Юридична особа як суб’єкт господарської діяльності

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра менеджменту

 та  права 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

з дисципліни «Господарське право» на тему:

«Юридична особа як суб’єкт господарської діяльності» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка V курсу

групи 1551

Квітка  Ю.О.

Перевірив:

Цивін О.М. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ 2011

ПЛАН

Вступ

1. Юридична особа як суб’єкт цивільного права

2. Класифікація юридичних осіб

2.1. Комерційні юридичні особи

2.2. Некомерційні юридичні особи

3. Командитне товариство як юридична особа

4. Порядок виникнення та припинення юридичних осіб

4.1 Порядок виникнення юридичних осіб

4.2 Порядок припинення юридичних осіб

Висновок

Список використаної літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Реформування  цивільного законодавства в Україні пов’язано як з запровадженням у юридичну практику нових інститутів та категорій, так і з переглядом тих, що вже застосувалися і є звичними. Разом з тим, в силу взаємозв’язку і взаємообумовленості зміна в правовому регулювання однієї частини суспільних відносин веде й до зміни інших. Визнання в Конституції України за кожною особою права на підприємництво зумовило розвиток організацій, в першу чергу тих, що створювалися в цій сфері. На жаль, правова база існування даних відносин, які без сумніву, стосуються сфери правового регулювання, відстає від потреб практики. Цивільне законодавство як суб’єктів правовідносин визнає громадян (фізичних осіб) і юридичних осіб. Держава є суб’єктом будь-яких правовідносин, в тому числі й цивільних. В умовах розвинутої економіки серед всіх суб’єктів економічних (майнових) відносин головне місце, безперечно, належить юридичним особам.Теорія і законодавча практика всіх держав в тій чи іншій мірі визнає як суб’єктів права колективні, організаційні утворення. На відміну від фізичних осіб (людей) при визначенні статусу суб’єкта цивільних правовідносин ознака юридичної особи для організацій є визначальною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ЮРИДИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

 

      Згідно  з Цивільним Кодексом України (ст. 80) Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

     Юридична  особа - це не окремий орган (фізична  особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.

     Іншою важливою ознакою юридичної особи  є наявність у неї відокремленого майна. Наявність відокремленого майна виражається в самостійному балансі організації. Майно юридичної особи відокремлене від майна членів трудового колективу даної організації, від майна держави, чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці, від майна інших організацій. З майновою відокремленістю нерозривно пов’язана і третя ознака юридичної особи - її самостійна майнова відповідальність. Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке може бути звернене стягнення згідно Цивільного Кодексу України і Закону «Про власність» та іншим законодавчим актам України.

     Так як юридична особа - самостійний учасник  цивільного обігу, то однією з її ознак  є виступ у цивільному обігу від  свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов’язань, тільки до даної юридичної особи. Інші осби не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.

     Ознакою юридичної особи є також її здатність бути позивачем або  відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді.

     В разі потреби захисту порушених  цивільних прав юридична особа стає стороною - позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі  або третейському розгляді цивільного спору. Ця ознака виступає кінцевим зовнішнім  виразом самостійності та цивільної правосуб’єктності юридичної особи.

     Всі зазначені ознаки юридичної особи  повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають  суть юридичної особи.

     Існують також другорядні, похідні ознаки юридичної особи такі як рахунок в банку, печатка тощо, вони є елементами цивільної правосуб’єктності.

     Правоздатність  юридичної особи виникає з  моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими  актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

     Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті  або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

     Державні  підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.

     Як  і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими  актами. Рішення про обмеження  цивільних прав може бути оскаржено  в суді чи арбітражному суді.

     Цивільну  правоздатність юридичної особи  здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки  поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

     Керівний  орган юридичної особи виражає  її волю, тому його дії - це дії самої  юридичної особи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

 

      Згідно  з Цивільним Кодексом України:

      1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

      2. Юридичні особи, залежно від  порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

      Юридична  особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в  порядку, визначеному законом.

      Юридична  особа публічного права створюється  розпорядчим актом 

      Президента  України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

      3. Порядок утворення та правовий  статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України

      4. Юридична особа може бути створена  шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

     Слід  також відзначити, що юридичні особи публічного права є органи, організації та установи, що здійснюють наукові, культурно-освітні, релігійні, та інші суспільно корисні функції державного значення, засновані на підставі норм публічного права. До їх числа входять академічні установи, університети, ліцеї, лікарні, торгові палати тощо. Засновуються вони в розпорядчому (деколи у дозвільному) порядку на основі спеціальних актів, що приймаються компетентними державними органами і в більшості випадків мають спеціальну правоздатність. Юридичні особи публічного права, переслідують цілі публічного характеру, мають владні повноваження, особливий характер членства. До публічних віднесено державні й муніцтпальні органи. Напівпублічними є корпорації у галузі постачання населення газом, водою, електроенергією. Напівпублічні корпорації існують на гроші платників податків. Усі інші відносяться до категорії приватних, тобто тих, у створенні яких бере участь не держава, а приватні особи.

     Як  правило, публічними визнаються юридичні особи, які наділені державними владними повноваженнями. Приватними є всі  інші юридичні особи, тобто ті, які  створюються приватними особами  і переслідують приватні цілі. Приватні юридичні особи створюються і діють в інтересах певного кола осіб: засновників, учасників або визначених в інший спосіб. Вони не мають такого загальносоціального значення як публічні юридичні особи, а тому створюються незалежно від держави, на основі загального її дозволу, вираженого в законі.

     Правова підстава їх виникнення – засновницьке волевиявлення (угода) однієї або декількох осіб. Приватні (комерційні) юридичні особи – це організації, що створюються на підставі угоди з метою задоволення потреб певного кола осіб.  

2.1. Комерційні юридичні особи 

     Важливим  є поділ юридичних осіб за елементами організаційно-правової форми. Така класифікація дозволяє комплексно охарактеризувати різні види юридичних осіб, які  мають одну, або декілька спільних ознак. Організаційно-правова форма – визначається шістьма елементами: метою, складом засновників, правовим режимом майна, правовим статусом засновників, організацією управління, умовами відповідальності. За кожним з цих елементів можна виділяти групи та підгрупи юридичних осіб.

      Юридичні  особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

      Товариством є організація, створена шляхом об'єднання  осіб (учасників), які мають право  участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

      Товариства  поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

      Установою є організація, створена однією або  кількома особами (засновниками), які  не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього  майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

      Підприємницькі  товариства: товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою  одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. 

2.2. Некомерційні юридичні особи 

      Непідприємницькі  товариства: непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

      Непідприємницькі  товариства (споживчі кооперативи, об'єднання  громадян тощо) та установи можуть поряд  зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. КОМАНДИТНЕ  ТОВАРИСТВО ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА

      Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

      До  командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом, іншим законом.

      Командитне  товариство створюється і діє  на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомостію

      Правовий  статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями Цивільного Кодексу про учасників повного товариства.

      Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

      Складений капітал підлягає сплаті учасниками командитного

      товариства  протягом першого року з дня державної  реєстрації товариства.

      Управління  діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому  Цивільним Кодексом для повного товариства. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

      Вкладник командитного товариства має право:

      1) одержувати частину прибутку  товариства відповідно до його  частки у складеному капіталі  товариства в порядку, встановленому  засновницьким договором (меморандумом);

      2) діяти від імені товариства  у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

      3) переважно перед третіми особами  набувати відчужувану частку (її  частину) в складеному капіталі  товариства;

      4) вимагати першочергового повернення  вкладу у разі ліквідації товариства;

      5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

      6) після закінчення фінансового  року вийти з товариства та  одержати свій вклад у порядку,  встановленому засновницьким договором  (меморандумом);

      7) передати свою частку (її частину)  у складеному капіталі іншому  вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство. Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

      Командитне  товариство ліквідовується при вибутті  усіх вкладників. Повні учасники мають  право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.

      Командитне  товариство ліквідовується також на підставах, встановлених статтею 132 Цивільного Кодексу. Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

      У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право  перед повними учасниками на одержання  вкладів у порядку та на умовах, встановлених Цивільним Кодексом, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення  вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному  капіталі товариства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. ПОРЯДОК ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

4.1 Порядок виникнення юридичних осіб 

      Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють  установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

      Юридична  особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів  України, що після його прийняття  учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

      Установчим  документом товариства є затверджений учасниками

      статут  або засновницький договір між  учасниками, якщо інше не встановлено  законом.

      Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

      Установа  створюється на підставі індивідуального  або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

      Юридична  особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

      До  єдиного державного реєстру вносяться  відомості про організаційно-правову  форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

      Юридична  особа повинна мати своє найменування, яке містить 

      інформацію  про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити  інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного  найменування скорочене

      найменування.

      Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце  ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне  керування діяльністю юридичної  особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

      Юридична  особа має право на недоторканність  її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові  права, які можуть їй належати.  
 
 

4.2 Порядок припинення юридичних осіб 

      Юридична  особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

      Порядок  припинення  юридичної особи в  процесі відновлення її платоспроможності  або банкрутства встановлюється законом.

      Учасники  юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно  письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить  до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи.

      Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

      Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

      Юридична  особа ліквідується:

      1) за рішенням її учасників або  органу юридичної особи, уповноваженого  на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

      2) за рішенням суду про визнання  судом недійсною державної реєстрації  юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

      Порядок ліквідації юридичної особи:

      1. Ліквідаційна комісія після закінчення  строку для пред'явлення вимог  кредиторами складає проміжний  ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про

      результати  їх розгляду. Проміжний ліквідаційний  баланс затверджується учасниками юридичної  особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

      2. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 Цивільного Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

      В разі недостатності у юридичної  особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

      3. Після завершення розрахунків  з кредиторами ліквідаційна комісія  складає ліквідаційний баланс, який  затверджується учасниками юридичної  особи або органом, що прийняв  рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом.

      4. Майно юридичної особи, що залишилося  після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо  інше не встановлено установчими  документами юридичної особи  або законом. 

      5. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

 

      Виникнення  інституту юридичної особи обумовлюється  тими ж причинами, що і виникнення та еволюція права: ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком економічних відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. Іншими словами, на певному етапі розвитку суспільства правове регулювання відносин тільки лише між фізичними особами як суб’єктами приватного права, виявилося недостатнім для обігу, що розвивався в економіці, і виникла необхідність в існуванні різноманітних організацій.

      Юридична  особа - це не окремий орган (фізична  особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.

      Юридична  особа – узагальнююча назва організацій, які визнаються суб’єктами цивільних  правовідносин. Таким статусом закон  наділяє організації, які істотно відрізняються одна від одної. Ці відмінності значною мірою зумовлюють особливості їх створення, діяльності і припинення. З метою врахування цих особливостей, відображення їх соціальної природи та особливостей правового статусу, здійснюється класифікація юридичних осіб.Традиційним для законодавства багатьох країн є поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного права і юридичні особи публічного права.