Історія ландшафтного дизайну. Використання квітів у ландшафтній архітектурі
Реферат на тему:
Виконала учениця 9 А класу
Харківської гімназії №83
Третьякова Катерина
Зміст
Вступ
1. Історія ландшафтного дизайну
1.1 Ассиро-Вавилонія
1.2 Єгипет
1.3. Давня Греція
1.4. Давній Рим
1.5. Арабська Іспанія
1.6. Середньовіччя
1.7. Епоха Відродження
1.8. Франція, XVII ст.
1.9. Англія, ХVIII ст.
1.10. Західна Європа, США ХІХ-ХХ ст.
1.11. Китай та Японія
1.12. Ландшафтна архітектура сьогодення
2. Малі форми в ландшафтному дизайні
2.1. Види квіткового оформлення
2.2. Устрій квітника
2.3. Історія клумбових рослин
Закінчення
Список літератури
Вступ
В ландшафтній архітектурі і ландшафтному дизайні існують ті ж правила, що і в інших видах мистецтва - в архітектурі, живописі, поезії, музиці. Ці правила диктує нам сама природа. Сад – це складний витвір мистецтва, у створенні якого беруть участь різнохарактерні по своїм якостям елементи: живі рослини і різноманітні форми земної поверхні, вода і каміння, а також малі архітектурні форми. В своєму первозданному вигляді природа збереглась лише в декількох куточках світу. Сучасні приміські садиби є прикладом штучного ландшафтного дизайну садової ділянки, створеної людиною. Для того, щоб зробити вдалий проект планування саду потрібно володіти гарним смаком, досвідом і знаннями в певних сферах діяльності (садівництво, ландшафтна архітектура і навіть інженерія). З естетичної точки зору ландшафтний дизайн содової ділянки повинен являти собою продуману єдність усіх складових елементів і підпорядковуватись певному художньо-архітектурному задуму. При створенні садів необхідно брати до уваги не лише це, а й приуроченість рослин в природі до певних ландшафтів.
Квіти – невід’ємна складова саду, вони не тільки прикрашають його, а й виконують ряд інших функцій. Разом з камінням, водою, травами, скульптурою, газонами можна створити цілі комплекси квіткових композицій. Квітники є невід’ємною складовою парків, садів, бульварів, скверів, домашніх садів, площ і просто використовуються в необхідних місцях.
Правильне використання квіткових рослин дає великі можливості, наприклад, можна гармонізувати ландшафти, підібрати такі комбінації, які будуть позитивно впливати на людей і їх настрій.
Для максимального ефекту квіти повинні підбиратися за відтінками, розмірами та періодом цвітіння в певні композиції, яким на ділянці виділяються певні місця. Дуже важливо перед висадкою квітів вивчити освітленість вибраної місцевості, її доступність для образу, відповідність з фоном, рельєф місцевості, можливість регулярного поливу і деякі інші важливі аспекти.
1. Історія ландшафтного дизайну
1.1. Ассиро-Вавилонія
Історія ландшафтного дизайну бере початок з періоду розквіту держав Ассирії і Вавилоні (Держав Межиріччя). Цей період називають Ассиро-Вавилонькою культурою (8-7 ст. до н.е.). Основним будівельним матеріалом була сирцева цегла. Це був неміцний матеріал, тому він став причиною швидкого руйнування пам’яток архітектури. Міста Межиріччя мали округлу, а пізніше прямокутну форму. В розвитку композицій в архітектурі вживався поперечний розворот простору. Для цього періоду характерне будівництво на терасах. Це штучні насипні платформи, які піднімались над вулицями. Цей принцип використовувався під час будівництва храмів-зіккуратів, схожих на ступінчасті башти. Вони мали вигляд рада убуваючих прямокутних або квадратних платформ, поставлених одна на одну. Зазвичай, верхня платформа закінчувались храмом. На виступаючих частинах нижніх платформ по периметру висаджували рослини в спеціальні ями, наповнені землею.
Особливо відомими були „висячі сади” Семіраміди. Вони були створені у дворі Південного палацу (605-562рр. до н.е.) Навухдоносора ІІ. Сади являли собою ряд піднесених терас. Розміщувався він у вигляді чотирьох ступінчатих терас, які звужувались до верху. На нижніх терасах саджали дерева, а на верхніх – кущі і квіти.
Також в Ассиро-Вавилонській культурі існував широкий парк, створений ассирійським царем Саргоном ІІ у 8ст. до н.е. поблизу міста Хорсбада. В ньому були висаджені дерева, завезені з інших країн: кипариси, кедри, платани, верби, тополі, самшити, деякі плодові. Існували також і парки для полювання і прогулянок верхи. Ці парки є праобразами лісопарків.
1.2. Єгипет
В Єгипті разом з розвитком містобудівництва, архітектури і рослинництва розвивалось і садівництво. В Древньому Єгипті сади в ландшафтному дизайні формувались згідно до певних принципів:
- Регулярний план (включає використання симетрії, тобто осьова побудова композиції)
- Формуються замкнуті композиції:
- Водойми – головна частина саду
- Ритм використовується як композиційний прийом
- Алейні і рядові посадки
- В асортименті рослин використовують екзотичні.
При палацах, храмах і житлових будинках заможних власників створювались сади. Древньоєгипетські сади характеризувались органічним об’єднанням релігійних, утилітарних і естетичних функцій.
1.3. Древня Греція
В Древній Греції садове мистецтво пов’язане із завойовницькими походами Олександра Македонського. В древнє грецький дизайн було включено азіатське садове мистецтво.
Древня Греція характеризувалась такими типами озеленення, як геррони (священні рощі), філософські сади і приватні сади. Геррони мали лише меморіальний характер: скульптури, архітектурні споруди, лісові масиви з джерелами. Священні рощі з часом перетворились на спортивні парки. Для учбових бесід створювали філософські сади. Міські площі засаджували рядовими посадками біля доріг. Приватні сади мали утилітарний характер, квіткові рослини – їх основні озеленювачі.
Сади в ландшафтному дизайні Древньої Греції були суворо пропорційними. Для їх створення використовували принципи рівноваги, ритму і симетрії. В древньогрецьких садах, на відміну від Єгипту, використовували терасування. На терасах висаджували великі дерева, квіти, робили фонтани. Тут використовується більш вільна композиція, декоративність, нагромадження зелених мас, виті драбини, багато прикрас.
1.4. Древній Рим
Садово-паркове мистецтво в Древньому Римі процвітало з 1ст. до н.е. до 1ст. н.е.. Цьому розквіту сприяв м’який клімат, наявність великої кількості води, гів, будівельного матеріалу, багатої флори.
Тут формуються такі сади, як священні рощі, соціальні сади, сади при віллах, сади-іподроми, сади-перестили. В житлових будинках були внутрішні двори, оточені колонадою. Вони оформлялись квітами, кущами, скульптурами, постачались водою. Більшість садів знаходилось на терасованих схилах, їх прикрашали квітами, скульптурами, різноманітними архітектурними спорудами і фонтанами. Саме в ландшафтному дизайні Древнього Риму з’явились перголи, алеї, топіарне мистецтво (фігурне підстригання кущів і дерев).
1.5. Арабська Іспанія
Характер іспано-мавриканського саду – це простота планування і індивідуальність рішень. Основний мотив саду – вода. В регулярному плануванні обов’язково присутній внутрішній дворик (патіо). Організовуються видові точки, оформлюються аркади. Рослини екзотичні, які відповідають кліматичним умовам (мандарини, кипариси, апельсини, олеандр). Вони висаджувались вільно, зазвичай не підстригались. Газон не використовувався через жаркий клімат, територія оформлювалася декоративним мощенням – це один з основних елементів саду в Арабській Іспанії.
1.6. Середньовіччя
Садово-паркове мистецтво в середньовіччі – невеликі саду при монастирях і замках. В монастирських садах вирощували декоративні і лікарські рослини. Планування регулярне, обов’язково присутні фонтан і басейн. Сад в основному ділився на чотири частини (доріжками). В центрі перетину доріжок висаджували троянди і встановлювали хрест Ісуса Христа. Феодальні сади влаштовували всередині території замків. В садах вирощували квіти в клумбах, влаштовували алеї, обвиті виноградом, вирощували яблука, влаштовували розарії. В великих замках влаштовували великі сади, які називались прато. Тут також з’являлись декоративні елементи – перголи, трельяжі, квітники тощо.
З’являлись сади-лабіринти, ботанічні сади. Сади-лабіринти почали своє формування в монастирських замках, а потім розповсюдились і в майбутньому – в регулярних і пейзажних парках. Ботанічні сади почали створювати під час появи перших університетів.
1.7. Епоха Відродження
Садово-паркове мистецтво
Епохи Відродження
1. Сади розміщені на терасах, зв’язаних між собою драбинами.
2. Вода є основою садів Епохи відродження.
3. Використовуються
4. Регулярні італійські сади замкнуті. Їх регулярність не жорстка. Сади пишні і багаті в міру
5. Враховуються кольори і колористика саду.
1.8. Франція, ХVІІ ст.
Відбувається формування садів у стилі бароко. Їх планування просте, але вони багато прикрашені квітниками. Із квітів створюються гарні партери – бродери. Лісові масиви використовують для їзди верхи і полювання. Регулярний стиль садово-паркового мистецтва значно вплинув на створення садів у майбутньому.
1.9. Англія, ХVІІІ ст.
В Англії вже переважає розвиток пейзажного парку. Цьому сприяє м’який клімат і вологість: створюються великі луки, прикрашені групами дерев і кущів. Луки відіграють роль пасовищ для овець.
В Англії відмовляються від регулярного стилю при створенні садів, удосконалюють пейзажні парки. Їх основа – це природність. Влаштовують групові посадки дерев і криволінійні доріжки, водойми зі звивистими берегами. Використовують малі архітектурні форми. Також іноді використовують фонтани.
Пейзажні парки мають свої принципи побудови – в них підкреслюється природна краса ландшафту, вільне планування, всі елементи парку підпорядковуються одному стилю.
1.10. Західна Європа, США в ХІХ-ХХ ст.
В цей період вже і у Франції створюються пейзажні парки. Головна їх перевага – це рослинність. Сади збагачуються новими деревами і кущами. В США ж навпаки відбувається занепад художнього смаку. Тут створюють квіткові глобуси, килимові клумби і сонячні годинники, які не пасують до природності пейзажного парку.
В Древній Росії сади загалом носили утилітарний характер: в основному місце виділяють городам, плодовим деревам, але з часом почали з’являтися декоративні дерева. Водойми влаштовували для риболовлі, купання, поливу.
За Петра І російське садово-
1.11. Китай і Японія
Ландшафтний дизайн Китаю, Японії та Кореї відрізнялись від європейського. Їх відношення до природи завжди було пов’язано з релігією і філософією.
Садове мистецтво Китаю
Японський сад також формується в пейзажному стилі. Типи японських садів – це плаский та гірний сади. Невід’ємною частиною цих садів є вода і каміння. Вода присутня в якості водойм і водоспадів, каміння організовує пластичний простір саду. В „сухих” садах роль води відіграють пісок і галька. Рослинність в японських садах дуже різноманітна. Активно використовують садові споруди: ослони, огорожі, мости, ворота, кам’яні світильники. Характерна риса саду – японська символіка.
1.12. Ландшафтна архітектура сьогодення
Ландшафтна архітектура – гілка містобудівництва, яка відповідає за архітектуру відкритих площ. На відміну від садівництва і городництва ландшафтна архітектура не має наміру щодо сільськогосподарських робіт і наслідує перш за все естетичні цілі, а також цілі озеленення міст. Витвори мистецтв ландшафтної архітектури можна поділити на ті, що створені в дусі ландшафтного дизайну, садово-паркового мистецтва або лабіринтів. В будь-якому випадку дизайн ландшафтної архітектури має велике значення.
2. Малі архітектурні форми в ландшафті
Малі архітектурні форми є основним інструментом створення ландшафтного дизайну на ділянках садиб. До малих архітектурних форм в саду належать павільйони, альтанки, містки, перголи, трельяжі, арки, огорожі, вазони, садові меблі, драбини, лавки, садова скульптура, дитячі майданчики, садові каміни, балюстради, бюсти, колони, скульптури, фігури звірів, декоративні колодязі, фонтани, каскади, спортивні майданчики, бані, добудови, тераси, світильники. Вони можуть бути виготовлені з різних матеріалів – дерева, металу, цегли, пластику. Майже всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також грають важливу роль в декоративному оформленні саду.
Перголи і трельяжі. Трельяж – це тонка решітка для рослин, що в’ються. Пергола – ажурна конструкція, що служить опорою для рослин, що в’ються. Це обвиті зеленню навіси, іноді коридори з легких решіток на стовпах або арках. Вони з’явились в Середземномор’ї, де використовувались в якості простих утилітарних опор для виноградних лоз. З часом садівники оцінили їх художній потенціал, перетворивши їх на довершений витвір ландшафтної архітектури. Ці архітектурні споруди виконують декілька функціональних задач:
- Використовуються для вирощування рослин, що в’ються
- Забезпечують необхідне затінення на певних площах
- Розділяють певні частини саду.
Забори і огорожі. Невеликі огорожі (до 1м) можуть використовуватись у внутрішньому просторі для візуального відгородження різних по функціональному значенню ділянок.
Альтанки і павільйони. Альтанки і павільйони споруджуються в першу чергу для рекреації, можуть бути закритими і відкритими. Альтанка є дуже важливим композиційним вузлом в архітектурно-планувальній структурі саду і відіграє важливу роль як елемент декоративного оформлення.
Садові меблі. Садові
меблі повинні бути зручними, достатньо
міцними і легкими в
Вазони. Це один з видів квіткового оформлення. Можуть мати просту і складну форми.
Містки і дерев’яні настили використовуються для оформлення декоративних водойм. Містки бувають пласкі і вигнуті, з перилами і без.
Альпійські гірки – один з найбільш привабливих елементів натурального типу, які повторюють окремі елементи гірського пейзажу, в основу яких входить каміння і невибагливі рослини. Розмір гірки залежить від розміру ділянки.
Під час ландшафтного проектування особливе місце посідає вода. Будь-яка декоративна водойма стає чудовою прикрасою садибної ділянки і завжди викликає в людини приємні відчуття і радує своїм видом.
Декоративні водойми можуть бути найрізноманітнішими за типом: пруди, фонтани, водоспади, каскади, джерельця, в тому числі і сухі.
Каскад, який утворився перепадом декількох рівнів, що знаходяться один над одним, з невеликою водоймою на початку і замкнутим циклом найчастіше роблять на схилі альпійської гірки. Це може бути невеличке джерельце, що стікає по кількох пласких камінцях або велика кам’яна споруда з багатьма переливами. Являючись частиною композиції „каскад-пруд” і „каскад-джерельце”, каскад є головною домінантою всієї водної композиції – місцем, звідки вода починає свій шлях. Під час його оформлення використовують ті ж самі породи каміння, що і для декорування пруду або джерельця.
Водоспад – це вертикальна композиція, сформована з каміння скельних порід, яка складається з одного або декількох ізливів, розміщених на висоті від 1 до 4-х метрів. Ізливи для водоспадів виготовляються з природного каміння плитняка з рівною передньою кромкою. Вода з такого каменя буде падати красивим рівним потоком.
Пруд являє собою штучну водойму глибиною 120-150 см. Дно і берегова лінія водойми оформлюється різноманітними різновидами порід природного каменя. При оформленні берегової зоно в природному стилі, рослинність може підходити до самої води.
„Сухе” джерело. Великого розповсюдження в оформленні садів відіграє „сухе” джерело, де вода зображається символічно, за допомогою каміння і гальки.
2.1. Види квіткового оформлення
Головний декоративний елемент саду – це квіти, видове і кольорове різноманіття яких робить безмежними можливості оформлення будь-якого саду, незважаючи на його розміри і екологічні характеристики. Важливо правильно підібрати асортимент квітів, відповідно до естетичних міркувань і умов місця, де будуть розміщуватись квіти.
Згідно до сучасних стандартів покликанням квіткового оформлення є максимальне наближення до природного вигляду насаджень. Рішення цієї задачі найбільш успішно досягається під час використання в оформленні ландшафтних композицій – масивів, груп, окремих квітучих рослин, об’єднаних композиційним задумом. Однак на практиці в садово-парковому будівництві використовуються й інші види квіткового оформлення. До них можна віднести клумби, рабатки, бордюри, міксбортери, партери, а також спеціальні типи квіткового оформлення: георгінарії, розарії, сирінгарії, альпінарії, перголи, трельяжі, сади безперервного цвітіння.
2.2. Устрій квітника
Людське око здатне сприймати фіолетовий, синій, блакитний, зелений, жовтий, помаранчевий, червоний кольори. Ці кольори знаходяться в певному зв’язку, створюють кольорове коло або кільце. Закону контрастних кольорів відповідають два кольори, що лежать один напроти одного. Наприклад, червоний – зелений, жовтий – фіолетовий. Червоний, жовтий і синій відносять до основних кольорів. Додатковими є зелений, фіолетовий, помаранчевий кольори. Білий, сірий, чорний – нейтральні. Взаємодія основних кольорів з додатковими створюють їх гармонійне поєднання. Нейтральні кольори пом’якшують різкість поєднань. Так, білий колір пом’якшує контрастність, а чорний – підкреслює яскравість барв.
- Історія клумбових рослин
Дехто вважає, що в Британії висаджувати квіти на клумби вперше почали лише в часи королеви вікторії, коли в моді було все яскраве. Однак в дійсності історія клумбових рослин розпочалась задовго до того, як в 1837 р. Вікторія посіла трон. В ХVI ст. в деяких великих англійських помістях було прийнято влітку виставляти на вулицю кадки з лимонними, апельсиновими і гранатними деревами, рослинами, які використовують таким чином можна віднести до клумбових.
В той же час у Франції геральдичні щити прикрашали невеликими не квітучими рослинами, а у Версалі в середині сезону змінювали квіти на клумбах, що повинно було свідчити про багатство короля.
Однак робити клумби в тому вигляді, в якому ми звикли бачити їх зараз, дійсно почали лише в 20-х роках ХІХ ст.. Законодавці моди на облагороджування садів в XVIII ст. створювали їх в „ландшафтному” стилі; в таких садах були трава, дерева, кущі, каміння і вода, але не було квітів. На початку ХІХ ст. в Англії нове покоління садових архітекторів почало створювати в великих маєтках „квіткові тераси”, і ідея кольорових садів закріпилась в Європі.
Але вирішальну роль в успіху клубового квітникарства відіграло появлення нових яскравих теплолюбних рослин, які з середини XVIII ст. стали завозити в Європу з Південної Америки і Південної Африки.
В 1845р. в Великобританії відмінили податок на скло, і всюди в великих садах почали будувати теплиці. Саме в них почали масово вирощувати розсаду багатьох клумбових квітів, в результаті чого країну охопила „клубова лихоманка”. Стали популярними багато рослин, які в основному вирощують і в наші дні: петунія, бурлачок, пеларгонія, лобелія, кларкія, вербена та ін. Всесвітня виставка 1851р. стала апогеєм „клумбової лихоманки”, яка протривала ще 30 років. Важко сказати, що саме привело до зменшення клумбового квітникарства в великих англійських маєтках на початку ХХ ст. – нестача дешевої робочої сили чи зміна моди. Однак в парках клумби збереглись. Ситуація залишалась стабільною до початку 80-х, коли введення в культуру нових видів і сортів і початок буму в контейнерному квітникарстві знову не повернули інтерес до квітникарства.
Закінчення
Сад є перехідним елементом в загальному середовищі, яке оточує людину, від житла до природного середовища. Як естетична частина життя, він є гармонізованим і продуманим елементом ландшафтної архітектури, облагороджує життя людини. Дає їй можливість насолоджуватись прекрасним – красою природи.
Ландшафтна архітектура і дизайн беруть участь у створенні єдиної концепції неповторного дому. Будівля і оточуюче середовище є єдиним ансамблем зі спільною ідеєю, яка заключається у зовнішньому оформленні будинку. Важливо аби декор будинку гармоніював з оточуючим середовищем. Саме естетичне оформлення ландшафту найсильніше впливає на людину, тому не дивно, що люди завжди виділити сад чимось або вразити стриманою красою. Ландшафтний дизайн – це мистецтво, яке є відображенням культури суспільства, яке його створило.
Малі архітектурні форми на території, що оточує будинок, не лише прикрашає, а й вирішує практичні задачі. Основною метою розробки ландшафту ділянки є досягнення гармонії між людиною і природою, створення комфорту.
Зелені насадження очищують повітря, понижають температуру повітря, збільшують вологість повітря. Гармонічно вистроєний ландшафт позитивно впливає на естетичне виховання людини, додають святковості і краси садибі.
Основні тенденції розвитку ландшафтної архітектури і дизайну – це екологічний підхід до проектування. Мета даного підходу заключається в тому, щоб максимально зберегти природний ландшафт.
Список літератури
1.Горбачев, В. Н. Архитектурно-
2.Залесская, Л. С. Ландшафтная архитектура : учеб. для вузов / Л. С. Залесская, Е. М. Микулина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Стройиздат, 1979. - 240 с.
.Кочережко, О. И.
Ландшафтный дизайн вашего
3.Ожегов, С. История ландшафтной архитектуры / С. Ожегов. - М. : Архитектура-С, 2003. - 232 с. - (Приусадебное цветоводство, сад и огород).
.Павленко, Л. Г. Ландшафтное проектирование. Дизайн сада / Л. Г. Павленко. - Ростов н/Д : Феникс, 2005. - 192 с. - (Строительство и дизайн).
4. Газоны. (Научные основы интродукции и использования газонных и почвопокровных растений). – М., 1977. – 217 с
5. Деревья и кустарники, розы и сирени. / Под ред. академика АН БCCP Н.В. Смольского. – Мн., 1968. – 310 с.
6. Кирильчик Л.А. Зеленая архитектура. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1963. - № 8. – С. 11 – 18.
7. Кирильчик Л.А. Принцесса цветов. //Сельское хозяйство Белоруссии. – 1964. - № 5. – С. 35 – 39.
8. Кирильчик Л.А. Весна в саду. // Наука и жизнь. – 1976. - № 4.– С. 23 – 27.
9. Кирильчик Л.А. Основы современного устройства газонов. - Мн., 1978. – 340 с
10. Кирильчик Л.А., Лакум А.В. Пионы — ведущие орнаментальные многолетники. – Мн., 1978. – 410 с.
11. Кирильчик Л.А. Осенний сад. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1978. - № 9. – С. 14 – 20.
12. Маргайлик Г.И. Памятники зеленой архитектуры. // Лесное хозяйство. – 1966. - № 6. – С. 3 – 5.
13. Маргайяик Г.И. Ассортимент декоративных растений для озеленения пришкольных территорий. – Мн., 1972. – 420 с.
14. Маргайлик Г.И., Кирильчик Л.А. Встречи с природой. – Мн., 1974. – 280 с.
15. Многолетние цветочные растения. / Под ред. академика АН БССР Н.В. Смольского. – Мн., 1972. – 265 с.
16. Смольский Н.В., Кирильчик Л.А. Зеленый ковер в сквере. // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1968. - № 3. – С. 2 – 6.
17. Смольский Н.В., Маргайлик Г.И. Основные аспекты озеленения. //Родная природа. – 1976. - № 1. – С. 11 – 15.
18. Стойчев И.В. Парковое и ландшафтное искусство.– София, 1960. – 320с.
- історія логіки в Україні
- Історія логіки: логіка стародавньої Індії
- Історія Львівського університету
- Історія математики
- Історія Миколаївської астрономічної обсерваторії
- Історія митного оподаткування в Україні
- Історія міжнародних відносин
- Історія Камянець-Подільського
- Історія керамічного посуду
- Історія комсомолу
- Історія косметології
- Історія кримінально-виконавчого права України
- історія криптографії
- Історія Культури
