Управління інвестиціями підприємства

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра економічної теорії і фінансів         

 

Реферат

з дисципліни "Фінансовий менеджмент"

на тему: "Управління інвестиціями на підприємстві"

 

 

Виконав:

студент V курсу

групи УД1-08

Ус О.І.

 

 

Перевірила:

доцент

Клименко Н.Г.

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2012

 

Зміст

1. Вступ

2. Інвестиційна діяльність підприємства

3. Особливості управління  інвестиціями

4. Висновок

5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Без капіталовкладень неможливо тривале  існування жодного підприємства: той хто не робить інвестицій, не збільшує і не удосконалює свої активи, не має майбутнього. Від інвестицій, їхнього обсягу і структури залежать перспективи підприємства, його можливості утриматись  на ринку.

Актуальність  теми дослідження полягає у потребі господарюючого суб’єкта раціонально робити вибір серед багатьох альтернатив інвестиційного розвитку. Обраний напрямок вкладання коштів має відповідати стратегічним і тактичним цілям, інвестиційній стратегії розвитку підприємства.

В роботі розглядаються реальні  інвестиції, їх види,  способи залучення,  аналіз привабливості інвестиційних  альтернатив. Оскільки формою реалізації реальних інвестицій є інвестиційний проект, то розглядається передінвестиційна фаза розробки інвестиційного проекту, а саме пошук інвестиційних концепцій, попередня підготовка проекту, оцінка техніко-економічної та фінансової прийнятності.

Саме реальні інвестиції виступають джерелом розвитку виробництва, ведуть до збільшення виробничого капіталу, оновлення  основних фондів, розширення асортиментного ряду продукції, розбудови і укріплення основи для конкурентної боротьби, збільшення фінансової міцності підприємства. При цьому враховується специфіка підприємства, його відносні (у порівнянні з іншими господарюючими суб’єктами) переваги, а також знову виникаючі можливості.

Метою роботи є - на основі аналізу економічної літератури та практичного матеріалу визначити основні напрямки ефективного управління інвестиціями, проявити розуміння особливостей інвестування в реальні активи, оволодіння навичками економічного аналізу інвестиційних  проектів і способів його фінансування з використанням відповідних методів оцінки, для підготовки управлінського рішення про доцільність включення проекту в інвестиційний план (бюджет капіталовкладень) підприємства.

Інвестиційна  діяльність підприємства

У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції відіграють важливу роль. Здійснення інвестицій – найважливіша умова вирішення практично всіх стратегічних і значної частини потокових завдань розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарчої діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

Для інвестиційної діяльності підприємства характерні такі основні особливості:

а) вона є головною формою забезпечення зростання операційної  діяльності підприємства, щодо її цілей  і завдань є підпорядкованою. Незважаючи на те, що окремі форми інвестицій підприємства можуть генерувати на окремих  етапах його розвитку більший прибуток, ніж операційна діяльність, головним стратегічним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності і забезпечення умов зростання сформованого ним операційного прибутку. Інвестиційна діяльність підприємства покликана забезпечувати зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді за двома напрямами:

- забезпеченням зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництва нових філій при впровадженні на інші регіональні ринки; розширення обсягу реалізації продукції за рахунок інвестування в нові виробництва тощо);

- забезпеченням зниження питомих операційних витрат (своєчасна заміна фізично зношеного устаткування; відновлення морально застарілих виробничих основних засобів і нематеріальних активів тощо);

б) форми і методи інвестиційної  діяльності набагато менше залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж операційна його діяльність. Цей  зв'язок опосередковується тільки об'єктами інвестування. Механізм же цієї діяльності практично ідентичний на підприємствах будь-якої галузевої спрямованості. Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переважно в тісному зв'язку з фінансовим ринком (ринком капіталу і ринком грошей), галузева сегментація якого практично відсутня, в той час як операційна його діяльність здійснюється переважно в межах конкретних галузевих сегментів товарного ринку і має чітко виражені галузеві особливості операційного циклу;

в) обсяги інвестиційної діяльності підприємства істоти нерівномірні за окремими періодами. Циклічність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов: необхідністю попереднього накопичення коштів (інвестиційних ресурсів) для початку реалізації окремих великих інвестиційних проектів; використанням сприятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності  (на окремих етапах економічного розвитку країни несприятливий "інвестиційний клімат" різко знижує ефективність цієї діяльності); поступовістю формування внутрішніх умов для істотних "інвестиційних ривків" (сформований підприємством потенціал поза оборотними операційними активами має звичайно достатній "запас тривкості", тобто має резерви підвищення його продуктивного використання до певних меж; лише в разі досягнення таких меж приріст обсягів операційної діяльності спричинює необхідність зростання цих активів);

г) інвестиційний прибуток підприємства (а також інші форми ефекту інвестицій) у процесі його інвестиційної  діяльності формується звичайно зі значним "кроком запізнювання". Це означає, що між видатками інвестиційних ресурсів (інвестиційними видатками) і одержанням інвестиційного прибутку проходить звичайно багато часу, що визначає довгостроковий характер цих витрат. Диференціація розміру "кроку запізнювання" залежить від форм протікання інвестиційного процесу. У випадку послідовного протікання інвестиційного процесу інвестиційний прибуток формується:

- відразу ж після завершення інвестування засобів;

- при рівнобіжному його протіканні інвестиційний прибуток може формуватися ще до повного завершення процесу інвестування коштів;

- в разі інтервального протікання інвестиційного процесу між періодом завершення інвестування коштів і формуванням інвестиційного прибутку проходить певний час;

ґ) інвестиційна діяльність формує особливий  самостійний вид грошових потоків підприємства, що істотно відрізняються в окремі періоди за своєю спрямованістю. Протягом окремих періодів сума негативного грошового потоку за інвестиційною діяльністю підприємства може значно перевищувати суму позитивного грошового потоку за нею. Крім того, сума інвестиційного прибутку за окремими періодами має високий рівень коливання;

д) інвестиційній діяльності підприємства властиві специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям "інвестиційний  ризик". Рівень інвестиційного ризику звичайно значно перевищує рівень операційного (комерційного) ризику. Це пояснюється тим, що в процесі інвестиційної діяльності ризик втрати капіталу (тобто "катастрофічний ризик") має більшу імовірність виникнення ніж у процесі операційної діяльності. Механізм формування рівня інвестиційного прибутку будується в тісному зв'язку з рівнем інвестиційного ризику;

е) найважливішим вимірювачем обсягу інвестиційної діяльності, що характеризує темпи економічного розвитку підприємства, виступає показник його чистих інвестицій.

 

Динаміка показника  чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій підприємства складає негативний розмір (тобто  якщо обсяг валових інвестицій менші  від суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зниження виробничого його потенціалу й економічної бази формування його прибутку (така ситуація характеризує підприємство, як таке що "проїдає свій капітал").

Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання підприємства і бази зростання його прибутку, тому що його виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує підприємство, як таке що "топчеться на місці").

Якщо ж сума чистих інвестицій складає  позитивний розмір (тобто обсяг валових  інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що забезпечується розширене відтворення позаоборотних  операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку (така ситуація характеризує підприємство, як таке що "зростає").

Підприємства здійснюють багато видів  інвестицій. В економічній теорії і господарській практиці, пов'язаній з інвестиційним процесом підприємств, застосовується більше ста термінів, що характеризують різні види інвестицій. Тому дія забезпечення ефективного і цілеспрямованого керування інвестиціями підприємства необхідно насамперед систематизувати їхню термінологію.

 

 

 

 

 

Особливості управління інвестиціями

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній  політиці, розробленій підприємством  в складі його фінансової стратегії (для інституційних інвесторів - інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і т.п. - вона розробляється як самостійна інвестиційна стратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням  цієї цілі  зміст політики управління  інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму  його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Фінансові інвестиції підприємства здійснюються в наступних основних формах:

1) вклади в статутні  фонди спільних підприємств;

2)вклади в доходні інструменти грошового ринку (депозитні вклади в комерційних банках);

3) вклади в доходні  інструменти фондового ринку  (акції, і облігації, інвестиційні  сертифікати і інші) .Направленість фінансових інвестицій багатьох підприємств останнім часом все більше орієнтується на фондовий ринок. Різні інструменти фондового ринку складають зараз приблизно 90% в загальному об'ємі фінансових інвестицій підприємств.

Різноманітність   інструментів   фондового   ринку   визначає необхідність оцінки їх інвестиційних якостей. В процесі  такої оцінки повинні бути враховані  особливості випуску і обігу окремих видів цінних паперів, рівень їх дохідності і ризику, ступінь ліквідності і інші фактори. Розглянемо методи оцінки інвестиційних якостей основних фондових інструментів,   що   використовуються   при   формуванні портфеля фінансових інвестицій підприємства.

1. Акція представляє  собою цінний папір без встановленого  терміну обігу, який свідчить  про дольову участь в статутному  фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому  акціонерному товаристві і право  на участь в управлінні ним, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Предметом вільного поширення  і оцінки інвестиційних якостей  є звичайні акції. Така комплексна оцінка здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка галузі, в якій здійснює свою діяльність емітент. В  процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклу галузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівень рентабельності підприємств  галузі, а також рівень оподаткування прибутку;

•  оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового  стану емітента. Така оцінка базується  на звітних даних про діяльність емітента;

• оцінка характеру обігу  акції на фондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котировки і ліквідності;

• оцінка умов емісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичність виплати  дивідендів, ступінь участі окремих  держателів акцій в управлінні і  інші;

• оцінка поточної ринкової вартості акції,

• оцінка рівня ризику. Вона основується на варіації рівня  дивідендів

по акції за ряд  попередніх періодів.

2. Облігація представляє  собою цінний папір, що свідчить  про внесення її власником  грошових засобів і підтверджує  зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Комплексна оцінка інвестиційних  якостей облігації здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка інвестиційної привабливості регіонів (по облігаціях внутрішніх місцевих займів);

• оцінка    фінансової    стійкості    і    платоспроможності  підприємства-емітента (по облігаціях підприємств);

• оцінка характеру обігу  облігації на фондовому ринку. В процесі оцінки визначаються об'єми обігу і рівень її ліквідності;

• оцінка умов емісії облігації. Вона передбачає вивчення цілей її випуску і умов придбання, періодичність  виплати процента і його ставки, умов погашення основної суми боргу (принципала);

• оцінка поточної ринкової вартості облігації,

• оцінка рівня ризику.   Вона здійснюється   по рівню платоспроможності  і фінансової стійкості емітента.

3. Ощадний сертифікат  представляє собою письмове свідоцтво  банку про депонування грошових  засобів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Комплексна оцінка інвестиційних  якостей ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:

• оцінка надійності банків-емітентів. Така оцінка передбачає використання ряду абсолютних і відносних показників, таких як сума активів банку, розмір його капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, розмір балансового прибутку, а також ряд спеціальних оціночних коефіцієнтів;

• оцінка характеру обігу ощадного сертифікату на фондовому ринку,

• оцінка умов емісії ощадного сертифікату,

• оцінка поточної ринкової вартості ощадного сертифікату,

• оцінка рівня ризику.

З врахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих  цінних паперів проводиться формування їх портфеля. Воно здійснюється після того, як визначені пріоритетні цілі його формування і оптимізовані пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями.

При відборі у портфель, що формується, цінних паперів окремих  їх видів враховуються наступні основні фактори:

1. Тип   інвестиційного   портфелю,   що   формується  у відповідності з його ціллю.  В процесі типізації інвестиційних  портфелів розглядаються три  основних їх типи: портфель росту;  портфель доходу; консервативний  портфель. Виходячи з цілей формування портфелю на основі оцінки співвідношення дохідності і ризику і диференційованих норм поточної дохідності здійснюється відбір цінних паперів, що відповідають типу вибраного портфелю.

2.    Необхідність  диверсифікації фондових    інструментів портфеля. Така диверсифікація може носити галузевий   і регіональний характер, а також проводиться по різних емітентах однієї галузі.

3. Необхідність забезпечення  високої ліквідності портфеля. Так  у багатьох випадках ціллю  формування портфеля цінних паперів  є забезпечення захисту накопичених інвестиційних ресурсів від інфляції з ціллю наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти, забезпеченню ліквідності цього портфеля наперед повинна бути приділена достатня увага.

4. Необхідність забезпечення  участі в управлінні акціонерними компаніями. Хоча законодавством забезпечена можливість участі в прийнятті рішень на акціонерних зборах будь-якого акціонера, більшість акціонерних компаній обумовлюють таку участь володінням певного пакету акцій. Підбираючи в портфель акції таких емітентів, слід формувати відповідний їх пакет, що забезпечує ' участь в роботі акціонерних зборів і прийнятті відповідних 1 управлінських рішень.

5. Розмір оплати комісійних  послуг по придбанню і реалізації  фондових активів. В залежності від числа попередників,! рівня ліквідності, об'єму фондових угод і ряду інших факторів може; суттєво коливатися розмір комісійних послуг по операціях з окремими цінними паперами. Так як цей показник впливає на рівень їх дохідності для інвестора, він повинен бути врахований при формуванні портфелю.

Сформований з врахуванням  викладених факторів портфель іонних паперів повинен бути оцінений в  сукупності по критеріях дохідності, ризику і ліквідності, для того, щоб  впевнитись в тому, що він по своїх  параметрах відповідає тому типу портфеля, який визначений цілями його формування. При необхідності посилення ціленаправленості портфеля по окремих критеріях в нього вносяться необхідні корективи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Відповідно  до чинного законодавства поняття інвестиції розглядається в широкому змісті  слова  і  являє  собою усі види матеріально-майнових і  інших цінностей, включаючи інтелектуальні, вкладені  в підприємницьку й інші види діяльності з метою одержання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту.

Інвестиції – вкладення  засобів в об'єкти підприємницької  діяльності з метою одержання прибутку. У залежності від мети і терміну інвестиції поділяються на 2 групи:

портфельні – придбання  цінних паперів і керування інвестиційним  портфелем шляхом їхньої купівлі-продажу.

реальні (капіталоутворюючі) – фінансові вкладення в конкретні  проекти, зв'язані з придбанням реальних активів (устаткування, сировини, палива і т.п.).

Розрізняють капітальні і поточні вкладення. Капітальні вкладення змінюють вартість виробничих фондів, а поточні – ні. Капітальні вкладення направляються на будівництво нових підприємств, їхнє розширення, реконструкцію і технічне переозброєння. На діючих підприємствах ці вкладення використовуються на придбання нового і модернізацію діючого устаткування, упровадження нових технологічних процесів, а також створення невиробничих основних фондів.

Прибуток - головна форма  чистого доходу підприємства, що виражає  вартість прибавочного продукту.

Другим великим джерелом фінансування інвестицій на підприємствах є амортизаційні відрахування.

     В основі  процесу прийняття управлінських  рішень інвестиційного характеру  лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності.

     В основі  процесу прийняття управлінських  рішень інвестиційного характеру  лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Конституція України  –К.: Преса України, 1996.

2. Білик М.Д. Форми  інвестицій державних виробничих підприємств та їх розвиток в сучасних умовах // Фінанси України. – 1998. - № 4. – С. 7-19.

3. Дребот Н.П. Інвестиційна  стратегія підприємництва: засади  і особливості формування в  сучасних умовах. // Регіональна економіка.  – 2000.– С. 56-67

4. Лук’янченко В. Розвиток  підприємництва в умовах спеціального  режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. - № 1. – 2003. – с.32-35.