Історичні персонажі в романі Ліни Костенко "Маруся Чурай"

Історичні персонажі в  романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Твір. Роман у віршах «Маруся  Чурай» Ліни Костенко належить до творів української художньо-історичної романістики. У ньому – ціла галерея історичних постатей. Найвідомішою з них є  гетьман Богдан Хмельницький. І хоч  це не головний герой роману, його характер поетеса розкрила правдиво і повно. Ліна Костенко більше уваги приділила  його внутрішньому світові, описавши гетьмана як людину розумну, чутливу. Цей опис базується більше на емоційному заряді. З яким душевним болем сприйняв він  розповідь Марусі Чурай:

Про що він думав сам  на сам з собою Опівночі, напередодні  бою? Який душа несла його тягар, Про  що він радився із Богом – То знає лиш перо і каламар, Де срібний  лев боровся з однорогом.

І як людина справедлива  і розсудлива, враховуючи те, що дівчина, хоч і вчинила зло, але не є  злочинницею, «бо тільки зрада є  тому причина», він виносить вирок, щоб дівчину відпустили негайно.

З великою пошаною ставиться  Ліна Костенко до козаків. Це і полтавський  полковник Мартин Пушкар, чоловік  дуже авторитетний і мудрий. Посаду полковника він обіймає упродовж десятка років, що свідчить про повагу до нього. Будь-кого козаки не обирали  своїм головою. Заглядаючи в майбутнє, Ліна Костенко зазначає, що цей воїн загине в боротьбі зі шляхтою, але  залишиться в пам’яті нащадків: Мине сім літ – і голову цю сиву Виговському на списі подадуть. Змальований поетесою і яскравий образ Леська Черкеса. Це хоробрий воїн, захисник своєї Вітчизни. Багато симпатії вкладено поетесою і в образ Івана  Іскри, сина Якова Остряниці, «першого гетьмана після Павлюка». І цей козак «загине теж, в бою заживши слави». Поетеса звертає також увагу на ставлення Івана Іскри і Богдана Хмельницького до пісні. Поспішаючи до гетьмана зі звісткою про суд над Марусею, Іван думав:

Якщо я впаду, -

Не врятована пісня,

Задушена пісня в петлі  захрипить!

Згадує Ліна Костенко й  тих, хто лишив у людській пам’яті  гірку славу зрадника і мучителя. Так, вона розповідає про Ярему Вишневецького, якому «кожна осичинка над шляхом… про Юду листям шелестить». Отож любов до Вітчизни, до свого народу, правда, мужність і справедливість – ці риси повинні бути притаманні кожному громадянинові своєї країни.