Писанки у інших народів: Українська писанка

Я писала писаночку 
Писала, писала, 
Щоби тая писаночка 
Славу здобувала.

 

ВСТУП

Звичай писання писанок знаний усіма слов'янами, румунами, греками, німцями, литовцями, латишами. До XIII ст. писанки були знані в цілій  Європі та Західній Азії.

Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов'язані з культом яйця.

Відповідно до вірувань того чи іншого народу яйце вважалося приналежністю культу різних богів. Одним з найвищих єгипетських божеств був Кнеф - втілення сонячного бога Ра. Його зображували з головою яструба, зі скіпетром у руці та яйцем у роті. У древніх індусів є легенда про створення світу з золотого яйця.

Звичай використовувати фарбовані  яйця під час обрядів існував  у персів. За ассіро-вавілонським міфом  величезне небесне яйце було покладене  в річку Євфрат і висиджене  голубом. Кельти дарували на Новий рік  один одному яйця, здебільшого червоні. Зображення яєць знаходимо в могилах етрусків. У міфології полінезійців видимий світ був утілений в образ курки, в якому переховувався Творець Світу - бог Тонгарос. Він вийшов з яйця, з уламків якого утворилися острови Полінезії.

У передхристиянські часи, коли люди здебільшого мали язичеські вірування, яйце, що містило в собі зародок сонячної птиці (півня) і несло в собі початок життя, вважалося талісманом, що відганяє нечисту силу, а з нею і всі нещастя. У давнину життя людини без талісману було немислимим. Людина з усіх боків була оточена різними небезпеками, не розуміла явищ природи, тому талісман, який мав здатність відганяти нечисту силу, був конче важливий і потрібний.

Крім яйця, талісманом вважався цілий  ряд магічних символів, їх різьбили на камені, знаряддях праці, зброї, малювали на стінах, вишивали на одязі. Ці символи малювали також і на яйцях, щоб зміцнити силу талісманів, а покрите чарівними знаками яйце - це вже не просто яйце, а писанка. До святості писанки причинялися також бджолиний віск, вогонь, вода, фарби, тобто ті речі, без яких писанка неможлива.

 

ІСТОРІЯ ПИСАНКИ

 

Найдавніші писанки знайдені на території нашої країни виготовлені  з глини. Їх з 80-х років ХІХ ст. знаходять археологи, переважно  під час розкопок могил. Використання яйця у поховальному обряді вчені пояснюють вірою древніх людей у його відроджувальну силу. Таких керамічних писанок знайдено вже десятки, і виготовлені вони в часи Київської Русі. Давньоруські писанки всередині мають керамічну кульку і торохтять. Зверху вони покриті поливою і орнаментовані хвилястими лініями. Тло трапляється різного кольору, але орнамент переважно однаковий. Це сплетіння жовтих і зелених смуг, яке символізує „сосонку”- вічнозелену рослину, що стелиться по землі.

Прикладом керамічної писанки є  знайдена під час розкопок церкви у с.Крилосі (Західна Україна, давній Галич) писанка ХІІ – ХІІІ ст. Це невелике, розміром 2,5 х 4,0 см глиняне яйце, покрите поливою, поверх якої нанесено орнамент. На ширшому кінці яйця є отвір діаметром 3-4 мм., а в середині калатало. Такі писанки  виготовляли у великих містах, де існувало виробництво цегли і керамічної плитки. В Київському історичному музеї збереглася писанка з Берегинею, виготовлена місцевими ремісниками в Х сторіччі. Найдавніша українська керамічна писанка , яку знайшли археологи, датується ІХ ст.

Найдавніша згадка про використання писанок в українських Карпатах датується ХІІІ ст. Про це розповідає польська хроніка. Воскову писанку  було знайдено на території сусідньої  Польщі при розкопках могил Х-ХІІІ ст.  Малюнок на ній типовий для слов’янських і українських писанок. Поверхня поділена на чотири частини. В місцях перетину ліній на кольоровому тлі намальовані зірки. Крім орнаментованих народних селянських писанок в Україні  побутували міські й монастирські писанки. Для їх декорування застосовували акварельний і олійний живопис, обклеювання папером і тканиною, аплікації. Траплялося розтинання шкаралупи навпіл і декорування її всередині.

У давніх слов’ян писанку використовували  в обрядах приходу весни. Після  запровадження християнства язичницький культ писанки, як знака Сонця і відновлення життя, церква ввела у святкування Великодня як символ воскресіння Христа. Воскресає природа і воскресає Христос! Разом з писанкою магічні знаки були перенесені у християнську символіку. Про це розповідають християнські  легенди. 

„Коли цісар Тіберій довідався  про засудження і смерть пророка  по імені Ісус, то дуже розгнівався  і покликав намісника Пілата до себе в Рим, щоб той йому звітував про  цю подію. Боячись гніву цісаря, Пілат  взяв із собою одежу Христа, за яку солдати під хрестом кидали кості і яка мала ту чудодійну особливість, що кожному, хто її носив, дарувала любов і ласку людей. Маючи той одяг на собі, Пілат скільки б разів не ставав перед цісарем, завжди мав сердечний прийом, і Тіберій завжди забував про докори, які мав тому робити. Але ось прибула з Палестини в Рим Марія-Магдалина і, ставши перед цісарем, подала йому в дар яйця, пофарбовані на червоно, вітаючи його при тому словами: „Христос воскрес!”. Тоді Тіберій пригадав, про що він мав питати Пілата, і, вислухавши від Марії-Магдалини розповіді про спасителя й про його одяг, наказав відібрати його від Пілата і винного покарати. А християни, довідавшись про це вітання Марії-Магдалини, почали також в річницю воскресіння Христового фарбувати яйця і обдаровувати ними один одного, вітаючись радісними словами „Христос воскрес!” (Легенда з грецьких рукописів Х ст.).

 

ПИСАНКА У  ІНШИХ НАРОДІВ

 

Мальовані, переважно страусині, яйця знаходили на території Європи, Азії і Африки. Найдавніші знахідки з єгипетських і нубійських поховань.  У наш час писанкарство поширене в багатьох країнах, особливо тих, де є українська діаспора. Крім українців, писання писанок поширене серед поляків, словаків, румун і литовців. Схожі на українські писанки пишуть лужицькі серби, які живуть в Німеччині.

Як зазначає відома майстриня і  автор цікавих книжок про українську народну писанку Віра Манько: „У багатьох народів світу й дотепер  існує звичай використовувати яйця у Великодніх святкуваннях, але вони переважно роблять крашанки (яйце пофарбоване в один колір), а якщо й розмальовують яйця, то дуже просто. В Україні ж писанкарство досягло найвищого рівня свого розвитку і стало окремим видом мистецтва”.

 

 

КОЛЬОРИ ПИСАНОК

 

Найдавнішими вважаються крашанки - це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м'які відтінки. Але колір в писанці з'явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

Жовтий, золотистий, оранжевий  кольори писанки впливають на людину подібно до сонячного проміння, дають радісний, світлий настрій. В писанці означають тепло, надію, небесні світила, врожай в господарстві.

Червоний колір  на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова "красний" - "гарний" стали взаємовідповідними. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих - надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню.

Зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай. 

Блакитний - небо, повітря, а також здоров'я.

Бурий, коричневий - землю і її приховану життєдайну силу.

Чорний колір - колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.

Багатоколірна писанка є символом родинного щастя, миру, добробуту.  

Темні писанки писали на проводи, як вираз поваги до тих, хто відійшов у інший світ.

 

 

ОРНАМЕНТ  ПИСАНОК

 

Для наших предків числа були священними, у кожного було своє значення і своя сила. Тому поділ поверхні яйця на певну кількість частин і стале повторення деяких елементів не випадкові.

 

Поділ на два передавав уявлення про два світи.

На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери.

При поділі на чотири утворюється  хрест, що означає чотири сторони  світу. 

 

        Схематичний поділ поверхні писанки

 

Класичний поділ півсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.

Досліджуючи писанки, вчені висловили  здогад про те, що в давнину існував  восьмирічний календарний цикл. У  народній міфології небо має вісім сфер - "облоків": сім синіх, а восьме червоне, на якому сидить сам Бог. 

Дуже цікавий поділ на сорок  частин, так звані сорококлинці. Кожен клинець позначав якийсь вид  людської діяльності або явище природи, а в християнському баченні - сорок днів посту.

При поділі яйця утворюються поля різної форми і величини. Вони становлять основу для розміщення елементів  орнаменту. Кожен із таких знаків прийшов до нас із глибини віків, проте більшість із них можна  прочитати, бо навіть дуже дивні знаки в своїй основі виражають близькі і зрозумілі нам предмети. Ми, як і наші давні предки, радіємо першим весняним листочкам, зачудовано слухаємо спів жайворонка, милуємося плином ріки. Щоб висловити вічне, наші предки створили символи.

Розглянемо найголовніші з них:

 

Сонце

Життя давніх людей було дуже складним. Важко було пережити холодну зиму, дочекатись нового врожаю. Прихід довгожданої  весни сприймався як народження нового сонця, визволення небесного світила  від сил темряви. Тому із символом сонця пов'язано все найкраще, що є в людському житті. Серед язичницьких богів Дажбог - сонячний бог - був одним із головних. У християнстві сонце також стало символом Бога, оскільки Бог - це світло.

 

 

 

 

 

 

Символи сонця на писанках

 

Хрест

Один із сонячних знаків, символ всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. Походить від схематичного зображення птаха, в давнину сонце уявлялось птицею, що летить по небу.  

У християнстві хрест - символ страждання, смерті й воскресіння, яким церква все  починає, благословляє і освячує.

 

Різновиди хрестів на писанках 

  

Триріг, або триніг  

Один із найстаріших  символів сонця, а також знак святого  числа "три".

 

 

 

 

 

Триріг, або триніг на писанках 

 

Свастика, сварга, або ламаний хрест

Знак святого вогню, сонця і вічного руху. Один із найстаріших знаків узагалі. Найперші його зображення знаходять на виробах первісних мисливців, а це близько тридцяти тисяч років тому! За народними уявленнями сварга провіщала добро і захищала від темних сил. Різновиди свастики широко використовуються не лише у писанкарстві, а й у вишивці, кераміці, різьбі по дереву.

 

 

 

 

 

 

 

Різновиди сварги та свастики на писанках 

 

 

 Ружа, рожа, розета, зірка     

Символізує сонце і  вранішню зорю. Містить в собі косий  хрест, прямий хрест, а також лівосторонню і правосторонню свастики. В народній символіці -  незмінний символ любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні. 

 

 

 

 

 

 

                                                     Різновид зірки

 

Безкінечник, або кривулька    

 Знак однієї з найголовніших стихій - води.  Будучи необхідною для всього живого, вода водночас могла бути злою і невблаганною в час весняної повені. Дивуючись силі і невпинності води, і наші предки її знаком позначали вічність.

 
  

 

 

 

 

 

Різновиди безкінечника

 

 

 Змій 

Зображення змія - спіраль - дуже подібне  до знака води -безкінечника. І це не дивно, оскільки за давніми віруваннями  змій був володарем земних вод, богом  прадавнього океану - хаосу, з якого постав світ. Змієві приписували безсмертність, мудрість і лікувальну силу.

 
 

  

 

Різновиди узору змій 

 

 

    Грабельки, гребінці, трикутнички з гребінцями

Належать до символів, що пов'язані  з водою. Зображають хмари і дощ. Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгожданні небесні води. 
 

 

 

 

Різновиди грабельок та гребенців 

 

 

 

Олень

Символ достатку, багатства. Існує  ще з часів первісних мисливців, коли м'ясо цієї тварини було основною їжею, шкіра була потрібна для пошиття одягу й спорудження житла, а з кісток та рогів виготовляли зброю і прикраси. В народній міфології небесний олень на своїх рогах несе сонце. 

 

 

Кінь

 Символ коня також пов'язаний із поклонінням сонцю. За древніми переказами сонце їде небом на колісниці, запряженій огненними кіньми. В християнстві кінь - образ безстрашного віщуна віри, нестримного, готового до самопожертви. 

 

Птах

Символ зародження життя, родючості, приплоду, достатку, напівземна, напівнебесна істота. Півень вважався провідником Божого сонця й сторожем проти зла, голубки - символом любові, вірності і злагоди. У християнстві птах - символ вознесіння до Бога.

 

Різновиди птахів

 

 

 

Качині лапки, божа ручка, рукавичка, дідові пальці

 

Пташиний слід також був оберегом, як відбиток руки язичницького Бога-Сонця, яке, як ми вже розповідали, в давнину асоціювалося з птахом. Подібні знаки символізували владу, заступництво, цілісність - все те, що пов'язувалося з пошаною до руки.

 

Писанка з качиними

лапками  

 

 

 

Дерево життя, або вазон   

За народними віруваннями, посеред раю стоїть велике дерево - Дерево Життя. Воно покриває собою  весь рай, має листя й плоди  всіх дерев. Саме на ньому знаходяться  три брати - Сонце, Місяць і Дощ, або їх християнські заступники - Господь і святі Петро і Павло. Позначає вісь всесвіту, яка з'єднує в собі три світи - підземний, земний і небесний, так звані казкові "три царства". Символ природи, що вічно оновлюється.

Дерево життя символізує також  розвиток роду - батько, мати і дитина. Тому, як правило, дерево має три гілочки. У християнстві - символ Божої мудрості.

 

Різновиди узору дерево життя 

  

 

Сосонки, смерічки, ялинки 

 

Вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

 

Різновиди узору сосенка

 

 

Дубове листя 

Дуб в українських традиціях  завжди асоціювався з силою і  могутністю. Дубове листя - улюблений  мотив у вишивці чоловічих  сорочок.

За дохристиянськими віруваннями, світовим деревом був саме дуб. В  дуба найчастіше влучає блискавка, а  тому він - ще й символ Божого грому.

 

Писанка з дубовим

  листям

 

 

ПИСАНКА В РІЗНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

 

Найвишуканіші писанки на Гуцульщині, особливо в с.Космачі. Для гуцульських писанок характерні геометричні орнаменти. Вони написані тонкими лініями. Від інших писанок їх відрізняє так зване „ільчєте” письмо – простий сітчастий візерунок із перехрещених ліній.

Гуцульські писанки  розписані яскравим різнокольоровим  орнаментом. У космацьких писанках він виконаний у жовтогарячих фарбах з використанням тваринних  символів: „оленів”, „коників”, „баранчиків”, а також церков. Давня космацька символіка була споріднена із символікою слобожанських земель, і колористика космацької писанки досить наближена до колористики писанки курської чи воронезької, тобто слобожанської. Писанки багатьох гуцульських сіл відрізняються від космацьких своїм колоритом, в якому переважають холодні зелено-чорні фарби.   

 

Писанки Лемківщини вирізняються своєю неповторністю і своєрідністю. За колоритом вони двоколірні, переважно коричневі, фіолетові, рожеві. Їх орнамент має колір шкаралупи яйця. Найбільш поширений мотив лемківських писанок – мотив Сонця. Його зображують у вигляді крапки, від якої концентрично розходяться промені, утворюючи коло. Часто трапляються хвилясті лінії, квіти з променями („сонечко з квіткою”), хрест з соснових галузок.  До основних мотивів лемківських писанок належать також ламана лінія „кривулька”. Усі символи складаються з кількох елементів: крапка, кома, пряма, хвиляста лінія, які виконані спеціальним способом.

 

Закарпаття. У розписі писанок тут використовують анілінові фарби і гуаш, які розчиняють прозорим лаком. Орнамент рослинно-квітковий з виразним силуетом. Рисунок довільний. В окремих селах трапляються і типово гуцульські орнаменти.

 

 

Писанки північної Галичини – це переважно квітчасті орнаменти на темному тлі. Їх основні мотиви: „гачковий хрест”, „решітка”, „сонечка”, „зірки”, „дубове листя”, „метелики”, „вітрячок”, „курячі лапки”. Давні яворівські писанки двобарвні. У іхніх орнаментах поєднані знаки:  „закруцьки”, „сосонка”, „змійка”, „клинці”, „звізда”, „грабельки”, „сливка”, „рожа”, „павук”, „ дубок”, „вазонок”.

 

 

Для Покуття характерні укрупнені мотиви рисунків, які розміщуються на обох половинках сфери яйця, часто це ружі”, „квітки” чи „вазончики”. Поділ усієї поверхні виконується або лінією, або орнаментальним паском. В окремих місцевостях трапляється поєднання геометричних рисунків зі стилізованими квітково-рослинними мотивами. Поширені „дубові листочки”, „хрестик з смерічкою”, „церковці”, „сорокаклинчики”, „грабельки”, „курячі лапки”. Трапляється стилізоване зображення серця-„серденько”.   

 

 

Писанки Волині, Полісся і Поділля писані грубими лініями, які виразно передають малюнок і його характер. У писанках Волині переважають два кольори-жовтий і червоний, здебільшого на темному тлі.

Найбільшу розмаїтість варіантів орнаменту та найархаїчніші його риси репрезентує Поділля. Тут домінують спіральні, хрестові, ромбічні елементи, геометризовані „вазони”, трапляються також гострокінцеві „заячі зуби”. На подільській писанці бачимо дубові листки, баранячі роги, круки, крутороги, клинці. Колорит червоно-жовтий з білим на чорному тлі. На схід і південь від Поділля деталі візерунків дрібнішають, поширюється зелений колір, який інколи переважає на Подніпров’ї, Полтавщині, Чернігівщині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кольори Київщини на писанках рожево-червоні, деколи жовті на темно-бордовому, коричневому, або зеленому тлі. Писанки мають багато символів сонця (подвійна свастика) і символи сили баранячих рогів (8 баранячих рогів).

 

 

 

 

Чернігівська писанка колористично насичена і багата квітчастими орнаментами. Є також чернігівські писанки з білим тлом.

 

 

Знаменитий полтавський безконечник, виписаний великими, грубими, крутими лініями, творить орнамент, у якому лінії ніколи не перехрещуються. Вони немов відтворюють весняний танець дівчат, що, взявшись за руки, йдуть ланцюжком і співають: „Ми кривого танцю йдемо, кінця йому не знайдемо”.

 

 

У писанках Півдня  багато зеленого кольору, є жовтий, червоний, чорний. Для давніх писанок з Одещини характерне рожево-червоне тло з лаконічним білим малюнком. Серед символіки- „сосонка”, „крапка”, „вужик”, „свастика”, „ламаний хрест”, „трилист”. Овіяна легендами писанка з Одещини „Сорокопуть” або „Козацькі левади”, яку, за переказами, чумаки брали з собою, їдучи в Крим по сіль. В основі її орнаменту є дві сварги, накладені одна на одну під кутом. Херсонська писанка має багато різновидів безконечників. Цікавим використанням геометричного мотиву є писанка, яка має назву „сорок клинців” і складається із сорока восьми трикутників. Чергування зелених і чорних трикутників із червоними квітами в кожному з них, на думку дослідників, створює настрій весняного свята. У давніші часи кожний трикутник призначався для сповнення одного бажання. З приходом християнства сорок клинців символізують сорок днів посту, сорок мучеників або сорок днів перебування Ісуса в пустелі.

 

 

 

На Сході України, у сучасних її межах, відродження писанкарства має свої особливості. Тут зустрічаються такі орнаменти, як „грабельки”, „вітрячки”, „дуб”, „дубовий лист”. Через міграцію населення і занепад місцевого писанкарства набули поширення мотиви, привнесені з Галичини. На Слобожанщині їх виконують у характерному місцевому колориті, а на Луганщині писанкарство в наш час розвивається в техніці травлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗБЕРЕЖЕННЯ  ТРАДИЦІЙ ПИСАНКАРСТВА

 

Найбільші і найдавніші колекції українських писанок  зберігаються у Державному музеї етнографії та художнього промислу Львівського відділення НАН України, Київському державному музеї українського народного декоративного мистецтва на території Києво-Печерської Лаври, Полтавському краєзнавчому та Харківському історичному музеях. Ці колекції нараховують тисячі примірників і репрезентують всю Україну.  

 

У 1987 р. в місті Коломия  збудовано єдиний у світі музей писанки. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.

Тут експонуються писанки  не лише з України, а й Білорусі, Польщі, Чехії, Румунії, Пакистану, Шрі-Ланки, Китаю, Індії, Канади та США. Найдавніші збережені українські писанки датуються кінцем ХІХ століття. Вони походять з села Острів на Львівщині та села Слобідка на Поділлі.

 

На противагу радянській Україні, де з 1930-х по 1960-і роки писанкарство переживало занепад, а місцями і  забуття, серед українських емігрантів традиція  писанкарства не переривалася. Вона і тепер зберігається в країнах, де живуть великі українські громади. Це  Румунія, Угорщина, Словаччина, Німеччина, Франція, США, Канада, Польща. У Вінніпезі (Канада) зберігається понад 8 тисяч писанок, які  виставляються в музеї. Великі збірки писанок належать музеям Вашингтона, Лондона, Санкт-Петербурга.

Про непересічне значення цього  феномена народного мистецтва в  житті і традиції українців свідчать пам’ятники писанці, встановлені у  Канаді в провінції Альберта,  і на Україні - в м.Запоріжжі на о.Хортиця та пам’ятник язичницькій писанці у м.Львові.