Структура та роль нацiональноi депозитарноi системи

Київський національний університет ім.Тараса Шевченка

     Економічний факультет

Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту 
 
 
 
 

Реферат

НА ТЕМУ:

«СТРУКТУРА ТА РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ» 
 
 
 
 

                                                                                  Виконав:                                                                                                                      

                                                      студент 4 курсу,1 групи

                                                                                  спеціальності „Фінанси”

                                                                                   Петреченко Микола 

Київ-2009

План

     Вступ

     1.Стуктура національної депозитарної  системи

     1.1.  Верхній рівень  прямих учасників  НДСУ

     А) Національний депозитарій України

     Б) Депозитарій цінних паперів

     В )Кліринговий депозитарій цінних паперів

     1.2 Нижній рівень  прямих учасників  НДСУ

     А) Зберігачі цінних паперів

     Б) Реєстратори власників іменних цінних паперів

     1.3 Опосередковані учасники  НДСУ

     А )Організатори торгівлі цінними паперами

     Б) Торгівці цінними паперами

     2. Напрямки розвитку  НДСУ

     Висновок

     Список  використаних джерел 
 

     Вступ

     Важливим  сегментом інфраструктури ринку  цінних паперів є депозитарна  система, яка, в свою чергу, слугує складовою  системи гарантування прав власників  фондових активів. Прямі і опосередковані учасники депозитарної системи України  перебувають у процесі постійного розвитку, при цьому відповідне нормативно-правове  забезпечення залишається недостатньо  регламентованим та вимагає суттєвого  удосконалення. Потребує відповідного регулювання практичне середовище надання та споживання депозитарних послуг.

       Формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою забезпечення всього комплексу законних прав та інтересів інвесторів, а також є засобом стимулювання нагромаджень і трансформації заощаджень в інвестиції. Більшість угод на вітчизняному фондовому ринку укладається поза межами організованої торгівлі.  Значну частину від обсягів операцій на ринку цінних паперів становлять операції перерозподілу, а не інвестування капіталу. При цьому сучасний стан розвитку депозитарних технологій в Україні не дає змогу забезпечити уніфіковане і високоякісне депозитарне обслуговування інвесторів і задовольнити їх потреби повною мірою. Це знижує довіру потенційних і діючих інвесторів до вітчизняного фондового ринку і призводить до зменшення обсягів коштів, інвестованих в економіку.  

     1.Стуктура  національної депозитарної  системи

     Одним з ключових питань розбудови ринку  цінних паперів є створення надійної системи обліку прав на цінні папери та розрахунків за операціями з ними. В Україні цей елемент інфраструктури дістав назву національної депозитарної системи.

     Сферою  діяльності Національної депозитарної системи є:

1. стандартизацію обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;
2. уніфікацію документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерацію цінних паперів, розміщених в Україні згідно з міжнародними стандартами;
3. відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у “документарній”, так і в “бездокументарній” формах;
4. реальну поставку з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошей відповідно до розпоряджень клієнтів;
5. акумулювання доходів за цінними паперами та їх розподіл за рахунками;
6. регламентацію та обслуговування механізмів позики та застави цінних паперів;
7. надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів;
8. розробку, впровадження, обслуговування і підтримку комп’ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах.

   Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність щодо емісійних цінних паперів, розміщених в:

• “бездокументарній” формі, таких як акції, облігації підприємств, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, інвестиційні сертифікати, інші цінні паперів за окремим рішенням ДКЦПФР;
• “документарній” формі іменних цінних паперів або цінних паперів на пред’явника, таких як, акції, облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, ощадні сертифікати, інші цінних паперів за окремим рішенням ДКЦПФР.

   Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність щодо розміщених в “документарній” формі таких цінних паперів на пред’явника, як облігації внутрішньої державної позики, облігації місцевих позик та казначейського зобов’язання України.

   Згідно  зі ст. 1 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” учасники НДСУ поділяються на прямих та опосередкованих:

• прямі учасники – депозитарії, клірингові депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів;
• опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Прямі учасники НДСУ складають два рівні:

1. нижній рівень - зберігачі та реєстроутримувачі;
2. верхній рівень - Національний депозитарій України, депозитарії та клірингові депозитарії.

     1.1.  Верхній рівень  прямих учасників  НДСУ

  А) Національний депозитарій  України. Відповідно до Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” НДУ є центральним інститутом Національної депозитарної системи, на який покладено забезпечення її формування й розвитку, функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ , що забезпечують функціонування світових ринків капіталів. Він створений у формі відкритого акціонерного товариства у травні 1999 року як центральна ланка НДСУ, що передбачено Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. ВАТ “Національний депозитарій України” знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3.

    Метою створення НДУ є задоволення суспільних інтересів шляхом забезпечення ефективного функціонування учасників НДСУ.

   Договір про заснування Національного депозитарію  України підписано ДКЦПФР та НБУ 18 грудня 1998 року. Державна реєстрація відбулася 17 травня 1999 року.

   Статутний капітал НДУ становить 30 млн. гривен. 86% акцій належить державі: ними управляє Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, 14% акцій належать більш, ніж 20 учасникам ринку України.

   19 вересня 2006 Державна Комісія з  цінних паперів та фондового  ринку України видала Національному  депозитарію України ліцензію  на здійснення депозитарної діяльності  депозитарію цінних паперів строком  на десять років. 

     21 квітня 2008 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України видала Національному депозитарію України ліцензію на здійснення розрахунково-клірингової діяльності строком на десять років.

   Функції НДУ:

     Згідно статуту НДУ, узгодженого з міжурядовим українсько-американським меморандумом про взаєморозуміння від 25 січня 1999 р., діяльність НДУ на першому етапі обмежена такими функціями, які українське законодавство визначає як виключні, а саме:

1. стандартизація депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних норм;
2. стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, розміщених в Україні відповідно до міжнародних норм;
3. встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн;
4. укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх договорів про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників НДСУ;
5. контроль за кореспондентськими відносинами учасників НДСУ з депозитарними установами інших країн.

     Стандарти документообігу щодо операцій з цінними паперами, встановлені НДУ і узгоджені з ДКЦПФР, є обов’язковими до виконання всіма учасниками НДСУ.

   Після закінчення дії міжурядового меморандуму (2010 рік) НДУ буде здійснювати також  такі види депозитарної діяльності:

1. зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів;
2. кліринг та розрахунки за правочинами (угодами) щодо цінних паперів;
3. ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

   День  припинення дії міжурядового українсько-американського меморандуму про взаєморозуміння від 25 січня 1999 р. стане значною подією на фондовому ринку України, оскільки вплине на перерозподіл функцій існуючих депозитаріїв між.

     Джерелами формування майна НДУ є внески засновників та акціонерів; доходи від здійснення функцій, виконуваних НДУ; доходи від цінних паперів, що є у власності НДУ; доходи від банківських депозитів НДУ; гроші та майно, що надаються як міжнародна технічна допомога; благодійні внески і пожертвування; бюджетні асигнування; гроші позабюджетного Державного фонду приватизації, передбачені Державною програмою приватизації на утримання НДСУ.

   Таб 1. Статистичні дані щодо депозитарної діяльності Національного депозитарію України (станом на 21.12.2009)

       ДКЦПФР здійснює державне регулювання діяльності НДУ безпосередньо та через державного представника в НДУ відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Інші державні органи мають право здійснювати контроль діяльності НДУ в межах, визначених законодавством. На етапі створення НДУ держава, виходячи з фінансових можливостей, вживає заходів щодо його створення, передбачаючи на це відповідні гроші.

     Б) Депозитарій цінних паперів є прямим учасником НДСУ верхнього рівня. Депозитарієм є юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність із зберігання і обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента щодо розміщених ними цінних паперів. Установчими документами депозитарію депозитарна діяльність повинна зазначатися як виключна професійна діяльність і може поєднуватися лише з розрахунково-кліринговою діяльністю.

     Депозитарій має бути створений у організаційно-правовій формі “відкрите акціонерне товариство”, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів. Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію. При цьому частка одного учасника в статутному фонді (капіталі) депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду (капіталу). Акціонерами депозитарію не можуть бути держава в особі органів державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

     Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) депозитарію  на момент подання заяви на отримання  ліцензії має бути повністю сплачений  та становити суму не менше ніж 500000 грн.

     Депозитарій має забезпечити надійність та безпечність  своєї діяльності шляхом відповідності  технічних засобів, організації  діловодства, підготовки кваліфікованих працівників та механізму внутрішнього контролю вимогам чинного законодавства України.

З цією метою депозитарій зобов’язаний:

• мати в розпорядженні систему обробки інформації, обладнання та програмне забезпечення, які відповідають специфіці його діяльності, обсягу інформації, що обробляється, та гарантують необхідну швидкість та рівень автоматизації процесів передачі, збору та обробки інформації;
• мати власне або орендоване сховище, обладнане для зберігання цінних паперів і грошової готівки згідно з вимогами НБУ та МВС України або договір оренди на сховище, укладений на строк не менше 3 років.

   ДКЦПФР  може встановлювати додаткові вимоги щодо надійності та безпечної діяльності депозитарію, який буде обслуговувати  обіг значних обсягів цінних паперів  або будуть мати особливості у  своїй діяльності при обслуговуванні клієнтів щодо депонованих ними цінних паперів.

   Оплата  послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

  В) Кліринговий депозитарій цінних паперів. Професійна розрахунково-клірингова діяльність за операціями щодо цінних паперів здійснюється виключно депозитаріями. Для здійснення діяльності за операціями щодо цінних паперів депозитарій має відповідати всім вимогам депозитарію цінних паперів та додатково одержати відповідну ліцензію ДКЦПФР, після чого депозитарій набуває статусу клірингового депозитарію. Статутом депозитарію має передбачатися здійснення клірингу та розрахунків за правочинами (угодами) щодо цінних паперів.

   Депозитарій зобов’язаний забезпечити надійність і безпечність своєї діяльності; відповідність вимогам законодавства  технічних засобів, програмного  забезпечення, організації діловодства, підготовки кваліфікованих спеціалістів та заходів внутрішнього контролю.

   Депозитарій зобов’язаний створити спеціальний  розрахунково-кліринговий підрозділ, відокремлений від інших підрозділів  цієї юридичної особи, який має бути розміщений в окремому приміщенні (приміщеннях). Керівник і всі спеціалісти відокремленого розрахунково-клірингового підрозділу депозитарію повинні мати кваліфікацію спеціаліста з депозитарної та/або розрахунково-клірингової діяльності з цінними паперами. Кваліфікація спеціалістів підтверджується сертифікатом встановленого зразка, що видається ДКЦПФР. Мінімальна кількість фахівців, що має бути у відокремленому розрахунково-кліринговому підрозділі депозитарію, становить п’ять осіб.

    В даний час в Україні існує  одна юридична особа, яка отримала  ліцензію на право здійснення  депозитарної діяльності депозитарію  цінних паперів та ліцензію  на право здійснення клірингово-розрахункової  діяльності. Таким кліринговим депозитарієм  є ВАТ “Міжрегіональний фондовий  союз ” який був створений провідними учасниками фондового ринку України 12 березня 1997 р. як депозитарно-клірингова компанія з метою надання депозитарних послуг учасникам НДСУ. Засновниками МФС виступили: НБУ, ВАТ "Державний Ощадний банк України", Промінвестбанк України, Укрексімбанк, банк "Україна", Перший Український Міжнародний Банк, КБ "Приватбанк", Державна інвестиційна компанія України та ін.

    З 12 жовтня 2009р. цілісний майновий комплекс депозитарію «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС) передається до «Всеукраїнського депозитарію цінних паперів» (ВДЦП) – права та обов’язки МФС переходять до ВДЦП.

  Таб. 2 Результати діяльності депозитаріїв НДУ і МФС

  За  даними табл.1 на 01.01.09р. депозитарій  НДУ обслуговував 36 емітентів і 30 зберігачів; депозитарій МФС – 2683 емітента і 234 зберігача. За адміністративними  даними зберігачів на 01.01.09 р. депозитарій  НДУ обслуговував 79,3 млн.шт цінних паперів, депозитарій МФС – 672607,9 млн.шт. Кількість рахунків емітентів і зберігачів на 01.01.09 р. у МФС більше, ніж у 44,2 рази перевищує кількість відкритих рахунків у НДУ; кількість цінних паперів, що обслуговувалися МФС, за адміністративними даними зберігачів у 8482 рази перевищують кількість цінних паперів у НДУ.

  За  досліджувальний період відбувся ріст за всіма показниками як у НДУ, так і МВС, однак показники діяльності НДУ зростали більшими темпами, ніж показники МФС. Кількість відкритих рахунків зберігачам і емітентам у НДУ збільшилася у 8, 3 рази, в МФС – 1,3 рази; кількість цінних паперів, що обслуговувалися в депозитарії НДУ, збільшилася на 65,2%, у МФС – на 41,4%. Однак слід зазначити, що хоча НДУ і розширює свою депозитарну діяльність , створити конкуренцію МФС щодо обслуговування корпоративних цінних паперів поки не може 

     1.2 Нижній рівень  прямих учасників  НДСУ

   А)Зберігачі цінних паперів. Зберігач – комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача. У статутному фонді (капіталі) зберігача частка іншого зберігача або торговця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5%.

     Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власникам (у тому числі самому зберігачу).

   Зберігачам  заборонено:

• укладати договори щодо цінних паперів, які належать власнику цінних паперів (депонентам зберігача) і зберігаються у них на “рахунках у цінних паперах”, у власних інтересах (інтересах зберігача) чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення;
• користуватися послугами іншого зберігача для виконання своїх зобов’язань щодо зберігання сертифікатів цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери власників, що є його депонентами.

   Оплата  послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється ДКЦПФР за погодженням з Антимонопольним  комітетом України.

   Ліцензія  на право здійснення професійної  діяльності зберігача видається  банкам ДКЦПФР лише за наявності попереднього узгодження з НБУ і є підставою  для здійснення ними професійної  діяльності зі зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на “рахунках  у цінних паперах” та операцій емітента щодо розміщених ним цінних паперів.

   Зберігачами цінних паперів можуть бути тільки ті банки, які мають:

• довідку, що підтверджує погодження з НБУ можливості здійснення професійної депозитарної діяльності зберігача комерційним банком;
• ліцензію на право здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами (по випуску та обігу цінних паперів);
• керівника, який має кваліфікацію спеціаліста з депозитарної діяльності з цінними паперами та відповідну кількість атестованих фахівців;
• власне сховище (при намірі обслуговувати інституційних інвесторів);
• відповідні технічні засоби, належно організоване діловодство, підготовлених кваліфікованих працівників та механізм внутрішнього контролю операцій згідно з вимогами чинного законодавства України.

   Ліцензія  на право здійснення професійної  діяльності зберігача надається  торговцям цінними паперами ДКЦПФР і є підставою для провадження  ними професійної діяльності із зберігання і обслуговування обігу цінних паперів  на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо розміщених ним  цінних паперів.

   Зберігачами цінних паперів можуть бути тільки ті торговці цінними паперами, які  мають:

• мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) на момент подання заяви на отримання ліцензії має бути повністю сплаченим і складатися із суми не менш ніж еквівалент 100000 євро грошима та 200000 євро грошима, якщо торговець є інвестиційною компанією;
• сформований гарантійний фонд в залежності від обсягу цінних паперів, що знаходяться у нього на зберіганні у сумі не менше ніж 100000 євро та 200000 євро, якщо торговець є інвестиційною компанією;
• керівника та встановлену ДКЦПФР кількість фахівців з кваліфікацією спеціаліста з депозитарної діяльності з цінними паперами, що підтверджується кваліфікаційним посвідченням;
• належне комп’ютерне, комунікаційне та програмне забезпечення;
• приміщення, обладнане для зберігання цінних паперів і грошової готівки згідно з вимогами НБУ та МВС України;
• власне сховище (якщо активи торговця складають більше ніж 1000000 млн грн) або сейф (якщо активи торговця менше ніж 1000000 млн грн).

     На даний час в Україні діють більше 180 зберігачів.

   Б) Реєстратори власників іменних цінних паперів. Реєстратор – господарське товариство, яке одержало у встановленому порядку ліцензію на право ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

     Мінімальний розмір сплаченого статутного фонду (капіталу) реєстратора виключно грошима (грошовими коштами) має становити не менше 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на дату подачі заяви про видачу ліцензії.

     Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор. Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано бути власниками акцій емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор. Якщо засновником реєстратора виступає професійний учасник ринку цінних паперів або банк – торговець цінними паперами, то частка цього засновника в статутному фонді (капіталі) реєстратора не повинна бути більшою 25%. Не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора працівники депозитаріїв, зберігачів та інших реєстраторів, а також органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю НДСУ.

   Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів для реєстратора є  виключним видом його діяльності та складається з виконання таких  функцій:

   а) формування системи реєстру за результатами розміщення випуску іменних цінних паперів або прийняття її від  попереднього реєстроутримувача;

   б) ведення системи реєстру.

     Оплата  послуг реєстратора провадиться  за тарифами, встановленими самим  реєстратором. Максимальний розмір тарифів  встановлюється ДКЦПФР за погодженням  з Антимонопольним комітетом  України.

     На  даний час в Україні діють  більше 366 реєстраторів.  
 

     1.3 Опосередковані учасники  НДСУ

     А)Організатори торгівлі цінними паперами. Організатором торгівлі можуть бути: 1) фондові біржі; 2) торговельно-інформаційні системи.

     Фондові біржі мають бути створені відповідно до ЦК України, ГК України та Закону України "Про господарські товариства" як акціонерні товариства не менш як 20 засновниками – торговцями цінними паперами, за умови внесення ними до статутного фонду (капіталу) не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частка статутного фонду (капіталу) фондової біржі, що належить одному акціонеру – торговцю цінними паперами не може перевищувати 5% статутного фонду (капіталу).