Процеси злиття та поглинання в Українському бізнесі

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Творче завдання

З дисципліни : «Стратегічне управління»

на тему :

«Процеси злиття та поглинання в Українському бізнесі»

Виконала :

Студентка 502-БСм групи

Пальчевська Христина

Львів – 2012

Різні сектори економіки в усьому світі останнім часом зазнають значних змін. Об'єктивний процес глобалізації сучасної світової економіки вимагає і нового рівня розвитку бізнесу в Україні. Національні економічні ринки в усьому світі стають більш інтегрованими. Як наслідок, змінюються характер конкуренції і структура економіки, що призводить до підвищення ступеня відкритості економічної системи країни для міжнародної конкуренції.

Міжнародні злиття і поглинання стали одним з основних способів здійснення стратегії розвитку компаній у сучасних умовах, що підтверджує досвід країн Європейського Союзу (ЄС).

Актуальність теми полягає в тому , що на даний момент ринок злиття та поглинання в Україні знаходиться на початковому етапі розвитку . Як результат, відсутність детальної статистичної бази здійснених угод та інформації про подальший розвиток компанії, а також недостатня розвиненість фондового  ринку ,  який  міг  би  бути  своєрідним  об'єктивним  індикатором успішності  проведених  угод.  Усе  це  ускладнює  аналіз  ефективності  угод  за участю українських підприємств.

Переживши  з  початку ХХ  ст.  вже  п'ять хвиль  злиттів  і поглинань, світова економіка підійшла до нового рубежу , що ознаменувався появою на  економічній арені супергігантів. У 1999 р. на піку активності процесів злиття і поглинання було оголошено більш як 40 тис. Угод загальною  вартістю понад  3,4  трлн  дол. США.  Злиття  і поглинання  в  таких масштабах призвели до фундаментальних змін у низці галузей світової економіки, у тому числі хімічній, фармацевтичній, телекомунікаційній, переробній, металургійній,  фінансовій  та  інших.  Угоди  серед  авіавиробників  "Boeіng"  і "McDonnell  Douglas",  автомобілебудівних  концернів  BMW  і  "Rover  Group", "Daіmler-Benz"  і  "Chrysler", нафтових компаній  "Brіtіsh Petroleum"  і  "Amoco", "Mobіl" і "Texaco", фінансових інститутів "Morgan Stanley" і "Dean Whіtter Dіscovery",  аудиторських фірм  "Coopers&Lybrand"  і  "Prіcewaterhouse"  і  компаній багатьох інших галузей підтверджують цю тезу [16].

Світові  інтеграційні процеси,  які протікають  у  всіх  галузях  економічної діяльності, не могли обійти стороною і Україну . Процеси, які відбуваються на українському ринку , свідчать про те, що багато вітчизняних компаній активно включаються в процес глобалізації, переймають зарубіжний досвід, використовують новітні технології розвитку бізнесу . Однак необхідно враховувати національну специфіку становлення прав власності та розвитку принципів корпоративного керування. Конкуренція на світових ринках загострюється, і хоча в Україні насичення ринку ще не досягло критичної точки, багато компаній відчули необхідність пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності й ефективності. Тим більше, що можливості розвитку компаній тільки за рахунок росту українського споживчого ринку на даний момент практично вичерпані [10–12]. Необхідність формування надійної і стійкої економічної системи в Україні, удосконалення діяльності вітчизняних компаній в умовах посилення впливу інтеграційних процесів у світовій економіці, глобалізації фінансових ринків поряд з активним використанням національного потенціалу об'єктивно вимагає вивчення міжнародного досвіду і сучасних тенденцій у сфері злиттів і поглинань. Зокрема, аналіз сучасних процесів проникнення іноземного капіталу в національні  економічні  системи шляхом міжнародних  злиттів  і поглинань необхідний для розробки адекватного інструментарію їхнього регулювання, у тому числі при визначенні прийнятних умов допуску  іноземного капіталу на український ринок. Дослідження міжнародних злиттів  і поглинань в країнах ЄС  важливе  також при оцінці перспектив розвитку  аналогічних процесів  за участю українських компаній в умовах подальшої інтеграції економіки країни у світове співтовариство.

Підвищення  темпів  росту  економіки,  помірний  рівень  інфляції  та  збільшення доходів населення в 2006 р. сприяли збереженню інтересу з боку інвесторів до українського ринку . Як результат, у 2007 р. спостерігалося  істотне збільшення обсягів угод  із злиття  і поглинання  (більше 3 млрд. дол. США – об'єм угод щодо злиття в банківській сфері) [20]. Втім ініціаторами подібних угод на місцевому  ринку можуть  бути  не  тільки  іноземні  інвестори,  але  й  вітчизняні компанії. На  відміну  від  західних  компаній  більшість  з  них  (через  об'єктивні причини) ще не мають значного досвіду в здійсненні угод щодо злиття і поглинання. Відповідно ризики недосягнення бажаних результатів досить високі. У  процесі  постійного  розвитку  компанії  в  умовах  ринкової  економіки прагнуть  до  зростання.  Існують  два  варіанти  зростання: придбання  зовнішньої структури або власний розвиток. Внутрішні потенціали зростання реалізуються через збільшення прибутковості  існуючих активів, підвищення операційної ефективності й  інновацій. Зовнішні – в основному реалізуються за рахунок злиттів, поглинань і альянсів. В економічній літературі існують різні підходи до визначення і класифікації  даних  стратегій  розвитку .  Поняття  «злиття»  і  «поглинання» позначають процеси, що відбуваються як на національному , так і на міжнародному рівнях. У широкому  розумінні  процес  злиттів  і  поглинань  пов'язаний  із  переходом контролю за діяльністю компаній, що може мати як формальний, так і неформальний характер. Відповідно до загальноприйнятого за рубежем підходу , під злиттям розуміється будь-яке об'єднання господарюючих суб'єктів, у результаті якого утвориться єдина економічна одиниця з двох або більше раніше існуючих структур.

Поглинання передбачає об'єднання двох або декількох самостійних економічних одиниць, за якого поглинаюча структура зберігається і до неї переходять активи  і  зобов'язання юридичних осіб, що поглинаються. При цьому юридичні особи, які поглинаються, або припиняють своє існування, або контролюються шляхом участі в капіталі.

За рубежем поняття «злиття» і «поглинання» не мають такого чіткого розмежування, як в українському законодавстві. Англійською ці поняття мають неоднозначне  значення. Так, merger – поглинання  (шляхом придбання цінних  паперів  або  основного  капіталу),  злиття  (компаній);  acquіsіtіon  –  придбання  (наприклад, акцій), поглинання  (компанії); merger and acquіsіtіons –злиття і поглинання компаній [22].

Відповідно до українського  законодавства,  злиття в Україні може  здійснюватися двома шляхами: консолідації або приєднання [2]. У результаті злиття активи, права та зобов'язання всіх або деяких учасників злиття переходять до правонаступників.

Консолідація – вид злиття, за якого дві або більше компаній створюють нову єдину компанію. У даному випадку компанії, які зливаються, припиняють своє існування, а всі їхні активи, права та зобов'язання передаються новій компанії, створеній у результаті злиття.

Приєднання – вид злиття, за якого одна компанія приєднується до іншої компанії. У даному випадку компанія, яка приєднується до існуючої компанії, припиняє  своє  існування,  і  всі  активи,  права  та  зобов'язання  передаються існуючій компанії [8].

Оскільки в результаті злиття діяльність хоча б однієї компанії припиняється, таке припинення має відбуватися в установленому порядку: створюється комісія з припинення, повідомляються кредитори компанії тощо. Процедури припинення розрізняються залежно від організаційної форми компанії. Законодавство  України  не  містить  визначення  поняття  «поглинання», проте на практиці це означає отримання контролю однією компанією над акціями або активами іншої компанії. Існують три загальноприйняті моделі поглинання:  придбання  корпоративних  прав;  придбання  активів;  придбання боргів. Відповідно до Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника  або  визнання  його  банкрутом»,  план  санації  компанії-боржника може передбачати обмін вимог кредиторів на активи чи корпоративні права боржника [1]. Таким чином, покупець отримує контроль над компанією.

У сучасному корпоративному менеджменті можна виділити безліч різноманітних типів злиття і поглинання компаній. Найбільш важливі ознаки класифікації цих процесів такі :

- характер інтеграції компаній;

- національна приналежність поєднуваних компаній;

- становлення компаній до злиттів;

- спосіб об'єднання потенціалу;

- умови злиття;

- механізм злиття [4].

Виділити найбільш ефективний або доцільний спосіб неможливо, оскільки кожен варіант злиттів і поглинань має свої переваги, причини і специфіку застосування. З урахуванням характеру інтеграції компаній доцільно виділяти такі види злиття:

- горизонтальні злиття – об'єднання компаній однієї галузі, які виробля-ють однакові вироби або мають спільні стадії виробництва;

-  вертикальні  злиття –  об'єднання  компаній  різних  галузей,  пов'язаних технологічним процесом виробництва  готового продукту ,  тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії аж до джерел  сировини,  або  на  наступні  –  до  кінцевого  споживача.  Наприклад, злиття гірничодобувних, металургійних і машинобудівних компаній; - родові злиття – об'єднання компаній, які випускають взаємозалежні товари. Наприклад, фірма, що  виробляє фотоапарати,  об'єднується  з фірмою, яка виробляє фотоплівку або хімреактиви для фотографування; - конгломератні  злиття – об'єднання компаній різних  галузей без наявності виробничої спільності, тобто злиття такого типу – це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої галузі, що не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом. У межах конгломерату компанії не мають ні технологічного, ні цільової єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. Профілююче виробництво такого виду об'єднання має розпливчасті обриси або зникає зовсім. У свою чергу конгломератні злиття поділяються на три види:

- злиття з розширенням продуктової лінії (product lіne extensіon mergers), тобто об'єднання продуктів, канали реалізації і процес виробництва яких схожі. Наприклад, придбання компанією "Procter & Gamble" фірми "Clorox" – виробника відбілювальних речовин для білизни;

- злиття з розширенням ринку (market extensіon mergers), тобто придбання  додаткових каналів реалізації продукції, наприклад,  супермаркетів  у  географічних районах, які раніше не обслуговувалися;

- суто конгломератні злиття, які не припускають жодної спільності.

Залежно від національної приналежності можна виділити два види злиття компаній:

- національні злиття – об'єднання компаній, які знаходяться в межах од-нієї країни;

-  транснаціональні  злиття –  злиття  компаній, що  знаходяться  в  різних країнах (transnatіonal merger), придбання компаній в інших країнах (cross-border acquіsіtіon).

З огляду на глобалізацію господарської діяльності у сучасних умовах характерною рисою стає злиття та поглинання не тільки компаній різних країн, але й транснаціональних корпорацій. Залежно від ставлення управлінського персоналу компаній до угоди про злиття або поглинання компанії можна виділити:

- дружні злиття – злиття, за яких керівний склад і акціонери підтримують дану угоду;

- ворожі  злиття –  злиття  і поглинання,  за яких керівний склад цільової компанії (компанії-мішені) не згодний з угодою і здійснює низку заходів, що спрямовані проти захоплення. У цьому випадку компанії доводиться вести на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання.

В Україні 98% злиттів і поглинань є недружніми, оскільки у вітчизняному законодавстві  технологія  цивілізованого  злиття-поглинання  не  прописана, тобто  фактично  відбувається  захоплення  компаній.  Недружні  поглинання здійснюються щодня, проте не враховуються статистикою. Громадськість дізнається  лише про  ті корпоративні  війни,  в  яких  у керівництва поглинених підприємств вистачає сміливості і засобів намагатися відстояти свої позиції в судах. Наприклад,  захоплення  «Оболоні»  компанією  «Сармат», молококомбінату «Придніпровський» компанією «Галактон», скандальний перехід активів «Рівнеазоту» і Північнодонецького «Азоту» тощо. Дослідження інвестиційної компанії "Dragon Capital" засвідчило, що обсяг українського ринку силових  захоплень  і поглинань бізнесу щорічно оцінюється на рівні 3 млрд. дол. США [13].

Залежно від способу об'єднання потенціалу можна виділити наступні типи злиття:

-  корпоративні  альянси  –  це  об'єднання  двох  або  декількох  компаній, сконцентроване на конкретному окремому напрямку бізнесу , що  забезпечує одержання синергетичного ефекту тільки в цьому напрямку . В інших же видах діяльності фірми діють самостійно. Компанії для цих цілей можуть створювати спільні структури, наприклад, спільні підприємства;

- корпорації – це об'єднання всіх активів фірм, які задіяні угодою.

У свою чергу, залежно від того, який потенціал у ході злиття поєднується, можна виділити:

- виробничі  злиття – це  злиття,  за яких поєднуються виробничі потужності двох або декількох компаній з метою одержання синергетичного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності;

- суто фінансові злиття – це злиття, за яких компанії, що об'єдналися, недіють як єдине ціле. При цьому не очікується  істотної виробничої економії, але  відбувається  централізація фінансової  політики,  яка  сприяє  посиленню позицій на ринку цінних паперів у фінансуванні інноваційних проектів.

Злиття можуть  здійснюватися  на  паритетних  умовах. Однак,  накопичений досвід свідчить про те, що модель рівності є найважчим варіантом  інтеграції. Будь-яке злиття в результаті може завершитися поглинанням.

Тип злиттів залежить від ситуації на ринку , а також від стратегії діяльності компаній і наявних ресурсів. Злиття  і  поглинання  компаній мають  свої  особливості  в  різних  країнах або регіонах світу . Так, наприклад, на відміну від США, де відбуваються, насамперед,  злиття  або  поглинання  великих  фірм,  у  Європі  йде  поглинання дрібних і середніх компаній, сімейних фірм, невеликих акціонерних товариств суміжних галузей. Виявлення мотивів злиттів дуже важливе, оскільки саме вони відображають причини, через які дві або кілька компаній, об'єднавшись, коштують дорожче, ніж кожна окремо. Ріст капіталізованої вартості об'єднаної компанії є головною метою більшості злиттів і поглинань. Аналіз і систематизація світового досвіду дозволяє виділити такі основні мотиви злиттів і поглинань компаній [22]:

1. Внутрішні – прагнення до корпоративної синергії і скорочення витрат:

- придбання нових навичок (високих технологій, добре налагоджених організаційних процесів, висококваліфікованого персоналу з навичками, які мають критичне для конкретної організації значення, у тому числі й з управлінськими навичками тощо);

- доступ до нових продуктів, патентів, ринків, каналів дистрибуції тощо, що дозволяє більш ефективно використовувати наявні в компанії ресурси і навички або більш успішно досягати поставлених цілей;

- фінансові причини. Наприклад, податкова  економія,  коли придбання компанії зі збитками може зменшити прибуток до оподатковування.

2. Зовнішні – зміни зовнішнього середовища, які знижують ефективність поточної діяльності компанії і змушують її шукати нові шляхи розвитку:

-  зміни  в  грошовій  політиці,  загальних  темпах  економічної  активності, політичні причини, державне регулювання, глобалізація тощо;

- поточні зміни в конкретній галузі (наприклад, виникнення надлишко-вих потужностей у галузі в цілому (автомобілебудування), ріст витрат на роз-робку (фармацевтика), різні технологічні зміни тощо).

3. Мотиви керівництва, які відображають бажання компанії укладати подібні угоди:

- використання наявних особистих управлінських навичок для розвитку іншого бізнесу;

-  забезпечення  безпеки  власного  робочого  місця –  диверсифікованість галузевих ризиків і зниження можливості поглинання іншою компанією;

-  «побудова  імперії» –  збільшення розмірів компанії  заради  збільшення власної влади і визнання;

- фінансові вигоди – винагороди вищого менеджменту , пов'язані з оборотом компанії, курсом акцій тощо.

Окрім загальних, традиційних мотивів реорганізації бізнесу , наявні і специфічні  мотиви,  які  характеризуються  національними  особливостями.  Так, злиття для українських компаній є одним із способів протистояння експансії на український ринок більш досвідчених і могутніх західних компаній. Злиття  можуть  підвищити  ефективність  компаній,  які  об'єдналися,  але вони ж можуть і погіршити результати поточної виробничої діяльності, посилити  тягар бюрократії. Дуже  складно  заздалегідь оцінити  зміни,  спричинені злиттям або поглинанням. За результатами досліджень, проведених міжнародними організаціями:

- 61% злиттів не окупає вкладених у них засобів ("Mergers & Acquіsіtіons Journal", 2001 р.);

- 57% компаній, які об'єдналися, відстають у своєму розвитку від  інших суб'єктів даного ринку і знову розділяються на самостійні корпоративні одиниці ("PrіceWaterhouse", дослідження 300 злиттів за 1998–2003 рр.) [29];

- менш  20%  компаній,  які  об'єдналися,  досягають  бажаних фінансових або стратегічних цілей ("Marks&Mіrvіs", дослідження 50 інтеграційних процесів, 1982–1999 рр.);

- 53% найбільших злиттів і поглинань призводять до зниження акціонерної вартості компанії, 30% – практично на неї не впливають і тільки 17% – її створюють ("Zweіg", 1998 р.);

- як правило, поглинання не створюють додаткову вартість для власників поглинаючої  фірми  ("Haspeslagh,  Jemіson",  огляд  досліджень  фінансових результатів злиттів і поглинань за 1962–1997 рр.);

- незв'язані (диверсифікаційні) злиття і поглинання є більш результативними порівняно зі зв'язаними (родинними), хоча останні часто мають більший потенціал для створення додаткової вартості для власників ("Haspeslagh, Jemіson").

Експерти зазвичай вказують на три причини невдачі злиття і поглинання: невірна оцінка поглинаючою компанією привабливості ринку або конкурентної позиції компанії, яка поглинається; недооцінка розміру інвестицій, необхідних для здійснення угоди зі злиття або поглинання компанії; помилки, допущені в процесі реалізації угоди зі злиття [9].

До основних передумов успіху угод про злиття чи поглинання компаній належать: обґрунтованість вибору об'єкта злиття чи поглинання;  ідентифікація можливостей  досягнення  синергетичного  ефекту  від  об'єднання;  визначення чинників створення майбутньої вартості інтегрованої компанії; формулювання основних принципів інтеграції. Аналітичні дослідження процесів злиття свідчать, що вигідніше продавати компанію, ніж здобувати чужу . У більшості випадків акціонери компаній, які були продавцями в угодах зі злиття або поглинання, одержали досить  істотні вигоди, тоді як акціонери поглинаючої компанії – набагато менші. Це можна пояснити двома причинами:

1) компанії, які поглинають, як правило, завжди більші, ніж ті, що поглинаються. У цьому випадку при рівномірному розподілі чистих вигод від злиття або поглинання між двома компаніями акціонери кожної компанії одержать однакові прибутки в абсолютному вирахуванні, але у відносному або відсотковому вираженні прибутку акціонерів компанії, яка поглинається, виявляться набагато вище;

2)  істотно  сприяє цьому процесу  конкуренція між покупцями. Кожний наступний претендент на покупку компанії прагне перевершити умови, висунуті попередньою. При цьому все більша частина виграшу від майбутньої угоди злиття переходить до акціонерів компанії, яка поглинається. У той же час менеджери компанії, яку збираються поглинути, можуть здійснити низку заходів, домагаючись, щоб продаж  їхньої компанії, якщо й настав, відбувся  за найвищою з можливих у даних умовах ціною [19].

У результаті злиття може створюватися додаткова вартість і угода буде успішної, якщо:

- вірно обраний об'єкт угоди і правильно визначені її умови;

- процес інтеграції відповідає задачам і потребам конкретної ситуації;

- кожен етап інтеграції ретельно спланований і здійснений.

Висновки. Проблеми  злиття  і  поглинання  компаній  є  на  сьогодні  найбільш дискусійними та перспективними порівняно з  іншими темами економічних досліджень. Вони спричиняють найгостріші дискусії з приводу доцільності та ефективності подібної реструктуризації компаній: деякі розглядають злиття як важливе джерело підвищення результативності діяльності компаній; інші  вважають  їх  тільки  відображенням  владних  інстинктів менеджерів,  чиє прагнення знижує, а не підвищує ефективність компанії. Але які б не існували думки з цього питання, злиття і поглинання компаній – це об'єктивна реальність, яку необхідно досліджувати, аналізувати і робити відповідні висновки, що дозволяють не повторювати уже зроблені помилки. Наприкінці  2007  р.  українські  аналітики прогнозували  активізацію  вітчизняного ринку щодо злиття та поглинання в 2008 році. Однак, разом із настанням світової фінансової кризи більше угод зі злиття та поглинання в Україні не стало. На початку 2008 р. портфельні і стратегічні інвестори почали переоцінювати ризикованість своїх вкладень, і, як результат, у цьому році не спостерігається збільшення кількості угод щодо злиття та поглинання. У зв'язку зі значними обсягами капіталів, задіяними в даній сфері, зростає і макроекономічна значимість ринку злиттів і поглинань. Злиття і поглинання стають інструментом, який забезпечує досить швидке вирішення задач і проблем, що стоять перед українськими компаніями: збільшення розміру компаній, вихід на нові ринки, диверсифікованість, підвищення  стійкості бізнесу , поліпшення  структури  капіталу  тощо.  Залишаються  актуальними  конкретні методики управління процесами злиттів і поглинань. Разом з тим, у даний момент спостерігається дефіцит наукових праць, монографій, досліджень у сфері злиттів і поглинань з урахуванням специфіки України, які мали б прикладний характер.

Щодо  інституційно-економічних умов України й  інших країн з перехідною  економікою  проблеми  ефективного  функціонування  та  регулювання сфери злиттів і поглинань є особливо актуальними, зважаючи на завершення приватизаційних  процесів,  інтенсифікацію  процесів  перерозподілу  у  сфері прав власності, становлення тих або інших моделей фондового ринку , розвитку корпоративних інтеграційних процесів, актуалізації потреб антимонопольного регулювання економіки.

Сфера  злиттів  і поглинань,  її ефективне динамічне функціонування – є макроекономічним  індикатором ефективного функціонування економіки  і  її інститутів[14]. З погляду державного (макроекономічного й  інституціонального) регулювання, дана сфера потребує комплексного регулювання, яке повинне  спиратися  на  інструментарій  цілого  ряду функціональних  напрямків економічної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                  Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 №2343ХІІ // zakon1.rada.gov .ua.

2.                  Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 №1576-ХІІ // zakon1.rada.gov .ua.

3.                  Про  захист економічної конкуренції: Закон України вiд 11.01.2001 №2210-III  // zakon1.rada.gov .ua.

4.                  Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О.А. Кириченка, В.І. Міщенка. – К.: Знання, 2005. – 831 с.

5.                  Владимирова И.Г. Слияния и поглощения компаний // Менеджмент в России и за рубежом.– 1999.– №1. – С. 57–62.

6.                  Владимирова И.Г. Слияния и поглощения компаний: характеристика современной волны // Менеджмент в России и за рубежом.– 2002.– №1. – С. 34–43.

7.                  Галпин  Т.Дж. Полное  руководство  по  слияниям  и  поглощениям  компаний. – М.:  Вильямс, 2005. – 879 с.

8.                  Гохан П.А. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 487 с.

9.                  Економіка України: стратегія  і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Г еєця. – К.: Ін-т економ. прогнозування; Фенікс, 2003. – 1008 с.

10.             Економічна  енциклопедія: У 3-х  т.  / С.В. Мочерний  (відп. ред.)  та  ін. – К.: Академія,2000. – Т. 1. – 864 с.

11.             Економічна  енциклопедія: У 3-х  т.  / С.В. Мочерний  (відп. ред.)  та  ін. – К.: Академія,2001. – Т. 2. – 848 с.

12.             Економічна  енциклопедія: У 3-х  т.  / С.В. Мочерний  (відп. ред.)  та  ін. – К.: Академія,2002. – Т. 3. – 952 с.

13.             Кристофферсон С., Макниш Р., Сиас Д. Проклятие победителя: ошибки слияний // The McKinsey Quarterly .– 2004.– №2. – Рр. 43–46.

14.             Ляпина С. Слияния и поглощения – признак развитой рыночной экономики // Рынок ценных бумаг .– 1998.– №8. – С. 17–20.

15.             Пасхавер О. Перспективи приватного підприємництва в Україні: приватизація і зростання нового капіталу // Економіка України.– 2000.– №4. – С. 31–39.

16.             Савицкий К., Покровский В. Мир слияний и поглощений // Рынок ценных бумаг .– 2000.–№19. – С. 54–56.

17.             Сизов А.В. Анализ эффективности слияний и поглощений // Закон и право.– 2007.– №1.– С. 93–95.

18.             Слияния и поглощения / Аналитическое ежемесячное издание // www.ma-journal.ru.

19.             Слияния и поглощения в России / AG ReDeal // www.merger.ru.

20.             Слияния, поглощения, защита собственности / ИА Advisers // www.advisers.ru.

21.             Сычев В., Кокшаров А. Время сливаться // Эксперт.– 2004.– №2. – С. 23–25.