Правова охорона географічного зазначення

Зміст

1. Сутність географічного зазначення, його ознаки…………………………… 2
2. Охорона прав…………………………………………………………………... 6
3. Порядок реєстрації географічного зазначення та прав на нього…………… 7
4. Права та обов’язки що випливають з реєстрації географічного

зазначення………………………………………………………………..………10

5. Порядок визнання недійною та припинення правової охорони

географічного зазначення…………………………………………………….....11

6. Захист прав та географічне зазначення……………………………………… 11
7. Література……………………………………………………………………... 13

Сутність  географічного зазначення, його ознаки

Географічне зазначення - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, використовувана для позначення товару, особливі властивості якого  виключно або переважно визначають характерні для певного географічного об'єкта природні умови, людський фактор або те й інше одночасно.

Прикладами  позначень товарів, які мають  однакові специфічні властивості на всій території країни, можуть бути бразильська кава, швейцарський сир, грузинське вино, болгарська трояндова олія тощо.

Географічні зазначення та торговельні марки багато в чому подібні, але між ними існують також суттєві відмінності. До спільних рис цих об'єктів відносять те, що:

• географічні  зазначення та торговельні марки  призначені для маркування товарів

• зміст цих  об'єктів базується на правдивих  даних;

• незахищені географічні  зазначення та торговельні марки  можуть перетворитися у видові поняття, або «вільні марки».

До відмінностей між географічними зазначеннями і торговельними марками відносять те, що:

• географічне зазначення виникає внаслідок широкого використання географічного позначення, коли воно стає загальновідомим, створює стійку уяву про товар із певними характеристиками, які зумовлені відповідним географічним середовищем конкретної місцевості; торговельну марку створюють штучно за бажанням розробника;

• географічне зазначення завжди пов'язане з конкретним місцем незалежно від виробника і тому не може розглядатися як засіб розрізнення однорідних товарів, які походять з одного місця, але мають різних виробників; торговельна марка насамперед відрізняє однорідні товари різних виробників;

• географічне  зазначення, крім позначення місцевості походження товару, вказує на певну  якість та інші характеристики товару; торговельна марка вказує виключно на належність певного товару відповідному виробнику;

• реєстрація географічного  зазначення не надає виключного права  на його використання (це право має  колективний характер); торговельну  марку, як правило, реєструють на ім'я  одного власника, що надає йому виключне право володіння, користування та розпорядження торговельною маркою;

• географічне  зазначення невід'ємне від місцевості, з якою воно пов'язане, тому право  на його використання не може бути передано;

• право на торговельну  марку може бути передано;

• реєстрація географічного  зазначення зумовлена насамперед наявністю  особливих властивостей у відповідних  товарів; реєстрація торговельної марки  зумовлена властивостями, які має  лише сама марка;

• строк охорони географічних зазначень є необмеженим; охорона торговельної марки має певний строк, який може бути продовжений.

Іноді на реєстрацію торговельної марки подають позначення, які  є географічними зазначеннями. У  цьому разі державні органи, які  здійснюють реєстрацію, послуговуються такими принципами:

• назва країни, області  або району може бути зареєстрована  як один з елементів торговельної марки без виключного права власника торговельної марки на використання цих географічних елементів;

• зазначення, які втратили географічний характер, ототожнюються споживачами з назвами виробів і включені до торговельної марки, є загальними зазначеннями та елементами, які не підлягають охороні; 

• географічні зазначення, які розглядають як фантастичні щодо товарів, можуть бути торговельною маркою (або її елементом), яка підлягає охороні;

• у будь-якому разі географічні  зазначення не мають вводити в  оману споживачів щодо товару або  його виробника. 

Географічні зазначення відрізняються  від комерційних найменувань. 

Комерційне найменування призначене для розрізнення суб'єктів господарської діяльності і служить для ідентифікації виробника товарів як такого.

 Комерційне найменування, як і торговельна марка, безпосередньо  не пов'язане з особливостями  географічного місця діяльності  підприємства, властивостями та якістю продукції. Хоча до складу комерційного найменування значно частіше, ніж до торговельної марки, входять елементи, що вказують на його географічне розташування.

Зовсім іншу функцію виконує  географічне зазначення. Воно відображає зв'язок «місце - товар». До таких позначень можуть бути віднесені позначення типу «Мелітопольські абрикоси», «Оливки з Іспанії» тощо. До географічних зазначень можуть бути віднесені графічні зображення, які через свою відомість асоціюються у свідомості споживача з певним місцем. Наприклад: зображення Ейфелевої вежі - з Парижем, Золотих воріт - з Києвом.

Географічні зазначення мають ряд специфічних ознак:

• географічне зазначення має містити пряму або непряму вказівку на те, що товар походить із конкретної країни, області або місцевості;

• географічне зазначення має передбачати зв'язок позначення товару з його особливими властивостями, які визначають характерні для певного географічного об'єкта природні умови і (або) людський фактор;

• географічне зазначення товару стає самостійним об'єктом правової охорони тільки після встановленої законом реєстрації в Патентному відомстві;

• до географічних зазначень не висувають вимогу новизни.  
Географічні зазначення можна умовно поділити на декілька видів:

• природні географічні зазначення (сформувалися під впливом природних умов);

• штучні географічні зазначення (сформувалися під впливом людського фактора, мають тенденцію до перетворення на видові зазначення);

• змішані географічні зазначення (сформувалися під впливом природних умов та людського фактора).

Відповідно  до форми встановленого контролю в ряді країн географічні зазначення поділяють на звичайні, регламентовані, контрольовані.

До звичайних  відносять географічні зазначення, що позначають товари, природні специфічні властивості яких формуються під впливом географічного середовища. Регламентованими є географічні зазначення, що позначають товари, специфічні властивості яких, як і вимоги щодо їх виробництва, регламентовані нормативними актами. Контрольованими є географічні зазначення, що позначають товари зі специфічними властивостями, контроль за якими здійснюють на всіх етапах виробництва. Такі географічні зазначення мають більшу цінність, ніж звичайні або регламентовані, тому що товари, які вони позначають, користуються постійним попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Функції географічних зазначень:

• розпізнавальна функція, яка полягає у виокремленні товару, що має особливі властивості, із маси однорідних. Сукупність особливих властивостей окремого товару обумовлює його унікальність і елітарність серед таких самих товарів з іншої місцевості. Особливі властивості товару, яких він набуває внаслідок поєднання певних чинників, зокрема природних умов та людського фактора, мають бути стабільними, а їхня наявність доведена відповідними компетентними органами країни походження;

• інформаційна функція географічного зазначення полягає в тому, що воно містить змістовну інформацію, яка надає достовірні відомості про місце виробництва, виробника, продавця, підприємця, про якісні характеристики товару, його специфіку. Інформація, яку містить зазначення, сприяє зростанню популярності товару, місцевості його виробництва, попиту на нього, що впливає на прибуток виробника;

• рекламна функція  безпосередньо впливає на просування товару на ринку. Рекламоздатне географічне зазначення має бути довговживаним, протягом тривалого часу використовуватися для позначення товару з особливими властивостями та якостями. Реклама товару має сенс лише тоді, коли немає дефіциту товарів і споживачі можуть вибрати з однорідних товарів різних виробників певний товар з особливими властивостями;

• охоронна (захисна) функція географічного зазначення забезпечує охорону товару від підробок. Географічне зазначення, що його надійно  охороняють, застерігає зловмисника  від недобросовісних дій щодо його використання чи підробки товару. Воно охороняє майнові й особисті немайнові права законного користувача від неправомірних посягань, захищає від недобросовісної конкуренції, охороняє товари від підробки, а споживачів - від фальсифікованих товарів; 

• якісна (гарантійна) функція географічного зазначення полягає в тому, що його присутність  на товарі гарантує особливі властивості  останнього, тобто є умовою його правової охорони. Виробник, підприємець, продавець повинні завжди дбати про престиж свого товару, підтримуючи його особливі властивості, які є наслідком походження з конкретної місцевості, - у разі коли товар позначено географічним зазначенням;

• психологічна функція  географічного зазначення зумовлена  ефективністю не лише самого зазначення, а й переважно продукції, що її позначають таким зазначенням. Відоме найменування місця походження товару внаслідок його особливих властивостей переконує споживачів, що цей товар є саме тим, що походить із певної місцевості, і саме за цих умов споживачі в ньому зацікавлені;

• стимулююча функція географічного  зазначення - здатність привернути увагу споживачів до товару, позначеного  таким зазначенням. Виробники, які  маркують свої товари географічними  зазначеннями, повинні постійно дбати  про збереження його специфічних властивостей та особливих якостей. Споживачі купують товари, які позитивно зарекомендували себе, і знаходять їх саме за допомогою географічного зазначення.

Охорона прав.

Суб'єктами права на географічне  зазначення відповідно до статті 502 Цивільного кодексу України є: виробники товарів, асоціації споживачів та інші визначені законом особи, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики яких пов'язані з певним географічним місцем; установи, що безпосередньо пов'язані із виробленням чи вивченням відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Правову охорону надають  географічному зазначенню, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар і на яке не поширюються встановлені законом підстави для відмови у наданні правової охорони.  
Правову охорону надають географічному зазначенню, щодо якого виконано такі умови;

• воно є назвою географічного  місця, з якого походить товар;

• його вживають як назву  товару або як складову частину назви;

• у вказаному в назві  географічному місці наявні характерні умови та (або) людський фактор, що надають  товару певних якостей чи інших характеристик;

• позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію  чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для географічного місця природними умовами та (або) людським фактором;

• хоча б основну складову позначуваного цією назвою товару виробляють та (або) переробляють у межах зазначеного  географічного місця.  
Правову охорону не надають географічному зазначенню, що:

• не відповідає умовам надання  правової охорони географічному  зазначенню;

• суперечить суспільному  порядку, принципам гуманності та моралі;

• є видовою назвою товару;

• правильно  вказує на географічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлений в іншому географічному місці;

• є назвою сорту  рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару.

Порядок реєстрації географічного зазначення та прав на нього

Право на реєстрацію географічного зазначення згідно з 1-ю частиною статті 9 Закону України  «Про охорону прав на зазначення походження товарів» мають:

• особа чи група  осіб, які в заявленому географічному  місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

• асоціації  споживачів;

• установи, що безпосередньо стосуються вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Заявку на реєстрацію географічного зазначення подають  до установи особи, які мають право  на реєстрацію. Заявка має стосуватися лише одного географічного зазначення. Заявку складають українською мовою, вона має містити:

• заяву на реєстрацію географічного зазначення з відомостями про заявника та його адресу;

• заявлене географічне  зазначення походження товару;

• назву товару, для якого заявник просить  зареєструвати вказане географічне  зазначення;

• назву та межі географічного місця, де виробляють товар, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики товару;

• опис особливих  властивостей, певних якостей, репутації  або інших характеристик товару;

• дані про використання заявленого географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару;

• дані про взаємозв'язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик  товару з природними замовленнями та (або) людським фактором вказаного географічного місця.

Разом із заявою подають:

• документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати  географічне зазначення;

• висновок спеціально уповноваженого органу про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об'єктивно зумовлені чи пов'язані з природними умовами та (або) людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару;

• висновок спеціально уповноваженого органу щодо меж географічного  місця, з яким пов'язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару. Датою подання заявки є дата одержання установою заяви про реєстрацію географічного зазначення. За подання заявки сплачують збір. У ході експертизи заявки на реєстрацію географічного зазначення здійснюють перевірку цього зазначення, порівнюючи його з видовими назвами, внесеними до Переліку видових назв товарів. Перелік виданих назв товарів формує установа на підставі Положення про Перелік видових назв товарів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення експертизи заклад експертизи має право  затребувати в заявника додаткові  матеріали, без яких проведення експертизи неможливе. Якщо за результатами експертизи визначено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони географічному зазначенню, установа приймає рішення про відмову в реєстрації. Рішення про відмову в реєстрації надсилають заявникові. Якщо за результатами експертизи визначено, що заявка відповідає встановленим вимогам, відомості про заявку публікують в офіційному бюлетені Установи.  
Публікація має містити: 

• відомості  про заявника (заявників); 

• назву товару, яка містить заявлене на реєстрацію географічне зазначення; 

• межі географічного місця, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару; 

• опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару; 

• умови використання географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару. 

Публікація  може містити й інші відомості, визначені у встановленому порядку. На підставі прийнятого установою рішення про реєстрацію географічного зазначення здійснюють відповідну реєстрацію. Реєстрацію здійснюють шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей про географічне зазначення. До Реєстру вносять такі відомості:

• заявлене географічне зазначення;

• кваліфікацію зазначення: назву місця походження товару або географічне зазначення походження товару;

• назву товару, опис його особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик;

• дату прийняття рішення про реєстрацію назви географічного зазначення;

• відомості про осіб, яким надають право на використання зареєстрованого географічного зазначення. Відомості про реєстрацію географічного зазначення публікують в офіційному бюлетені установи. Свідоцтво про реєстрацію права на використання географічного зазначення видає установа протягом одного місяця від дати реєстрації зазначення. Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва на наступні 10 років продовжує установа на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови підтвердження спеціальним уповноваженим органом того, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру.

Права та обов’язки що випливають з реєстрації географічного зазна-чення

Відповідно  до ст. 503 ЦК правами інтелектуальної  власності на географічне зазначення є:

• право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;

• право на використання географічного зазначення;

• право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, у тому числі забороняти таке використання.

Обсяг правової охорони, що її надає реєстрація права на географічне зазначення, визначають занесені до Реєстру і зафіксовані у свідоцтві характеристики товару та межі географічного місця.  
Використанням географічного зазначення визнають:

• нанесення  його на товар або етикетку;

• нанесення  його на упаковку товару, застосування в рекламі;

• запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують  товар.

Власник свідоцтва  має право наносити поряд із географічним зазначенням попереджувальне маркування для інформування про те, що це зазначення зареєстроване в Україні.

Для попереджувального  маркування географічного зазначення походження товару застосовують вписану  в овал абревіатуру ГЗП. Замість цього маркування або поряд із ним можна наносити текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару». Власник свідоцтва не має права:

• видавати ліцензію на використання географічного зазначення;

• забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано географічне зазначення.

Власник свідоцтва  зобов'язаний забезпечувати відповідність  якості, особливих властивостей і характеристик товару, який виробляють, їхньому опису в Реєстрі.

Порядок визнання недійною та припинення правової охорони геогра-фічного зазначення

Правову охорону  географічного зазначення визнають недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення.

Реєстрація  географічного зазначення може бути визнана судом недійсною в  разі його невідповідності умовам надання  правової охорони, передбаченим законом.

Дія реєстрації географічного зазначення може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару.

Право на використання зареєстрованого географічного  зазначення може бути припинене:

• за рішенням суду у зв'язку із втратою товаром  особливих властивостей або інших  характеристик, описаних у Реєстрі, від дати, встановленої судом;

• у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, яка є власником свідоцтва;

• у разі подання  власником свідоцтва заяви до установи про відмову від права на використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це;

• у разі несплати збору за продовження строку дії  свідоцтва. Право припиняється з  першого дня дії наступного строку, за який не сплачено збір.

Захист  прав та географічне зазначення

Порушенням  прав на географічне зазначення є  використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману  щодо справжнього місцезнаходження товару.

Порушенням  права власника свідоцтва про  реєстрацію права на використання зареєстрованого  географічного зазначення є:

• використання зареєстрованого географічного  зазначення, якщо товар не походить із зареєстрованого для цього  зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовують у перекладі або супроводжують словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

• використання зареєстрованого географічного  зазначення особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання;

• використання зареєстрованого географічного  зазначення для відмінних від  описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в  оману споживачів щодо походження товару, його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання шкодить репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

• використання зареєстрованого географічного  зазначення як видової назви.  
Не вважають порушенням прав власника свідоцтва:

• використання зареєстрованого географічного  зазначення будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням товар  у власника свідоцтва та повторно вводить його в обіг;

• використання географічного зазначення особою, яка  не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання, але  добросовісно його використовувала  до дати реєстрації. Якщо ця особа протягом 12 місяців від дати реєстрації географічного зазначення не подасть до установи заявку на одержання права на використання цього зазначення, подальше його використання вважають порушенням прав власника свідоцтва. Захист прав на географічне зазначення здійснюють у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди відповідно до їхньої компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

• правомірність  реєстрації географічного зазначення;

• встановлення факту використання географічного  зазначення;

• порушення  прав власника свідоцтва про реєстрацію права на географічне зазначення;

• компенсації.

Література

1. Макода В.С. Правова охорона промислових зразків в Україні: Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.03) / КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2001. - 20 с.

2. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. - К.: Видавничий Дім "Ін Юр", 2002. - 624 с.

3. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. - К.: Атака, 2004. - 416 с.

4. Черепов В. ВОІВ захищає інтелектуальну власність: (Всесвітня організація інтелектуальної власності) // Уряд. кур'єр. - 1995. - 19 жовт. - с. 4.

5.  Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. Київ: Либідь, 2002. - 200 с.