Аналіз фінансового стану підприємства

ВСТУП

В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації  являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах  його функціонування. На основі доступної  їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує аналіз фінансового стану, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

Головною передумовою забезпечення соціально-економічного розвитку в країні, підвищення конкурентоспроможності та поліпшення фінансового стану суб'єктів вітчизняної економіки, посилення їх конкурентної позиції на внутрішніх та зовнішніх ринках є активізація інвестиційної діяльності на основі пошуку привабливих напрямів та об'єктів ефективного вкладання наявних вільних ресурсів.

Теоретичні та практичні аспекти інвестиційної привабливості знайшли відображення в працях зарубіжних учених-економістів, зокрема Ю.Блеха, Е.Брігхема, У. Гетце, У. Шарпа  та інших. Значний внесок в економічну теорію з проблем інвестиційної політики та управління інвестиціями належить відомим українським вченим І. Бланку, А. Пересаді, а також російським вченим В. Ковальову, Р.Фатхутдінову,   В.Шеремету та іншим.

Сьогодні проблеми оцінки потенціалу підприємства, його резервів, інвестиційної привабливості  актуальні для будь-якого підприємства, що розвивається. Зовнішнє та внутрішнє середовище підприємств диктує закони, за якими економіка підприємства повинна мати ресурсний потенціал. Серед видів ресурсного потенціалу можна виділити інвестиційні ресурси, дослідження привабливості та використання яких стає необхідним в час нелегкої співпраці з інвесторами в період світової кризи. Проте залучення інвестицій також пов'язано з проблемою їх обмеженості, що свідчить про необхідність обґрунтування як інвестиційних переваг при виборі об'єкта, так і претензій кожного окремого підприємства на право отримання інвестиційних ресурсів.

Метою дослідження є оцінка фінансового стану підприємства, прогнозування його подальшого розвитку, розрахунок рейтингової оцінки підприємства, що дає змогу виявити відхилення показників виробничо-господарської діяльності підприємства від відповідних показників інших підприємств конкурентів, розрахунок інтегральної оцінки інвестиційної привабливості ПАТ «Юпітер». Розробка конкретних методик формування стратегічних програм підвищення інвестиційної діяльності підприємства, врахування ризиків та зниження їх рівня при оцінці інвестиційної привабливості, вдосконалення та розробка проблемно-орієнтованих методичних підходів до оцінювання інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання, які базуються на багатоаспектних моделях, що враховують специфіку діяльності підприємства та ступінь його залучення до реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку в країні, сучасних інноваційних та інвестиційних процесів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВІСТІ  ОБ¢ЄКТА ІНВЕСТУВАННЯ

1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу

Однією з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємства, обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності, є аналіз фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів підприємства, його наявні й потенційні фінансові можливості.

Саме цим зумовлені необхідність і практичне значення систематичного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства, яким належить визначальна роль у забезпеченні його стабільної та ефективної діяльності.

Предметом аналізу фінансового стану підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Фінансові ресурси є основним і пріоритетним видом ресурсів підприємства. Їх наявність, розміщення та ефективне використання, оптимальне співвідношення джерел формування фінансових ресурсів визначають фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність, ліквідність, ділову активність, нарешті - рівень економічного потенціалу підприємства.

 Аналіз фінансового стану є важливим елементом аудиту, складовою частиною загального економічного аналізу діяльності підприємств[2].

Він необхідний для: 

• оцінки фінансового стану підприємства на певну дату;
• дослідження складу і властивостей об'єкта аналізу, їх порівняння базовими характеристиками і нормативними величинами;
• вивчення динаміки показників фінансового стану в просторової часовому розрізі;
• виявлення основних факторів впливу на фінансовий стан;
• оцінки кількісних і якісних змін фінансового стану;
• виявлення основних тенденцій зміни фінансового стану.

Суб'єктами аналізу є як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі звітної фінансової інформації[3]. До перших належать власники, в тому числі й акціонери підприємства, інвестори, кредитори, постачальники, конкуренти, держава (в особі контролюючих органів), персонал та менеджери підприємства (табл. 1.1).

                                                                                             Таблиця 1.1

          Суб’єкти аналізу фінансового стану підприємства

Продовження табл.1.1

Кожний суб'єкт аналізу першої групи (користувач фінансової звітності) вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів. Власників підприємства, наприклад, передусім цікавить збільшення або зменшення їхньої частки власного капіталу, ефективність використання ресурсів підприємства, рівень економічного ризику та ймовірності втрати  свого капіталу. Інвестори та фінансові аналітики на ринках капітал)' звертають увагу на інвестиційну привабливість підприємства, на рівень його інвестиційної активності в попередніх періодах, на рівень ризику інвестування коштів, на ступінь завершеності та ефективності раніше розпочатих інвестиційних проектів і програм. Кредиторів цікавить кредитоспроможність підприємств-позичальників, їх ліквідність, обсяг, склад і форми залучення ними коштів, оцінка ефективності їх використання. Постачальникам та іншим партнерам (контрагентам) важливо знати рівень платоспроможності підприємства, наявність у нього ліквідних засобів, здатність виконувати взяті зобов'язання. Для менеджерів підприємства, і в першу чергу фінансових менеджерів, аналітична інформація є відправною точкою для обґрунтування і оцінки ефективності управлінських рішень, для розроблення загальної фінансової стратегії і політики з основних напрямів фінансової діяльності підприємства, для поточного і оперативного фінансового планування. Використання результатів аналізу фінансового стану дає їм  змогу  контролювати   діяльність

діяльність підприємства та управляти ним.

До другої групи суб'єктів аналізу належать користувачі фінансової звітності, які безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства, але за службовими обов'язками або за договорами мають захищати інтереси першої групи користувачів фінансової звітності[4]. Це аудитори, консультанти, консалтингові фірми, фондові біржі, засоби масової інформації, асоціації (торгово-промислові палати і т. ін.), профспілки.

Інструментом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних фінансового обліку і звітності є фінансовий аналіз. Залежно від інформаційного забезпечення та суб'єктів фінансового аналізу останній поділяють на внутрішній (внутрішньогосподарський) та зовнішній. Такий розподіл аналізу для самого підприємства є дещо умовним, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього і навпаки. Однак він дає змогу певною мірою диференціювати мету і завдання проведення аналізу конкретними його суб'єктами.

Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками - сторонніми щодо підприємства особами, які не працюють на підприємстві, не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази, але прямо чи опосередковано зацікавлені в його діяльності[12].

Особливостями такого аналізу є: велика кількість різних користувачів аналітичної інформації і, як наслідок, наявність різноманітних інтересів суб'єктів аналізу; орієнтація аналізу на загальнодоступну зовнішню бухгалтерську звітність; достатньо висока можливість уніфікації методики (процедур і алгоритмів) аналізу. Зовнішній фінансовий аналіз призначений в  основному для загальної оцінки фінансового стану за минулі звітні періоди (ретроспективний  аналіз) і для його прогнозування (перспективний аналіз).

Внутрішній фінансовий аналіз здійснюється фінансовими аналітиками підприємства. Інформаційна база для його проведення значно ширша і містить практично  будь-яку інформацію, що циркулює на підприємстві і придатна для прийняття управлінських рішень"[13]. Процедури і алгоритми такого аналізу здебільшого індивідуальні, а домінуючий часовий аспект аналізу - оперативний. Результати аналізу використовують для планування, онтролю і прогнозування фінансового стану підприємства, для обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети діяльності підприємства.

Різниця у змісті зовнішнього і  внутрішнього фінансового аналізу  пов'язана в основному з відмінностями інформаційного забезпечення і завданнями, що вирішуються в процесі здійснення цих видів аналізу. Для кожного з них по-різному можуть бути сформульовані основні завдання аналізу.

До переліку основних завдань зовнішнього  аналізу, який здійснюють за даними фінансової звітності, можна віднести:

• оцінку рівня майнового забезпечення підприємства та його використання;
• аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу;
• аналіз фінансової стійкості підприємства;
• аналіз платоспроможності та ліквідності;
• аналіз кредитоспроможності підприємства;
• аналіз ділової активності підприємства;
• аналіз прибутку і рентабельності підприємства;
• аналіз інвестиційної привабливості підприємства;
• діагностику ризику банкрутства підприємства;

Основні завдання зовнішнього фінансового аналізу можуть бути доповнені й іншими аспектами, що мають значення для своєчасного «явлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошуку резервів покращання фінансового стану. Це зокрема, аналіз динаміки і структури капіталу, оцінка вартості капіталу, аналіз грошових потоків, аналіз інвестиційної та інноваційної діяльності, аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку тощо. У системі внутрішнього фінансового аналізу існує можливість його поглиблення за рахунок залучення даних управлінського обліку, об'єднання його з виробничим управлінським аналізом при обґрунтуванні бізнес-планів, у системі маркетингу тощо.

Аналіз  фінансового стану - як зовнішній, так  і внутрішній - може бути ретроспективним, поточним і перспективним.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану є фінансова звітність. У першу чергу це форма № 1 "Баланс"[30, C.5], форма № 2 "Звіт про фінансові результати"[31, C.10], форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів"[32, C.15], форма № 4 "Звіт про власний капітал"[33, C.19], форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Аналіз фінансового стану підприємства - невід'ємна частина фінансового аналізу. Це зумовлює можливість використання при його проведенні методів і прийомів фінансового аналізу, основними серед яких є:      

• горизонтальний аналіз, що базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників (показників фінансової звітності) в часі. В процесі його використання розраховують абсолютні і відносні зміни (темпи зростання, приросту) окремих показників фінансової звітності або їх груп за певні періоди та визначають тенденції їх зміни;
• вертикальний (структурний) аналіз, що базується на розрахунку структури окремих підсумкових (агрегованих) показників фінансової звітності підприємства. В процесі здійснення такого аналізу розраховують частки окремих структурних складових узагальнювальних фінансових показників; 
• аналіз фінансових коефіцієнтів (коефіцієнтний аналіз), що базується на розрахунку співвідношення різних балансових статей або інших, абсолютних показників фінансової звітності між собою;
• факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів на зміну фінансового показника, що аналізується, за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Рис. 1.2. Аналіз фінансового стану  підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності є класичним способом аналізу, який може здійснюватися з різним рівнем деталізації. За цією ознакою зазвичай виділяють два види аналізу, попередня

загальна   оцінка,   або   експрес-аналіз   фінансового   стану,   і   поглиблений

фінансовий аналіз, який дає можливість дослідити й оцінити майновий стан підприємства, його фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність, грошові потоки, ділову активність, загрозу банкрутства тощо.

Поглиблений аналіз доповнює, деталізує висновки, отримані в результаті загальної оцінки фінансового стану підприємства. При цьому рівень деталізації залежить від потреб користувачів аналітичної інформації, факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення аналізу.

З урахуванням зазначеного й будується логіка аналізу фінансового стану підприємства, яку можна подати у вигляді послідовності окремих: взаємопов'язаних етапів, як на рис. 1.2. У процесі їх реалізації здійснюються аналітичні процедури, що дають змогу отримати найточнішу оцінку фінансового стану підприємства.

2.  Загальна оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається передусім станом і розміщенням його майна - активів та складом і структурою джерел формування цього майна - пасивів.

Стан і розміщення майна підприємства, джерела його формування на певну  дату відображаються в балансі підприємства. В активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал підприємства (основні засоби, виробничі запаси, інші реальні активи, що характеризують його виробничу потужність і забезпечують можливості для здійснення основної (операційної) діяльності), а з іншого - активи, які умови для інвестиційної та фінансової діяльності. Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, характеризує склад і структуру власного капіталу: розмір залучених в оборот довго- і короткострокових позикових коштів (зобов'язань) підприємства. Тому загальну оцінку фінансового стану та його змін зазвичай розпочинають з аналізу балансу підприємства, тобто з аналізу складу і структури його активів і пасивів, їх динаміки лише за необхідності залучають дані звіту про фінансові результати та інших форм фінансової звітності підприємства.

Цей початковий етап аналізу фінансового  стану підприємства ще називають  експрес-аналізом фінансової звітності, експрес-аналізом балансу або "читанням" балансу. Він зорієнтований в  основному на зовнішніх користувачів. Його метою є поточна, нескладна і нетривала за часом виконаній узагальнена оцінка фінансового стану та динаміки розвитку підприємства.

Загальна оцінка фінансового стану  підприємства (експрес-аналіз балансу) дає змогу:

• оцінити загальний обсяг, склад і структуру активів підприємства;
• проаналізувати динаміку вартості активів підприємства і порівняти її з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів діяльності підприємства;
• оцінити склад і структуру джерел формування активів (склад і структуру капіталу), які визначають рівень фінансової стійкості підприємства;
• виявити позитивні та негативні аспекти фінансового стану, які вимагають глибшого дослідження.

Аналіз динаміки валюти (підсумку) балансу. "Читання" балансу розпочинають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Це дає змогу визначити передусім напрям і темпи зміни валюти балансу. Якщо темпи зростання валюти балансу перевищують темпи інфляції за відповідний період, то це свідчить про реальне зростання майнового потенціалу, його виробничих можливостей. Якщо ж темпи зростання валюти балансу менші за темпи інфляції - існує лише номінальне зростання, а в дійсності підприємство не змогло зберегти активи від інфляційного знецінювання Такий висновок коректний за умови збереження попередніх обсягів діяльності, відсутності продаж необоротних активів підприємства, його реструктуризації тощо.

Аналізуючи факт зростання валюти балансу, слід звернути увагу на те, за рахунок яких джерел фінансування вона збільшилась. Як позитивне можна оцінити зростання валюти балансу, коли воно відбулося за рахунок збільшення власного капіталу або хоча б одночасного збільшення як власного, лак і позикового капіталу. Негативним с збільшення боргових зобов'язань, що супроводжується зниженням ліквідності активів.

Зменшення в абсолютному обчисленні валюти балансу на кінець звітного періоду засвідчує, як правило, скорочення обсягів господарської діяльності підприємства, що може спричинити його неплатоспроможність, призвести до інших негативних наслідків. Зменшення валюти балансу може бути зумовлене також зменшенням його зобов'язань Виявлення конкретних причин зменшення валюти балансу потребує окремого вивчення та оцінки.

Для загальної оцінки динаміки фінансового  стану підприємства можна також  зіставити зміну валюти балансу зі змінами показників фінансового результату діяльності підприємства: доходу (виручки) від реалізації продукції, валового прибутку, чистого прибутку і т. ін. Для цього необхідно показник зміни валюти балансу за звітний період порівняно з попереднім періодом зіставити з показником зміни відповідного фінансового результату за аналогічний період. Частіше всього зіставляють коефіцієнт зміни валюти балансу з коефіцієнтом зміни обсягу доход) (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Середня величина валюти балансу за звітний і попередній періоди  розраховується як середня арифметична  значень валюти балансу на початок  і кінець відповідного періоду.

Випереджання темпів приросту обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) порівняно з темпами приросту валюти балансу  свідчить про покращання використання майна підприємства в динаміці, про ефективніше використання фінансових ресурсів у звітному періоді порівняно з попереднім а відставання - про погіршення використання майна про менш ефективне використання фінансових ресурсів.

Аналіз структурної динаміки активів  і пасивів за даними порівняльного  аналітичного балансу підприємства. Структуру і динаміку активів  і пасивів підприємства досліджують  зазвичай із використанням так званого порівняльного аналітичного балансу, який одержують з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки і структурної динаміки активів та джерел їх формування (пасивів) за звітний період. Такий баланс включає абсолютні величини окремих статер, або груп статей балансу на початок і кінець звітного періоду. їх частки в загальній сумі валюти балансу, зміни абсолютних величин і часток статей (груп статей) та інші показники горизонтального і вертикального аналізу.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства окремі статті вихідного балансу об'єднують у групи однорідних статей за певною ознакою. Групування здебільшого здійснюють за рівнями ліквідності (статті активу) та строковості погашення зобов'язань (статті пасиву). Зазвичай у складі активів підприємства виділяють таю їх групи: необоротні активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи); оборотні активи (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. інші оборотні активи); витрати майбутніх періодів. У складі пасивів виділяють групи: власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал); забезпечення наступних витрат і платежів (забезпечення виплат персоналу, інші забезпечення, цільове фінансування); довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання); поточні зобов’язання (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за розрахунками, інші поточні зобов'язання); доходи майбутніх періодів.

Безпосередньо з агрегованого порівняльного аналітичного балансу можна отримати й низку інших узагальнених характеристик фінансового стану підприємства, зокрема таких, як: вартість необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів, величина вартості власного капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, доходів майбутніх періодів. Горизонтальний та вертикальний аналіз цих узагальнених характеристик дає змогу встановити їх абсолютну зміну і темпи приросту, частку кожної з них у підсумку балансу, інші показники структури і динаміки балансу, показники  структурних зрушень (структурної динаміки) балансу.

На завершальному етапі загальної  оцінки фінансового стану підприємства треба систематизувати позитивні  і негативні тенденції, виявлені в процесі аналізу, зробити відповідні висновки. Загальна оцінка може завершуватись висновками про доцільність поглибленого і детальнішого аналізу фінансового стану.

3. Основні показники оцінки фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміють здатність  підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами,платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

До основних показників оцінки фінансового  стану підприємства належать: показники  майнового стану, ліквідності, показники  платоспроможності та ділової активності, фінансової стійкості та рентабельності.

1.3.1. Оцінка майнового стану підприємства.

Інструментом загальної оцінки фінансового стану суб'єкту господарювання виступає баланс. Аналіз за балансом проводять допомогою одного із способів:

• аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни
• складу балансових статей;
• використання аналітичного балансу;
• проведення коректування статей балансу на індекс інфляції.

Аналітичні розрахунки за балансом є достатньо трудомісткими і не завжди ефективними, так як множина обчислених при цьому фінансових показників не дозволяє визначити головні тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Один із фундаторів балансоведення М. Блатов [10, c.12-15] пропонував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який будується шляхом агрегування окремих однорідних за складом елементів балансових статей та доповненням балансу показниками структури, динаміки та структурної динаміки складових майна та джерел  їх фінансування.

Порівняльний аналітичний баланс дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства у найбільш узагальненому вигляді за допомогою ряду характеристик оцінки активів, власного капіталу та зобов'язань. Схемою аналітичного балансу охоплена велика множина показників, які характеризують статику і динаміку фінансового стану підприємства. Цей баланс містить показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Загальну оцінку фінансового стану  розпочинають з аналізу майна  підприємства та джерел його придбання. Майно це ресурси, контрольовані  підприємством в результаті минулих  подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У складі майна виділяють оборотні (мобільні, поточні) і необоротні (іммобілізовані) активи. Майно підприємства може бути використане у внутрішньому обороті  або поза його межами, тобто, іммобілізованим в дебіторську заборгованість, вкладеним в цінні папери або залученим в оборот інших підприємств у вигляді інвестицій[15].

В процесі аналізу майна підприємства використовують прийоми горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального аналізу (визначають питому вагу окремих статей та їх змін). Показники аналізу активів балансу можна об'єднати утри групи:

• структури балансу;
• динаміки балансу;
• структурної динаміки балансу.

Дослідження змін структури активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних к активів у майні може свідчити про:

• формування більш мобільної структури активів, що буде сприяти прискоренню оборотності засобів підприємства;
• відвертання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, готової продукції, послуг, дочірніх підприємств та інших  дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із господарського обороту;
• викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку і т. п.

Основними ознаками «гарного» балансу  є:

• збільшення валюти балансу;
• перевищення темпів росту оборотних активів над темпами росту необоротних;
• власний капітал за розміром перевищує позиковий та темпи його росту вищі ніж позикового;
• приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;
• частка власного капіталу в оборотних активах перевищує 50 %;
• в балансі відсутні статті «Непокриті збитки», «Вилучений капітал», «Неоплачений капітал».