Религиозный туризм. 5

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                     2

1.РЕСУРСНА БАЗА  РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ          3

2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ

В УКРАЇНІ                                                                                               8

ВИСНОВОК                                                                                            12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                      13

Вступ

Туризм займає важливе  місце в економіці України. Адже туризм – це своєрідна візитна  картка країни, що знайомить широку громадськість з економічним  станом держави, розвитком національної культури, історією, традиціями та духовним потенціалом нації.

Рубіж тисячоліть став для  української культури історичним, так  як вона здобула можливість реалізувати  своє право на присутність у європейському  культурному просторі завдяки своїм  оригінальним культурним цінностям. Значною  мірою це досягається засобами туризму.

Туризм в Україні являє  собою досить розгалужену систему, одним із структурних елементів  якої є релігійний туризм.

Релігія – це феномен  духовного життя, світоглядна основа, що відбивається в ідеалах, уявленнях, морально-етичних нормах та інших  формах опредмечування історичного досвіду людства, які виконують регулятивну роль у життєдіяльності людини, формують її ставлення до навколишнього світу, спрямовують соціальну активність і поведінку. Тому незаперечною є роль релігійних уявлень у формуванні будь-якої національної культури.

Релігійний туризм екскурсійної пізнавальної спрямованості припускає  відвідини релігійних центрів, в  яких туристи можуть побачити релігійні  об'єкти, – культові пам'ятники, що є  діючими, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь в хресних ходах, медитаціях і інших релігійних заходах. Релігійний туризм також тісно взаємопов'язаний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Учені відвідують центри існуючих релігій, країни і регіони з багатими релігійними  традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристичних  поїздок. Учених цікавить релігійна  спадщина – рукописи, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і зниклих релігій і  багато іншого.

Метою роботи є всебічне дослідження маршрутів релігійного туризму України.

Для реалізації мети автор  ставить перед собою наступні завдання:

- дати визначення поняття  релігійного туризму;

- дослідити зародження  та розвиток подорожей з релігійною  метою;

- дати характеристику  ресурсної бази релігійного туризму  в світі та конкретно в Україні;

- розглянути перспективи  розвитку релігійного туризму  в країні;

1.Ресурсна база релігійного туризму в Україні

Традиційно релігійні  пам’ятники використовувались лише як екскурсійні об’єкти. Зараз відвідування культових споруд набувають риси паломництва. При цьому, значно розширився круг об’єктів релігійного паломництва. До матеріальних ресурсів релігійного  туризму увійшли не лише культові споруди, але й святі джерела, дерева, скелі, тобто об’єкти природничого походження.

Україна має унікальні  передумови щодо розвитку релігійного  туризму як екскурсійного, так і  паломницького напрямів. Це зумовлено  багатою історією розвитку християнства на території країни.

Одну з найвизначніших ролей у розвитку релігійного  туризму в Україні відіграє Свято-Успенська Києво-Печерьська Лавра, яка є національною святинею українського народу. У 2001 р. в Україні відбулося урочисте відзначення її 950-річчя. Києво-Печерський монастир стає центром паломництва з кінця ХІ ст. Цьому передували канонізація Феодосія, княгині Ольги, Антонія Печерського та інших преподобних Печерського монастиря. Головним храмом Лаври з найдавніших часів був Успенський собор, в якому зберігалась найголовніша його святиня – чудотворна ікона Успіння Божої Матері, що знаходилась над царськими воротами головного престолу. Її було принесено в Київ ще в 1073 р. грецькими майстрами. У храмі також знаходились мощі святителя Михайла, першого митрополита Київського, гробниця з частками мощів всіх преподобних печерських, гробниці преподобного Феодосія, срібна рака з главою св. Рівноапостольного князя Володимира, ікони з мощами помісних та загально славних святих. Наявність зазначених святинь, подвижницька діяльність духовних провідників Лаври, високий духовний та інтелектуальний рівень ченців – все це зробило Києво-Печерську лавру осередком духовності і центром тяжіння до неї православних віруючих з усіх кінців Київської Русі.

Після монголо-татарської навали паломництво взагалі припинилося  і почало відновлюватись лише з XIV ст., після відкриття мощів у печерах. З відбудовою головних святинь Києва: Успенського, Софійського, Михайлівського соборів, Десятинної церкви, спорудженням нових храмів паломницький потік  до Лаври зростає. Стабілізація відносин між Польщею і Росією, відродження  Києво-Печерської лаври канонізація  Петром Могилою Печерських подвижників  сприяли тому, що Київ у другій половині XVII ст. став духовним центром, другим Єрусалимом не лише для України, а й усього християнського православного світу.

Києво-Печерська лавра, яка  відігравала величезну роль в  історії України в поширенні  серед народу духовності, християнської  моралі, культури, освіти, прискорила також розвиток мандрівництва, який здійснювався у двох напрямах – на Схід, до Святої землі і з усього православного світу до Києва і його знаменитого монастиря – Києво-Печерської лаври.

Саме Лавра, яка у ХІХ  ст. щороку приймала десятки тисяч  богомольців-прочан, виробила досить розгалужену  систему їх обслуговування, до якої долучилися і підприємницькі заклади, що нагадувало початок формування в  Україні одного з видів туризму  – релігійного.

Також значний потенціал  для розвитку такої специфічної  галузі бізнесу як релігійний туризм містить Житомирщина. На території  області знаходяться визначні пам’ятки історії та культури – це Овруцький  Св. Василівський храм (окремим фрагментам стін храму нараховується понад 900 років), римо-католицький монастир Кармелітів Босих у м. Бердичеві вважається неперевершеним архітектурним ансамблем на теренах всієї України, Чоповицький православний монастир відомий своїм чудодійним джерелом далеко на межами області, є місцем паломництва віруючих з усієї України.

На Тернопільщині релігійний туризм – окремий потужний напрямок. На нашій планеті не так багато місць, де кілька разів являлася Матір  Божа. Відвідання двох святинь світового  значення в Почаєві і Зарваниці подія непересічна як для паломника, так і просто мандрівника.

У духовному центрі української  греко-католицької церкви – Зарваниці після часу заборон тільки недавно відновилися храми, будуються нові, без перебільшення, шедеври церковного мистецтва. Один з них – собор Зарваницької Божої Матері, котра вперше явилася тут 1240 року. У Почаївській лаврі все лишилося, як колись, – специфіка православної віри зберегла її устрій, а територія й донині має виразний оборонний характер – у сонячну днину величний і охайний золотокупольний комплекс можна бачити за багато кілометрів.

Івано-Франківська область  також відома багатою сакральною і духовною спадщиною. Територію  області здавна населяли народи з  різним релігійним віросповіданням. Збережені  церкви, костьоли, синагоги, монастирі  та скити є окрасою області  та передумовою для розвитку релігійного  та паломницького туризму.

На сьогодні в області  нараховується 50 дерев'яних церков, які  охороняються державою. Найдавніші з  них — Благовіщенська церква (1587 рік) у місті Коломия, Успенська  церква (1623 рік) в селі Пістинь Косівського району, Різдва Богородиці (1678 рік) у селищі Ворохта на Яремчанщині. А в селі Росільна Богородчанського району знаходиться дерев'яна церковця, зведена без жодного цвяха.

Найяскравішим зразком дерев'яного  будівництва є церква Святого  Духа з укріпленнями в місті Рогатин (1676 рік). Іконостас Святодухівської церкви, створений у 1650 році, вважається перлиною українського малярства.

Знаковими об'єктами для  розвитку релігійного туризму є:

• Манявський скит, пам'ятка архітектури XVII ст., поблизу с. Манява Богородчанського району. Заснований у 1606 р. Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського монастиря. Скит Манявський – аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Зараз це відреставрований ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами і бійницями – вдалий синтез гірського рельєфу і фортифікаційних забудов.

• Гошівський монастир отців Василіян і церква Преображення Господнього на Ясній Горі у с. Гошеві Долинського району, заснований у 1570 році. Є місцем паломництва християн з різних країн світу, які йдуть сюди, щоб помолитися чудотворній іконі Божої Матері;

• Монастир XVII ст. у с. Погоня (Тисменицький район);

• Караїмський цвинтар  у Галицькому районі;

• Приміщення Музею народного  мистецтва і побуту Гуцульщини у  м. Косів.

Крим також має унікальні  передумови щодо розвитку релігійного  туризму як екскурсійного, так і  паломницького напрямів. Це зумовлено  унікальною для України конфесійною  мозаїчністю півострова. За матеріалами  Комітету по справам релігії АРК, на початок 2002 року в Криму було офіційно зареєстровано 48 конфесій.

Сьогодні загальна кількість  християнських культових споруд в Криму, включаючи монастирі, печерні  міста та храми, складає 404 одиниці. Серед них 93, 6% становлять православні  храми та монастирі, 4,2% – споруди  вірмено-григоріанської церкви, 2,2% –  об’єкти культу католиків, протестантів та баптистів.

Поширенню релігійного туризму  в Криму сприяє не лише потенційно високе різноманіття культових споруд християнства, але й те, що на кримському підґрунті широко розповсюджена  культура ісламу, реанімується караїмізм та нетрадиційний іудаїзм в обличчі кримчакської релігійної спільноти. На початок 2001 року забезпеченість культовими спорудами кримських мусульман становила 47,4% проти 53,0% в православному середовищі. Тобто матеріальна складова релігійності в Криму приблизно однакова у мусульман і православних християн.

Матеріальний потенціал  релігійного туризму в Криму  можна розглядати як сукупність культових  об’єктів пізнавального, паломницького  та природничо-сакрального змісту.

До об’єктів пізнавального  змісту відносяться релігійні пам’ятники антропогенного походження, що використовуються як екскурсійні. До складу таких пам’ятників  треба віднести діючі храми, які  мають історичну або архітектурну унікальність. Найбільш насичена християнськими пам’ятниками територія Севастопольської міської Ради. Тут потенційно цікавими для релігійного туризму можуть бути і античні і сучасні храмові  споруди. Наявність поблизу Севастополя  храмів античного віку пов’язана  з історією проникнення християнства в Крим, який у першому столітті н. е. був віддаленою провінцією Римської імперії. Сюди відсилалися первісні християни, які активно вели проповідницьку діяльність. Вже наприкінці першого  століття н. е., за свідоцтвом Клімента Римського, у Херсонесі налічувалося приблизно дві тисячі християн, які побудували багато храмів. Деякі з цих храмів у руйнованому вигляді збереглися до наших часів і сконцентровані на території Херсонеського заповідника.

Саме у м. Севастополі  також переважають православні  храми, яких 13. Всі вони діючі. Серед  цих храмових споруд найбільш перспективним  для релігійного туризму вважається Собор Св. Володимира, зведений в  пам’ять оборони Севастополя 1854-1855 рр. Цей храм є місцем упокоєння чотирьох адміралів: Лазарева, Корнилова, Нахімова та Істоміна. Собор є зразком російського зодчества та живопису і побудован за проектом академіка архітектури А.А. Авдєєва.

Серед культових споруд паломницького  змісту найбільш цікавими в Криму  є монастирі. Зараз на півострові 9 діючих монастирів, серед яких 8 конфесійно належать до православної і 1 – до вірмено-григоріанської церкви. При цьому серед православних діючих монастирів два жіночих: Свято-Троїцько Параскевський, заснований у 1864 р. архієпископом Олексієм неподалік с. Тополівки (раніше Топли) Білогірського району та Свято-Георгієвський Катерлезський монастир, заснований наприкінці 18 ст. поблизу м. Керч.

Серед діючих монастирів Криму  найбільш давнім вважається православний Свято-Георгієвський монастир, який побудовано у 891 році на місці язичеської каплиці поблизу сучасної Балаклави.

На території Бахчисарайського району розташовані своєрідні пам’ятники, які отримали назву “печерні міста”. Більшість з них мають залишки  християнських культових споруд, в тому числі і монастирських.

Слід зазначити, що жіночий  Свято-Троїцько Параскевський монастир також був заснований поблизу цілющого джерела Св. Параскеви (Чокрак-Саликсу або Джерело живої води). Паломництво до нього відбувається щороку 26 липня – в день Св. Параскеви.

Серед ресурсів природничо-сакрального  змісту можна виділити сакралізовані джерела, скелі, гори, дерева. Такими є джерела Ай-Олексій (Св. Олексій), Ай-Андрит (Св. Андрій), Ай-Настасі (Св. Настасія), Ай-Ян-Петрі (Св. Іоан и Св. Петро) поблизу с. Генеральське, що неподалік від Алушти; Ай-Йорі (Св. Георгій) над с. Ізобільне; Ай-Лія.

Деякі міста України є  важливими релігійними центрами для іудеїв, а особливо для окремої  течії іудаїзму – хасидизм.

Незалежно від свого місця  проживання, щороку хасиди з усього світу здійснюють паломництво до своїх святинь, які залишилися в  Україні. Головними місцями паломництва  є Меджибіж й Умань - історичні центри хасидизму. Меджибіж освячений двадцятилітнім перебуванням тут Баал Шема, а в Умані, на околиці містечка, стоїть могила одного з найвизначніших послідовників Бешта, духовного лідера брацлавських хасидів Ребе Нахмана з Брацлава, що помер і був похований 1810 року. Щорічно до Умані злітаються й приїжджають тисячі хасидів, передусім, звісно, брацлавські, поважні сивобороді патріархи зі своїми синами й онуками, але лише особи чоловічої статі, щоби поклонитися могилі Ребе і відзначити спільно свято Рош-га-Шана – єврейський Новий рік, який зазвичай припадає на вересень - початок жовтня за іудейським місячним календарем. Щороку до Умані приїжджає близько двадцяти тисяч іудейських прочан.

До релігійних ресурсів крім матеріальних слід також віднести і  духовні ресурси, такі як дива, які  творяться в певних місцевостях, укріплюють вірян, а також благодать, яку відчувають віряни під час знаходження в святому місці.

З даної точки зору унікальним є Миколаївський храм в с. Кулевча Одеської області, де знаходяться багато святинь, які здатні дивовижно укріплювати віру православних християн. Тут знаходяться мироточтвий хрест, Казанська ікона Божої матері, біля якої на засохлих гілках лілії без води проростають живі квіти, Іверська ікона Божої матері, що кровоточить, Ікона Спаса Нерукотворного, що самооновилася, а також ікони цілителя Пантелеймона і мученика Георгія, образи яких відбилися на склі кіоту.

2.Особливості організації релігійного туризму в Україні

В основі релігійного туризму  в Україні лежить самодіяльний туризм віруючих. Релігійний туризм на території  країни знаходиться в стадії розвитку. Вітчизняні турфірми ще не мають досатньо досвіду грамотної організації турів з релігійною метою, проте вони намагаються черпати досвід у закордонних організаторів паломницьких і пізнавальних турів.

Стрімкому розвитку паломницького  туризму в нашій країні сприяє наявність безліч православних святинь, низька вартість таких програм і, зрозуміло, потреба сучасної людини в духовній підтримці. Відроджувана традиція паломництва до туризму  як такого має достатньо непряме  відношення. Скоріше, виниклий попит  породив пропозицію. Більшість туркомпаній реалізує якийсь атракціон під назвою паломницький туризм. Служби при храмах, навпаки, прагнуть зробити поїздки якомога дешевшими, доступнішими для немолодих і малозабезпечених віруючих.

З одного боку, туристичні фірми  можуть продавати вже створені тури, виконуючи, таким чином, послуги  турагента.

З іншого боку, українські турфірми самі створюють і реалізують турпродукт. Це відбувається таким чином. Виникає ідея про відвідини тих або інших місць. Іноді це може бути пов'язано також з бажанням самих співробітників фірми побувати в недостатньо добре вивчених ними частинах тієї або іншої країни або території. Після цього вивчається інформація про місця, по яких пройде створюваний маршрут. Досліджуються об'єкти передбачуваних відвідин, ситуація в туристичних секторах – розміщення,, транспорт. Розглядаються релігійні об'єкти, ашрами, центри, які можуть представляти інтерес для туристів. Інформація може черпатися як з наукової літератури, путівників, мережі Інтернет і т.д.. так і по відгуках фахівців, людей, що вже відвідали ці місця. Далі робочий проект (вербальна модель) туру прямує партнерам в приймаючій країні в особі туристичних підприємств.

Християнські православні  паломницькі тури пропонують організації  Києва, Івано-Франківська, Одеси та інших туристичних центрів України. Зокрема, в Одесі під егідою Московського патріархату формуються паломницькі  тури на теплоході «Дмитрий Шостакович», що з цією метою переобладнаний для задоволення релігійних потреб віруючих. Він може взяти на борт 500 пасажирів, що за маршрутом Одеса-Стамбул-Салоніки-Хайфа прямують до Святої Землі, перебування в якій розраховане на 3 дні. Під егідою Київського патріархату Української православної церкви київська турфірма «Вояжер-2000» пропонує 7-денний тур, що включає як відвідування основних християнських святинь та відправлення культів, так і екскурсійне обслуговування в Єрусалимі (з виїздом на Мертве море). Тур спланований як кільцевий, з поселенням в Єрусалимі, Тіверії та Натанії й численними радіальними виїздами.

Варто відмітити діяльність паломницького відділу Києво-Печерської Лаври, створеного в 1997 році. З 1998 року відділ організовує поїздки на Святу  Землю і г. Синай, з 2000 року проводяться поїздки до святинь України, Росії і Білорусі. З 2003 року до них додались відвідини святинь православної Греції і Єгипту. З 2005 року відділ дає можливість православним паломникам відвідати святині Туреччини (Константинополь), Грузії, Румунії, з 2006 року – святині і монастирі Сербії і Чорногорії, а з 2007 року – Німеччини, Франції та Італії.

Паломницька служба Свято-Воскресенського  храму в с. Зазим’я (Київська обл.) «Путник» організовує багато паломницьких турів по святинях Криму і Одеської області. Наприклад, 10-денний тур, що є поєднанням відпочинку на морі і відвіданням Кримських святинь.

Організація паломницьких турів  цією службою має наступні особливості:

- всі поїздки супроводжує  православний екскурсовод, що  має довгий досвід супроводу  паломницьких груп

- подорож здійснюється  на комфортабельних автобусах  з відкидними сидіннями на 20, 45 і 60 місць.

- в автобусах доступний  перегляд православних фільмів

- немає нічних переїздів,  пропонуються різні умови ночівлі:  в храмі або монастирі; в  багатомісних кімнатах; в маломісних  кімнатах; в номерах муніципальних  готелів

Туроператор Континент-Лайн (м. Суми) здійснює регулярні паломницькі  тури до Святоуспенської Святогорської Лаври і Почаївської Лаври з відвіданням богослужінь. Вартість туру від 220 грн.

Тернопільська турфірма «Окраїна» пропонує паломницькі тури святинями Волині. Прикладом такого туру є дводенний тур «Православні святині Волині».

На ринку України також  представлені мандрівки до святих міст мусульман Мекки і Медини для  здійснення хаджу. Цим займається російська  турфірма «Русь-Тревел» (офіс в м. Симферополь). Вартість мандрівки від 2400$.

Характерною особливістю  ринку релігійного туризму в  Україні є його чітке розмежування на релігійний туризм екскурсійного  та паломницького характеру. Турфірми більш орієнтовані на екскурсійні тури і до відвідання релігійних святинь додають певні історичні місця, музеї, або навіть відпочинок на морі. Якщо ж розглянути діяльність релігійних організацій, то вони роблять акцент на духовних потребах вірян. Проте слід зауважити, що як в тих організаторів, так і у інших рівень комфорту і продуманість важливих моментів на сучасному етапі є досить високими.

Невід’ємною складовою світового  туристичного процесу є вітчизняна галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала  тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Пріоритетним видом туризму  для України залишається іноземний (в’їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями  державної скарбниці та створення  додаткових робочих місць.

Метою розвитку туризму в  Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

Релігієзнавчий туризм має особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки викликає великий інтерес з боку не лише віруючих, а й інших верств населення. Адже цілком закономірним наслідком тривалого панування в суспільстві атеїстичних ідей та ідеологічних приписів в оцінці релігійних явищ, антирелігійної пропаганди і порушення конституційного принципу свободи совісті є посилена увага до тих явищ, які довгий час перебували під забороною.

Туристично-екскурсійна  робота в таких умовах була одним  із небагатьох джерел отримання знань  про історію розвитку релігії  в Україні, яка є духовним стрижнем національної культури і об’єднавчою  основою нації. Володіння цим  масивом знань є необхідною умовою подальшого розвитку суспільства і  збереження його культурних надбань.

Релігійна традиція українського народу та наявні сакральні ресурси  сприяють формуванню стійкого попиту на паломницькі тури та формуванню в нашій країні ринку релігійного  туризму.

Висновок

Отже,розвиток загального інтересу до релігійного туризму не обійшов і Україну. Спостерігається процес становлення туристичних фірм по організації релігійних і паломницьких турів, а також деяких паломницьких служб, організованих при монастирях, церквах, а також інших релігійних організаціях. Тільки за останні три-чотири роки в Україні значно збільшилася кількість туристів, що здійснюють паломництво до святинь України, а також прямуючих за кордон з релігійно-пізнавальною метою. Основні маршрути таких поїздок пролягли до Ізраїлю, Італії, Греції, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Саудівської Аравії, Індії, Китаю, на Тибет.

Попри суспiльно-полiтичнi перетурбацiї в Українi, туризм демонструє феноменальну життєздатнiсть i динамізм, у чому вкотре переконують статистичнi данi, оприлюдненi Державною службою туризму i курортiв.

Релігійний туризм виконує  ряд важливих функцій, серед яких пізнавальна, естетична, виховна. Пам’ятки церковної історії і культури є засобом утвердження національної свідомості і самосвідомості, відтворення  історичної пам’яті, виховання патріотизму, розвитку естетичних і художніх смаків.

Шляхом розробки національної мережі релігійних маршрутів, багато з  яких мають міжнародне значення, туристичні фірми України спільно з церковними громадами різних конфесій здійснюють „невидимий експорт” церковної культури як невід’ємної складової національної культурної спадщини. В той самий час „невидимий імпорт” церковної культури інших країн сприяє більш чіткому усвідомленню своєї національної культурної самобутності. Таким чином, історико-культурні пам’ятки, що є об’єктами релігійного туризму, перетворюються на культурне надбання людства і є внеском України у скарбницю світової цивілізації.

Список використаної літератури

1.Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Україні Навч. nociб. / Передм. В. А. Смолія. - К.: Вища шк., 2002. - 195 с: ш.

2. Правик Ю.М. Маркетинг туризму : підручник / Ю.М. Правик. — К. : Знання, 2008. — 303 с. — (Вища освіта XXI століття). Частина 1

3. Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-термінологічні основи, сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник. — К.: Альтерпрес, 2004. — 288 с.

4. Правик Ю.М. Маркетинг туризму : підручник / Ю.М. Правик. — К. : Знання, 2008. — 303 с. — (Вища освіта XXI століття). Частина 2