Правова охорона торгової марки

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Економічний факультет

Кафедра обліку та аудиту

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни  

Інтелектуальна  власність

на тему                            

«Правова охорона торгової марки»

Виконана:

Студ. 5 курсу, групи М53

Черняєва О. В.

                       Керівник:

Ст. викладач

Шара О. І.

Харків, 2011

План

Вступ………………………………………………………………………. 3

1. Правова охорона товарних знаків…………………………………..4
2. Припинення правової охорони знаків для товарів і послуг…….5
3. Придбання права власності на знак для товарів і послуг………11

Висновки………………………………………………………………….18

Використані електронні джерела………………………………………20

Вступ

В умовах ринкової економіки  істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих  самих товарів, що виробляються різними  виробниками, чи послуг, що надаються  різними особами. При перевищенні  виробництва товарів і наданні  послуг над попитом споживачів гостро постає питання певної індивідуалізації їх [1]. Товари і послуги, що виробляються (надаються) різними підприємцями, завжди відрізняються характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються вищою якістю тощо. Тут споживачеві допомагають знаки для товарів і послуг, або товарні знаки.

Товарний знак — це знак, який допомагає відрізнити продукт  одного підприємства від такого самого продукту іншого [2]. Продукт у цьому разі вживається у значенні товар, тобто все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак, аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений товарними знаками, оскільки, знаючи товарні знаки тієї чи іншої фірми, покупець може судити про якість та інші характеристики товару. Товарні знаки, зокрема, мають важливе значення для товарів народного споживання, у тому числі і для тих, які вживаються у домашньому господарстві. До товарного знака дуже близький знак обслуговування. Він має своїм призначенням розрізняти сервіс різних підприємств. До сервісу входять, наприклад, надання автомобілів в оренду, організація туристичних мандрівок, підготовка різного роду оглядів і т. п. Економічна роль сервісу останніми роками зростає, тому знаки обслуговування набувають дедалі більшого значення.

Правова охорона  товарних знаків

Торгівельний знак має  велику економічну цінність, оскільки інформує покупця про якість продукції, яку він представляє, а також  забезпечує звикання споживача до товарів  представленого виробника.  Товарні  знаки почали активно з'являтися під час становлення товарно-грошових стосунків, коли майстрові і ремісники  почали ставити відмітні знаки на свою продукцію [3]. Визначення "торгівельний знак" з'явилося в 1767 р. під час прийняття Новоторгового Статуту, який містив правові норми, регулюючі внутрішню і зовнішню торгівлю. Але це не врятувало виробників від підробки їх товарних знаків. Правова охорона товарних знаків повинна була включати юридичні методи захисту. У Росії законом от1830 р., містить правила і способи таврування товарів, встановлювалася кримінальна відповідальність за порушення прав на торгівельний знак, у тому числі за підробку товару або клейма. Починаючи з кінця ХIХ ст. було підписано ряд міжнародних угод в області охорони промислової власності - Паризька конвенція 1883 р., Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків 1891 р. і так далі  У Україні правова охорона товарних знаків набирає чинності лише після його офіційної реєстрації в Реєстрі Патентного відомства. Торгівельний знак можна використовувати і без реєстрації, але у такому разі Ви не матимете жодних прав на це позначення. Будь-яка фізична або юридична особа зможе використовувати Ваше позначення для маркування своїх товарів того ж класу без Вашого дозволу.  Правова охорона товарних знаків не здійснюється до завершення процедури реєстрації. Тобто, будь-яка особа може зареєструвати ідентичний торгівельний знак і отримати правову охорону на своє ім'я. Ви можете зажадати анулювати їх реєстрацію, але це займе багато часу і фінансових ресурсів, і до того ж не гарантує, що реєстрація товарної марки на інше обличчя буде скасована.  Реєстрація і охорона товарних знаків діє лише відносно конкретних товарів і послуг в чітко вказаних класах, які Ви самі вибираєте з певних класів Міжнародної Класифікації Товарів і Послуг (МКТУ) і вказуєте у відповідному переліку при подачі заявки.  Наприклад, якщо ви продаєте освітлювальні прилади, де-небудь може існувати організація, яка займається продажем декоративних рослин з таким же торгівельним знаком, і Ви не зможете пред'явити до них жодних претензій, оскільки ваші товари знаходяться у різних класах МКТУ. Ви, звичайно, можете реєструватися по всіх 45 класам МКТУ, але така реєстрація обійдеться Вам дуже дорого і, більш того, якщо ви не використовуватимете Ваш торгівельний знак протягом 3-х років від дати реєстрації торгівельної марки - правовий захист товарного знаку в даному класі може бути анульована.  Реєстрація торгівельної марки здійснюється лише за умови, що він не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі і на нього не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом України "О охороні прав на знак для товарів і послуг" [4]. Право на використання торгівельного знаку підтверджується відповідним Свідоцтвом, яке діє лише на території України. Свідоцтво підтверджує право власності на торгівельний знак відносно товарів і послуг, які вказані в цьому Свідоцтві. Володіти торгівельним знаком може як юридична, так і фізична особа.  Реєстрація торгівельної марки діє 10 років від дати подачі заяви в Патентне відомство. Термін дії Свідоцтва можна продовжити по клопотанню володаря Свідоцтва, яке подається в останній рік його дії кожні 10 років.

Припинення правової охорони знаків для товарів і  послуг

Правова охорона знаків для  товарів і послуг також може припинитися  шляхом припинення дії свідоцтва  або шляхом визнання свідоцтва недійсним.

 Припинення дії свідоцтва  може мати місце лише достроково, адже чинність свідоцтва на  знаки для товарів і послуг  за чинним законодавством будь-яким  конкретним строком не обмежена. Дострокове припинення правової охорони знаків для товарів і послуг не відрізняється якоюсь оригінальністю від дострокового припинення правової охорони об’єктів промислової власності. Так само власник свідоцтва може в будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

 Дія свідоцтва припиняється  у разі несплати збору за  продовження строку його дії.  Документ про сплату збору  за кожне продовження строку  дії свідоцтва має надійти  до Установи до кінця поточного  періоду строку дії свідоцтва  за умови сплати збору протягом  двох останніх його місяців.

 Проте і для власників  свідоцтва законодавство України  про інтелектуальну власність  надає певну пільгу. Власник свідоцтва  може сплатити зазначений збір  і після закінчення останнього  періоду дії свідоцтва, але  за таких умов. Збір має бути  сплаченим і документ про його  сплату повинен надійти до  Установи протягом шести місяців  після закінчення оплаченого  строку. Розмір зазначеного збору  збільшується на 50 відсотків.

 У разі несплати  збору за продовження дії свідоцтва  останнє припиняє свою чинність  з першого дня періоду строку  дії свідоцтва, за який збір  не сплачено.

 Особливістю припинення  дії свідоцтва на знак для  товару і послуг є також  й те, що його чинність може  припинитися на підставі рішення  суду чи господарського суду  у зв’язку з перетворенням  знака в позначення, що стало  загальновизнаним як позначення  товарів і послуг певного виду  після подання заявки. Наведена  норма властива тільки охороні  прав на знаки для товарів  і послуг.

 На знаки для товарів  і послуг поширюється також  норма про припинення правової  охорони у зв’язку з тривалим  невикористанням знака.

 Визнання свідоцтва  недійсним є ще одним способом  припинення правової охорони  знака. Закон України “Про  охорону прав на знаки для  товарів і послуг” [5] передбачає дві підстави для визнання свідоцтва недійсним:

- невідповідність зареєстрованого  знака умовам надання правової  охорони;

- наявність у свідоцтві  елементів зображення знака та  переліку товарів і послуг, яких  не було у поданій заявці.

 Протягом шести місяців  від дати публікації відомостей  про видачу свідоцтва будь-яка  особа може звернутися до Апеляційної  палати із запереченням проти  видачі свідоцтва. Апеляційна  палата зобов’язана розглянути  подане заперечення протягом  шести місяців від дати його  надходження. Власник свідоцтва  має право ознайомитися із  поданим запереченням, а також  брати участь в його розгляді  Апеляційною палатою. Заперечення  розглядається в межах мотивів,  що містяться в ньому. Автор  заперечення також має право  брати участь в його розгляді. Рішення Апеляційної палати по  запереченню може бути оскаржено  до суду.

 Якщо протягом шести  місяців від дати публікації  відомостей про видачу свідоцтва  ніякого заперечення не надійшло, свідоцтво на знак для товарів  і послуг може бути визнано  недійсним тільки в судовому  порядку.

 Свідоцтво чи його  частина, визнані в установленому  порядку недійсними, вважаються  такими, що не набрали чинності  від дати подання заявки.

 Закон не містить  відповіді на питання, чи підлягають  відшкодуванню витрати заявника, понесені ним на реєстрацію  знака.

 Певну специфіку має  припинення охорони прав на  зазначення походження товарів  відповідно до Закону України  “Про охорону прав на зазначення походження товарів” (ст. 19) [6]. Зазначений Закон визнає недійсною або припиненою саме правову охорону кваліфікованого зазначення, а не свідоцтво, яке засвідчує право на таку охорону. Але суть від цього не міняється — охорона права на кваліфіковане зазначення може достроково припинитися або бути визнаною недійсною. Тим більше, що й Закон говорить про визнання реєстрації недійсною або про припинення чинності реєстрації.

 Як уже зазначалося,  правова охорона надається лише  кваліфікованому зазначенню походження  товарів, отже і припинення  правової охорони має місце  лише стосовно кваліфікованих  зазначень.

 Закон визначає підстави  для визнання правової охорони  на кваліфіковане зазначення  походження товару недійсною  і підстави для припинення  правової охорони на цей же  об’єкт.

 Правова охорона кваліфікованого  зазначення походження товару  визнається недійсною на підставі  визнання недійсною реєстрації  цього зазначення.

 Правова охорона кваліфікованого  зазначення походження товару  припиняється на підставі припинення  дії реєстрації цього зазначення.

 Визнання реєстрації  кваліфікованого зазначення походження  товару та/або права на використання  цього зазначення недійсними  можуть мати місце за таких  умов:

1. Реєстрація кваліфікованого  зазначення походження товару  може бути визнана судом недійсною  у разі його невідповідності  умовам надання правової охорони.

 Визнані недійсними  реєстрація кваліфікованого зазначення  походження товару або права  на використання цього зазначення  визнаються такими, що не набрали  чинності.

2. Реєстрація права на  використання кваліфікованого зазначення  походження товару може бути  визнана судом недійсною, якщо  вона була здійснена з порушенням  вимог, встановлених Законом.  Визнання недійсними реєстрації  права на використання кваліфікованого  зазначення походження товару  та свідоцтва, що посвідчує  це право, вважаються такими, що  не набрали чинності.

 Закон передбачає також  підстави для припинення дії  реєстрації кваліфікованого зазначення  походження товару та охорони права на його використання [7]. Такими підставами можуть бути втрата характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару. Видова назва товару — застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.

 Дія реєстрації кваліфікованого  зазначення походження товару, пов’язаного  з географічним місцем в іноземній  державі, припиняється також у  зв’язку з припиненням правової  охорони цього зазначення в  країні походження.

 Закон визначив також  підстави для припинення права  на використання зареєстрованого  кваліфікованого зазначення походження  товару. Такими підставами є:

- рішення суду про  припинення права у зв’язку  з втратою товаром особливих  властивостей або інших характеристик,  описаних в Реєстрі. У цьому  разі право припиняється від  дати постановленого судового  рішення. За рішенням суду про  припинення дії реєстрації право  припиняється від дати припинення  дії реєстрації;

- ліквідація юридичної  особи або смерть фізичної  особи, що є власником свідоцтва;

- подання власником свідоцтва  заяви до Установи про відмову  від права на використання  цього зазначення. Право припиняється  від дати офіційної публікації  відомостей про це;

- несплата збору за  продовження строку дії свідоцтва.  Право припиняється з першого  дня наступного строку, за який  збір не заплачено.

 Визнання реєстрації  та відповідного свідоцтва недійсними  провадиться у судовому порядку.

 Будь-яка особа має  право звернутися до суду з  позовом про визнання недійсними  реєстрації та свідоцтва або  про припинення їх дій, про  уточнення описаних у Реєстрі  характеристик товару чи уточнення  відповідності кваліфікованого  зазначення походження товару  його географічному місцю, а  також про визнання зареєстрованого  кваліфікованого зазначення походження  товару видовою назвою.

 На підставі рішення  суду Установа вносить відповідні  зміни до Реєстру чи Переліку  видових назв товарів, про що  публікується в офіційному бюлетені  Установи.

 Виклавши порядок припинення  правової охорони об’єктів інтелектуальної  власності, можна дійти висновку, що підстави для дострокового  припинення правової охорони  об’єктів інтелектуальної власності  не викликають сумнівів у їх  доцільності і обґрунтованості. Стосовно визнання правової охорони зазначених об’єктів недійсною, а також визнання недійсною реєстрації засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, то деякі з підстав наводять на певні роздуми. Не всі підстави можна визнати доцільними і виправданими, особливо щодо наслідків у разі визнання охорони недійсною. Патентні закони України залишають низку питань без відповіді. Основне з них — хто має нести невиправдані витрати у зв’язку з визнанням правової охорони об’єктів інтелектуальної власності недійсною. Зазначені наслідки можуть бути досить серйозними. Важко погодитися з тим, що в разі визнання правової охорони недійсною, остання не припиняється, а визнається такою, що не набрала чинності. Але ж така охорона може тривати п’ять - десять років і вона зумовила виникнення низки правових наслідків, з якими не можна не рахуватися. Проте законодавство проголошує її такою, якої взагалі не було. Визнавати те, що було, таким, що його ніби й не було, просто не можна.

Придбання права  власності на знак для товарів  і послуг

Одним із об’єктів прав інтелектуальної  власності є торговельні марки  або ж іншими словами знаки  на товари і послуги.

Право власності на знак для товарів та послуг виникає  з дня його державної реєстрації, яка співпадає з датою опублікування  інформації про це в Офіційному бюлетені «Промислова власність». Засвідчує  право власності на знак для товарів та послуг свідоцтво [8].

Товарний знак може являти собою: словесне позначення що складається  з літер, цифр, слів, словосполучень, власних імен, графічне зображення, або ж це може бути комбінований знак, що включає в себе словесне позначення і графічне зображення (наприклад: емблема з написом).

Словесні та графічні знаки  можуть бути зареєстровані в певному  кольорі, в комбінації кольорів, або  ж без надання забарвлення. Також  відома реєстрація екзотичних товарних знаків: об’ємних, звукових, нюхових.

Стати власником знаку  на товари та послуги можна шляхом:

• створення зразка знака та його реєстрації у встановленому порядку;
• набуття права власності на знак за цивільно-правовим договором.

Реєстрацію знаків на товари та послуги в Україні здійснює Державне підприємство «Український інститут промислової власності» («Укрпатент»). «Укрпатент» є державним підприємством, яке знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України  та Державного департаменту інтелектуальної  власності Міністерства освіти і науки України [9].

Сприяння у сфері захисту  прав інтелектуальної власності, в  тому числі знаків на товари та послуги, здійснюють патентні повірені, тобто  особи що пройшли атестацію і  отримали спеціальне свідоцтво на право  займатися діяльністю патентного повіреного.

В інший спосіб право власності  на знак може бути отримано за цивільно-правовою угодою, а саме за договором про  передачу прав, що підлягає реєстрації в «Укрпатенті», який, крім того, повинен  ухвалити рішення з цього приводу. Право власності на знак виникає  з дати реєстрації рішення про  зміну особи власника й публікації інформації про це в Офіційному бюлетені. Документом, що підтверджує право  власності нового власника на знак у такому разі буде свідоцтво попереднього власника та додаток до свідоцтва, що містить відомості про зміну  особи власника. Оригінальний примірник  рішення про реєстрацію товарного  знака також передається новому власнику.

У випадку втрати свідоцтва  про реєстрацію товарного знака  або додатку до нього в «Укрпатенті» можна замовити витяг з реєстру, який підтвердить ті чи інші відомості  стосовно товарного знака.

Варто звернути увагу, що право  власності на товарний знак можна  набути як повністю так і частково, тобто по окремих класах МКТП. Міжнародна класифікація товарів та послуг (МКТП) для реєстрації знаків, затверджена  Ніццькою конвенцією, до якої Україна  приєдналася 01.06.2000 р., визначає, до якого  класу товарів і послуг буде віднесено  товарний знак, залежно від того, у якій сфері діяльності буде його використовувати власник. Право власності на знак може бути зареєстровано у декількох класах МКТП і це буде відображено в одному свідоцтві.

Придбати знак можна в  декількох окремих класах, а в  інших класах – право власності  на знак залишиться за попереднім власником. Таким чином право власності  на товарний знак належатиме двом різним особам, але кожній з них у різних класах МКТП.

Однак, не обов’язково чекати державної реєстрації права власності  на товарний знак, щоб передати його іншій особі. Право охорони товарного  знаку виникає з дати подачі заявки на його реєстрацію. З моменту подачі заявки до державної реєстрації спливає  біля шести місяців у випадку  загальної процедури, і біля трьох-чотирьох місяців за прискореною процедурою. На цій стадії можна відступити своє право на знак, підтверджене заявкою, за договором про передачу прав, який належить представити до «Укрпатенту». У такому випадку свідоцтво на знак для товарів і послуг відразу  буде видане на нового власника.

Термін дії свідоцтва  про реєстрацію знака на товари та послуги складає десять років  з дати, що відраховуються від дати реєстрації заявки на знак для товарів  та послуг. До спливу десятирічного  терміну власнику знаку слід подати заяву до «Укрпатенту» щодо продовження  його дії. До речі, протягом трьох років  після припинення строку дії свідоцтва  на знак для товарів та послуг, його попередній власник має пріоритетне  право на нову реєстрацію цього ж  знака.

Охорона прав на знак для  товарів та послуг, що забезпечується свідоцтвом, яке видане «Укрпатентом», розповсюджується виключно на територію  України, тобто має місце так  звана національна реєстрація.

Якщо власник бажає  розширити географію офіційного використання свого знаку на товари і послуги, а також забезпечити  його захист за межами України, він повинен потурбуватись про міжнародну реєстрацію знака. Існують два варіанти реєстрації товарних знаків в інших державах:

• шляхом безпосереднього звертання в патентні відомства кожної окремої держави;
• шляхом використання системи Мадридської угоди і Мадридського протоколу.