Статус, організаційні основи діяльності та функції НБУ

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЙ ПОЛУТИКИ УКРАЇНИ

Харківський національний аграрний університет  ім. В. В. Докучаєва

Кафедра фінанси 
 
 
 
 

ІНДЗ

на тему:

Статус, організаційні основи діяльності та функції НБУ 
 
 
 
 

Виконала: студентка 2 курсу 1 групи факультету менеджменту і економіки

спеціальності «Економіка підприємства»

Бєлєвцова Альона

Перевірила: доцент Нагаєва Г. О. 
 
 
 

Харків 2010

План

     Вступ

     І. Правовий статус НБУ.

     ІІ. Функції НБУ.

     ІІІ. Організаційні основи діяльності НБУ

         ІІІ.1. Структура управління НБУ.

         ІІІ.2. Структура центрального апарату НБУ.

         ІІІ.3. Рада Національного банку.

         ІІІ.4. Правління Національного банку України.

         ІІІ.5. Регіональні управління НБУ.

     Висновок

      Вступ

     Національний  банк України (НБУ) було створено на основі Українського республіканського банку Державного банку СРСР разом із прийняттям Верховною Радою 20 березня 1991 року Закону "Про банки і банківську діяльність". Фактично, Нацбанк України був "народжений" у зв'язку із дезінтеграцією радянської банківської системи.

     Згідно  із Постановою парламенту "Про порядок набуття чинності Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей законодавчий акт вступив в дію з 1 травня 1991 року. Документом дія вказаного Закону поширювалася на всі банки в Україні.

     Було  також оголошено власністю України  Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку ("Укрпромбанк"), Український республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк "Зовнішекономбанку" СРСР з їх мережею, обчислювальними центрами, всіма активами, пасивами, а також Українське республіканське управління інкасації Держбанку СРСР з підлеглою йому мережею установ і організацій.

     Окремо, в пункті 3 Постанови ВР "Про  порядок набуття чинності Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачалося "створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України".

     Власне, цим пунктом Постанови було організаційно  вирішено питання про створення  центрального банку незалежної держави - України.

     Він являє собою систему єдиного  банку і включає в себе центральний апарат, розташований в м. Києві, Кримське республіканське управління і 24 обласних управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку.

     Функціональним  підрозділам НБУ належать обчислювальні, розрахунково-касові центри, регіональні і Центральна розрахункові палати. Структурним підрозділом виступає апарат інкасації.

     І. Правовий статус

     Законодавство України визначило побудову банківської системи відповідно до дворівневим принципом організації. Національний банк є банком першого рівня. НБУ визначає організаційно-технічні принципи здійснення готівково-грошового обігу: правила зберігання, перевезення та інкасації грошової готівки, правила виконання касових операцій банками і господарюючими суб'єктами, створює і управляє резервними фондами банкнот і монети, встановлює ознаки платоспроможності грошових знаків.

     Національний  банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

     Національний  банк України є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

     Національний  банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему  захисту. Національний банк України  зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами.

     Національний  банк України встановлює порядок  визначення облікової ставки та інших  відсоткових ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

     Національний  банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

     Головною  діяльністю Національного банку є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забезпечити стабільність національної грошової одиниці. У нашій державі нині триває формування фінансового ринку, ринку цінних паперів, який має стати основою зваженого грошового регулювання економіки. Продовжується створення умов для об’єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабільності національної грошової системи. Здійснюються заходи щодо прискорення формування цивілізованої банківської системи, підвищення рівня її ліквідності та надійності. 

     ІІ. Функції НБУ

     Функції НБУ та його органів є невід'ємною  складовою функцій державного управління.

     Основною  функцією Національного банку України  є забезпечення стабільності грошової одиниці. Це передбачено у ст. 99 Конституції України, де зазначено: «Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України».

     Наголосимо, що з моменту введення національної грошової одиниці відповідно до конституційних норм вона стає не лише фінансово-економічним, а й політичним фактором. Адже національна грошова одиниця — це ознака економічного і політичного потенціалу держави, її незалежності.

     Чинне законодавство про центральний  банк держави покладає на нього виконання і низки інших функцій. До них насамперед належить визначення та проведення грошово-кредитної політики відповідно до затвердженої Верховною Радою України загальнодержавної програми економічного розвитку.

     Національний  банк України має монопольне право здійснювати емісію національної валюти України та організовувати її обіг. Це означає, що жоден інший суб'єкт банківської системи не може здійснювати цю функцію.

     НБУ виступає також кредитором в останній інстанції для банків і кредитних установ, організовує систему рефінансування, визначає правила здійснення банківських операцій, бухгалтерського обліку звітності та захисту інформації. З цією метою Національний банк розробляє та ухвалює відповідні нормативні акти.

     НБУ визначає систему, порядок і форми розрахунків, напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизацію банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Реєстр банків, їхніх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках.

     На  НБУ покладено таку важливу функцію, як складання платіжного балансу і балансу міжнародних інвестицій України, здійснення їх аналізу та прогнозування.

     На  НБУ покладається функція представника інтересів України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах. Центральний банк держави здійснює також валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль.

     Лише  НБУ має право здійснювати  операції із золотовалютним резервом і забезпечувати його накопичення та зберігання.

     Національний  банк України реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у банківській системі, бере участь у підготовці кадрів для банківської  системи.

     Крім  зазначеного вище, до переліку функцій  НБУ належать також наглядові, регулятивні й контрольні. Їх виконання забезпечується через:

     1) здійснення всіх видів перевірок  банків на місцях, інших кредитних  установ та суб'єктів підприємницької діяльності в Україні, перевірку достовірності інформації, що надається особами під час реєстрації банків, кредитних установ і ліцензування банківських операцій;

     2) висунення вимог щодо проведення  загальних зборів акціонерів (учасників)  банків та інших кредитних  установ і визначення питань, за якими мають бути прийняті  рішення.

     Національний  банк України може направляти своїх представників для участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії іншого банку або кредитної установи з правом дорадчого голосу.

     НБУ має право вживати заходи впливу щодо порушників чинного законодавства:

      1) підвищувати норму обов'язкових  резервів;

     2) стягувати з банків чи інших  кредитних установ штраф у  розмірі неправомірно одержаного  доходу;

     3) усувати керівництво від управління  і призначати тимчасову адміністрацію;

     4) відкликати ліцензію на здійснення  окремих чи усіх банківських  операцій;

     5) приймати рішення про реорганізацію  чи ліквідацію банку.

     У разі виникнення незадовільного фінансового  стану комерційного банку чи іншої  кредитної установи НБУ може вживати  заходи щодо їх фінансового оздоровлення.

     Центральний банк не має права вимагати від банків та інших кредитних установ виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами НБУ.

     Національний  банк здійснює аналіз діяльності комерційних банків та інших кредитних установ з метою виявлення ситуацій, які загрожують інтересам вкладників і кредиторів, стабільності банківської системи в цілому.

     Національний  банк України визначає для комерційних  банків та кредитних установ форми  звітності та порядок їх складання, які необхідні для ведення грошово-кредитної і банківської статистики, здійснення валютного контролю.

     НБУ контролює діяльність своїх структурних  одиниць та підрозділів через  проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється його ревізійним управлінням, безпосередньо підпорядкованим голові НБУ. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних одиниць НБУ проводяться не рідше як один раз на рік.

     Правління НБУ не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит Національного банку України і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки рі­чного звіту і подання аудиторського висновку. 

     ІІІ. Організаційні основи діяльності НБУ

     Ефективність  функціонування банківської системи  України значною мірою залежить від рівня кваліфікації апарату управління НБУ як частини єдиного механізму банківської системи. Успішне виконання апаратом управління НБУ завдань і функцій, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», можливе лише на основі наукового підходу до визначення його організаційної структури та діяльності.

     ІІІ.1. Структура управління НБУ

     Структура управління є результатом поділу і кооперації праці між службовцями. Її первинними елементами виступають посади, встановлені відповідними правовими актами з чітко визначеним переліком прав та обов'язків осіб, що їх обіймають. Організаційна структура НБУ— це склад його внутрішніх підрозділів та форми їх взаємодії.

     У теорії управління до характерних рис  організаційної структури відносять, по-перше, роздрібненість (кожний орган складається з низки відособлених частин, під якими розуміють усі його підрозділи (посади)). Так, до складу організаційної структури НБУ входять: керівництво — Голова НБУ, його заступники, правління; структурні підрозділи та їхні керівники.

     По-друге, ієрархічність. Із поглибленням поділу праці всередині кожного органу можуть відділятися нові структурні частини. На певній стадії один керівник уже не в змозі спрямовувати і контролювати діяльність численних виконавців. Колектив службовців стає некерованим, виникає загроза порушення стійкості та єдності в роботі. Усуваються ці суперечності з допомогою проміжних ланок. У НБУ це — директор департаменту, його заступник, начальник управління, завідувач відділу тощо.

     По-третє, складність, симетричність і формальність.

     Розглянемо  детальніше формальність як характерну рису організаційної структури НБУ. Норми адміністративного права  закріплюють кількісний та якісний  її «параметри»: чисельність структурних  підрозділів (посад), співвідношення посад керівного, оперативного та обслуговуючого персоналу, внутрішньоструктурні зв'язки між ними, відповідні функції, права й обов'язки. Низка структурно-посадових питань вирішується колегіально. Організаційна структура центрального апарату управління НБУ не є сталою, вона може змінюватись у зв'язку із розширенням чи звуженням функцій банку, збільшенням чи зменшенням обсягу виконуваної роботи тощо.

     У теорії управління виділяються три  основні типи побудови структури  органів управління: лінійний, функціональний і змішаний. За лінійного типу поділ праці відбувається як «по вертикалі», так і «по горизонталі» — між керівниками структурних підрозділів, які перебувають на одному рівні. При цьому у кожного працівника органу є лише один керівник, котрий здійснює керівництво з усіх питань. За функціонального типу побудови структури поділ праці відбувається відповідно до посадових функцій, причому виконавець підпорядкований одночасно кільком функціональним підрозділам — кожному з певного кола питань. Поєднання лінійного і функціонального принципів в одному органі управління створює самостійний тип структури — лінійно-функціональний.

     Кожен із перелічених вище типів структури  органів управління має свої переваги й недоліки. Більшість органів  державного управління в Україні заснована на засадах лінійно-функціонального принципу. Саме на такій основі побудована структура центрального апарату управління НБУ.

     ІІІ.2. Структура центрального апарату НБУ

     Налагодити  функціонування системи управління тим складніше, чим вона більша. Управляючі, котрі володіють мистецтвом управління, не випадково віддають перевагу співпраці з нечисленним, але висококваліфікованим апаратом і не підтримують тенденцію до розширення управлінського апарату. Зростання апарату управління в арифметичній прогресії тягне за собою збільшення чисельності внутрішніх взаємозв'язків у геометричній прогресії.

     Структура НБУ та його центрального апарату  є чинником, від якого значною  мірою залежить як прийняття, так  і виконання управлінських рішень у грошово-кредитній сфері, забезпечення стабільності національної валюти. Звичайно, в реалізації цих завдань відповідна роль належить також мережі Національного банку, до якої, крім центрального апарату, входять філії,  розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

     Національний  банк України в межах чинного  законодавства має право самостійно вирішувати питання організації, створення, ліквідації та реорганізації спеціалізованих підприємств, інших структурних підрозділів та одиниць, а також затверджувати їхні статути і положення.

     До  складу центрального апарату НБУ  входять департаменти (валютного  регулювання, емісійно-кредитний, банківського нагляду, бухгалтерського обліку, інформації, готівково-грошового обігу, персоналу, економічний, юридичний) та низка інших самостійних структурних підрозділів. В основному їхні функції полягають у виробленні політики центрального банку, проведенні дослідно-аналітичної роботи, здійсненні операцій на креди­тному та валютному ринках, а також діяльності технічного та адміністративного характеру.

     Функціонування  всіх структурних підрозділів центрального апарату НБУ та діяльність їхніх  працівників регламентується відповідними положеннями, посадовими інструкціями тощо.

     ІІІ.3. Рада Національного банку

     Це  — вищий колегіальний орган управління. Особливості його формування випливають із Конституції України (ст. 84, п. 18; ст. 106, п.12). Суть їх полягає, зокрема, в тому, що одна половина членів ради призначається Верховною Радою України, а друга — Президентом України.

     Члени Ради НБУ, які входять до її складу за посадою, належать до квоти Верховної  Ради чи Президента України залежно  від того, хто їх призначив на посаду. Раду Національного банку України очолює Голова НБУ. Строк повноважень членів Ради становить 5 років, проте їхні повноваження можуть бути припинені за поданням голови НБУ органом, що їх призначив, у таких випадках:

     1) за власним бажанням, у разі  подання письмової заяви про  це;

     2) за неможливості виконання своїх обов'язків (у т.ч. за станом здоров'я);

     3) якщо вчинено злочин, установлений  вироком суду, що набув чинності;

     4) у разі звільнення з посад  осіб, які входять до складу  Ради НБУ за посадою.

     Вакансії  в Раді НБУ заміщуються у порядку, передбаченому Конституцією України.

     Оскільки  створення Ради НБУ має конституційні  засади, її діяльність регламентовано в Законі «Про Національний банк України».

     ІІІ.4. Правління Національного банку України

       Діяльність цього органу передбачена  Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 10) і Статутом НБУ (ст. 21). Члени Правління призначаються Верховною Радою України за поданням Голови Національного банку. Правління НБУ переважно вирішує організаційні, координаційні і контрольні питання. Так, цей орган розглядає питання організації і здійснення єдиної політики в галузі кредитування, розрахунків, грошового обігу, обліку й звітності, банківського контролю та інші питання діяльності банків. Правління НБУ розробляє проекти основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнози касових оборотів, зведений валютний план, координує діяльність управлінь НБУ на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій.

     До  повноважень правління НБУ належать також: підбір, розстановка, виховання, підготовка і перепідготовка кадрів; розгляд проектів, постанов та інших нормативних актів НБУ, річного звіту й балансу НБУ, річних звітів про роботу системи банків і зведеного балансу банків України, звітів керівників установ НБУ, структурних підрозділів центрального апарату НБУ. Рішення Правління НБУ з розглянутих питань ухвалюються простою більшістю голосів і оформляються відповідними постановами.

     Відповідно  до Статуту Національного банку  до обов'язків його Голови входить  насамперед керівництво всією діяльністю банку. У зв'язку з цим на Голову покладено персональну відповідальність за виконання поставлених перед Національним банком завдань. Він має право видавати накази та інші локальні правові акти з питань діяльності НБУ. Голова Національного банку розпоряджається згідно з чинним законодавством усім його майном, дає доручення, встановлює порядок підписання зобов'язань і видання доручень від імені НБУ, а також здійснює представництво за кордоном з усіх питань діяльності Національного банку.

     Статутом  НБУ передбачено, що Голова вносить зміни в структуру банку, виходячи з конкретних умов діяльності, за винятком центрального апарату. Він же затверджує штатний розпис центрального апарату, типову структуру управлінь на місцях; призначає посадових осіб НБУ згідно із затвердженою номенклатурою та звільняє їх, установлює посадові оклади, заохочує працівників, які відзначилися своєю працею, накладає дисциплінарні стягнення.

     До  повноважень Голови Національного  банку входить також затвердження положень про структурні підрозділи центрального апарату і про установи НБУ, розподіл обов'язків між заступниками, керівництво всією поточною діяльністю.

     Таким чином, посада Голови НБУ, як видно з  аналізу його повноважень, поєднує єдиноначальництво щодо вирішення важливих питань щоденної діяльності «банку банків» незалежної України з одночасною колегіальністю при вирішенні проблем, які входять у компетенцію НБУ.

     ІІІ.5. Регіональні управління НБУ

       Підрозділами НБУ є його регіональні  управління (філії). Вони створені  в усіх обласних центрах держави, Автономній Республіці Крим та у м. Києві і Київській області. Від імені НБУ його філії здійснюють частину функцій на відповідній території. їхні діяльність та обсяг повноважень регламентуються «Положенням про регіональне управління Національного банку України», затверджене правлінням НБУ від 12 червня 1993 р.

     Регіональні управління не наділені правами юридичної  особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони мають право діяти лише від імені НБУ в межах наданих  повноважень. Створення та реорганізація регіональних управлінь здійснюються за рішенням НБУ.

     У своїй діяльності регіональні управління керуються законодавчими актами України, Статутом НБУ, постановами  правління, наказами, іншими нормативними актами НБУ та «Положенням про регіональне управління Національного банку України».

     Регіональне управління НБУ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї правлінням НБУ. Він представляє  інтереси управління і НБУ в органах  прокуратури, судових, слідчих та інших  адміністративних органах.

     Національний  банк України забезпечує регіональні  управління майном, вартість якого  відображається на балансі управління, що є складовою балансу НБУ. Регіональні  управління розпоряджаються цим  майном без обмеження, за винятком споруд і об'єктів, продаж яких здійснюється управлінням за погодженням із НБУ. Регіональні управління мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням Державного герба України.

     Відносини регіональних управлінь з іншими банками, підприємствами, установами та організаціями будуються на основі договорів, укладених управлінням від імені Національного банку України. Відповідальність за укладеними договорами несе НБУ.

     Згадане Положення покладає на регіональні  управління НБУ низку завдань. До них, зокрема, Також до завдань регіональних управлінь НБУ слід віднести проведення єдиної грошово-кредитної та валютної політики, спрямованої на зміцнення грошового обігу відповідно до основних напрямів грошово-кредитної політики, які розробляються НБУ. Регіональні управління здійснюють також контроль за розвитком валютного ринку і ринку цінних паперів, аналіз грошово-кредитних відносин у регіоні та їх прогнозування.

     Серед основних завдань регіональних управлінь  можна виділити здійснення розрахунків  між комерційними банками через  кореспондентські рахунки, контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства, економічних нормативів і нормативних актів НБУ та чинного законодавства України, а також проведення емісійно-касової роботи.

     З метою раціонального й ефективного  виконання своїх завдань регіональні управління мають певні повноваження щодо грошово-кредитного регулювання у сфері організації розрахунків, виконання бюджету, бухгалтерського обліку та грошового обігу, а також валютного регулювання, економічного аналізу й статистики, контролю організації фінансування капітальних вкладень, нагляду і регулювання діяльності комерційних банків, звітності й оброблювання банківської інформації тощо.

     Регіональні управління складають зведений фінансовий план внутрішньогосподарської діяльності, визначають плановий прибуток, проводять роботу щодо підвищення рівня рентабельності, здійснюють господарську діяльність згідно з економічними нормативами, затвердженими НБУ. У цій сфері діяльності вони також зобов'язані раціонально використовувати госпрозрахункові фонди, організовувати роботу, спрямовану на підвищення кваліфікації працівників, тощо.