Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Реформування кримінальної юстиції

Вступ

Процес побудови правової держави, розвиток демократичних засад мають бути пов’язані з переглядом чинних і введенням нових правових норм. Нині, коли процес правотворчої діяльності в Україні набуває швидкого розвитку, спостерігаються позитивні тенденції у приведенні правової системи України у відповідність із міжнародними стандартами.

Особливо актуальним стає питання вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та ретельного реформування системи органів досудового слідства, що є неминучим, оскільки викликано вимогами Конституції України. Мабуть, найпершою серед країн СНД це питання на законодавчому рівні закріпила у своїй Конституції Україна, в якій передбачено створення єдиної системи досудового слідства.

Характеристика загальних умов реформування органів досудового слідства

Проблеми реформування законодавства щодо системи органів досудового слідства

Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратуру не наділено правом проводити досудове слідство, але п. 9 її Перехідних положень передбачає, що прокуратура відповідно до чинних законів продовжує виконувати функцію досудового слідства – до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Зазначимо, що прокуратура України – не єдиний правоохоронний орган, що має у своїй структурі слідчі підрозділи. Такі ж підрозділи є в органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, податковій міліції.

Необхідність реформування органів досудового слідства в системі органів кримінального судочинства обумовлена також і тим, що саме від ефективності діяльності цих органів залежить кінцевий результат протидії злочинності, безпека громадян та держави.

Таким чином, на сьогодні система органів досудового слідства України є різноманітною і складається з багатьох слідчих підрозділів, що створені в різних за своїм призначенням правоохоронних органах держави. І якщо відокремлення слідства від прокуратури чітко регламентоване вимогами Конституції Україні, то виокремлення слідчих підрозділів інших правоохоронних органів в єдину систему цілком логічно випливає з вимог Конституції України.

Закріплюючи відповідні положення в Основному Законі держави, законодавець, на нашу думку, виходив з того, що:

зосередження в одному органі (прокуратурі) функцій провадження слідства і функцій контролю за слідством є недоцільним;

створення єдиної системи органів досудового слідства сприятиме процесуальній незалежності слідчих, що позитивно відіб’ється на повноті, всебічності та об’єктивності розслідування кримінальних справ;

створиться чітке розмежування оперативно-розшукової і процесуальної діяльності (адже не існуватиме органу, який поєднуватиме в собі ці дві функції, як, наприклад, міліція);

позбавлення прокуратури функції досудового слідства дасть їй змогу чіткіше здійснювати нагляд за законністю під час розслідування кримінальних справ;

створення єдиного органу досудового слідства має підвищити його економічну забезпеченість та певним чином позбавити суперечок, що виникають між правоохоронними органами.

Аналізуючи практичну діяльність органів досудового слідства, можна дійти висновку, що серед слідчих підрозділів різних правоохоронних органів (навіть одного правоохоронного органу) не існує чіткої взаємодії, допомоги та узгодженості в діяльності. Постійні суперечки між міліцією і прокуратурою є загальновідомими. Причинами таких явищ можна сміливо назвати невдале визначення підслідності кримінальних справ, перевантаження слідчих, боротьбу за статистичні показники, роздрібнення слідчих підрозділів між окремими відомствами. Все це породжує багато негативних явищ.

Такий стан не є нормальним, а тому об’єднання слідчих працівників різних відомств в одну загальну структуру певним чином має позбавити досудове слідство цих недоліків. Разом із тим наявність органів контролю (прокуратура, суд) підвищить якість нагляду за законністю під час розслідування кримінальних справ.

Сьогодні реформуванню системи органів досудового слідства заважає відсутність необхідної законодавчої бази та концептуальних програм реформування таких органів. Дотепер не прийнятий новий Кримінально-процесуальний кодекс України, а проект Закону України „Про органи досудового слідства” загубився в кулуарах Верховної Ради України. Потрібна координація і узгодженість.

Спробу першого кроку в цьому напрямку вже зроблено. Нею сміливо можна назвати проект Закону України „Про статус слідчих”, внесений народним депутатом України С. Ківаловим. Даним законопроектом пропонувалося визначити правовий статус слідчих з метою створення та забезпечення належних умов і гарантій їх діяльності під час провадження досудового слідства. Процесуальне становище слідчого як особи, що уповноважена на провадження досудового слідства у кримінальних справах, потребує створення відповідних гарантій процесуальної незалежності, а тому автори проекту, стурбовані нинішнім станом, що склався у слідчих підрозділах, спробували вирішити це питання на законодавчому рівні.

До позитивних рис проекту слід віднести:

заборону залучати слідчого до видів правоохоронної діяльності, що не пов’язані з розслідуванням кримінальних справ, які знаходяться у нього в провадженні;

надання слідчому спеціального статусу та встановлення особливого порядку притягнення його до кримінальної відповідальності, проведення щодо слідчого обшуків, оглядів та інших слідчих дій і оперативно –розшукових заходів;

встановлення спеціального порядку відбору для призначення на посаду слідчого (наявність вищої юридичної освіти, стажу роботи, складання кваліфікаційного іспиту);

розширення кола повноважень слідчого;

встановлення адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог слідчого або за образу його;

підвищення рівня заробітної плати та пенсійного забезпечення.

На жаль, проект не позбавлений суттєвих недоліків. Так, багато норм проекту містять положення, які є предметом регулювання Кримінально –процесуального кодексу України, не враховано належність слідчих до різних правоохоронних органів, не визначено норми навантаження слідчих, деякі положення проектів суперечать чинному законодавству та не узгоджуються між собою.

Але незважаючи на всі недоліки, проект безумовно можна назвати першою ластівкою на шляху реформування, що є позитивним і має сприяти активізації законодавчої діяльності в цьому напрямі. У 2005р. цей проект був розглянутий Вереховною радою України, але на жаль президент України В.Ющенко післі ознайомлення з законом повернув його до Парламенту Закон України "Про статус слідчих" як такий, що не відповідає вимогам Конституції України, не узгоджується з чинним законодавством та вносить до нього дисонанс.

Глава держави зазначив, що під час прийняття Закону у новій редакції 17 листопада 2005р. під час другого повторного розгляду Верховна Рада практично проігнорувала пропозиції Президента. Як зазначив президент "З прийняттям Закону знову запроваджується подвійне регулювання одних і тих самих правовідносин різними законодавчими актами, які мають однакову юридичну силу. Це може спричинити неоднакове застосування норм права і порушення прав людини", - переконаний Віктор Ющенко.

Вказаний проект Закону України "Про статус слідчих" до теперішнього часу не розлянуто. Потрібна координація і узгодженість щодо можливості його розгляду.

Спробу кардинально реформувати систему досудового слідства було зроблено в проекті Закону України “Про Національне бюро розслідувань України”, декілька варіантів якого було внесено на розгляд парламенту. Усі проекти були спрямовані на створення єдиного слідчого органу і пристосування його до реалій нашої країни. Поряд з іншими суб’єктами законодавчої ініціативи один із проектів було внесено на розгляд Верховної Ради України і Президентом України. На жаль, внесені проекти не містили чітких і однозначних положень щодо мети створення НБР, його правового статусу, підслідності, підпорядкованості, порядку призначення керівника цього органу тощо, окремі їх положення не відповідали деяким нормам Конституції України та не узгоджувалися з низкою законодавчих актів, а також були внутрішньо суперечливими і потребували редакційного вдосконалення.

Найголовнішим недоліком поданих законопроектів була ідея створення НБР на базі спеціальних підрозділів МВС і СБУ, які за визнанням самих же суб’єктів законодавчої ініціативи не стали перешкодою на шляху поширення корупції.

Проте не можна не зупинитися й на негативних моментах такого об’єднання. Останнім часом деякі науковці і практичні працівники наголошують, що віддалення слідчих підрозділів від оперативних навряд чи позитивно вплине на розслідування кримінальних справ (будемо сподіватися, що в майбутньому таке віддалення матиме лише формальний характер).

Як вже, вказувалося раніше, необхідність розгляду питання щодо реформування системи слідчих органів держави, перш за все, зумовлена вимогами Конституції України. Зокрема, пунктом 9 Перехідних положень Основного Закону держави визначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи органів досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Для реалізації зазначених положень Конституції Указом Президента України від 17 серпня 2010 року № 820 створено робочу групу, основним завданням якої є підготовка узгоджених пропозицій щодо реформування кримінального судочинства, належного гарантування додержання конституційних прав громадян та впровадження загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів у цій сфері, забезпечення виконання зобов'язань України перед Радою Європи.

Проблема реформування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (далі – ОВС) України не нова, оскільки полеміка з цього питання триває уже багато років, а нині, як уже відзначалося, обумовлена вимогами Конституції України, прийнятої ще в 1996 році.

Норми Конституції України наповнені гуманістичними принципами щодо гарантій забезпечення демократичного кримінального судочинства, яке повинно захищати права і свободи громадян нашої держави. Вони вже й сьогодні як норми прямої дії відчутно позитивно впливають на практику роботи правоохоронних органів і стимулюють законодавчий процес.

У зв’язку з цим нині особливої актуальності набуває питання подальшої демократизації досудового слідства, яке займає особливе місце у процесі судочинства, адже всебічність, повнота й об’єктивність досудового слідства поряд з іншими процесуальними принципами є не тільки основою гарантії правильного вирішення кримінальної справи у суді, а й забезпечують непорушність гарантованих Конституцією прав учасників кримінального процесу.

А для цього ми повинні вибудувати таку систему досудового слідства, яка також надійно забезпечуватиме процесуальну незалежність та самостійність самих слідчих, що є гарантією дотримання прав і свобод громадян.

Процесуальна незалежність та самостійність слідчого

Відповідно до вимог чинного законодавства України ніхто, окрім суду, прокурора, безпосереднього начальника слідчого підрозділу та вищих керівників слідчих управлінь (відділів), їх заступників, які діють у межах повноважень, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України, не може втрутитися в процесуальну діяльність слідчого. Останній при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій приймає самостійно і несе за них персональну відповідальність.

Процесуальна незалежність та самостійність слідчого повинна гарантуватися: установленим порядком його призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади; передбаченою законодавством процедурою досудового слідства; захистом від втручання в процесуальну діяльність слідчих інших осіб, які не мають на те повноважень; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчих; гарантіями процесуальної незалежності слідчого, включаючи заходи його правового захисту, які передбачені кримінально-процесуальним законодавством.

Проте нині діюча система підпорядкування слідчих ОВС, яка збереглася з радянських часів, не повною мірою може гарантувати незалежність і самостійність слідчих у ході розслідування злочинів. Адже органи досудового слідства на місцях знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні керівників міськрайлінорганів внутрішніх справ, які одночасно є керівниками органів дізнання. Відповідно до чинного законодавства України та функціональних обов’язків ці посадові особи не вправі втручатись в процесуальну діяльність слідчих. Разом з тим, останнім надано право встановлювати рівень грошового забезпечення, присвоювати чергові спеціальні звання тощо. Зрозуміло, що при таких обставинах слідчі підрозділи на місцях певною мірою залежать від начальників органів дізнання.

«Відсоток розкриття» став анахронізмом

Підпорядкованість слідчих підрозділів начальникам ОВС та існуючі критерії оцінки роботи ГУМВС, УМВС об’єктивно призводять до того, що ці начальники, використовуючи свої повноваження щодо організації роботи слідчих, прямо чи опосередковано намагаються впливати на проведення досудового слідства у кримінальних справах з метою будь-що покращити показники роботи самої міліції, за які вони безпосередньо відповідальні, і за рахунок втягування у таку діяльність слідчих.

Нині випадки «перекручування» реальних статистичних показників роботи ОВС, у тому числі і за рахунок неправильних статистичних даних про роботу слідчих, є непоодинокими.

Зокрема, протягом 2010 року працівниками міліції приховано від обліку понад 150 тяжких та особливо тяжких злочинів. Органами прокуратури порушено 54 кримінальні справи щодо працівників органів внутрішніх справ за порушення обліково-реєстраційної дисципліни, серед яких 40 справ за фактами безпідставного винесення постанов про відмову в порушенні кримінальних справ та 14 – за укриття заяв і повідомлень громадян про злочини (за матеріалами підрозділів внутрішньої безпеки ОВС - 43, прокуратури – 11).

З метою покращання роботи правоохоронних органів наказом МВС України від 25.05.2010 р. № 197 «Про затвердження системи оцінки діяльності органів внутрішніх справ України на основі нових критеріїв» затверджено нову систему оцінки діяльності ОВС, яка вже дала деякі позитивні результати та змогу уникати застарілої оцінки їх діяльності за відсотком розкриття злочинів.

Разом з тим нині залишається практика оцінювання роботи органів та підрозділів внутрішніх справ за динамікою окремих показників у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Подібна практика призводить до нарощування інтенсивності роботи в кінці кожного кварталу.

Громадська думка як визначальний критерій

З метою забезпечення стабільної діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ протягом звітного періоду, об’єктивного оцінювання та контролю результатів роботи, виявлення негативних тенденцій з урахуванням реального навантаження та криміногенної ситуації, ужиття невідкладних заходів для стабілізації та покращання оперативної обстановки МВС розроблено нову систему аналізу стану злочинності в державі, яку затверджено наказом МВС від 20.01.2011 р. № 17.

Передбачається, що стан злочинності визначатиметься шляхом розрахунку середньомісячних результатів роботи за визначений період без порівняння з аналогічними показниками минулого року та відстеження за цими результатами позитивних або негативних тенденцій у роботі міліції.

МВС України розроблено також нову систему аналізу стану злочинності в державі. Вона повинна забезпечити стабільність у діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ протягом звітного періоду, об’єктивне оцінювання та контроль результатів роботи, виявлення негативних тенденцій з урахуванням реального навантаження та криміногенної ситуації, стабілізацію та покращання оперативної обстановки.

Стан злочинності визначається шляхом розрахунку середньомісячних результатів роботи за визначений період без порівняння з аналогічними показниками минулого року та відстеження за цими результатами позитивних або негативних тенденцій у роботі міліції.

Зазначене розроблено з урахуванням зарубіжного досвіду, де визначальним критерієм в оцінці діяльності правоохоронних органів є громадська думка.

Але все це та інше все-таки не зможе гарантувати належної процесуальної незалежності слідчих, якщо слідчі підрозділи і далі перебуватимуть у прямому підпорядкуванні керівників органів дізнання.

У зв'язку з цим Головним слідчим управлінням МВС України опрацьовуються реальні шляхи створення такої системи досудового слідства, яка б повністю відповідала основним вимогам до правоохоронних органів правової держави.

Метою цієї реорганізації повинно стати забезпечення процесуальної незалежності та самостійності слідчих органів внутрішніх справ, збереження їх існуючого потенціалу, зміцнення кадрової та матеріально-технічної бази, з одночасним створенням юридичних підстав для подальшого реформування досудового слідства в системі МВС України.

Основні причини неприйняття реформи

Вважається, що першим та нині єдиним шляхом удосконалення структури слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України та приведення її до міжнародних вимог (до введення в дію законів, що будуть регулювати функціонування органів досудового слідства) є створення «вертикальної» системи їх підпорядкування.

В основі зазначеної системи повинно бути те, що керівники слідчих відділів (відділень) міськрайлінорганів підпорядковуються безпосередньо начальнику слідчого управління ГУМВС, УМВС, останній – начальнику Головного слідчого управління МВС України, який в свою чергу – лише Міністрові внутрішніх справ.

Крім цього, начальникам слідчих управлінь ГУМВС, УМВС повинно бути надано право на призначення на посади та звільнення з посад слідчих підпорядкованих підрозділів (включно до начальника відділу), присвоєння останнім спеціальних звань до підполковника включно, встановлення у межах діючих нормативно-правових актів розмірів грошового утримання.

Питання матеріально-технічного і фінансового забезпечення слідчих підрозділів до вирішення його по суті на законодавчому рівні повинно залишитись, як і раніше, за начальниками територіальних ОВС.

Одним із визначальних факторів доцільності запровадження системи «вертикального» підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України є її успішна апробація в практичній діяльності.

Зокрема, перша така спроба була здійснена на території колишнього СРСР у 1987 році, шляхом зосередження розслідування основної маси кримінальних справ у слідчому апараті МВС, виділивши його в самостійну структуру, не підлеглу республіканським та місцевим ОВС (він проводився і в одній з областей УРСР – Київській). Однак уже 14 лютого 1989 року був виданий наказ МВС СРСР про припинення експерименту без аналізу його результатів, без повідомлення причин та мотивів його припинення. Як зазначив тоді начальник Головного слідчого управління МВС СРСР В. Новиков, основними причинами неприйняття реформи слідства стало небажання начальників органів позбавитися влади над слідчим апаратом і примиритися з тим, що самостійні незалежні слідчі будуть критично перевіряти й оцінювати матеріали, зібрані оперативно-розшуковими підрозділами та дізнавачами. І це об’єктивно, адже лише за допомогою слідчих є реальний вплив на ситуацію (бо вони мають право проводити найважливіші процесуальні дії).

Наслідки експерименту

Подібний експеримент був проведений і на теренах вже незалежної України. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 295 від 26 березня 2002 року “Про проведення експерименту з апробації нової системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України” в період з 1 квітня по 31 грудня 2002 року проведений експеримент в ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим в Київській області, Донецькій та Одеській областях, на період дії якого встановлена підпорядкованість слідчих підрозділів зазначених ГУМВС, УМВС по вертикалі.

Експеримент нової системи підпорядкування слідчих підрозділів ОВС був спрямований на зміцнення процесуальної самостійності та незалежності слідчого, підвищення його ролі та відповідальності за виконання дорученої справи.

Так, вказаним наказом було змінено порядок підпорядкування слідчих працівників. При цьому керівники центральних слідчих апаратів відповідних відомств мали повноваження щодо зарахування слідчих на роботу, їх звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Перші заступники та заступники начальників центральних слідчих апаратів ГУМВС, УМВС та підпорядкованих їм підрозділів призначалися на посади та звільнялися з посад керівниками центральних слідчих апаратів за поданням відповідних керівників слідчих підрозділів. Таким чином, працівники слідчих підрозділів були виведені з підпорядкування начальників міськрайлінорганів внутрішніх справ – керівників органів дізнання, за якими залишалася лише функція організації взаємодії між слідчими та працівниками інших підрозділів міліції. Керівництво слідчими здійснювалось лише керівниками вищестоящих слідчих підрозділів.

У цілому експеримент на місцях проходив успішно і себе виправдав. Так, передача матеріалів дослідчої перевірки до слідчих підрозділів здійснювалась через секретаріат ОВС під контролем начальників органів та начальників слідчих підрозділів, що в переважній більшості позитивно позначилося на якості та повноті цих матеріалів, на

ставленні органів дізнання до дотримання строків передачі матеріалів та кримінальних справ до слідчих підрозділів.

Запровадженими організаційними та практичними заходами вдалося значно поліпшити як кількісні, так і якісні показники роботи. За вказаний період на високому рівні забезпечено дотримання конституційних прав громадян при затриманні та обранні запобіжних заходів.

Також одним із важливих моментів проведення експерименту є збільшення питомої ваги кримінальних справ, у яких закінчено розслідування. Так, питома вага закінчених справ до тих, що знаходились у провадженні, склала 43,1 %, що на майже 5 % більше, ніж у 2001 році. У Криму ефективність слідства становила 51,9 % (проти 46,5 % у 2001 р.), у Донецькій області – 40,1 % (проти 37,3 %), Київській – 46,5 % (проти 43,9 %), Одеській – 42,7 % (проти 39,2 %). Збільшилась кількість направлених справ до суду, зокрема в Криму – на 23,6 %.

Зменшено кількість справ, зупинених за всіма підставами, у тому числі в Одеській області вдвічі (з 1218 до 648). Покращено якість досудового слідства. На додаткове розслідування прокурорами і судами повернуто на 33 % справ менше, а питома вага таких справ у загальному масиві направлених до суду склала 4,3 % проти 6,6 % у 2001 році.

Управління по вертикалі

Отже, можна стверджувати, що «вертикальна» підпорядкованість слідчих підрозділів органів внутрішніх справ дозволить: забезпечити реальну процесуальну самостійність та незалежність слідчих ОВС; гарантувати дотримання прав і свобод, законних інтересів громадянина під час проведення досудового слідства. Підвищити рівень довіри населення до органів внутрішніх справ; покращити взаємодію слідчих та працівників органу дізнання у розкритті та розслідуванні злочинів, в першу чергу, завдяки незалежності слідчих при прийнятті процесуальних рішень, створення спільних слідчо-оперативних груп, забезпечення виконання в повному обсязі спільних, узгоджених планів оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, доручень слідчого тощо; значно покращити якість досудового слідства та інші результати роботи слідчих у боротьбі зі злочинністю; зміцнити професійне ядро слідчого апарату МВС України, зупинити відтік досвідчених кадрів; унеможливити будь-які прояви посадових осіб місцевих органів влади та самоуправління вплинути на розслідування кримінальних справ, що на сьогодні є одним із актуальних питань з урахуванням заходів, які вживаються правоохоронними та іншими органами щодо протидії корупції; приблизити систему управління слідчих підрозділів органів внутрішніх справ до міжнародних стандартів та стати визначальним фактором для подальшого реформування досудового слідства.

Зважаючи на позитивний досвід у започаткуванні нової системи підпорядкування, Міністерством внутрішніх справ України активно опрацьовується питання щодо чергового проведення вже в найближчий час експерименту з апробації нової системи підпорядкування та управління органами досудового слідства ОВС – по вертикалі. На відміну від попередніх експериментів, цього разу до його участі приєднаються слідчі підрозділи ОВС всієї держави, що надасть можливість більш реально вибудувати централізовану систему слідчого апарату і зробити об’єктивний висновок про необхідність узаконення такої системи. Адже деякі «противники реформи» зазначали, що прийняти остаточне рішення про організацію роботи слідчих підрозділів на прикладі лише 4 регіонів держави неможливо. Частково з ними, можливо, й можна погодитися, адже

недостатність об’єктів для апробації може мати й деякі похибки. Окрім того, при проведенні експериментів не були задіяні слідчі підрозділи ОВС західних регіонів держави, які мають свою специфіку в оперативній обстановці, ментальності населення тощо.

Заради збереження потенціалу слідчих

З цією метою, відповідно до наказу МВС від 15.06.2011 № 336 „Про проведення експерименту щодо апробації вертикальної системи підпорядкування слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України”, подібний експеримент запроваджено на всій території держави, який триває з 01.07.2011 р. до 31.06.2011 р. Перші результати експерименту дають підстави стверджувати про його ефективність вже сьогодні.

Враховуючи зазначене, а також з метою повного усунення практики втручання органу дізнання (керівника міськрайліноргану внутрішніх справ) в організаційну та процесуальну діяльність слідчих і керівників слідчих підрозділів визнано, що другим етапом реформування слідчих підрозділів повинно бути створення Слідчого комітету МВС України на зразок слідчих комітетів, які функціонують у Російській Федерації та Республіці Казахстан, як найоптимальнішого кроку у завершенні реформування.

За такого реформування буде збережено існуючий потенціал слідчих підрозділів ОВС України, їх кадрове та матеріально-технічне забезпечення. У той же час буде не тільки усунено втручання органу дізнання в процесуальну діяльність слідчих та керівників слідчих підрозділів, а й суттєво покращиться взаємодія слідчих з підрозділами дізнання у розкритті й розслідувані злочинів, оскільки існуватиме паритетний баланс взаємовпливу цих служб відповідно до їхніх повноважень.

Реалізація всіх зазначених пропозицій не буде потребувати додаткового фінансування, оскільки нею передбачається лише структурна та організаційна перебудова вже існуючих слідчих підрозділів в системі органів внутрішніх справ України у межах затвердженої загальної чисельності МВС України.

Реформування кримінальної юстиції 📙 Реферат → 🆔 237759