Технологія групової навчальної діяльності школярів

Зміст

Вступ                                                                                                                 2 стр.

1.Особистісно-орієнтована технологія навчання.                                        3 стр.

2.Технологія групової навчальної діяльності школярів.                             4 стр.

3.Технологія розвивального навчання.                                                         5 стр.

4.Технологія формування творчої особистості.                                           7 стр.

5.Технологія навчання як дослідження.                                                        8 стр.

7.Нові інформаційні технології (HIT) навчання.                                        10 стр.

8.Комп'ютер, як засіб навчання.                                                                   11 стр.

 Висновок                                                                                                        14 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним зі стратегічних завдань  реформування освіти в Україні є  формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Це вимагає розроблення і наукового обґрунтування змісту і методики організації навчально-виховного процесу. Тому сучасна педагогічна наука і практика зосередили увагу на пошуку   таких технологій навчання, які б забезпечували всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню. Наслідком таких пошуків - є нові технології навчання. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Особистісно-орієнтована технологія навчання.

Особистісно-орієнтоване  навчання зосереджене на особистості  дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Мета його полягає в сприянні становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню.

Головними завданнями особистісно-орієнтованої технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, максимальний вияв, задіяння, збагачення її індивідуального (суб'єктивного) досвіду, допомога особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, формування в неї культури життєдіяльності, яка є передумовою продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.

Особистісно-орієнтована  технологія навчання має відповідати  таким вимогам:

— здатність навчального  матеріалу забезпечувати виявлення  суб'єктивного досвіду учня, передусім  досвіду попереднього навчання;

— спрямованість викладу  матеріалу в підручнику (вчителем) не тільки на розширення обсягу знань, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

— сприяння у процесі  навчання узгодженню суб'єктивного  досвіду учнів з науковим змістом  здобутих знань;

— стимулювання самооцінної  освітньої діяльності учнів, зміст  і форми якої повинні забезпечувати  можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;

— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань  тощо;

— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими  самостійно, стійко і продуктивно  послуговується учень;

— здійснення контролю й  оцінювання не тільки результатів, а  й процесу учіння;

— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.

Складовими особистісно-орієнтованої технології навчання є особистісно-орієнтовані  ситуації. Опинившись у такій ситуації, дитина повинна пристосувати її до своїх інтересів, вибудувати образ чи модель своєї поведінки, виявити у ній творчий момент, дати критичну оцінку. Для цього недостатньо наявних знань, потрібні пізнавальні пошуки.

Особистісно-орієнтована  технологія навчання відрізняється  від традиційної психолого-педагогічними  підходами до підготовки учнів. 

Застосування особистісно-орієнтованої технології спонукає учня бути активним співрозмовником, суб'єктом навчально-виховної діяльності та продуктивної праці.

2.Технологія групової навчальної діяльності школярів.

Групова організація навчання забезпечує можливості для співпраці, налагодження міжособистісних стосунків, спільного пізнання навколишнього світу. Реалізується вона в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою, і ґрунтується на опосередкованому керівництві вчителем і співпраці його з учнями.

У процесі групової навчальної діяльності вчитель має змогу  керувати роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між педагогом і учнями мають характер співпраці, оскільки він, відповідаючи на запитання учнів, безпосередньо втручається в роботу груп. Під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.

Застосування технології групової навчальної діяльності сприяє активізації й результативності навчання учнів; вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності; формуванню уміння доводити і відстоювати  свою точку зору, прислухатися до думки  товаришів; культурі ведення діалогу; відповідальності за результати своєї  праці. Навчання в групі розвиває в учнів організаторські якості: вони вчаться розподіляти обов'язки, вирішують конфлікти, які виникають у процесі спільної діяльності.

Під час групової навчальної діяльності учні виконують значно більший  обсяг роботи, ніж за використання інших технологій. Підвищується результативність засвоєння ними знань і формування вмінь, розвиваються вміння співпрацювати, мотивація до навчання, пізнавальні  навички (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль). 

3.Технологія розвивального навчання.

Основою цієї технології є  ідея про розвиток дитини як суб'єкта особистої діяльності. Тому головна  мета навчання полягає у забезпеченні розвитку пізнавальних можливостей  школяра. Зміст, принципи, методи і прийоми  розвивального навчання спрямовані на ефективний розвиток пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо). Воно можливе за такої організації навчального процесу, коли учні самостійно або з допомогою вчителя осмислюють матеріал, запам'ятовують, творчо застосовують його в нестандартних умовах. Важливим компонентом навчальної діяльності за використання ці технології є навчальне завдання. Учень повинен знати мету завдання, за допомогою яких дій та за яких умов потрібно виконувати його, які засоби необхідно використовувати при цьому.

Технологію розвивального  навчання можна реалізувати, використовуючи такі типи уроків:

1) уроки, основою яких  є виконання навчального завдання. їх структура складається з  таких компонентів: оцінювання  можливостей учня; створення ситуації  успіху через особистісну мотивацію;  постановка практичного завдання, яке може виконати кожен учень; аналіз способу дії, обговорення зробленого. На таких уроках навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття;

2) уроки моделювання. Сформульоване  завдання на попередньому уроці  є моделлю, що вимагає нових  дій, які дитина повинна обрати;

3) уроки контролю. Передбачають  усвідомлення учнями ролі перевірки  й оцінювання знань для піднесення  якості їх навчально-пізнавальної  роботи;

4) уроки оцінювання дій.  Урок спонукає учнів сумлінно  виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню в них уміння  аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов'язку і відповідальності.

Для ефективного здійснення розвивального навчання вчитель повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг своєї діяльності. Він може допомагати учневі сформулювати завдання, оволодіти необхідними методами і навичками його виконання, на початку роботи з класом проаналізувати рівень засвоєння учнями предмета, визначити типи завдань для різних груп учнів.

Ефективність розвивального  навчання підвищується за умови використання на уроці проблемного викладу  навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методів навчання. Сприяє розвиткові учнів і застосування різних видів самостійної роботи (робота із книжкою, приладами, виконання  письмових вправ, написання творів, розв'язування задач, спостереження  тощо).

До реалізації технології розвивального навчання вчителю  важливо враховувати особливості розвитку пізнавальної сфери учнів різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальноїдіяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність.

4.Технологія формування творчої особистості.

Творчою особистістю є  індивід, який має високий рівень знань, потяг до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне. їй притаманні творчі здібності, які є умовою творчої діяльності.

Технологія формування творчої  особистості вимагає дотримання вчителем таких принципів:

— принцип розвитку, який передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

— принцип самодіяльності, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу;

— принцип самоорганізації, який передбачає самостійну зосередженість учня на вирішенні навчального завдання.

Під час реалізації цієї технології важливо регламентувати діяльність учня, впроваджувати в  процес навчання елементи творчості (комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові  видозміни).Інтерес учнів до творчої  діяльності можна викликати шляхом підбору творчих завдань, використання ігрових моментів тощо. Для виконання навчального чи навчально-творчого завдання необхідно проаналізувати суть завдання, з'ясувати, які дані потрібні для його розв'язання, спланувати алгоритм цього процесу, реалізувати запланований шлях розв'язання, перевірити отриманий результат.

Використання технології формування творчої особистості  дає змогу кожному учневі працювати  самостійно, опановувати узагальнені  прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності.Організувати цю технологію може тільки вчитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, впроваджує нові методики навчання, розробляє нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

5.Технологія навчання як дослідження.

Використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню учнями знань, суб'єктивному відкриттю для себе нових знань на основі вже наявних, формуванню умінь та навичок, інтересу до пізнавальної, творчої діяльності. У процесі дослідження учні здійснюють самостійний пошук, на основі якого встановлюють зв'язки між предметами, явищами, процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Суть технології навчання як дослідження полягає в забезпеченні освітньої підготовки, виховання  учнів, цілеспрямованого формування їхніх  особистісних якостей в умовах здійснення систематичних навчальних досліджень. Її метою є набуття учнями досвіду дослідницької роботи, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу, формування активної, компетентної, творчої особистості.

Застосування дослідницької  технології навчання вимагає врахування пізнавальних інтересів, інтелектуальних  здібностей, рівня знань, умінь і  навичок учнів, якостей особистості. Для її реалізації потрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які чекають свого вирішення, і характер дослідницької діяльності учнів.                

Щоб застосовувати технологію навчання як дослідження, вчитель повинен  добре знати навчальний предмет, його потенційні можливості щодо застосування дослідницьких методів, адаптувати методи науки до рівня навчально-дослідної  діяльності учнів.

6.Модульно-рейтингова система навчання.

Модульно-рейтингове навчання полягає у послідовному засвоєнні  навчального матеріалу певними цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня, серед однокласників.

Модуль — логічно завершена  частина теоретичних знань і  практичних умінь з певної навчальної дисципліни.

Рейтинг — позиція учня  в класі за результатами навчання з певного предмета, яка визначається рейтинговим показником, тобто величиною, яка є відсотковим відношенням суми опорних оцінок з усіх модулів до суми максимально можливих.

У межах навчальної дисципліни кожний модуль змістовно пов'язаний з попереднім і наступним. У свою чергу, матеріал кожного модуля можна  ділити на дрібніші структурні частини  — навчальні елементи. Для кожного  модуля і в його межах вказують конкретну мету його вивчення та дають  відповідні методичні рекомендації. Модулі найчастіше збігаються з розділами  навчальної програми чи підручника. Організаційно  кожен модуль є відносно самостійною  й автономною частиною навчального  процесу, що розпочинається з оглядово-установчого  заняття. 

Залежно від навчального  предмета кожен модуль передбачає певний обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти учень (студент), перелік теоретичних і  практичних завдань, які він має  виконати. Учень чи студент сам  обирає доступний йому варіант запропонованих завдань відповідно до своїх можливостей. Він повинен також знати вимоги до змісту кожного навчального елемента на конкретному рівні. Виконуючи завдання найвищого рівня, учень (студент) опрацьовує додаткову літературу, пише творчу роботу, реферат, резюме-роздум, виготовляє прилади тощо.

Зміст модуля за домовленістю з учителем можна здати достроково і час, що звільнився, використати  залежно від своїх навчальних інтересів.

Кожен модуль передбачає кілька видів контролю: тестування, семінар, навчальну практику, колоквіум, реферат тощо. Результати кожного виду контролю виражаються певною кількістю балів — залежно від значущості навчального матеріалу, який він охоплює, і особливостей виду контролю. Модульно-рейтингова оцінка складається із суми показників успішності (оцінок) за види контролю, що передбачені цим модулем. По закінченні певного модуля виводять у балах рейтинг кожного учня чи студента. У школі їх переводять у 12-бальну систему оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Модульно-рейтингова система  спонукає здобувати знання самостійно, користуючись методичними порадами педагога.

Водночас модульно-рейтингове навчання вимагає значних затрат часу на розроблення його технології, перевірку виконання завдань  модуля і рівня знань, умінь та навичок.

7.Нові інформаційні технології (HIT) навчання.

Останнім часом у навчальних закладах набули поширення технології навчально-виховного процесу, які ґрунтуються на використанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ. Мета HIT полягає у підготовці учнів до повноцінної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Основними завданнями нових  інформаційних технологій навчання є: інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного  процесу, підвищення його ефективності та якості; побудова відкритої системи  освіти, яка забезпечує кожній дитині можливість самоосвіти; системна інтеграція галузей знань; розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативної діяльності; формування інформаційної  культури учнів; розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформант них технологій).

Для вирішення цих завдань  необхідно забезпечити навчальні  заклади навчальною обчислювальною технікою локальними і глобальними навчальними комп'ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнанні) комп'ютерними навчальними лабораторіями тощо. Реалізація нових інформаційних технологій потребує програмно-методичного (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, програмно-методичні комплекси) та навчально-методичної (навчальні та методичні посібники, нормативно-технічні документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо) забезпечення. Серед засобів HIT навчання особлива роль належить комп'ютеру.

8.Комп'ютер як засіб навчання.

Чільне місце сері сучасних засобів нових інформаційних  технологій навчання належить комп'ютеру (ЕОМ). Перелік професії пов'язаних із використанням комп'ютера, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ним  повинен кожний.

Використання ЕОМ у  педагогічному процесі забезпечує:

- унаочнення основних  понять і об'єктів навчальнім  дисципліни, основних закономірностей,  зв'язків теоретичних тверджень  із практикою і т. д.;

- моделювання й унаочнення  фізичних процесів, що відбуваються  у технічних пристроях, які  досліджують;

- автоматизація навчання;

- автоматизація проектування;

- розв'язування задач,  оброблення результатів вимірювань  і експериментальних досліджень;

- контроль успішності.

Ефективне використання комп'ютера  в навчально-виховному процесі  залежить від програмного забезпечення. Програми, що використовують у закладах освіти, поділяються на:

- навчальні — спрямовують  навчання залежно від наявного  рівня знань й індивідуальних  здібностей учнів, студентів,  а також сприяють засвоєнню  нової інформації;

- діагностичні (тестові)  — призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань,  умінь, навичок і здібностей;

- тренувальні — розраховані  на повторення і закріплення  пройденого матеріалу;

- імітаційні — представляють  певний аспект реальності за  допомогою обмеженої кількості  параметрів для вивчення його  основних структурних чи функціональних  характеристик;

- моделюючі — відображають  основні елементи і типи функцій,  моделюють певну реальність;

- типу «мікросвіт» —  подібні до імітаційних і моделюючих, однак не відображають реальність, а забезпечують створення віртуального  навчального середовища;

- бази даних — сховища  інформації з різних галузей  знань, у яких за допомогою запитів на пошук знаходять необхідні відомості;

- інструментальні програми  засобів — забезпечують виконання  конкретних операцій, наприклад  оброблення текстів, складання  таблиць, редагування графічної  інформації.

Робота з ЕОМ сприяє підвищенню інтересу й загальної мотивації до навчання; індивідуалізації навчання; активізації учіння завдяки найширшому використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації; доступності для учнів «банків інформації»; створенню ситуацій змагання учнів із машиною та із собою; розширенню тестового матеріалу; об'єктивності контролю.

Важливо також враховувати  і негативні моменти у використанні ЕОМ. Так, робота з ЕОМ швидко стомлює, може погано впливати на зір, навіть спричиняти розлад нервової системи. До того ж комп'ютеризоване навчання недостатньо розвиває логічне, образне мислення, істотно обмежує можливості усного мовлення. Більше того, в діалозі з комп'ютером формується переважно формальна логіка мислення на шкоду почуттям і творчим розумовим операціям. Дослідження показали, що в умовах автоматизованого навчання формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Жодна освітня технологія не може розглядатися як універсальна. Організація навчального процесу  в сучасних умовах вимагає поєднання  різних технологій, творчого підходу  до використання кожної з них, а також  створення нових навчальних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.О.Я. Савченко Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 2002. 
2. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. – В 2-х кн. – Кн. 2 “Общие основы. Теория обучения”. – М., 1996. 
3. Практикум з педагогіки /За ред. О.А. Дубасенюк, А.В. Іванченка – К., 1996. 
4. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности в учебном процесе. – М., 1979. – Гл. 1, 2.

5.Нові технології навчання:  Науково-методичний збірник Част. II. /  Ред.  кол. 

6.В.О. Зайчук (головний  редактор)  О.Я. Савченко,  М.Ф.  Дмитриченко та ін. –  К.:  ЗАТ«НІЧЛАВА», 2003. Спец. Випуск 172. –  200 с