Історія розвитку і передумови формування перших консюмерських організацій в Росії

  1. Історія розвитку і передумови формування перших консюмерських  організацій в  Росії
 

     Перші згадки про застосування стандартів в Росії з метою підвищення якості продукції  були відзначені ще в XVI столітті, в часи правління Івана Грозного, а початок більш широкого впровадження стандартизації в Росії був покладений імператором Петром І, якого в Росії вважають засновником захисту прав споживачів.

     Так, в його Указі “Про якість” від 11 січня 1723 року зазначено: “Повелеваю хозяина Тульской фабрики Корнилу Белоглазова бить кнутом и сослать на работу в монастыри, понеже он, подлец, осмелился войску государства продать негодные пищали и фузеи. Старшину Фрола Фукса бить кнутом и сослать на Азов, пусть не ставит клейма на плохие ружья...”

     Розвиток  промисловості і транспорту в Російській імперії призвів до розширення робіт по стандартизації у XIX ст.

     Перші споживчі товариства в Росії почали виникати в 90-ті роки XIX ст. і активно діяли до революційних подій 1917 р. В 1917 р. в Російській імперії нараховувалося 35 тис. споживчих товариств.

     Одним з перших після 1917 р. був прийнятий  декрет “Про введення міжнародної метричної системи мір і важелів” (1918 р.). У 1925 р. створюється Комітет з стандартизації. З 1926 р. починають затверджуватися загальносоюзні стандарти.

     Однією  з перших форм управління якістю в колишньому Радянському Союзі стала перевірка виробів методом сортування та розбраковки на придатні та непридатні.

     Зародженням елементів захисту прав споживачів можна вважати відміну в середині 30-х років карткової системи та запровадження таврування гир та важелів. Було також введено кримінальну відповідальність за обважування, обмірювання покупців та ін.

     У 80-х роках ХХ століття в колишньому СРСР почали зароджуватися об’єднання, клуби й асоціації захисту  прав споживачів. У 1987–1988 р.р. вони об’єдналися у Федерацію об’єднань споживачів, президентом якої був Анатолій Собчак.

     До  початку 1992 року Федерація перетворилася  в Міжнародну конфедерацію об’єднань споживачів, до складу якої увійшли об’єднання споживачів із колишніх республік Союзу – Росії, Білорусі, України, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану та ін. Представники споживчих організацій утворили Координаційну раду.

     Союз  споживачів Російської Федерації (далі – Союз) є загальноросійською спілкою громадських об’єднань. На початок 2008 року до його складу входили 103 регіональні організації. Союз разом із заснованими ним Центром незалежної споживчої експертизи, Центром експертизи якості медичної і фармацевтичної діяльності, Союзом учасників споживчого ринку підтримує добросовісних і ефективних виробників.

     Союз  розпочав роботу над створенням мережі правового захисту споживачів. Із державного бюджету на це було виділено 1 млн рублів. Організовано роботу 10 регіональних консультаційних пунктів і 5 міжрегіональних консультаційних центрів. Усього учасниками проекту було проконсультовано 125 тисяч споживачів, з них 75 тисяч бідних і соціально незахищених громадян отримали безкоштовно правову допомогу, зокрема складання претензій і позовів, підтримку в суді. У разі надання платних послуг споживачам довелося б заплатити не менше 20 млн крб, тобто вкладені в проект бюджетні кошти окупилися двадцятикратно.

     У 2007 році за ініціативою громадських об’єднань споживачів-членів Союзу було ухвалено трирічні програми захисту прав споживачів у Ростовській області і місті Астрахані, підготовлено програми в Краснодарі та Якутську. В Санкт-Петербурзі затверджено План заходів щодо розвитку споживчого ринку на найближчі чотири роки, в якому є питання стосовно захисту споживачів. Головна цінність цих програм полягає в тому, що вони вперше чітко структуровані по завданнях, термінах, виконавцях і фінансуванні.

     Пріоритетами  діяльності Союзу на найближчі роки є створення інституту експертизи споживчих товарів із перспективою видання на базі цього інституту журналу тестування товарів, а також продовження випуску періодичного видання – Вісника Союзу споживачів Російської Федерації 

  1. Правова база консюмерського руху в Росії
 

     Створення законодавчо-правової бази мало першочергове значення для розвитку консюмеризму в Російській Федерації. Законодавство РФ на захист прав споживачів включає декілька нормативних актів:

  • Конституція Російської Федерації – згідно із статтями 20, 30, 37, 41, 42, 43 громадяни мають право на життя, об’єднання у громадські організації, відпочинок, охорону здоров’я, сприятливе навколишнє середовище, освіту тощо; при порушенні цих прав кожний громадянин може звернутися до суду.

     Особливе  значення в системі споживчого законодавства  Російської Федерації займають норми Цивільного кодексу РФ, які встановлюють правила укладення договорiв купiвлi-продажу, пiдряду, схову та iнших угод в сферi побутового обслуговування, юридичну вiдповiдальнiсть за неналежне їх виконання чи невиконання та iн.

  • Кодекс РФ про адмiнiстративнi правопорушення – статті 146, 147, 149, 150, 157 та iн. визначають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення працiвниками пiдприємств торгiвлi та громадського харчування правил торгiвлi, обслуговування споживачiв, обман покупцiв та замовникiв тощо.
  • Кримiнальний кодекс РФ – стаття 200 передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за обмiрювання, обважування, обраховування та введення в оману вiдносно спожинчих властивостей або якостi товару (послуги), або будь-який iнший обман споживачiв.
  • Закон РФ “Про захист прав споживачiв”, що був прийнятий 7 лютого 1992 р. (чиннiсть якого набула 1 сiчня 1993 р.), заклав основи для розвитку як державної полiтики з питань захисту прав споживачiв, так i недержавної консюмерської полiтики в країнi. 29 вересня 1994 р. Пленум Верховного суду РФ прийняв спецiальну постанову “Про практику розглядання судами справ по захисту прав споживачiв” (в редакцiї постанов Пленуму Верховного Суду РФ вiд 17 сiчня 1997 р. i вiд 21 листопада 2000 р.), в якiй даються роз’яснення щодо окремих спiрних проблем реалiзацiї норм законодавства про захист прав споживачiв та застосування судами РФ Закону “Про захист прав споживачiв”.

     Закон РФ “Про захист прав споживачiв” з поправками вiд 17 грудня 1999 р. мiстить в собi преамбулу i 46 статей, якi згруповані у чотири глави. Преамбула Закону (разом iз першою главою) являє собою загальну частину не тiльки цього акта, але й всього законодавства РФ на захист споживачiв в цiлому. Тут мiстяться норми, якi можуть бути застосованi практично до усiх вiдносин за участю споживачiв.

     Як  видно iз преамбули, Закон регулює вiдиосини, що виникають мiж споживачами та виробниками, продавцями, виконавцями пiд час продажу товарiв, виконання робiт та надання послуг, тобто з приводу задоволення багаточисельних побутових потреб громадян. Незважаючи на помiтнi вiдмiнностi вiдносин з приводу купiвлi-продажу вiд вiдносин з приводу надання рiзноманiтних послуг, вони мають певнi загальнi риси, що надає можливiсть регулювання їх в єдиному законi. Структура Закону визначає механiзм реалiзацiї прав споживачiв навiть при тих вiдмiнностях, якi iснують в питаннях щодо купiвлi i продажу, а також надання послуг, що робить неможливим регулювати їх в одних нормах.

     У першiй главi “Загальнi положення” (ст. 1-17) пояснюються умови застосування цього закону; права споживачiв на безпеку товарiв (робiт, послуг), на iнформацiю про товари (роботи, послуги), на консюмерську освiту; режим роботи продавця (виконавця); права й обов’язки виробника (виконавця, продавця), вiдповiдальнiсть продавцiв (виробникiв, виконавцiв) за спричинену шкоду, за порушення прав споживачiв; судовий захист споживачiв.

     У другiй главi “Захист прав споживачiв пiд час продажу товарiв споживачам” (ст. 18-26) регулюються специфiчнi питання, що торкаються вiдносин, якi виникають мiж споживачем i продавцем, що не були розглянутi у першiй главi; конкретно вказуються права споживачiв на повернення дефектного товару, усунення виявлених недолiкiв товару та обмiн на товар вiдповiдної якостi, термiни задоволення окремих вимог споживача.

     Третя глава “Захист прав споживачiв пiд час виконання робiт (надання послуг)” (ст. 27-39) присвячена особливостям вiдносин, що склалися пiд час здiйснення робiт та наданнi споживачу послуг; визначаються умови задоволення вимог споживачiв пiд час виявлення недолiкiв в роботi (послузi), що виконана, а також термiн усунення цих недолiкiв.

     У четвертiй главi “Державний та громадський захист прав споживачiв” (ст. 40-46) наводяться перелiк i функцiї державних органiв контролю за виконанням законодавства РФ щодо захисту прав споживачiв, а також їх повноваження. Регулюються права i функцiї громадських об’єднань споживачiв, а також органiв мiсцевого самоврядування у здiйсненнi захисту прав споживачiв.

     Закон РФ “Про захист прав споживачiв” є комплексним нормативним актом, в якому об’єднанi норми цивiльного права, норми адмiнiстративного права, представленi норми цивiльнопроцесуального, фiнансового, певною мiрою кримiнального права. Бiльшість норм Закону є цивiльно-правовими. Це пов’язано з тим, що вiдносини за участю споживачiв мають приватний характер i побудованi на трьох принципах, названих в п.1 ст.1 Цивiльного Кодексу РФ: рiвнiсть їх учасникiв, автономiя волi сторiн та майнова самостiйнiсть. Вiдповiдно бiльшiсть прав споживачiв – це суб’єктивно цивiльнi права. Законодавець, регулюючи вiдносини за участю споживачiв, враховує, що саме можливостi цивiльного права, зокрема компенсацiйна природа цивiльної вiдповiдальностi, дозволяють ефективно вiдновлювати порушенi майновi права потерпiлого-споживача.

     У цiлому Закон РФ “Про захист прав споживачiв” являє собою окрему частину законодавства країни, що пiдсилює соцiальнi гарантiї громадян, надаючи їм основоположнi права як споживачам. Вiн також об’єктивно пiдвищує вiдповiдальнiсть виробникiв, продавцiв, постачальникiв послуг i товарiв за якiсть своєї роботи, встановлюючи їх основнi обов’язки. В умовах вiдсутностi розвиненої конкуренцiї вiн покликаний сприяти підвищенню якостi товарiв i послуг, всьому соцiально-економiчному розвитку країни.

     До законодавства Росiйської Федерацiї на захист споживачiв належать також закони, що вiддзеркалюють проблеми пiдвищення якостi життя та добробуту в Росiї, безпосередньо регламентують безпеку товарiв (робiт, послуг), вiдповiдальностi за товари i послуги, несправедливi умови договорiв, фiнансових послуг, закони, що нацiленi на активiзацiю ринкових реформ, комерцiалiзацiю, приватизацiю (особливо в системi торгiвлi, громадського харчування i платних послуг), демократизацiю суспiльних процесiв. В законодавчих актах визначенi мета, завдання та об’єкти державного контролю та нагляду, посадовi особи, що його здiйснюють, їх статус, права й обов’язки державиих iнспекторiв з нагляду за державними стандартами, правилами сертифiкацiї та забезпечення спiльностi вимiрювань тощо.

     Серед них – федеральнi закони РФ:

  • Про конкуренцiю та обмеження монополiстичної дiяльностi на товарних ринках (1991 р.);
  • Про охорону здоров’я та добробут населення (1991 р.);
  • Про охорону навколишнього природного оточення (1991 р.);
  • Про освiту (1992 р., 1996 р.);
  • Про товарнi знаки, знаки обслуговування та вайменування мiсць походжения товарiв (1992 р.);
  • Про стандартизацiю (1993 р.);
  • Про сертифiкацiю продукцiї та послуг (1993 р., 1998р.);
  • Про забезпечення спiльностi вимiрювань (1993 р.);
  • Про застосування контрольно-касових машин пiд час здiйснення грошових розрахункiв з населенням (1993 р.);
  • Про рекламу (1995 р.) тощо.

     До важливих нормативно-правових актiв, якi регулюють сферу захисту прав споживачiв в країнi вiдносяться Повiтряний кодекс РФ (1999 р.) i Транспортний кодекс РФ (1998 р.).

     Благотворний  вплив на стан ековомiки та розвиток консюмеризму в Росiї виявляють також постанови Уряду РФ, що визначають компетенцiю федеральних органiв та виконанчої влади, що здiйснюють контроль за якiстю та безпекою товарiв (робiт, послуг), а також вносять суттєвi змiни у розвиток споживчого ринку країни:

  • Положения про державну iнспекцiю по торгiвлi, якостi товарiв та захисту прав споживачiв РФ (1993 р., 1997 р.);
  • Положеняя про Міжвiдомчу Раду по захисту прав споживачiв (1994р.);
  • Про органiзацiю робiт зi стандартизацiї, забезпечення спiльностi вимiрювань, сертифiкацiї продукцi та послуг (1994 р.);
  • Про лiцензування окремих видiв дiяльностi (1994 р., 2000 р.);
  • Про пiдтримку громадського руху на захист прав споживачiв (1995 р.);
  • Порядок доведення до споживачiв iнформацiї щодо походження алкогольної та тютюнової продукцiї iноземного виробництва (1996 р.) тощо.

     Крiм цього, Уряд РФ прийняв й інші акти, що розповсюджуються на сферу охорони прав споживачiв. До них, зокрема, вiдвосяться перелiки: Перелiк товарiв, iнформацiя про якi повинна мiстити протипоказання щодо застосування пiд час окремих видiв захворювань (1997 р.), Перелiк технiчно складних товарiв, по вiдношенню до яких вимоги споживача про їх замiну пiдлягають виконанню у випадку виявлення у товарiв суттєвих недолiкiв (1997 р.), Перелiк товарiв тривалого користуваяня, в тому числi комплектуючих виробiв (деталей, вузлiв, агрегатiв), якi пiсля закiнчення визначеного термiну можуть являти небезпеку для житгя, здоров’я споживача, чинити шкоду його майну або навколишньому середовищу i на якi виробник повинен встановлювати строк використання (1997 р.), Перелiк товарiв, якi пiсля закiнчення термiну придатностi вважаються непридатними для використання їх за призначенням (1997 р.) та iн. 

     
  1. Державні  консюмерські організації  Російської Федерації  та їх повноваження
 

     Згiдно iз статтею 40 Закону “Про захист прав споживачiв” РФ державний контроль за дотриманням законодавства в сферi захисту прав споживачiв здiйсвює Мiнiстерство РФ з антимонопольної політики та пiдтримки підприємництва (МАП). МАП також покликаний надавати офiцiйнi роз’яснення з питань застосування законiв та iнших правових актiв в цiй сферi. До структури МАП входить Головне управлiняя по захисту прав споживачiв, а до складу територiальних управлiнь МАП (їх бiльше 80-ти) входять вiдповiднi спецiалiзованi вiддiли.

     Основнi повноваження МАП РФ (його територiальних органiв):

  • у межах своєї компетенцiї направляють накази виробникам (виконавцям, продавцям) щодо припинення порушень прав споживачiв;
  • пред’являють позови до судiв, арбiтражнi суди, до виробникiв (виконавцiв, продавцiв) у випадку виявлення порушень прав споживачiв;
  • направляють до органiв прокуратури, iншi правоохороннi органи матерiали для вирiшення питань щодо порушення кримiнальних справ iз злочинiв, пов’язаних з ураженням прав споживачiв;
  • припиняють монополiстську дiяльнiсть господарчих суб’єктiв та недобросовiсну конкуренцiю на ринку споживчих товарiв (робiт, послуг);
  • направляти матерiали про порушення прав споживачiв до органу, що видає лiцензi на здiйснення вiдповiдного роду дiяльностi та вирiшує питання щодо припинення дiї цiєї лiцензiї або її дострокового анулювання та iн.

     Закон “Про захист прав споживачiв” РФ визначає також повноваження органiв державного управлiння, якi здійснюють контроль за безпекою споживчих товарiв (робiт, послуг). Такi установи, як Державний комітет з стандартизації й метрологiї РФ (Держстандарт), Державна санiтарно-епiдемiологiчна служба РФ (Держсанепіднагляд), Мiністерство екологiї та природних ресурсів РФ, встановлюють обов’язковi вимоги щодо безпеки товарiв (робiт, послуг) та контролюють їх дотримання. Вони такок мають повноваження вимагати припинення випуску та реалiзацiї небезпечних товарiв, пред’являти судовi позови виробникам (виконавцям, продавцям) у випадку порушення вказаних вище вимог.

     Згiдно iз Законом “Про захист прав споживачiв” координацiя дiяльностi органiв державного управлiння, здiйснюючих контроль за безпекою товарiв (робiт, послуг), покладена на Держстандарт РФ. Держстандарт РФ такок сприяє формуванню та реалiзацiї державної полiтики в сферi стандартизацiї, здiйснює державний нагляд i контроль за дотриманням обов’язкових вимог державних стандартiв; бере участь у роботi по мiжнароднiй (регiональнiй) стандартизацiї; органiзовує професiйну пiдготовку та перепiдготовку кадрiв в сферi стандартизацiї; встановлює правила застосування мiжнародних (регiональних) стандартiв, правил, норм i рекомендацiй зi стандартизацiї на територiї Росiйської Федерацiї. У сферi консюмеризму Держстандарт РФ встановлює вимоги державних стандартiв щодо забезпечення безпеки продукції (робiт, послуг) для навколишнього середовища, життя, здоров’я i майна населення, забезпечення технiчної та iнформацiйної сполученостi, взаємозмiнюваностi продукцiї, спiльностi методiв їх контролю i маркування та iн.

     Державна iнспекцiя по торгiвлi, якостi товарiв та захисту прав споживачiв при Мiнiстерствi економічного розвитку i торгiвлi РФ (Держторгiнспекцiя) виконує в Росiйськiй Федерацiї роль державного службового контролю за дотриманням норм i правил торгiвлi, порядком застосування цiн, якiстю та безпекою товарiв народного споживання, вiдповiднiсть якостi товарiв (послуг) вимогам стандартiв, умов договорiв, виконанням законодавства РФ про захист прав споживачiв. Її дiяльнiсть нацiлена на викорiнення зловживань у торгiвлi та недопущения надходжень на спожинчий ринок недоброякiсних товарiв. Об’єктами контролю Держторгiнспекцiї є пiдприємства, установи, органiзацiї незалежно вiд форм власностi та вiдомчої належностi, громадяни, якi виготовляють товари й послуги.

     Держторгiнспекцiї РФ пiдпорядкованi територiальнi управлiння в республiках РФ, краях, областях, мiстах Москвi та Санкт-Петербурзi, а також iнспекцiйнi пункти в деяких iнших мiстах i районах. Свою дiяльнiсть у захистi прав споживачiв регiональнi управлiння Держторгiнспекцiї координують як з вiдповiдними державними структурами, так i з громадськими консюмерськими органiзацiями.

     У 1993 р. дев’ять федеральних вiдомств виконанчої влади Росiї, якi найбiльше позв’язанi iз захистом iнтересiв і прав споживачiв, – Держстандарт, МАП, Держсанепiднагляд, Мiнiстерство екологiї та природничих ресурсiв, Мiнiстерство транспорту, Держторгiнспекцiя, Державний митний комiтет, прокуратура – пiдписали угоду про вироблення єдиної полiтики в сферi консюмеризму. Територiальнi структури цих уставов пiдключилися до розробки вiдповiдних форм i методiв спiльної дiяльностi. Для забезпечення взаємодiї федеральних органiв виконавчої влади було створено спецiальний орган – Міжвідомча Рада по захисту прав споживачів. Вона дiє згiдно iз Положениям про Мiжвiдомчу Раду по захисту прав споживачiв, затвердженому Постановою Уряду РФ вiд 12 лютого 1994 р. iз змiнами i доповненнями. До Мiжвiдомчої Ради ввiйшли представники 21 мiнiстерства i вiдомства. Очолює її Голова МАП.

     До компетенцiї Мiжвiдомчої Ради належать питання:

  • координацiї дiй федеральних органiв виконавчої влади по реалiзацiї Закону РФ “Про захист прав споживачiв”;
  • органiзацiї просвiти споживачiв, участь у розробцi навчальних програм з питань прав споживачiв для освiтянських уставов усiх організаційно-правових форм, типiв та видiв;
  • пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв органiв виконанчої влади, до компетенцiї яких входять питання захисту прав споживачiв, а також представникiв громадських об’єднань споживачiв та iн.

     Вiдповiдно до Постанови Уряду РФ вiд 10 травня 1999 р. “Про затвердження Положення про Комiсiю Уряду Росiйської Федерацiї з питань споживчого ринку” iз змiнами та доповненнями було створено Комiсiю Уряду Росiйської Федерацiї з питань споживчого ринку, до основних завдань якої, зокрема, вiдноситься здiйснення координацiї дiй федеральних органiв виконанчої влади та органiв виконавчої влади суб’єктiв РФ щодо розвитку споживчого ринку в iнтересах вiтчизняних виробникiв та з метою задоволення попиту населення на товари для побутових (особистих) потреб, а також по запобiганню проникнення на внутрiшнiй ринок країни та обiгу неякiсних i небезпечних для здоров’я людей товарiв. Також на основi Постанови Уряду РФ вiд 12 серпня 1994 р. дiє Міжвідомча комісія по захисту державних інтересів, прав спожавачiв та вітчизняних товаровиробників у сферi виробництва й реалізації алкогольної продукції. 

  1. Громадські  консюмерські організації  Російської Федерації
 

     У квiтнi 1996 р. була запроваджена премiя Уряду Росiйської Федерацiї в галузi якостi. У вiдповiдному урядовому Положеннi щодо премiї визначено, що премiя надається щорiчно на конкурентнiй основi (не бiльше 12 премiй на рiк) за досягнення органiзацiєю значних результатiв в галузi якості продукції та послуг, забезпечення їх безпеки, а також за впровадження органiзацiєю високоефективнах методів управлiння якiстю. Вже за наслiдками першого конкурсу премiї в 1997 р. були наданi шести пiдприємствам, в тому числi Вологодському пiдшипниковому заводу, пивоварному заводу “Балтика” (Санкт-Петербург), Всеросiйському iнституту легких сплавiв (Москва) та iн.

     В основу моделi премiї закладенi принципи загального увравлiння якiстю. Однак, Росiйська нацiональна премiя з якості має принциповi вiдмiнностi вiд європейських моделей.

     В Росiйській Федерацiї існує й практика реалiзацiї регiональних програм, мета яких споживча оцiнка якостi товарiв i послуг. Зокрема, йдеться про запровадження у 1999 р. в Ярославськiй областi – губернатора й керiвництва областi, а й рядових споживачiв. В рамках Програми якiсть товарiв й послуг оцiнюється не тiльки пiдтвердженням вiдповiдностi якостi продукцiї та послуг визначеним стандартам, наявнiстю сертифiката вiдповiдностi, гiгiєнiчного паспорта та iн. Найважливiшою характеристикою якостi товару або послуги є результати опитувань громадської думки: аналiз iнформацiї вiд спецiалiстiв, споживачiв та продавцiв. Кiнцеве рiшення приймає Громадська Рада Програми, що складається з представникiв органiзацiй, компетенцiєю яких є питання оцiнки якостi продукцiї та послуг. Товар чи послуга, що удостоєний високої оцiнки, отримує диплом i протягом року маркується знаком якостi “Ярославська марка”. Суттєвим моментом Програми є те, що завдяки участi у конкурсi вiдомими можуть стати не лише товари визнаних флагманiв промисловостi, а й пiдприємств малого та середнього бiзвесу. Серед пiдприємств-переможцiв: Харчовий комбiнат “Пiнар” (Ярославль), що виробляє рибу холодного й гарячого копчення; меблеве пiдприємство “Свобода” (Рибiнськ); сiрникова фабрика “Маяк” (Рибiнськ) тощо.

     Закон РФ “Про захист прав споживачiв” надає широкi повноваження недержавним консюмерським органiзацiям. Вiдповiдно до статтi 45 вони мають право:

  • брати участь у розробцi вимог до безпеки товарiв (робiт, послуг), а також стандартiв, що встановлюють обов’язковi вимоги в цiй галузi, проектiв, законiв та iнших правових актiв РФ, що регулюють вiдносини в сферi захисту прав споживачiв;
  • проводити незалежну експертизу якостi та безпеки товарiв (робiт, послуг);
  • перевiряти дотримання прав споживачiв i правил торгiвлi, побутового та iнших видiв обслуговувания, складати акти щодо виявлених порушень прав споживачiв та направляти цi акти для розгляду до вiдповiдних органiв державної влади, брати участь, за дорученням споживачiв, у проведеннi експертиз з фактiв порушення прав споживачiв;
  • вносити до федеральних органiв викованчої влади, органiзацiй пропозицiї щодо пiдвищення якостi товарiв i послуг або навiть вилучення iз виробництва та обiгу товарiв, що небезпечнi для споживача й навколишнього середовища;
  • брати участь спiльно iз федеральними органами виконавчої влади у здiйсненні контролю за встановленням регульованих цiн;
  • пiдняти питання про клопотання перед органами прокуратури та федеральними органами виконавчої влади щодо притягнення до вiдповiдальностi осiб, якi виннi за випуск та реалiзацiю продукдiї, що не вiдповiдає встановленим нормам безпеки й якостi, пред’являти до суду позови в iнтересах споживачiв та iн.

     Громадськi об’єднання споживачiв в Росiї отримують значну пiдтримку на федеральному рiвнi. Так, була прийнята спецiальна Постанова Уряду РФ вiд 26 серпвя 1995 р. “Про пiдтримку громадського руху на захист прав споживачiв”. Деякi громадськi консюмерськi центри у справi захисту iнтересiв споживачiв дiють спiльно iз вiдповiдними органами влади. Достатньо сказати, що 26 сiчня 1998 р. була пiдписана Угода про взаємодiю такої впливової громадської структури в Росiї – КонфОП – iз Держстандартом РФ.

     Сьогоднi в Росiйськiй Федерацiї зареєстровано понад 200 громадських органiзацiй споживачiв. Це – сотнi міських та обласних спiлок, товариств, асоцiацiй та груп, якi об’єднанi в декiлька крупних незалежних консюмерських органiзацiй. Серед них найбiльш авторитетними є Союз споживачiв Росiйської Федерацiї, Мiжнародна Асоцiацiя якостi “СовАсК”, Академiя проблем якостi, Санкт-Петербурзька Асоцiацiя дiлового спiвробiтництва “Якiсть”, Санкт-Петербурзьке товариство своживачiв, Всеросiйська лiга захисникiв прав споживачiв, Товариство споживачiв автотехнiки, Асоцiацiя споживачiв освiти, Громадська рада з реклами, Центр банкрутств, Комiтет розвитку кредитних союзiв та iн. Бiльшiсть з них входить до КонфТС.

     Велику  роботу щодо дотримання прав споживачiв, зокрема, проводить Санкт-Петербурзьке товариство споживачiв, яке було створене в 1989 р. одним з перших в колишньому СРСР. Члени цього товариства активно брали участь в розробцi Закону РФ “Про захист прав споживачiв”. У товариствi функцiонують двi секцiї: одна – з продовольчих, друга – з iнших груп товарiв. Обидвi секцiї ведуть щоденний прийом споживачiв з їх скаргами на незадовiльну якість товарiв, дають роз’яснення щодо чинного консюмерського законодавства. У разi необхiдностi додаткових роз’яснень споживачi направляються до юридичної служби Товариства, де їм дають безкоштовнi консультацiї щодо звернення до суду, оформлення позовної заяви тощо. Інформацiю про вигранi у судах справи споживачiв, про результати порiвняльних вимiрювань споживчих властивостей вiтчизняної та iмпортної продукцiї та iн. повiдомляють у газетах, по радiо й телебаченню.

     У Санкт-Петербурзi, одним з перших в Росiї, створено Центр незалежної експертизи, який працює у тiсному контактi з Товариством споживачiв, Тест-С.-Петербург та iншими контролюючими органами.

     Слiд  вiдзначити компетентнiсть громадських  консюмерських органiзацiй Санкт-Петербурга й у розв’язаннi проблем якостi продукцiї та послуг. Так, цi проблеми паралельно та разом з вiдповiдними державними установами мiста вирiшують Санкт-Петербурзьке вiддiлення Академiї якостi Росiї, Асоцiацiя дiлового спiвробiтництва “Якiсть”, Санкт-Петербурзький Союз наукових та iнженерних органiзацiй, Санкт-Петербурзький Союз промисловцiв i пiдприємцiв та iн.

Історія розвитку і передумови формування перших консюмерських організацій в Росії