Стандартизація: цілі, задачі та основні напрямки розвитку на сучасному етапі в Україні

Міністерство освіти і науки України

Луганський державний  коледж економіки і торгівлі  

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни “Технологія  галузі знань”

на тему: “ Стандартизація: цілі, задачі та основні напрямки розвитку на сучасному етапі в Україні ”

 

 

 

 

 

Виконавець роботи                   

студент групи 1 ТКД 12-9

Герасимов Р.В.

Роботу перевірив                  викладач Тодавчич В.М.

 

 

                                             Луганськ  

2013 

План

1. Вступ………………………………………………………………3
2. Загальні відомості про стандартизацію…………………………
3. Основні терміни та їх визначення з стандартизації…………….
4. Організація роботи зі стандартизації в Україні…………

• Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації……

• Рада стандартизації…………………………………………………

• Технічні комітети стандартизації…………………………………

• Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією………………….

• Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації………………………………………………………

• Об’єкти стандартизації…………………………………………….

• Цілі, принципи та функції стандартизації…………………………

• Види стандартів, які використовуються в Україні………………..

 

5. Напрями стандартизації………………………………………
6. Висновок……………………………………………………….
7. Список використаної літератури……………………………

 

 

 

 

 

Вступ

Стандартизація на сучасному  етапі визначає суть технічної політики в народному господарстві всіх країн  світу і по суті є технічним  законодавством.

У СРСР Державна система  стандартизації була введена в дію  з 1 січня 1970 року. Принципово новим  є те, що в єдину систему об'єднані роботи по стандартизації.

Діяльність по стандартизації дуже динамічна, вона завжди відповідає змінам, що відбуваються в різних сферах життя суспільства, насамперед в  економічній, повинна прагнути встигати і навіть передбачати їх, щоб стандарти  сприяли розвитку, а не відставання  вітчизняного виробництва.

Система стандартизації представляє  можливість для широкої участі в  процесі створення стандарту  всіх зацікавлених сторін. Це реалізується законним правом виробників продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій, окремих фахівців брати участь у  роботі технічних комітетів.

Представниками держав колишнього СРСР було підписано 13 березня 1992. Угода  про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, в якому  закладено основні системи міждержавної стандартизації. Згідно з цим документом були визнані: діючі ГОСТи в якості міждержавних стандартів; еталонна база колишнього СРСР як спільне надбання; необхідність двосторонніх угод для взаємного визнання систем стандартизації, сертифікації та метрології.

На міжурядовому рівні  був створений Міждержавна рада зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР).

Його основними функціями  є: вироблення пріоритетних напрямків  діяльності в галузі стандартизації; представлення проектів міждержавних стандартів на затвердження; розгляд  і прийняття основних напрямів робіт  в галузі стандартизації та схем витрат на їх проведення. Прийняті радою рішення  обов'язкові для держав, представники яких ввійшли до Ради. 

Загальні відомості про  стандартизацію

Весь історичний розвиток людства  супроводжується принципами стандартизації. Необхідність спільного співіснування  в суспільстві привело до узгодження норм поведінки, обрядів, традицій, появи  мови, одиниць вимірювання та ін.

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства  та нормативних документів, які регламентують  правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і   людей  та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка  виконує ці функції.

Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.

Фактична стандартизація виникла у далекій давнині. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, землеволодіння, архітектурні стилі, різні  гіпотези і теорії, громадські й  карні кодекси, кодекси законів  про працю, міжнародні звичаї й конвенції, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого- все це прояви фактичної  стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному і економічному прогресу на всіх рівнях цивілізації, причому для стандартизації вища мета ніколи не була дуже високою.

Характерна особливість  стандартизації полягає в тому, що сфера дії, галузі застосування і  рівень її розвитку практично необмежені. Немає сфери діяльності людини, де б не була потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.

 

Офіційна стандартизація, завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних  документів, що мають цілком визначну форму, систему індексації, порядок  затвердження і характеристики, ступінь  зобов’язання, терміни дії та ін.

Стандартизація в техніці  є своєрідним відображенням об’єктивних  законів еволюції технічних засобів  і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав’язується технічному прогреcу ззовні, а випливає як неминучий  наслідок відбору засобів, методів  і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні  розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва  і матеріали, що веде до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному  процесі головна мета її полягає  в тому, щоб на будь-якому етапі  економічного розвитку суспільства  створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості  неминуче ведуть до стандартизації, яка  є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному  етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і  політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня  виробництва, покращення якості продукції  і ріст життєвого рівня населення  тісно пов’язані з широким  використанням стандартизації. 

Основні терміни та їх визначення з стандартизації

Стандартизація  –діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар”єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн повного географічного та економічного простору.

Національна стандартизація –стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Орган стандартизації –орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.

Об”єкт стандартизації – предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації і для якого розробляються ті чи інші вимоги, характеристики, параметри, правила та ін. Стандартизація може стосуватись об”акта взагалі, або його окремих складових. Причому названий термін однаково стосується будь-якого обладнання, матеріалу, компонента або системи, а також правила, процедури, функції, методу чи діяльності.

Нормативний документ (НД)-документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як “стандарт”, “кодекс усталеної практики” та “технічні умови”.

Консенсус – загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору.

Стандарт –документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у повній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Міжнародний та регіональний стандарти –стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

Національні стандарти –державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

Кодекс усталеної  практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічний регламент –нормативно–правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Технічна документація на продукцію -сукупність документів, яка необхідна і достатня для безпосереднього використання на кожній стадії життєвого циклу продукції. До неї належить конструкторська, технічна та проектна документація. Технічну документацію поділяють на вихідну, робочу та інформаційну.

Конструкторська документація- сукупність конструкторських документів, які залежно від їх призначення містять дані, що потрібні для розробки, виготовлення, контролю, приймання, постачання, експлуатації та ремонту виробу. Порядок розробки, оформлення та передачі конструкторської документації в різні інстанції встановлено комплексом стандартів Єдиної системи конструкторської документації.

Технологічна  документація- сукупність технологічних документів, які визначають технологічний процес. Порядок розробки, оформлення та обертання технологічної документації на вироби базується на конструкторській документації, обумовленій комплексом стандартів. Єдиної системи технологічної документації (ЄСТД).

Технологічність продукції -властивість продукції, що характеризує її якість, та пристосування до виробництва у потрібному обсязі.

 Показниками технологічності  продукції можуть бути, наприклад,  енергоємність, матеріалоємність, тривалість  виробничого циклу, собівартість, трудомісткість.

Науково-технічна документація- сукупність конкретних технічних вимог (правил), законодавчих положень про захист життя і здоров’я людини, охорону навколишнього середовища, забезпечення прав споживача, а також встановлення порядку нагляду за виконанням цих вимог. Останні повинні враховувати соціально-економічні умови та досягнутий рівень науково-технічного розвитку виробництва.

Безпека –відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Сумісність –придатність продукції, процесів, послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для виконання встановлених вимог.

Взаємозамінність –придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання  тих же вимог.

Уніфікація –вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів та розмірів.

Охорона навколишнього  природнього середовища –комплекс міжнародних, державних, регіональних заходів (адміністративних, господарських, політичних та громадських) щодо підримування параметрів функціонування природних систем (фізичних, хімічних і біологічних) в межах, що забезпечують здоров’я та добробут людини.

 

 

Організація роботи зі стандартизації в Україні

Правові та організаційні  засади стандартизації в Україні  встановлює Закон України “Про стандартизацію”, прийнятий Верховною Радою і  підписаний Президентом України 17 травня 2001 року.

Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

• Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить  діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган  стандартизації представляє Україну  в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної  політики у сфері стандартизації;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

бере участь у розробленні  і узгодженні технічних регламентів  та інших нормативно-правових актів  з питань стандартизації;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни  та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

вживає заходів щодо виконання зобов’язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організація стандартизації;

співпрацює у сфері  стандартизації з відповідними органами інших держав;

формує програму робіт  із стандартизації та координує її реалізацію;

приймає рішення щодо створення  та припинення діяльності технічних  комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує створення і  ведення національного фонду  нормативних документів та національного  центру міжнародної інформаційної  мережі ISONET WTO;

організовує надання інформаційних  послуг з питань стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вносить подання до Кабінету Міністрів  України щодо делегування повноважень  стосовно організації розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у  галузі будівництва та промисловості  будівельних матеріалів центральному органу виконавчої влади в цій  сфері діяльності. 

• Рада стандартизації

Рада стандартизації (далі – Рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів  України.

Пересональний склад Ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.

Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між  виробниками, споживачами продукції  та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації.

Рада формується на паритетних засадах із представників органів  виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, суб”єктів господарювання, Національної академії наук України, галузевих академій наук та відповідних громадських організації. Діяльність Ради грунтується на засадах відкритості та гласності.

Основою функцію Ради є  вивчення, аналіз та розроблення пропозицій щодо вдосконалення діяльності у  сфері стандартизації стосовно:

створення технічних комітетів  стандартизації та визначення напрямів їх діяльності;

прийняття міжнародного, регіонального  чи іншого стандарту як національного  стандарту;

проведення експертиз  проектів технічних регламентів  та інших нормативних документів з питань технічного регулювання;

програм робіт із стандартизації.

 

Рада має право:

 

залучати в разі потреби  у встановленому порядку до роботи в Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних установ  та організацій; одержувати від органів виконавчої влади інформацію і матеріали з питань, що належать до її компетенції;

вносити пропозиції до відповідних  органів виконавчої влади та органів  місцевого самоврядування з питань, що належать до її відання.

• Технічні комітети стандартизації

Ценральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих  сторін. До роботи в технічних комітетах  стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів  місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.

Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади  у сфері стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

• Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією

Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб”єкти господарювання та їх об”єднання, відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати  правила їх розроблення, позначення та застосування;

подавати до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації щодо створення технічних комітетів  стандартизації та розроблення національних стандартів чи прийняття як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних стандартів;

представляти Україну у відповідних  міжнародних та регіональних спеціалізованих  організаціях із стандартизації, виконувати зобов”язання, які передбачені відповідними положеннями цих організацій;

створювати і вести інформаційні фонди нормативно-правових актів  та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати  власні стандарти, документи спеціалізованих  міжнародних, регіональних організацій  із стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень цих організацій або організацій або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим юридичним особам;

інформувати центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами.

Заінтересовані особи мають  право брати участь у сфері  стандартизації, розглядати проекти  розроблюваних національних стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та зауваження до них.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості сфери оборони, визначає порядок застосування стандартів для забезпечення потреб оборони  України відповідно до покладених на нього функцій.

• Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні  є забезпечення безпеки для життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.

 

 

 

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і  юридичних осіб в розробленні  стандартів та вільного вибору ними видів  стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено  законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції  вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки  і техніки з урахуванням стану  національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

 

 

 

 

• Об’єкти стандартизації

Об’єктами державної стандартизації є:

а) об’єкти організаційно-методичні  та загальнотехнічні, в тому числі

-організація проведення робіт із стандартизації;

-термінологічні системи різних галузей знань та діяльності;

-класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації;

-системи та методи забезпечення якості та контролю якості (вимірювань, аналізу), методи випробувань;

-метрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт);

-вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

-системи технічної та іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

-системи величин та одиниць;

-типорозмірні ряди і типові конструкції виробів загально-машинобудівного застосування (підшипники, елементи кріплення, інструменти, деталі тощо);

-інформаційні технології, включаючи програмні та технічні засоби інформаційних систем загального призначення;

-достовірні довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

б) продукція міжгалузевого призначення  та широкого вжитку;

в) складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення, в т. ч. банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього  середовища, вимоги до вживаних природних  ресурсів, оборона тощо;

г) об’єкти  державних соціальних економічних та жержавних науково-технічних програм.

• Цілі, принципи та функції стандартизації

Основними завданнями стандартизації є:

• - забезпечення взаєморозуміння  між розробниками, виробниками, продавцями і споживачами (замовниками);

• - встановлення оптимальних вимог  до номенклатури і якості продукції  на користь споживача і держави, в тому числі, забезпечують її безпеку  для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна;

• - встановлення вимог щодо сумісності (конструктивної, електричної, електромагнітної, інформаційної, програмної та ін), а також взаємозамінності продукції;

• - узгодження і ув'язка показників і характеристик продукції, її елементів, комплектуючих виробів, сировини і  матеріалів;

• - уніфікація на основі встановлення та застосування параметричних і  типорозмірний рядів, базових конструкцій, конструктивно-уніфікованих блочно-модульних складових частин виробів;

• - встановлення метрологічних норм, правил, положень та вимог;

• - нормативно-технічне забезпечення контролю (випробувань, аналізу, вимірювань), сертифікації та оцінки якості продукції;

• - встановлення вимог до технологічних  процесів, у тому числі для зниження матеріаломісткості, енергоємності  та трудомісткості, для забезпечення застосування маловідходних технологій;

• - створення і ведення систем класифікації та кодування техніко-економічної  інформації;

• - нормативне забезпечення міждержавних і державних соціально-економічних  і науково-технічних програм (проектів) та інфраструктурних комплексів (транспорт, зв'язок, оборона, охорона навколишнього  середовища, контроль середовища проживання, безпеку населення і т.д.);

• - створення системи каталогізації  для забезпечення споживачів інформацією  про номенклатуру та основних показниках продукції;

• - сприяння виконанню законодавства  Російської Федерації методами і  засобами стандартизації.

 

 

Мета стандартизації - досягнення оптимального ступеня упорядкування  в тій чи іншій області за допомогою  широкого і багаторазового використання встановлених положень, вимог, норм, для  вирішення реально існуючих, що плануються або потенційних завдань.

Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні та більш вузькі, що стосуються забезпечення відповідності.

 Загальні цілі витікають,  насамперед, зі змісту поняття.  Конкретизація загальних цілей  для російської стандартизації  пов'язана з виконанням тих  вимог стандартів, які є обов'язковими. До них відносяться розробка  норм, вимог, правил, що забезпечують:

- Безпека продукції, робіт і  послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна;

- Технічну та інформаційну сумісність, а також взаємозамінність продукції;

- Якість продукції, робіт і  послуг відповідно до рівня  науково-технічного прогресу;

- Єдність вимірювань;

- Економію всіх видів ресурсів;

- Безпека господарських об'єктів  з урахуванням ризику виникнення  природних і техногенних катастроф  та інших надзвичайних ситуацій;

- Обороноздатність та мобілізаційну  готовність країни.

Конкретні цілі стандартизації відносяться  до певної області діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, того чи іншого виду продукції, підприємству і т.п.  

 

Принципи стандартизації відображають основні закономірності процесу  розробки стандартів, обгрунтовують її необхідність в управлінні народним господарством, визначають умови ефективної реалізації та тенденції розвитку.

 Виділяють сім найважливіших  принципів стандартизації:

1. Збалансованість інтересів сторін, що розробляють, виготовляють, що  надають і споживають продукцію  (послугу). Учасники робіт із стандартизації, виходячи з можливостей виробника  продукції і виконавця послуги,  з одного боку, та вимог споживача  - з іншого, мають дійти згоди,  тобто відсутності заперечень  з істотних питань у більшості  зацікавлених сторін.