Правова охорона атмосферного повітря в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Реферат

з дисципліни: «Екологічне  право»

на тему: «Правова охорона  атмосферного повітря в Україні»

Виконав:

ст. гр. ДЕК-41

Каблучко Р. В.

Перевірила:

доц. Шевченко Л. А.

Харків 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

Атмосферне повітря –  один з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. У природному середовищі воно складається з суміші газів: це азот (понад 78 %) та кисень (близько 20 %), а також аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, пил, водяна пара та деякі інші речовини.

Атмосферне повітря є  необхідною фізичною і біологічною  умовою існування людини та джерелом життя на Землі. Від його якості залежить здоров'я людини. Атмосферне повітря  також має важливе економічне значення. Воно використовується як сировина для хімічної промисловості, енергетичний ресурс, середовище зв'язку і руху літальних  апаратів, для скидання відходів виробництва  тощо.

Науково-технічний прогрес  розширив масштаби використання ресурсів та властивостей атмосферного повітря. Водночас значно зріс і негативний антропогенний вплив на атмосферне повітря. Масштаби його забруднення  відходами виробництва набули загрозливого характеру для здоров'я людини, озонового шару, погоди та клімату нашої планети.

Правова охорона атмосферного повітря в Україні забезпечується законами України «Про охорону атмосферного повітря» закону (в редакції від 3 червня 2004 р.) та «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (cт. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

1 Поняття й особливості  правової охорони атмосферного  повітря

1. Особливості правової охорони атмосферного повітря

 Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання за своїми фізичними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка обумовлює особливості правової охорони атмосферного повітря.

По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ресурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших природних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чинна Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності Українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки на підставі фізичного стану і специфічних властивостей атмосферне повітря перебуває в постійному русі, перемішуванні, які не піддаються контролю з боку людини і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, не існує і проблеми охорони права власності на цей природний об'єкт.

У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний  універсальний і розподільний природний  ресурс. Універсальним він є тому, що значні його маси постійно перебувають  над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію окремих держав. Інша частина повітря, навпаки, підпадає під юрисдикцію окремих держав і  може розглядатись як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території  двох або декількох держав. Зважаючи на свою універсальність і єдність  у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоч і використовується всіма державами.

По-друге, на відміну від  інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього  середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено державний облік шкідливих  впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно  містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності людей, тварин і рослин. Водночас на стан атмосферного повітря впливають два головні фактори: внесення в атмосферу забруднюючих речовин через різноманітні джерела і шкідливий фізичний вплив на нього. До останнього належать випромінювання, звукові коливання, шум тощо. Ці та інші фактори порушують оптимальний стан повітря, що негативно впливає на здоров'я людей, на стан і розвиток тварин і рослин. Ось чому Закон України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря і таким чином законодавчо закріплює принцип правового регулювання впливу людини на атмосферу. Сутність цього принципу зводиться насамперед до стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря.

По-третє, нормативно встановлена  дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферу  стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими на те органами.

По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважають охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини з використання атмосферного повітря для виробничих та інших потреб, відносно невелика. Це обумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.

1.2 Управління і контроль у сфері охорони та використання атмосферного повітря

Під управлінням у сфері  охорони та використання атмосферного повітря розуміється діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівня забруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохоронного законодавства, попередження правопорушень у цій сфері та захист екологічних прав громадян.

Згідно зі ст. 3 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» управління у сфері охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів  України, Мінприроди України, Мінохорони здоров'я України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Серед основних функцій управління у сфері охорони атмосферного повітря виділяють: стандартизація і нормування у галузі охорони  атмосферного повітря; здійснення екологічної  та санітарно-гігієнічної експертизи; організація і здійснення контролю та моніторингу в галузі охорони  атмосферного повітря; державний облік  шкідливих впливів на атмосферне повітря; вирішення спорів з питань охорони і використання атмосферного повітря тощо.

Стандартизація і нормування у сфері охорони атмосферного повітря проводяться з метою  встановлення комплексу обов'язкових  норм, правил, вимог з охорони  атмосферного повітря від забруднення  та забезпечення екологічної безпеки  і спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної  політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог  до обладнання і споруд щодо охорони  атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських  об'єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

Державні стандарти у  сфері охорони атмосферного повітря  є обов'язковими для виконання  і визначають поняття та терміни, режим використання й охорони  атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертиза проводиться у порядку, визначеному Законом України  «Про екологічну експертизу». Метою  здійснення експертизи є визначення безпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів.

Попередження негативного  впливу на стан атмосферного повітря  регулюється заходами, які передбачають державний обліку галузі охорони  атмосферного повітря. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державному обліку підлягають:

а) об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив  на здоров'я людей та стан атмосферного повітря;

б) види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

в) види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Державний облік у сфері  охорони атмосферного повітря ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря  та прогнозування зміни його стану; розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров'я, здійснення інших заходів щодо зменшення  ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Взяття на державний облік  об'єктів, які справляють шкідливий  вплив, здійснює Мінприроди України. Цей облік здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг у сфері  охорони атмосферного повітря проводиться  з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про  рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення  науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Він є складовою державної  системи моніторингу довкілля України. До об'єктів моніторингу атмосферного повітря належить: атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суб'єктами, які здійснюють моніторинг атмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС України, державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони  атмосферного повітря затверджено  постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» контроль у сфері охорони  атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону  атмосферного повітря. Виділяють такі його види: державний, виробничий, громадський.

Державний контроль у сфері  охорони атмосферного повітря має  забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викиди шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря  і на шкідливі фізичні фактори  впливу на нього; стандартів, нормативів, правил та інших вимог охорони  атмосферного повітря, в тому числі  здійснення виробничого контролю в  зазначеній галузі; режиму санітарно-захисних зон об'єктів, які мають стаціонарні  джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря, виконання  державних цільових та регіональних програм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні  та інших вимог.

Державний контроль у сфері  охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу та Державною  екологічною інспекцією Міприроди України. Ці органи виконують: а) спостереження за станом атмосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками; б) збирання, зберігання, пошук і обробку інформації про стан атмосферного повітря; в) прогнозування і виявлення тенденцій зміни цього стану. Ці органи зобов'язані надавати зацікавленим державним і громадським органам, підприємствам, установам і організаціям систематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом господарської діяльності і метеорологічних умов.

Мінприроди України здійснює свою діяльність у галузі охорони атмосферного повітря спільно з санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України та його органами на місцях - у частині додержання нормативів екологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей; Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях - у частині додержання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Місцеві органи державної  виконавчої влади контролюють, як виконуються  і дотримуються правила щодо оздоровлення навколишнього середовища, як здійснюється санітарна охорона атмосферного повітря. Вони забезпечують проведення заходів з охорони навколишнього  середовища, попередження, зниження інтенсивності  та усунення шуму у виробничих, жилих  і громадських приміщеннях, у  дворах, на вулицях і площах населених  пунктів.

Згідно зі ст. 29 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» виробничий контроль у сфері охорони  атмосферного повітря здійснюють суб'єкти господарювання, які у своїй діяльності використовують джерела шкідливих  хімічних, біологічних і фізичних впливів на атмосферне повітря і  які призначають осіб, що відповідають за проведення виробничого контролю в галузі охорони атмосферного повітря.

Громадський контроль у сфері  охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони  навколишнього природного середовища відповідно до Закону «Про охорону  навколишнього природного середовища».

2 Правове регулювання  нормування забруднення атмосферного  повітря

Правове регулювання охорони  та використання атмосферного повітря  в Україні забезпечується законами України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про охорону навколишнього  природного середовища», а також  іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (ст.  1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Атмосфероохоронне законодавство України передбачає розгалужену систему правових засобів, спрямованих на забезпечення охорони атмосферного повітря від забруднення, запобігання шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього тощо. Зокрема, Кабінетом Міністрів України затверджений перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.

3 метою оцінки стану  атмосферного повітря Міністерством  охорони здоров'я України встановлені нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і рівні шкідливих фізичних впливів на нього. Ці нормативи є єдиними для всієї території України. У необхідних випадках для окремих регіонів можуть встановлюватися більш суворі нормативи.

Діють також нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (ГДВ) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, а також нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів, затверджені Мінприроди України та Мінохорони здоров'я України.

У випадках, коли з об'єктивних причин встановлення ГДВ для даного населеного пункту неможливе, встановлюються тимчасово узгоджені нормативи викидів (ТУВ). У цьому випадку застосовується принцип поетапного зниження обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу. На період реалізації заходів, що забезпечують дотримання нормативів ГДВ, підприємства, які мають стаціонарні джерела забруднення, мають розробляти, узгоджувати з місцевими адміністраціями і представляти на затвердження до відповідних органів проекти нормативів ТУВ та плани поетапного зниження цих викидів відповідно до встановлених нормативів.

3 метою забезпечення охорони  стану і складу атмосферного  повітря Законом України «Про  охорону атмосферного повітря» (ст. 11) встановлена дозвільна система  регулювання викидів в атмосферу,  що породжує відповідні правові  наслідки. Викиди забруднюючих речовин  в атмосферне повітря стаціонарними  джерелами можуть здійснюватися  після отримання дозволу, який  видається територіальним органом  Мінприроди України за погодженням з територіальним органом Міністерства охорони здоров'я України.

Дозвіл  на викиди забруднюючих речовин в  атмосферне повітря стаціонарними  джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - суб'єктам господарювання експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в  атмосферне повітря стаціонарними  джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, встановлено  постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 13 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» рівні впливу фізичних та біологічних  факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати робіт, пов'язаних з видачею  дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів  господарювання, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дозвіл  на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря - це офіційний документ, який дає право суб'єктам господарювання експлуатувати існуюче та новостворене устаткування за умови дотримання встановлених нормативів гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів протягом визначеного в дозволі терміну.

Господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  і рівнів впливу фізичних та біологічних  факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Однією з найважливіших  функцій управління у сфері охорони  атмосферного повітря є нормування. Зокрема, у сфері охорони атмосферного повітря встановлюються:

а) нормативи екологічної  безпеки атмосферного повітря;

б) нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

в) нормативи гранично допустимого  впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

г) нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах  та впливу фізичних факторів пересувних джерел;

д) технологічні нормативи  допустимого викиду забруднюючих речовин (ст. 5 Закону України «Про охорону  атмосферного повітря»).

Порядок розроблення та затвердження цих нормативів встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Нормативи екологічної  безпеки атмосферного повітря запобігають виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» до них належать: нормативи якості атмосферного повітря»; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Норматив якості атмосферного повітря є критерієм, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому немає негативного впливу на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Гранично допустимі  рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого впливу на атмосферне повітря відображають гранично допусти мий максимальний рівень впливу зазначених факторів на атмосферне повітря, за якого немає шкідливого впливу на здоров'я людини і навколишнє середовище.

Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних  факторів стаціонарних джерел встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Порядок розроблення і  затвердження нормативів гранично допустимого  рівня впливу фізичних та біологічних  факторів стаціонарних джерел забруднення  на стан атмосферного повітря визначений постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, атмосфероохоронним законодавством передбачені такі нормативи:

- норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного джерела (гранично допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря). Порядок розроблення та затвердження таких нормативів затверджено постановою Кабінету Міністрів України;

- норматив гранично-допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду. Порядок розроблення та затвердження цих нормативів затверджено постановою Кабінету Міністрів України;

- технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування.

Згідно зі ст. 6 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів  можуть встановлюватися більш суворі нормативи екологічної безпеки  атмосферного повітря.

3 Правове регулювання охорони атмосферного повітря

Згідно зі ст. 15 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації  та громадяни - суб'єкти підприємницької  діяльності, які здійснюють викиди забруднюючих речовин або впливи фізичних та біологічних факторів, що можуть призвести до виникнення надзвичайних екологічних ситуацій техногенного та природного характеру  або до надзвичайних екологічних  ситуацій, зобов'язані заздалегідь  розробити та погодити спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря  відповідно до закону. У разі виникнення таких надзвичайних екологічних  ситуацій керівники підприємств, установ, організацій та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані  негайно в порядку, визначеному  Законом України «Про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря, і вжити заходів до охорони  атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.

Законодавство України містить  приписи щодо регулювання діяльності, яка впливає на погоду і клімат. Діяльність, спрямована на штучні зміни  стану атмосфери та атмосферних  явищ у господарських цілях, може здійснюватися підприємствами, установами і організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з питань охорони  навколишнього природного середовища або його територіальними органами, за погодженням із спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я  або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов'язаної із штучними змінами стану атмосфери  та атмосферних явищ у господарських  цілях, затверджено постановою Кабінету Міністрів України.

Підприємства, установи, організації  та громадяни - суб'єкти підприємницької  діяльності зобов'язані відповідно до міжнародних договорів, згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату. Це повністю відповідає Рамковій Конвенції ООН про зміну клімату та Кіотському протоколу до цієї конвенції, ратифікованим Україною.

Національне атмосфероохоронне законодавство України забороняє проектування, виробництво та експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів.

Зафіксовані також вимоги до охорони атмосферного повітря  під час застосування пестицидів та агрохімікатів. Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані  дотримуватися правил та вимог щодо транспортування, зберігання і застосування пестицидів та агрохімікатів з метою  недопущення забруднення атмосферного повітря.

Законодавством визначено  комплекс вимог до охорони атмосферного повітря під час видобування  корисних копалин та проведення вибухових  робіт. Видобування корисних копалин  та проведення вибухових робіт мають  проводитися з дотриманням вимог  щодо охорони атмосферного повітря  способами, які погоджені із спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з питань охорони  навколишнього природного середовища, спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 19 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря»).