Управління прибутком підприємства

 

РЕФЕРАТ

 

 Курсова робота: 49 стор., 3 рис., 13 табл., 30 джерел літератури.

 Об’єкт дослідження  є процес управління прибутком  на підприємстві.

Предмет дослідження є  принципи та методи управління прибутком  на підприємстві.

Мета  дослідження полягає  полягає в теоретичному обґрунтуванні та вирішенні комплексу завдань організації, методики та практичного використання рекомендацій з аналізу, планування та розподілу прибутку на підприємствах.

В роботі використані методи: метод економіко–статистичного аналізу, метод порівняння та економіко–математичного моделювання.

В першому розділі розглянуто сутність та функції прибутку, а також проаналізовано такі етапи управління прибутком, як його формування, розподіл та використання; розглянута методика аналізу прибутку, методи його планування. В другому розділі розглянуто фінансовий план підприємства. В третьому розділі запропоновано висновки що до ефективного управління прибутком на підприємстві та рекомендації стосовно управління прибутком на прикладі промислового підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРИБУТОК. ВАЛОВИЙ ПРИБУТОК. ЧИСТИЙ ПРИБУТОК. ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                      5

1. ТЕОТЕТИЧНІ  ОСНОВИ  УПРАВЛІННЯ  ПРИБУТКУ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та функції  прибутку підприємства                                                   7

1.2 Формування, розподіл та  використання прибутку підприємства               10

1.3 Методичні основи управління  прибутком на підприємстві                        21

2. ФІНАНСОВИЙ  ПЛАН                                                                                     26

ВИСНОВКИ                                                                                                           45

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                         47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Прибуток підприємства є  джерелом власних фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення фінансово–господарської  діяльності. Їх нестача спричиняє  виникнення боргів, що у кінцевому  підсумку може призвести до фінансової кризи і банкрутства. Зростання  прибутку значною мірою визначає темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, збільшення суспільного  багатства і підвищення життєвого  рівня населення. Чинниками, що впливають  на фінансові результати у різних галузях економіки, можуть бути: діючий порядок формування та використання прибутку підприємств, зміни обсягів  виробництва в галузі, ефективність фінансового менеджменту підприємств, тощо.

       Теоретичнi та практичнi аспекти управління прибутку пiдприємств розглянуті в працях науковців: І.О. Бланка, Л.Д. Буряка, Ф.Ф. Бутинця, О.Р. Квасовського, А.М. Поддєрьогіна, В.В. Сопко, Н.М. Цал-Цалко, В.П. Привалова, Р.С. Сайфуліна, Г.В. Савицької, А.Д. Шеремета та ін. Серед західних економістів дослідження прибутку знайшло відображення у роботах А. Бабо, Л. Р. Брейлі, Є. Брігхема, А. Гропеллі, К. Друрі, Б. Коласса, С. Майєрса, С. Росса, Р. Холта.

       Прибуток  є основною метою діяльності  підприємства. Прибуток підприємства  залежить від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності  підприємства. Зростання прибутку  створює фінансову базу для  економічного розвитку підприємства. У зв'язку з цим задачею підприємства  є не тільки отримання максимального  розміру прибутку в поточному  періоді, а його ефективний  розподіл, використання, формування  та планування для забезпечення  подальшого зростання компанії. Серед чинників, що впливають  на зміну прибутку можна виділити  об'єм виробництва продукції,  якість товару, конкурентоспроможність  підприємства, його ділову репутацію.

Об’єктом роботи є процес управління прибутком на підприємстві.

Предметом дослідження є  принципи та методи управління прибутком  на підприємстві.

Мета курсової  роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні  та вирішенні комплексу завдань  організації, методики та практичного  використання рекомендацій з аналізу, планування та розподілу прибутку на підприємствах.

Задачі курсової роботи:

1. Уточнити поняття сутності управління прибутком підприємства.
2. Визначити основні напрямки управління прибутком підприємства.
3. Розробити фінансовий план підприємства.

Для вирішення поставлених  задач в роботі використовувалися  такі методи як: метод економіко–статистичного  аналізу, метод порівняння та економіко–математичного  моделювання.

Інформаційною базою курсової роботи  стали фундаментальні положення  економічної теорії, наукові праці  учених у галузі управління прибутком.

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОТЕТИЧНІ  ОСНОВИ  УПРАВЛІННЯ  ПРИБУТКУ  ПІДПРИЄМСТВА

 

        1.1 Сутність та функції прибутку підприємства

 

Прибуток являє собою  загальну економічну категорію розвинутого  товарного виробництва. Він є  частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами  його виробництва.

Прибуток як економічна категорія  має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність прибутку, його економічний зміст.

Прибуток - система економічних відносин між підприємцями (роботодавцями-власниками засобів виробництва) і найманими працівниками щодо виробництва, розподілу та привласнення створеної додаткової вартості, яка відособлюється у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу.

Отже, об'єктивна матеріальна  основа існування прибутку пов'язана  з необхідністю первинного розподілу  вартості додаткового продукту. Прибуток - це суспільна форма прояву додаткової вартості. Це якісне вираження прибутку як об'єктивної економічної категорії.

Водночас прибуток - це результат господарської діяльності окремого підприємства або галузі економіки і визначається як грошове вираження різниці між виторгом, отриманим від продажу продукції (послуг) і сумою витрат на її виробництво. Це кількісне визначення прибутку.

Слід зазначити, що в економічній  літературі існують різні концепції  прибутку, немає єдиної думки щодо джерела його. Марксистська політична  економія розглядає прибуток як перетворену  форму додаткової вартості, як неоплачену працю найманих працівників сфери  матеріального виробництва. Перетворена  форма тому, що прибуток приховує справжнє джерело свого виникнення, і виникає враження, що він породжується не лише працею найманих робітників, а й усіма засобами виробництва.

Сучасні зарубіжні економічні теорії найчастіше пов'язують прибуток з капіталом, трактуючи його як винагороду за підприємництво, або як компенсацію  за невизначеність і ризик у підприємницькій  діяльності. Слід зазначити, що у ринковій економіці ближче до істини ті концепції, які джерело прибутку пов'язують з виробництвом додаткового продукту. Саме додатковий продукт є матеріальною основою прибутку. Отже, прибуток є  грошовою формою вартості додаткового  продукту. При продажу товару втілена  в ньому вартість додаткового  продукту реалізується як надлишок над  витратами виробництва, тобто виступає як прибуток підприємства. При цьому  прибуток обчислюється як відношення цього надлишку до всієї вартості авансованого капіталу. І хоч цей  надлишок вартості товару над витратами  його виробництва виникає у безпосередньому  процесі виробництва, але реалізується він у процесі обігу, тобто  прибуток - це реалізований надлишок вартості. До того ж, слід мати на увазі, що прибуток формується через ціни, за якими  реалізуються товари, під впливом  кон'юнктури ринку і виступає грошовою формою доходу від уже реалізованих товарів. Тобто, підприємство одержує  прибуток після того, як втілена  у створеному товарі вартість буде реалізована і перетворена у  грошову форму. Тому з'являється  враження, що прибуток виникає саме в процесі обігу (реалізації товару). Однак у сфері обігу прибуток виникнути не може. Він виникає  лише у безпосередньому виробництві  товару. Отже, джерело прибутку як грошової форми вартості додаткового продукту у безпосередньому виробництві, проте реалізується він у процесі  обігу і є складовою валового виторгу від продажу виготовленої продукції. Величина цього прибутку залежить від двох основних чинників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. А на зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна  обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, цін, що склалися, а також  частки прибутку, що входить в ціну продукції [19 c. 286].

Сутність прибутку як економічної  категорії розкривається через  функції, які він виконує у  господарський діяльності. Основні  з них такі: облікова, розподільча, стимулююча.

Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно  необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу  визначити оцінку ефективності господарської  діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких  структур. Економічне значення прибутку полягає у тому, що він відображає кінцевий виробничо-фінансовий результат.

       Розподільча функція прибутку полягає в тому, що через прибуток здійснюється регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб'єктами господарської діяльності та галузями економіки.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо. Саме прибуток спонукає підприємницькі структури впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, які призводять до зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності [22 c. 401].

Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і  найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких  структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогосподарських  потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.

1.2 Формування, розподіл та  використання прибутку підприємства

 

Прибуток підприємства в  загальному значенні являє собою  частину вартості додаткового продукту і є складовою доходу підприємства. Усі підприємства, здаючи замовнику  готові об'єкти або реалізуючи продукцію, відшкодовують свої витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди  і нормовані оборотні засоби, та для нормальної діяльності вони повинні  отримувати понад це певний прибуток.

Таким чином, прибуток —  це частина виторгу, що залишається  після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся  діяльність підприємства спрямована на його зростання [18 c. 153].

Поява прибутку безпосередньо  зв’язана з появою категорії „ витрати виробництва”. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є головним показником її результативності.

Прибуток синтезує у собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Загальний прибуток підприємства є кінцевим результатом діяльності підприємства. В його складі враховується прибуток від усіх видів діяльності підприємства: від реалізації товарної продукції, робіт, послуг – валовий  прибуток; від операційної діяльності; від звичайної діяльності; від  надзвичайної діяльності.

Поміж факторів, що впливають  на величину прибутку від реалізації товарної продукції і, які знаходяться  в компетенції підприємства, найважливішим  є зміна обсягів виробництва  і реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації продукції, тим більший прибуток отримає підприємство і навпаки. Зміни прибутку від цього фактору за інших рівних умов прямо пропорційні.

Істотним фактором, що впливає  на величину прибутку від продажу  товарної продукції, є зміна рівня  собівартості продукції. Всупереч прямо  пропорційному зв’язку впливу обсягу продажу товарної продукції на рівень прибутку, зв’язок між величиною  прибутку та рівнем собівартості –  зворотний. Чим нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат на її виробництво та продаж, тим більший прибуток, і  навпаки.

Суттєвим фактором, який прямо впливає на величину прибутку від продажу продукції, є рівень цін, які застосовуються. Рівень цін  в умовах лібералізації встановлюється самим підприємством, у залежності від конкурентоспроможності продукції, що реалізується, попитом і пропозицією  на неї. Тому підприємство саме, в даному випадку, через встановлену ним  ціну, може впливати на прибуток, отриманий  від продажу продукції.

У складі загального прибутку, крім прибутку від продажу товарної продукції, враховується прибуток від  продажу іншої продукції та послуг нетоварного характеру. На частину  цього прибутку припадає незначна частина  суми загального прибутку. Результати від іншої реалізації можуть бути як позитивними, так і негативними, що, відповідно, відіб’ється на обсязі загального прибутку. Тому завданням  підприємств у цьому випадку  повинно бути формуванням обсягів  іншої продукції та послуг, реалізація яких дасть позитивний результат [24 с. 65-72].

У ринкових умовах метою  функціонування будь-якого підприємства є виготовлення і реалізація продукції  для задоволення ринкових потреб та одержання певної суми доходу і, відповідно,  прибутку згідно з Національними  стандартами бухгалтерського обліку в Україні [8].

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначений як загальний дохід (виручка) від  реалізації продукції, товарів, робіт  або послуг ( виручка від реалізації продукції), тобто без вирахування  наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору). Основними чинниками, що впливають на величину виручки від реалізації продукції, є обсяг виробництва, її асортимент, якість, ритмічність роботи підприємства.

Кінцевим позитивним результатом  господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток – це грошовий дохід, утворений в результаті виробничо-господарської  діяльності.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Фактори, що впливають на величину прибутку показано на рисунку 1.1.

 

Рисунок 1.1 - Фактори, що впливають на величину прибутку

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання  цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються  на виробничі і поза виробничі. Виробничі  фактори характеризують наявність  і використання засобів і предметів  праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються  на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні  фактори впливають на процес одержання  прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова  і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської  діяльності всі ці фактори знаходяться  в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. "Прямий" вплив на величину собівартості продукції, а отже і прибутку, пов'язаний з тим, наскільки раціонально  й економно витрачаються матеріальні  ресурси, адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається  від 60 до 90 % [2 c. 224].

Прибуток – це та частина  виручки, що залишається після відшкодування  всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Формування прибутку підприємства відповідно П(с)БО відображають дані таблиці 1.1 [23 с. 47].

Залежно від формування та розподілу розрізняють такі види прибутку:

1. валовий;

2. від операційної діяльності;

3. від звичайної діяльності  до оподаткування;

4. від звичайної діяльності;

5. чистий.

 

 

 

Таблиця 1.1 – Формування прибутку підприємства

 

Прибуток  підприємства
Прибуток (збиток) від звичайної  діяльності				Прибуток (збиток) від надзвичайних подій
Основної  діяльності		Фінансових операцій	Іншої звичайної діяльності	втрати від стихійного лиха втрати від технічних катастроф і аварій відшкодування від надзвичайних подій інші надзвичайні доходи і витрати
Основної  діяльності	Іншої операційної діяльності	доходи (втрати) від інвестицій асоційовані дочірні підприємства доходи (втрати) від спільної діяльності дивіденди одержані відсотки одержані за облігаціями та за іншими цінними паперами інші доходи від фінансових операцій	реалізація фінансових інвестицій реалізація основних засобів реалізація нематеріальних активів реалізація інших необоротних активів ліквідація необоротних активів дохід (втрати) від неопераційних курсових різниць дохід від безоплатно отриманих оборотних активів інші доходи (втрати) від звичайної діяльності
реалізація продукції, товарів, робіт, послуг	реалізація оборотних активів реалізація іноземної валюти доходи від операційної оренди доходи (витрати) від операційних курсових різниць одержані (сплачені) пеня, штрафи, неустойки дохід від списання кредиторської заборгованості відшкодування раніше списаних активів одержані гранти, субсидії інші доходи(втрати) від операційної діяльності

 

 

Розглянемо види прибутку більш детальніше.

Валовий прибуток — загальна сума прибутку отримана підприємством  від підприємницької діяльності. Розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток ( збиток) від операційної  діяльності визначається як алгебраїчна  сума валового прибутку ( збитку), іншого операційного доходу за мінусом адміністративних витрат, витрати на збут та інших операційних витрат. Фінансовий результат від операційної діяльності = Валовий прибуток + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати, Витрати на збут, Інші операційні витрати

Прибуток (збиток) від звичайної  діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів ( прибутків), фінансових та інших витрат ( збитків) [25 с. 140].

Прибуток від звичайної  діяльності визначається як різниця  між прибутком від звичайної  діяльності до оподаткування та сумою  податків з прибутку. Збиток від  звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування  та сумі податків на прибуток [21 c. 398].

Чистий прибуток – це та сума прибутку, що залишається в  розпорядженні підприємства після  сплати всіх податків, виплати за економічними санкціями та інших обов’язкових відрахувань. Чистий прибуток відповідно положенням (стандартам) бухгалтерського  обліку розраховується як алгебраїчна  сума прибутку (збитку) від, звичайної  діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з  надзвичайного прибутку. Приведемо  розрахунок чистого прибутку схематично [9, с. 22].

Дохід (виручка) від реалізації продукції

ПДВ, акцизний збір, інші відрахування з доходу

Чистий дохід (виручка) від  реалізації продукції

Собівартість реалізованої продукції

Валовий прибуток (збиток) від  реалізації продукції

Продовження рисунку 1.2

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші операційні витрати

Прибуток (збиток) від операційної  діяльності

Доходи від участі в  капіталі та інші фінансові доходи, інші доходи

Фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, інші витрати

Прибуток (збиток) від звичайної  діяльності до оподаткування

Податок на прибуток від  звичайної діяльності

НАДЗВИЧАЙНІ

Доходи

Витрати

Податок

Чистий прибуток (збиток)

 

Рисунок 1.2 - Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

На підприємстві розподілу  підлягає чистий прибуток. На рисунку 1.3 зображено процес формування та розподілу чистого прибутку підприємства [6 с. 183].

 

Прибуток підприємства

Податок на прибуток

Чистий прибуток

Відрахування на благодійні цілі

Сплата штрафних санкцій

Фонди спеціального призначення

Фонди накопичення

Фонди виплати дивідендів

Фонди споживання

 

Резервний фонд

Фонд матеріального  заохочення

Фонд соціальної сфери

Фонд розвитку виробництва

 

Рисунок 1.3 — Формування та розподіл чистого прибутку підприємства

 

Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, використовується для матеріального заохочення і  соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комерційного ризику, виробничого  розвитку, виплати дивідендів, поповнення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Розмір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством  за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резервного фонду (для акціонерних товариств).

Розподіл прибутку має  певні особливості залежно від  організаційно-правової форми господарювання. Так, якщо торгове підприємство має  статус акціонерного товариства, то при  розподілі прибутку виникає потреба  формування фонду виплати дивідендів та резервного фонду в обсягах, визначених законодавством. Розмір відрахувань  до фонду виплати дивідендів залежить від обсягу та структури акціонерного капіталу, кон'юнктури фінансового  ринку та типу дивідендної політики, яку проводить торгове підприємство. В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається поділ чистого  прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно з умовами  установчого договору. Для підприємств  споживчої кооперації одним із напрямів використання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески. В орендних підприємствах за рахунок чистого  прибутку сплачується частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а  також може створюватися фонд викупу. Основною метою планування розподілу  чистого прибутку є оптимізація  пропорції між частиною чистого  прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишається в кругообігу коштів підприємства.

Планування розподілу  прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби  у прибутках за напрямами його  використання.

2. Формування цільової  структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності  у використанні прибутку за  окремими напрямами використання.

4. Збалансування потреби  в прибутку за напрямами його  використання з можливостями  отримання прибутку при здійсненні  господарсько-фінансової діяльності  підприємства.