Процесний підхід у менеджменті

Зміст

Вступ           3

1. Сутність процесного підходу       5 

2. Функції процесу управління       7

2.1 Планування         7

2.2 Організація         9

2.3 Мотивація         11

2.4 Контроль         13

Висновки           15

Список використаних джерел       17

Вcтуп  
 Менеджмент - це управління соціально-економічними та соціально-технічними системами для отримання конкретного результату.  
Менеджмент - це особливий тип управління організацією в ринковій системі господарювання, для якої характерні: ринкові механізми розвитку економіки, що припускають наявність конкуренції, свободи підприємництва і прийняття господарських рішень, міграційні механізми при русі капіталу, робочої сили, вільного ціноутворення, що, у свою чергу, призводить до необхідності гнучкості й адаптації в поведінці фірми па ринку, що неможливо без: орієнтації на людський фактор, високого професіоналізму, творчості менеджера. Будь-яке підприємство для підтримки свого існування, реалізації корпоративних цілей виконує різні види діяльності, звані функціями

Менеджмент - це процес управління в організаціях, наука про управління, мистецтво управління і люди, що складають орган управління.  
Предметом менеджменту є сукупність елементів системи управління: економічний механізм, організаційні структури, маркетинг, персонал, інформація, корпоративна культура, поведінка людей в організаціях та ін  
По суті, те, що ми сьогодні називаємо менеджментом, зародилося у часи промислової революції в XIX ст. Виникнення фабрики як первинного типу виробництва і необхідність забезпечення роботою великих груп людей призвели до того, що самі власники вже не могли контролювати діяльність усіх працівників. З'явилася необхідність в управлінцях, які б могли представляти інтереси власника на місцях. Для цих цілей навчали кращих працівників. Вони і стали першими менеджерами.

Виділяють кілька етапів становлення науки управління, які відображають систему поглядів з позицій різних наукових шкіл:

1. Процесний підхід розглядає управління як процес, що поєднує основні функції менеджменту в серію безперервних взаємопов'язаних дій.  
 2. Системний підхід до управління сформулював поняття зовнішньої Середовища підприємства і значення аналізу зовнішнього середовища для підприємства.  
 3. Ситуаційний підхід намагається пов'язати конкретні методи, технології з конкретними ситуаціями для досягнення цілей підприємства при раціональному використанні ресурсів, передбачає аналіз ситуаційних змінних.

4. Нові підходи до управління.

Метою реферату є розглянути і вивчити процесний підхід у менеджменті.  
Завдання цієї роботи: вивчити процесний підхід, а саме його складові функції управління (планування, організація, мотивація і контроль).

1.Сутність процесного підходу

Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися описати функції менеджера. Однак, ці автори були схильні розглядати такого роду функції як не залежні один від одного. Процесний підхід, на противагу цьому, розглядає функції управління як взаємопов'язані.  
Теорію управління і результати наукових досліджень слід розглядати не як абсолютну істину, а мабуть, як інструменти, які допомагають нам зрозуміти неймовірно важкий світ організації. При правильному використанні теорія і результати наукових досліджень допомагають керівнику передбачити, що, цілком ймовірно, може трапитися, тим самим допомагаючи керівнику приймати рішення більш доцільно і уникати непотрібних помилок.

Управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших − це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії, кожне з яких саме по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція теж являє собою процес, тому що також складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальною сумою усіх функцій.  
Анрі Файоль, якому приписують первинну розробку цієї концепції, вважав, що існує п'ять вихідних функцій. За його словами, «управляти означає пророкувати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати». Інші автори розробили інші переліки функцій. Огляд сучасної літератури дозволяє виявити наступні функції - планування, організація, розпорядництво (або командування), мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбір персоналу, представництво та ведення переговорів або укладання угод, фактично майже в кожній публікації з управління міститься список управлінських функцій, який буде хоч трохи відрізнятися від інших подібних же списків.

У загальному вигляді процес управління можна уявити складається  з функцій планування, організації, мотивації і контролю. Ці чотири первинні функції керування об'єднані сполучними процесами комунікації й ухвалення рішення. Керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно припускає можливість впливу на окремих працівників і групи працівників таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що вкрай істотно для успіху організації.

2. Функції процесу управління

2.1 Планування

Однією з основних функцій  менеджера є планування.  
Планування - цe oдин з cпocoбів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдине направлення зусиль всіх членів організації для досягнення загальних цілей. З дaнoї функції починається процес управління, від її якості залежить успіх організації. 
 За допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрями зусиль і прийняття рішень, які забезпечать єдність мети для всіх членів організації. Планування в організації не являє собою окремої одноразового події в силу двох істотних причин. По-перше, хоча деякі організації припиняють існування після досягнення мети, заради якої вони спочатку створювалися, багато хто прагне продовжити існування як можна довше. Тому вони заново визначають чи змінюють свої цілі, якщо повне досягнення початкових цілей практично завершено. Друга причина, по якій планування повинне здійснюватися безупинно, − це постійна невизначеність майбутнього. У силу змін у навколишньому середовищі або помилок у судженнях, події можуть розгортатися не так, як це передбачала керівництво при виробленні планів. Тому плани необхідно переглядати, щоб вони узгоджувалися з реальністю. Наприклад, фірма раніше запланувала побудувати через п'ять років нову штаб-квартиру, використовуючи доходи від передбачуваного зростання прибутків на оплату будівництва. Якщо прибутку не зростуть в дійсності, як це передбачалося, або ці фонди повинні будуть використовуватися на більш нагальні завдання, фірмі доведеться переглянути плани свого майбутнього будівництва та діяльності. Залежно від змісту цілей і завдань можна виділити наступні форми планування та види планів:  
Форми планування:

- Перспективне

- Середньострокове

- Поточне (бюджетне, оперативне)

Функція планування означає  розробку і прийняття певного  рішення, в якому перед об’єктом управління буде поставлена та чи інша ціль. Це рішення – управлінське рішення.

  Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей. По суті своїй, функція планування відповідає на три наступних основних питання:  
1. Де ми знаходимося в даний час? Керівники повинні оцінювати сильні і слабкі сторони організації в таких важливих областях як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки, трудові ресурси. Все це здійснюється з метою визначити, чого може реально домогтися організація.  
2. Куди ми. хочемо рухатися? Оцінюючи можливості і загрози в навколишньому середовищі організацію, такі як конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технологія, постачання, соціальні і культурні зміни, керівництво визначає, яким і повинні бути цілі організації і що може перешкодити організації досягти цих цілей.

3. Як ми збираємося зробити це? Керівники повинні вирішити як в загальних рисах, так і конкретно, що повинні робити члени організації, щоб досягти виконання цілей організації.

2.2 Організація

Організувати - означає створити деяку структуру. Існує багато елементів, які необхідно структурувати, щоб  організація могла виконувати свої плани і тим самим досягати своєї мети. Одним з цих елементів  є робота, конкретні завдання організації, такі як будівництво житлових будинків або складання радіо або забезпечення страхування життя.

Промислова  революція почалася з усвідомлення того, що організація роботи певним чином дозволяє групі працівників домогтися набагато більшого, ніж вони могли б зробити без належної організації. Організація роботи була в центрі уваги руху за наукове управління.

Оскільки в організації  роботу виконують люди, іншим важливим аспектом функції організації є  визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання з великої  кількості таких завдань, що існують  у рамках організації, включаючи  і роботу з управління. Керівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окремим людям завдання і повноваження або права використовувати ресурси організації. Ці суб'єкти делегування приймають на себе відповідальність за успішне виконання своїх обов'язків. Поступаючи таким чином, вони погоджуються вважати себе підлеглими по відношенню до керівника. Делегування - це засіб, за допомогою якого керівництво здійснює виконання роботи за допомогою інших осіб. Концепція внесення систематичного початку в організацію роботи і діяльності людей може бути розширена (як буде розглянуто далі) до створення структури організації в цілому.

Сутність функції полягає  у тому, щоб забезпечити виконання  рішень з організаційної сторони, тобто  створити такі управлінські відносини, які б забезпечили найбільш ефективні  зв’язки між всіма елементами системи. 
Організувати – значить поділити на частини і делегувати виконання спільної управлінської задачі шляхом поділу відповідальності і повноважень, а також встановлення взаємозв’язків між різними видами робіт.

Функція організації реалізується двома шляхами: через адміністративно-організаційне  управління і через оперативне управління.

Адміністративно-організаційне  управління передбачає визначення структури  фірми, встановлення взаємозв'язків  і розподіл функцій між всіма  підрозділами, надання прав і встановлення відповідальності між працівниками апарату управління.

Оперативне управління забезпечує функціонування фірми відповідно до затвердженого плану. Воно полягає в періодичному або безперервному порівнянні фактично отриманих результатів з результатами, наміченими планом, і наступного їх коректування. Оперативне управління тісно пов'язане з поточним плануванням.

2.3 Мотивація

  Керівник завжди повинен пам'ятати, що навіть прекрасно складені плани і найдосконаліша структура організації не мають ніякого сенсу, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації виконували роботу відповідно до делегованих їм обов'язками і узгоджуючи з планом. Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх працівників, усвідомлювали вони це самі чи ні. Раніше вважалося, що мотивування − це просте запитання, що зводиться до пропозиції відповідних грошових винагород в обмін за докладені зусилля. На цьому грунтувався підхід до мотивації школи наукового управління.  
Дослідження в області поведінкових наук продемонстрували неспроможність суто економічного підходу. Керівники довідалися, що мотивація, тобто створення внутрішнього спонукання до дій, є результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються.

В даний час для того, щоб мотивувати своїх працівників  ефективно керівнику слід визначити, які ж насправді ці потреби, і  забезпечити спосіб для працівників  задовольняти ці потреби через гарну  роботу.

Сутність функції мотивації  полягає в тому, щоб персонал організації  виконував роботу у відповідності  до делегованих їм прав та обов’язків.  
У широкому розумінні мотивація – це процес стимулювання себе і інших для досягнення визначених цілей.

Сутність теорії засновуються на визначені внутрішніх мотивів, які  заставляють людей поводитись певним чином. Згідно теорії Маслоу всі потреби людини можна поділити на п’ять категорій:

• Фізіологічні потреби;
• Потреби в безпеці і впевненості;
• Соціальні потреби;
• Потреби в повазі;
• Самовираження;

Розподіляючи потреби  в чіткій ієрархічній структурі  Маслоу показав, що потреби нижчих рівнів потребують першочергового задоволення. Менеджеру необхідно визначати які саме потреби формують поведінку працівника.

2.4 Контроль

Майже все, що робить керівник, звернене в майбутнє. Керівник планує досягти ціль в якийсь час, точно зафіксоване як день, тиждень або місяць, рік або більш віддалений момент в майбутньому. За цей період багато що може трапитися, в тому числі і багато неблагополучних змін. Працівники можуть відмовитися виконувати свої обов'язки відповідно до плану. Можуть бути прийняті закони, що забороняють підхід, який обрала керівництво. На ринку може з'явитися новий сильний конкурент, який значно ускладнить організації реалізацію її цілей. Або просто люди можуть зробити помилку при виконанні ними своїх обов'язків.

Такі непередбачені обставини  можуть змусити організацію відхилитися  від основного курсу, наміченого керівництвом спочатку. І якщо керівництво  виявиться нездатним знайти і  виправити ці відхилення від початкових планів, перш ніж організації буде завдано серйозної шкоди, досягнення цілей, можливо навіть саме виживання, буде поставлено під загрозу.  
Контроль - це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей.  
 Існують три аспекти управлінського контролю: встановлення стандартів − це точне визначення цілей, які повинні бути досягнуті в позначений відрізок часу. Воно грунтується на планах, розроблених у процесі планування. Другий аспект - це вимір того, що було в дійсності досягнуто за визначений період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо обидві ці фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації існує проблема, а й знає джерело цієї проблеми. Це знання необхідне для успішного здійснення третьої фази, а саме, - стадії, на якій вдаються до дій, якщо це необхідно, для корекції серйозних відхилень від початкового плану. Одне з можливих дій - перегляд цілей, для того щоб вони стали більш реалістичними і відповідали ситуації. Викладач, наприклад, через систему тестів, яка є способом контролю для визначення успіхів учнів у навчанні в порівнянні з встановленими нормами, побачив, що група може засвоїти більше матеріалу, ніж спочатку було визначено. У результаті він може переглянути навчальні плани, щоб забезпечити проходження більшого обсягу матеріалу.  

Висновок  
 Виділення функцій менеджменту відбувається в результаті поділу і спеціалізації праці в сфері управління. Застосовуються різні класифікації функцій управління.

Планування - Це вид управлінської  діяльності щодо встановлення цілей  та шляхів їх досягнення. Результатом  процесу планування є система  планів, що включає корпоративні, функціональні  плани, плани працівників і т. п.  
Організація − це вид управлінської діяльності з розробки структури управління, розподілу повноважень і відповідальності. Мотивація − це вид управлінської діяльності по спонуканню людини до діяльності, яка має певну цільову спрямованість. Контроль − це вид управлінської діяльності щодо забезпечення досягнення організацією своїх цілей.

Діяльність щодо виконання  функцій є процесом, що вимагає  певних витрат ресурсів і часу. Саме процесний підхід до менеджменту дозволив побачити взаємозв'язок і взаємозалежність функцій управління.  
Процес менеджменту відображає рекомендовану послідовність виконання функцій, точніше послідовність початку дій з виконання функцій, так як здійснення багатоконтурною зворотного зв'язку приводить до одночасного здійснення функцій.

Сполучними процесами  є процес комунікацій і прийняття рішень. Процес комунікацій - це процес обміну інформацією між двома і більше людьми. Завдяки комунікацій керівники (апарат управління) отримує інформацію, необхідну для прийняття рішень, і доводить прийняті рішення до працівників підприємства. Якщо комунікації на підприємстві налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими.

Процес прийняття рішень − це вибір альтернативи.  
У процесі виконання функцій управління менеджерам доводиться приймати велику кількість рішень: при плануванні: постановка цілей, визначення необхідних ресурсів, вибір способів досягнення цілей і завдань; при здійсненні функції організовиванія: структура виробництва, структура управління, організація виробничого процесу, допоміжних служб та обслуговуючого виробництва, організація праці робітників і фахівців.

Те, що відбувається сьогодні в теорії та практиці управління, називають "тихою управлінською революцією". Її початок збігся зі вступом розвинутого  суспільства в інформаційну стадію. На зміну старому, традиційному напряму в менеджменті приходить напрямок (неформальне, засноване на лідерстві), яке прийнято характеризувати як обновленського, емпіричне або маркетингове, індивідуалістичне, інформаційне.

Список використаних джерел

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. − Львів, Видавництво «Світ», 1995. - 294с.
2. Галькевич Р.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, − 3-е изд. – М.: Гардарика, 1999. – 528с.
3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб, изд «Питер», 2000. – 612с.
4. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 267с.
5. http://www.management.com.ua/
6. http://www.prostobiz.ua/