Реформи Солона і Клісфена в афінах

 
 
 
 
 
 
 

Реферет на тему:

Реформи Солона і Клісфена в афінах 
 
 
 
 

Виконала  студентка 1 курсу

Групи ОВС-11

Вакула  Яна

Перевірив:

к.і.н.

Худолєй О.С. 
 
 
 
 
 

Черкаси 2011

План

Вступ

Реформи  Солона в Афінах

Реформи Клісфена в Афінах

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Антична  Греція,  і  особливо,  Афіни,  є  яскравим  прикладом   того,

наскільки  складний  шлях  цивілізаційного  розвитку,  як  важко   первісній

людині  позбутися майже тваринного стану  і стати частиною цивілізації.

      Клімат  і   географічне   положення   Аттики   не   сприяли   розвитку

землеробства, і тому незабаром його  витіснила  торгівля.  Здавна  люди,  що

мають достаток, що володіють землею і  мають  знатне  походження,  стояли  на

верхній сходинці соціальної ієрархії.  Люди  незнатного  походження,  що  не

мають високих прибутків не мали  і  ваги  в  суспільстві.  Але  з  розвитком

торгівлі з'явилася безліч людей, що  завдяки  тільки  своїй  заповзятливості

зуміли  нажити  собі  статок.  Вони  були  рівні   землеробській,   корінній

аристократії  за майновим критерієм, але не мали головну умову для  одержання

соціальних і  політичних  прав  -  знатне  прізвище.  Вони  стали   потужною

опозицією. Зростання  невдоволення  нової  торгової  еліти  в  сполученні  з

невдоволенням простого народу, що знаходився в кабалі в хазяїв,  погрожував

вилитися  в серйозне  зіткнення.  Виникла  необхідність  у  появі  при  владі

правителя, що не допустив би цього. І така  людина  з'явилася.  Сучасники  і

послідовники шанували Солона за розважливість,  чесність  і  справедливість.

Він провів реформу, після котрої будь-яка людина  незалежно  від  походження

могла стати власником високого статусу, підвищуючи свій майновий ценз.   
 

                         
 
 
 
 
 

1.Реформи   Солона в Афінах 

      СОЛОН (Solon) (народився близько  640 - помер близько 560 р. до н.е.) -

грецький  державний  діяч  і  поет.  Зіграв  важливу  роль  під  час  довгої

війни Афін із Мегарою  за  острів  Саламін,  закликаючи  співвітчизників  до

боротьби  в знаменитій елегії, із якої нам  відомо  декілька  віршів.  Близько

594 р.  до н.е. був обраний архонтом  і  посередником,  завданням   якого  було

вирішення важкої політичної і господарської  ситуації в Аттиці. Солон  провів

ряд господарських  реформ,  серед  яких:  скасування  боргів,  що  лежали  на

селянських  господарствах, і рабства за борги,  грошова  реформа,  уніфікація

мір і ваг,  одержання афінського  громадянства  осілими тут чужоземцями,

ремісниками  і  купцями.  Ці  реформи  оздоровили  сільське  господарство  і

заклали основи розвитку ремесла і  торгівлі.  За  основу  політичних  реформ

Солон прийняв поділ населення, що уже існував, на чотири класи за  майновою

ознакою. У такий спосіб він знищив привілею по праву  народження,  а  статок

громадянина поставив у залежність від його участі в справах  держави.  Солон

обмежив повноваження аристократичної  ради  Ареопагу  на  користь  народного

зібрання і Ради  Чотирьохсот,  що  вибирається  родовими  філами.  Він  увів

народний  суд  (heliaia),  пом'якшив  Драконові  (за  деякими  джерелами   -

Драконтови) закони. Після проведення реформ Солон залишив  посаду  і  виїхав

із країни. Він здійснив подорож на Кіпр, у Єгипет і Малу Азію.

Зміст реформ Солона. Належачи до тієї групи землевласників, джерелом існування  якої  були торгові операції, Солон не був зацікавлений у руйнуванні селянства, але,  як аристократ, він був не схильний позбавляти  знать  її  першості  в  державі. Тому він пішов на хитрість.

      Солон  обіцяв  “незаможним   розподіл  землі,   а   людям   багатим   -

забезпечення  боргових  зобов'язань”.  Але  він  і  не  подумав  задовольнити

вимоги  народу,  що  бунтує,   цілком.   Народних   вождів,   що   вимагають

перерозподілу, він назвав “такими, що вийшли на грабіж” і  говорив,  що  він

не може  “...рідних  дати  худим  і  шляхетним  частку  рівну  мати”.  Своїм

завданням Солон бачив не задоволення вимог  ворогуючих боків,  а відновлення

належного порядку в державі.

      Солону доводилося лавірувати  між обома боками.  Сам він  говорив,  що

йому  доводилося “вертітися немов вовку  серед зграї псів”.

      У  першу  чергу  Солон  зробив  так  звану   сисахфію   (буквально   -

“струшування  тягаря”). Признавалися  недійсними  всі  процентні  борги.  Так

само  стали вважатися незаконними  захоплення селянської  землі  під  виглядом

застави і скинулися заставні стовпи, що стояли на селянських  ділянках.  Всі

ті, хто  потрапив у боргову кабалу були звільнені  й одержали   свої  ділянки.

Відомо, що  Солон  навіть  розшукував  селян,  що  потрапили  в  рабство  за

кордоном, і викуповував їх за державний рахунок.  З  цього моменту боргове

рабство в Афінах скасовувалося. Сисахфія була визнана  Аристотелем  найбільш

демократичним заходом. Зміст її сам Солон пояснював так:  “Буде тоді  лише

народ усього краще йти за вождями, коли не живе  у  вузді,  не  пригноблений

вище  сил”.

      Зміни, зроблені  Солоном,  виявилися   революційними.  Селянська  земля

фактично  належала землевласникам - аристократам, а самі  селяни  позбавилися

свободи, так що Солон зламав  сформовані  соціальні  відносини,  після  його

реформ  уся структура афінського суспільства  стала іншою.

      Солон  вжив  заходів  і   в  інтересах торгово-ремісничого населення.

Звільнення  селян  без  грошей  і  інвентарю  сприяло  одержанню  власниками

майстерень  дешевих робочих  рук.  Великим  морським  крамарям  було  вигідно

залучення в Афіни як  можна  більшого  числа  фахівців  -  ремісників  через

величезний  попит на афінський товар. У їх же інтересах особам,  вигнаним  із

рідних держав, дозволено було селитися в Афінах  і  одержувати  громадянські

права.  Крім  того,  особам,  що  вирішили   назавжди   зі   своєю   родиною

переселитися  в Афіни для заняття ремеслом, також  були  надані  громадянські

права. Звичайно, ці заходи викликали величезний приплив населення,  і  Афіни

швидко  перетворилися в державу з  добре розвинутими торговими і ремісничими

прошарками, а також торговими відносишенами.

      Солон видав також закон, за яким батьки,  що  не  навчили свого сина

ремеслу, не мали права вимагати його підтримки в  старості.  Ця  міра  також

повинна була збільшити число ремісників.

      І, нарешті, заборона вивозу  хліба з Афін,  викликала   падіння  цін  на

нього, що було, звичайно, дуже невигідно заможним селянам і  аристократам  -

землевласникам, але зате було вигідно крамарям і  ремісникам.

      Як видно з цих заходів, Солон  дійсно став  “першим  простатом народу”

(так  говорив про нього Аристотель). Він багато чого  зробив  для того,  щоб

полегшити його положення, але  не  залишив  без  уваги  і  торгово-ремісничі

шари.

      З  розвитком Афін  як  морської  торгової  держави старий   розподіл

суспільства на евпатридів, геоморів і деміургів став  гальмувати  розвиток

економіки.  У  людей,  що  належали  до  нижчих  класів,  не  було   стимулу

нарощувати  свій добробут, тому що це  нічого  в  їх  правах  не  змінило  б.

Багатий, він залишався незнатним і  безправним. Люди процвітаючі,  але,  такі

що не мають знатного походження, часто  ставали жертвами сваволі з боку  менш

заможних, але більш високого соціального статусу.  При  пануючій  соціальній

структурі неможлива була вільна конкуренція,  а  значить  і  ринкова  модель

розвитку  економіки.

      Тому далекоглядний Солон “на   підставі  оцінки  майна  ввів  поділ  на

чотири  розряди,  що  існували  і  раніш:   пентакосиомедімнів,   вершників,

зевгітів  і фетів. Всі  взагалі  посади  він  дав  виконувати  громадянам  із

пентакосиомедімнів, вершників і зевгітів...  Кожному розряду дав посаду

відповідну  до розміру майнової оцінки, а тим, що належать до  розряду  фетів

дав участь тільки в Народних зборах і судах”.

      Розподіл населення за майновим  цензом був дуже важливим  для   розвитку

ринкових  відносин. Тепер будь-яка  людина  незалежно від походження  могла

підвищувати свій  соціальний  статус,  підвищуючи  рівень  свого  добробуту.

Відповідно  афіняни одержали потужний стимул для  більш якісної й об'ємної

роботи. Вільна конкуренція призвела до більш інтенсивного  товарно-грошового

обороту, що підвищило не тільки рівень життя окремих громадян, але і  рівень

добробуту держави в цілому.

      Таким чином,  Солон,  перебуваючи   при  владі,  врятував  державу від

кривавого перевороту. Він задовольнив мінімум  вимог  ворогуючих  таборів.  І

хоча  прийшлося йому пуститися на  обман  обох  сторін,  безперечно,  головна

заслуга  Солона  перед  батьківщиною  в  тому,   що   він   дав   можливість

економічного  зростання Афінам, дозволивши розвиватися  ринку.  
 

2.Реформи Клісфена

      Прийшовши  до  влади,  Клісфен,  насамперед,  знищив  останні   залишки

родового  розділу. При Солоні цивільне населення  ділилося  на  родові  філи,

фратрії і роди, очолювані аристократією. При Пісістраті  вплив  аристократії

зменшився, але переворот 510  року  показав,  що  сили  в  неї  ще  є.  Тому

Клісфен, насамперед,  покінчив  із  родовими  об'єднаннями.  Однак,  він  не

схильний  був до змін в області релігії, і цілком зберіг  релігійне  значення

філ і фратрій,  але позбавив  їх  усякого значення  в державній системі.

Замість чотирьох старих філ він розділив Аттику на  десять  нових немов би

перемішавши  все  населення,  і  принцип  розподілу   став   територіальним.

Оскільки  старі роди були особливо сильні в місцях  знаходження  садиб  їхніх

представників, Клісфен включив у кожну філу по одній третині (“триттії”)  із

різних місць Аттики: з Афін, із внутрішньої рівнини Месогеї і з  прибережної

смуги.  У  кожній  філі  було  приблизно  однакове  число  мешканців.   Філи

розподілялися на деми  (окремі  селища),  що  стали  тепер  адміністративною

одиницею. Іноді в дем входило  декілька  селищ,  так,  наприклад,  в  Афінах

кожний  квартал міста був  дем.  Кожний  дем  мав  своє  самоврядування,  вів

список  проживаючих у ньому громадян. Головою  дема  був  демарх  -  головний

скарбник, що мав поліцейські функції і  стягував  податки.  У  кожному  демі

пропорційно числу мешканців за  особливим розкладом вибиралися  по  жеребу

кандидати в Раду п'ятисот (вищий законопідготовчий орган держави).

      Таким чином, із родовими привілеями  було покінчено назавжди. Громадяни

офіційно  іменувалися вже не  по  по-батькові,  а  по  дему.  Клісфен  цілком

зберіг  майнові привілеї, на  вищі  посади  могли обиратися лише  громадяни

трьох  перших  розрядів,  що  досягли тридцятьох   років,   незалежно   від

походження.

      Пісістратиди всі ще  не  втрачали  надії  повернути  собі  владу,  тим

більше, що  їх  підтримувала  Спарта,  та  й  в  Афінах  було  чимало  їхніх

прихильників. Щоб попередити можливість повернення до тиранії, Клісфен  ввів

остракізм (черепкування). У Народних зборах ставилося  питання:  чи  потрібно

подавати  черепки. Якщо так,  то  збиралися  особливі  народні  зібрання  для

черепкування  під головуванням рад дев'яти архонтів і пританів  (не  менше  6

000 громадянин). Кожний писав на черепку ім'я того суспільного діяча,  якого

він вважав небезпечним  для  спокою  держави.  Той,  хто  отримав  більшість

голосів підлягав  вигнанню  на  десять  років,  після  закінчення  яких  міг

повернутися додому. Причому вигнання не тягло  ніякої ганьби, майно  вигнанця

залишалося   його   власністю,   він   продовжував    користуватися    всіма

громадянськими  правами.  Цей  захід  був  досить  ефективним,  завдяки  йому

багато  противників і Клісфена, і наступних  правителів  були  віддалені  від

держави і не заважали проведенню перетворень. 
 
 

                                  
 
 
 
 
 

Висновки

      До VI століття до н.е. в Афінах  складалася вкрай напружена обстановка.

Розвиток  товарно-грошових  відносин  призвів  до   подальшого   соціального

розшарування  вільного  населення.  У  середовищі  вільних   виникає   цілий

комплекс  протиріч - між  багатими  і збіднілими  евпатридами,  які все ще

утримують владу, і багачами з  землевласників,  крамарів  і ремісників,  що

прагнуть  до влади  і  використовують  невдоволення  бідноти  і  середніх  та

дрібних власників. Ці протиріччя кристалізувалися як протиріччя між  багатою

родовою аристократією і народом (демосом), очолюваним багачами.

      Для пом'якшення  цих  протиріч  і  зімкнення  усіх  вільних у єдиний

панівний  клас були потрібні  глибокі  соціальні  і  політичні  перетворення.

Започаткував  їх Солон, обраний архонтом у 594 році до  н.е.  Головною  метою

реформ  Солона  було  примирення  інтересів  різних  ворогуючих   угруповань

вільних. Тому вони носили компромісний, половинчастий характер.

      Реформи Солона  з'явилися   важливим  етапом   в  утворенні   держави  в

Афінах, і їхні результати можна порівняти  з політичною революцією.

      Але  компромісний   характер  реформ  перешкоджав  вирішенню   гострих

протиріч.  Реформи  викликали  невдоволення  родової   аристократії   і   не

задовольнили  цілком демос. Боротьба між ними продовжувалася  і  призвела  до

встановлення  тиранії Пісістрата, а  потім  його  синів  (560-  527  роки  до

н.е.), що закріпили успіхи   демосу в  боротьбі з  аристократією  й  зміцнили

політичний  устрій, створений Солоном. Пісістрат полегшив  положення  дрібних

землевласників, надавши їм кредит.  Великий  розмах  будівництва  суспільних

споруджень  давав засоби існування бідноті.

      Таким чином, Клісфен міцно  закріпив порядок, початок якому поклав  ще

Солон. Тому  до приходу до влади Клісфена селянство не знаходилося в тяжкому  положенні,  а крамарі бідували в наданні їм більшої свободи. Тому Клісфен  і  віддавав  їм усі сили.

      Реформи Клісфена завершили довготривалий  процесс становлення держави  в

Древніх Афінах.

                       Список використаної літератури 
 

1. Лурье  С.Я.  История Греции: курс лекций, С-Пб., 1993.

2. Виппер  Р.Ю.  Лекции по истории Греции, Ростов-на-Дону, 1995.

3. Виппер  Р.Ю и Васильев А.А.  История древнего мира, М., 1994.

4. Андре  Боннар  Греческая цивилизация,  М., 1993.

5. Колобова  К.М.  Очерки истории Древней  Греции, Л., 1958.

6. Фролов  Э.Д.  Рождение греческого полиса, Л., 1988.

7. История  Древней Греции под ред. Авдиева  Н.В., М., 1972.

8. История  государства и права  зарубежных  стран  под  ред.  Галанзы   В.А.,

   М., 1963.

9. История  древнего мира под ред. Дьяконова  Б.Н., М., 1982.

10. Древняя  Греция под ред. Струве В.В., М., 1965.

11. Кечекьян  С.Ф. Государство и право Древней  Греции, М., 1963.

12.  Хрестоматия   по  всеобщей  истории  государства   и  права,   под   ред.

   Чернеловского Д.П., М., 1994.

13. Андреев  В.Ю.   Греческий полис, М.,1976.

14. Яйленко  В.П.  Греческая колонизация VII-III в. до н.э., М., 1982.

15. Покровский  М.М.  Этюды по афинской политии Аристотеля, М., 1893.

16. Плутарх   Избранные жизнеописания, М., 1961.

17. Аристотель  Афинская полития, М., 1937.

18. Виппер  Р.Ю.  История Греции в классическую  эпоху, М., 1918.