Технології професійного навчання

Зміст

Введення

1.              Сутність, функції і принципи професійного навчання

2.              Категорії «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання»

3.Модульне навчання у професійній школі Сутність модульного навчання

4. Інноваційні технології у професійній освіті

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Даний реферат присвячений технології професійного навчання. Одним з нових понять для педагогіки є поняття технології, що часто зустрічається в педагогічній літературі (наукової, публіцистичної, навчальної). Різнорідність змісту вкладається в це поняття різними авторами, говорить про те, що воно ще не досягло необхідної для правомірного використання ступеня сформованості. Разом з тим подальший розвиток педагогічної науки показує, що поява цього терміна і напрями досліджень у педагогіці не є випадковістю. Тема даного реферату є актуальною, тому що головним завданням технології професійного навчання є забезпечення сучасної якості освіти на основі збереження його фундаментальності та відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства і держави. «Для досягнення нової якості загальної та професійної освіти необхідно забезпечити інформацію освіти і методів навчання, активне використання технологій відкритої освіти; поглиблення інтеграційних і міждисциплінарних програм, з'єднання їх з високими технологіями» [1]. В даний час існує безліч педагогічних технологій розрізняються за цілями, завданнями, структурою, методикою прискореного навчання, групове навчання, навчальні ігри, дистанційне навчання і т.д. Багато з них використовуються не тільки в освітньому процесі, а й в інших сферах. До розробки універсальної технології навчання, спираючись на яку кожен педагог міг би формувати відповідає всім вимогам ідеальну особистість, ще дуже далеко. Сьогодні можна говорити лише про елементи технологізації навчання, використання яких робить навчальний процес більш ефективним. Відмінністю педагогічних технологій від будь-яких інших є те, що вони сприяють більш ефективному навчанню за рахунок підвищення інтересу та мотивації до нього учнів. Щоб вирішити проблему нерозуміння сенсу і сутності категорії «технології професійного навчання», слід вирішити такі завдання:

1.      Вивчити літературу з проблеми «технології професійного навчання»;

2.      Визначити сучасне розуміння і використання «технологій професійного навчання»[3].

25

1.      Сутність, функції і принципи професійного навчання

Професійне навчання - це керований педагогічний процес пізнання певної професійно-трудової області, організований спосіб отримання систематичного професійної освіти. Процес професійного навчання включає в себе два взаємопов'язаних компоненти: професійно-педагогічну діяльність педагогів та професійно-пізнавальну діяльність учнів (схема 1).

Схема 1 Процес професійного навчання

Професійно-педагогічна діяльність здійснюється за єдиним алгоритмом, що включає в себе:

      аналіз вихідної ситуації, визначення і постановку мети навчання;

      планування навчально-професійної діяльності, відбір змісту і засобів подачі (різними способами) нових фрагментів навчального матеріалу;

      здійснення операцій, які організовують професійно-пізнавальну діяльність учнів;

      організацію зворотного зв'язку, контроль та коригування роботи по засвоєнню змісту матеріалу;

      аналіз та оцінку результатів навчання.

Професійно-пізнавальна діяльність учнів являє собою єдність чуттєвого сприйняття, теоретичного мислення і практичної діяльності. У ній можуть бути виділені наступні компоненти:

      аналіз вихідного рівня своєї загальноосвітньої і професійної підготовленості;

      усвідомлення та прийняття мети і завдань професійного навчання;

      планування та організація своєї навчальної діяльності;

      самоаналіз і самоконтроль професійно-пізнавальної діяльності;

      самоаналіз і самооцінка результатів [4].

Професійно-педагогічна діяльність є визначальним чинником успішності професійного навчання. Однак ця успішність залежить також і від активності учнів. Процес навчання не може бути ефективним без застосування сучасних методів і дидактичних засобів. У свою чергу, методи, форми та засоби навчання визначаються змістом освіти та рівнем особистісного та професійного розвитку учнів. Таким чином, процес професійного навчання - це цілісне педагогічне явище. Всі його компоненти тісно взаємопов'язані: цілі навчання втілені у зміст освіти, яке визначає його методи, форми і засоби. У реальній педагогічній дійсності процес професійного навчання носить циклічний характер. Кожен його дидактичний цикл являє собою функціональну систему засновану на спільній діяльності всіх суб'єктів процесу навчання. Навчання - двосторонній процес. У ньому тісно взаємодіють педагоги і учні (викладання і навчання), що забезпечує цілісну педагогічну діяльність, оскільки педагог не тільки навчає, але розвиває і виховує.[3] Таким чином, процес професійного навчання покликаний здійснювати три взаємопов'язані функції: освітню, виховну і розвиваючу (табл. 1).

25

Таблиця 1 Функції професійного навчання

Всі ці основні функції педагогічного процесу тісно пов'язані і взаємозалежні. Формування світогляду, розвиток пізнавальних і творчих сил і творчих здібностей можливі тільки на основі засвоєння знань, умінь і навичок. У той же час чим вище рівень вихованості, тим ефективніше навчання, тим вище якість навченості. Сучасний професійний працю складний і багатогранний. Для його успішного здійснення необхідні глибокі знання технології, техніки та способів її застосування, тверді практичні навички та вміння, а також розвинуті інтелектуальні, вольові, фізичні та інші якості особистості. Принципи професійного навчання. Теоретичні основи професійного навчання базуються на принципах:

      гуманізації і демократизації;

      професійно-політехнічна спрямованості відповідності вимогам сучасного виробництва;

      з'єднання навчання з продуктивною працею, зв'язку теорії з практикою; професійної мобільності;

      модульності; свідомості, активності і вмотивованості;

      доступності та наочності; міцності оволодіння професійною компетентністю;

      цілеспрямованості, систематичності, послідовності навчання та ін.

Будучи визначальними в організації та методиці професійного навчання, вищевказані принципи служать орієнтиром для організації його цілей і завдань, сприяють правильній постановці процесу професійно навчання, розвитку педагогічного та методичної майстерності навчається. На їх основі забезпечуються свідоме, творче ставлення учнів до навчальної діяльності та досягнення в ній високих результатів; надається творчий і продуктивний характер процесу навчання і створюються оптимальні умови для нього. На підставі викладеного можна виділити специфічні особливості процесу професійного навчання:

      орієнтованість на отримання конкретної професії, яка визначає мотиви навчання і підвищений інтерес до спеціальних предметів і професійного навчання;

      загальна прикладна спрямованість освітнього процесу, уміння застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань;

      викладачі і майстри професійного навчання, які досконало володіють своїм предметом, є вчителями професії, вихователями і наставниками учнів;

      особливе значення в загальному процесі підготовки кваліфікованих кадрів має виробниче навчання як складова частина освітнього процесу, що має свої специфічні (у порівнянні з теоретичним навчанням) цілі і завдання, а також зміст, засоби, методи і форми;

      важливим засобом професійного навчання є продуктивна праця, підлеглий рішенням освітніх завдань;

      специфічною особливістю процесу професійного навчання є поєднання навчання у спеціально організованих, у тому числі змодельованих, умовах і в умовах виробництва [5].

25

2.     Категорії «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання»

Сьогодні у педагогічній та психологічній літературі часто зустрічається поняття «технологія». Легко встановити, що означає слово «технологія», утворене від латинських слів «Техносила» - мистецтво, майстерність, ремесло і «логос» - наука. Технологією зазвичай називають процес переробки вихідного матеріалу з метою отримання продукту із заздалегідь заданими властивостями. Під технологією треба розуміти сукупність і послідовність методів і процесів перетворення вихідних матеріалів, що дозволяють одержати продукцію з заданими параметрами. У психолого-педагогічній літературі можна зустріти кілька сильно відрізняються один від одного поглядів на поняття «технологія». Систематизація різних точок зору дозволяє виділити 3 основних підходи до визначення технології навчання. При першому підході під технологією часто мають на увазі приватну методику по досягненню окремо поставленої мети. Використання поняття «технологія» в цьому сенсі не дає педагогіці чогось нового, не конкретизуючи процес навчання. Відбувається просто підміна одного поняття іншим. Прихильники другого підходу під технологією розуміють педагогічну систему в цілому. Однак необхідно зауважити, що найважливішими елементами педагогічної системи, відповідно до трактування В.П. Беспалько, є учні та викладачі. Технологія ж є характеристикою того способу навчання, якій закладений у педагогічній системі і не може включати в себе учнів і викладачів в явному вигляді. Незважаючи на невідповідність понять «технологія» і «педагогічна система», таке трактування технології більш близька до її первісного змісту, тому що технологія включає в себе не тільки методику, але і такий найважливіший елемент педагогічної системи, як система засобів навчання. У руслі третього підходу технологію розглядають не просто як методику або педагогічну систему, а як оптимальну для досягнення заданої мети методику або систему, як певний алгоритм. Не випадково з'явився термін «сучасні технології», що припускає найбільш ефективні і швидкі способи отримання результатів на даному рівні розвитку суспільства. Технологія - це не оптимальний і найбільш ефективний спосіб, а будь-який спосіб навчання, що відповідає вимогам технологічності процесу. Крім представлених 3-х підходів, вже досить точно окреслених у педагогічній літературі, поняття «технологія» вживається, принаймні, ще в 3 значеннях:

1)     Як синонім поняття «методика» або «форма організації навчання»;

2)     Як сукупність усіх використаних у конкретних педагогічній системі методів, засобів і форм (технологія В. В. Давидова, традиційна технологія навчання тощо);

3)     Як сукупність і послідовність методів і процесів, що дозволяють отримати продукт з заданими властивостями.

Термін «технологія» краще використовувати педагогу в третій трактовці, яка зберігає первинний, що прийшов з промислового виробництва, сенс. Вперше термін «технологія» з'явився кілька сторіч тому, в період становлення промисловості. Іншими словами, це період переходу від ремісництва до машинного виробництва. Розгляд історії розвитку виробництва дозволяє припустити, що розвиток будь-якої сфери діяльності людини відбувається по ланцюжку: випадковий досвід → ремесло → технологія. У педагогіці термін «технологія» з'явився відносно недавно, у 60-ті роки XIX ст., Під технологією навчання мається на увазі певний спосіб навчання, в якому основне навантаження по реалізації функції навчання виконує засіб навчання під управлінням людини. Кажучи по-іншому, в технології навчання провідна роль має відводитися засобу навчання. При технології навчання вчитель не навчає учнів, а виконує функцію управління засобами навчання, а також функції стимулювання і координації діяльності учнів. Отже, в технологіях навчання найважливішу і провідну роль відіграє засіб навчання. Структура технології навчання включає в себе наступні основні компоненти:

1)     Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу і відбір учнів у групи (класи) з однорідним рівнем вже наявних знань і досвіду. Результати широкого застосування попереднього діагностування в школах довели необхідність включення цього елемента в практику. Попередня діагностика та відбір необхідні в більшості випадків при початку вивчення будь-якого курсу, предмета.

2)     Мотивація та організація навчальної діяльності учнів. При введенні технології навчання цей напрямок у роботі вчителя набуває особливо важливе значення. Взаємодія учня із засобом навчання не завжди може приносити радість і задоволення. Тому основне завдання вчителя при впровадженні технології навчання - залучення учнів до занять пізнавальною діяльністю і підтримка цього інтересу.

3)     Дія засобів навчання. Цей етап і є власне процес навчання, що здійснюється через взаємодію учнів із засобами навчання. На цьому етапі відбувається засвоєння навчального матеріалу учнем при взаємодії не з учителем, як при фронтальному або індивідуальному навчанні, а із засобом навчання.

4)     Контроль якості засвоєння матеріалу. Технологія приділяє значну увагу процесу контролю. У технології компоненти організації діяльності і контролю рівнозначні - це два взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих один одного блоку.

Необхідно зауважити, що використання засобів навчання можливе на будь-якому етапі навчального процесу, проте технологією процес навчання стає тільки в тому випадку, коли засіб навчання використовується на ключовому етапі - етапі навчальної діяльності. Використання засобів навчання на всіх інших етапах говорить тільки про ту чи іншій мірі повноти використовуваної технології. У деяких випадках процес навчання, що містить значний елемент спілкування і взаємодії людей, можна назвати технологічним процесом. Це стає можливим, якщо засоби навчання відіграють провідну роль, а мета навчання ставиться діагностична [6].

Погляд на технологію як на процес навчання, побудований на основі засобів навчання, ставить ряд принципових обмежень на його використання в педагогіці. З огляду на те, що технологія передбачає попереднє визначення діагностичної мети, в першу чергу необхідно розглянути, чи можлива установка діагностичної мети в освіті. Відповідно до Закону України «Про освіту» (1991р.) саме освіта являє собою сукупність процесів навчання і виховання [9]. Для навчання можна визначити діагностичну мету. В якості такої може виступати певний обсяг навчального матеріалу, способів дій, які необхідні людині надалі при підготовці до професійної діяльності. Таким чином, у навчанні можлива побудова і використання на практиці технологій. По-перше, вони підвищують продуктивність праці вчителя. По-друге, контроль результативності навчання кожного учня і система зворотного зв'язку дозволяють навчати учнів відповідно до їх індивідуальних можливостей і складом характеру. По-третє, перекладання основної функції навчання на засоби навчання звільняє час вчителя, в результаті він більше уваги може приділити питанням індивідуального і особистісного розвитку учнів. По-четверте, так як для будь-якої технології мета визначається дуже точно, то використання об'єктивних методів контролю дає можливість знизити роль суб'єктивного чинника при проведенні контролю (упередженість або схильність вчителя). По-п'яте, створення технології навчання дозволяє знизити залежність результату навчання від рівня кваліфікації вчителя, що відкриває можливості для вирівнювання рівнів освоєння навчальних дисциплін учням у всіх освітніх установах. По-шосте, технологізація створює передумови для вирішення проблеми наступності освітніх програм шкільного та професійної освіти.

Провідною ланкою будь-якої технології є засіб навчання, це дозволяє зробити висновок, що технології навчання формуються на цих же рівнях. Відповідно до класифікації засобів навчання з 3-м рівнями (навчальне заняття, предмет, весь процес навчання) технології навчання також можна розділити на 3 рівні:

      технологія заняття;

      технологія предмета;

      технологія процесу навчання.

З занять, що проводяться в навчальних закладах, до технологічним в повній мірі відносяться:

      заняття або елементи занять з контролю засвоєння знань з використанням різних технічних засобів контролю, що дозволяють відразу оцінити якість знань;

      лабораторні та практичні роботи, проведені учнями самостійно з використанням розробок [7]..

У системі загальної професійної освіти, «технологія» формує в учнів систему технологічних знань і вмінь, які закладають основи для успішної професійної діяльності. Надзвичайно важливо, що «технологія» може стати вершиною освітнього процесу, якщо правильно розуміти сутність освіти і технологічність дисципліни. Вона вінчає освіта не тільки, в тому сенсі, що акумулює знання всіх дисциплін, а теоретичне знання перетворює на діяльність, в конкретну дію, які втілюють у створених предметах навколишнього світу. Таким чином, сучасний зміст термінів «педагогічна технологія», «технологія навчання» розкривається при акценті на провідну ланку «технології» - засіб навчання. В даний час педагогічну технологію розуміють як послідовну, взаємопов'язану систему дій педагога, спрямованих на вирішення педагогічних завдань, або планомірне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу.

25

3.Модульне навчання у професійній школі Сутність модульного навчання

Модульне навчання, загальні положення якого були сформульовані наприкінці 60-х рр.. XX ст. в США, виникло як альтернатива традиційному навчанню, інтегруючи в собі багато прогресивні ідеї, накопичені в педагогічній теорії та практиці. На сучасному етапі модульне навчання є одним з найбільш цілісних і системних підходів до процесу навчання, що забезпечує високоефективну реалізацію дидактичного процесу. До відмітних особливостей модульного навчання відносять:

      обов'язкову опрацювання кожного компонента дидактичної системи і наочне проілюстроване його в модульній програмі та модулях;

      чітку структуризацію змісту навчання, послідовне виклад теоретичного матеріалу, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами і системою контролю засвоєння знань, що дозволяють коректувати процес навчання;

      варіативність навчання, адаптацію навчального процесу до індивідуальних можливостей і запитів учнів.

Мета модульного навчання - створення найбільш сприятливих умов для розвитку особистості учня шляхом забезпечення гнучкого змісту навчання, пристосування дидактичної системи до індивідуальних можливостей, запитам і рівню базової підготовки учня за допомогою організації навчально-пізнавальної діяльності за індивідуальною навчальною програмою.

Сутність модульного навчання полягає у відносно самостійній роботі учня по освоєнню індивідуальної програми, складеної з окремих модулів (модульних одиниць). Кожен модуль являє собою закінчену професійну дію, освоєння якого йде за операціями-кроків.

Модульної програмою реалізується комплексна дидактична мета, що включає в себе інтегруючі дидактичні цілі, досягнення кожної з яких забезпечує конкретний модуль. Зміст модуля структурують на навчальні елементи (НЕ), яким відповідають часткові дидактичні цілі, причому кожен навчальний елемент повинен співвідноситися з певним функціональним елементом професійної діяльності. Принципи та підходи до проектування модульної програми. Дидактична система модуля навчання прогнозується, проектується і здійснюється на основі загальних і специфічних наукових принципів. При проектуванні модульної програми необхідно враховувати такі загальні принципи:

      компонування змісту навчального процесу навколо базових понять і методів;

      систематичність і логічна послідовність викладу навчального матеріалу;

      цілісність і практична значущість змісту;

      наочність подання навчального матеріалу.

До специфічних принципів проектування модульної програми відносяться: модульність, структуризація, динамічність, гнучкість, паритетність, реалізація зворотного зв'язку, усвідомлена перспектива. Відповідно до принципу модульності навчання має будуватися за окремим модулям як основним засобам засвоєння учнями навчальної інформації про передбачувану професійної діяльності. Виділення модулів відбувається у відповідності до змісту діяльності фахівців, а засвоєння знань, умінь і навичок будується через систему дій. Принцип структуризації вимагає поділу навчального матеріалу модуля на структурні елементи-кроки, перед кожним з яких ставиться конкретна дидактична мета, а зміст навчання представляється в обсязі, що забезпечує її досягнення. Принцип динамічності забезпечує варіативність модульних програм, зміна їх з урахуванням динаміки затребуваних професій і професійної спеціалізації учнів. Принцип гнучкості визначає побудову модульних програм таким чином, щоб вони легко адаптувалися до мінливих науково-технічним і соціально-економічних умов, до індивідуальних законам і рівнями підготовки учнів. Принцип паритетності передбачає суб'єкт - суб'єктні відносини між педагогом і учнем.

Принцип реалізації зворотного зв'язку сприяє створенню системи контролю і самоконтролю, корекції та оцінки успішності вивчення навчального матеріалу модуля. Принцип усвідомленої перспективи підкреслює, що умовою успішності навчання є сформована професійна мотивація навчання, усвідомлення його близьких і далеких перспектив. У теорії та практиці модульного навчання у професійній школі виділяються два підходи: предметно - діяльний і системно-діяльний. На основі цих підходів розробляються різні концепції підготовки фахівців, в яких процес навчання або цілком, або в рамках конкретного предмета (предметів) орієнтований на послідовне засвоєння учнем елементів професійної діяльності та змісту модульної освітньої програми. У розроблюваних концепціях підготовки фахівців модульні освітні програми мають різний склад і структурну побудову. У документах вони можуть бути представлені в різних формах, але три основних компоненти включаються обов'язково: цільова змістовна програма, банк інформації, методичні посібники для учнів. Розглянемо короткі характеристики двох підходів. У контексті предметно - діяльного підходу проектування модульної освітньої програми здійснюється на основі аналізу професійної діяльності фахівця, його вмінь і навичок. Потім визначається перелік дисциплін, їх зміст, необхідне для навчання конкретної професії. На заключному етапі формується модульна освітня програма, що включає блоковий навчальний план і комплект модульних програм навчальних предметів. В основі модульних програм професійно-обов'язкових навчальних предметів лежать модулі, що представляють собою професійно значущі дії. Для кожної модульної програми навчального предмета складається пакет навчальних модулів. Існують три варіанти складання пакетів навчальних модулів:

1)     застосування розроблених і опублікованих в літературі навчальних модулів, їх адаптація до конкретних умов;

2)     трансформація накопиченого викладачем навчального та методичного матеріалу в навчальні модулі;

3)     створення навчальних модулів на проектній основі.

Одним з варіантів системно - діяльного підходу до модульних технологій є концепція професійного навчання «Модулі трудових навичок» (МТН - концепція), розроблена Міжнародною організацією праці. Для МТН - концепції характерні:

      орієнтація на цілісне навчання з відсутністю поділу на навчальні предмети;

      основні функції педагогіки: координуюча, консультаційна та контролююча;

      адаптація до індивідуальних потреб і можливостей учня;

      наявність вільного тимчасового фактора [6].

Отже, суть технології модульного навчання полягає в тому, що для досягнення необхідного рівня компетентності учнів на основі відповідних принципів і підходів здійснюється укрупнене структурування навчального матеріалу, вибір адекватних йому методів, засобів і форм навчання, спрямованих на самостійний вибір і проходження учнем повного, скороченого або поглибленого варіанту навчання.
4. Інноваційні технології у професійній освіті

В умовах освітніх реформ особливе значення у професійній освіті придбала інноваційна діяльність, спрямована на введення різних педагогічних нововведень. Вони охопили всі сторони дидактичного процесу: форми його організації, зміст і технології навчання, навчально-пізнавальну діяльність.

До інноваційним технологіям навчання відносять: інтерактивні технології навчання, технологію проектного навчання і комп'ютерні технології.

Інтерактивні технології навчання. У психологічній теорії навчання інтерактивним називається навчання, що ґрунтується на психології людських взаємин. Технології інтерактивного навчання розглядаються як способи засвоєння знань, формування вмінь і навичок у процесі взаємовідносин і взаємодій педагога та учня як суб'єктів навчальної діяльності. Сутність їх полягає в тому, що вони спираються не тільки на процеси сприйняття, пам'яті, уваги але, перш за все, на творче, продуктивне мислення, поведінку, спілкування. При цьому процес навчання організовується таким чином, що учні вчаться спілкуватися, взаємодіяти один з одним і іншими людьми, вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу виробничих ситуацій, ситуаційних професійних завдань та відповідної інформації. У інтерактивних технологіях навчання істотно змінюються ролі навчального (замість ролі інформатора - роль менеджера) і учнів (замість об'єкта впливу - суб'єкт взаємодії), а також роль інформації (інформація не мета, а засіб для освоєння дій та операцій). Усі технології інтерактивного навчання діляться на не імітаційні та імітаційні. В основу класифікації покладено ознака відтворення (імітації) контексту професійної діяльності, її модельного подання у навчанні.