Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Роль і місце світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках. 3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра міжнародної економіки

Реферат на тему:

Роль і місце світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках

Підготувала

Мельник Анастасія

студентка 3 групи

4 курсу

спеціальності 6508

Перевірила: Чеберяк О.В.

Київ-2012

План

1. Визначення сутності і передумов існування міжнародних розрахунків і світових фінансових центрів.

1.1. Сутнісна характеристика міжнародних розрахунків і участь фінансових установ у розрахунках.

1.2. Сутність, умови виникнення і розвитку світових фінансових центрів.

2. Розрахункова і клірингова системи як фактори формування світового фінансового центру. Роль світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках.

Вступ

У глобальному масштабі зростання світової торгівлі та транскордонні інвестиції стимулює необхідність у клірингу та міжнародних розрахунках. Забезпечення цих послуг у великих масштабах, за низькими цінами та з мінімальним впливом на ціну потребує значних інвестицій в комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях. Фрагментація платіжних систем, особливо всередині і між державами збільшує витрати на здійснення міжнародних розрахунків. Опитування показують, що ні корпоративні, ні роздрібні споживачі не повністю задоволені міжнародними розрахунками в оплаті послуг і витратами на здійснення міжнародних розрахунків. Зниження витрат за рахунок підвищення ефективності є єдиним рішенням. Щоб прискорити цей процес, Європейською Комісією у 2005 році введена Директива про платіжні послуги (PSD). Забезпечуючи справедливий і відкритий доступ до внутрішніх систем платежів, Директива спрямована на використання зниження витрат на міжнародні розрахунки.

На мою думку, світові фінансові центри як місця концентрації великої кількості фінансових установ, зокрема банків, депозитаріїв, клірингових палат та ін., є тим оптимальним рішенням для підвищення ефективності і зниження вартості міжнародних розрахунків. Так, наприклад, більшість форм міжнародних розрахунків потребують обов’язкової участі банку, при цьому для контрагентів важливою є гарантія банку або іншої установи у надійності даної трансакції. Тому провідні банки світу, які сконцентровані самеу світових фінансових центрах, є тою необхідною зв’язуючою ланкою між експортерами і імпортерами.

Окрім того, платіжні системи світових фінансових центрів сьогодні дозволяють проводити платежі в режимі реального часу, що дозволяє провести контракт з найменшими втратами часу і коштів.

Тому роль світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках є очевидно – вони сприяють пришвидшенню, зростанню ефективності і зменшенню затрат на міжнародні розрахунки.
1. Визначення сутності і передумов існування міжнародних розрахунків і світових фінансових центрів.

1.1. Сутнісна характеристика міжнародних розрахунків і участь фінансових установ у розрахунках.

Міжнародні розрахунки – це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

В економічній літературі поки що нема однозначної думки щодо теоретичного визначення предмету міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредиту зовнішньоторговельними партнерами один одному. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі, пов'язані із зовнішньою торгівлею, послугами, кредитами, інвестиціями.

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод. Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам.

В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги. Ступінь впливу банків в міжнародних розрахунках залежить від ряду факторів, частково від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, участі фірм і підприємств у зовнішньоекономічній діяльності, купівельної спроможності валюти, спеціалізації банків, їх фінансового становища і ділової репутації.

Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки – це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Варто зазначити, що на стан міжнародних розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад, економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і грошових ринках; ступінь державного регулювання ЗЕД і його ефективність; валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; стан платіжних балансів та ін.

На мою думку, міжнародні розрахунки мають наступні особливості: по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів); по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів; по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі – при банківському переказі, максимальний – при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення).

Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоекономічного договору.

Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, економічна кон’юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо. У розрахунках за договорами купівлі-продажу здебільшого використовуються банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

1.2. Сутність, умови виникнення і розвитку світових фінансових центрів.

Участь національних валютних, кредитних, фінансових ринків в операціях світового ринку визначається рядом факторів:

• відповідним місцем країни у світовій системі господарства та її валютно-економічним становищем;

• наявністю розвинутої кредитної системи та добре організованої фондової біржі;

• помірністю оподаткування;

• пільговістю валютного законодавства, що дозволяє доступ іноземним позичальникам на національний ринок і іноземних цінних паперів до біржового котирування;

• зручним географічним положенням;

• відносною стабільністю політичного режиму та ін.

Зазначені фактори обмежують коло національних ринків, які виконують міжнародні операції. У результаті конкуренції склалися світові фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін. Світові фінансові центри - центри зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції , операції з цінними паперами, золотом. Історично вони виникли на базі національних ринків, а потім - на основі світових валютних, кредитних, фінансових ринків, ринків золота.

До першої світової війни пануючим фінансовим центром був Лондон. Це було зумовлено високим рівнем розвитку капіталізму у Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною стійкістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Капітали з різних країн концентрувалися на лондонському ринку, який кредитував значну частку міжнародної торгівлі. Засобом короткострокового кредитування зовнішньої торгівлі служив «стерлінговий вексель», акцептований в Лондоні. 80% міжнародних розрахунків здійснювалися у фунтах стерлінгів.

Після першої світової війни в силу дії закону нерівномірності розвитку країн провідний світовий фінансовий центр перемістився до США, які займали монопольні позиції до 60-х років XX ст., хоча Лондон продовжував відігравати важливу роль у міжнародних, валютних, кредитних і фінансових операціях. З 60-х років монопольне становище США як світового фінансового центру було підірвано, так як виникли нові центри - в Західній Європі і Японії. З метою підвищення конкурентоспроможності і рейтингу національних банків, що здійснюють міжнародні операції, промислово розвинені країни провели дерегулювання їх діяльності, поступово скасувавши обмеження, особливо валютні.

Індекс світових глобальних фінансових центрів укладається британським мозковим центом Z/Yen і його щорічно публікує Лондонська міська корпорація. За даними 2011 року, чільна десятка фінансових центрів має такий вигляд: 1. Лондон; 2. Нью-Йорк; 3. Гонконг; 4. Сінгапур; 5. Шанхай; 6. Токіо; 7. Чикаго; 8. Цюрих; 9. Сан-Франциско; 10. Торонто.

Як місце зосередження провідних фінансових інституцій, фінансових ринків і фінансових трансакцій, світовий фінансовий центр є також фактично і міжнародних розрахунковим і кліринговим центром, який є містом із високорозвиненою системою розрахунків і кліринговою системою. Саме створення і розвиток клірингової системи і системи платежів є дуже важливим для утворення, підтримання і розвитку фінансового центру.

Наприклад, в Лондоні сконцентрований не лише найбільший в світі ринок іноземної валюти, Лондон також є місцем зосередження найбільшої в світі мультивалютної платіжної системи – CLS, яка забезпечує транснаціональний рух платежів і розрахункові послуги в більш ніж 17 валютах (на частку CLS припадає понад 55% усіх міжнародних конверсійних операцій з іноземною валютою. В середньому CLS щодня проводить розрахунок по 579 тисячам конверсійних операцій на загальну суму 3,3 трлн. доларів США. У 2008 році CLS вперше за всю свою історію здійснила більш ніж 142 млн. конверсійних операцій на загальну суму 1 квадрильйон доларів США). В Лондоні також зосереджена відома Лондонська розрахункова палата, яка в середньому обробляє 7 млн чеків на суму понад 27 млн фунтів стерлінгів та 2,35 млн інших платежів на суму 790 млн фунтів стерлінгів. Лондонська клірингова палата (LCH) забезпечує контрагентам широкий набір клірингових послуг із акціями і деривативами для провідних фондових бірж, таких як Люксембурзька фондова біржа, Лондонська фондова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів, Лондонська біржа металів, Hong Kong Stock Exchange, Сінгапурська біржа і для позабіржового ринку.

Також варто зазначити, що Банк Англії був уповноважений Асоціацією систем клірингових платежів (APACS) запустити в реальному часі систему валових платежів – CHAPS. CHAPS (англ. The Clearing House Automated Payment System (CHAPS)) - система клірингових розрахунків у Великобританії. Робота системи підтримується компанією CHAPS Clearing Company Limited, заснованою в Лондоні в 1984 р.Система пов'язує 14 банків (що входять до Керівного комітету CHAPS Clearing Company Ltd), Банк Англії і більше 400 інших учасників розрахунків. Банки, які отримують повідомлення про переказ коштів через дану систему, повинні надати кошти контрагенту в день отримання повідомлення. Система дозволяє істотно прискорити процес взаєморозрахунків, однак вартість транзакцій (близько 25GBP за переклад) відносно велика, особливо в порівнянні з практично безплатною системою розрахунків BACS. Згідно зі статистикою Банку міжнародних розрахунків у 2007 році обсяг трансакцій через CHAPS становив близько 200 трильйонів доларів США, тобто відставав в цьому плані від США, Німеччини та Японії; обсяги трасакцій через систему CLS - 941 трлн доларів США, на цю систему припадає близько 50% світового обсягу іноземних біржових торгів; обсяг трансакцій Лондонської розрахункової палати (LCH.Clearnet) складає близько 1540 трильйонів доларів США, що становить 47% серед основних центральних контрагентів в світі.

Інший приклад: у Нью-Йорку не тільки найбільша фондова біржа у світі, тут також розташований один з чотирьох основних депозитаріїв цінних паперів Depository Trust & Clearing Corporation (DTCC); Нью-Йоркський фінансовий центр також має найбільшу приватну платіжну систему - СНIPS, яка забезпечує в режимі реального часу валові розрахункових послуг для 95 банків-членів з 21 країни. CHIPS (The Clearing House Interbank Payments System) - найбільша в США приватна електронна система грошових переказів, що належить ряду комерційних банків. По відношенню до клірингової системи ФРС - Fedwire вона є, з одного боку, її основним конкурентом, а з іншого - найбільшим клієнтом. Щоденний обсяг платежів CHIPS в грошовому вираженні становить приблизно 80% від загальної суми переказів за день через Fedwire. CHIPS була створена в 1970 році Кліринговою палатою Нью-Йорка (New York Clearing House Association), що представляє найбільші комерційні банки цього фінансового центру США. Незважаючи на той факт, що CHIPS є недержавною організацією, Федеральна резервна система надавала підтримку і брала безпосередню участь у її створенні.

Крім того, в Нью-Йорку сконцентрована найважливіша в світі система платежів в доларі - Fedwire. Згідно зі статистикою Банку міжнародних розрахунків у 2007 році обсяг трансакцій системи Fedwire - 671 трлн доларів США, на які припадає близько 21% світового розрахунків в реальному часі.

Розрахункова і клірингова системи є фундаментальним в економічній та фінансовій системі. Вони сприяють стабільній роботі, ефективності і безперервним інноваціям в різних галузях економічної та фінансової діяльності шляхом забезпечення механізму трансферту капіталу та механізму управління ризиками. Взагалі кажучи, розрахункова та клірингова системи включають систему валових платежів в режимі реального часу центрального банку, соціальні роздрібні платіжні системи з комерційними банками в якості основних компонентів, і координаційний центр системи, яка надає клірингові послуги для конкретних ринків (товарних, фінансових).

Посередництво, яке забезпечує клірингове обслуговування для конкретних ринків має особливе значення для побудови і підтримки міжнародного фінансового центру. По-перше, посередництво є необхідною умовою для ефективного функціонування фінансових ринків. Будь-яка фінансових операція повинна пройти обробку, а потім виконати оплати і доставки. Таким чином, можливість забезпечення безпечних та ефективних клірингових послуг безпосередньо пов'язана з операційною можливістю фінансового ринку і функцію розподілу міжнародних фінансових ресурсів через світовий фінансовий центр. По-друге, клірингові організації мають можливість залучати міжнародний капітал, людські ресурси, товаропотоки, інновації у фінансовому центрі: клірингові палати можуть накопичувати міжнародного капіталу через їх розрахункові системи; кліринговим палатам потрібні професіонали для запуску бізнесу, створення клірингових палат, безумовно, може сприяти фінансовій інновації в зв'язку з їх дуже складними операціями і тісними зв'язками з фінансовими продуктами. По-третє, підприємство, установа та функціонування координаційного центру, безумовно, сприяють зайнятості населення, збільшення податкових надходжень і створення багатства. З глобальної точки зору, світовий фінансовий центр також має бути штаб-квартирою для головних посередників. Наприклад, Лондон є місцем не тільки розташування LCH.Clearnet, а також розташування бази даних Європейського розрахункового банку (Euroclear).

Провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Маючи широкий практичний досвід у сфері валютно-фінансових відносин, банки надають своїм клієнтам широкий спектр послуг, серед яких вибір ефективніших форм міжнародних розрахунків, консультації щодо складання платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів, страхування ризиків, видача банківських гарантій тощо. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філій і кореспондентських рахунків. Не останню роль в обслуговуванні клієнтів відіграє банківська практика, яка у кожній країні має свої традиції.

Міжнародні розрахунки базуються на проведенні банками різного роду фінансових платежів. Для здійснення платежів, що перетинають кордони, банки відкривають іноземні філії або рахунки в банках-кореспондентах за кордоном. Усі великі банки, які активно працюють на міжнародному рівні, мають власні закордонні філії у найважливіших торговельних центрах світу — в Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Люксембурзі, Цюріху, Франкфурті-на-Майні, Гонконзі і Сінгапурі.

Висновки

Сучасний етап розрахунків світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцнення взаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення міжнародних розрахунків. Міжнародні розрахунки – це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

З огляду на те, що для проведення міжнародних розрахунків необхідною умовою є наявність банківської установи, то міжнародні розрахунки на особливо великі суми проводяться через провідні банки світу, які сконцентровані в основному в світових фінансових центрах.

Світовий фінансовий центр володіє всією необхідною інфраструктурою для ефективного проведення міжнародних розрахунків і для зниження ризику таких розрахунків, так як гарантами і посередниками виступають провідні фінансові установи світу.

Таким чином, світові фінансові центри пришвидшують міжнародні розрахунки, беруть участь у їх проведенні і зменшенні ризику, а також володіють значним потенціалом для інновацій саме в цій сфері.

Список використаної літератури

1. Попович О.В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг – Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/pspe/2007-1/Popovich_107.htm.

2. Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. закладів освіти / В.А.Ющенко, А.С. Савченко, С.Л. Цокол, І.М. Новок, В.П. Страхарчук. К.: Либідь, 1998. – 416 с.

3. Чиж Н.М. Теоретичні основи міжнародних розрахунків. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_etei/2008_5_2/zbirnuk_ETEI_08_2_302.pdf

4. Кравец П.О., Дуэль И.В. Мировые финансовые центры в посткризисный период. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://auditfin.com/fin/2010/2/10_06/10_06%20.pdf

5. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. Підручник – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 632 с.

6. Юзвяк О.В. Конкурентоспроможність світових фінансових центрів в посткризовий період. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tppe/2011_25/Zb25_32.pdf

7. The Netherlands: the Global center of Financial Logistics. Режим доступу: http://www.hollandfinancialcentre.com/brochures/HFC-SIBOSpocketboek-screen.pdf

8. http://www.shclearing.com/English/ShowInfo.asp?InfoID=125

Роль і місце світових фінансових центрів в міжнародних розрахунках. 3 📙 Реферат → 🆔 240646