Цивільне судочинство

                        МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                                  НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

                            УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

                                 Інститут педагогіки та психології

                                 Факультет практичної психології

                                Реферат

                                          З правознавства

                                               На тему:

                                    Цивільне судочинство

                                                                    Студентки 3-го курсу,групи 31 ЗППР

                                                                    Верещинської Антоніни

                                                                    Викладач:

                                                    2012            

План:

1.Вступ.

2. Поняття цивільного судочинства.

3. Завдання, мета та  види цивільного судочинства.

4. Стадії  цивільного  судочинства. 

5. Принципи  цивільного  судочинства.

6. Висновок

7. Використана література. 
1. Вступ.

     Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах (від лат. principium — основа, засади). У принципах відображені політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. У них в концентрованому вигляді виявлена заінтересована воля народу наділити право такими якостями, які найбільш повно мали б можливість задовольняти його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя в цивільних справах, процесуальної діяльності суду і правового становища учасників процесу. Зміст принципів має демократичний характер і полягає в тому, що закріплені в нормах права, вони характеризують здійснення правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду цивільних справ, незалежність суддів ї підкорення їх тільки законові, гласність, здійснення судочинства державною мовою. Широкі і реальні процесуальні права учасників процесу і надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства, які дають можливість кожній заінтересованій особі реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надане Конституцією України.

2.Поняття цивільного судочинства.

  Цивільне судочинство –це урегульований нормами цивільно-процесуального права порядок провадження у цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав і обов'язків іншими суб'єктами - судом, органом судового виконання і учасниками процесу цивільних процесуальних дій. Завданням Цивільного судочинства є захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, органів держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних справ у відповідності з чинним законодавством.

Змістом цивільно-процесуального права є діяльність суду і учасників  процесу (дії і правовідношення). Процесуальною формою є об'єктивне

закріплення і оформлення відповідної діяльності. Діяльність суду складається з послідовних  дій. Всі дії повинні бути закріплені в відповідних процесуальних  документах.

Цивільне  процесуальне право – це сукупність і система правових норм, предметом  регулювання яких є суспільні  відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний  порядок провадження в цивільних  справах, який складається: з провадження  по розгляду і вирішення справ  по суперечкам з цивільних, сімейних, трудових, земельних та кооперативних  правовідносин; справ, що виникають  з адміністративно-правових відносин і справ окремого провадження. Все  це є провадженням в цивільних  справах.

Завданням цивільного судочинства є охорона  прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних  справ у повній відповідності  з чинним законодавством .

Цивільне судочинство  здійснюється в порядку, передбаченому  Цивільним процесуальним кодексом України, що його було затверджено Законом  УРСР від 18 липня 1963 р. Цивільний процесуальний  кодекс України складається з 6 розділів, 59 глав (понад 428 статей з урахуванням  статей, додатково включених до першої його редакції).

Розділ І. Загальні положення. - В цьому розділі визначаються загальні засади цивільного судочинства, склад суду, підвідомчість цивільних  справ, види доказів у справі та ін.

Розділ II. Особи, які беруть участь у справі; їх права і обов'язки.

Розділ III. Провадження справ  у суді першої інстанції (позовне  провадження, провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, окреме провадження).

Розділ IV. Провадження справ  у касаційній і наглядній інстанціях.

Розділ V. Виконання судових  рішень.

Розділ VI. Цивільно-процесуальні права іноземних громадян і осіб без громадянства. Позови до іноземних  держав, судові доручення і рішення  іноземних судів. Міжнародні договори.

3. Завдання, мета  та  види цивільного судочинства.

  Відповідно  до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями  цивільного  судочинства є  справедливий, неупереджений та своєчасний  розгляд і  вирішення  цивільних справ. Справедливим і неупередженим розгляд справи буде тоді, коли цивільний суд розглядає і вирішує справу, додержуючись цивільної процесуальної форми, правильно застосовує відповідні норми матеріального права, оцінює докази без стороннього впливу, постановляє законне та обгрунтоване судове рішення, коли суддя не є особисто, прямо чи побічно зацікавленим  в результаті розгляду справи.

   Метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Також цивільне судочинство поділяється на пені види. 

  Вид цивільного судочинства — це  зумовлений  характером  і  специфікою матеріального права  чи  інтересу,  що  захищається  законом,  процесуальний порядок порушення, розгляду, вирішення  визначеної  групи  цивільних  справ. Основним,  найбільш  розповсюдженим  видом   судочинства   є   позовне провадження, у порядку якого розглядаються справи із спорів, що виникають  з цивільних, житлових, сімейних,  трудових  та  інших  правовідносин. 

Правила позовного провадження  є загальними правилами цивільного судочинства  з  усіх справ. Процес  з інших видів  судочинства  здійснюється  за  цими  ж правилами,  але  з   деякими   винятками   і   доповненнями,   встановленими спеціальними нормами для непозовних видів провадження.

 Цивільний процесуальний кодекс  поділяє всі цивільні справи, що підлягають веденню суду  загальної юрисдикції, на шість  видів:

-позовні справи;

-справи наказного провадження;

-справи, що виникають з публічних правовідносин;

-справи окремого провадження;

-справи, що виникають з рішень третейських судів;

-справи, що виникають з рішень іноземних судів та іноземних арбітражів.

4.Стадії цивільного судочинства. 

   Цивільний процес з будь-якої  справи послідовно відбувається в кілька етапів, що називаються стадіями процесу.Під стадією процесу слід розуміти сукупність ряду процесуальних дій, об'єднаних відповідною процесуальною метою. Стадія процесу відноситься до руху справи і мета досягається, коли в результаті здійснення процесуальних дій, створюються умови для переходу справи з однієї стадії в другу.

Найчастіше виділяють наступні стадії цивільного судочинства:

   1. Порушення цивільної справи - це перша і дуже важлива ланка в системі процесуальних дій, що послідовно змінюють один одного і утворюють цивільний процес. На цій стадії суддя діє одноосібно (ст. 129 ЦПК). Приймаючи заяву чи скаргу, суддя у день звернення зацікавленої особи повинен прийняти рішення про порушення справи, тому що ніякий термін для цього законом не надається.

Суд приступає до розгляду цивільної  справи: а) за заявою особи, що звертається  за захистом свого права або охоронюваного законом інтересу; б) за заявою прокурора ; в) за заявою органів державного управління, профспілок, організацій, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій або окремих громадян у випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у справах,що випливають з адміністративно-правових відносин, і у справах окремоговиробництва - скарги і заяви.

    2. Підготовка цивільних справ до судового розгляду – це стадія цивільного процесу, що полягає в діяльності її учасників зі створенням умов для ефективного розгляду і вирішення суперечки по суті.

Завдання цієї стадії сформульовані в ст. 141 Цивільного Процесуального кодексу України:

1) уточнення обставин, що мають  значення для правильного вирішення  справи;

2) визначення характеру правовідносин  сторін і норми закону, якою  слід керуватися при здійсненні  правосуддя;

3) визначення доказів, що кожна сторона представляє в обгрунтування своїх тверджень.

  Порядок підготовки справи до судового розгляду визначений ст.142  
ГПК. Підготовка справи починається з моменту прийняття заяви і повинна бутиз авершена в термін не більше7 днів. У виняткових випадках суддя мотивованою ухвалою може продовжити цей термін до 20 днів.

Суддя опитує позивача по суті заявлених вимог, з'ясовує у нього можливі з боку відповідача заперечення, пропонує, якщо це необхідно, представити додаткові докази, роз'яснює позивачеві його процесуальні права і обов'язки.Суддя направляє або вручає відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, що обгрунтовують вимоги позивача, і пропонує представити у встановлений термін докази в обгрунтування своїх заперечень.

    3. Розгляд справи по суті в суді першої інстанції. У цій стадії процесу суд виконує основні поставлені перед ним завдання:вирішити справу по суті; врегулювати конфліктні спірні правовідносини  між сторонами; забезпечити виховний вплив судової  діяльності; відновити порушені права та охоронювані законом інтереси  громадян і юридичних осіб.  Суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний безпосередньо досліджувати докази по справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази.  Розгляд справи відбувається усно і при незмінному складі суддів. У разі заміни одного з суддів у процесі розгляд справи має бути зроблений з самого початку.

 У відповідності зі ст.166 ЦПК після доповіді справи суд заслуховує пояснення:

- позивача і бере участь на  його стороні третьої особи;

- відповідача і бере участь  на його стороні третьої особи;

- інших осіб, які беруть участь  у справі . Потім суд встановлює порядок дослідження доказів по справі: порядок допиту свідків, експертів і дослідження інших доказів. Кожний свідок допитується окремо, за відсутності інших, ще недопитаних. Допитаний свідок залишається в залі засідання до закінчення  розгляду справи, якщо суд не дозволить йому вийти раньше. Суддя має право ставити запитання свідку в будь-який момент його допиту. Експерти свої висновки дають у письмовій формі, а в  судовому засіданні вони підлягають    оприлюдненню. З метою роз'яснення та доповнення  висновку експерту можуть бути задані питання. Речові докази піддаються огляду судом і  пред'являються особам, що беруть участь у справі, представників, а в необхідних випадках - експертам і свідкам. Речові докази  оглядаються поза судовим засіданням у порядку виконання судового  доручення і досліджуються за складеними в  ході їх розслідування протоколами. Наприкінці розгляду справи по суті головуючий  надає учасникам процесу можливість внести наявні в них  доповнення, і потім суд переходить до заслуховування судових дебатів і  укладення прокурора. Далі суд виходить до нарадчої  кімнати для   винесення рішення. Відповідно до ст.203 ЦПК рішення слід виносити негайно  після розгляду справи. Рішення викладається одним із суддів у письмовій формі.

      4.Четверта стадія – оскарження рішень і ухвал судді, котрі вступили в чинність закону (апеляційне виробництво).

      5.П'ята стадія – оскарження рішень і ухвал суддів, котрі вступили в чинність закону (касаційне виробництво).

Кожна стадія має три фази (підстадії) розвитку, які послідовно змінюються одна одною: 1) порушення судочинства  — по розгляду і вирішенню справи, по перевірці законності і обґрунтованості  постановленого по ній рішення, по зверненню  рішення до виконання; 2) підготовка: до розгляду справи та її вирішення, до перевірки законності і обґрунтованості  постановленого по ній рішення, до звернення  рішення до виконання; 3) вирішення  по суті — розгляд і вирішення  справи, перевірка законності і обґрунтованості рішення, звернення рішення до примусового виконання. Кожна з цих стадій, переслідуючи свою особливу мету, служить водночас вирішенням спільних завдань і досягненням спільних цілей цивільного судочинства.

5.Принципи цивільного судочинства.

   Принципи цивільного процесуального права- це основні положення, що виражають його сутність, специфіку та зміст.

Принципи визначають самостійність  галузі права поряд з предметом  та методом правового регулювання, а тому вони виражають сутність конкретної галузі права.

Принципи як основні нормативні положення визначають структуру та суттєві риси цивільного процесуального права, його загальні положення. Сукупність принципів цивільного процесуального права дозволяє створити правовий механізм захисту судом прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб. Здатність принципів пов'язувати норми та інститути галузі, об'єднувати їх у єдине ціле пояснюється характером взаємодії принципів з нормами та інститутами цивільного процесуального права, особливим місцем норм-принципів у системі галузі права.

Головне у характеристиці принципів полягає в тому, що в них сформульовані якісні особливості цивільного судочинства, соціально-юридична спрямованість галузі права.

Критерієм класифікації принципів  цивільного процесуального права є різні ознаки:

-                     за формою нормативного закріплення  можна виділити принципи, закріплені в Конституції України і закріплені законодавством про судочинство;

-                     за змістом і сферою поширення виділяють принципи загальноправові, міжгалузеві, галузеві та окремих правових інститутів;

-                   за об'єктом регулювання  розрізняють   організаційно-функціональні - ті, що є одночасно принципами організації правосуддя (принципи судоустрою) і функціональними, та функціональні - принципи, що визначають процесуальну діяльність суду і учасників процесу.

 Організаційно-функціональні принципи правосуддя:

   1.Принцип здійснення правосуддя виключно судами. Конституцією України у ст.124 визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. 

     2. Принцип незалежності суддів та підкорення їх лише закону закріплено у ч. І ст.129 Конституції України, за якою судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

   3.Принцип колегіального та одноособового розгляду справи закріплено у ч.2 ст.129 Конституції України, згідно з якою судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

   4.Принцип рівності громадян перед законом та судом є конституційним та означає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст.24 Конституції України). Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

  5.Принцип гласності судового розгляду. Пункт 7 ч. 3 ст.129 Конституції  України проголошує, що гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Під принципом гласності в цивільному процесі розуміється вільний доступ до залу судових засідань всіх громадян, що мають бажання бути присутніми під час розгляду цивільної справи.

  6. Принцип публічності полягає в участі державних органів під час здійснення правосуддя в цивільних справах, що характеризує їх процесуальну діяльність від імені або в інтересах держави або суспільних інтересах.

  7.Принцип державної мови судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 7 ЦПК цивільне судочинство здійснюється державною мовою. Це означає, що суд, здійснюючи правосуддя, має вести процес українською мовою.

 Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі:

    1.Принцип законності - це загальний принцип, що властивий всім галузям права. Принцип законності полягає в обов'язку суду та всіх учасників процесу керуватися у своїй діяльності нормами матеріального та процесуального права з метою досягнення завдань цивільного судочинства, з одного боку, та в обов'язку зважати на рішення судів, що набрали законної сили, які є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

  2.Принцип здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу.

    3.Принцип диспозитивності визначає механізм руху цивільного процесу. Його ще називають рушійною силою цивільного процесу.Під принципом диспозитивності слід розуміти нормативно-керівні положення цивільного судочинства, що визначають рушійною силою цивільного процесу ініціативу та волевиявлення заінтересованих у результатах справи осіб, які реалізуються у межах закону.

  4.Принцип змагальності визначає внутрішню структуру цивільного процесу. Зміст принципу змагальності складають рівність прав та обов'язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, у процесі доказування. Принцип змагальності в цивільному процесі полягає в правах та обов'язках сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів та участі в їх дослідженні, а також у змагальній формі процесу, що спрямована на досягнення дійсних обставин справи, всебічній перевірці доводів та міркувань учасників процесу.

  5. Принцип судової істини. Під принципом судової істини слід розуміти нормативно закріплену вимогу до суду, а також до осіб, які беруть участь у справі, всебічно, повно та об'єктивно встановити обставини справи.

  6. Принцип забезпечення права на правову допомогу втілений у ст.12 ЦПК, де зазначено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом, та відображає положення ст.59 Конституції України щодо права кожного на правову допомогу.

  7. Принцип процесуальної рівноправності сторін закріплено у ч. 1 ст.31 ЦПК і виявляється у наданні сторонам рівних процесуальних можливостей для відстоювання своїх суб'єктивних прав, свобод та інтересів.

  8. Принцип поєднання усності та письмовості. Зазначений принцип трансформувався з принципу усності, оскільки усна форма процесу раніше була переважною.

  9.Принцип безпосередності судового розгляду  полягає в тому, що судді, які вирішують справу, повинні особисто сприймати зібрані у справі докази, а вирішення справи засновано лише на доказах, досліджених у судовому засіданні.

 10.Принцип безперервності. Судове засідання по кожній справі повинно проходити безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку; до закінчення розгляду розпочатої справи чи до відкладення її слухання суд не може розглядати інші справи.

6.Висновок

     Цивільному процесуальному праву належить значна роль в управлінні суспільством, в забезпеченні соціально-економічних і політичних перетворень у країні, оскільки ним закріплений процесуальний порядок захисту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та їх інтересів, гарантованих Конституцією України й іншими законами, а також прав і охоронюваних законом інтересів приватних, колективних, державних підприємств, установ, організацій і держави. Цивільне процесуальне право забезпечує зміцнення законності, запобігання цивільним правопорушенням і формування в правовій свідомості громадян та посадових осіб принципу справедливості.

7. Використана література.

1.Конституція України.

2.Цивільний процесуальний кодекс України, ВВР, 1963, № 30, ст.. 464.

3.Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Київ.1990р.

4.Штефан М.Й. Цивільний процес, підручник. Київ. 1997 р

5.Гражданский процес. Учебник для вузов под ред. Комиссарова і проф. Ю.К.Осипова. Москва 1996р

6.Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций., 2-е изд., дополн. – ООО «РИРЕГ», 1995. – с. 60

7. Вандишев В.В., Дернова Д.В. Цивільний процес. Конспект лекцій - СПб: Пітер, 2002 р.

8.Цивільний процесуальний кодекс України: Проект Закону України від 10.01.2002 р. № 8436. Суб’єкт законодавчої ініціативи: Кабінет Міністрів України.

 9.Теория государства и права /Под ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юринформ, 1995. -С. 95 - 96.

10. Цивільне процесуальне право України : Підручник для юрид. вузів і фак./В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г Пушкар та ін. /Заред. В. В. Комарова. -Харків: Право, 1999. - С 31.

11. Рожнов О.В. Принцип оперативності в цивільному процессуальному праві: Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. -X, 2000. -С. 7 - 8.

12.  Омельченко МЛ. Проблеми об’єктивної істини в цивільному процесуальному праві України: Навчальний посібник. -К: Поліграфцентр Київського університету імені Тараса Шевченка, 1996. - С 9.

13. Про судоустрій Україні: Закон України від 5 червня 1981р.//Відомості Верховної Ради. - 1981. -№24. -Cm. 357.