Управління інвестиційними проектами

 

 

Міністерство освіти і  науки, молоді і спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»

 

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії

 

Треніна Альона Сергіївна

 

 

Управління інвестиційними проектами

 

Реферат

з дисципліни «Інвестування»,

студентки 3-го курсу денної форми навчання

спец. «економіка підприємства» 2 група

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              

                                                          К.е.н., доц.

Пітюлич М.М.   

 

Ужгород-2011

 

  Зміст

 

Вступ ………………………………………………………………………………3                                                               

1.Загальні положення проектування…………………………………………….5

2. Інвестиційний проект,його  зміст та форми…………………………………..7

3.Особливості управління  інвестиційним проектом…………………………..10

4.Порядок розробки інвестиційного  проекту………………………………….14

Висновок………………………………………………………………………….18

Перелік використаної літератури……………………………………………….20

 

 

Вступ

Інвестиції відіграють важливу  роль як на макро-, так і на мікрорівні. По суті вони визначають майбутнє країни в цілому, окремого суб'єкта господарювання і є локомотивом у розвитку економіки.

За останні роки спостерігається  тенденція скорочення реальних інвестицій, що негативно відбилося на прискоренні  НТП і розвитку всього народногосподарського  комплексу. Інвестиційний криза  в країні виявився більш глибоким, ніж загальний економічний, хоча обидва вони тісно взаємопов'язані  і взаємообумовлені.

Метою реферату: є управління інвестиційними проектам та загальні положення проектування

Завдання дослідження:

-ознайомитися з теоретичною частиною управління інвестиційними проектами

-ознайомитися із загальними  основами проектування

-дізнатися про способи  реалізації інвестиційних проектів

Предметом дослідження є  управління інвестиційними проектами.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебувало в центрі уваги економічної науки. Це зумовлено  тим, що інвестиції зачіпають самі глибинні основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного зростання в  цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу зі сформованої економічної  кризи, структурних зрушень у  народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних  показників господарської діяльності на мікро-та макрорівні. Активізація  інвестиційного процесу є одним  з найбільш дієвих механізмів соціально-економічних  перетворень.

Нерідко рішення повинні  прийматися в умовах, коли є ряд  альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно  зробити вибір одного або декількох  проектів, грунтуючись на яких-то критеріях. Очевидно, що критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде краще інших за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

В основі процесу прийняття  управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і  майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювати показники відносяться  до різних моментів часу, ключовою проблемою  тут є проблема їх можна порівняти. Ставитися до неї можна по-різному  в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, розміру інвестицій і генерованих  надходжень, обрію прогнозування, рівня  кваліфікації аналітиків і т.д.

Основа ділової активності - нарощування економічного потенціалу підприємства. Вкладаючи капітал  у будь-який проект, підприємець  вважає через якийсь час не тільки відшкодувати пущений в обіг капітал, але й одержати певний прибуток. Оцінка цього прибутку, тобто рішення  дилеми - вигідний чи ні цей проект, що базується на прогнозах майбутніх  надходжень від зроблених вкладень (інвестицій).

 

1.Загальні положення проектування

 

Своєчасна розробка проектно-кошторисної  документації суттєво прискорює  інвестиційний процес. Проект будівництва, реконструкції або технічного переозброєння звичайно складається з комплексу технічної документації (креслень, технологічних, конструктивних та економічних обґрунтувань) і кошторисної документації.

Проектування — це надзвичайно  важливий і відповідальний етап в  інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочато будівництво. Самі витрати на проект незначні, але коли інвестиції у виробництво обладнання та виготовлення конструктивних елементів споруд вже спрямовані, то помилки, допущені при розробці проекту, коштують надто дорого.

Проектно-кошторисній документації звичайно передує розробка інвестиційного проекту, проте з метою прискорення  інвестиційного процесу передпроектні  дослідження, стадія проектування і  навіть будівництва часто суміщуються. Будівельники, як правило, вимагають від замовника при готовому технічному проекті робочу документацію на перший рік будівництва. Разом з тим проект повинен обґрунтовуватись за допомогою найновітніших науково-технічних досягнень, які можуть з’явитися після завершення проектування. Тому проектувальники повинні закладати в проект такі об’ємно-планувальні і конструктивні рішення, які б давали змогу швидко реконструювати і технічно переозброювати виробництво.[ 2, с.183 ]

Класичний проект має три  складові: технологічну, будівельну і  техніко-економічну.

Технологічна  частина складається зі схеми виробництва (технологічно взаємопов’язаних одиниць обладнання), технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, обсягів виробництва та якісних показників.

 

Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об’ємно-планувальних і конструктивних рішень. Об’ємно-планувальні рішення передбачають розміщення основних і підсобних приміщень, цехів, розміри їх площі та обсягу; конструктивні рішення — використання найбільш придатних за визначеними параметрами будівельних матеріалів, конструкцій і деталей.

Техніко-економічна частина включає передпроектні дослідження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економічних показників ефективності й доцільності проекту. Проект розробляється на підставі завдання на проектування та іншої передпроектної документації, що надається замовником проектно-дослідницькій організації (генеральному проектувальнику). У разі згоди останнього виконувати проектні роботи між ними укладається договір на розробку проектно-кошторисної документації.

За сучасних умов в Україні  доцільно створювати проектно-дослідницькі компанії, які виконують проектні роботи самостійно або із залученням невеликої кількості субпідрядних проектувальників. Такі компанії завдання на проектування повинні одержувати в результаті перемог на тендерах (підрядних торгах).[3, с.190]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інвестиційний проект,його зміст та форми

 

Під інвестиційним проектом слід розуміти сферу діяльності з утворення або зміни технічної, економічної або соціальної систем, а також розробку нової структури управління або програми науково-дослідних робіт.

Найчастіше на практиці інвестиційний проект - це объект реального інвестування, який може бути представленим у вигляді:

1. Інвестицій  у підвищення ефективності виробництва, їх метою є, перш за все, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок більш досконалого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей в регіони з більш вигідними умовами виробництва.

2. Інвестицій  у розширення виробництва. Завданням такого виду інвестування є розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, в рамках уже існуючих виробництв.

3. Інвестицій  у створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують створення зовсім нових підприємств, які будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі вжити спробу виходу з товарами, що раніше вже випускалися, на нові для неї ринки.

4. Інвестицій  заради задоволення вимог державних  органів управління. Цей різновид інвестиції стає необхідним у тому разі, коли фірма опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги властей в частині або екологічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту.[1, с.304]

Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може існувати у формі:

а) нульового проекту, який передбачає утворення нового виробництва;

б) реконструкції - впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;

в) розширення або реабілітація (перепрофілювання) діючого підприємства.

Незалежно від  виду та форми, змістом реальних інвестиційних проектів є - заходи щодо проектування, будівництва, придбання технології та обладнання, підготовку кадрів тощо, направлених на утворення нового або модернізацію діючого виробництва товарів (продукції, робіт, послуг) з метою одержання економічної вигоди. Це не лише система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій, але й заходи (діяльність),які передбачають їх виконання для досягнення конкретних цілей.

Оскільки існують  фінансові, реальні та інноваційні  інвестиції, то і проекти можуть розрізнятися за такими напрямками вкладання коштів. Галузеві та регіональні проекти мають місце лише в тих випадках, коли суб'єктом інвестування є керівний орган галузі (міністерство) або представники місцевих органів влади. Міжнародні проекти здійснюються за міждержавними угодами за участю, як правило, міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Основою класифікації проектів за типом доходів є ціль, раді якої вкладаються інвестиції. Це може бути як одержання реального доходу від інвестиційних заходів, так і соціального ефекту.

Важливим в  аналізі інвестиційних проектів є виділення різних відношень взаємозалежності. Наприклад, два проекти називають незалежними, якщо рішення про прийняття одного не впливає на рішення про прийняття іншого. Якщо два або більше проекти, що аналізуються не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття рішення по одному з них автоматично означає, що проекти, що залишилися мають бути відхилені, то такі проекти називають альтернативними, або взаємовиключними.

Розподіл проектів на незалежні та альтернативні має  велике значення при формуванні інвестиційного портфелю в умовах обмеженого обсягу інвестицій. Величина верхньої межі обсягу виділених коштів може бути в момент планування невизначеною, яка залежить від різних факторів, наприклад, суми прибутку поточних та майбутніх періодів. В цьому випадку незалежні проекти визначають за ступенем їх пріоритетності.

    Якщо прийняття нового проекту сприяє росту доходів по одному або декільком іншим проектам, то такі проекти пов'язані між собою відношеннями компліментарності. Визначення відношення компліментарності припускає пріоритетність розгляду проектів у комплексі, а не ізольовано. Це має особливе значення, коли прийняття проекту по вибраному основному критерію не є очевидним - в цьому випадку мають використовуватися додаткові критерії, в тому числі й наявність, і ступінь компліментарності.

Якщо прийняття  нового проекту сприяє зниженню доходів  по одному або декільком іншим  проектам, то такі проекти пов'язані між собою відношеннями заміщення. Як приклад можна привести проект, який передбачає відкриття шиноремонтного виробництва на заводі, який виготовляє ці шини. Зрозуміло, що прийняття цього проекту знизить попит на нові вироби.

У процесі аналізу  інвестиційного проекту важливе  значення має тип грошового потоку. Потік називається одинарним, якщо він складається з інвестицій, здійснених одночасно або протягом декількох послідовних базових періодів, та послідуючих притоків грошових коштів. Якщо притоки грошових коштів чергуються в будь-якій послідовності з їх відтоками, то потік називають неординарним.

За рівнем ризику проекти  можуть бути ранжовані від поза ризикових  до проектів із високим ступенем ризиком. Наприклад, мінімальний ризик мають державні інвестиційні проекти, метою який є, в більшості випадків, соціальний ефект, а найбільш ризикованими вважають інноваційні (вінчурні) проекти - метою яких є одержання надприбутків від впровадження нових ідей, техніки, технологій тощо.

   У процесі залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів має значення форма власності. Зрозуміло, що для індивідуальних інвесторів важче знайти необхідні кошти для реалізації інвестиційних проектів ніж для колективних чи спільних. Державні інвестиційні проекти реалізуються, як правило, за рахунок централізованих державних коштів або коштів Державного та місцевого бюджетів.[6, с.167]

 

 

3.Особливості  управління інвестиційним проектом.

 

Перехід країн  до ринкової економіки викликав значний  інтерес до методів управління в умовах ринку. Одним із найефективніших сучасних напрямків у цій сфері є Управління проектами.

Управління  проектами (англ. - Project Management) - мистецтво керівництва та координації людських та матеріальних ресурсів протягом всього життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів та техніки управління для досягнення певних результатів з складу та обсягу робіт, вартості, якості та задоволення вимог учасників проекту .

Основними завданнями управління проектами є:

- визначити основні  цілі проекту та їх обґрунтувати;

- виявити структуру  проекту;

- визначити необхідні  обсяги та джерела фінансування;

- підбір виконавців (учасників) проекту, зокрема,  через тендери чи конкурси;

- підготовити та заключите  контракти; 

- визначити строки виконання  проекту, скласти графік його реалізації, визначити обсяги необхідних ресурсів;

- визначити кошторис  та бюджет проекту; 

- спланувати  та врахувати усі ризики;

- забезпечити  контроль за виконанням проекту.

Основою управління є інвестиційний проект, який розглядається як керована зміна вихідного стану будь-якої системи (наприклад, підприємства), пов'язана з витратою часу та коштів. Дослідження процесу та регулювання змін, що здійснюються у проекті за розробленими раніше правилами в межах бюджету та часових обмежень визначає зміст цієї категорії.

Основними напрямками управління інвестиційним проектом є:

- управління розробкою  проектної документації (інвестиційне проектування);

- організація  фінансування інвестиційного проекту;

- управління реалізацією  інвестиційних проектів (матеріально-технічна  підготовка проектів, організація  торгів, тендерів та укладання контрактів);

- організація  контролю (моніторингу) за реалізацією  інвестиційного проекту.[5, с.201]

На практиці існує  три схеми управління інвестиційними проектами:

«Основна» система. Керівник (менеджер) проекту - представник (агент) замовника, фінансової відповідальності за рішення, що приймаються, не несе. Ним може бути будь-яка фірма - учасник проекту. В цьому випадку менеджер проекту відповідає за координацію та управління ходом розробки та реалізації проекту, а у контрактних відносинах з іншими учасниками проекту він не перебуває. Переваги - об'єктивність менеджеру, а недоліки - ризик за долю проекту лежить на замовнику.

Система «розширеного управління». Керівник (менеджер) проекту приймає відповідальність за проект у межах фіксованої (кошторисної) ціни. Менеджер забезпечує управління та координацію процесів проекту за угодами між ним і учасниками проекту в межах фіксованої ціни. Ним може бути підрядна або консалтингова фірма (іноді інжинірингова). Консалтингова фірма керує проектом, координує поставки та роботи з інжинірингу. Ризик несе підрядник.

Система «під ключ». Керівник (менеджер) проекту - проектно-будівельна фірма, із якою замовник заключає контракт «під ключ» за обумовленою вартістю проекту .

У сучасному вигляді  Управління проектами розвивається з 60-х років XX століття і початкове було пов'язано з матричними організаційними структурами та сітьовими графіками. В подальшому у процесі свого розвитку воно включило у свою сферу велику кількість інших аспектів та методів управління, таких як вартість, ризик, якість, робота з учасниками проекту та зацікавленими сторонами, організація проектних колективів, прийняття рішень, інформатика вирішення конфліктів тощо. Сьогодні «Управління проектами» є самостійним напрямком у інвестиційній сфері зі своєю методологією понятійним апаратом та методами.

Засновником теорії Управління проектами вважають німецького економіста Роланда В. Гутча. Його заслуга в тому, що він довів міжнародну значимість Управління проектами, яка привела до ідеї формування INTERNETy. Розвивати порозуміння поза мовних та культурних бар'єрів, покращувати особливості Управління проектами та інтегрувати їх у єдину концепцію - це основне завдання, яке він ставив перед собою. Під його керівництвом у Відні в 1967 р. на Першому світовому конгресі з управління проектами 400 учасниками було створено INTERNET, а у 1979 р. у Гармині (західна Німеччина) на Шостому світовому конгресі з управління проектами було визначено, що основою подальшого розвитку Управління проектами є не сітьові методи, а методи, які забезпечують найефективнішу реалізацію певних в інвестиційних проектах результатів за складом та обсягом робіт, вартості, якості та задоволенню учасників інвестиційного проекту .[6, с.172]

Сьогодні Управління проектами - це управління змінами, наука та мистецтво успішного втілення проектів від зародження ідеї до завершення в організації нового підприємства, реконструкції чи технічного озброєння, чи у реформуванні економіки. Міжнародна асоціація Управління проектами INTERNET - це найбільша міжнародна організація у сфері Управління проектами, яка об'єднує понад 20 національних співтовариств Європи, а також інших країн. Членом Міжнародної асоціації Управління проектами є й Українська асоціація Управління проектами (УкрНЕТ), яка ефективно працює в Україні з 1991 р.

Крім Української  асоціації Управління проектами  в Україні у сфері Управління проектами активно працюють також такі організації як:

• Асоціація «Укрконсалтинг»;

• ДП «Укрпромзовнішекспертиза» 

• ДП «Укрінвестекспертиза»;

• Підприємство «Технології і інвестиційний  консалтинг (ТІКОН)» та інші.

Основними напрямками діяльності їх діяльності в Україні є:

• проектний  та фінансовий менеджмент;

• реструктуризація підприємств;

• супроводження  проектів;

• підготовка техніко-економічного обґрунтування інвестицій;

• аналіз ринку  продукції проектів;

• навчання сучасним методам управління проектами;

• пошук ділових  партнерів під конкретні проекти  тощо.

Потенційною сферою інтересів Управління проектами  в Україні є зміни відносин власності (роздержавлення підприємств та організацій, акціонування, корпоратизація); розвиток інвестиційного ринку - поступовий перехід до відносного балансу пропозиції та платоспроможного попиту зміни організаційних форм власності; виробничих схем та методів і засобів управління інвестиційною діяльністю.[4, с.160]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Порядок розробки інвестиційного проекту

 

Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед виробничого спрямування) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як життєвий цикл інвестиційного проекту або інвестиційний цикл, який охоплює три фази:

- передінвестиційну (попередні  дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

- інвестиційну (проектування, укладання договорів, підряду, будівництво);

- виробничу (етап експлуатації  знову створених об'єктів).

Кожна з цих фаз у  свою чергу поділяється на стадії та етапи, яким відповідають свої цілі та методи. Так у передінвестиційній фазі є декілька паралельних видів діяльності, які частково займають і наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначать доцільність проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям та планування їх здійснення.

Зрозуміло, що в  інвестиційному циклі найвагомішою є передінвестиційна фаза, яка відповідно до розробок ЮНІДО включає в себе чотири стадії:

- пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies);

- попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies);

- остаточне формулювання проекту та оцінка його техніко-економічної та фінансової прийнятності (feasibility studies);

- етап фінального розгляду  проекту та прийняття по ньому рішення (final evaluation) .

Основою першої фази життєвого циклу інвестиційного проекту є розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проектну, яка проводиться у два етапи:

- попередня техніко-економічна  оцінка проекту;

- детальна оцінка ефективності  інвестиційного проекту

На першому  етапі проводиться укрупнена  оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту і приблизно оцінити його економічну життєздатність.

Другий етап розробки ТЕО передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках та цифрах. Кінцевим результатом цієї роботи має с гати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвестором. В цьому документі мають бути відображені такі аспекти інвестиційного проекту:

Попередній Інформаційний  Меморандум є тим основним первісним документом, що дає потенційному інвестору (кредитору) необхідну інформацію про інвестиційний проект, тобто дозволяє прийняти рішення про можливу участь у проекті.

Інвестиційна фаза або освоєння інвестицій - це період реалізації інвестиційного проекту. Головним завданням цього періоду є виконання суб'єктами інвестиційної діяльності своїх функціональних обов'язків щодо проекту. Крім того, вони повинні виконувати постійний контроль та нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, з допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів.

Експлуатаційний етап є останнім у проектному циклі, де інвестор одержує результати від вкладеного капіталу. Крім того, основою експлуатаційної фази є реабілітаційні дослідження, які проводяться на рівні фірми або підприємства. Основною метою досліджень є аналіз технічного, комерційного, фінансового та економічного стану підприємства з метою збільшення ефективності його діяльності та прибутковості із збереженням його як самостійної економічної одиниці, а також для прийняття рішень про злиття з іншими компаніями або про його повне закриття. Таке дослідження включає в себе:

- попередню діагностику, де проводиться аналіз підприємств, які потребують у реабілітації;

- діагностику, стадія на якій визначаються слабкі сторони підприємства, а також можливі сторони реабілітації;

- короткострокові заходи з реабілітації - на цій стадії здійснюються заходи, які не потребують великих капіталовкладень (реорганізація фінансового управління, управління запасами, контролю або попереджувального технічного обслуговування);

- оцінка проектів та збільшення фінансування - у випадку завершення діагностичного аналізу, вирішується питання про залучення додаткових інвестиційних коштів для фінансування реабілітаційних проектів;

- реабілітація - це заключний процес, який включає в себе: додаткове навчання з усіх аспектів реабілітації, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, покращення фінансового та загального управління, консультування з питань стратегії, планування та інвестування.

[1, с.327]

Таким чином, знову починається  фаза передінвестиційних досліджень.

Загальна процедура  впорядкування інвестиційної діяльності по відношенню до конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу (спрощена форма інвестиційного циклу), який має такі етапи.

1. Формулювання  проекту (ідентифікація). На цьому етапі керівництво аналізує поточний стан підприємства та визначає найбільш приоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результатом цього аналізу є бізнес-ідея, яка представляється як інвестиційний проект.

2 Розробка (підготовка) проекту. На цьому етапі проводиться поступове уточнення та вдосконалення плану проекту по всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному тощо. Важливим на цьому етапі є також пошук та збір вихідної інформації для рішення окремих задач проекту.

3. Експертиза  проекту. Це найважливіший етап проектного циклу, на якому інвестор, або сам проводить експертизу інвестиційного проекту по всім напрямкам, або залучає для цього авторитетну консалтингову компанію.

4. Здійснення  проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнес-ідеї до того моменту, коли проект вводиться в експлуатацію. Вона включає також основну частину реалізації проекту, задача якої - перевірка грошових потоків, які генерує проект, для покриття вкладених інвестицій та забезпечення бажаної інвестором віддачі.

5. Оцінка результатів. Проводиться як по закінченню проекту в цілому, так і в процесі його реалізації. Основна мета стадії - порівняння ідей, закладених в проект з ступенем їх, фактичного виконання[2, с.180].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 

Інвестиційне проектування - це розробка комплексу технічної документації, яка включає в себе техніко-економічне обґрунтування В Україні традиційно весь комплекс інженерних і економічних досліджень проводиться генеральним проектувальником із залученням спеціалізованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і геологорозвідувальних фірм згідно з укладеними договорами.