Верховний Суд України

Верховний Суд  України

Верховний Суд України  є найвищим судовим органом у  системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної  юрисдикції.

 Верховний Суд України має такі повноваження:

- розглядає в касаційному  порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації всі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у передбачених законом випадках розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами;

- дає судам роз’яснення  з питань застосування законодавства  на основі узагальнення судової практики й аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає не чинними роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду у випадках, передбачених законом;

- складає висновок про  наявність чи відсутність у  діяннях, в яких звинувачується  Президент України, ознак державної  зради або іншого злочину; надає  за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

- звертається до Конституційного  Суду України у випадках виникнення  у судів загальної юрисдикції  при здійсненні ними правосуддя  сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

- веде й аналізує, вивчає та узагальнює судову практику, ознайомлюється в судах з практикою застосування законодавства;

- як і вищий спеціалізований  суд, має офіційний друкований  орган, що публікує матеріали  судової практики, рішення з організаційних питань його діяльності та діяльності відповідних спеціалізованих судів, інші матеріали;

- у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України;

- представляє суди загальної  юрисдикції у зносинах із судами  інших держав;

- здійснює інші передбачені  законом повноваження.

 До утворення Касаційного  суду України відповідно до  п. 9 Прикінцевих положень Закону  України “Про судоустрій України”  Верховний Суд України здійснює касаційний розгляд справ, віднесених законом до компетенції Касаційного суду України. Крім того, до внесення відповідних змін у процесуальний закон Верховний Суд України відповідно до ст. 243-6 та 243-17 ЦПК України розглядає окремі категорії справ у першій інстанції — справи щодо скарг на рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України.

 Для розгляду справ  у складі Верховного Суду України діють:

- судова палата в цивільних  справах;

- судова палата у кримінальних  справах;

- судова палата в господарських  справах;

- судова палата в адміністративних  справах;

 Військова судова колегія.  Верховний Суд України очолює  Голова Верховного Суду України.

 До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п’яти років.

 Для вирішення внутрішніх  організаційних питань діяльності  Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду України.

 Для вирішення питань, визначених Конституцією України  та Законом України “Про судоустрій України”, у Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України.

  При Верховному Суді України створюється Науково-консультативна рада.

 Верховний Суд України  має офіційний друкований орган  і може бути співзасновником  інших друкованих видань.

 Верховний Суд України  розташовується в місті Києві.

 Голова Верховного  Суду України обирається Пленумом Верховного Суду України строком на п’ять років шляхом таємного голосування. Голова Верховного Суду України вважається обраним, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу Пленуму.

 Процедура обрання  Голови Верховного Суду України і звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, який затверджується Пленумом. Не допускається зміна регламентної процедури пізніше шести місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України. Голова Верховного Суду України не може бути обраний на цю посаду понад два строки підряд.

 Відповідно до наданих  йому повноважень Голова Верховного Суду України:

- організовує діяльність  Верховного Суду України;

- розподіляє обов’язки  між заступниками Голови Верховного Суду України;

- організовує роботу  Президії і скликає Пленум  Верховного Суду України, вносить  питання на їх розгляд і  головує на їх засіданнях;

- може головувати в  судових засіданнях колегій суддів  Верховного Суду України при розгляді будь-якої справи;

- погоджує подання про  створення та ліквідацію судів загальної юрисдикції;

 - вносить подання про призначення і обрання, а також звільнення з посади суддів; вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади у випадках і порядку, передбачених законом; вносить подання до відповідної кваліфікаційної комісії про надання висновку щодо можливості обрання або призначення суддів на посади;

- на підставі актів про обрання суддею Верховного Суду України або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

- вносить на розгляд  Пленуму Верховного Суду України пропозиції щодо кількості суддів у складі Президії Верховного Суду України та у складі судових палат Верховного Суду України; вносить пропозиції Президії Верховного Суду України щодо персонального складу судових палат;

- вносить подання до  Вищої кваліфікаційної комісії  суддів України про проведення  кваліфікаційної атестації суддів  відповідних судів;

- вносить Президенту  України подання про затвердження  переліку штатних посад військових  суддів та відповідних цим  посадам військових звань, а  також про присвоєння відповідно  до закону військових звань військовим суддям;

- організовує фінансування  і здійснює керівництво організаційним  забезпеченням діяльності Верховного Суду України, затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання Верховного Суду України;

- затверджує положення  про структурні підрозділи Верховного Суду України;

- керує організацією  роботи судових палат; здійснює  керівництво роботою апарату  Верховного Суду України; приймає  на роботу та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги державного службовця в установленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

- інформує Пленум та  Президію Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;

- представляє Верховний  Суд України та систему судів  загальної юрисдикції у зносинах  з іншими органами державної  влади України, органами місцевого самоврядування, а також із судовими органами інших держав та міжнародними організаціями;

- здійснює інші передбачені  законом повноваження.

  Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції.

 Голова Верховного  Суду України має Першого заступника  та заступників Голови Верховного  Суду України. У разі відсутності  Голови Верховного Суду України  його повноваження здійснює Перший  заступник Голови, а за відсутності  Першого заступника — заступник  Голови Верховного Суду України  згідно з розподілом обо-в’язків.Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховного Суду України, його заступників, голів судових палат, секретаря Пленуму Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України, кількісний склад яких визначається Пленумом Верховного Суду України. Судді Верховного Суду України обираються до складу Президії Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України чи пропозицією суддів Верховного Суду України Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Обраним вважається суддя, за якого подано більшість голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму. У такому ж порядку судді звільняються достроково від обов’язків члена Президії.

  Повноваження Президії Верховного Суду України:

- розглядає питання організації  діяльності Верховного Суду України, судових палат і апарату Верховного Суду України;

- затверджує персональний  склад судових палат; заслуховує  інформацію голів судових палат і Військової судової колегії про їх діяльність;

- розглядає матеріали узагальнення й аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

- розглядає питання фінансування  та організаційного забезпечення  діяльності Верховного Суду України і виробляє пропозиції щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Державного бюджету України щодо фінансування діяльності Верховного Суду України;

- розглядає питання роботи  з кадрами суддів і працівників  апарату Верховного Суду України  та підвищення їх кваліфікації;

- затверджує положення  про преміювання суддів і працівників  апарату Верховного Суду України, про подання матеріальної допомоги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які обіймають адміністративні посади;

- заслуховує інформацію  голів апеляційних загальних  судів, Касаційного суду України  та вищих спеціалізованих судів  щодо організації роботи цих  судів;

- виробляє пропозиції  щодо кількості суддів у відповідних  судах на основі нормативів  навантаження суддів у судах  усіх рівнів;

- вирішує питання про  заснування друкованих видань  Верховного Суду України та заслуховує звіти про роботу редакційних колегій цих органів; затверджує за поданням Голови Верховного Суду України положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України та її персональний склад;

- вносить на розгляд  Пленуму Верховного Суду України питання відповідно до його Регламенту;

- здійснює інші передбачені  законом повноваження.

 Пленум Верховного  Суду України є колегіальним  органом, повноваження якого визначаються  Конституцією України та Законом  України “Про судоустрій України”. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова Касаційного суду України та голова Апеляційного суду України.

 Повноваження Пленуму  Верховного Суду України:

 - відповідно до Конституції України обирає на посаду і звільняє з неї шляхом таємного голосування Голову Верховного Суду України, а також здійснює призначення та звільнення суддів з інших адміністративних посад у Верховному Суді України у встановленому законом порядку;

- утворює судові палати  Верховного Суду України, визначає їх кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступників;

- визначає кількісний  склад суддів Президії Верховного  Суду України і обирає їх у порядку, передбаченому законом;

- призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України і звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

- заслуховує інформацію  Голови Верховного Суду України, голів судових палат Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та апеляційних судів щодо організації діяльності судових палат та відповідних судів;

- дає роз’яснення судам  загальної юрисдикції з питань  застосування законодавства, у  разі необхідності визнає не  чинними відповідні роз’яснення  вищих спеціалізованих судів;

- приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;

- відповідно до Конституції  України схвалює висновок щодо  наявності чи відсутності в  діяннях, у яких звинувачується  Президент України, ознак державної  зради або іншого злочину, а  також ухвалює подання до Верховної Ради України про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

- затверджує Регламент  Пленуму Верховного Суду України;

- здійснює інші передбачені  законом повноваження.

 Засідання Пленуму  Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин складу Пленуму. У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України. Пленум Верховного Суду України скликається за необхідності, але не рідше як один раз на три місяці.

 Організаційно-методичне  та інформаційне забезпечення  діяльності Верховного Суду України здійснює апарат Верховного Суду України. Загальну чисельність і структуру апарату затверджує Президія Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України, а положення про апарат — Голова Верховного Суду України за погодженням з Президією Верховного Суду України.

 При Верховному Суді  України діє Науково-консультативна  рада, яка утворюється з числа  висококваліфікованих фахівців  у галузі права для попереднього  розгляду проектів постанов Пленуму  Верховного Суду України щодо  роз’яснення законодавства, надання  висновків щодо проектів законодавчих  актів та з інших питань  діяльності Верховного Суду України,  підготовка яких потребує наукового забезпечення.

 Верховний Суд України  має офіційний друкований орган,  у якому публікуються матеріали  судової практики Верховного  Суду України та інших судів  загальної юрисдикції, матеріали  з питань організації діяльності  судів загальної юрисдикції та  інші матеріали.

ВЕРХОВНИЙ СУД  УКРАЇНИ ЯК НАЙВИЩИЙ СУДОВИЙ ОРГАН  У СИСТЕМІ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ  ЮРИСДИКЦІЇ

 Сучасні тенденції реформування системи судочинства спонукають звернути увагу на її найвищу інституцію — Верховний Суд України, оскільки саме його конституційний статус наразі піддається сумніву. До того ж і рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 р. дало новий імпульс законотворцям для дискусій і, як наслідок, — політизації цього питання. Отже, для розуміння проблеми необхідно визначити зміст поняття “найвищий”. Довідкова література тлумачить його як вищий за всіх, у найвищому ступені; щодо судової системи — вищий за всі інші суди. Виходячи з цього, значення терміну «найвищий» обумовлює найвищість Верховного Суду України за кількома ознаками.

Ознаки

 Першою з них вбачається найвищість в інстанційному сенсі, оскільки найвищий судовий орган не може бути підпорядкований будь-якому іншому судовому органу, а його рішення підлягати перевірці іншими судовими інстанціями, оскільки він, як правило, постановляє остаточне рішення по справі, коли сторонами вже вичерпано усі можливі способи захисту своїх прав. Таке твердження випливає з аналізу норм ст. 125 Конституції України, за змістом якої можливо прослідкувати складові судової системи. Так, ч. 4 ст. 125 Основного Закону передбачається функціонування місцевих та апеляційних судів. Частина 3 вищими судовими органами спеціалізованих судів визначає відповідні вищі суди.

Усі зазначені суди — загальні та спеціалізовані — входять до системи судів загальної юрисдикції, на чолі якої визначено Верховний Суд України. Тобто, він організаційно посідає найвище положення у системі судів загальної юрисдикції та очолює судову ієрархію. Отже, місце Верховного Суду України визначається як його фактичним знаходженням «над» усіма судами в країні, так і змістом його повноважень. Але вказане аж ніяк не означає, що Верховний Суд України може впливати на будь-яке рішення нижчого суду в процесі здійснення правосуддя, а лише те, що йому належить виключне право ставити останню «крапку» в конкретному правовому конфлікті.

Згідно  із положеннями чинного процесуального законодавства, рішення (постанови, ухвали) Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду в касаційному порядку, за винятковими, виключними обставинами, оскарженню не підлягають. Однак, за змістом ч. 3 ст. 242 КАС України постанова Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 цього Кодексу. Отже, нормативне поєднання положень ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про судоустрій України»” та приписів процесуального законодавства свідчить про остаточність судових рішень Верховного Суду України. Разом із тим, передбачена законодавцем можливість оскарження рішень Верховного Суду України в разі визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язанняУкраїни, як підстави для провадження за винятковими обставинами згідно з приписами п. 2 ст. 237 КАС України, швидше за все є винятком із загального правила, зважаючи на прогресивну спрямованість норм цього Кодексу, аніж може піддати сумніву остаточність рішень Суду. Виходячи з цього, більш точним було б твердження про остаточність рішень Верховного Суду України в межах держави, зважаючи, зокрема, на положення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. З наведеного випливає друга ознака, що характеризує найвищий статус Верховного Суду України в системі судів загальної юрисдикції — остаточність його рішень у межах держави. Третьою ознакою визначається комплекс повноважень Верховного Суду України із здійснення правосуддя у визначених процесуальним законом формах. Наразі Верховний Суд України не розглядає цивільні і кримінальні справи по першій інстанції, а має повноваження касаційної, виняткової та виключної інстанцій. Він також уповноважений вирішувати справи за нововиявленими обставинами, судові рішення в яких ним постановлені. Так, ч. 1 ст. 4004 КПК України прямо вказує на нововиявлені обставини як на підставу для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження. Згідно із ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, за наявності підстав можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами. Зазначені приписи в нормативному поєднанні зі ст. 360 ЦПК України дозволяють стверджувати, що рішення і ухвала Верховного Суду України можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Однак не все гаразд, як здається на перший погляд. Положення КАС України не містять прямої заборони щодо можливості перегляду рішень Верховного Суду України за нововиявленими обставинами. Відповідно до ст. 249 КАС України заява про перегляд судового рішення за такими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини, проте і не конкретизує випадку, коли помилка може бути допущена Верховним Судом України. За змістом ч. 1 ст. 250 КАС України заява передається судді адміністративного суду в порядку черговості. Згідно із ст. 3 КАС України під адміністративним судом розуміється суд загальної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Оскільки норми Конституції України визначають Верховний Суд України найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, то ч. 1 ст. 236 КАС України передбачає право сторін та інших осіб оскаржити до Верховного Суду України за винятковими обставинами судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, а також судові рішення суду касаційної інстанції. Тобто, приписи КАС України чітко не визначають можливості здійснення перегляду постанов Верховного Суду України за нововиявленими обставинами. Щодо положень ГПК України, то цей процесуальний закон взагалі не містить переліку нововиявлених обставин, наявність яких може бути підставою для перегляду в такому порядку. Згідно із ч. 2 ст. 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається стороною до господарського суду, який постановив судове рішення. З урахуванням наведеного та зважаючи на відсутність нормативного визначення Верховного Суду України як суду господарської юрисдикції, за змістом положень розділу ХІІІ ГПК України також не можна однозначно стверджувати про можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень Верховного Суду України, постановлених за результатами перегляду постанов і ухвал Вищого господарського суду України.

Четвертою, найбільш важливою ознакою найвищого статусу Верховного Суду України, є виключність здійснюваних ним повноважень. Це означає, що повноваження, які він виконує, має виконувати лише він і ніякий інший суд у країні. Наведене положення має як теоретичне, так і практичне обґрунтування. Аналіз судових систем різних країн світу свідчить, що більшість із них має три ланки організації загальних судів. Вони відповідають дворівневому адміністративно-територіальному поділу країни, коли на кожному його рівні створено свій суд, а очолює систему верховний суд. Перша ланка судової системи, як правило, розглядає справи по суті, на другому рівні вони переглядаються на предмет виявлення та усунення помилок в апеляційному провадженні, а третя, вища ланка судової системи — це суд касаційної інстанції.

Акцентуємо  увагу на питанні єдності суду касаційної інстанції. У світовій практиці існує декілька варіантів вирішення цієї проблеми: єдиний касаційний суд, яким виступає вищий судовий орган судів загальної юрисдикції (Франція); організаційно розподілена касаційна інстанція, функції якої виконує декілька судів різного рівня (поширена практика у країнах СНД). В Україні організаційно функції касації зосереджені у Верховному Суді України та вищих спеціалізованих судах. І Верховний Суд України, і вищі спеціалізовані суди мають спільні за своєю природою та змістом повноваження, які полягають у перегляді справ у касаційному порядку і надання судам роз’яснень щодо застосування законодавства. Але чи обґрунтованим, зокрема у контексті рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 р., є поділ касаційної інстанції між судовими установами, відносини яких часто набувають елементів конкуренції?

Розпорошення касаційної інстанції  підриває єдність судової влади, принижує статус Верховного Суду України шляхом відбирання частини його повноважень і суперечить конституційному положенню про найвищість Верховного Суду України. Підтвердження цієї позиції можна знайти у роботах дореволюційних вчених, які досліджували статус суду касаційної інстанції. За судовою реформою другої половини ХІХ ст. у Російській імперії суд касаційної інстанції визначався єдиним — касаційний департамент Урядуючого сенату. Більше того, забезпечення єдності й виключності цієї інстанції було одним із основних завдань судової реформи. Зокрема, І.Я. Фойницький вважав, що «касаційними рішеннями забезпечується єдність судової діяльності у державі. Один на всю імперію касаційний суд у цьому сенсі спрямовує всю судову практику і керує нею» .Цю позицію підтримував інший видатний вчений того часу Є.В. Васьковський. На його думку, касаційна інстанція повинна бути єдиною, оскільки при розподілі її функцій між декількома судами не може бути встановлена одноманітність судової практики. З цією ж метою, як стверджував автор, необхідно вводити спеціалізацію у цій інстанції, створювати різні підрозділи для розгляду різних категорій справ .

Висновок

Таким чином, на сьогодні у судовій системі не дотримано принцип виключності повноважень Верховного Суду України, як необґрунтовано ігноруються і інші складові його найвищого рівня серед усіх судів, чим фактично ставиться під загрозу статус найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, закріплений Конституцією України. Отже, нехтування теоретичними напрацюваннями щодо правового статусу Верховного Суду України відкриває дорогу до реалізації поспішних і низькопробних законодавчих новацій. За такого підходу авторів реформ прагнення до створення ефективної системи правосуддя приречені на провал.

Список використаних джерел:

1. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства : в 2-х т. / И.Я. Фойницкий. — СПб: Изд-во «Альфа», 1996. — Т. 1. — 1996. — 552 с.

2. Васьковскій Е. В. Курсъ гражданскаго процесса : в 2-х т. / Е.В. Васьковскій. — М.: Изд. бр. Башмаковыхъ, 1913 — Т. 1: Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношенія и действія. — 1913. — 703 с.

3. Конституція України

Зміст

1. Верховний Суд України
2. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК НАЙВИЩИЙ СУДОВИЙ ОРГАН У СИСТЕМІ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
3. Висновок
4. Список використаної літератури.