Роль фінансового планування у збалансуванні фінансових потреб і можливостей

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Індивідуальна робота

з дисципліни фінанси  на тему:

“Роль фінансового планування у  збалансуванні фінансових потреб і  можливостей”

Виконала: студентка гр.УП-06-2

Харченко.С.В.

Прийняв: Викладач

Карпяк Вікторія Володимирівна

м. Дніпропетровськ 2007

Зміст

Вступ......................................................................................................................3

Розділ 1 Фінансова стратегія  підприємств

1.1 Поняття фінансового  планування.................................................................5

1.2 Зміст, завдання, методи  та принципи фінансового планування................7

  Розділ 2 Фінансова стратегія  та фінансові можливості

2.1 Зв’язок  фінансових стратегій та фінансових можливостей, їх роль........11

Висновок...............................................................................................................14

Бібліографічний список

                                                        Вступ

    Поняття фінансового  планування і стратегії управління  підприємством  ще досить недавно  були незнайомі широкому загалу  в Україні. Та й сьогодні  цим поняттям більш оперують  науковці, а ніж практики. Але  будимо сподіватися, що в майбутньому  планування фінансової діяльності підприємств буде більш розповсюджене явище, а ніж зараз.

    У своїй роботі я  хочу дослідити цю тему за  допомогою інформації яку вдалося  знайти в зарубіжній та вітчизняній  літературі.

    Розглядаючи  і аналізуючи матеріали в моїй роботі, я пропоную зупинитися на таких поняттях, як фінансове планування, фінансова стратегія, фінансові потреби та можливості.

    Фінансове планування - це найширше поняття в теорії  фінансів, а стратегія та стратегічне  планування найчастіше використовуються в менеджменті.

     У вітчизняних господарюючих  суб`єктів склалося хибне поняття,  що в ринковій економіці планування  відіграє другорядну роль. Насправді  це не так, адже на сьогоднішній  день планування має не директивний  характер, як за радянських часів, а індикативне тобто рекомендаційний характер.

     Фінансове  планування на рівні підприємства  – це процес планування надходжень  і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень  у розподілі доходів підприємств.                   

      У ринковій економіці вдосконалення фінансового планування на мікро рівні відбувається безперервно, воно має якісно більш суттєве значення для підприємств порівняно з директивно-плановою економікою.

      Без  фінансового планування  не може бути досягнутий той рівень управління  виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний  розвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

       Фінансове  планування пов`язане з плануванням  виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.

      Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.

        У процесі фінансового планування  забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об’єктами планування є доходи підприємства в їх числі й нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерелах їх покриття.

Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства, зокрема у формі балансу доходів  і видатків, значне поширення у практиці мають також такі інструменти фінансового планування, як платіжний календар, бізнес-план.

1. Фінансова стратегія  підприємства

1.1 Поняття  фінансового планування

     Проаналізувавши багато джерел можна зробити висновок, що кожен автор пропонує своє визначення фінансового планування. На мою думку найбільш вдалими є наступні визначення.

     “Планування  – це процес розробки і прийняття  цільових установок кількісного   і  якісного характеру і  визначення шляхів найефективнішого  їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді "дерева цілей".[7.206]]

     “Фінансове  планування – це процес визначення  обсягів фінансових ресурсів  за джерелами їх цільового  використання та маркетинговими  показниками діяльності підприємства  в плановому періоді. Мета фінансового планування – забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.”[12.132]

     “Планування  – це процес виконання цілей  і шляхів їхнього досягнення. Воно охоплює всі рівні ієрархії  управління підприємством.”[16.56]

     “Фінансове  планування - це процес визначення  обсягу фінансових ресурсів за  джерелами  формування  і   напрямками  їх  цільового   використання   згідно  з виробничими   та  маркетинговими   показниками   підприємства  у  плановому  періоді. Метою  фінансового   планування  є  забезпечення   господарської діяльності  необхідними  джерелами  фінансування.”[14.289]

   Фінансовий план підприємства  може включати такі документи:

• прогноз обсягів реалізації;
• кошторис грошових видатків та надходжень;
• таблицю доходів і витрат;
• прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства;
• розрахунок точки досягнення беззбитковості.

      Фінансове  планування являє собою розрахунок  обсягів фінансових ресурсів  за джерелами формування і  напрямами використання у відповідності з виробничими і маркетинговими показниками підприємств на плановий рік.

     Фінансове  планування дозволяє вирішити  такі завдання:

• виявити, якими грошовими коштами може володіти підприємство;
• виявити і оцінити джерела їх надходження;
• оцінити достатність коштів для виконання завдань;
• визначити суми коштів, які необхідно сплатити в бюджет і позабюджетні фонди;
• оцінити потребу в інвестиціях і залучених коштах;   
• збалансувати майбутні доходи і витрати з врахуванням комерційної самоокупності.

      1.2 Зміст, завдання, методи та принципи фінансового планування

          Фінансове планування є необхідним  для фінансового забезпечення  розширення кругообороту виробничих  фондів, досягнення високої результативності  виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками.[15.292]                                                                               
     Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є: 
* забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; 
* установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами            господарювання, банками, страховими компаніями; 
* визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання; 
* виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів; 
* здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.[14.290]

Важливим змістом фінансового  планування в господарюючому суб'єкті є визначення його центрів доходу (прибутку) і центрів витрат.

Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить  йому прибуток. Центр доходу має й інше призначення - профіт (фр.profit - вигода, прибуток).

  Центр витрат - підрозділ  господарюючого суб'єкта, який є  збитковим або взагалі некомерційним,  але відіграє важливу роль в діяльності господарюючого суб'єкта.[7.220]

     У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання. 
   Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.[7.210] 
    За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які         беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді. 
    Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть      використовуватися різні критерії вибору: 
       * максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу; 
       * економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат; 
      * економія поточних витрат; 
      * мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату; 
      * максимум абсолютної суми одержаного прибутку. 
      Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.[14.301]

   Слід також  звернути увагу на принципи  фінансового планування:

1. Принцип повноти
2. Принцип інтегрованості
3. Принцип обґрунтованості
4. Принцип гнучкості
5. Принцип реальності
6. Принцип економічності

   Принцип повноти  означає, що розроблені плани  (бюджети) та показники повинні  охоплювати всі сфери та види  діяльності. Реалізується у зведеному плані (бюджеті). Окрім того, залежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють:

• стратегічні (декілька років) плани;
• тактичні (квартал-рік) плани;
• оперативні (до 1-го місяця) плани.

 Принцип обґрунтованості  полягає в необхідності орієнтації  на існуючий фінансово-економічний  стан, на соціально-економічні задачі  й потреби ринку.

 Принцип реальності  ґрунтується на урахуванні всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки.

   Принцип інтегрованості  зумовлюється необхідністю тісної о взаємозв'язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня. Даний принцип передбачає взаємозв'язок зведеного і функціональних планів.

 Принцип гнучкості  вимагає, щоб розроблена система планів мала можливість корегування при зміні фінансово-економічних умов у суспільстві. В Україні одним із найяскравіших проявів цього є нестабільність нормативно-законодавчої бази, наявність інфляції, розбудова податкової, бюджетної, фінансової системи. Для забезпечення реалізації принципу гнучкості необхідно використовувати систему змінного планування, створення резервів, перегляд планів з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Принцип економічності  полягає в тому, що витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноситись з отриманими результатами. Виконання цього принципу важливе, якщо врахувати, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, ресурсів тощо. Реалізація цього принципу забезпечується розробкою раціональних форм планів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, ефективної організації всього процесу.[7.228]

2. Фінансова стратегія та фінансові можливості

2.1 Зв’язок   фінансових стратегій та фінансових можливостей, їх роль

Перспективне фінансове  планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного  відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового  стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє  форми та способи виживання й  розвитку за нових умов. Фінансова  стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова  стратегія забезпечує відповідність  фінансово-економічних можливостей  підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія  підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

• формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
• виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

— відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

— визначення головної загрози  з боку конкурентів, правильний вибір  напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

— визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

—визначення перспективних  фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками  та іншими фінансовими інститутами;

— фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

— вивчення економічних  та фінансових можливостей імовірних  конкурентів, розробка та здійснення заходів  щодо забезпечення фінансової стійкості;

— розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова  політика підприємства за основними  напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для  формування фінансової стратегії має  врахування факторів ризику. Фінансова  стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин. 

Висновок

      Таким  чином фінансове планування –  це процес визначення обсягів  фінансових ресурсів, за джерелами  формування та напрямками їх  цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді.

     Мета фінансового  планування – забезпечення господарської  діяльності підприємства необхідними  джерелами фінансування. Фінансове  планування пов`язане з плануванням виробництва на підприємстві. Показники усіх планових фінансових документів тісно корелюються з планами з обсягу виробництва, асортименту товарів, собівартості продукції. Основне призначення фінансового планування в створенні необхідних умов для успішного виконання цих планів. В основу фінансового планування покладено стратегічні і виробничі плани. Стратегічний передбачає формування цілей і задач. А виробничий план складається на підставі стратегічного і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково – дослідної та інвестиційної політики.

       Фінансове  планування втілює встановлені  цілі у форму конкретних фінансових  показників і забезпечує фінансовими  ресурсами закладені в виробничому  плані економічні пропорції.

      Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства з умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

     Фінансове  планування передбачає багато  методів, найчастіше з яких використовується балансовий метод. Серед методів також відомі: нормативний, розрахунково – аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко – математичне моделювання. При плануванні необхідно, вибирати найбільш вигідні варіанти капіталовкладень, враховувати собівартість тощо. В сучасних економічних умовах основним документом фінансового планування на підприємстві, є бізнес – план.

                                     Бібліографічний список

1. Александрова М.М. Цілі стратегічного планування // Фінанси України 8/2000;
2. Бандурка О.М.,Коробов.,Орлов П.І.Фінансова діяльність підприємства.:                          Підручник для студентів.ВЗО.фін.спец. – К: Либідь,1998. – с. 250 – 257;
3. Баранчеев В. Стратегический  аналіз : технология, инструменты, организация // Проблемы теории и практики управления. – 1998. - №5. Забагни Н.В. и др.. Предпринимательский  менеджмент. – М.: Прио – 1999;
4. Бородін Е.И., Поликова Ю.С. Финансы предприятий: Учеб.пособ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995;
5. Винокуров В.А.Организация стратегического управления на предприятии. – М. Центр экономики и маркетинга. – 1996;
6. Волкова И.О., Скляренко В.К. Экономика фирмы : учеб. Пособие. – М. : ИНФРА – М. 2000 с.245 - 246;
7. Кірейцев Г.Г.Фінанси підприємств. – К.ЦУЛ,2002г. – с 206 – 230;
8. Ковалев В.В. Финансы предприятий. – М. Финансы и статистика 1997г. – с. 354 – 359;
9. Круглов М.И.Стратегическое  управление компанией: Учебник для вузов. – М – 1998 ;
10. Лихота У.П.Фінансова стратегія управління підприємством // Фінанси України 2/2001;
11. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент. – М.: Инфа – М.; Новосибирск: Сибирское соглашение. – 1999;
12. Онищенко С.В.Фінансове планування – основний елемент управління фінансами підприємства // Фінанси України 9/2000;
13. Пастухові В.В. Аналіз системи стратегічного управління //Фінанси України 10/2000;
14. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ,1999. – с. 288 – 302;
15. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств:Підручник. – К.:КНЕУ.2000;
16. Поліщук О.В. Планування результативної діяльності підприємства;
17. Слав`юк Р.А.Фінанси підприємств.:Навчальний посібник. – К. ЦУЛ,2002 –с. 322 – 336 ;
18. Шершньова З.Є., Об орська С.В.Стратегічне управління: Навч.посібник. – К.: КНЕУ. – 1999 .