Причини та аналіз побутових травм. Економічні наслідки побутових травм

Хмельницький  інститут конструювання моделювання

швейних виробів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з навчальної дисципліни

"БЖД" 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                    Виконала: ст. гр. 41

                                                                         Ярощук Н.П.

                                                                                     Перевірив: ст. викл.

                                                                             Гаврилюк О.В. 
 
 
 

Хмельницький 2011 

19. Причини  та аналіз побутових травм.  Економічні наслідки побутових  травм. 

     Безпека життєдіяльності - це галузь наукових знань, що охоплює теорію та практику захисту людини від небезпечних та шкідливих чинників в будь-якій сфері людської діяльності.

     Ця  дисципліна ставить собі за мету навчити  людину розпізнавати і оцінювати  небезпеки, визначати шляхи надійного  захисту від них, вміти надавати допомогу в разі потреби, а також  оперативко ліквідувати негативні  наслідки їх прояву.

     Діяльність людини має багатогранні форми і де б вона не проявлялась а тій чи іншій мірі може супроводжуватися небезпекою, яка реалізувавшись у подію призведе до негативних наслідків. Тому є всі підстави стверджувати, що будь-яка діяльність може бути потенційно небезпечною.

     Найбільше небезпек, в тому числі і побутових, оточує сучасну людину в техногенному середовищі. Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

     Побутове  середовище — це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

     До  найпоширеніших побутових небезпек можна віднести наступні:

• ураження електричним струмом;
• пожежі (різного характеру);
• опіки (різного походження);
• ріжучі травми (від невмілого користування технічними приладами);
• отруєння (самовільне);
• забої тощо.

    У побуті трапляється значно більше нещасних випадків, особливо пов’язаних з пожежами, ніж на виробництві. Це пояснюється як особливостями робіт, що виконуються вдома, так і особливостями виконавців. На виробництві, як правило, для виконання певної роботи є відповідне обладнання, пристосування, інструмент. Проводиться навчання та інструктаж з охорони праці, розроблені інструкції з безпеки праці для кожного робочого місця, здійснюється щоденний виробничий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки і гігієни праці. 
     У побуті ж виконуються різні роботи: куховарення, майстрування, ремонтні роботи та інші, в залежності від схильностей тієї чи іншої людини.     

   Останнім  часом у зв’язку з скрутним економічним станом в країні збільшилась кількість нещасних випадків при ремонті самотужки своїх осель, електричних приладів тощо, тому що вартість відповідних послуг перевищує можливість їх оплати. Домашні роботи виконують люди різного віку - від дітей до дідусів і бабусь, з різним рівнем освіти і ті, хто не має найменшого поняття про техніку безпеки. Досить часто вони не мають необхідних навиків, застосовують небезпечні прийоми, нехтують правилами безпеки. Нерідко вдома немає необхідного інструменту, пристосувань, а якщо і є, то вони не завжди у справному стані. Майже третина нещасних випадків у побуті трапляється внаслідок вживання алкоголю, а пожеж - більше половини. 
      Травматизм у дітей обумовлений в основному особливостями дитячого віку: ступенем розумового і фізичного розвитку, відсутністю необхідного життєвого досвіду, підвищеною допитливістю, схильністю до пустощів та ін.   

   Велике  значення в попередженні дитячого травматизму  має правильна організація побуту в дитячих закладах і вдома, належний нагляд за ними, систематична виховна робота. Побутові травми у дітей нерідко виникають при відсутності порядку в домашньому господарстві, недбалому зберіганні горючих, отруйних, вибухових речовин, сірників, ліків тощо. Основними причинами дорожньо-транспортних і вуличних дитячих травм є, крім вказаних вище, незнання правил поведінки на вулиці, основ правил дорожнього руху. Деякий процент дітей отримує травми на несправних ігрових майданчиках і під час спортивних ігор, особливо, коли ці заняття проходять без належного контролю з боку дорослих.

       Кухня — це приміщення, що має найбільше потенційно небезпечних і шкідливих факторів, які за несприятливих умов можуть зашкодити здоровю людини. Наявність вогню, гарячих предметів і рідин може спричинити термічні опіки тіла, пожежу. Наявність газових приладів (плити, водогрійні колонки) створює небезпеку вибуху і пожежі при порушенні правил їх експлуатації. Травму можна одержати при неправильному користуванні ріжучими або колючими предметами (ножем, виделкою, пилкою тощо).   

   Кислоти, луги можуть викликати хімічні опіки.

   Найбільш  розповсюдженою причиною побутових  медикаментозних отруєнь стали  заспокійливі та снодійні ліки. Передозування  нерідко стає небезпечним для  життя людини. Будь-які ліки, а  заспокійливі і снодійні особливо, слід приймати, суворо дотримуючись вказаної в рецепті рекомендації, а зберігати ліки (в тому числі і вітаміни) необхідно в місцях, недоступних для дітей.

   Одним з розповсюджених джерел харчових отруєнь  можуть бути продукти харчування, заражені деякими мікробами, які виділяють дуже сильні отрути білкової природи. До таких мікробів в першу чергу належить паличка ботулінуса, токсин якої є найсильнішим з природних отрут. Смертельною є доза всього лише 10-10 г/кг. Отруєння виникає в результаті вживання консервованих мяса, риби, грибів, плодів і овочів, заражених спорами цих бактерій, які розвиваються в безкисневому середовищі. Після звичайного для харчових отруєнь початку (блювання, пронос, біль в животі) через декілька годин настає послаблення зору, порушення мови і акту ковтання внаслідок паралічу мязів глотки і горлянки, потім настає параліч інших мязів, що призводить до загибелі хворих. Профілактика цих важких отруєнь полягає, по-перше, в необхідності ретельного промивання і кулінарній обробці продуктів домашнього консервування, по-друге, категорично забороняється вживати в їжу продукти із роздутих банок або банок з пошкодженими швами.

   При ремонтних роботах можуть бути такі небезпечні і шкідливі фактори:

- токсичність розчинників, лаків і фарб;

- несправний інструмент;

- несправні електроприлади;

- гострі кромки інструменту, матеріалів;

- незручна поза;

- можливість падіння предметів;

- можливість падіння з підмосток;

- електрична напруга в захованій електропроводці.

   Ці  фактори самі по собі, а ще вірогідніше — при відсутності відповідних навиків і нехтуванні правилами безпеки можуть спричинити нещасні випадки, іноді з важкими наслідками.

   При користуванні електричним інструментом необхідно дотримуватись ряду заходів  безпеки. Неприпустимо виконувати огляд, ремонт і переналадку, не відключивши інструмент від мережі; працювати з дисковою пилою, шліфувальним кругом без захисних кожухів. 
Ручний інструмент повинен бути справним, правильно заточеним, мати надійне кріплення з рукояткою. Не рекомендується використовувати інструмент не за призначенням - це звичайно веде до травм. Ремонт електропобутових приладів краще довірити майстрам-спеціалістам. Це не лише вбереже вас від нещасного випадку, але й може зберегти вам значно більші кошти на вимушену купівлю нового приладу замість зіпсованого вами при невмілому ремонті.

   Наслідками  нещасних випадків можуть бути різні  види травм: поранення, кровотечі, струс  головного мозку, вивихи, переломи кісток, опіки, ураження електрострумом. Розрізняють  рани: поверхневі, глибокі і проникаючі в порожнину. За способом виникнення рани поділяють на: різані, рубані, колоті, забиті, рвані, вкушені, вогнепальні. При будь-якому пораненні найбільша небезпека криється в кровотечі та інфекції. Тому завданням першої допомоги є зупинити кровотечу і запобігти зараженню рани.

     Велику  частку серед побутових небезпек займають нещасні випадки через  пияцтво. Алкоголізм завдає великої  економічної, соціальної та моральної  шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю — 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп'яніння.

      За  роки, що пройшли від попереднього перепису, населення України зменшилось на декілька мільйонів чоловік. Однією з причин такого зменшення є побутовий  травматизм. який за цей період забрав життя майже 1 мільйона чоловік.

      Кожного року в нас травмується близько 2 млн. чоловік, з них 70-80 тис. - смертельно. Найбільше смертельних випадків на 1000 жителів зареєстровано в  Донецькій, Дніпровській, Запорізькій, Херсонській, Харківській, Луганській, Сумській, Чернігівській, Кіровоградській та Одеській (1,75...1,6) областях. У цих регіонах загинуло більше половини загальної кількості смертельно травмованих.

      Найнижчий показник мають західні області: Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська (~ по 0,75), а Хмельницька (~1,1).Цей розподіл дозволяє говорити про те, що існує чітка залежність ризику смертельних випадків від місця проживання людини, хоч і об'єктивних причин цьому явищу не виявлено.

      Якщо  розглянути відносну величину ризику з причин смертельних випадків, то найбільшу тривогу викликає частота самогубств, що по Україні складає 0,28 випадку на 1000 жителів і займає перше місце з усіх причин. Навіть кількість смертей від транспортних аварій складає величину в 2 рази меншу і займає третє місце. Інша специфічно висока для України причина - алкогольні отруєння (0,18) - займає друге місце серед усіх причин.

      Порівняння  статистичних даних із розвинених країн, наприклад США, показує, що їхній  загальний рівень ризику в декілька разів нижчий. Причому розподіл між причинами має "цивілізований" і об'єктивний характер - на першому місці серед усіх причин: нещасні випадки пов'язані з автотранспортом.

      Ще  однією специфічною проблемою України  є висока смертність чоловіків працездатного  віку від нещасних випадків. Так у сучасній структурі причин смерті чоловіків у віці від 15 до 55 років на першому місці - нещасні випадки, отруєння, травми ( близько 35% усіх смертей у цьому віці).

      За  даними Всесвітньої організації  охорони здоров’я (ВООЗ), на частку травматизму випадає 9% випадків смертності й 16% настання інвалідності у світі. В Україні також є високою смертність через травматизм невиробничого характеру. За даними Державного комітету статистики України, з 1991 року від нещасних випадків на виробництві та у побуті загинуло майже 1,2 мільйона і травмовано понад 42 мільйона громадян України, переважно (близько 75%) працездатного віку. Так, у нашій державі з розрахунку на 100 тисяч населення травмується і гине людей утричі більше, ніж в інших європейських країнах, у 70 разів більше, ніж на виробництві, та у 200 разів більше, ніж у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.

      Протягом 2007 року в Україні у невиробничій сфері загинуло 64,3 тис. осіб, що на 2,2 відсотка більше порівняно з 2006 роком, травмовано - 2,25 мільйона осіб. При цьому з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні у 2007 році, у побуті загинуло 1383 осіб. Крім цього, експерти зазначають, що особливо загрозливих ознак ситуація із побутовим травматизмом набула на селі. Смертність населення у сільській місцевості від утеплення та занурення у воду вдвічі, а від алкоголізму, навмисного самоушкодження та самогубства у 1,7 раза вища ніж у міських населених пунктах (з розрахунку на 100 тисяч населення).

      Отже, можна зробити висновок, що стан населення, в першу чергу, залежить не лише від самих людей, а й від навколишнього середовища. Промисловість і засоби виробництва не лише визначають, а й спрямовують діяльність людей в напрямку захисту себе. Якість побутових предметів і їх правильне застосування можуть зберегти здоровя кожного. Тому потрібно дотримуватись правил і не нехтувати ними. 

34. Атрибути  та риси людини. 

    Під впливом змін умов навколишнього  середовища в організмі людини формується інформація про необхідність зміни організації життєвих процесів з метою запобігання ушкодженню та загибелі організму.

    Організм  людини – це сукупність тілесних (соматичних), біофізіологічних та психічних систем.

    Психіка – це властивість нервової системи, завдяки якій:

– здійснюється зв’язок із зовнішнім світом;

– координується  робота всього організму;

– організм діє у відповідь на подразнюючі  сигнали (рефлекси).

    Психіка – це здатність мозку відображати  об’єктивну дійсність у формі  відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

    Психіка людини проявляється у таких трьох  видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

    Психічні  процеси – це короткочасні процеси  отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

    Психічні  стани відображають порівняно тривалі  душевні переживання, що впливають  на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

    Психічні  властивості – сталі душевні  якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

    Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які  впливають на людину, не можна розцінювати  ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції  організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує дослід, залежать від безлічі різноманітних факторів та їх комбінацій.

    Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні  психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність  знань і досвіду) або фактори  зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

    Атрибути  людини

    До  атрибутів людини належать: стать, вік, темперамент, здоров’я.

    Стать – сукупність анатомо-фізіологічних  ознак організму, що забезпечує продовження  роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінність статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:

    – дівчата переважають хлопців  щодо вербальних здібностей (від лат. verbalis – словесний);

    – хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здібностями;

    – міжпівкульні зв’язки у жінок  більш чисельні, і тому вони краще  синтезують інформацію обох півкуль; саме цей факт пояснює феномен жіночої  інтуїції;

    – жінки мають більш високі показники щодо лінгвістичних функцій, пам’яті, аналітичних здібностей, які пов’язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;

    – перевага правої півкулі у чоловіків  вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;

    – “жіноче” має забезпечити незмінність  нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтовано на збереження вже існуючих ознак; саме це пояснює  більшу психічну стійкість жінок;

    – “чоловіче” пов’язане з необхідністю адаптації до нових невідомих умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

    – жінки легко пристосовуються  на індивідуальному рівні до зовнішнього  світу;

    – у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах.

    Вік – поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також  стадії її життя. Відлік віку починають  від народження і до фізичної смерті. Можна виділити 4 підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

    Психологічний вік тісно пов’язаний з поняттям психологічного часу, а саме з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік.

    Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так  само – інших. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція – люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старішими вони стають, тим більше “молодшають”, і лише біологічний вік нагадує про справжні роки. Головна особливість психологічного віку – це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього – і на поведінку людини.

    Людина  сприймає сучасність через вплив  минулого. Зв’язок між майбутнім  і сучасним може змінювати поведінку  людини сьогодні. Так, молоді люди легше  задовольняються тимчасовою роботою, ніж люди у пізній зрілості, оскільки вони здебільшого орієнтуються на майбутнє: “ще встигнеться”.

    Дуже  важливо, щоб люди сприймали як минуле, так і майбутнє у певній гармонії. Наприклад, якщо людина зосередиться на минулому і безперервно обмірковуватиме, як склалося б її життя, якби вона обрала інший шлях (освіта, професія, сім’я), то це призведе до деформації її поведінки у сьогоденні. Людина-мрійник може повністю зосередитися на своїх планах на майбутнє, що провокує її до зниження відповідальності за сьогодення.

    Вікова  психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення, за свої дії).

    Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини:

    – рання зрілість (25–35 років) – включення до всіх сфер людської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху;

    – середня зрілість (35–45 років) – пошуки відповіді на основні питання: що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досягнень, криза середини життя – усвідомлення, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;

    – пізня зрілість (45–60 років) – занепокоєність, глибинне оновлення особистості, за умов заспокоєності відбувається концентрація інтересів на собі, з’являється надмірна турбота про себе; за умов активної праці – занепокоєності – спостерігається висока продуктивність, наявність другого піку творчості в 50–60 років;

    – похилий вік (60–70 років);

    – старість (70–90 років);

    – довгожитель (після 90 років).

    Знання  психологічних особливостей кожного  вікового періоду (нестійкість і  максималізм молоді; висока працездатність і професіоналізм дорослої людини; підвищена образливість, інтерес  до спілкування, втомлюваність людей  старшого віку) – необхідна умова для забезпечення ефективної праці й результативної поведінки.

    Темперамент – це риса, яка визначає нашу індивідуальність. Якщо спостерігати за людьми, то можна  побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному  проявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведінки, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші в тих же обставинах нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточуючими людьми, життєрадісні, а інші – навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення та інтереси. Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу пси-хічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці особливості проявляються в їх розумовій та практичній діяльності. У деяких видах від типу темпераменту (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального відбору за цими якостями.

    Отже, в нормальних умовах темперамент  має прояв лише в особливостях індивідуального стилю. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами – подразниками.

    При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик – сангвінік; сангвінік  – меланхолік; меланхолік – флегматик.

    Від типу темпераменту залежить, як сама людина реалізовує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення і міцність запам’ятовування, рухливість розумових операцій, стійкість і переключення уваги тощо.

    “На базі темпераменту в людини формуються її якості і риси, і багато в чому – життя” (А.П. Чехов).

    Риси  людини

    Як  уже зазначалося, риси людини – це стійкі особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях. Вони суттєво  впливають на життєдіяльність людини та її безпеку.

    У загальному розумінні інтелект (розсуд, розуміння) – це розумові здібності людини. Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

    Інтелект  дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях.

    При розгляді структури інтелекту виділяють  три блоки: блок психічних процесів (від відчуття та сприйняття ситуації до мислення); блок оцінки ситуації та прийняття рішення; блок регуляції поведінки, яка пов’язана з емоціями, мотивами та волею.

    Процес  інтелектуального розвитку людини безперервно  пов’язаний з періодами розвитку її психіки впродовж усього життя.

    До  найважливіших характеристик інтелекту  належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригінальність, допитливість.

    Життєдіяльність людини та будь-яка діяльність зокрема  неможлива без відповідальності її суб’єкта. Відповідальність – це поняття, що відбиває об’єктивний, конкретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення пред’явлених взаємних вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обов’язку і наслідків своєї поведінки.

    Тягар відповідальності нерідко зумовлює постійну тривогу і стурбованість  та навіть невропатичної виразності. Відповідальна поведінка проявляється у вчинках, діях, позиціях, рішеннях, намірах, планах людини. Є люди, які  більшою мірою беруть відповідальність на себе за події, що відбуваються в їх житті. Інші мають схильність приписувати відповідальність за все зовнішнім чин-никам, знаходячи причину в інших людях, своєму оточенні, своїй долі. Люди першого типу вважають себе відповідальними за свою безпеку, здоров’я, а якщо вони хворі, то звинувачують себе і вва-жають, що їх одужування багато в чому залежить від їх дії. Люди другого типу вважають, що здоров’я і хвороби – це резу-льтат випадковий і сподіваються, що одужання буде наслідком дій інших людей.