Теоретичні основи управління ліквідністю підприємства

Реферат на тему: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття  ліквідності підприємства

Ринкові умови господарювання забов’язують підприємство в будь – який період часу зуміти розрахуватися  за зовнішніми забов’язаннями (тобто  бути платоспроможним) або за короткостроковими забов’язаннями (тобто бути ліквідним).

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші,  ніж довгострокові та короткострокові забов’язання. Підприємство є ліквідним, якщо його поточні активи більші , ніж короткострокові забов’язання. Крім того, для успішного керування фінансовою діяльністю готівкові (грошові ) кошти для підприємства важливіші, ніж прибуток, оскільки їх брак на рахунках у банках у певний момент може призвести до кризового фінансового стану. [20]

 Стійкий фінансовий  стан підприємства формується  в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства. [11]

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством  економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес. [35]

Отже, вкрай  потрібно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Фінансовий стан підприємств можна  оцінювати з точки зору його короткострокової і довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов’язаннях. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. [24]

Термін «ліквідність» (від лат.  Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Ліквідність – термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти. [22]

Ліквідність означає  безумовну платоспроможність підприємства й припускає постійну рівність між  активами й зобов'язаннями як по загальній сумі, так і по строках настання. [40]

Іншими  словами ліквідність  будь – якого підприємства, фірми, господарюючого суб’єкта – це “здатність швидко погашати свою заборгованість”

Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності. [37]

Недостатня ліквідність  означає, що підприємство не в змозі  скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії.

Високий рівень недостачі  ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні  борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу.

Для кредиторів такий  стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків  та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками.

Ось чому ліквідності  надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність  підприємства.  [36]

Під ліквідністю активу розуміється здатність його до трансформації  у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність. Тут мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу, перш ніж трансформується в готівку:

Так, наприклад, грошові  засоби (ГЗ), вкладені у виробничі  запаси (ВЗ), повинні послідовно пройти стадії незавершеного виробництва (НВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ), і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми.

Ліквідність активів – характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства. [13]

З цієї точки зору можна  виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку). Наступним за ступенем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки на випадок необхідності вони можуть бути швидко реалізовані в гроші.

Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для  перетворення їх в гроші спочатку необхідно їх продати.

До важко ліквідних  активів відносяться необоротні активи підприємства

Отже, під ліквідністю  будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його в гроші, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність даного виду активів.

Ліквідність балансу  – можливість суб’єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов’язань. Якісна відмініть цього поняття від ліквідності активів у тому , що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов’язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу.

Ліквідність господарюючого суб'єкта можна довідатися по його балансу. Виходить, власне кажучи, ліквідність  балансу досліджуваного підприємства буде означати ліквідність усього підприємства в цілому.

Ліквідність підприємства – більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді  визначається його можливостями покрити  свої короткострокові зобов’язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Ліквідність балансу  передбачає вишукування платіжних  засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний  імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон’юнктуру ринку і т.д.

Таким чином, поняття  платоспроможності й ліквідності  дуже близькі, але друге більш  містке. Від ступеня ліквідності  балансу залежить платоспроможність  підприємства. Разом з тим ліквідність  характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

На рис. 1.1 показано блок-схему, що відбиває взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, у якому всі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого, а третій — без першого і другого. Якщо завалиться перший, то розваляться і всі інші. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є основою (фундаментом) платоспроможності й ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це спосіб підтримки платоспроможності. Але разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Рис. 1.1. Взаємозв'язок між показниками ліквідності й платоспроможності підприємства

Щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова  служба має дбати про те, щоб його суто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів (постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Втім, характеристика постійних значних залишків грошей на поточному рахунку підприємства як ознаки високої майстерності управління фінансовими ресурсами, високої ліквідності підприємства є помилковою. Динаміка залишків коштів на поточному рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність. [38]

Майстерність фінансового менеджера підприємства має проявлятися в тому, щоб на поточному рахунку і в касі грошей було б не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи.

1.2 Аналіз та  оцінка ліквідності балансу підприємства

Ґрунтуючись на даних  про минулу діяльність підприємства, аналіз ліквідності спрямований  на зниження невизначеності щодо його майбутнього стану. Результати аналізу  ліквідності підприємства мають  першорядне значення для широкого кола користувачів, як внутрішніх, так і зовнішніх стосовно підприємства - менеджерів, партнерів, інвесторів і кредиторів. Для внутрішніх користувачів, до яких у першу чергу ставляться керівники підприємства, результати аналізу ліквідності необхідні для оцінки діяльності підприємства й підготовки рішень про коректування фінансової політики підприємства. Для зовнішніх користувачів - партнерів, інвесторів і кредиторів, інформація про підприємство необхідна для прийняття рішень про реалізації конкретних планів відносно даного підприємства (придбання, інвестування, висновок тривалих контрактів).

Зовнішній  аналіз ліквідності орієнтований на відкриту фінансову інформацію підприємства й припускає використання типових (стандартизованих) методик. При цьому, як правило, використається обмежена кількість базових показників. При виконанні аналізу основний акцент робиться на порівняльні методи, тому що користувачі зовнішнього аналізу найчастіше перебувають у стані вибору - з яким з досліджуваних підприємств установлювати або продовжувати взаємини й у якій формі це найбільше доцільно робити.

 Внутрішній аналіз ліквідності відрізняється більшою вимогливістю до вихідної інформації. У більшості випадків для нього не досить інформації, що втримується в стандартних бухгалтерських звітах, і виникає необхідність використати дані внутрішнього управлінського обліку.

Як уже відзначалося, у процесі аналізу особливо важливо  визначити причини змін, що відбуваються, фінансового стану підприємства й розробити заходу, спрямовані на поліпшення цього стану. За допомогою аналізу ліквідності послідовно вирішуються наступні завдання:

Загальна оцінка фінансового  стану й факторів його зміни;

- вивчення відповідності  між коштами й джерелами, раціональності  їхнього розміщення й ефективності використання;

- виявлення тенденцій  і закономірностей у розвитку  підприємства за досліджуваний  період;

- визначення факторів, що негативно впливають на  фінансовий стан підприємства;

- виявлення резервів, які підприємство може використати  для поліпшення свого фінансового стану;

- вироблення рекомендацій, спрямованих на поліпшення фінансового  стану підприємства.

Аналіз фінансового  стану й досягнутих фінансових результатів  може бути проведений з різним ступенем деталізації й точності. Все залежить від того, з якою метою провадиться аналіз, від розташовуваних людських, грошових, інформаційних ресурсів.

Основними джерелами  інформації, які використаються для  аналізу ліквідності підприємства є фінансові звіти, які являють  собою впорядковану систему узагальнених фінансових показників, що характеризують майновий і фінансовий стан підприємства й результати його господарської діяльності за відповідний звітний період. [26]

Бухгалтерський баланс являє собою фінансовий звіт, у якому у вартісному вираженні відображається стан майна у взаємозв'язку із джерелами фінансування, а також отримані фінансові результати. Необхідно відзначити, що однієї з основних цілей річного балансу є одержання інформації про фінансове становище підприємства і його змін, що становить інтерес для різних користувачів (інвесторів, постачальників й інших кредиторів) у прийнятті дійсних і майбутніх стратегічних рішень. [14]

Аналіз ліквідності  бухгалтерського балансу займає центральне місце в процесі оцінки фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства оцінюється показниками ліквідності, які характеризують здатність підприємства вчасно й у повному обсязі провадити розрахунки із кредиторами.  

Ліквідність балансу  визначається як ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Іншими словами, це здатність підприємства звернути активи в готівку й погасити свої зобов'язання. Для одержання достовірних результатів у процесі аналізу ліквідності сукупність активів підприємства групується залежно від їхньої здатності трансформуватися в кошти. [42]

Аналіз ліквідності  балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. [25]

Залежно від рівня  ліквідності активи підприємства поділяються  на такі групи:

1. Найбільш ліквідні  активи (А1)  - це суми за всіма  статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко  реалізуються (А2),- це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються  повільно (А3), - це статті 2-го розділу  активу балансу, які включають  запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко  реалізуються (А4), - це активи, які  передбачено використовувати в  господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу ("Необоротні активи").

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення  зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) - це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові кредити  банків (рядок 500), поточна заборгованість  за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок  520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов'язання").

3. Довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) - це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал") - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій  чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності  підприємства передбачає два такі етапи: 
складання балансу ліквідності; розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності  балансу необхідно порівняти  підсумки за кожною групою активу і  пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно  ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

- Найбільш ліквідні  активи (А1) перевищують негайні пасиви (П1) або дорівнюють їм .

- Активи, що швидко  реалізуються (А2), дорівнюють короткостроковим  пасивам (П2) або більші за них  .

- Активи, що реалізуються  повільно (А3), дорівнюють довгостроковим пасивам (П3) або більші за них.

- Активи, що важко реалізуються (А4), менші за постійні пасиви (П4).

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Проте абсолютно ліквідним  баланс вважати не можна, оскільки в  підприємства на кінець звітного періоду  виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність  можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції  зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану  одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності  підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання.

Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність  підприємства на конкретну дату, а  й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

У літературі ліквідність характеризується системою коефіцієнтів (визначається градацією активів за ступенем їх перетворення у готівку).  Зі збереженням  суттєвого змісту коефіцієнтів покриття і терміновості в різних літературних джерелах можуть траплятися такі: коефіцієнт покриття називають також загальним коефіцієнтом ліквідності (коефіцієнтом загального покриття), а коефіцієнт терміновості – миттєвим коефіцієнтом ( коефіцієнтом термінової ліквідності) . [7]

Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських  підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Ці показники розраховуються на підставі даних форми № 1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Основні показники ліквідності:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності  (коефіцієнт покриття, коефіцієнт  поточної ліквідності)  дає загальну  оцінку платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. № 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1) [17]

* Витрати майбутніх  періодів включаються до складу  поточних активів у тій частині,  яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

** Доходи майбутніх періодів  включаються до складу поточних  зобов’язань у тій частині,  яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Він показує, скільки  гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній практиці наводиться критичне мінімальне значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Якщо на підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче за 1 : 1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1 : 1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна вважати, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна висновувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань. Теоретично достатнім є значення коефіцієнта > 2.

В Україні використовують наступні методики аналізу фінансового  стану підприємства: Методика № 81, Методика № 22, Положення № 323. [41]

Згідно з Методикою  № 81 і Методикою № 23:

значення коефіцієнта  покриття в межах 1-1,5 свідчить про  те, що підприємство своєчасно погашає  борги;

критичне значення коефіцієнта  покриття дорівнює 1;

при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Звертаємо увагу на те, що в цих методиках при розрахунку коефіцієнта покриття у складі поточних активів не враховуються витрати  майбутніх періодів.

У Положенні № 323 як орієнтовне значення, наведене теоретичне коефіцієнта покриття, яке повинне бути не менше 2,0-2,5.

Для з'ясування причин зміни  цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів та їх розміщенні, порівнюючи з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої  ліквідності - цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) – Запаси (ряд. 100-140 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1)

* Витрати майбутніх  періодів включаються до складу  поточних активів у тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

** Доходи майбутніх  періодів включаються до складу  поточних зобов’язань у тій  частині, яка буде погашена  протягом 12 місяців з дати балансу).

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40 % і менше від облікової вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1. 
Практично багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їхньої фактичної ліквідності треба проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки. Зазвичай задовольняє співвідношення 0,7-1.