Специфіка плануваня розслідування незаконного використання знака для товарів та послуг

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ

                                             з криміналістики

на тему:               «Специфіка плануваня розслідування незаконного використання знака для товарів та послуг»

студентки 3 курсу 14 групи

денної форми навчання

Михальченко Олени Вікторівни

    КИЇВ - 2009

ПЛАН

Вступ

1. Предмет посягання порушення права на знак для товарів і послуг.

2. Криміналістична характеристика незаконного використання знаку для товарів і послуг

3. Планування розслідування:

3.1. Дослідча перевірка і огляд місця події

3.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та планування розслідування

Список використаних джерел

Вступ

У період переходу до ринкової економіки необхідно формувати відповідну систему законодавства, у тому числі кримінального. Але діяльність окремих суб'єктів господарювання спрямовується не на задоволення зростаючих потреб людини, суспільства, держави, а, навпаки, на особисте, як правило, незаконне збагачення за рахунок порушення прав та законних інтересів інших учасників господарської діяльності, що впливає на різні сфери суспільного життя, істотно позначаючись на ефективності функціонування механізму ринкової економіки держави взагалі, та механізму захисту інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності людини, зокрема. Рівень розвитку економіки будь-якої держави значною мірою визначається рівнем забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності людини, що відіграє важливу роль у господарській діяльності її суб'єктів, яким належить чітко уявляти не лише сутність інтелектуальної власності, але й те, до яких матеріальних витрат може призвести порушення їх прав, необхідних для забезпечення захисту результату творчої праці людини, її моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. В Україні така охорона ґрунтується на Конституції (ст.41, 54), яка гарантує кожній людині свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також на створенні власних механізмів захисту авторських прав, прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними об'єктами інтелектуальної діяльності. Базою її правової охорони в Україні, яку здійснюють Антимонопольний комітет України, інші правоохоронні органи та суди, є Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Розслідування незаконного використання знаку для товарів і послуг є новим і всебічно не дослідженим: відсутня єдність поглядів у методиці його розслідування, кваліфікації діянь за статтею 229 КК, кримінально-правовій та криміналістичній характеристиці цього злочину. Особливої актуальності дане питання набуло у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 ЦК та ГК України.

Знак для товарів і послуг - окремий об'єкт права промислової і інтелектуальної власності, інститут цивільного права, правовий засіб індивідуалізації суб'єктів господарської діяльності. Порушення прав на знак в залежності від ступеня суспільної небезпеки кваліфікується як адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 51-2, 164-3 КпАП, або як злочин, передбачений ст. 229 КК. Суспільна небезпека останнього полягає у посяганні на майнові права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, інші соціальні цінності: засади добросовісної конкуренції, за-подіянні майнової шкоди суб'єктам господарської діяльності та підриві їх ділової репутації, розширенні тіньового сектора економіки, зниженні авторитету держави на міжнародній арені, скороченні іноземних інвес-тицій, порушенні прав і законних інтересів споживачів, як прояв недобросовісної конкуренції (ч.1 ст.4 ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”) - тобто це злочин у сфері господарської діяльності. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є засади добросовісної конкуренції між суб'єктами господарської діяльності в частині встановленого законодавством порядку охорони і використання знаків для то-варів і послуг, відносини, що існують між власником прав на знак для товарів і послуг та всіма іншими. Додатковими об'єктами виступають права та законні інтереси споживачів, право інте-лектуальної власності.

Товарний знак - є візитною карткою підприємства, яка ство-рює ділову репутацію, ідентифікує і під-тверджує високу якість товарів і послуг, фор-мує у споживачів певну думку стосовно това-рів і послуг інших підприємств. Знак є актив-ним ланцюгом, який з'єднує виробника зі споживачем, надає певні законні переваги в конкуренції, його застосовують для захисту товарів і послуг від підробок, а виробників від недобросовісної конкуренції.

1. Предмет посягання порушення права на знак для товарів і послуг.

Предметом цього злочину є знак для товарів і послуг як об'єкт інтелектуальної власності, на який поширюється правова охорона (у т.ч. виключного майнового права володільця), який: 1) зареєстрований в Україні - на нього видане свідоцтво України на знак для товарів і послуг та опубліковані відомості про його видачу в офіційному бюлетені Держдепартаменту; 2) охороняється без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна - одержана міжнародна реєстрація такого знака (як “міжнародного знака”) згідно з положеннями Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до неї; 3) визнаний у встановленому порядку добре відомими (правові ознаки предмета цього злочину). Соціально-правова ознака свідчить, що такий знак як охоронювана цінність, будучи предметом даного злочину, є обов'язковою ознакою його складу. Тому, щоб заподіяти матеріальну шкоду праву інтелектуальної власності, взагалі, та порядку (механізму) охорони та використання знаку, зокрема, винна особа повинна вплинути на нього шляхом незаконного використання чи іншого умисного порушення майнових прав на нього. Це позначення може бути як чужим, тобто таким, право інтелектуальної власності на яке належить не винній, а іншій особі, що у зазначеному вище порядку отримала відповідне свідоцтво, так і власним, коли будь-яке особисте немайнове та/або майнове право інтелектуальної власності належить винній особі (соціальна ознака). соціальні ознаки проявляються у співвідношенні цього засобу індивідуалізації учасників господарського обороту з об'єктом злочину: цей знак, будучи ідеальним (зокрема, інформаційним) виразом об'єкта права інтелектуальної власності, є “результатом інтелектуальної, творчої діяльності” таких суб'єктів або інших осіб, невід'ємною частиною господарської діяльності, але все ж не існує лише в її межах. Змістовні ознаки: знаком може бути лише інформація як зміст, що наповнює форму (словесне, зображувальне, об'ємне, комбіноване позначення), необхідну для його існування та відображення. Ця форма є способом існування і відображення змісту, а тому така інформація ніяк не може бути зведена до свого матеріального носія чи матеріальної оболонки. Предмет має також субстанціонарну (матеріальна (зображення) і немайнова речі (форма, зміст)) та економічну (визначена вартість за його використання) ознаки. Предметом даного злочину можуть бути як чужі, так і власні знаки для товарів і послуг (ст. 492 ЦК), доменні імена, на які порушується право інтелектуальної власності іншої особи (ч. 1 ст. 229 КК).

2. Криміналістична характеристика незаконного використання знаку для товарів і послуг

Структура криміналістичних методики розслідування злочину включає його криміналістичну характеристику, опис типових слідчих ситуацій і особливостей планування дій слідчого на початковому і наступному етапах розслідування, виклад тактики первісних слідчих дій і супутніх оперативно-розшукових заходів, особливості тактики наступних дій. Всі ці складові далі розглянемо докладніше.

Криміналістична характеристика злочину - це система типових ознак злочину того чи іншого виду, роду, що складається з постійних ознак злочину, його складу і визначених предметом доказування (ст.64 КПК). Це насамперед ті, що характеризують об'єктивну сторону складу: спосіб злочину, місце і час його здійснення і т.п. Ця система не включає усі істотні ознаки певного злочину як за результатами розслідування, що служить цілям цього розслідування, оскільки при цьому такий опис є індивідуальним, не поширюється на подібні злочини і є емпіричним матеріалом для науки, аналізу й узагальнення слідчої практики. Криміналістична характеристика розробляється на базі таких описів як абстрактна, імовірнісна модель події, що відбиває усі типові загальні систематизовані ознаки і типізовані обставини описуваних однорідних злочинів, які потрібно установити відповідно до уявлень про предмет доказування по певній категорії кримінальних справ, і яка може бути основою для імовірних умовиводів - слідчих версій: накладаючись на конкретний випадок дозволяє побудувати імовірнісну, абстрактну інформаційну модель злочину. Усі елементи цієї характеристики, навіть якщо між ними немає кореляційної залежності, об'єднані у комплекс, який має імовірнісний характер їх істинності стосовно до конкретної слідчої ситуації, що на початковому етапі розслідування має високу ціну, оскільки дозволяє слідчому знизити інформаційну невизначеність, зоорієнтуватися. І задача слідчого полягає в конкретизації цієї моделі стосовно до специфіки розслідуваного злочину.

3. Планування розслідування

3.1. Дослідча перевірка і огляд місця події

Характеристика типової вихідної інформації: зміст та її носії - допомагають оцінити (зорієнтуватися, уявити) слідчому суть події, що розслідується. Основними джерелами інформації про вчинення злочину, передбаченого ст..229 КК України, можуть бути :

- оперативна інформація;

- заява право власників про виробництво та розповсюдження продукції (послуг) з незаконним використанням знака для товарів і послуг;

- заяви та скарги споживачів про продаж недоброякісної продукції;

- матеріали з інших міністерств та відомств (СБУ, ДПА, Укрпатент тощо), які проводили перевірку отриманої інформації;

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину;

- повідомлення, опубліковані у ЗМІ.

Сутність першочергових слідчих дій. розробляють формалізовані програми (на спеціальних картках) дій слідчого на початковому етапі роботи з кримінальної справи. Перелік дій носить приблизний, типовий характер. Метою слідчих дій є збирання доказів заподіяння шкоди, доведення її величини і факту незаконності дій. Також вжиття дій щодо забезпечення цивільного позову.

Перш за все доцільно провести дослідчу перевірку отриманих матеріалів (вихідної інформації). Зокрема з'ясувати питання:

- хто володіє правами на товарний знак (направити запит в Укрпатент, Український інститут промислової власності);

- факт незаконності використання товарного знаку (направити запит у Державний департамент інтелектуальної власності МОН України).

При виявленні фактів незаконного використання товарного знака важлива взаємодія з юридичними фірмами, фірмами патентних повірених і громадськими організаціями, службами безпеки, що представляють власників знаків і здійснюють діяльність по захисту інтересів виробників продукції.. Їх допомога може бути корисна для організації своєчасного дослідження зразків вилученої продукції, правильного оформлення заяв право власників та інших документів.

У випадках, коли попередньо не було встановлено власника знака для товарів і послуг, або відсутня можливість звв'язку із представництвом право власника, доцільно направити запит в Укрпатент з метою отримання наступної інформації:

- чи зареєстрований в Украпатенті використовуваний правопорушником знак для товарів і послуг, хто є його власником (кому видавалося свідоцтво);

- чи було укладено договір про передачу прав по знаку, ліцензійну угоду між право власником і порушником;

- чи звертався до Украпатенту порушник з питань реєстрації знаку, який він використав, чи схожих з ним знаків для однорідних товарів;

- ступінь змішування знака, який використовував порушник, та зареєстрованого у Відомстві знака для товарів і послуг.

Після того, як буде знайдений власник товарного знаку, необхідно у нього взяти пояснення, у якому висвітлити наступні питання:

- наявність договору про передачу прав на знак для товарів і послуг, ліцензійної угоди з правопорушником щодо надання права на використання товарного знаку;

- наявність звернення до правопорушника щодо порушення прав власника знаку для товарів і послуг;

- сума збитків, спричинених власнику товарного знаку діями порушника.

Необхідно витребувати (отримати) у право власника наступні документи:

- заява про порушення прав власника та притягнення правопорушника (-ів) до відповідальності;

- свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг чи ліцензійний договір про передачу права на його використання;

- зразки оригінальної продукції, яку виготовляє право власник;

- документи, що підтверджують розмір заподіяних збитків.

Оскільки характер події ще недостатньо ясний і не має підстав для негайного порушення кримінальної справи, остання порушується лише після огляду місця події.

Важливим є визначення об'єктів, на яких планується огляд місця події:

- місця (приміщення) виробництва (виготовлення) контрафактної продукції, упаковки, етикеток з незаконним використанням товарного знака;

- місця нанесення на товар товарного знаку;

- місця зберігання (складування) такої продукції;

- місця реалізації контрафактної продукції чи надання послуг (торгові точки, організації, підприємства).

Під час дослідчої перевірки проводиться збір, аналіз, узагальнення даних про злочин, що надійшли (інформація про товарний знак, припинення незаконного використання вимагає його володілець), встановлення об'єктів планованого огляду. На останніх проводиться оперативно-розшукові заходи для встановлення наявності і організації охорони підприємства (організації), склад нематеріальних активів, що належать цьому суб'єкту. Встановлюються також особи, що причетні до виготовлення і поширення продукції і послуг з незаконним використанням товарного знака, їх злочинні зв'язки; наявність спеціальних комерційних структур для прикриття злочинного бізнесу (приміщення, автотранспорт); приблизні об'єми незаконного використання товарного знаку.

На етапі реалізації оперативних матеріалів проводиться перевірка діяльності підприємства або місць розповсюдження контрафактної продукції для з'ясування:

- обсягів незаконного виробництва та розповсюдження контрафактної продукції з незаконним використанням чужого товарного знаку;

- встановлення причетних до цього осіб;

- витребуваня копій необхідних документів;

- відбору зразків контрафактної продукції;

- опису та вилучення такої продукції та обладнання, на якому здійснювалося виробництво.

На підстав матеріалів перевірки може бути проведений огляд місця події. Огляд місця події - первісна, складна і трудомістка слідча дія, яка направлена на збір (отримання) об'єктивної інформації, що має значення для слідства. Це обумовлює значення цієї дії і її центральне місце у даній тактичній операції. Її тактичні задачі повинні враховувати обставини:

1) протидія можливому умисному знищення доказової інформації злочинцями - треба враховувати особу порушника, що володіє високим інтелектом і нерідко готовий до зустрічі з правоохоронними органами;

2) виявлення, закріплення і вилучення в процесуальній формі доказової інформації - необхідно врахувати великий об'єм об'єктів, що повинна бути оглянута і вилучена (продукція, у т.ч. поліграфічна, упаковка, документація, обладнання для тиражування і виробництва);

3) розвиток слідчої ситуації у вигідному слідству напрямку - огляд проводиться слідчим (оперативним працівником) до порушення кримінальної справи. Необхідна спеціальна підготовка особи, що проволить дослідчу перевірку і розслідування. Неграмотне проведення огляду місця події (ОМП) всі інші зусилля зводить до нуля і відновити цю прогалину іншими слідчими діями неможливо.

У ході даної операції шляхом взаємодії її учасників необхідно:

- встановити факт порушення права на товарний знак і незаконність використання цих прав (використання без дозволу їх власника, перевищення умов договору про їх передачу, не цільове використання);

- збір відомостей про розмір заподіяної шкоди потерпілому (доходи отримані порушником від незаконного використання товарного знака);

- збір відомостей, характеризують спрямованість умислу винного при цьому.

На основі отриманої інформації приймається рішення про проведення ОМП. Зокрема, оглядаються вище згадані об'єкти, а також продукція, що виготовлялася та (або) реалізовувалась.

При плануванні ОМП необхідно вирішити наступні питання:

1) Тактика, прийоми проникнення у приміщення, що підлягає огляду (безпечне для учасників, швидке і раптове для порушників - вони не повинні дізнатися про підготовку огляду).Необхідно також враховувати режим охорони об'єкту, його площу. За наявності озброєної охорони чи зв'язків порушників з організованою злочинністю необхідно задіяти спец підрозділи міліції;

2) Обрати тактику і методику ОМП;

3) Обрати час проведення ОМП - найчастіше це ранковий час (до початку робочої зміни). Оскільки це враховує тривалий час проведення ОМП, дозволяє вилучити весь залишок контрафактної продукції, що знаходиться на об'єкті, можна опитати більшість працюючих на об'єкті, що з'явились на роботу.

Під час підготовки до ОМП необхідно:

- визначити кількісний, якісний склад осіб, які приймають участь у огляді (працівники міліції, спеціалісти, поняті, технічні робітники для допоміжних робіт та ін.), розподілити між ними обов'язки (поставити кожному завдання), визначити спосіб зв'язку, прийняти заходи по забезпеченню особистої безпеки учасників огляду;

- перевірка матеріально-технічного забезпечення СОГ (науково-технічні засоби для пошуку, виявлення, закріплення слідів обстановки і предметів; достатня кількість пакувального матеріалу, бланки, печатки, пояснювальні бірки для вилучених предметів; забезпечення транспортом для виїзду на МП і вивезення вилученого);

- провести консультацію у компетентних осіб, зокрема з'ясувати відмінні ознаки товарного знаку та яке саме обладнання може бути використане, яка інформація може зберігатися в його пам'яті.

При наявності у порушників декількох виробничих і складських приміщень одним з варіантів проведення даної слідчої дії є огляд всіх приміщень паралельно, що ефективніше, оскільки виключає витік інформації і можливість знищення речових доказів, порушники не можуть домовитися про обставини, які на їх думку необхідно приховати від слідства. Але якщо об'єкти огляду віддалені один від одного це відволікає велику кількість працівників правоохоронного органу. У цьому разі варто забезпечити охорону і недоторканість всіх об'єктів і оглядати їх послідовно, що є економить сили та засоби (у галузі інтелектуальної власності мало фахівців). Для попередження дій правопорушників по прихованню і знищенню слідів злочинної діяльності, контрафактної продукції, обладнання і цінностей при охороні віддалених об'єктів, що оглядаються послідовно, необхідно:

- на кожен об'єкт направити не менше двох оперативних співробітників, що мають табельну зброю і засоби зв'язку;

- забезпечити одночасне прибуття оперативних працівників на всі об'єкти огляду;

- по прибуттю на об'єкт необхідно видалити з приміщення всіх присутніх осіб, взяти у них пояснення і взяти об'єкт під охорону до прибуття учасників слідчого огляду;

- закрити і опечатати відповідним чином всі виходи з приміщення.

Головною вимогою забезпечення успіху є точна координація і узгодження діяльності всіх учасників слідчої дії (забезпечення стійкого зв'язку між керівником групи - слідчим та іншими учасниками - оперативними працівниками, експертами-криміналістами, спеціалістом).

Враховуючи механізм злочину, оперативну інформацію при ОМП необхідно приділити увагу правильному і точному (ретельному) огляду, опису (індивідуалізуючи предмети та документи на момент огляду) і вилученню наступних об'єктів:

- контрафактної продукції;

- сировини для її виробництва;

- поліграфічна продукція, засоби упаковки такої продукції;;

- обладнання, що використовувалося для її виробництва;

- документи про діяльність підприємця;

- документи, що містять дані про виготовлену продукцію чи надані послуги.

Результати огляду повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця подіх, де відображаються всі значимі обставини цієї слідчої дії. Опис місця події повинен бути послідовним зі складанням схем, плану місця події, все вилучене вказується у протоколі, належно упаковується і опечатується, проводиться фото- та відео зйомка.

Після проведення огляду необхідно взяти пояснення у особи, яка незаконно використовувала чужий товарний знак для товарів і послуг, зокрема з'ясувати наступні питання:

- ким конкретно було розроблено ескізи (макети) упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, на якому підприємстві (обладнанні) їх було виготовлено, за чиєю вказівкою здійснювалося їх нанесення на упаковку такої продукції;

- чи звертався правопорушник в Патентне відомство з метою реєстрації знаку, який вже використав на упаковці власної продукції, а також з метою з'ясування питання щодо реєстрації цього знака будь-якою іншою особою в Патентному відомстві;

- на якому підприємстві здійснювалося виробництво упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, в якій кількості та на якку суму коштів її було виготовлено та реалізовано (придбано), згідно яких документів здійснювалося її виготовлення та реалізація;

- на якому підприємстві, конкретно в якої особи та згідно з якої угоди здійснювалося придбання примірників продукції з незаконним використанням товарного знака для подальшого розповсюдження, які документи при цьому було надано (питання для розповсюджувачів продукції);

- яким чином при укладання угоди було обумовлено право власності на знак для товарів і послуг, що використаний на упаковці закупленої для подальшого розповсюдження продукції з незаконним використанням товарного знаку;

- поінформованість правопорушника про те, що знак, який ним використаний при виробництві або розповсюдженні (зберігання з метою пропонування для продажу), добре відомий споживачам як розпізнавальний для товарів і послуг визначеного виробника.

Доцільно також з'ясувати мотиви та мету вчинення ним злочину. У випадку використання чужого знаку групою осіб, необхідно встановити ініціатора ідеї використання знака, обставини прийняття та втілення в життя цього рішення.

Дослідження продукції може здійснюватися спеціалістами у сфері інтелектуальної власності, а саме патентними повіреними України, спеціалістами регіональних НДЕКЦ, судовими експертами чи іншими організаціями. За результатами досліджень складається відповідний документ (висновок), в якому відображаються основні відмінні особливості контрафактної продукції, позначеної порушником, від оригінальної продукції, яка позначена зареєстрованим знаком для товарів і послуг.

Під час дізнання чи досудового слідства необхідно встановити розмір шкоди, завданої правопорушником внаслідок виробництва та реалізації товарів і послуг з незаконним використанням при цьому знаку для товарів і послуг. Як правило, завдана шкода складається з суми грошових коштів, які отримує право власник від реалізації за власними гуртовими (роздрібними) цінами оригінальної продукції, що відповідає кількості виготовленої та (або) реалізованої порушником продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг. Ці розрахунки необхідно враховувати під час підготовки і проведення ОРЗ.

3.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та планування розслідування

Відповідно з характером дій вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст..229 КК України за наявності вказаних у ст.94 КПК України приводів до її порушення. При цьому необхідно враховувати, що вказаний злочин може вчинюватися у поєднанні з іншими злочинами, передбаченими ст.ст.176, 177, 202-205, 209, 216, 226, 227 КК України. За відсутності ознак злочину діяння може містити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 51-2, ч.1 ст.164-3 КпАП України. Визнавши достатніми підстави порушення кримінальної справи, особа, що проводить дізнання, слідчий виносить відповідну постанову.

Типові вихідні дані та слідчі ситуації по цих справах необхідно враховувати у процесі висунення слідчих версій і планування розслідування. Серед висунених типових слідчих версій можуть бути:

- незаконне використання мало місце (був використаний добре відомий знак, саме це допомогло отримати дохід)

- мало місце законне використання без дотримання умов;

- недобросовісна конкуренція;

- події злочину не було.

Особливості планування як елелент приватної методики полегшує організацію розслідування даного виду злочинів. У залежності від змісту вихідних даних, отриманих шляхом аналізу слідчої ситуації й обліку типових версій для даної категорії справ, слідчий планує свої дії на початковому етапі розслідування, визначаючи їх коло, черговість і форми зв'язку з оперативно-розшуковими й організаційно-технічними заходами; планує тактичні операції, можливість розкриття злочину по свіжих слідах.

Планування може бути здійснене відразу після порушення кримінальної справи і містити більше оперативно-розшукових дій:

- пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;

- пошук та затримання злочинця (пошук викраденого майна);

- забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.

У процесі планування розслідування необхідно з'ясувати обставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК України і конкретизована ознаками складу злочину, описаними в диспозиції ст. 229 КК України, а також криміналістичною характеристикою даного злочину:

- який об'єкт був незаконно використаний (товарний знак);

- у чому саме виявилося незаконне використання;

- час вчинення незаконного використання та його прояв;

- які наслідки сталися внаслідок цього і яка матеріальна шкода заподіяна;

- чи містить дане правопорушення ознаки складу злочину або адміністративного правопорушення (які нормативно-правові акти порушені);

- з'ясування особи, що почала правопорушення (місце знаходження виробника, характер його діяльності та технології виробництва) і кого притягувати до кримінальної відповідальності за правопорушення, з'ясування мотивів правопорушення;

- які умови сприяли порушенню права на знак для товарів і послуг.

Планування на слідчому етапі носить процесуальний характер і спрямоване на забезпечення справи доказовою інформацією (збирання і оцінка, побудова з них логічної системи, яка встановить істину за справою, що розслідується).

Види планування:

індивідуальне і бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

Зокрема, при виявленні факту виробництва фальсифікованої горілчаної продукції з розливом її у тару (пляшки) з наклеєними етикетками, на які нанесені знаки для товарів і послуг, то для з'ясування величини доходів слід з'ясувати, де реалізовувалася продукція (в якій торговій точці), здійснити перевірку документації даного об'єкту (кількість реалізованих пляшок, їх вартість, отримана виручка - для обчислення обороту коштів у злочинців, отримані ними доходи, а отже і заподіяні збитки (упущену вигоду) власника знака для товарів і послуг).

Список використаних джерел:

1. Конституція України;

2. Господарський кодекс України;

3. Кодекс про адміністративні правопорушення;

4. Кримінальний кодекс України;

5. Кримінально-процесуальний кодекс України;

6. Цивільний кодекс України;

7. Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради, 1994, № 7;

8. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради, 1996, N 36;

9. ПВСУ постанови № 3 від 25 квітня 2003 р “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”;

10. Наказ МОН № 10 від 10.01.2002 „Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг” // Офіційний вісник України. - 2002. - № 5;

11. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні;

12. Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін.

9