дослідження, які проведено під керівництвом Б.О. Нікітюка на близнюкових парах, встановили, що рухова активність дітей залежить від комплексного впливу генетичних та соціальних факторів. Тому керівництво режимом рухової активності дошкільнят передбачає диференційований підхід до дитини, стимулювання ігрової діяльності у малорухливих дошкільників, залучення їх до виконання основних рухів та вправ спортивного характеру під час прогулянок [19].

Дослідження (О.Г. Аракелян, О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковсь-кий, Н.Ф. Денисенко, Л.В. Карманова, Т.І. Осокіна, В.А. Шишкі-на та ін.), які проводилися у цьому напрямку, свідчать, що рухова активність дітей значною мірою обумовлена запропонованим їм руховим режимом дошкільного закладу. Педагогічне керівництво системою виховної роботи може бути спрямовано як у напрямку зниження рухової активності, так і на її підвищення.

У руховій активності дитини чітко спостерігається сезонна періодичність. У середньому дошкільники виконують: влітку -18-20; восени - 15-16,5; взимку - 16,5-18; весною - 16-17,5 тис. кроків у день. Кількість локомоцій у дітей всіх вікових груп знижується весною та восени (у період дощової погоди) на 1,5-3 тис. кроків порівняно з зимовими та літніми періодами року.

Дослідженнями фізіологів (О.Г. Іванов-Смоленський, О.М. Крестовніков, В.С. Фарфель та ін.) встановлено, що рухова активність людини багато в чому залежить від кількості наявних у неї рухових вмінь та навичок. Чим більшою кількістю рухових дій володіє людина і чим вони різноманітніші, тим ширше її можливості у проявленні своєї рухової діяльності.

Тому більший руховий досвід старших дошкільників дає їм деяку перевагу у проявленні своїх потенційних можливостей у виборі більш різноманітних ігор та фізичних вправ.

Зміст рухової діяльності дітей різної статі має деяку специфіку. Зокрема, у процесі ігор у хлопчиків більше місце займають рухи швидкісно-силового характеру (біг, метання предметів в ціль та на дальність, лазіння). Дівчатка віддають перевагу іграм з м'ячем, стрибкам (зі скакалкою у старших групах), вправам з рівноваги (ходьба по колоді або лаві) [19].

Рухова активність дошкільників усіх вікових груп протягом дня розподіляється нерівномірно. Слід вважати, що така хвилеподібність її обумовлена в основному режимом дня дитячого садка, який передбачає певний розпорядок проведення різних заходів. Найбільшу активність діти виявляють в процесі занять з фізичної культури (за умови проведення їх з високою моторною щільністю), а також при проведенні рухливих ігор та вправ спортивного характеру на відкритому повітрі під час прогулянок. Період зниження рухової активності припадає на час, який дитина проводить у приміщенні дитячого садка.

Таким чином, вивчення динаміки обсягу локомоцій у дошкільників протягом календарного року дозволяє зробити висновки про те, що рухова активність дітей залежить в основному від ефективності системи фізичного виховання в дитячому садку та сім'ї, а також кліматичних умов. Унаслідок впливу цих факторів у дошкільних закладах має місце різний рівень рухової активності дітей.

Слід вважати, що рухова активність дошкільників визначається не стільки біологічною потребою (кінезофілією), скільки цілеспрямованим педагогічним впливом на дітей, який здійснюється у даному напрямку. Потреба дитини у руховій діяльності може бути придушена або навпаки - стимулюватися створеним руховим режимом у дитячому садку.

5.Профілактика гіподинамії та гіпокінезії

Гіподинамія - це стан людського організму, що характеризується порушенням фізіологічних функцій різних систем органів (в першу чергу опорно-рухової системи) і зниженням працездатності через обмеження рухової активності протягом тривалого часу. Гіподинамії практично завжди супроводжує гіпокінезія (зменшення обсягу рухової активності, обумовлене особливостями способу життя, специфікою професійної діяльності, перенесенням захворювань, що вимагають дотримання постільного режиму). Відсутність необхідного рівня рухової активності веде до погіршення здоров'я людини і сприяє розвитку синдрому гіподинамії. Профілактика гіподинамії та гіпокінезії має дуже важливе значення, оскільки при недостатній рухової активності у людини розвивається зниження чіткості та швидкості окремих рухів, зменшення маси тіла за рахунок зниження маси й обсягу м'язової тканини. При гіподинамії та гіпокінезії порушується транспорт речовин у м'язовій тканині, відзначаються несприятливі зміни на внутрішньоклітинному і молекулярному рівні. Відбувається погіршення діяльності серця, легенів, нирок, печінки, головного мозку, ендокринних залоз. Профілактику гіподинамії та гіпокінезії слід проводити на різних етапах життя людини. Дотримання даних профілактичних заходів впливає на процеси росту і розвитку дітей навіть першого року життя. Встановлено, що ті діти, які регулярно виконують фізичні вправи і проявляють достатню рухову активність, в середньому на 1-2 см вище за інших своїх однолітків, мають трохи більшу масу тіла (приблизно на 500 г). При виконанні необхідного обсягу рухової активності з метою профілактики гіподинамії та гіпокінезії малюки починають раніше на 1-2 місяці ходити і самостійно сідати. Фізичні вправи також змінюють на краще загальний стан здоров'я малюків. Зокрема, такі діти в 2-3 рази рідше хворіють на простудні та інфекційними захворюваннями. Гіподинамія і гіпокінезія в шкільному віці починає виявлятися у вигляді порушення постави, появи надлишкової маси тіла, виникнення відхилень в роботі опорно-рухового апарату. Профілактика малорухливого способу життя у школярів за допомогою залучення до фізичної культури дозволяє забезпечити процес правильного формування серцево-судинної системи, забезпечуючи необхідне тренування серцевого м'яза. Гіподинамія і гіпокінезія в середньому і літньому віці провокує прискорення розвитку атеросклерозу, погіршує забезпечення тонусу кровоносних судин, веде до порушення кровообігу головного мозку. При зниженій рухової активності і відсутності фізичних навантажень розвивається слабкість і в'ялість мускулатури, виникає сутулість, прискорюються процеси старіння організму. Профілактика гіподинамії та гіпокінезії в літньому віці дозволяє попередити розвиток таких захворювань як артеріальна гіпертензія, коронарна недостатність, інфаркт міокарда. Сучасні умови життя значною мірою знизили частку фізичної праці в житті людини. Однак щоденні заходи профілактики гіподинамії та гіпокінезії, що включають виконання комплексу вправ ранкової гімнастики, фізична праця на свіжому повітрі, відвідування занять спортивних секцій і фітнес-клубів забезпечує підтримку найважливіших для здоров'я людини фізіологічних процесів на належному рівні.

Підвищення рухової активності дітей протягом дня 📙 Реферат → 🆔 195691