Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Цивільний захист

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Стисла характеристика лісопромислового комплексу і її роль в економіці України………………………………………………………………………….6

2. Види непередбачених обставин, що можуть виникнути та перешкоджати нормальній діяльності підприємств лісопромислового комплексу……….. 8

3. Характеристика заходів протидії по окремих видах непередбачених обставин підприємств лісового господарства………………………………14

4. Сфери відповідальності органів влади на рівні держави, лісопромислового комплексу, області, району, підприємства за попередження та протидію непередбаченим обставинам…………………………………………………21

Висновки……………………………………………………………………....27

Список використаної літератури…………………………………………….30

Вступ

Лісове господарство є однією з галузей національного виробництва. Завдання лісового господарства — збереження, використання, відновлення і вирощування лісів для забезпечення потреб у деревині та інших продуктах, а також використання багатогранних корисних властивостей лісу: водорегулюючих, вітрозахисних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, оборонних та ін. Не тільки в мирний час, а й у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу лісове господарство повинно забезпечити природне і штучне відновлення лісу, вирощування і догляд за ним, регулювання рубок лісу, раціональне використання різносторонніх властивостей лісу, захист його від шкідників, хвороб і лісових пожеж.

Ліси є критичними ландшафтами з погляду формування доз внутрішнього опромінення населення багатолісних районів, яким, зокрема, є Українське Полісся. В умовах, коли більшість населення тією чи іншою мірою використовує в їжу харчові продукти лісу, що мають чималий вміст 137Cs, внесок останніх у формування дози внутрішнього опромінення є значним і, за оцінками фахівців з радіаційної гігієни, для категорії«все населення» коливається в межах 50–60%, а для критичних груп населення сягає 75–85%.

З метою збереження здоров’я працівників підприємств забрудненої зони проводиться щорічний медичний огляд та індивідуальний дозиметричний контроль.

Комплексними медичними дослідженнями встановлено, що працівники лісу, у зв’язку зі специфікою виконуваних робіт, належать до групи підвищеного радіаційного ризику.

Проведення радіаційного контролю в лісовому господарстві потребує значних матеріальних затрат, адже гриби та ягоди для відповідних вимірювань необхідно зібрати, а дерева спиляти і відібрати зразки деревини.

З огляду на це припинення радіаційного контролю лісової продукції призведе до неконтрольованого використання населенням харчових ресурсів лісу (дикорослих грибів, ягід), які є небезпечним джерелом надходження радіонуклідів до організму людей, особливо в поліському регіоні. При наведеній вище структурі формування дози опромінення населення, коли харчова продукція лісу зумовлює отримання населенням близько половини дози внутрішнього опромінення, контрзаходи в системі Мінагрополітики нині мають дуже низьку ефективність з погляду зменшення дози, а припинення фінансування з держбюджету радіаційного контролю у системі Держкомлісгоспу є помилкою і найближчим часом призведе до додаткового підвищення дози опромінення населення.

З точки зору цивільного захисту ліс може використовуватися й для тимчасового розміщення евакуйованого населення. Наявність деревини і маскувальні, захисні властивості лісу дають можливості будувати в ньому укриття для захисту населення і сільськогосподарських тварин. У воєнний час і в надзвичайних ситуаціях мирного часу ліс може стати важливим джерелом матеріалу, палива, кормів для худоби, важливої сировини для промисловості та ін. Для цього лісогосподарські об'єкти і працюючі в них повинні бути в мирний час відповідно підготовлені.

1. Стисла характеристика лісопромислового комплексу і її роль в економіці України

Лісопромисловий комплекс - це сукупність галузей, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

До складу лісопромислового комплексу входять:

лісове господарство;
лісозаготівельна Лісохімічна промисловість;
лісопереробна Лісохімічна промисловість;
целюлозно-паперова Лісохімічна промисловість;
лісохімічна промисловість.

Роль лісогосподарського комплексу в економіці країни визначається тим, що деревина і продукція її переробки використовується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Основний продукт лісу - деревина використовується як для виробництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.

Крім того ліси регулюють рівень кисневого і вуглецевого балансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ресурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські рослини, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють сприятливе середовище для розвитку бджільництва та мисливства.

В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання екологічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових насаджень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісо продукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існуючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.

Склалась ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості задовольняються тільки на третину, а деревні відходи використовуються на 50-60% і використання біомаси и і значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопромислового комплексу, а саме лісовій, деревообробній, целюлозно-паперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використаний замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.

Сьогодні, коли Україна переживає нелегкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісогосподарського комплексу находиться не на належному рівні. Нестабільність української економіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.

2. Види непередбачених обставин, що можуть виникнути та перешкоджати нормальній діяльності підприємств лісопромислового комплексу

До непередбачених обставин, які перешкоджають нормальній діяльності підприємства можна віднести:

- надзвичайні ситуації техногенного характеру - надзвичайні ситуації , що виникли внаслідок дії чинників техногенного характеру, якими можуть бути транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом (загрозою викидання) небезпечних і шкідливих, хімічних і радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікація, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;

- надзвичайні ситуації природного характеру - надзвичайні ситуації, що з'явилися внаслідок дії природного характеру, таких як небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками та інші;

- НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування:

- збройні напади, захоплення та силове утримання важливих об'єктів, або реальна загроза здійснення таких акцій;

- напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, захоплення заручників з членів екіпажу чи пасажирів, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден;

- установлення вибухового пристрою у в установі, організації, на підприємстві, на транспорті і т.д.

Розглянемо деякі непередбачені обставини і діяльності підприємств лісового комплексу.

1. Радіоактивне забруднення території лісів

Серйозною небезпекою для лісу через кілька місяців після випадання радіоактивних речовин буде масове розмноження ентомошкідників у мертвих, ідмираючи і сильно пошкоджених лісах внаслідок появи великої кількості сухостійних і ослаблених дерев. Це створить загрозу нападу шкідників на сусідні непошкоджені лісові масиви.

Поява великої кількості сухостійних дерев і зниження інтенсивності діяльності людей у забруднених лісах веде до небезпеки виникнення лісових пожеж і загрози повторного забруднення радіоактивними речовинами прилеглих-територій. У цей період необхідно дотримуватися раціональної системи ведення лісового господарства на забрудненій території, спрямованої на зниження пожежної небезпеки, обмеження розмноження ентомошкідників і відновлення уражених лісів.

2. Забруднення атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря призводить до отруєння лісів, особливо шкідливими є оксиди сірки та азоту, які викидаються котельнями та автотранспортом. По одинці вони викликають послаблення життєдіяльності дерев, а утворюючи сірчану та азотну кислоту вони завдають максимальної шкоди, випадаючи на землю кислотними дощами. Просочуючись у землю вони роз'їдають кореневу систему і з часом вилуговують корисні речовини, такі як кальцій та калій.

Потрапляючи на листя чи хвою, кислотні дощі призводять до порушення фотосинтезу, що призводить до передчасного старіння дерева. Це приносить значну шкоду лісовому господарству, оскільки через забруднення атмосферного повітря знижується поточний приріст деревини, збільшується кількість відмираючих дерев і підприємство втрачає значні кошти.

3. Лісова пожежа

Лісова пожежа - стихійне (некероване) горіння, що поширилося на лісову площу, оточену непалаючою територією. У лісову площу, по якій поширюється пожежа, входять і відкриті лісові простори. До однієї пожежі ставиться вся пройдена вогнем площа, оточена непалаючою в цей момент територією.

Коли по лісовій площі поширюється кероване горіння, що виникло з волі людини для досягнення певних господарських цілей, причому горіння має задану силу й не виходить за межі наміченої ділянки, то таке горіння йменується вже не пожежею, а цільовим підпалом.

Найбільш інтенсивне горіння при лісовій пожежі відбувається на його крайці, у той час як усередині пройденої вогнем площі, на пожарищі, звичайно лише догоряють окремі пні, дупласті дерева й. т. п. Та частина крайки, що просувається найбільш швидко й горить найбільш сильно, називається фронтом пожежі, а протилежна - з найменшою швидкістю - його тилом. Частини крайки між тилом пожежі і його фронтом - це фланги пожежі - лівий і правий. На рівнині фронт пожежі завжди рухається за вітром, а тил - проти вітру. У горах фронтальною крайкою буде та, котра піднімається нагору по схилу.

По характеру поширення горіння лісові пожежі діляться на чотири групи.

По-перше, низові пожежі. При таких пожежах горіння поширюється по нижніх ярусах рослинності лісового біогеоценозу й насамперед по живому надгрунтовому покриву із включеним в нього опадом з відмерлих галузей, хвої, листів. Низові пожежі підрозділяють на надгрунтові, підлісокустарні й валежникові пожежі.

По-друге, верхівкові пожежі. При них полум'яне горіння поширюється не тільки по надгрунтовому покриві, але й по полосі дерев. Серед верхівкових пожеж розрізняють повальні, коли горять одночасно всі яруси лісу; і верхові, коли горіння по кронах на короткий час, як би стрибком, виривається нагору, випереджаючи фронт низової пожежі.

По-третє, ґрунтові пожежі, коли беспламенне горіння поширюється в шарі підстилки або торфу. Ґрунтові пожежі залежно від горючого матеріалу діляться на підстилкові, дернові й торф'яні. Торф'яні пожежі у свою чергу підрозділяються на одноосередкові й багатомісцеві. Одноосередкові пожежі виникають в основному від багаття або удару блискавки, а багатомісцеві - у результаті проходження через заболочену ділянку низової пожежі.

По-четверте, плямисті пожежі. Найстрашніші із всіх видів пожеж. Поширення горіння відбувається не тільки по надгрунтовому покриві, пологу дерев й чагарників, але й по повітрю, за рахунок розкидання перед крайкою пожежі палаючих часток, від них виникають плями нових загорянь, які потім швидко з'єднуються один з одним, утворюючи велику палаючу площу.

По статистиці більше число пожеж доводиться на частку низових. Серед низових пожеж розрізняють слабкі, з висотою полум'я до 0,5 метра; середні, висота полум'я яких коливається в межах 0,5 - 1,5 метра й сильні, з висотою полум'я 1,5 метра й вище. По характері поширення низові пожежі розділяються, крім того, на швидкі й стійкі. При швидких весняних пожежах згоряє лише верхня, більш суха частина надгрунтового покриву, а при стійких, звичайно в другій половині літа, покрив нерідко прогоряє до ґрунту. Горіння при стійких пожежах триває довше, супроводжуючись тлінням, але тривалість горіння в цьому випадку пояснюється не зменшенням швидкості просування крайки пожежі, а збільшенням її ширини.

Поводження вогню в лісі залежить від багатьох факторів і насамперед від характеру самого лісу. У сухих соснових лісах з покривом з лишайників і зелених мохів вогонь поширюється швидко й суцільним фронтом. Чим більш вологий ґрунт і чим більше в живому надгрунтовому покриві слабкопалаючих видів, тим поширення вогню відбувається повільніше, причому вогонь поширюється не суцільно, а головним чином по сухих місцях. А в деяких типах лісу, наприклад у трав'яних, у період вегетації трав, і в потужних сосниках і ялинниках вогонь поширюється дуже слабко або не поширюється зовсім.

У розріджених низових лісах пожежа виникає сильніше, а в верхівкових, навпаки слабкіше. Під впливом вітру швидкість поширення вогню збільшується в багато разів. Аналогічне посилення швидкості поширення вогню спостерігається й при русі його нагору по схилі. Посиленню пожежі сприяють також захламлення лісової площі й наявність на ній густого хвойного підліска.

При будь-якій пожежі органічна маса насаджень згоряє далеко не повністю, а при деяких з них, наприклад швидкому низовому частково зберігається навіть живий напочвенный покрив. Ступінь вигоряння лісу визначається як видом пожежі, так і його силою.

Дуже важливим горючим матеріалом у лісі є лісова підстилка. Вологість підстилки звичайно буває високої, але при настанні посушливої погоди в другій половині літа підстилка стає пожежонебезпечною. Лісова підстилка найчастіше горить без полум'я. Тління по ній поширюється дуже повільно й зберігається на пожежі протягом декількох днів.

При верхівкових пожежах у дерев частково або повністю обгоряють крони. Але самі дерева залишаються цілими.

Чим довша фронтальна крайка й чим сильніше горіння на ній, тим складніше затримати вогонь якою-небудь перешкодою. Під пологом лісу фронтальна крайка слабкої низової пожежі затримується звичайно перешкодою шириною 2 - 3 метри (дорога, струмок, випалена смуга). У випадку пожежі середньої сили ширина перешкоди повинна бути більше - 5 - 6 метрів, а при сильній пожежі не менш 10 метрів.

На відкритих лісових просторах здатність пожежі переборювати перешкоди зростає багаторазово. Вітер легко перекидає окремі палаючі частки через ріки, болота на відстань 200 - 300 і більше метрів, коли вітер стихає, здатність пожежі до подолання перешкод на відкритих ділянках стає такою, як і в лісі. Середня швидкість верхівкової пожежі не набагато перевищує швидкість низової. Плямисті пожежі, в окремі моменти, можуть поширюватися зі швидкістю 10 - 20 і навіть 50 кілометрів у годину. Коли, немає сильного вітру, і пожежа не піднімається по крутому схилі, швидкість пожежі не перевищує швидкості пішохода. Після заходу Сонця сила вітру звичайно знижується й швидкість пожежі зменшується.

3. Характеристика заходів протидії по окремих видах непередбачених обставин для підприємств лісопромислового комплексу

Розглянемо заходи захисту та протидії по деяких видах непередбачених обставин, що можуть вплинути на діяльність підприємства лісового господарства.

Заходи захисту в лісовому господарстві в умовах радіоактивного забруднення території

Заготівля і використання деревини та інших видів лісової продукції допускається з того строку, коли за нормами радіаційної безпеки стане можливим проведення звичайних господарських робіт у лісі.

Використовуючи забруднену деревину для опалення, необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

— вибирати попіл із печі не менше двох разів на тиждень з попереднім зволоженням;

— не використовувати попіл як добриво;

— зсипати попіл у спеціальні ями на глибину не менше 1,5 м.

Заготовляючи деревину потрібно знати, що у початковий період після випадання радіоактивних речовин деревина залишається практично чистою, тоді як кора сильно забруднена. Через це для зменшення вмісту радіоактивних речовин у лісоматеріалах рекомендується знімати кору на місці рубки. Значно зменшується радіоактивність лісоматеріалів після лісосплаву.

Протягом першого року після забруднення території вміст радіоактивних речовин у траві під наметом лісонасаджень, на лісових галявинах і вирубках, оточених лісом, буде значно меншим, ніж на навколишній безлісій території. Через це в разі відсутності запасів чистих кормів рекомендується (одержавши дозвіл на випас худоби і сіножать у даній зоні) у перші місяці перевагу віддавати лісовим пасовищам.

Для визначення можливих строків початку ведення господарських робіт на забрудненій території необхідно керуватися гранично допустимими рівнями, режимами захисту населення, встановленими службами ЦЗ.

У відновний період виникає потреба в раціональній системі ведення лісового господарства на забруднених територіях.

До першочергових заходів належать вирубки загиблих і сильно уражених насаджень, а також організація протипожежної охорони забрудненого лісу. Надалі важливого значення набувають відновлення пошкоджених і вирубаних насаджень та боротьба зі шкідниками і хворобами лісу. Але, перш ніж впроваджувати раціональну систему ведення лісового господарства на забрудненій радіоактивними речовинами території лісу, потрібно заміряти рівні радіації на місцевості, визначити дозу можливого опромінення насаджень, скласти дозову карту лісових насаджень, визначити вміст радіонуклідів у продукції лісового господарства та можливі пошкодження насаджень, розробити заходи ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення території (початок відновлення робіт на даній території, режими захисту працюючих, рубки лісу і догляд за ним, заготівля і використання деревини, грибів, ягід, соку, лікарської сировини, дьогтю, насіння, лісовідновні роботи, знезаражування території, продукції та ін.).

Рубки лісу і догляд на ним спрямовані на поліпшення використання деревини, зменшення пожежної небезпеки, знищення шкідників, ліквідацію небезпечних вогнищ хвороб насаджень і збереження насаджень, що залишилися.

При радіаційному ураженні лісу вирубці підлягають всі хвойні дерева, у яких пошкоджено понад 60 % крони, і листяні насадження з пошкодженням більше 95 %. Хвойний ліс вирубують повністю, якщо загинуло понад 50 % стиглих дерев, 60 % достигаючих і більше 75 % молодих. При менших ступенях радіаційного ураження в лісах необхідно проводити часткове вирубування: в стиглих насадженнях

— санітарні рубки, в достигаючих — прохідні рубки і в молодяках

— прорідження з видаленням усіх сильнопошкоджених (85 % пошкодження крони) дерев.

Рубки лісу доцільно проводити в зимовий період, що дає можливість суттєво знизити дозу опромінення працюючих завдяки екранізуючій дії снігового покриву і зменшенню надходження радіоактивних речовин при інгаляції. Лісозаготівля взимку запобігає руйнуванню поверхневого шару ґрунту і лісової підстилки, знижує ерозію ґрунту і рознесення радіоактивних речовин. Крім того, вміст у деревині деяких рухомих радіонуклідів у зимовий період нижчий, ніж влітку в результаті відтоку в коріння.

Деревину можна використовувати для господарських потреб тільки зі знятою корою. З обкорованої деревини листяних порід з території, забрудненої стронцієм-90 до 50 Кі/км², можна виготовляти фанеру, меблі та будувати житлові будинки. На території, забрудненій 50 Кі/км², з деревини листяних порід не можна виготовляти меблі, фанеру, будувати житло; деревину хвойних порід можна використовувати, але потрібно зняти кору і річні кільця, які утворилися після радіоактивного забруднення. Деревину таких насаджень можна використовувати для виготовлення шпал, телефонних та електричних стовпів і нежитлових приміщень.

При радіаційному ураженні лісу важливою стає проблема лісорозведення. Лісопосадки насамперед необхідно проводити в пройдених вирубками уражених лісонасадженнях, які належать до категорії водоохоронних лісів (уздовж берегів водосховищ річок і озер) для запобігання повторному забрудненню водойм. Ширина водоохоронних лісових смуг має бути не менше 50—100 м.

Лісопосадки доцільно проводити також у тих хвойних насадженнях, де проведені інтенсивні рубки і де природна памолодь не забезпечує відновлення лісу. Пошкоджені листяні насадження здатні до самовідновлення порослю від коренів на місці засохлих дерев.

Під лісопосадки краще відводити забруднену територію, вилучену із сільськогосподарського використання. Посаджений на цій території ліс обмежить вітрову і водну ерозію і на період головних рубок (через 60—100 років) може бути використаний у народному господарстві.

З метою створення більш стійких проти пошкодження лісовими пожежами, шкідниками насаджень на лісосіках суцільної рубки і в місцях нових лісонасаджень необхідно створити штучні хвойно-листяні насадження.

Як лісопосадковий матеріал можна використовувати будь-які породи, рекомендовані для даного району. Більш придатними є сосна, модрина, які менше нагромаджують радіоактивні речовини в деревині, ніж листяні породи.

Лісопосадки на площах зі значною щільністю радіоактивного забруднення доцільно проводити не насінням, а великомірним садивним матеріалом, оскільки сіянці віком більше 2 років стійкіші проти дії радіації порівняно з молодими сходами.

При щільності забруднення більше 1000 Кі/км² сумішшю продуктів поділу річного віку поглинута доза в насінні й паростках становитиме понад 20 рад/доба, що викликає безповоротне пошкодження сіянців. Щільність опромінення насіння менше 2000 Кі/км² при висіві не викликає серйозної небезпеки для сіянців. Проте необхідно враховувати, що в перші роки після забруднення території насіння деревних рослин може бути дефіцитним внаслідок імовірного радіаційного ураження значних масивів лісу. Для вирощування посадкового матеріалу і сівби необхідно використовувати насіння, одержане з менш забруднених, неуражених ділянок лісу.

Забруднення ґрунту стронцієм-90 до 50 кі/км² не впливає на ґрунтову схожість насіння навіть хвойних дерев (сосна, ялина, модрина). Але за цих умов спостерігається загибель ростучих сіянців. Через це на ґрунтах з високим вмістом стронцію-90 використовують для лісопосадок великомірний матеріал, одержаний на більш чистих до цього ізотопу ґрунтах. Враховують також, що дерева листяних порід, наприклад берези, асимілюють із ґрунту стронцію-90 значно більше, ніж хвойні, оскільки вони засвоюють із ґрунту кальцію більше, ніж хвойні.

Заходи захисту в лісовому господарстві в умовах забруднення атмосферного повітря

З метою зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємствах галузі впроваджуються і рекомендуються такі шляхи:

маловідходні і безвідходні технологічні процеси - технологія обробки деревини методом вальцювання, яке забезпечує низькослойні покриття та скорочення використання лакофарбних матеріалів на 40-50% і відповідно зменшення викидів в атмосферне повітря;

технологія використання термопрокату, яка зменшує розхід лакофарбних матеріалів і викидів твердих та газоподібних шкідливих речовин;

використання малотоксичних матеріалів (водорозчинні лаки, фарби, шпаклівки на силікатній основі, плівкові матеріали, смола КФ-МГ-М);

прогресивні очисні споруди — двоступенева і трьохступенева очистка, вологі фільтри, рециркульовані пилоочисні установки, термокаталітичні реактори, системи багатократного використання повітря і спалювання в топках котлів, біохімічні засоби очистки віл забруднюючих речовин;

використання для опалення в котельнях замість вугілля дрова те відходів деревини, що дозволить зменшити викиди CO2 в атмосферне повітря;

переведення автотранспорту на дизельне паливо, що зменшить викиди в атмосферу шкідливих речовин.

Всі ці заходи сприятимуть покращенню стану атмосферного повітря Крім того на території Верховинському району ведеться повна робота п економічному використанню водних ресурсів, зменшенню та припиненні забруднень водних об'єктів району.

Заходи захисту в лісовому господарстві від пожежі

Найпоширеніший і простій спосіб гасіння пожежі - захльостування вогню на крайці. Для захльостувані найчастіше використовуються зелені галузі й молоді деревця (краще хвойних порід). При захльостуванні вогонь саме захльостують, тобто б'ють по палаючій крайці різкими, ковзними ударами, намагаючись не тільки збивати полум'я, але одночасно й змітати вугілля на вигорілу площу. Цей спосіб при слабких низових пожежах виявляється досить ефективним.

Цивільний захист 📙 Реферат → 🆔 304634