Режимим та способи зберігання зернових мас
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Кафедра зберігання і переробки зерна
Реферат на тему:
”Режимим та способи зберігання зернових мас”
Умань-2014
Зміст
1.Вступ
2. Зберігання зерна і насіння в сухому стані
3. Зберігання зернових мас в охолодженому стані
4. Зберігання зернових мас без доступу повітря
5. Способи зберігання зернових мас
6. Хімічне консервування зерна
7.Список використаної літератури
Вивчення властивостей зернової маси і вплив на неї умов навколишнього середовища показало, що інтенсивність всіх фізіологічних процесів, які проходять в ній, залежить від одних і тих же факторів, найважливішими серед яких є:
1) вологість зернової
маси і навколишнього
2) температура зернової маси і оточуючих її об'єктів;
3) доступ повітря до зернової маси.
На регулюванні параметрів цих факторів і грунтуються три режими зберігання зернових мас, що застосовуються в світовому господарстві:
1) зберігання зернових мас у сухому стані, тобто з вологістю, близькою до критичної;
2) зберігання зернових мас в охолодженому стані, тобто за таких умов, коли температура
їх знижена до меж, які значною мірою гальмують життєві функції компонентів зернової маси;
3) зберігання зернових мас без доступу повітря. Вибір режиму зберігання визначається рядом умов, серед яких треба враховувати: кліматичні умови місцевості, де розташоване господарство; типи зерносховищ і їхню-місткість.; технічні можливості, які має господарство
для приведення партій зерна до стійкого для зберігання стану; цільове призначення партій
зерна; якість партій зерна; економічну доцільність застосування того або іншого режиму.
Найкращі результати бувають при комплексному використанні режимів, наприклад, зберігання сухої зернової маси при низьких температурах з використанням для охолодження холодного сухого повітря під час природних перепадів температур.
Зберігання зерна і насіння в сухому стані
Сухими вважають зерно і насіння, які не мають вільної вологи, а тільки зв'язану, яка малодоступна для активної життєдіяльності, як насіння, так і мікроорганізмів.
Режим зберігання в сухому стані - основний захід підтримання високої життєдіяльності насіння в партіях посівного матеріалу всіх культур і якості зерна продовольчого призначення протягом усього строку зберігання.
Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса вважають сухим, якщо воно містить вологи не більше 14%.
Сухе насіння можна зберігати насипом висотою 10-12 м. Тому в сучасних
насіннєсховищах насіння повинно завантажуватися на максимальну висоту, яка допустима з технічних умов експлуатації.
При складуванні насіння високим насипом забезпечується краще використання сховища і створюються більш сприятливі умови для зберігання якості насіння, так як їх температура і вологість підлягають менш різким коливанням, ніж зернова насип невеликої висоти.
Сухе насіння можна з успіхом зберігати в сховищах різних конструкцій і типів, якщо вони відповідають необхідним технічним вимогам. Досвід показав, що зернові маси, добре підготовлені до зберігання /очищені від домішок, знезаражені і охолоджені/, можна зберігати без переміщення в складах 4-5 років і в силосах елеваторів - 2-3 роки.
Зберігання сухого насіння не завжди дає повну гарантію його тривалої збереженості.
Основною причиною псування може бути сильний розвиток комах-шкідників хлібних запасів, здатних існувати і навіть розмножуватися в зернах з вологістю нижче критичної. Тому найкращі умови для зберігання забезпечуються, коли насіння не тільки добре і своєчасно просушене, але і охолоджене до низьких позитивних температур.
Другою причиною псування сухої зернової маси може бути утворення
краплиннорідинної вологи і підвищення вологості в якійсь ділянці її внаслідок перепадів температур і явища термовологопровідності.
Надійну збереженість високої якості сухого зерна і насіння можна забезпечити тільки при постійному контролі за станом зерна в процесі зберігання, а також приладами для контролю за процесами зберігання.
Зберігання зернових мас в охолодженому стані
Охолодження, як і зниження вологості, різко гальмує інтенсивність всіх біологічних процесів в зерновій масі, пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів, може призвести до загибелі великої частини комах.
Зниження температури на кожні 5°С приблизно в 2 рази збільшує тривалість стійкого зберігання зерна.
Зернові маси вважають охолодженими, якщо температура всіх шарів насипу нижче 10°С.
Другий ступінь охолодження відповідає температурі охолодження зернової маси нижче 0°С.
Для охолодження зерна використовують не тільки атмосферне повітря, але і штучно охолоджене за допомогою холодильних установок. Застосування штучного холоду дозволяє швидко охолодити партії зерна і насіння, запобігти втратам, які виникають внаслідок активного розвитку мікроорганізмів і комах.
Основне призначення режиму зберігання зерна в охолодженому стані – тимчасове консервування вологого і сирого зерна на току на період, коли воно знаходиться в чеканні сушіння. Це найважливіший захід запобігання псування зерна і насіння в перший період їх зберігання на току.
Охолодження доцільне і для сухого зерна, тому що підвищує стійкість до факторів, різко знижує небезпеку пошкодження комахами-шкідниками. Сухе і охолоджене насіння найбільш довговічне.
Способи охолодження атмосферним повітрям можна розділити на дві групи: пасивні і активні.
При пасивному охолодженні зернову масу не перемішують і примусово не
нагнітають у неї повітря. Охолодження досягають провітрюванням зерносховищ і обладнанням у них припливно-витяжної вентиляції. Відкриваючи вікна і двері складу у літньо-осінній період у нічні години доби, знижують температуру повітря в складі і, зокрема, в зерновій масі.
Посилити ефективність пасивного охолодження можна, обладнавши припливно-витяжні канали безпосередньо в місткостях для зберігання зерна /засіках, бункерах та ін./. Але й це допомагає далеко не завжди, тому що при даній системі вентиляції крізь зернову масу проходить недостатня кількість повітря, щоб охолодити її.
До активних методів охолодження належить перелопачування зернових мас,
пропускання через зерноочисні машини, транспортери і норії, але це пов'язано з травмуванням зерна.
Основний спосіб охолодження зернових насипів - активне вентилювання атмосферним повітрям.
Обробка зернових мас штучно охолодженим повітрям дуже ефективна. В режимі активного вентилювання свіжозібране зерно з вологістю до 20% можна зберігати без зниження якості на протязі 8–10 днів.
Зберігання зернових мас без доступу повітря
Відсутність кисню в міжзернових просторах і над зерновою масою значно зменшує інтенсивність її дихання в результаті того, що зерно основної культури і насіння бур'янів переходять на анаеробне дихання і поступово гинуть. За відсутності кисню не можуть розвиватися всі шкідливі для якості зерна мікроорганізми і комахи.
В результаті анаеробного дихання виділення тепла зменшується майже в ЗО разів і таким чином, виключається розвиток процесу самозігрівання.'
Основний принцип обробки хімічними речовинами зводиться до припинення всіх біологічних змін, включаючи t та часткове гальмування дихальних функцій самого зерна і всієї діяльності мікроорганізмів. В сільськогосподарських підприємствах застосовується консервант - піросульфіт натрію. Введення цього препарату в зернову масу ячменю і пшениці з вологістю від 19 до 52% у дозах 1-1,5% від маси зерна, захищає її від пліснявіння, проростання і самозігрівання протягом 40–80 діб.
В Національному аграрному університеті були проведені дослідження впливу
вулеамонійних солей на збереженість зерна підвищеної вологості. Було встановлено, що консервуючий ефект залежить від вихідної вологості зерна і норми консерванту.
Внесення УАС в зерно підвищеної вологості забезпечило збереженість пшениці з 15 до 180, а кукурудзи - з ЗО до 180 діб /концентрація: 1,5; 2,5; 3,5%, вологість: 20; 25; 30; 35%/, тобто УАС можна вважати консервантом обмеженого строку дії.
Хімічне консервування використовують в роки з несприятливими умовами збирання, коли традиційні прийоми консервування не можуть забезпечити своєчасну переробку всього урожаю.
Хімічне консервування дає добрий ефект тільки в тому випадку, якщо забезпечується нормальне розпилення кислоти при обприскуванні, і практично кожна окрема зернівка буде покрита тонкою плівкою кислоти.
Робота з чистими кислотами вимагає дотримання специфічних правил техніки безпеки,так як вони мають сильну . агресивну дію і при недотриманні відповідальних інструкцій можуть призвести до небезпечних опіків. Найчастіше користуються солями усіх кислот.
Способи зберігання зернових мас
Способи зберігання зернових мас в основному базуються на їх фізичних і фізіологічних властивостях. Зберігати всі партії зерна і особливо насіння слід у спеціальних сховищах.
Насіннєсховища класифікують з багатьох ознак, найбільш характерні з них: період зберігання /для тимчасового або тривалого; конструкційні особливості /навіси, склади, елеватори і т.д./; ступінь механізації /механічні, напівмеханізовані, немеханізовані/; наявність і тип установок для активного вентилювання насіння /канальна, підлогова, переносна і ін./.
Класифікація насіннєсховищ
Зберігання зерна може бути тимчасовим або тривалим. Перше по тривалості
використовується в дозах або місяцях /один-три/, друге триває від декількох місяців до декількох років.
Як тимчасове, так і довгострокове зберігання зернових мас повинно бути організоване таким чином, щоб не було втрат в масі /за винятком неминучих біологічних/ і, тим більше,втрат в якості.
В період збирання зернових культур виникає необхідність організації тимчасового зберігання зерна на токах /в колгоспах, радгоспах/ або відкритих площадках на хлібоприймальних підприємствах - в бунтах.
Зберігання в тарі використовують для протравленого і деяких партій насіннєвого матеріалу. Так, наприклад, обов'язково зберігають в тарі елітне насіння і насіння першої репродукції. Зберігають також в тарі насіння, яке має крихку структуру оболонок /арахіс/ або яке легко розколюється при пересипанні /мак, табак/. Обов'язково зберігають в тарі каліброване і протравлене насіння кукурудзи, оброблене на спеціальних заводах або цехах; насіння овочево-баштанних, ефіроносних культур, трав, дрібне і сипке насіння технічних та олійних культур.
Основним видом тари для насіння і зерна є мішки з міцних і грубих тканин /джутові, полотняні та ін./, паперові мішки з прокладкою із тканини, крафт - мішки та ін.
Хімічне консервування зерна
Хімічне консервування зернової маси або окремих її компонентів відбувається під впливом різних хімічних речовин, що приводять зерно до стану анабіозу або абіозу. При цьому припиняються всі біологічні зміни, в тому числі частково гальмуються дихальні функції зерна та життєдіяльність мікроорганізмів — грибів, бактерій, дріжджів. Для досягнення такого ефекту хімічними препаратами з інгібувальними властивостями обробляють усю зернову масу. У практиці сільського господарства застосовують такі види хімічного захисту зерна і насіння: 1) завчасне протруювання; 2) консервування фуражного зерна з підвищеною вологістю. Завчасне протруювання дає змогу захистити насіння від розвитку фітопатогенної мікрофлори (різних видів сажки, гельмінтос-порозів, фузаріозів тощо), від пліснявіння та розвитку субепідер-мальної мікрофлори, а також кліщів і комах. Хімічне консервування вологого зерна, призначеного на фуражні цілі, дедалі активніше використовується в сільському господарстві. Для цього в якості консервантів використовують багато хімічних речовин. Останнім часом як консервант використовують жирні кислоти, в тому числі оцтову, мурашину та пропіонову, а також суміші цих кислот. Найефективнішою є пропіонова кислота. З 1968 р. її почали застосовувати в сільськогосподарському виробництві при зберіганні вологого фуражного зерна. Норма витрат пропіо-нової кислоти становить 0,6 — 2,0 %. Чим вища вологість зернової маси, тим більше потрібно пропіонової кислоти: при вологості 20 і 25 % потрібно відповідно 10 і 13 кг, або 1,0 і 1,3 %. Зерно обприскують нею під час завантаження у сховище. Не можна застосовувати пропіонову кислоту для обробки продовольчого зерна. Після обробки пропіоновою кислотою зерно зберігається 6 — 8 і навіть 12 міс (табл. 16). Його згодовують тваринам після обробки на плющильних машинах.
Норми витрат консервантів залежно від вологості і строків зберігання зерна
Примітка. Перша цифра відповідає нормі консерванту при зберіганні зерна протягом 6 — 8, друга — 12 міс.
Нині в сільськогосподарських підприємствах як консервант широко використовують піросульфіт натрію Na2S2O5. Введення його в зернову масу ячменю та пшениці вологістю від 19 до 52 % у дозах 1 — 1,5 % від маси зерна захищає її від пліснявіння, проростання та самозігрівання протягом 40 — 80 діб. Введений у зернову масу за допомогою механізмів і старанно перемішаний у ній піросульфіт натрію поступово розкладається, утворюючи нешкідливі для тварин продукти, з яких основним є глауберова сіль. У Національному аграрному університеті (НАУ) проведено дослідження впливу вуглеамонійних солей на збереження зерна підвищеної вологості. Встановлено, що консервуючий ефект залежить від вихідної вологості зерна і норми консерванту. Вуглеамонійні солі забезпечили збереження зерна пшениці підвищеної вологості з 15 до 180, а кукурудзи — з 30 до 180 діб, тобто їх можна вважати консервантом обмеженого строку дії. Хімічне консервування зерна застосовують у роки з несприятливими умовами збирання, коли традиційні способи його не забезпечують своєчасної післязбиральної обробки врожаю. Воно ефективне тільки за рівномірної обробки зерна хімікатом, коли практично ним покрита кожна зернина. Технологія консервування зерна карбоновими кислотами полягає в тому, що зерно подають у бункер, де його обприскують кислотою і подають із бункера-накопичувача у сховище. Якщо в зерновій масі починається процес самозігрівання, хімічний консервант, введений у неї, повинен пригнічувати життєдіяльність мікрофлори й самого зерна, яке перебуває в активному стані. До таких препаратів належить хлорпікрин, за допомогою якого ліквідують процес самозігрівання. Усі кислоти, що використовуються як консерванти, виявляють велику корозійну дію, тому необхідний ефективний антикорозійний захист металевих конструкцій у сховищах та конвеєрах і т. ін. Крім того, треба додержувати правил техніки безпеки під час роботи з кислотами, оскільки вони мають сильну агресивну дію і можуть викликати опіки. Тому для обприскування зерна найчастіше використовують солі карбонових кислот.
Список використаної літератури
- Егоров Г.А. Технология переработки зерна. – М.: Колос, 1977.
- Шагин А.Л.,Гончаров В.Б.,Крыженко Н.В. Новые типы сельскохозяйственных хранилищ. – К.: Урожай,1990.
- http://buklib.net
- Режим и охрана государственной границы
- Режими радіаційного захисту
- Режим исправительных учреждений
- Режим и условия отбывания наказания в период с 1956 по 1990 годы
- Режим и учет рабочего времени
- Режим и учет рабочего времени
- Режими хранения мяса в морощильніх камерах
- Режим дня как закономерная согласованность в жизнедеятельности организма с ритмом природы
- Режим дня, труда и отдыха, рациональное питание и его значение для здоровья
- Режим дня школьника
- Режим закрытых административно-территориальных образований
- Режим защиты информации
- Режим и гигиена работы музыканта
- Режим и гигиена туриста. Врачебный контроль и самоконтроль
