Верховна Рада України. 3

Верховна  Рада України – єдиний орган законодавчої влади України, яка вирішує найважливіші питання державного та суспільного життя держави, що потребують законодавчого регулювання та здійснюють установчі та контрольні функції передбаченні Конституцією України. Верховна Рада України – однопалатний орган до якого входить 450 народних депутатів, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Конституція закріплює широкі повноваження Верховної Ради України, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження.

Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної  Ради щодо розгляду питання про його відповідальність обмежуються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися).

Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які  можуть вирішуватися Верховною Радою  виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

1)  прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

2)  засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3)  територіального устрою України;

4)  основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

5)  бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України;

6)  одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів;

7)  амністії та низки інших питань.

   Функції  Верховної Ради України: 

Законодавча функція

Пріоритетною  функцією Верховної Ради є, природно, законодавча. У загальних рисах  вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії.

Із змісту Конституції  випливає, що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання  за винятком тих, які вирішуються  виключно всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так, виключно законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва;

правила конкуренції  та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних і міграційних процесів.

Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних функцій є установча (державотворча, організаційна) функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою, Збройних Сил та інших складових механізму держави.

Таким чином, основними  напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади;

2) формування органів судової влади;

3) створення парламентських структур;

4) участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій;

5) вирішення питань територіального устрою України і забезпечення формування органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним  напрямом установчої функції парламенту є призначення виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. 

Парламентський контроль

Важливе місце  в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча) діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами  контрольної діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення  парламентського контролю з окремих  питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Верховна Рада України може здійснювати свої повноваження, якщо до її складу обрано не менше 2/3 її складу. Працює у сесійному режимі. Сесії можуть бути черговими ( їх строки встановлені Конституції України) та позачерговими (скликаються на вимогу не менше 2/3 складу) Засідання проводяться у відкритому і закритому режимі.

Верховна Рада обирає до свого складу голову, першого та другого заступника.

Контролювати функції  Верховної Ради належить комітетам. Верховна Рада затверджує перелік комітетів, до складу яких входять від 10-50 осіб. Комітети Верховна Рада утворює з важливих питань державного, господарського та соціально – культурного життя.

Кабіне́т  Міні́стрів Украї́ни — вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України  у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України,Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України  призначається Президентом України  за згодою більше ніж половини від  конституційного  складу  Верховної Ради України.  
Персональний склад Кабінету Міністрів  України  призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.  
 
     Прем'єр-міністр  України  керує  роботою  Кабінету  Міністрів України, спрямовує її на виконання  Програми  діяльності  Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.  
 
      Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади   в  межах  коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. 

Повноваження Кабінету Міністрів України:

     1) забезпечує     державний    суверенітет    і    економічну самостійність України, здійснення   внутрішньої   і   зовнішньої політики держави,  виконання Конституції і законів України,  актів Президента України; 
     2) вживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод  людини  і громадянина; 
     3) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної та податкової політики; політики  у  сферах  праці  й  зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,  охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 
     4) розробляє    і    здійснює    загальнодержавні    програми економічного,  науково - технічного,   соціального   і   культурного розвитку України; 
     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності; здійснює управління об'єктами державної  власності  відповідно  до закону; 
     6) розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання затвердженого  Верховною   Радою    України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт  про його виконання; 
     7) здійснює   заходи  щодо  забезпечення  обороноздатності  і національної безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  зі злочинністю; 
     8) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 
     9) спрямовує і координує роботу  міністерств,  інших  органів  
виконавчої влади; 
     10) виконує інші функції, визначені Конституцією та  законами України, актами Президента України.

Кабінет  Міністрів  України  в   межах    своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які  є  обов'язковими до виконання.  
Акти  Кабінету  Міністрів  України  підписує  Прем'єр-міністр України.  
Нормативно-правові  акти    Кабінету    Міністрів    України, міністерств  та  інших  центральних  органів   виконавчої    влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. 

Конституці́йний Суд Украї́ни — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Розпочав діяльність за новою Конституцією 18 жовтня 1996 року.

Згідно з  Конституцією України Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів — по шість призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України. Згідно з Конституцією України, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг віку сорока років, має вищу юридичну освіту та досвід роботи за фахом не менш як десять років (практична, наукова, педагогічна діяльність), проживав в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою

Суддя Конституційного  Суду призначається на дев'ять років  без повторного права бути призначеним  на цю посаду.

Призначення Президентом  України

Президент України  проводить попередні консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. У разі узгодження пропонованих кандидатур Президент України видає відповідний указ, що має бути скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, що був призначений Президентом України, глава держави у місячний термін мусить призначити на цю посаду іншу особу.

Призначення Верховною Радою України

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного  Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановленому порядку.

Призначеними  на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які  набрали найбільшу кількість  голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.

Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість  голосів і після їх призначення  було б перевищено необхідне для  призначення число суддів, щодо цих  кандидатів проводиться повторне голосування. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Призначення з'їздом суддів України

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів  з'їзду відкритим голосуванням більшістю  голосів присутніх делегатів  з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України  для включення в бюлетені для  таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів З'їзду суддів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у частині другій цієї статті, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався З'їздом суддів України, З'їзд суддів України у тримісячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Суддя Конституційного  Суду вступає на посаду від дня складання ним присяги, яку він складає на урочистому засіданні Верховної Ради України, що проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України, не пізніше ніж через місяць після призначення суддею Конституційного Суду.

Функції Конституційного  Суду України — це основні напрями та види діяльності цього суду, що здійснюються відповідно до Конституції та законів України.

Пріоритетним  напрямом діяльності Конституційного Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні. Втім, це не єдина функція суду, також виділяють функції конституційного контролю, офіційного тлумачення (Конституцію та закони України), арбітражну та функцію конституційного правосуддя.

Відповідно  до Конституцій України та Закону «Про Конституційний Суд України», суд приймає рішення та дає висновки у таких справах:

1. Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
2. Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
3. Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією.
4. Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До компетенції  Конституційного Суду не входять  питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інші питання, що віднесені до повноважень судів загальної юрисдикції.

Вирішення питань про відповідність Конституції  України відбувається, коли до Конституційного  Суду надійде подання від Президента України, Верховного Суду України,Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Рішення і висновки Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний  Суд також за зверненням Президента чи Уряду дає висновки про відповідність  Конституції України чинних міжнародних  договорів України або таких договорів, що вносяться до парламенту для ратифікації.

Суб'єктами права  на конституційне звернення з  питань дачі висновків Конституційним Судом України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Правові акти, визнані  Конституційним Судом неконституційними  повністю, або у певній частині  втрачають свою чинність з моменту  ухвалення Конституційним Судом  відповідного рішення.

Рішення та висновки Конституційного Суду оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і публікуються у «Віснику Конституційного Суду України», а також в інших офіційних виданнях («Офіційний Вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Голос України», «Урядовий кур'єр»).

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичними чи юридичними особами актами і діями, що були визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законодавством України порядку.

Конституційний  статус Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України  і в межах повноважень, визначених Конституцією України (статті 135-138), вирішує  питання, віднесені до її відання.

До відання АРК належать (ст. 138 Конституції України):

1) призначення  виборів депутатів Верховної  Ради АРК, затвердження складу  виборчої комісії АРК;

2) організація  та проведення місцевих референдумів;

3) управління  майном, що належить АРК;

4) розроблення,  затвердження та виконання бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення,  затвердження та реалізація програм  АРК з питань соціально-економічного  та культурного розвитку, раціонального  природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу  місцевостей як курортів; встановлення  зон санітарної охорони курортів;

7) участь у  забезпеченні прав і свобод  громадян, національної злагоди,  сприяння охороні правопорядку  та громадської безпеки;

8) забезпечення  функціонування і розвитку державної  та національних мов і культур  в АРК; охорона і використання  пам'яток історії;

9) участь у  розробленні та реалізації державних  програм повернення депортованих  народів;

10) ініціювання  введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в АРК або в окремих її місцевостях.

АРК є територіальним автономним утворенням у складі України. Територіальна автономія надається  державою виключно на підставі Конституції  та законів України.

Верховна Рада АРК 21 жовтня 1998 року прийняла Конституцію  АРК, а 23 грудня 1998 року її затвердила Верховна Рада України не менш як половиною  від її конституційного складу. На території АРК без обмежень діють  Конституція і закони України, Конституція  АРК, ратифіковані міжнародні договори та інші нормативно-правові акти.

Сьогодні на території  АРК, яка становить 27 тис. км , проживають понад 2 млн 500 тис. осіб, серед яких майже 30 відсотків українців. Сімферополь - столиця АРК. Адміністративно-територіальну систему АРК становлять: 14 районів, 15 міст, 54 селища міського типу, 224 села.

Представницьким органом  АРК згідно зі ст. 136 Конституції  України є Верховна Рада АРК, яка  у межах своїх повноважень  приймає рішення та постанови, які  є обов'язковими до виконання в АРК. Проте Верховна Рада АРК не уповноважена приймати закони. Верховна Рада АРК - це республіканський, представницький, виборний, постійно діючий, колегіальний орган, що здійснює представницькі, установчі, нормотворчі та контрольні повноваження. Верховна Рада АРК визнається республіканським, а не загальнодержавним органом, оскільки її компетенція поширюється на територію АРК. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року, який визначив принципи і механізми організації та діяльності Верховної Ради АРК. Конституційний склад Верховної Ради АРК становить 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Голова Верховної Ради АРК, його перший заступник і заступник, голови постійних комісій Верховної Ради АРК здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада АРК є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її загального складу.

Конституційно – правові засади місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
   У місцевому самоврядуванні безпосередньо виявляються форми народовладдя — інститути прямої та представницької демократії. Демократичність у системі місцевого самоврядування полягає в тому, що громадяни безпосередньо вирішують суспільно-політичні, економічні та соціальні завдання. Вони приймають рішення під час проведення референдумів, загальних зборів громадян, обирають органи територіальної громади та ін. Місцеве самоврядування здійснюється також через різні представницькі органи, що обираються громадянами, через сільські, селищні, міські ради, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. 
   Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на таких принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. 
   Система місцевого самоврядування визначена в ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. До неї входять: територіальна громада; сільська; селищна, міська ради; сільський, селищний, міський голови; виконавчі органи сільської, селищної, міської рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. 
   Органи місцевого самоврядування обираються жителями відповідних територій на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. У такому самому порядку обираються сільські, селищні та міські голови, які очолюють виконавчі органи відповідних рад. Голови районних та обласних рад також очолюють виконавчі апарати цих рад, але обираються вже не населенням, а відповідними радами. 
   Вибори до органів місцевого самоврядування призначаються Верховною Радою України. 
   Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. 
   Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. 
   Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. 
   Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації й установи, а також контролюють їх діяльність; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 
   Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні й обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, і контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. 
   Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності. 
   Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. 
   Органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. 
   Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. 
   Якщо органи місцевого самоврядування вважають, що їх законні права порушуються державними органами, посадовими особами чи іншими суб’єктами, то вони можуть їх захищати в судовому порядку.