Видатки на фіз-вих

План

Вступ

1. Порядок складання проекту Державного бюджету
2. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи
3. Видатки на фізичну культуру

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Бюджетна  система є провідною ланкою державних  фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної  політики, адже він відображає складну  систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично  кожну юридичну та фізичну особу. Крім того  бюджет є тим інструментом за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України  приділяється дедалі більше уваги. Це зумовлено тим, Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільних процесах має зростати, і бюджет у цьому  плані є найдосконалішим засобом  для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн  світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50% валового внутрішнього продукту.

Із  визначенням України самостійною  ринковою орієнтованою державою з усією  важливістю постають проблеми створення  і функціонування власної бюджетної  системи, що передбачають:

• виділення ланок бюджетної системи;
• наповнення бюджетів, розподіл податків і  зборів між окремими бюджетами;
• напрямки використання коштів окремих бюджетів;
• питання збалансованості бюджетів;
• внутрішньо бюджетні відносини.

В умовах переходу до ринкових відносин кошти  державного бюджету України повинні  перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування  науково-технічних програм, прискорення  соціального розвитку і соціального  захисту населення. В умовах розбудови  Української держави у належних обсягах є об’єктивно необхідним процесом.

В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

1 Порядок складання проекту Державного бюджету

Базовими  макроекономічними показниками  для формування параметрів бюджету  є обсяг ВВП і темпи його росту в черговому фінансовому  році, передбачуваний рівень інфляції та низка інших. Складання бюджету  ґрунтується на основних напрямах грошово-кредитної, бюджетної, податкової політики держави  в цілому та відповідної території  на наступний бюджетний період.

Складанню проектів бюджетів передує розробка прогнозів соціального і економічного розвитку. На підставі макропоказників  економічного та соціального розвитку на наступний бюджетний період, аналізу  виконання бюджету у поточному  періоді, пріоритетів та програми уряду  Міністерством фінансів визначається загальний рівень доходів та видатків бюджету і дається оцінка обсягу фінансування бюджету для складання  пропозицій проекту Державного бюджету  України.

Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету  Міністерство фінансів України розробляє  і доводить до головних розпорядників  бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Бюджетний запит (згідно з Бюджетним кодексом) - документ, підготовлений розпорядником  бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями  щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний  бюджетний період.

Бюджетні  запити повинні містити всю необхідну  інформацію для аналізу показників з метою прийняття рішення  щодо включення їх до проекту місцевого  бюджету. Бюджетний кодекс запроваджує  процедуру парламентських слухань  з питань бюджетної політики на наступний  бюджетний період. Складання бюджетних  запитів загалом починається  з доведення місцевими фінансовими  органами до головних розпорядників  бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, розроблених  на основі типової форми визначеної Міністерством фінансів України  з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів. Інструкції до бюджету мають на меті управління процесом складання відповідного місцевого бюджету. Власне інструкції розпорядникам бюджетних коштів щодо напрямків політики і програм разом зі встановленням граничних обсягів видатків формують межі, в яких здійснюється розробка бюджетних запитів. Місцеві фінансові органи на основі результатів аналізу приймають рішення щодо включення цих запитів до проекту бюджету.

Міністерство  фінансів України на будь-якому етапі  складання і розгляду проекту  Державного бюджету України проводить  аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності  меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів.

На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України  та подає його Кабінету Міністрів  України для розгляду. Кабінет  Міністрів України приймає постанову  щодо схвалення проекту закону про  Державний бюджет України та подає  його з відповідними матеріалами  Верховній Раді України не пізніше 15 вересня. Він підлягає обов'язковій  публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів після його подання Верховні Раді України.

Разом із проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів  України, подаються:

1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка повинна містити:

а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;

б) оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

в) пояснення  до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій, програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

г) інформацію щодо врахування пропозицій Верховної  Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період;

д) обґрунтування  особливостей міжбюджетних взаємовідносин;

е) інформацію щодо обсягів державного боргу, в  тому числі за типом боргового  зобов'язання, графіка його погашення, обсягів та умов

запозичень;

є) прогноз  основних макропоказників економічного і соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України  за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язкових платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

4) показники видатків Державного бюджету України, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані в проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цих програм протягом більш як одного бюджетного періоду;

5) зведення та структура фінансових зобов'язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;

6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів України;

7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;

8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до закону;

9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету);

10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.

Видатки проекту закону про Державний  бюджет України по головних розпорядниках  бюджетних коштів повинні бути деталізовані за підрозділами функціональної класифікації.

Організація складання проектів бюджетів забезпечується Кабінетом Міністрів України, а  також місцевими державними адміністраціями. Безпосередню роботу зі складання проектів бюджетів за дорученням органів виконавчої влади виконує Міністерство фінансів України та його органи на місцях.

Бюджетним кодексом чітко встановлюються граничні терміни прийняття відповідних  рішень учасниками бюджетного процесу  в процесі розгляду та прийняття  Державного бюджету України (див.бюджетний  календар).

Верховна  Рада України як найвищий законодавчий орган затверджує Закон про Державний  бюджет України, в якому вказуються:

- загальна  сума доходів і загальна сума  видатків (з розподілом на загальний  та спеціальний фонди, а також  з розподілом видатків на поточні  і капітальні);

- граничний  обсяг річного дефіциту (профіциту)  Державного бюджету України в  наступному бюджетному період  і державного боргу на кінець  наступного бюджетного періоду,  повноваження щодо надання державних  гарантій.

- бюджетні  призначення головним розпорядникам  коштів Державного бюджету України  за бюджетною класифікацією;

- доходи  бюджету за бюджетною класифікацією;

- бюджетні  призначення міжбюджетних трансфертів;

- додаткові  положення, що регламентують процес  виконання бюджету. 

Якщо  до початку нового бюджетного періоду  не набрав чинності закон про Державний  бюджет на поточний бюджетний період, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України  на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів. У  цьому випадку Кабінет Міністрів  України має право здійснювати  витрати Державного бюджету України  на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України  на попередній бюджетний період і  одночасно передбачені у проекті  закону на наступний бюджетний період. При цьому щомісячні видатки  Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний  період. Разом з тим забороняється  провадити капітальні в датки, крім випадків, зумовлених форс-мажорними  обставинами.

2  Кошторис доходів і видатків  бюджетної установи

Установи  та організації, які утримуються  за рахунок коштів бюджетів, для  забезпечення своєї діяльності та виконання  покладених на них функцій складають  та затверджують кошторис доходів і  видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України  “Про Державний бюджет”.

Бюджетне  призначення являє собою повноваження, яке надається головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України  “Про Державний бюджет”, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, яке має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або  місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок  коштів відповідного бюджету.

Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних  коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних  установ та організацій затверджені  постановою Кабінету Міністрів України  від 09.01.2000 року № 17.

Кошторис  доходів і видатків бюджетної  установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує  повноваження щодо отримання доходів  та здійснення видатків, визначає обсяг  і спрямування коштів для виконання  нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Існують наступні види кошторисів:

• індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються бюджетними організаціями. Причому незалежно від того, веде бюджетна організація облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, індивідуальний кошторис та план асигнувань складаються за кожною виконуваною нею функцією;
• зведені кошториси – це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;
• кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України (централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).

Кошторис  має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;
• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.
• Відповідно до Порядку № 17 установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджету, мають право приймати зобов’язання та витрачати кошти з бюджету на цілі та в межах, які встановлені кошторисами і планами асигнувань.

План  асигнувань із загального фонду бюджету  установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі  для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

План  асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом  із кошторисом.

Міністерство  фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві  фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту  відповідного бюджету на наступний  рік, що є підставою для складання  проектів кошторисів. Ці дані формуються виходячи з планових доходів державного і місцевих бюджетів на наступний  рік.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись  відповідними вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання  проектів відповідних бюджетів на наступний  рік здійснюють такі заходи:

• встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету;
• забезпечують підвідомчі установи вказівками щодо складання проектів кошторисів;
• проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, додержання вимог чинного законодавства, а також суворого режиму економії грошових коштів і матеріальних цінностей;
• розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, яких вони повинні дотримуватися при складанні проектів кошторисів і які необхідні для правильного визначення видатків;
• забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо головними розпорядниками;
• встановлюють для підвідомчих установ терміни складання і подання проектів кошторисів.

Головні розпорядники розглядають показники  проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

На основі проектів зведених кошторисів головні  розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерством  фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевими  фінансовими органами для включення  до проектів відповідних бюджетів у  встановленому ними порядку.

Термін  розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня  встановлюється головними розпорядниками з таким розрахунком, щоб проекти  зведених кошторисів могли бути своєчасно  оформлені в бюджетні запити.

Планування  доходної та видаткової частини кошторису  здійснюється з врахуванням наступних  вимог.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування  дохідної частини загального фонду  здійснюється виходячи з планових обсягів  бюджетних асигнувань, що виділяються  на утримання цієї організації. Дані про планові обсяги бюджетних  асигнувань повідомляються установі безпосередньо  вищою організацією.

У дохідній частині спеціального фонду вказуються планові обсяги надходжень з інших  джерел, одержання яких передбачене  відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень відносяться  кошти, одержувані бюджетною організацією від надання послуг, виконання  робіт і реалізації продукції  чи іншої діяльності.

Порядком  № 17 передбачено, що формування дохідної частини спеціального фонду провадиться  на підставі розрахунків, які складаються  щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

При складанні  цих розрахунків враховуються такі показники:

• обсяг наданих тих чи інших платних послуг;
• розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися згідно із законодавством;
• інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо);
• прогнозні надходження зборів (обов’язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік щодо кожного джерела надходження  з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планових надходжень зі спеціального фонду наводиться у  “Зведенні показників спеціального фонду кошторису”, що додається  до кошторису. Форму Зведення затверджено  наказом Міністерства фінансів України  “Про затвердження документів, що використовуються у процесі виконання бюджету” від 21.01.2000 р. № 10.

В основу побудови Зведення та кошторису покладено  одні й ті ж принципи, а саме:

• наявні дохідна та видаткова частини;
• витрати наведені в розрізі кодів економічної класифікації.

Однак на відміну від кошторису, де вказується тільки загальна сума надходжень щодо спеціального фонду, у Зведенні наводиться розшифрування цих доходів за видами надходжень: спеціальні кошти, інші власні надходження та інші доходи, а також виконується постатейний  розподіл надходжень щодо кожного джерела  доходів.

Згідно  з Порядком № 17 при формуванні показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, установи повинні  враховувати рівень їх фактичного виконання  за останній звітний рік, а також  очікуваного виконання за період, що передує плановому. При цьому  показники мають наводитися згідно з обсягом, зазначеним у розрахунку, і повною мірою відповідати даним бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами  надходження коштів до цього фонду  та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл  видатків спеціального фонду проекту  кошторису проводиться в межах  надходжень, запланованих на цю мету в  даному фонді.

У процесі  складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним  фондом не плануються.

У видатковій частині проекту кошторису доходів  і видатків установи визначається загальна сума витрат установи в розрізі кодів  економічної класифікації, а також  з розподілом витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних  асигнувань, і витрат, що планується здійснити за рахунок спеціального фонду.

Під час  визначення обсягів видатків розпорядникам  нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні  враховувати об’єктивну потребу  в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установи (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної  чисельності, необхідності реалізації окремих програм та намічених  заходів щодо скорочення витрат у  плановому періоді.

Обов’язковим  є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання  установи. При визначенні видатків у проектах кошторисів установи повинен  забезпечуватися суворий режим  економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки  на придбання обладнання, капітальний  ремонт приміщень тощо, які не є  першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

При цьому  видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків, що включаються до проекту  кошторису, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного  коду економічної класифікації.

Якщо  під час планування установою  спеціального фонду кошторису планові  доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів  спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна  передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які  необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені (або  частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

Розподіл  витрат за загальним фондом провадиться  виходячи з планових надходжень бюджетних  асигнувань, зазначених у доходній частині проекту кошторису. При  цьому розрахунок сум витрат за кошторисом на запланований рік здійснюється виходячи з обсягу діяльності установи, визначеного  планом розвитку установи, та його фактичного виконання за попередні періоди.

Формування  видаткової частини за спеціальним  фондом кошторису провадиться в  межах надходжень, запланованих на ці цілі за даним фондом у проекті  кошторису.

Одночасно з проектом кошторису подається  штатний розпис бюджетної установи.

Складені  проекти кошторисів доходів і  видатків і планів асигнувань бюджетні установи подають для розгляду та затвердження головним розпорядникам у встановлені строки.

Після затвердження відповідних бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність  з показниками цих бюджетів.

3  Видатки на фізичну культуру  і спорт

Держава сприяє подальшому розвитку усіх напрямів спорту вищих досягнень – олімпійського, паралімпійському, дефлімпійському  спорту, видів спорту, які не входять  до програми Олімпійських, Паралімпійських, Дефлімпійських ігор та професіонального спорту. Основу розвитку спорту вищих  досягнень складає система централізованої  підготовки спортсменів, яка поступово  наповнюється сучасними формами  та технологіями у всіх її складових. З цією метою здійснюється активна  співпраця з відповідними суб’єктами громадського та приватного секторів сфери фізичної культури і спорту, надання їм підтримки для забезпечення ефективної навчально- тренувальної та змагальної діяльності. Водночас держава  вживає усіх заходів для запобігання  розвиткові в Україні тих видів  спорту, що пов’язані з антигуманістичними проявами.

Із зміцненням здоров'я громадян країни тісно пов'язане  фізичне виховання дітей, підлітків, дорослого населення. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення  їх моральних, естетичних та творчих  запитів, життєво важливої потреби  взаємного спілкування, розвитку дружніх  стосунків між народами і зміцнення  миру. Спорт - органічна частина фізичної культури, особлива сфера виявлення  та уніфікованого порівняння досягнень  людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної  та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дієвим стимулюючим  впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.

Видатки на фізкультуру і спорт фінансуються за розділом "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) функціональної класифікації. Він включає такі підрозділи, як "фізична культура і спорт" (код 0810), "Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного  розвитку" (код 0840), "Інша діяльність у сфері духовного та фізичного  розвитку" (код 1850).

За рахунок  коштів державного бюджету фінансуються:

а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного і міжнародного значення;

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації;

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки державних  програм розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна  робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського  Автономної Республіки Крим і обласного  значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка  організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.