МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 

Реферат 
 

На тему: «Сукупний попит і сукупна пропозиція.

Модель  економічної рівновага  » 
 
 
 
 
 
 
 

  Виконала: студентка

2 групи, 2 курсу, 
спеціальності 6106

Перевірила: викладач

Грабовський Олексій Михайлович 
 
 

Київ 2008

План:

Вступ 

     1.Поняття  сукупного попиту в макроекономіці

2.Сукупна пропозиція  в системі макроекономічного  регулювання

3.Сукупний  попит – сукупна пропозиція  як модель економічної рівноваги.

Висновок 

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Вивчення  процесів сукупного попиту і сукупної пропозиції як чинників, що впливають  на економічну рівновагу, є найважливішою  задачею для економістів будь-якої країни. Моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, на відміну від моделі попиту і пропозиції для одного товару, дозволяють відповісти на багато принципових питань: Чому взагалі збільшуються або зменшуються ціни? Чому загальний рівень цін залишається відносно постійним в одні періоди і різко підвищується в інші? Сукупний попит і сукупна пропозиція аґреґуються відповідно з рівноважних величин попиту і пропозиції на всіх ринках товарів та послуг. Вони характеризують реальным обсяг національного виробництва за певний період, точніше — вартість кінцевої продукції національного виробництва в цінах базового періоду, які вважаються постійними.  

1. Поняття сукупного  попиту в макроекономіці 

     Cукупний  попит (AD) — це загальний обсяг  вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін.Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів: 1) видатків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції (I);

     2) видатків держави на закупівлю  товарів, оплату послуг та праці  (G);

     3) перевищення видатків іноземців  на вітчизняні товари і послуги  (експорту) над внутрішніми видатками  на іноземні товари (імпортом) - чистого  експорту країни (NX):

       (1)

     Сукупний  попит домогосподарств, фірм та уряду  країни складається з попиту на вітчизняні, (C+I+G)d й імпортні (C+/+G), товари та послуги  для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям.

Сукупний  попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв’язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативної похилої лінії (див. рис.1.1). 

Рис.1.1. Крива сукупного  попиту. 
 

За своєю формою крива сукупного попиту аналогічна кривій одно товарного попиту (хліб, цукор, вугілля тощо). Але за своїм змістом вони суттєво відрізняються. Однотоварний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни товару безпосередньо. Чим вища ціна – тим нижчий однотоварний попит і навпаки. Це пояснюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Коли ціна падає, незмінний номінальний доход дає змогу покупцям придбати більше окремих товарів та послуг, оскільки він збільшується в реальному вимірі (ефект доходу). Крім того, зниження ціни на певний товар означає, що він став дешевший, порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Це означає, що зниження ціни певного товару буде стимулювати покупців до заміщення цим товаром інших, аналогічних товарів, ціна яких не змінилася. Отже, зниження ціни певного товару і примушує споживачів збільшувати на нього попит (ефект заміщення).

      Особливістю сукупного попиту полягає в тому, що він не залежить від ціни ВВП  безпосередньо. Це пояснюється тим, що сукупна економіка як суб’єкт  попиту є одночасно і продавцем, і покупцем ВВП.

      Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестиційних товарів, а також високо вартісних товарів споживчого призначення

         Ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість, тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим доходом (облігації, строкові депозити тощо), що знаходяться у населення, зменшуються. В такому випадку власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит. І навпаки, за умов зниження цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що підвищує попит з боку їхніх власників.

      Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам, що викличе збільшення імпорту. Натомість іноземці почнуть купувати менше вітчизняних товарів, що викличе зменшення експорту. Розглянуті вище фактори є ціновими факторами сукупного попиту, які опосередковано реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни. Для макроекономічного аналізу велике значення має кут нахилу кривої сукупного попиту. Це залежить від того наскільки суттєво цінові фактори впливають на сукупні витрати. Так, закупки товарів та послуг за рахунок кредиту та доходу від фінансових активів займають незначну частку в сукупних витратах. Зміни в чистому експорті під впливом цін також не можуть справляти суттєвого впливу на динаміку суттєвих витрат.

      Крім  ціни на сукупний попит впливає безліч інших факторів економічної кон’юнктури, які не пов’язані зі зміною товарних цін. Усі ці фактори є неціновими. Наслідком їхнього впливу на сукупний попит є зміщення його кривої вправо або вліво (див.рис.1.2).

      До  числа основних нецінових факторів сукупного попиту можна віднести очікування, зміни в економічній  політиці держави, зміни в світовій економіці.

Рис.1.2. Вплив нецінових  факторів на сукупний попит.

      Зміни в світовій економіці. Оскільки на сукупний попит впливає чистий експорт, то це означає, що зміни. які відбуваються в кон’юнктурі міжнародної торгівлі теж впливають на сукупний попит. Вказані зміни можуть відбуватися в кількох напрямках.

      Збільшення  попиту на гроші для здійснення угод прискорює обертання грошей і призводить.

          Збільшення пропозиції  грошей розширює сукупний попит завдяки не-ціновим ефектам багатства і процентних ставок. Реальні грошові залишки при збільшенні пропозиції грошей зростають, а процентні ставки — знижуються.

          Збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів та витрат у приватному секторі

           Автономне зростання витрат означає збільшення середньої схильності домогосподарств до споживання внаслідок незалежно прийнятих ними рішень про збільшення споживчих витрат.

          Зменшення податків збільшує використовуваний доход домогосподарств, який спрямовується на споживання та заощадження. 
 

2.Сукупна  пропозиція в системі  макроекономічного  регулювання 

Пропозиція на товарному ринку відображає залежність між ціною товару і об'ємами його виробництва (поставок в торгівлю), можливими при різних рівнях цін.

Сукупна пропозиція - загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. Це модель, яка показує рівень наявного реального об'єму виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.

      У макроекономічній науці немає єдиної думки стосовно форми зв’язів  між ціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну пропозицію, існують дві моделі: класична і кейнсіанська. Розбіжності між цими моделями випливають із різних уявлень їхніх прихильників стосовно гнучкості цін і зарплати.

      Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки.  Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно із рисунка 1.3, особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПр має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Оп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво. а викликає лише зміну цін.

Рис.1.3. Класична модель сукупної пропозиції.

      Згідно  з логікою класичної моделі, падіння  сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни, з іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці (По) і зменшення номінальної зарплати (ЗПн).

      Отже, в класичній моделі абсолютно  гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізують  будь-які відхилення економіки від  умов повної зайнятості.

      Класична  модель вступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВП досить часто  і на тривалий період може відхилятися  від потенційного ВВП. Але незважаючи на тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП визначається динамікою потенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду. Це означає, що довгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці потенційного ВВП.

      Кейнсіанська  модель сукупної пропозиції виникла на грунті конструктивної критики класичної моделі. Але кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, який називається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни і заплату від миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційно зміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього крива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.

      Графічно  кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння  сукупного попиту. Як видно з рисунка 1.4., у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і може знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.

      Згідно  з логікою кейнсіанської моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП тимчасово не впливає  на номінальну зарплату, тобто DЗПн = 0.

Рис.1.4. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

      В умовах падіння сукупного попиту сукупна пропозиція і загальний ВВП опустяться нижче потенційного рівня з одночасним зниженням цін. Поки номінальна зарплата не зменшиться адекватно товарних цін, сукупна пропозиція не збільшиться і тому реальний ВВП не повернеться до потенційного рівня, а економіка буде депресувати в цьому стані тривалий час. Вивести економіку із стану депресії може лише держава.

      Головна особливість кейнсіанської моделі кривої сукупної пропозиції полягає  в тому, що її форма володіє здатністю відтворювати неоднакові співвідношення між динамікою виробництва і цін, які спостерігаються в короткостроковому періоді, тобто протягом періоду, коли заробітна плата маже не реагує на товарні ціни. При цьому слід зазначити, що форма кривої сукупної пропозиції визначається динамікою цін у формі інфляції попиту. Стосовно динаміки цін у формі інфляції витрат, то вона визначає не форму цієї кривої. а її горизонтальні переміщення

Досі ми розглядали залежність сукупної пропозиції лише від цін (товарних) за інших незмінних умов, до яких відносяться нецінові фактори, як видно з рисунків 1.3 і 1.4, зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даних цін зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку заміщенням її кривої у відповідний бік (див. рис.1.5). 

Рис.1.5. Вплив нецінових  факторів на сукупну  пропозицію.

Нецінові  чинники сукупної пропозиції (чинники зміщуючі криву сукупної пропозиції):

1. Зміна цін на  ресурси: 

· Наявність  внутрішніх ресурсів (земля, трудові  ресурси, капітал, підприємницькі здібності);

· Ціни на імпортні ресурси;

· Господарювання на ринку.

· Зміна в  продуктивності 

2. Зміна правових  норм 

· Податки з  підприємств і субсидії

· Державне регулювання. 

Усі нецінові фактори  мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми  витратами і сукупною пропозицією  діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво.

     Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни на ресурси. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію. 

Цінові  фактори сукупної пропозиції:

     Цінові  фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.

     Цінові  фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:

     1. Головною причиною підвищення  рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростають швидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.

     Фактори зростання середніх витрат виробництва  при збільшенні сукупного випуску:

     1. Індивідуальні середні витрати  при перевищенні оптимального  випуску

     • Виникнення "вузьких місць" при  забезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.

     • Використання резервних потужностей  з нижчою ефективністю.

     • Заміщення технологій, обладнання та складових матеріальних витрат.

     • Збільшення та інтенсифікація праці  при незмінних обсягах капіталу.

     • Зростання середніх витрат внаслідок  зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності  праці й використання обладнання.

     • Залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації.

     2. Структурні зміни та природні  умови

     • Нерівномірне досягнення повної зайнятості в окремих галузях.

     • Утворення структурних диспропорцій па ринку ресурсів, підвищення ціп  на відносно дефіцитні ресурси і фактори виробництва.

     • Розширення сукупного попиту за рахунок  товарів з більшими питомими витратами  праці, капіталу й матеріальних ресурсів.

     • Розширення випуску за рахунок збільшення кількості діючих підприємств.

     • Розширення випуску па менш ефективних підприємствах.

     • Збільшення масштабів перерозподілу  ресурсів.

     • Використання дорогих природних  ресурсів, які звичайно не використовуються.

     • Виробництво за межами сезонного  періоду, порушення ритмічності  виробництва.

     3. Зовнішньоекономічні фактори

     • Розширення збуту па дорогих ринках (нових, віддалених, нсосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих та корумпованих).

     • Імпортні тарифи, податки та квоти  па товари, що є ресурсами виробництва.

     • Плата за перевищення експортних та внутрішніх квот па реалізацію.

     • Антидемпінгові включення в ціни вітчизняних експортерів.

     4. Інституційні фактори

     Ставки  податків на додану вартість та з обігу.

     Обмежувальні  нормативи використання ресурсів і  техногенного навантаження.

     • Прогресивні ставки рентних платежів за використання природних ресурсів.

     • Прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії.

     • Екологічні нормативи та санкції.

     • Штрафи за порушення норм санітарної, трудової, технічної та пожежної безпеки. 
 
 
 

3. Рівновага: реальний  об'єм виробництва і рівень цін 

В будь-якій економічній  моделі рівновага відображає такий  баланс сил, що змінні, які прагнуть пояснити модель, не збільшуються і  не зменшуються. Економічна модель попиту і пропозиції прагне пояснити ціни і кількості товарів, обмінюваних на ринку за певний період. Ринкова рівновага в цій моделі існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни мул кількості товарів, що продаються. Якщо ринок знаходиться в рівновазі, ціна товару така, що кількість товару, яка покупці хочуть придбати, точно співпадає з кількістю товару, яка продавці хочуть запропонувати. Коли ціни досягають рівноважної величини, вони «нормують» товари в тому значенні, що всі покупці, які хочуть придбати товари за ринковою ціною, отримають до них легкий доступ. В той же час, всі продавці, які хочуть продати продукт (послугу) за даною ціною, легко знайдуть покупця для своїх товарів. 

В узагальненому  вигляді економічна рівновага є  рівновага між сукупним попитом  і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр.

      Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.1.6). На цьому графіку крива СПо₁ – це початкова крива сукупного попиту і крива СПр₁ – початкова короткострокова крива сукупної пропозиції (Пр^g – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О₁).

Рис.1.6.

Точка Т₁ є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо₁ і СПо₂ і одночасно точкою довгостроковї рівноваги як результат перетину кривих СПо₁, СПр₁ і СПр^g. Отже, в точці Т₁ має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

      Якщо  припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр₁) скупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁), а його крива переміститься вліво з положення СПо₂, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки. при незмінному сукупному попиті (СПо₁) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₁), а її крива переміститься в положення СПр₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т₃, що теж порушить довгострокову рівновагу.

      Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О₂). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну. то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О3).

      Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму. коли підприємці вдаються  до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

      Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами  в сукупному попиті внаслідок  зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.  Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо-СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупною пропозицією.

      Механізм  відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного  попиту. З метою аналізу механізму  відновлення економічної рівноваги  побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис.1.7).

      Точка Т₁, в якій перетинаються всі криві, є одночасно точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О₁ дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц₁ – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.

Рис.1.7.

      Далі  припустимо, що сукупний попит суттєво  зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного  попиту, неминучим результатом цього  буде незаплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плану. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не знизяться. За цих умов підприємства відреагують на падіння сукупного попиту частково зменшенням реального ВВП до О₂, частково зниженням товарних цін до Ц₂. Графічно перелічені зміни в поведінці підприємств знайдуть своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вліво, в положення СПо₂.

      Коли  економіка досягне точки Т₂, в якій перетинаються криві СПо₂ і СПр₁, заплановані витрати і реальний ВВП знову будуть врівноважені на базі зниження цін до Ц₂, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться.  Точка Т₂ – це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який буде зберігатися доти, поки крива сукупного попиту і короткострокова крива сукупної пропозиції не змінять свого розташування. Але в цій точці довгострокова рівновага буде порушена.