Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.ДАЛЯ

КАФЕДРА ПРАВОЗНАВСТВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 
 
 
 

РЕФЕРАТ 
 

На тему: «Уповноважений із прав людини і його роль у забезпеченні прав людини в сфері карної юстиції» 
 

По дисципліні: «Захист прав людини в сфе»рі карної юстиції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:                                                                               студентка гр.ЮІ-162

                                                                                               Лихоліт Ю.С.  
 

Перевірила:                                                                              Плахотіна Н.Е. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ

2010

      План 
 
 

      Вступ

      1.Правовий  статус Уповноваженого із прав  людини

      2.Основні  права й обов'язки

      3.Форми  реагування Уповноваженого із  прав людини на порушення прав людини в сфері карної юстиції.

      Висновок

      Список  використанної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

     Запровадження спеціального інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є новацією у державно-правовій системі захисту прав і свобод людини у нашій країні. У Конституції України закріплюється право особи звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого (ст. 55) і визначається, що через нього здійснюється парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 101). Статус, функції та компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини закріплені у конституційному Законі України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ухваленому Верховною Радою України 23 грудня 1997 р. У ході розробки цього закону було враховано позитивний досвід інституту омбудсмана європейських країн. Віднині цей інститут являє собою універсальний інструмент виявлення і сприяння усуненню порушень прав і свобод людини і громадянина в Україні. Усвідомити природу, функції та мандат нового для України демократичного інституту позасудового захисту прав і свобод людини неможливо без аналізу подібних правозахисних інституцій у демократичних країнах світу.

      До  останнього часу інститут омбудсмана, як і сам термін «омбудсман», в Україні були відомі лише порівняно вузькому колу фахівців-правників. І це не дивно. Адже ця інституція виникла й розвивалася на основі західноєвропейських демократичних цінностей, що ґрунтуються на засадах поділу влади та верховенства права, і тому до кінця 80-х років не викликала особливої зацікавленості офіційної радянської правової доктрини. З посиленням процесів демократизації у країнах Східної Європи на початку 90-х років зростає інтерес до нових демократичних механізмів захисту прав людини, зокрема інституту омбудсмана, його витоків та історії.

      Характерною особливістю інституції омбудсмана стало те, що її утвердження в  більшості країн світу відбувалося  в уже існуючій системі органів  державної влади, і тому необхідно було враховувати національні, правові, культурні та інші особливості. Тому, попри єдині принципи концептуальної побудови цього інституту, у світі важко знайти дві такі інституції, які були б цілком тотожні. Але можна виділити окремі загальні риси, які об'єднують всі ці інституції під однією родовою назвою - омбудсман, хоча в Україні це Уповноважений Верховної Ради з прав людини, в Іспанії, у ПАР - захисник народу, у Польщі - речник громадянських прав, у Франції - посередник Французької Республіки, в Литві - контролер сейму, в Греції - захисник громадян, у Молдові - парламентський адвокат, у Швеції, Фінляндії, Данії – омбудсмана. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Правовий  статус Уповноваженого із прав  людини

     Історичний  досвід держав був значною мірою врахований при запровадженні інституції омбудсмана в Україні. У Конституції України в ст. 101 передбачено створення нового конституційного органу - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для здійснення парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

      Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

      1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

      2) дотримання та повага до прав і свобод людини і громадянина

      3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

      4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

      5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва у галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

      6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

      7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

      Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно  від інших державних органів  та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту  конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

      Повноваження  Уповноваженого не можуть бути припинені  чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

      Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України  таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

      Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має  високі моральні якості, досвід правозахисної  діяльності та упродовж останніх п'яти  років проживає в Україні.

      Не  може бути призначено Уповноваженим  особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята у встановленому законом  порядку.

      Уповноважений призначається строком на п'ять  років, який починається з дня  складення ним присяги на пленарному засіданні сесії Верховної Ради України.

      Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в  органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

      Повноваження  Уповноваженого припиняються у разі:

      1) його відмови від подальшого виконання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень;

      2) набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо нього;

      3) набрання законної сили рішення суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;

      4) складення присяги новообраним Уповноваженим;

      5) смерті особи, яка обіймає посаду Уповноваженого.

      Верховна  Рада України ухвалює рішення  про звільнення з посади Уповноваженого до закінчення строку, на який його було обрано, у разі:

      1) порушення присяги;

      2) порушення вимог щодо несумісності  діяльності;

      3) припинення громадянства України;

      4) неспроможності упродовж більше  чотирьох місяців підряд виконувати  обов'язки через незадовільний стан здоров'я чи втрату працездатності.

      Висновок  щодо наявності підстави для звільнення з посади Уповноваженого повинна  дати тимчасова спеціальна комісія  Верховної Ради України.

      Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

      Структура секретаріату, розподіл обов'язків  та інші питання щодо організації  його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На працівників секретаріату поширюється дія Закону України «Про державну службу». Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних із діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

      При Уповноваженому з метою надання  консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту  прав і свобод людини і громадянина  може створюватися консультативна рада (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.Основні  права й обов'язки

      Уповноважений має право:

      1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;

      2) бути присутнім на засіданнях  Верховної Ради України, Кабінету  Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

      3) звертатися до Конституційного  Суду України з поданням про  відповідність Конституції України  законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

      4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

      5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.

      Доступ  до інформації, пов'язаної із службовою  та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими  актами України;

      6) вимагати від посадових і службових  осіб органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;

      7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

      8) відвідувати у будь-який час  місця утримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх утримання;

      9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

      10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;

      11) надсилати у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

      12) перевіряти стан дотримання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

      Уповноважений зобов'язаний дотримуватись Конституції  України і законів України, інших  правових актів, прав та захищених законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.

      Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційну  інформацію. Це зобов'язання діє і  після припинення його повноважень. У разі розголошення таких відомостей Уповноважений несе відповідальність у встановленому законодавством порядку. Уповноважений не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      3.Форми  реагування Уповноваженого із  прав людини на порушення прав  людини в сфері карної юстиції.

     Актами  реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів  України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

      Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України  щодо вирішення питання про відповідність  Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Подання Уповноваженого - акт, який надсилається Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття у місячний строк відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

      Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і  свобод людини і громадянина, які  отримує:

      1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

      2) за зверненнями народних депутатів України;

      3) за власною ініціативою.

      Уповноважений приймає та розглядає звернення  громадян України, іноземців, осіб без  громадянства або осіб, які діють  в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

      Звернення подаються Уповноваженому в письмовій  формі упродовж року після виявлення  порушення прав і свобод людини і  громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж  до двох років.

      При розгляді звернення Уповноважений:

      1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

      2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

      3) надсилає звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

      4) відмовляє в розгляді звернення.

      Уповноважений не розглядає тих звернень, які  розглядаються судами, зупиняє вже  розпочатий розгляд, якщо зацікавлена  особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

      Повідомлення  про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення  до розгляду надсилається в письмовій  формі особі, яка його подала. Відмова  у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

      Упродовж  першого кварталу кожного року Уповноважений надає Верховній Раді України щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.

      Щорічна доповідь повинна містити посилання  на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноважений  уживав необхідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися упродовж року, висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності Уповноважений може надати Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань дотримання в Україні прав і свобод людини і громадянина. За щорічною та спеціальною (спеціальними) доповідями Уповноваженого Верховна Рада України ухвалює постанову. Щорічні та спеціальні доповіді разом з ухваленою постановою Верховної Ради України публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України.

      Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється.

      Уповноважений не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні.

      Уповноважений користується правом недоторканності  на весь час своїх повноважень. Він  не може бути без згоди Верховної  Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників та працівників секретаріату винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

      Кожен може без обмежень і перешкод звернутися до Уповноваженого у порядку, передбаченому чинним законодавством.

      При зверненні до Уповноваженого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного  та соціального походження, майнового  стану, місця проживання, за мовними  та іншими ознаками.

      Особа, позбавлена волі, може звернутись із письмовим  зверненням до Уповноваженого або його представників. У цьому разі до неї не застосовуються обмеження щодо листування. Звернення такої особи упродовж двадцяти чотирьох годин надсилаються Уповноваженому.

      Кореспонденція  Уповноваженому та його представникам  від осіб, які затримані, перебувають  під арештом, під вартою, в місцях позбавлення волі та місцях примусового  тримання чи лікування, а також інших  громадян України, іноземців та осіб без громадянства незалежно від місця їх перебування не підлягає жодним видам цензури та перевірок.

      Особи, які вчинили дії, заборонені цією статтею, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

      Органи  державної влади, органи місцевого  самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема:

      1) забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених нормативними актами про охорону державної та службової таємниць;

      2) надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.

      Відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

      Отже, Уповноважений з прав людини є  невід'ємним елементом конституційної системи захисту прав і свобод людини і громадянина, яка включає  в себе, в першу чергу, систему судів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні судові та інші органи, членом або учасницею яких є Україна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     У ході глибокого й уважного вивчення даної теми я зробила наступні висновки щодо конституційно-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Україні:

1) інституція омбудсмена є не  лише бажаним, а й необхідним  елементом національної системи  захисту прав людини, ключовою  ланкою в процесі перетворень у країнах, що стали на шлях демократії та верховенства права;

2) уповноважений з прав людини  є невід'ємним елементом конституційної  системи захисту прав і свобод  людини і громадянина, яка включає  в себе в першу чергу систему  судів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні судові та інші органи, членом або учасницею яких є Україна;

3) Уповноважений закладає підвалини  нової правосвідомості не лише  пересічних громадян, а й представників  органів державної влади України, створює передумови для широкого застосування міжнародно-правових норм у національній правовій системі;

4) "сильна" модель українського  омбудсмена, закладена в законі  про Уповноваженого, має бути  підкріплена низкою процесуальних  норм у відповідних кодексах та законах;

5) Конституцією України та Законом  України "Про Уповноваженого  Верховної Ради України з прав  людини" передбачено запровадження  єдиної моделі Уповноваженого  з прав людини в межах держави,  що в умовах перехідного періоду  країни, як свідчить досвід, є оптимальною додатковою гарантією його високого статусу. В той же час законом передбачено право Уповноваженого на запровадження інституту своїх представників за територіальною або функціональною ознаками в межах коштів, виділених Верховною Радою України;

6) специфіка правового статусу  Уповноваженого з прав людини  полягає в тому, що він не  належить до будь-якої з гілок  державної влади, а є органом  sui generis, особливого роду, з унікальним  статусом. Реалізація його мандату  в умовах сучасної України ускладнюється тим, що він не вписується у традиційно існуючу систему влади. Тому невідворотним на етапі його становлення є пошук оптимальних механізмів взаємодії з владними структурами, одночасно із збереженням свого незалежного статусу;

7)"сильна" модель омбудсмена, характеризується такими особливостями: